Азія, а особливо Китай, Тибет та Індія, є колискою багатьох великих людей, які своїм життям підтверджували, що у людства є інший шлях досягнення щастя і гармонії, ніж прагнення до матеріальних благ і здобуття їх важкою фізичною працею.
#img_left#Ці люди є й у наші дні. Вони набагато більш далекоглядні, ніж будь-який політик або бізнесмен. Вони своїм особистим досвідом доводять, що справжній розвиток людини – це розвиток духовний, і що вийшовши з пелени марив, якими оповитий світ, можна досягти стану вищого блаженства і перебувати в ньому постійно, а не якийсь короткий час, як це зазвичай відбувається з нами.
Вони вважають, що життя людини таке коротке і дуже не раціонально присвячувати його гонитві за речами і вигодами в цьому світі. Через кілька десятків років людина буде змушена покинути цей світ і при цьому вона не зможе нічого забрати з собою, тоді навіщо витрачати все своє життя на ці надбання?
Ці люди часто не мали ніяких матеріальних багатств, носили простий одяг, їли просту їжу, не прагнули до слави і вигоди, і на перший погляд здавалися бідними і жалюгідними. Але насправді саме вони є найбагатшими і найбільш великими, адже вони перемогли свої пристрасті та почуття.
Вони стали вільними від впливу цього світу, а отже можуть легко керувати ним і, як мінімум, усім, що є в ньому. Духовне багатство це є вище багатство, а перемога над собою це найбільша перемога, якої не домігся жоден світський герой чи володар.
Одним із цих великих людей був тибетський йог-практик Міларепа (1052-1135 рр.). Кажуть, що він зміг досягти стану Просвітлення (повного звільнення) за одне життя, не маючи заслуг у попередніх переродженнях.
Можливо ця оповідь допоможе людям глибше зрозуміти людей, які самовдосконалюються, а також чому вони готові стійко переносити численні труднощі і злигодні, що часом здаються нелюдськими, і не припиняти свою практику навіть перед загрозою смерті.
******************************************************
Отож, Міларепа народився у 1052 році в сім’ї Джосі. Його батько був багатим торговцем. Міларепа ріс у теплій, забезпеченій і люблячій сім’ї, хоча його виховання і освіта були звичайними. Незабаром батько його помер від хвороби, а управління будинком і всім господарством перейшло до його дядька.
Дядько дуже погано ставився до нього, його матері та до сестри. Одного разу не в силах більше терпіти, мати звеліла Міларепі йти і навчитися магії, щоб за її допомогою помститися злим родичам. Водночас вона сказала, що якщо син її не послухає, вона вчинить самогубство у нього на очах.
Першим учителем Міларепи був маг на ім’я Юнгтон Трог’ел, який володів «Зміїною силою восьми нагів», які включали в себе здатність змінювати форму по своїй волі, розширювати свою свідомість так, щоб воно включало в себе інші світи і здатність служити усім живим істотам. Міларепа пожертвував йому все, що мав і став його учнем. З часом лама дізнався про історію Міларепи. Він був зворушений рішучістю Міларепи служити своїй матері. Будучи стурбованим силою ненависті матері Міларепи, він послав його до лами Йонтен Г’яцо, для навчання Магічному мистецтву руйнування.
Міларепа вирушив у двотижневе самоув’язнення для вивчення заклинань та практик. Як тільки його жадібні дядько і тітка наповнили свій будинок гостями з нагоди весілля свого сина, будинок обрушився, погубивши тридцять п’ять чоловік, залишивши в живих лише дядька і тітку Міларепи. Повернувшись до свого лами, Міларепа вивчив мистецтво управління погодою, після чого наслав град напередодні збирання врожаю на угіддя односельців, які живили до нього ненависть.
Після цього все для Міларепи стало іншим. Він виконав бажання своєї матері і тим самим звільнився від того, що він вважав своїм обов’язком. І, незважаючи на свою моральну сліпоту і спотворене почуття справедливості, він усвідомив невблаганну дію Закону Карми. Він зрозумів, що зло породжує зло, що його вчинки були жахливі і що вони повернуться до нього.
У же цей час помер наставник вчителя Міларепи, який до того моменту світився здоров’ям, і вчитель поринув у глибокі міркування про карму і Дхарму. Коли він розповів Міларепі про свій намір віддалитися від справ з тим, щоб викоренити власну чорну карму, Міларепа попросив допомоги. Юнгтон Трогьел послав його до Ронтонгу Лхага.
