Стародавні китайці казали: «Вгорі є Небесний рай, а внизу Су й Хан (м. Сучжоу і Ханчжоу)». Озеро Сіху, в перекладі з китайської – «Західне озеро», називається так тому, що лежить воно в західній частині м. Ханчжоу провінції Чжецзян. Озеро охоплює площу 60 кв. км. З трьох сторін його обступають гори, а з четвертої сторони до нього прилягає місто. Гори невисокі, але дуже живописні.
Згідно з легендою, озеро Сіху виникло з перлини, яку впустили на Землю Фенікс і Дракон.
#img_gallery#
2 квітня 2008 року в Токіо пройшла виставка осінньо-зимового одягу, на якому були представлені найновіші тенденції моди цього року.
Пропонуємо вашій увазі фотоогляд колекції одягу від японської фірми Musee D’Uji.
#img_gallery#
Зачарований чарівницею, безжальний китайський імператор-дракон повинен провести вічність у забутті. Його 10 000 воїнів перетворилися на теракотових воїнів. Проте коли шукач пригод Алекс О`Коннелл випадково будить володаря від вічної сплячки, він вимушений шукати допомоги у людей, які єдині знають, як справитися з воскреслими мертвяками: у своїх батьків.
Монарх повертається до життя, і наші герої розуміють, що його сила за цю тисячу років тільки збільшилася. Мумія готова підняти всю Азію в боротьбі за світове панування… якщо О`Коннелли її не зупинять.
Режисер: Роб Коен
Сценарій: Альфред Гог, Майлс Міллар
В ролях: Брендан Фрейзер, Джет Лі, Марія Белло, Джон Ханна, Люк Форд, Мішель Йео, Ізабелла Леун, Ентоні Он
за матеріалами:
Орел Кіноміст
З моменту свого відкриття австралійський континент вражав учених своєю дивовижною фауною і флорою. Якось з Австралії до Англії доставили пугало дивовижної тварини, яка виглядала явною містифікацією. Це було втілення зоопарку в одному звірові.
#img_left_nostream#Звір-зоопарк з плоским качиним дзьобом, покритим густою шерстю, має перетинчасті лапи. Плоский і широкий хвіст як у бобра, передні кінцівки як у крокодила, з шпорами на задніх лапах, призначеними для виділення отрути і з одним отвором під хвостом, що кладе яйця… Ссавець? Птах? Рептилія?
У ту пору з Австралії доходили чутки про звіра, що живе у воді й відкладає, подібно до птахів і рептилій, яйця і, що за цією твариною полюють аборигени, які люблять її м’ясо.
Щоб вирішити загадку дивовижної істоти до Австралії вирушив зоолог Беннет, і там він виявив – ця тварина, називається качконісом. Йому вдалося знайти гніздо качконіса, в якому було троє дитинчат, покритих шерстю. Коли люди відкрили гніздо і висадили дитинчат на землю, вони, хоча й бігали довкруги, але не робили ніяких спроб втекти від людей, як це роблять дорослі особини.
Тубільці, у яких розгорілися очі на цих жирних молоденьких звірів, говорили, що їм вже по вісім місяців і що старі качконоси годують молоком малюків тільки спочатку, а потім комахами, дрібними черепашками і тванню.
Справжню сенсацію викликало відкриття в 1884 р. зоологом Колдуеллом яєць качконіса. Цей покритий шерстю звір, який ростить своїх дитинчат подібно до ссавців, відкладав яйця, як рептилії і птахи. Самка відкладає в гнізді декілька яєць, а потім висиджує їх як курка.
З яєць вилуплюються голі, сліпі дитинчата з коротким носиком. Потім ніс подовжується, а тільце покривається шерстю. Хутро качконіса густе і грубе, темно-бурого кольору з сріблястим відтінком. Підшерстя сіре, схоже на підшерстя тюленя або морської видри, калана. Від хутра виходить специфічний рибний запах. Качконіси живуть у водоймищах з мулистим дном і проціджуючи мул через дзьоб, здобувають креветок, пуголовків черв’яків, жаб.
