В 1607 році з надією почати нове життя до Джеймстауна, штату Вірджинія, прибули англійські колоністи. Однак перші переселенці не забули Старий світ — з собою вони привезли перевірені часом архітектурні стилі, які і використали при будівництві перших помешкань. Серед будинків, побудованих на східному узбережжі першоутвореної Америки, переважає колоніальний стиль.
#img_left#Небагато таких споруд, що збереглись до наших днів, представляють той період ранньої американської історії і несуть у собі будівельні традиції, що існували в середньовічній Європі.
Існує багато варіантів колоніального стилю. По всій території Нової Англії зустрічаються будівлі, побудовані британськими поселенцями. Це будинки раннього новоанглійського стилю та дещо менші за розмірами споруди у стилі Кейп-Код. Германські та голандські помешкання можна знайти, в основному, у Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Пенсильванії і Делавері.
Будинки колоніального періоду — це, зазвичай, симетричні двоповерхові будівлі з парадним входом по центру. Вони мають скатний дах, фронтони розташовані з боків, пічна труба виводиться над дахом. Будинки стилю Кейп-Код трохи інші, вони зазвичай одноповерхові чи з експлуатованим горищем, з мансардними вікнами, зустрічаються і зі ставнями на вікнах. Будинки германських поселенців були зведені з піщаника, зі стінами товщиною в 60 сантиметрів. Голандські будівлі колоніального стилю часто мали мансардний поверх. Пічні труби виводились по обидва боки споруди.
Будинки британських колоністів, що добре збереглися в містечку Марблхед, Массачусетс, США, в регіоні, який носить назву Нової Англії. Такий стиль будинків у тій місцевості популярний досі. Фото: Fletcher6/en.wikipedia.org
Будинок колоністів із Данії, побудований в 1663 році в Нью-Йорку. Фото: Dmadeo/en.wikipedia.org
Заможні люди будували дома в колоніальному георгіанському стилі, сформований під впливом англійської архітектури часів королів від Георга І до Георга ІІІ. В той період основним архітектурним стилем був італійський Ренесанс, до нього додавались окремі деталі оздоблення, такі як фронтони над дверима, пласкі колони по обидва боки парадного входу та зубці на карнизах. У порівнянні зі своїми європейськими прототипами, він був ще доволі стриманим у декоративності, та все одно привніс певний колорит у класичний американський колоніальний стиль.
Будинок англійських колоністів Гаммонд-Гарвуд був спроектований за прототипом італійської вілли, креслення якої навів італійський архітектор пізнього відродження Андреа Палладіо у своїй праці «Чотири книги про архітектуру». Стиль — георгіанський. Фото: Chuckatuck/en.wikipedia.org
Будинок в георгіанському стилі у Філадельфії, США. Фото: Ben Franske/en.wikipedia.org
Пізніше, після американської революції, протягом 1830-х років широко розповсюдженим став федеральний колоніальний стиль. Вікна у таких спорудах під впливом мотивів давньогрецької і давньоримської архітектури мали циркульне або еліптичне завершення. На будинках федерального колоніального стилю зустрічались зображення орла, птаху-національного символу Америки.
Із прибуттям колоністів з Франції та Іспанії з’явились будівлі у іспанському та французькому стилях. Спочатку вони поширились на південному сході країни. Вони рідше зустрічаються, ніж міські будинки колоніального періоду, що можна знайти у старих районах, та та провінційні будинки неоколоніального стилю.
Будинок іспанських колоністів, побудований в 1723 році містечку Сент-Огастин, Флорида, США. Фото: Ebyabe/en.wikipedia.org
Житло раннього колоніального стилю відповідало потребам американських поселенців і відображало їхні естетичні ідеали: схильність до симетрії, консервативність і мінімалістичне оздоблення. У порівнянні з англійськими стилями Вікторіанської епохи, американські будинки — прості, добротні, дещо пуританські на вигляд — такі, яким було життя перших колоністів.
Адам Міллер. Велика Епоха