Далі розпочинається розповідь Міларепи, що була записана його учнем Речунгом зі слів свого гуру. (За основу взятий переклад з англійської О.Т. Туманової. Опубліковано в скороченні.)
#img_right#Після того, як помер мій батько, наші сусіди на чолі з дядьком і тіткою відібрали у нас майно і нестерпно жорстоко поводилися з нами. Тому я вирушив вивчати чорну магію, щоб помститися нашим ворогам за заподіяне нам зло, і накопичив багато поганої карми через свою нещадну помсту. Але я відчував глибоке каяття за створення великого зла – убив за допомогою магії тридцять п’ять чоловік і знищив урожай, і я прагнув долучитися до релігії.
Коли мене послали до лами Ронтонг-Лхага, він одразу посвятив мене і дав необхідні інструкції. Але я так пишався собою, що не міг медитувати і замість цього заснув.
Через кілька днів лама прийшов до мене і сказав:
– Є монастир у Лхобраке, званий дово-унг (Пшенична Долина), де зараз живе відданий учень великого індійського святого Наропи. Він найгідніший з гідних, справжній принц серед перекладачів, який володіє знаннями нових тантрійськіх учень, що не має собі рівних у всіх трьох світах. Його звуть Перекладач Марпа. Між вами є кармічний зв’язок, що йде від минулих життів. До нього ти повинен іти.
Почувши це ім’я, я відчув невимовну радість. Мене охопив благоговійний трепет і сльози ринули з очей. Такі великі були почуття і віра, що пробудилася в мені. І, взявши з собою лише кілька книг і провізію на дорогу, я вирушив туди з єдиною метою знайти цього гуру. Весь мій шлях мною володіла одна думка: «Коли я гляну на мого гуру? Коли я побачу його обличчя?»
За ніч до мого прибуття в Пшеничну Долину Марпа бачив уві сні, що його гуру, великий святий Наропа з’явився до нього і, здійснивши церемонію посвячення, дав йому ваджру, зроблену з лазуриту, п’ятикутну і злегка потьмянілу, а також дав наповнену еліксиром золоту посудину в якій тримають священну воду, і наказав змити наліт з ваджри еліксиром і встановити ваджру на Прапорі Перемоги. Він сказав, що це добре для Переможців в Істині минулого і буде служити благу всіх живих істот і допоможе Марпі та іншим людям у досягненні їх цілей.
Сказавши це, Наропа піднявся на небеса, і Марпа уві сні побачив, що він виконав наказ свого гуру – обмив ваджру святим еліксиром і підняв її разом з Прапором Перемоги. І ваджра стала випромінювати таке яскраве сяйво, що наповнила своїм світлом усі світи. Світло це осяяло всі істоти, що живуть у Шести Світах Світу Пристрастей і розсіяв усі їхні страждання. І в радості, в якій вони перебували, не було домішку печалю. Охоплені вірою, вони всі з благоговінням дивилися на Марпу і його Прапор Перемоги. Деякі співали хвалебні пісні, інші робили пожертвування. Переможці в Істині благословили Прапор і виконали церемонію посвячення, і сам він відчував радість. Прокинувся Марпа в щасливому настрої.
Його дружина, коли принесла сніданок, звернулася до нього з такими словами: «О пане! Я бачила вночі у сні двох жінок, які, як вони сказали про себе, прийшли із Західної Країни Ургьєн. Вони принесли з собою кришталеву чайтью, яка виглядала трохи посоловілою, і просили мене сказати тобі, що твій гуру Наропа велів тобі її освятити відповідно до повного ритуалу і помістити на вершині гори. А ти сказав, що великий святий Наропа вже здійснив благословіння, але те що б він не велів, повинно бути виконане, ти обмив її святою водою, освятив і встановив на вершині гори, і вона випромінювала світло таке яскраве, як світло сонця і місяця, і породила кілька інших чайтен, які з’явилися на сусідніх вершинах гір, і їх охороняли дві жінки. Що означає цей сон?»
У душі радіючи збігом снів, Марпа, однак, не подав виду і сказав їй: «Я не розумію значення снів, які не мають причини. Зараз я піду на поле, яке буду орати. Приготуй мені все, необхідне для роботи». Здивувавшись, дружина заперечила: «Адже в тебе завжди є працівники, які зроблять цю роботу. Що скажуть люди, якщо ти, знаменитий лама, підеш працювати в полі, як простий селянин? Це викличе непотрібні розмови. Прошу тебе, не ходи!» Але Марпа не сприйняв її умовлянь і вирушаючи наказав: «Принеси мені хорошу порцію чанга». Коли дружина принесла йому цілий глечик, він сказав: «Цього має вистачити для мене. Принеси ще для гостей». Вона принесла ще один глечик, який він поставив на землю і накрив капелюхом. Під час відпочинку він пив свій чанг, сидячи поруч з цим глечиком.
