antonprima.pro

Blog

  • США накрив «сноумагеддон». Фоторепортаж

    США накрив «сноумагеддон». Фоторепортаж

    Інтенсивні снігові бурі в багатьох містах східного узбережжя США паралізували рух у минулі вихідні.

    У Вірджинії та Меріленді оголошено надзвичайний стан: літаки не літають, школи закриті через несподівані бурі. А у Вашингтоні закрилися усі лінії електропоїздів, які виходять на поверхню. Президент США Барак Обама назвав снігопад "сноумагеддоном", повідомляє "The Hill".

    Фото AFP/Getty Images: MANDEL NGAN, Chip Somodevilla, SAUL LOEB, Alex Wong

    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream# #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

  • Пророцтво Тамерлана про початок II Світової Війни. Фоторепортаж

    Пророцтво Тамерлана про початок II Світової Війни. Фоторепортаж

    #img_left_nostream#Пророцтво Тамерлана люди сприймають як щось містичне, легенду. Свого часу про пророцтво дізналися Жуков і навіть Сталін поставившись до цього серйозно. 21 червня 1941року радянські археологи розкривають у Самарканді в стародавньому мавзолеї Гур-Емір гробницю Тамерлана, на наступний день починається війна. "Не можна прах великого полководця чіпати, інакше почнеться війна", – говорилося в пророчій книзі.

    Малик Каюмов, у той час оператор Ташкентської кіностудії, був у експедиції і читав пророкування про початок війни у книзі трьох старців. Йому, як людині, що запобігає лиху, був показаний цей запис у священній книзі, інші цей запис побачити не змогли.

    Призначення Експедиції у Самарканд

    21 березня 1936 Сталіну була представлена доповідь про доцільність призначення експедиції для проведення розкопок поховання Тамерлана (Великого Кульгавого) у Самарканді. Проте експедиція була призначена значно пізніше – тільки у 1941 році. На документах про організацію відкриття саркофага Тамерлана, підготовлених фахівцями Ленінградського державного Ермітажу, рукою Сталіна було написано: "Роботи щодо розкриття гробниці Тамерлана у Самарканді почати не пізніше травня. Й. Сталін".

    Вченим необхідно було дізнатися про достовірність приналежності поховань полководцю Тамерлану і його нащадкам. Дізнатися правду можна було, лише вивчивши скелет. Відомо, що Тамерлан шкутильгав на праву ногу. Досвідчений анатом міг визначити це по кістках. До того ж заразом можна було відтворити портрет полководця, зображення якого не збереглося. Відомий скульптор Михайло Герасимов, який брав участь у відкритті мавзолею, пізніше написав, що це і було одне з завдань експедиції. Але не найголовнішим. У Гур-Емір могли зберігатися коштовності та зброя, що становлять історичну цінність, наприклад шабля Тамерлана, яку теж припускали виявити в похованні. Була ще одна причина, викладена в ідеї відомого археолога Михайла Масона, який у 1929 році подав до Ради народних комісарів УзРСР записку, в якій пропонував організувати розкриття могили Тамерлана. До записки додавався звіт самаркандського інженера М. Ф. Мауера: "Магнітні спостереження 1925 року над могилою Тамерлана підтвердили наявність у ній великого парамагнітного сталевого тіла та інших металевих предметів". Не золотих і срібних прикрас, а щось на зразок порожніх об’єктів… Чим не привід для розкриття? Тим більше що у Самарканді завжди ходили чутки про таємниче світіння, яке часом виникає над труною. Мрія Михайла Масона збулася через 12 років. Щоправда, лише частково. #img_left_nostream#

    Відкриття гробниці Тамерлана

    Малик Каюмов розповідає: "Першого червня ми прибули у Самарканд. Два тижні підтягували техніку: завозили потужні генератори, монтували прожектори. Працювати треба було в глибокому підземеллі. Саме там, а зовсім не під самою підлогою мечеті".