Чудові плавці і пірнальники качконіси можуть пробути під водою до 10 хвилин, закриваючи очі і вуха. Як же вони ухитряються знаходити здобич? Люди дізналися про це зовсім недавно. Виявилось, що ця дивовижна тварина-зоопарк володіє своєрідним «шостим» відчуттям. У голові качконіса є утворення-рецептори електросигналів, що утворюються під час роботи м’язів у істот – їхньої потенційної здобичі.
Звичайно, електросигнали від м’язів жаб і креветок дуже слабкі, але, проте, чуйний прилад в голові качконіса вхитряється їх уловити. Ще до цього вражаючого відкриття качконіс задав силу-силенну загадок зоологам і палеонтологам. Чи можна його віднести до ссавців? Чи ж це птах, що несе яйця? Чи отруйна рептилія, покрита шерстю? Або ж це представник особливого класу живих істот: не звірів, не птахів, не рептилій?
Качконіс несе яйця. З яєць з’являються дитинчата, яких мати починає годувати молоком. Молоко сочиться з отворів на животі матусі (сосків у неї немає), і малюки його просто злизують. У малюків короткий дзьоб і зуби, які з віком зникають, замінюючись простими роговими пластинками.
Температура тіла качконіса не перевищує 28˚ С і міняється як у рептилії, залежно від навколишнього середовища. На думку одного з біологів-еволюціоністів Джуліана Хакслі «качконосам вдалося вціліти впродовж 70 млн. років і ця тварина – одна з тих, що «були проміжними ланками між рептиліями і сучасними ссавцями».
От як зоолог Джерал Даррелу описав зовнішній вигляд качконіса: «Його химерний вигин дзьоба створював видимість постійної благодушної усмішки; в круглих карих очах-гудзичках виражалася яскрава особа. Він здавався одягненим у хутряну шубу, яка йому непомірно велика. Було відчуття, що він зараз закрякає, і справді, звук, що видається качконісом, нагадував незадоволене квоктання сердитої квочки, яка шкандибає по землі, немов дитинча видри, обнюхуючи все на своєму шляху».
Георгій Лупанін. Велика Епоха
Повне ім’я: Тетяна Ліберман
Місце народження: м. Оротукан, Магаданська область, Росія
Біографія
Тіна Кароль – творчий псевдонім блакитноокої киянки Тетяни Ліберман. На диво всім рідним, серйозна дівчина пов’язала своє життя з музикою. Закінчила вище Київське державне музичне училище ім. Р.М. Глієра. Подумавши, вирішила, що знання менеджменту і логістики в житті теж стане в нагоді, і вступила до Національного авіаційного університету.
З 11 років успішно бере участь у різних музичних конкурсах: Співаночка-Джазочка (3-а премія), Золоті трембіти (1-а премія), Юні зірки Прикарпаття (1-а премія), Таланти твої, Україна (1-а премія), Шолом, Україна (1-а премія), Різдвяні зустрічі у Братів Блюзу (2-а премія), Чорноморські ігри (3-а премія), Золотий струм (Гран-прі), Під однією зіркою (1-а премія), фестиваль Ми діти твої, Україна, Молода Галичина (2-а премія), Едельвейс (1-а премія), Сім культур, Перший всеукраїнський конкурс артистів естради (2-а премія), Перший всеукраїнський конкурс ізраїльської пісні (1-а премія). Представляла Україну на гала-концерті Слов’янського базару. Пощастило побувати на Російському балу в Лондоні.
Конкурс в Юрмалі Тіна вважає за найяскравішу, цікавішу і значнішу подію для молодого виконавця, а тому не могла упустити можливості взяти участь у ньому. Як відомо, на ньому Тіна зайняла друге місце й отримала приз із рук самої Примадонни, після чого, що називається, прокинулася знаменитою.
