Blog

Мейсенський фарфор, винайдений у 1710 р. в Мейсені, Німеччина, святкуватиме своє 300-річчя 23 січня. Мейсенський фарфор відомий своїми вишуканими формами і орнаментом. Він досі виготовляється вручну, і місцеві німці називають його «білим золотом», вихваляючи високу цінність цього фарфору. Сьогодні більше половини виробленого мейсенського фарфору відправляється за кордон, зокрема колекціонерам із Японії і Тайваню.
#img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

Всі живі істоти на Землі мають різні унікальні  можливості: птиці бачать магнітні лінії та ультрафіолетові промені, метелик здатний вловити запах за кілометри, дельфіни мають проникаючий зір. Знаючи, в яких непростих умовах може опинитися будь-яка жива істота, природа кожного наділила здатністю до регенерації.

Термін «регенерація» був запропонований французьким вченим Реомюром в 1712 році, який вивчав відновлення втрачених ніг річкового раку. Слово «регенерація» походить від латинського «regeneratio»,  де «re» – приставка, що означає заново, а корінь «gen» – рід, народження.  У сучасній науці під регенерацією розуміється процес відновлення організмом втрачених або пошкоджених тканин і органів або відновлення організму з якоїсь його частини.

Чому ж можлива регенерація?

Як відомо, організм людини це складне створення, що  складається з незліченної кількості клітин. І кожен вид клітин значно відрізняється один від одного. Не дивлячись на те, що все наше тіло спочатку з’явилося лише з єдиної заплідненої яйцеклітини, вже до моменту виходу з утроби матері відмінності в спеціалізації клітин (диференціюванні) просто величезні.

Досить порівняти без’ядерний еритроцит, нейрон з величезним аксоном, замуровані остеоцити кісткової  тканини, клітини сітківки з фоторецепторами або клітини багатошарового епітелію шкіри, що ороговів. Кожна з них посвячує своє життя виконанню якоїсь певної функції на благо спільної справи. Проте де позитивне, там і негативне: чим вище спеціалізація клітини, тим нижче за її можливість власного відтворення. Тому регенерація здійснюється не за рахунок високоспеціалізованих клітин.

Для цього у нас є стволові клітини і різні клітини попередники, які зараз користуються неослабною увагою вчених. Вони є якимись праотцями всієї останньої популяції.  З них і може сформуватися або будь-яка клітина, або клітина певної тканини. Це своєрідний резерв. Основна функція цих клітин – ділення і подальша спеціалізація в складніші види. Такі клітини розкидані по всьому організму, для того, щоб у разі потреби швидко заповнити втрати.

Регенерація у живих істот може проходити на органному, тканинному, клітинному і субклітинному рівні. Проте чим складніше і більш організована жива істота, тим нижче рівень її можливостей по самовідновленню.  Наприклад, гідра, якщо її розділити на сотні частин, здатна відновиться з кожної частини, утворивши 100 нових гідр. Саламандра – розвиненіша істота, може без проблем відновити втрачену кінцівку. А коли справа доходить до людини, про можливість появи нової кінцівки замість втраченої не доводитися навіть говорити.

Регенерація у людини

Таких здібностей у нас немає. Проте все-таки регенерація у нас протікає постійно. На зміну  пошкодженим клітинам або клітинам, що  завершили свій життєвий цикл, в нашому організмі безперервно приходять нові: еритроцити змінюються кожні 120 днів, клітини епітелію шкіри або слизових оболонок ще швидше. Такий тип регенерації називається фізіологічним.

Різні клітини людини  мають неоднакові здатності до відновлення. Регенераційні можливості тканин знаходяться залежно від складності виконуваних функцій і специалізірованності. Наприклад, на відміну від епітеліальних клітин  або клітин сполучних тканин, міоцити м’язів регенерують не так добре. Клітини нервової тканини (нейрони) теж повільно відновлюються: зростання нервового волокна відбувається дуже повільно – 1-2 мм на добу. В основному спеціалізовані клітини здібні до внутріклітинної регенерації і можуть відроджувати свої органели. Новий головний мозок не виросте, але всередині нейрона може відбуватися самовідновлення, тобто регенерація здійснюється на субклітинному рівні.

У разі пошкодження  або значного руйнування органів, швидкість регенерації виявляється недостатньою. Не вдається повністю відтворити колишній орган за швидкий час. Тоді інтенсивний розвиток сполучної тканини створює на цьому місці рубець замість колишніх клітин. Це нагадує шрами при глибоких порізах або при важких випадках алкогольного гепатиту. Коли при постійній тривалій інтоксикації клітини печінки відмирають, на їх місці розвивається сполучна тканина, яка вже не може виконувати специфічної функції печінкових гепатоцитів, – розвивається цироз і печінкова недостатність.