    Розкопки почалися 16 червня. – Спочатку були витягнуті останки синів Тамерлана – Шахруха і Міраншаха. 18 червня – його онуків Мухамад-Султана і Улугбека. 19 червня настав найвідповідальніший момент: дістати гробницю Тамерлана. Всі побачили напис на нефритовій надмогильній плиті, сходознавець Семенов прочитав: "Всі ми смертні, прийде час і ми підемо. …До нас були великі і будуть після нас… Якщо ж хто запишався, і вознесеться над іншими або ж потурбує прах предків , нехай прийде на нього найстрашніша кара…" У відповідь пролунали смішки, коментарі, у дусі "Нас не налякаєш!", але на душі у всіх було моторошно.

    Коли ж спробували стягнути кам’яну брилу з могили Тамерлана, лебідка зламалася. Та так, що полагодити її, скільки б не мучились, не вдалося. Довелося кликати підмогу. Плиту аби-як зрушили руками.
    Під нею виявився герметично закритий кам’яний саркофаг. З ним провозилися ще кілька годин. А коли, вже двадцятого червня, його, нарешті, відкрили, підземелля наповнилося задушливим густим сморідом рожевого масла і ще якихось пахощів.

    У гробниці згасло світло Всередині саркофага була ще одна труна, але вже, дерев’яна. Але як тільки всі її побачили, згасло все освітлення….

    "Шістдесят років минуло, а в мене, як тоді, мурашки по шкірі і ком у горлі. Через скільки всяких небезпек і жахів на фронті довелося пройти – але й вони не змогли стерти з пам’яті тривогу, яка тоді у підвалі, у непроглядній темряві, мене охопила", – розповідає Малик Каюмов.
     
    "Начальство, пам’ятаю, теж занервувало, стало вимагати негайно налагодити освітлення. Бідний електрик ніяк до тями взяти не може, що трапилося зі сто разів перевіреними генераторами. Запалили якісь смолоскипи, пару газових ламп. Від них по земляних стінах величезні тіні заколихались, і раптом так душно стало, ніби хтось зі склепу все повітря викачав".

    За словами Каюмова, світло потім так само раптово загорілося, як і пропало, тільки через три години. Причому експедиційний електрик так і не зрозумів, у чому була справа.

    Явище трьох старців

    Поки електрик возився з генераторами і прожекторами, які раптово вийшли з ладу, Малик Каюмов вирішив вгамувати внутрішнє тремтіння, випивши гарячого чаю.

    "Зайшов у найближчу чайхану, – там три старці сидять, – згадує Каюмов. Я присів неподалік, мені чайник і піалу принесли. Раптом один з цих людей похилого віку і звертається до мене: "Синку, ти ж із тих, хто розкривати могилу Тамерлана надумали?" А я візьми та й скажи: "Та я в цій експедиції найголовніший, без мене всі ці вчені – нікуди!" Жартом вирішив свій страх відігнати. Тільки, люди похилого віку у відповідь на мою посмішку ще більше спохмурніли. А той, хто заговорив зі мною, до себе манить. Підходжу ближче, дивлюся, в руках у нього книга – старовинна, рукописна, сторінки арабською в’яззю заповнені. А старий по рядках пальцем водить: "Ось дивись, сину, що в цій книзі написано. "Хто розкриє могилу Тамерлана – випустить на волю духа війни. І буде бійня така кривава і страшна, якої світ не бачив на віки вічні". Малик попросив старців піти з ним. Показати книгу керівникам експедиції, розповісти їм про застереження. Старець заперечив, що цю книгу може побачити тільки та людина, яка зможе зупинити нещастя.

    До старих вийшли Айни і Семенов. І письменник, і вчений вислухали непроханих візитерів з нудьгуючими обличчями, стали виганяти людей похилого віку: "Дурниця! Ідіть, батьки, по домівках і не бентежте народ всякими дурницями!" Але старці не пішли, а продовжували благати: "Схаменіться! Не чіпайте прах Тамерлана!" Тоді Айни, розгнівався, схопив палицю і замахнувся нею на старців. Ті повернулись і пішли…

    До полудня наступного дня – це було 21 червня – генератори заробили самі собою. Електрик тільки розводив руками: півдоби він возився з ними, намагаючись знайти поломку. Все було гаразд, але агрегати струм давати не бажали – і все тут. І раптом…

    #img_left_nostream#"Ми знову спустилися у підземелля, де від вчорашнього задушливого сморіду не залишилося й сліду, – згадує Каюмов. – Розкрили дерев’яну труну. Незважаючи на те, що тіло Тамерлана було після смерті забальзамовано, м’які тканини повністю зотліли. Залишився тільки скелет. Але і по ньому вчені достеменно встановили: останки належать Тамерлану".