Стати учасником конкурсу Нова хвиля – вже саме собою престижно. А той факт, що співачка зайняла друге місце й отримала приз від Алли Пугачової (сума якого перевищила Гран-прі самого конкурсу), взагалі може закрутити голову. Але Тіна вважає цю перемогу новим етапом свого творчого шляху, етапом "сильним і переконливим, який був пройдений не "завдяки, а всупереч". Дійсно, ця перемога далася дівчині ой, як нелегко! Мало того, що дві з трьох пісень, які Тіна підготувала за умовами конкурсу, довелося в найостанніший момент міняти через їхню "неформатність", ще й під час одного з виступів відключився мікрофон.
Але виконавець настільки занурився у спів, що цього не помітила і доспівала пісню до кінця! Їй вистачило емоцій і голосу не просто заспівати пісню так, щоб її почули останні ряди, а зарядити зал своїм вогненним темпераментом. Так що досвід, здобутий в Юрмалі, Тіна вважає безцінним. І додає, що якби ця перемога їй далася легко, то це було б просто нецікаво.
Співачка представлена до звання Заслуженого артиста України, але вона вважає за краще концентруватися не на чергових нагородах і титулах, а на улюбленій справі – музиці. Сили й енергія, так для цього необхідні, генеруються під час роботи. Для Тіни Кароль записувати пісні, взагалі займатися творчістю – це гігантське задоволення. Планами на майбутнє виконавець ділиться не дуже охоче:
– Це глобальне питання, просто вселенське. Плани на майбутнє величезні й у чомусь навіть зухвалі. Про них двома словами не розповіси та і розповідати поки конкретно нічого – ми, я і моя команда, лише складаємо цей план. Адже всі наші дії мають бути прораховані – інакше це буде не професійний шоу-бізнес, а маніакальний психоз.
Питання про вільний час викликає у Тіни здивування. Для неї це недозволена розкіш. Та все ж інколи вона дозволяє собі розслабитися – погуляти в лісі, берегом моря, сходити на концерт органної музики або в картинну галерею. Довго валятися в ліжку не любить – шкода втрачати час. П’яти годин для сну їй цілком вистачає, щоб відчувати себе бадьорою.
Молода співачка поважає творчість будь-якого напряму і жанру, якщо воно щире. Сама завжди в кожен свій виступ укладає душу.
#img_right#- Усе, що я роблю, я роблю від чистого серця. Гордість народжує самозакоханість, а я цього не люблю, – відповідає Тіна, коли її питають, якими своїми досягненнями вона може пишатися.
У чоловіках цінує порядність і надійність, терпіти не може егоїстів, у жінках її приваблює інтелект і дратує безцільне існування. Поважає людей, у яких слова не розходяться із ділом. Заповітна мрія Тіни – створити школу юних геніїв. Також хотіла б заспівати дуетом з Аллою Пугачовою, Роббі Уїльямсом, Андреа Бочеллі.
Дискографія Тіни Кароль
2006 Show Me Your Love
Нагороди
1996 Співаночка-Джазочка – 3 премія.
1997 Золоті трембіти – 1 премія, Юні зірки Прикарпаття – 1 премія.
1998 Талантів твої, Україна – 1 премія, Шолом, Україна – 1 премія.
1999 Різдвяні зустрічі у Братів Блюзу – 2 премія, Чорноморські ігри – 3 премія, Золотий струм – Гран-прі, Під однією зіркою – 1 премія, фестиваль Ми діти твої, Україна.
2000 Брала участь у 17 концертах у рамках добродійного фестивалю по містах США: Нью-Йорк, Філадельфія, Талас, Детройт, Х’юстон, Мілуокі.
2001 Молода Галичина – 2 премія, Едельвейс – 1 премія, Сім культур – представляла Ізраїль.
2002 Перший всеукраїнський конкурс артистів естради – 2 премія, Перший всеукраїнський конкурс ізраїльської пісні – 1 премія, представниця України на гала-концерті Слов’янського базару.
2003 р. Соліст ансамблю пісні і танцю Збройних сил України, нагороджена стипендією Державної Ради України і подякою від міра міста Києва, основна жіноча роль мюзиклу Екватор – Маргарет.