Виростити кінцівку – немає проблем

Загоєння і механізми регенерації весь час цікавлять вчених. Останнім часом особливою увагою науки вдостоїлися саламандри, чиї лапи можуть відростати знову і знову незліченну кількість разів за лічені тижні. Виявилось, що первинні реакції відновлення після глибоких ран і масивних пошкоджень у людини і саламандри протікають майже однаково. Проте з часом тварини отримують повноцінну кінцівку, а людина грубий рубець із сполучної тканини. У чому справа?

Відомо, що відновлення тканини починається з появи бластеми – пухлиноподібного скупчення клітин, зони посиленого зростання і розвитку. Зовсім недавно біологи вважали, що клітини бластеми саламандр плюрипотентні  й можуть розвинутися в будь-яку спеціалізовану клітину: клітину шкіри, м’язову або нервову тканину. Таким чином, механізм розвитку і зростання нової тканини, на думку вчених, вельми сильно відрізнявся від людського процесу регенерації.

Проте результати останніх експериментів учених з Німеччини і США, які  опублікували статтю в «Nature», довели, що це не так. Виявляються, клітини бластеми саламандр не ідентичні, хоча схожі. Ці клітини-попередники пам’ятають від яких клітин вони походять, і яку тканину мають формувати. Вони навіть пам’ятають своє місце розташування і мігрують у відповідну ділянку.

Це відкриття заставляє по-новому поглянути на процеси регенерації, оскільки в цьому випадку відзнаки в регенеративних процесах людини і саламандри відрізняються лише швидкістю протікання, а не механізмами. Учені заявляють, що «саламандри не роблять щось набагато складніше, ніж здатні робити стволові клітини людини». Проте все-таки залишається незрозумілим, чому можливості регенерації людини і земноводних відрізняються?

З двох лих вибирають менше

Нове припущення надійшло з Філадельфії, де в лабораторії вчені працювали з мишами, що мали дефекти імунної системи. Виявилось, що будь-які рани у них гояться зі швидкістю, що нагадує регенерацію земноводних. Проте миші, як ссавці, в принципі не мають таких особливостей. Провівши серію експериментів, дослідники зробили припущення, що інтенсивна регенерація у ссавців властива лише тваринам із знищеними Т-клітинами імунної системи.

Таке припущення підкріплюється фактом повної відсутності в земноводних якої-небудь імунної системи. Мабуть, тоді імунна система стримує прискорене зростання клітин при відновних процесах.  Учені пішли далі і висунули свою версію розвитку цих систем: імунна система і регенерація – дві різні захисні системи. Ймовірно, високі регенераційні здібності виявляються несумісні з імунним захистом, тому піддаються забороні. І дійсно, навіщо вміти швидко відрощувати кінцівки, якщо не зможеш захиститися від вірусів, бактерій або раку.

Звичайно, всі таїнства регенерації до кінця ще не вирішені та вимагають додаткових досліджень. Проте недавні відкриття все ж проливають світло на цей загадковий процес.

#img_left_nostream#Рослина глід в перекладі з грецького означає «сильний» (cratanos) від чого і пішла назва роду глодів – Crataegus. Це не дивно, оскільки ця рослина має тверду міцну деревину, стійко переносить несприятливі умови довкілля і живе декілька сотен років. Глід з давніх часів відомий, як незамінний сердечний помічник.

Проте, у давнину глід використовували не лише як сировину для приготування ліків. Вважалося, що колючки рослини здатні відігнати злих духів, які насилають хвороби. Тому стародавні греки підвішували до входу в будинок гілки глоду, а буряти розмахували ним над колисками хворих дітей. Таким чином, вони відганяли від дитини нечисть, що сприяла розвитку недуга.

Про те, що вже стародавні греки знали про глід підтверджено в записах Діоскоріда, який описав рослину: «…це дерево, покрите колючками. Воно має невеликі плоди, подібні до яблук, але менше їх. Вони червоного кольору, солодкі, і в кожному плоді по три зерна». Стародавні люди використовували глід не лише як засіб від сердечних хвороб і безсоння, але й споживали. З висушених розмолотих плодів робили муку, з якої після випікали солодкий хліб.

Деякі лікарі XIX століття вважали відкриття цілющих властивостей глоду коштовною подією цього часу. Оскільки відомо, що глід  виліковував навіть у важких випадках, коли інші сердечні препарати не допомагали. Крім того, при тривалому прийомі він не завдавав жодної шкоди.

Ліки для старого серця

Глід як засіб від сердечних недуг давно відомий лікарям гомеопатам, які називають його «ліками для старого серця». Звичайно, йдеться не лише про вік серця, а швидше про його силу і функціональну активність. Лікарські речовини, що містяться в глоді, розширюють просвіт судин серця, насичуючи його киснем і знижуючи прояви ішемії. Тому глід рекомендується при сердечних болях стискуючого характеру.