    Про це свідчив і небувалий для представників монголоїдної раси зріст – вище 180 сантиметрів, і знівечена гомілка, через яку Тімерлан отримав своє прізвисько Залізний Кульгавий, і деформований п’ятий хребець – родова "ознака" всіх тимуридів. Антрополог Герасимов, уважно розглянувши череп, уклав останки, як велику реліквію, в дерев’яний ящик з дрібною стружкою.
    Ящик взяли з собою до готелю, куди ми поверталися задоволені й веселі. Ну аякже, головна мета експедиції виконана! Який успіх, який успіх! А вранці нас, коли ми відсипалися після плідної ночі, розбудив крик: "Війна! Війна почалася!" Експедицію швидко згорнули, Семенов і Герасимов поїхали, повезли із собою останки Тамерлана. Каюмов ще на кілька днів залишився у Самарканді.

    "Я дуже хотів знайти старців, – говорить Малик. – Хотів поговорити з ними, попросити, щоб дозволили ще раз прочитати те місце в книзі. Я відчував свою провину за те, що не зміг переконати Айни і Семенова уважніше поставитися до пророцтва… Але господар чайхани сказав, що в той день, 20 червня, він бачив старців уперше і в останнє".

    Повернення
    #img_left_nostream#Маліка Каюмова визначили кінооператором на Калінінський фронт. Відчуття провини не залишало Каюмова і на фронті. Він бачив, як гинуть товариші, знав, що жертвами фашистів стають тисячі мирних жителів міст і сіл, яких ворог проходить, прориваючись до Москви. Він хотів розповісти про записане в стародавній книзі пророцтво тому, хто має владу хоч щось виправити. Навесні 42-го року він зустрівся з довоєнним знайомим, генерал-лейтенантом Порфирієм Чанчібадзе, і розповів йому про пророкування старців. А той, у свою чергу, передав розповідь Жукову.

    "А восени того ж року, – згадує кінооператор, – до нас на фронт приїхав Георгій Жуков. Жуков запросив мене до себе в землянку, де дуже докладно розпитував про ті події. Запитав, де зараз зберігається череп Тамерлана. Я сказав, що його Герасимов відвіз. Жуков задумався. А я, набравшись сміливості, зауважив: "Георгій Костянтинович, от би товаришу Сталіну розповісти". Але генерал вже вставав з-за столу: "Дякую, ти вільний". Більше я ніколи з ним не зустрічався, і ніхто мене про цю історію не розпитував".
    Про те, що останки Тамерлана були привезені до Самарканду 19 листопада 1942 року, і покладені у труну і перепоховані у Гур-Емірі 20 листопада, Каюмов дізнався вже після війни. І зовсім не здивувався, зіставивши дати. 19-20 листопада 1942 відбувся перелом у Сталінградській битві…

    Легенда про чудотворну силу останків Тамерлана в роки війни
    До того моменту як відправити останки Тамерлана до Самарканду, за існуючою легендою вони разом зі святою іконою Богоматері на літаку облітали лінію фронту. І це відбувалося за таємною вказівкою командування. Виконавці та командири вірили в могутню силу останків Тамерлана, як і в чудодійну силу ікони Богоматері. Також стало відомо, що останки Тамерлана привозили солдатам-мусульманам для їх підтримки перед боєм, і це додало їм сили в битвах.

    Треба відзначити, що Тамерланом великим завойовником в Узбекистані не кличуть, бо це прізвисько перекладається з таджицького як «кульгавий». Місцеве населення, яке відноситься до Тамерлана з небаченою пошаною, вважає це образливим і називає його Тимуром.

    За матеріалами: відео «Прокляття Тамерлана»
      #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

  • Дзен і ваше житло

    Французькі спеціалісти стверджують, що декор інтер’єру у стилі дзен зі своїми мінімалістичним образом сприяє гармонічній взаємодії простору та форми помешкання.