2004 р. Виконавець ролі Марфи-биліци в спектаклі Духів день, конкурс Нью-Йорк – Київ – Тель-Авів – Гран-прі, Переможниця конкурсу міс Галичина, мюзикл Ассоль, головна роль, Ассоль (Австрія), спектакль Яйце коня – граю роль карми головного героя і супроводжую весь спектакль співом acapello, учасниця півфіналу конкурсу Євробачення.
2005 р. Учасниця Російського добродійного бала в Лондоні, в Королівській резиденції. Робота над сольним альбомом. Друга премія на Міжнародному конкурсі вокалістів в Юрмалі – НОВА ХВИЛЯ.
Джерело:
Доба
Відповідь досить проста: ВОНИ хочуть, щоб ви не залишилися в країні нелегально, сумніваються в тому, що у вас достатньо грошей для безтурботного відпочинку, і підозрюють, що ви сядете на шию якому-небудь добродійному суспільству, волаючи про допомогу "нещасним українцям". Отже, мета співбесіди для них – переконатися, що ваші наміри обмежуються вказаними в анкеті, а для вас – це довести.
За ступенем строгості всі посольства діляться на прохідні (до них віднесемо представляючі країни Шенгена, куди більшість туристів потрапляють без особистої бесіди), важкопрохідні, на зразок посольств Великобританії, Ізраїлю і Сполучених Штатів, і практично непрохідні типу посольств Канади і Австралії. Чим густіше сито, через яке вам належить просочитися, тим серйозніше потрібно підготуватися.
Маскування
Деякі категорії туристів неулюблені у всіх консульствах. Це чоловіки із смуглявою шкірою і золотими зубами, одягнені в спортивні брюки; молоді, з помітною зовнішністю і зухвалим поглядом дівчата; домогосподарки, які мандрують без "господаря", а також двірники та інші особи з невиразним річним доходом.
Якщо ви виявили в себе одну з цих ознак, займіться маскуванням. Наприклад, одягніть ненависну краватку, змийте хоча б третину макіяжу. Ну а потім можна подумати про свої відповіді на можливі питання.
Аутотренінг
Доведеться зважати на різницю менталітетів. Питання "Звідки у вас гроші?", яке в наший країні вважається надзвичайно непристойним, на Заході знаходять цілком пристойним. Наївні європейці не розуміють, як може немолода леді все життя збирати грошики в панчоху, щоб на схилі днів своїх блиснути в Монте-Карло. Американці, зразкові пуритани, не вірять, що чоловік з дружиною здатні розлучитися навіть на час відпустки. Англійці вважають, що бабуся з онуком, які не володіють іноземними мовами, не в змозі об’їхати всю Великобританію без допомоги гіда. Ізраїльтяни не люблять туристів, які купують дешеві тури, – адже "особи слов’янської національності" зазвичай так не роблять!
Але оскільки без співбесіди в країну не пустять, нікуди не подінешся – треба продумати відповіді на самі, здавалося б, найнетактовніші питання.
Головне – не збиватися в свідченнях. У візових офіцерів особлива недовіра до туриста виникає у випадку, якщо інформація, отримана під час співбесіди, сильно різниться з початковими даними.
Подружжю – засновникам сімейного підприємства потрібно знати про кількість співробітників і оборот фірми. Бабусі з чадом непогано б розучити фразу "Вуд ю гів мі е гляс оф вотер?". Загалом, відповіді на питання "Коли, скільки, навіщо?", а головне, "Хто платить?", потрібно підготувати заздалегідь.
Лінія поведінки
І ось настала година X: ви стоїте (сидите) перед візовим офіцером, який вивчає ваші папери, зрідка підкидаючи на вас гострозорі очі. В цей момент у жодному випадку не можна: а) метушитися; б) посміхатися запобігливо; в) вдавати, що результат того, що відбувається, вас абсолютно не хвилює. У бесіді протипоказані мукаючі звуки, довгі роздуми перед відповіддю, а фрази на кшталт: "Бачите, я тут написав, але насправді…" виключені! Зв’язні, а головне, природні відповіді на питання подобаються візовим офіцерам найбільше.