#img_left#Тим часом я йшов по дорозі, розпитуючи кожного стрічного: «Де живе великий йог Перекладач Марпа?» Але до кого б я не звертався, ніхто не міг мені відповісти. Я спитав ще одного, і він сказав, що є людина на ім’я Марпа, який живе тут поблизу, але немає нікого, хто б носив титул «великий йог Перекладач Марпа». Тоді я запитав його, де знаходиться Пшенична Долина. Він показав: «Ось там». Я поцікавився, хто живе в цьому місці, і він відповів, що там живе людина, яку звуть Марпа. «Чи не кличуть його ще як-небудь?» – Запитав я. Він сказав, що деякі називають його також ламою Марпа. Це розвіяло мої сумніви, і я зрозумів, що тут живе саме той Марпа, якого я розшукував. Тоді я запитав, як називається височина, на якій я перебуваю, і він відповів, що вона називається Височина Дхарми. Я подумав, що це дуже сприятливий знак, оскільки я вперше побачу мого гуру з цієї височини. Йдучи далі, я продовжував розпитувати зустрічних про Марпу. Мені зустрілися пастухи і з ними юнак приємної зовнішності та в ошатному вбранні. На ньому були прикраси, і волосся його було намащене і добре причесане.
На моє запитання старші не могли відповісти, але юнак сказав мені:
– Ти, мабуть, питаєш про мого пана і батька, який має звичай продавати все в нашому домі для того, щоб купити золото і відправитися з ним до Індії, звідки він повертається з величезною кількістю паперових рукописів. Якщо ти питаєш саме про нього, то сьогодні він оре в полі, хоча раніше цим ніколи не займався.
Я подумав, що це, ймовірно, та людина, яку я шукаю, але мені було важко повірити тому, що він, знаменитий Перекладач, оре землю. Міркуючи так, я йшов далі, поки не зустрівся з ламою, який був великої і повної статури, з витрішкуватими очима і дуже величним виглядом. Він орав. У той момент, коли мій погляд зупинився на ньому, мене охопили трепет і відчуття невимовного захоплення, що я втратив будь-яке уявлення про те, де перебуваю. Коли я прийшов до тями, то звернувся до лами з питанням:
– Шановний пане, де тут живе відданий учень відомого святого Наропи на ім’я Перекладач Марпа?
Якийсь час лама уважно мене розглядав, а потім запитав:
– Звідки ти? Чим займаєшся?
Я відповів, що я великий грішник з нагір’я Цанг і що, почувши про знання і вченості Марпи, прийшов до нього отримати Істинне Вчення, щоб за допомогою його досягти Звільнення. На це лама сказав:
– Добре, я влаштую тобі зустріч з ним, якщо ти закінчиш цю роботу для мене. – І, витягши з-під капелюха Чанг, дав мені випити. Випивши його, я відчув бадьорість. Лама, наказав мені працювати старанно і пішов залишивши мене самого. Я допив Чанг і потім охоче взявся до роботи.
Незабаром прийшов той юнак, якого я зустрів із пастухами, і повідомив, що мене запрошують до хати. Я дуже цьому зрадів і сказав: «Лама виконав моє прохання, тому я хочу закінчити цю роботу для нього». І я продовжував орати, поки не зорав усе поле. Оскільки це поле допомогло мені познайомитися з гуру, його стали називати Полем Допомоги. Влітку дорога пролягала по краю цього поля, а взимку перетинала його.
Коли я ввійшов разом з юнаком у будинок, я побачив ламу, що сидів на двох подушках, поверх яких був вистилений килим. Лама вже привів себе в порядок, хоча на чолі і біля носу було видно залишки пилу. Він був важким, із виданим уперед животом. Пізнавши, у ньому ту ж людину, з яким я нещодавно зустрівся, я оглянувся, очікуючи побачити іншого ламу.
Тоді лама, що сидів на подушках сказав:
– Звичайно ти не знав, що я Марпа. Тепер ти знаєш і можеш вітати мене.