    Його заспокійлива атмосфера, щонайменш, дозволяє відпочити після напруженого дня сучасної людини. А перебування в оточенні дзен-культури протягом довшого періоду часу допоможе людині прийти до згоди не тільки з оточуючими, а й із самим собою. Люди, що обрали цей стиль для своєї домівки, можуть це підтвердити.

    „Дзен підштовхує людину звільнити свідомість від усього, чим вона зазвичай завантажена. Житло в цьому стилі ніби заохочує такий душевний стан”, – Андре і Жак Карр’є. Дзен – це слово японське, воно означає медитацію. Тому дзен-дизайн намагаєтьсяс створити атмосферу, влаштувати як зовнішнє, те що оточує, так і внутрішнє, сприяє підвищенню самосвідомості.

    Жити у дзен-дизайні – веління сучасності. Усі мають потребу іноді залишатись наодинці із собою. Ми біжимо за часом, виношуємо у собі різні хвороби, що б могли і не з’явитись, якби ми глибше усвідомлювали значення і важливість кожного моменту життя.

    Залучаючи енергію спокою у ваше помешкання і намагаючись його облаштувати на засадах простоти, природності і чистоти, ви відчуєте, що встали на шлях до здоров’я, як фізичного, так і психічного.

    Важливо, щоб у вашому просторі не було безладу, у оздобленні житла слід дотримуватись розумних меж і не перевантажувати стіни візерунками чи картинами.

    Коробки та плетені скрині, приміром, – це ідеальне рішення для ваших фотоальбомів чи інших чисельних дрібничок, що намагаються зайняти місце на вашому робочому столі. Важливо слідкувати за запиленістю, вологою, можливо, і пліснявою, – тобто факторами, що здатні стримувати свободний рух енергії. Буде краще, якщо будете регулярно провітрювати приміщення, це не дозволить пилу осідати на скло і поверхні.

    Для меблів найбільше підходять пастельні кольори, адже, як і музика, колір випромінює хвилі енергії і має вплив на організм. Світлі тони сповнюють душу і розум легкістю, а кілька кольорових плям у різних місцях здатні гармонізувати оселю. Низький стіл і кілька подушок сприяють розслабленню, а якщо ви любите чай, то ще більше їх оціните у поєднанні з простим декором. В принципі, сам стиль дзен використовує різні методи і форми: чайну церемонію, дзен-живопис та композиції квітів.

    Зовнішній простір має віддзеркалювати ваш внутрішній світ та устремління.

    Природа – невід’ємна частина простору, створеного для душевного спокою, вона грає важливу роль у стилі дзен. Ванну кімнату, що є джерелом поновлення ресурсів, можна чудово прикрасити рослинами і камінням. До всього цього найкращим доповненням буде м’яка музика.

    Дзен закликає людину звільнити свою свідомість від усього, чим вона зазвичай завантажена. Це стан прозріння, який японці називають "саторі", тобто спокою, що дозволяє у повній мірі зрозуміти себе і оточуюче, шлях, що веде до пробудження. Житло дзен підтримує такий стан свідомості.

    А тепер заплющіть очі і пориньте у спокій…

    Стефані Мае. Велика Епоха

  • Техніка продажу нерухомості: як продати квартиру або будинок

    Техніка продажу нерухомості: як продати квартиру або будинок

    #img_left_nostream#Продаж нерухомості — теоретично легка справа. Потрібно зібрати відповідні документи і дати рекламу в друкованих виданнях. Потім необхідно показати будинок або квартиру бажаючим і продати. І, здавалося би, справі кінець. Однак на практиці для досягнення бажаного результату повинна бути реалізована правильна техніка продажу нерухомості. Останній і присвячена тема цієї статті.

    Техніка продажу нерухомості: Етап 1. Визначення вартості

    Перш за все, необхідно встановити ціну. Є кілька варіантів. По-перше, можна купити декілька журналів і газет з продажу нерухомості і подивитися, яку ціну визначають для нерухомості, схожої з Вашою. По-друге, можна звернутися в місцеві агентства, замовивши у них послугу професійної оцінки Вашої нерухомості.