Провокаційні заяви екзаменатора ніби: "Ми дзвонили вам в офіс, нам сказали, що ви там не працюєте", – не повинні викликати бурю обурення, набагато краще підійдуть фраза "Давайте разом перевіримо телефони" і погляд в стелю, що супроводжується перерахуванням щонайменше п’ятнадцяти номерів.
А взагалі-то є універсальний спосіб спілкування з візовими офіцерами. Він формулюється до осоружного просто: завжди говорити правду. Ах, як хочеться її говорити, говорити, говорити..
Джерело:
touradvices.tourua.com
6 квітня о 13 годині Всесвітня естафета факела на захист прав людини прибула в м. Лос-Анджелес. Її зустрічали декілька сотень чоловік і більше 10 організацій.
Хода естафети пройшла під гаслами «Олімпіада не може проходити разом із злочинами проти людства», «Підтримуємо проведення Олімпіади китайським народом без КПК (китайська компартія)», «Не буде прав людини – не буде й Олімпіади» і так далі. Учасники руху Факела на захист прав людини засуджують порушення прав людини китайською компартією і закликають уряди різних країн припинити насильство з боку КПК.
#img_gallery#
У 2007 р. у мережі Інтернет широко розповсюджувалася інформація про випадок у селі міста Аншань. Коли господар зібрався заколоти свиню, вона сказала йому: «Цього року (рік Свині) я (свинина) дорога, в майбутньому буде дорогий рис, а через рік у будинках не буде людей».
#img_left#Багато людей не сприйняло це серйозно, проте ціни на м’ясо, а тим більше на свинину, в Китаї значно піднялися. Хотілося б сказати, що справжні бізнесмени могли б вигідно використати ці пророцтва свині та заробити багато грошей. Але, швидше за все, таких людей не буде, оскільки в нашому світі відбувається так: ті, хто може повірити в таке, зазвичай не проявляють цікавості до слави й вигоди, а в тих, хто тільки й думає, як заробити гроші, голова наповнена матеріальними поняттями, вони ніколи не повірять у таке, а навпаки, ще голосно сміятимуться. Тому не варто боятися, що пророцтво свині викличе ажіотаж на ринку.
Проте друге її пророцтво теж збулося. У 2008 р. почали надзвичайно швидко рости ціни на рис, причому відбувається це у світовому масштабі. Ціни на рис на світовому ринку цього року досягли історичного максимуму.
Люди кажуть: «Перед смертю людина не обманює». Ці пророцтва свиня сказала в ту мить, коли господар уже заніс над нею ніж.
Це незвичайна свиня. Дуже можливо, що якесь життя, побачивши, що людей чекає небезпека, захотіло попередити їх про це. Але не хотіло довго бути серед людей і перебувати в омані людського світу, тому переродилося в тіло свині і якраз перед смертю повідомило людям те, що хотіло, і пішло. Повірять люди чи ні, це вже їхня справа.
Свиня хотіла повідомити саме третє своє пророцтво. Перші два вона сказала тільки для того, щоб пробудити людей і викликати у них довіру. Перед великим лихом завжди є знамення, але, на жаль, люди дуже самовпевнені, а тому дуже поверхові й нетямущі. Вони звертають увагу тільки на те, що бачать очима. В історії було безліч випадків, подібних, наприклад, до переказу про лева з червоними очима, але люди завжди однаково реагували на таке. Люди не вміють здобувати уроки з минулого, а тільки розкаюються, коли вже пізно що-небудь змінити.
У січні 2008 р. провісник із Гонконгу сказав, що в Китаї почнеться політична й економічна криза. Він також передбачив, що до церемонії відкриття Олімпіади станеться багато бід.