Я відразу ж вклонився і, торкнувшись чолом його ніг, приклав їх до моєї голови. Зробивши цю церемонію, я звернувся до Марпа з наступними словами:
– О, поважний вчителю, я великий грішник із Західного нагір’я, прийшов, щоб віддати тобі своє тіло, мову і думки. Прошу тебе забезпечувати мене їжею і одягом і навчати мене тому, що допоможе мені досягти Визволення протягом одного життя.
Лама відповів:
– Оскільки ти великий грішник, ти не маєш нічого спільного зі мною. Я не посилав тебе скоювати гріхи від мого імені. Які гріхи ти зробив?
Після того, як я докладно розповів йому про своє життя, лама поставив наступну умову:
– Мені подобається твоя пропозиція присвятити мені тіло, мову і думки, але я не можу тебе забезпечувати їжею та одягом і одночасно навчати. Або я буду утримувати тебе, а вчитися ти будеш в іншому місці, або тобі доведеться самому забезпечувати себе їжею та одягом, а я буду займатися тільки твоїм духовним розвитком. Обери те, якому віддаси перевагу. Якщо я передам тобі Істину, досягнення Визволення буде залежати тільки від тебе, від твоєї старанності і цілеспрямованості.
Я відповів:
– Я прийшов до тебе, мій лама, за Істиною. Я знайду їжу та одяг в іншому місці. – Сказавши так, я відразу почав розкладати свої речі і кілька своїх книг поклав на полицю поблизу вівтаря.
Але лама відразу ж заборонив мені це:
– Забери свої старі книги. Своїм холодом вони зіпсують мої книги і святі реліквії.
Я подумав, що він знає, що серед моїх книг були і книги з чорної магії, і тому він заборонив класти їх разом з його священними реліквіями. Я взяв книги з собою і тримав їх у відведеному мені приміщенні. Так я прожив кілька днів. Дружина мого вчителя годувала мене і забезпечувала всім необхідним.
Пристрасно бажаючи досягти Визволення, я не раз благав його передати мені деякі повчання і у відповідь він одного разу сказав мені:
– У провінції Ю і Цанг у мене є чимало відданих учнів і послідовників з мирян, які дуже хотіли б прийти до мене, але кожного разу їх грабують по дорозі пастухи-кочівники Ямдака, Талунг і Лінгпа. І оскільки це відбувалося неодноразово, мої учні не можуть прийти до мене з запасами провізії та подарунками. Піди й напусти на грабіжників град. Це буде корисна для релігії справа. Тоді я передам тобі настанови щодо Істини.
Я відразу ж вирушив туди і напустив найсильнішу грозу з градом у кожному з зазначених місць. Коли, повернувшись, я запитав ламу про обіцяні повчання, то почув у відповідь:
– Що? За твої дві-три жалюгідні градини ти насмілюється питати про найсвятішу Дхарму, яку я отримав в Індії такою дорогою ціною? Ні, якщо ти дійсно прагнеш Істини, іди та за допомогою магії, адептом якої ти себе вважаєш, знищ деяких горян Лхобрака, оскільки вони теж часто грабували моїх учнів, коли ті йшли до мене з Ньяла-Ло-ро, і не раз ображали мене. Якщо ти зумієш на доказ своїх магічних здібностей розправитися з ними, я повідомлю тобі містичні істини, передані мені моїм шанованим Гуру, великим Пандіта Наропою, – істини, за допомогою яких можна за одне життя досягти Визволення і досягти стану Будди.
Знову я виконав наказ гуру, і моє магічне прокляття справило дію: горяни Лхобрака побилися один з одним, і під час бійки багато з них було вбито. Однак при вигляді крові я відчув глибоке каяття і біль. Мій гуру, дізнавшись, що серед убитих було багато кривдників, сказав мені:
– Правда, що ти справжній адепт магії. – І він назвав мене Великим Магом.
Коли я знову попросив його передати мені істини, що приносять порятунок, лама у відповідь сказав:
– Ха-ха! Я повинен повідомити тобі найпотаємніші Істини, які я отримав в Індії, віддавши за них увесь мій земний статок; істини, які все ще виділяють дихання Дакіні, тих хто передали їх, і все це в обмін на твої злодіяння? Ні. Таке тільки може викликати сміх. Якби на моєму місці був хтось інший, він би убив тебе за таку зухвалість. Піди і віднови знищені тобою посіви пастухів і воскреси вбитих людей Лхобрака. Якщо ти зможеш це зробити, тоді я погоджуся передати тобі істини, а якщо не зможеш, тобі краще не з’являтися переді мною знову.
І він гнівався так, ніби збирався побити мене. Я ж був скинутий в безодню відчаю і плакав гіркими сльозами.