    Однак будь-яка житлова площа має свою специфіку і досить складно з точністю до долара встановити реальну вартість квартири. Професіонали з продажу нерухомості беруться визначати її вартість з точністю до 1—2 тис. доларів, після ретельного огляду і обдзвону великої кількості подібних за характеристиками рекламованих квартир/будинків.

    Етап 2. Реклама для продажу нерухомості

    Покупці отримують інформацію про продаж нерухомості через друковані видання, інтернет-бази даних і через сайти агентств. Якщо Ви хочете продати квартиру швидше, потрібно вибрати кілька рекламних видавництв і рекламувати квартиру три чи чотири рази на тиждень, якщо ж Ви не дуже поспішаєте, то можна вибрати парочку видавництв, ну і рекламу подавати достатньо буде два рази на тиждень. Немає сенсу давати рекламу більше трьох разів на тиждень, тому що за статистикою кількість реальних пропозицій збільшиться не більше ніж на 10%, якщо рекламувати квартиру щодня.

    Інтернет-площадки для продажу нерухомості дозволяють отримати швидкий ефект ще до виходу рекламних оголошень у друкованих ЗМІ. Перевага реклами в мережі Інтернет — оперативність розміщення. Оголошення публікуються в день подавання і це особливо важливо, коли є необхідність термінового продажу квартири. Не виходячи з дому, покупець може побачити планування квартири, що продається, її місце розташування, фотографії будинку, під’їзду, виду з вікна і всіх приміщень. Багато покупців шукають нерухомість саме в Інтернеті, тому розміщувати рекламу тут має сенс.

    Етап 3. Показування нерухомості

    Для потенційних покупців не варто прикрашати квартиру, краще говорити те, що є насправді. Крім того, якщо в квартирі є недоліки, які кидаються в очі, то про них бажано сказати ще при телефонній розмові. Завдяки цьому Ви заощадите свій час: не доведеться зайвий раз показувати квартиру тому, хто її все одно не захоче купувати через цей недолік. При цьому не потрібно забувати і про переваги квартири. Якщо вони є, обов’язково зробіть на них акцент.

    Етап 4. Прийом авансу/завдатку

    Прийде момент, коли на Ваш об’єкт нерухомості знайдеться покупець, і Ви остаточно про все з ним домовитесь. Зазвичай це досягається шляхом взаємних переговорів і компромісів. Поки домовленість досягнута тільки на словах, не виключено, що покупець у будь-який момент може передумати або заявити про відмову від виконання будь-яких умов покупки. Тому продавцеві варто отримати від покупця (його представника) на доказ серйозності намірів деяку суму передоплати, письмово зафіксувати її передачу й інші важливі домовленості щодо майбутньої угоди продажу нерухомості.

    #img_right#На практиці це реалізується шляхом складання та підписання договору про наміри (попереднього договору купівлі-продажу), або угоди про внесення авансу. Піти на підписання угоди про завдаток при продажу нерухомості можна тільки за стовідсоткової впевненості в тому, що в обумовлені терміни Ви здатні забезпечити процедуру підготовки передачі квартири новому власнику.

    Етап 5. Складання договору продажу нерухомості

    Після того, як будуть зібрані всі необхідні для угоди довідки та документи необхідно скласти проект договору, за яким нерухомість буде переходити новому власнику. Вже при прийнятті авансу Ви повинні були домовитися з покупцем про те, яка ціна буде вказана в договорі: ринкова, за оцінкою БТІ або якась інша, наприклад, кількасот тисяч гривень. Попередньо слід домовитися і про те, в якій формі буде укладатися договір продажу нерухомості — у нотаріальній або в простій письмовій, про ціну угоди в договорі і про те, хто візьме на себе ці обов’язки і відповідні витрати.

    Етап 6. Взаєморозрахунки (закладання грошей)

    Важливим моментом у проведенні будь-якої оплатної операції з продажу нерухомості є порядок розрахунків між сторонами, який забезпечує відповідні гарантії для кожної сторони, безпеку та конфіденційність. Адже за великим рахунком після угоди Продавець залишається з грошима (зрозуміло, він хоче, щоб вони гарантовано перейшли до нього в необхідній кількості і безпечним способом), а Покупець після угоди залишається зі своєю нерухомістю (і хоче, щоб документи на неї були нормальними; щоб з цього приводу у нього не було проблем у подальшому). Не маючи відповідного досвіду в цьому питанні, зверніться за допомогою до фахівця.