Зараз тільки початок квітня, а вже сталося: стихійне лихо великих снігопадів на півдні Китаю, землетруси, криваве придушення тибетців, велика інфляція в країні, падіння курсу акцій на біржі, іноземні політики збираються бойкотувати Олімпіаду. І це тільки початок. Тибетці, обдурені вкладники компанії «Ілішен», ті, хто втратив гроші на акціях, люди, домівки яких знесли, китайські апелянти, селяни, в яких відібрали землю, звільнені з роботи робітники та ін. – їхній гнів росте. Одного дня вони «вибухнуть», подібно до бомби, і тоді китайській компартії (КПК) не уникнути лиха. Почнеться переворот влади. І цей день уже близько.
Зараз Небо знищує КПК. Той час, коли «у будинках не буде людей», можливо, настане після того, як КПК буде знищено. Тому всі ті, хто «одного кольору» з КПК, будуть знищені першочергово, як сміття.
Поміркуймо, ця одухотворена свиня ціною свого життя хотіла врятувати людей. Ті, хто залишиться, зрозуміють усе.
Вийшовши з трудового табору, послідовниця Фалуньгун пані Чжан Ляньін написала листа членам Європарламенту. В листі вона описує тортури і знущання, перенесені нею під час ув’язнення.
#img_left#Пані Чжан Ляньін, послідовниця Фалуньгун із Пекіна, раніше працювала офіційним представником Guangda Group Ltd і службовкою CPA. Її багато разів заарештовували і поміщали в центри затримання та трудові табори за те, що вона займається Фалуньгун.
14 червня 2005 р. більше десяти поліцейських із поліцейської дільниці Сянхеюань м. Пекіна ввірвалися до її діму. Вони знову заарештували її та вдруге відправили до трудового табору. Під час ув’язнення в розподільному центрі та жіночому трудовому таборі її неодноразово катували. Приблизно дев’ять разів вона непритомніла від тортур.
21 травня 2006 р. чоловік пані Чжан, Ню Цзіньпін, вичерпавши всі методи, такі як петиції та апеляції, які були відхилені, розповів про тортури, яким піддавали його дружину віце-президентові Європейського парламенту панові Едвардові Макміллану-Скотту. 13 грудня 2007 р. пані Чжан звільнили з трудового табору. Вона була дуже блідою і худою, на її тілі залишилися сліди від тортур.
Нижче наведено текст листа, який написала Чжан Ляньін віце-президентові Європейського парламенту панові Едварду Макміллан-Скотту, а також її свідчення, представлені 26 листопада 2007 р. на слуханні в Європейському парламенті з проблем прав людини в Китаї:
Шановний пане Едварде Макміллан-Скотт і члени Європейського парламенту!
Мене звуть Чжан Ляньін. Я послідовниця Фалуньгун із материкового Китаю. Мій чоловік Ню Цзіньпін і ще один послідовник Фалуньгун Цао Дун (зараз перебувають у в’язниці), зустрілися з паном Макміллан-Скоттом у Пекіні 21 травня 2006 р. Вся побита, в синцях я була звільнена з пекінського трудового табору 13 грудня 2007 р.
Завдяки спільним зусиллям пана Едварда Макміллан-Скотта і членів Європейського парламенту Цао Дун, мій чоловік і я були запрошені на слухання з проблем ситуації прав людини в Китаї, що проводиться Комісією прав людини в Європейському парламенті 26 листопада 2007 р. Але ми упустили цю рідкісну можливість розповісти про мій випадок перед Вашою Комісією через те, що на той час я була в ув’язненні в трудовому таборі. Через строгий контроль китайської компартії (КПК) над людьми, що живуть на материковому Китаї, позбавлення їх основних прав людини, а також унаслідок того, що КПК не хоче, щоб перед усім світом була викрита справжня ситуація переслідування практикуючих Фалуньгун, нам було дуже важко виїхати з Китаю, щоб відвідати цю важливу зустріч. Тому я хотіла б вибачитися перед паном Макміллан-Ськоттом і всіма членами Європейського парламенту.