Наступного ранку лама був настільки добрий, що сам прийшов до мене і сказав:
– Боюся, що був надто суворий з тобою вчора ввечері, але не приймай це близько до серця. Будь терплячий і чекай, і тобі буде передано вчення. Але мені здається, що ти вмілий хлопець. Тому я б хотів, щоб ти збудував дім для мого сина Дарма-Додай (Букет Сутр). Коли ти його закінчиш, я не тільки повідомлю тобі вчення, але також буду забезпечувати тебе їжею й одягом під час твого навчання.
– Але, – наполягав я, – що станеться зі мною, якщо за цей час я помру, не досягнувши Визволення?
Він відповів:
– Я обіцяю, що за цей час ти не помреш. Моє вчення дає певну гарантію. Й оскільки ти, як видно, володієш великою енергією і завзятістю, ти можеш прагнути до мети безперешкодно, незалежно від того, досягнеш ти Визволення протягом одного життя чи ні. Моя школа не зовсім така, як інші школи. В ній більше благословення і більше безпосереднє духовне одкровення, ніж у будь-якій інший секті.
Втішений і зраділий цими обіцянками, я одразу запитав ламу про план будинку.
У нього був свій план, і він здійснив його наступним чином. Піднявшись зі мною на височину, звернену до сходу, і вибравши там місце, він накреслив план круглої будівлі і наказав приступити до будівництва в цьому місці. Я відразу ж взявся до роботи. Коли я звів уже половину будівлі, він прийшов і сказав, що, даючи вказівки, він недостатньо добре обдумав їх і що я повинен припинити роботу, зламати те, що побудував, і віднести землю і каміння на місце, де я їх брав.
Коли я виконав цей наказ, лама, який здавався мені п’яним, повів мене на узвишшя, звернене на захід, і, наказавши мені будувати там інший будинок, накреслив план у формі півмісяця і потім пішов. Коли я звів половину необхідної висоти, лама знову прийшов до мене під час моєї роботи і сказав, що і цей будинок не годиться, і я повинен віднести глину й камені назад туди, звідки я їх приніс. Я знову скорився йому, і лама потім повів мене на узвишшя, звернене до півночі, і сказав мені:
– Мій Великий маг, мабуть, я був п’яний, коли минулого разу звелів побудувати тобі споруду, і тому дав тобі невірні вказівки. Ймовірно, це була моя помилка. Але зараз ти повинен побудувати мені на цьому місці дійсно гарний будинок.
Я наважився сказати йому, що безупинно будувати будинки, щоб потім руйнувати їх, накладно і для нього, і для мене. Я благав його спочатку подумати як слід, а потім давати вказівки. Він сказав:
– Я не п’яний сьогодні і добре обміркував питання. Будинок тантрійського містика повинен бути трикутним. Тому збудуй мені дім такої форми. Цей будинок ми не будемо руйнувати.
Тепер я будував вже будинок трикутної форми. Коли робота була виконана на третину, лама прийшов і спитав:
– Хто наказав тобі будувати такий будинок?
Я відповідав:
– Цей будинок для сина твоєї милості я будую за твоєю вказівкою.
– Я не пам’ятаю цього, – сказав він. – Але якщо це так, то в той час я, мабуть, не володів собою.
– Але, – наполягав я, – боячись, що щось подібне може статися, я наважився просити твою єгомость ретельно обміркувати це питання, і тоді ти звелів переконати мене, що ти все ретельно обдумав і що цей будинок не буде зруйнований. І твоя єгомость мав тоді цілком нормальний вигляд.
Лама обурився:
– Як ти це доведеш? Як? Ти хочеш погубити мене і мою сім’ю за допомогою чаклунства або замкнути нас у твоєму будинку, що має вид магічного трикутника? Але я ж не забрав у тебе твою фамільну спадщину. І ти ж хочеш отримати релігійні знання. Але сама форма цього будинку може відновити всіх місцевих богів проти тебе. Ти постарайся все зруйнувати відразу і віднести всі камені і глину на місце. Тоді я передам тобі ті настанови, які ти бажаєш отримати. Але якщо ти не виконаєш моїх вказівок, ти можеш іти геть!
І лама був, мабуть, дуже сердитий. Я вкрай засмутився цим, але іншого виходу у мене не було. Я прагнув до пізнання Істини, і мені нічого не залишалося робити, як зруйнувати і цей будинок і з матеріалом вчинити так, як було наказано.
За гіперпосиланням читайте продовження історії про великого тибетського йога Міларепу.