Крім того він перешкоджає розвитку атеросклерозних змін, що також сприяє забезпеченню кровопостачання і живлення серця. Знижуючи збудливість нервової системи, глід дозволяє нормалізувати і сердечний ритм. Тому його можна використовувати для лікування тахікардії та аритмії. Він також сприяє пониженню артеріального тиску, у зв’язку з чим не рекомендується вживати більше стакана ягід за один раз. Інакше можуть виникнути симптоми гіпотонії: сонливість і відчуття слабкості.

У плодах глоду міститься майже 10 % простих вуглеводів (в основному фруктоза), вітамін С, каротин,  флавоноїди (їх більше в квітках), сапоніни, глікозиди, дубильні речовини, а в насінні – до 38 % жирного масла. Пектин, що знаходиться в плодах, сприяє виведенню з організму солей важких металів. Тому глід застосовують не лише від сердечних недуг.

#img_right#«Глід в’яже сильніше, ніж горобина, пригнічуючи жовч ніж всякі інші плоди», – говорив про дію глоду відомий лікар Абу Алі Ібн Сіна (980–1037). Тому в медицині Тибету глід відвіку використовувався як засіб при хворобах печінки і жовчовивідних шляхів. У народній медицині різні види глодів застосовувалися для лікування порушень нервової системи: безсоння, збудливості, нервового виснаження, епілепсії та мігрені.

При лікуванні використовуються всі частини рослини: листя, квітки і плоди. Їх можна застосовувати всі разом як терпкий і закріплюючий засіб при проносах або окремо. Квітки і молоде листя  добре відчищають кров, тоді як плоди в основному використовують при захворюваннях серця і судин.

При лікуванні глодом використовують різні лікарські форми:

*•Настойка з квіток глоду готується так: дві чайні ложки подрібнених і висушених квіток заливають 100 мл горілки. Настоюють протягом 20 днів і проціджують. Вживати по 20 крапель три рази на день.

 

 *•Для приготування настою з глоду, необхідно одну столову ложку квіток або дві столових ложки подрібнених плодів залити 300 мл кип’яченої води, настоювати 10-15 хвилин і процідити. Приймати по 100 мл три рази на день за півгодини до прийому їжі.
 

*•Відвар з плодів рослини: столову ложку сухих подрібнених плодів заливають стаканом окропу і кип’ятять ще 15 хвилин. Після чого проціджують, доводять об’єм до вихідного рівня і приймають по одній столовій ложці 3 рази на день.

#img_left_nostream#Китай. Китайська влада заборонила демонстрацію фільму «Аватар» в більшості кінотеатрах країни. Комуністичний уряд побоюється, що фільм викличе масові бунти китайців незадоволених примусовим виселенням зі своїх будинків, а також, що фільм перешкодить просуванню вітчизняних продуктів.

У даний час підконтрольна компартії компанія China Film Group вже оповістила кінотеатри про припинення показу «Аватара» з 23 січня, а також повідомила, щоб вони в терміновому порядку організували повернення грошей за вже куплені квитки.

Гонконзьке видання «Яблуко» повідомило, що будуть припинені покази фільмів у форматі 2D, а у форматі 3D фільм буде демонструватися за раніше встановленим графіком. Однак, наголошує видання, в Китаї дуже мало кінотеатрів, що демонструють 3D фільми.

Кілька днів тому центральний відділ пропаганди КНР розіслав всім своїм підрозділам директиву з вимогою «навести порядок» у ЗМІ, щоб вони більше не пропагували цей фільм і «вели громадську думку в правильному напрямку».
 
Оскільки не було ніякої офіційної заяви влади з цього приводу, ця нова політика викликала хвилю обговорень її причин.

Серед численних здогадок, найбільш виділяються дві. Перша це те, що фільм «Аватар» став дуже популярним в Китаї і значно знизив відвідуваність вітчизняних фільмів. У багатьох кінотеатрах з чотирьох годин ранку шикуються довгі черги. Навіть у сильний мороз люди чекають по кілька годин, щоб купити квиток на «Аватар». А в кінотеатрах, у яких йде показ 3D версії цього фільму, квитки розкуповуються за кілька тижнів наперед.

До того ж найближчим часом планується прем’єра фільму «Конфуцій», створеного в рамках кампанії з популяризації китайських цінностей по всьому світу і широко пропагований компартією. Влада не хоче, щоб іноземний фільм відвернув китайську аудиторію від вітчизняної кінострічки.

Друга причина, це те, що сюжет фільму сильно нагадав китайцям реальну ситуацію в країні, де влада проводить численні переселення людей проти їх волі і часто із застосуванням грубої сили. Хвиля обговорень цієї теми швидко стала поширюватися в Інтернеті. Уряд побоюється, що фільм надихне китайців на масові повстання і бунти проти політики влади.

Один з найпопулярніших китайських блогерів Хан Хан прокоментував це так: «В інших країнах глядачі не можуть собі навіть уявити подібні переслідування. Це може відбуватися тільки або на іншій планеті, або в Китаї».

Прокат фільму «Аватар» в Китаї мав тривати до 28 лютого.