Мене піддавали переслідуванням протягом двох із половиною років. Багато департаментів уряду беруть участь у переслідуванні. Серед них «Офіс 610», департаменти поліції, місцевий уряд, центри ув’язнення, розподільні центри трудових таборів, трудові табори і госпіталі. У своїх діях вони практично ніколи не дотримуються встановлених законом правил. Коли заарештовували мене чи звільняли, вони ніколи не показували мені ніяких юридичних документів.
#img_center_nostream#
Протягом цих двох із половиною років переслідування мене піддавали таким видам тортур:
Мене дев’ять разів душили до безпам’ятства. Жодного разу мене не відправляли в госпіталь для надання швидкої меддопомоги.
П’ять разів мене катували так жорстоко, що я впадала в глибоку кому, і мене відправляли в пекінський госпіталь Женьхе і госпіталь Тяньтанхе при трудовому таборі.
Одного дня мені ввели невідомі ліки, від чого я впала в кому, а потім у мене сильно погіршився зір. Мене також довго тримали під пекучим сонцем, поки я не непритомніла.
У березні 2006 р. мене вкотре побили, і я знепритомніла. Медичне обстеження показало, що в обох півкулях мого мозку був широкий крововилив. З госпіталю Тяньхетан мене відправили до госпіталю Женьхе, де мене протягом десяти днів рятували в реанімації. Але офіційні особи трудового табору брехали, кажучи, що я сама завдала собі «пошкодження». Насправді в маленькій камері, де мене тримали, була встановлена відео камера, але вони не надали відео запис.
Протягом кількох місяців мені вводили і примушували пити невідомі ліки. (Протягом двох років в’язниці я часто голодувала, протестуючи проти переслідування, і тому мене насильницький годували). В результаті у мене протягом тривалого періоду часу був розлад шлунку. За три місяці до звільнення кожен ранок, після обіду й увечері, мене силоміць годували невідомими ліками, від чого я втрачала контроль над кишечником. Мене били безліч разів, позбавляли сну і годували екскрементами.
Під час насильницького годування мені неодноразово дуже ушкоджували рот і ніс, і я не могла дихати. Ті, хто мене мучив, кричали: «Ми замучимо тебе до смерті!»
Протягом 50 днів, з 1 червня 2006 р. до 20 липня 2006 р., мені міцно зв’язали руки і ноги, а шию прив’язали мотузками до стільця, на голову періодично накидали щільну ковдру. У такому стані я перебувала кілька днів підряд. Я була вимушена випорожнюватися в штани.
Протягом року мене тримали в маленькій камері, розміром 3 квадратних метра. Там було холодно і волого взимку, і жарко, задушливо і смердюче влітку. Там було багато комарів і мух. Протягом місяця вікна і двері були щільно зачинені, і жоден промінь світла не проникав усередину камери, тому я навіть не знала, який зараз час доби. Щодня охоронці виливали на ліжко, на підлогу і на мене воду. У туалеті, розташованому біля ліжка, було повно личинок різних комах, які були і на ліжку, від чого у мене гноїлася шкіра.
Але насильницьке годування і тортури душінням не були найжахливішою часткою моїх страшних днів перебування в ув’язненні. Найнестерпніше і жахливіше, що залишилося в моїй пам’яті, і від чого я відчуваю холод, коли згадую про це, – це тортури, під час яких мені закривали ніс і рот на довгий час, знову і знову повторюючи це, поки я не втрачала контроль над своїм кишечником і сечовим міхуром. Вони використовували мокрий рушник, накриваючи ним мій рот і ніс, щоб я не могла дихати, а потім вони знімали рушник, потім знову закривали рот і ніс. Біль був таким сильним, що я відчувала, неначе я зараз вибухну. Я втрачала силу у всьому тілі, мої ноги німіли, й у мене починалося нетримання. Потім вони нелюдяно кричали: «Вона, нарешті, померла від задухи!» Після того, як поліцейський на прізвище Ван, який був відправлений до трудового табору з Бюро трудових таборів Пекіна, побачив на відео камері весь цей хворобливий для мене процес, він сміявся і питав мене: «Ну як, сподобалося?». Ті дні, які я провела там, були гірші за смерть.
Далі буде
За матеріалами сайту minghui.org