    Етап 7. Складання та державна реєстрація угоди

    Якщо договір продажу нерухомості здійснюється в простій письмовій формі, а текст договору та інші документи вже готові, то відразу ж після закладки грошей можна підписувати договір і подавати його на держреєстрацію. Якщо передбачається підписання нотаріального договору — сторони відправляються до нотаріуса підписувати та засвідчувати договір та інші документи, які слідом за цим подаються на реєстрацію.

    Техніка продажу нерухомості: завершальний етап

    На цьому етапі продавець отримує гроші, а покупець стає власником нерухомого майна. Продавець повинен уважно перевірити отримані ним після реєстрації документи — вони є його «перепусткою» до грошей, які зберігаються в банківському депозитарії. Він зобов’язаний видати покупцеві розписку про отримання грошей і передати йому нерухоме майно. Продаж нерухомості фіксується документально і, залежно від обставин угоди, може відбуватися і відразу після підписання договору, і в період проведення процедури державної реєстрації, і після одержання покупцем свідоцтва про право власності.

    Продавцю нерухомості слід визначитися з проблемою: робити все самостійно, звернутися по допомогу до агентства нерухомості або до приватного маклера. У першому випадку, з урахуванням того, що знання та досвід прямують до нуля, терміни реалізації задуманого будуть прагнути до безкінечності. Агентства в особі їх окремих представників і приватні маклери мають специфічний досвід у техніці продажу нерухомості та знання реалій цього ринку. Вони візьмуть на себе всі труднощі і заощадять Вам дорогоцінний час (і нерви), допоможуть оптимізувати податки та скористатися пільгами. Однак, за їх роботу доведеться в середньому заплатити близько 3-5% від суми угоди — агентствам і маклерам ~3%. Вибір за вами.

    Корисний ресурс.

  • Рецепти до Дня Святого Валентина

    Рецепти до Дня Святого Валентина

    #img_left_nostream#День Святого Валентина або День закоханих, який святкується 14 лютого, останнім часом став дуже популярний у нашій країні. І це не випадково — адже в це свято є привід, щоб привітати своїх коханих, сказати слова любові своїм близьким, надіслати «валентинку» або подарувати цікавий подарунок, запросити на романтичне побачення або приготувати вечерю для двох.
     
    Це привід поділитися своїм серцем з іншими і подарувати їм щастя. Якщо Ви вирішили приготувати романтичну вечерю на двох або сімейний святковий стіл, ми пропонуємо наступні рецепти.
     
    Фруктовий салат
    Для фруктового салату до Дня Святого Валентина знадобиться
    мандарини — 2 шт.
    ківі — 2 шт.
    ананас — 2 скибочки
    апельсини — 1 шт.
    виноград без кісточок
    цукрова пудра — 1 ст. ложка
    шоколад тертий — 1 ст. ложка
    молоко згущене — 70 гр.
    вершковий йогурт — 1 ст. ложка.

    Фрукти вимити, очистити, нарізати невеликими скибочками. Виноград помити, розрізати навпіл ягідки, з’єднати із фруктами, посипати цукровою пудрою. Йогурт змішати зі згущеним молоком і заправити фруктову масу. Фруктовий салат поставити на 20—30 хв. у холодильник, потім перекласти в красивий салатник, посипати тертим шоколадом і подавати до святкового столу.

    Також до Дня Святого Валентина пропонуємо рецепти:

    Закуски і салати

    Салат «Грецький» 
    «Сонечко» — салат, який зігріває
    Салат «Цезар» — аристократичний салат до Дня закоханих
    Смажений вугор з грибами та овочами
    Салат з курячою грудинкою і картоплею пай

    Гарячі страви

    Ароматна яловичина в соусі
    Рецепт смаженого коропа
    Сирнички домашні
    Кальмари з гострим томатним соусом
    Королівський омлет по-віденськи

    Десерти

    Морозиво по-грецьки (рецепт)
    Яблучний десерт «Сюрприз» (рецепт)
    «Полуничне свято» — десерт для закоханих
    Гарячий шоколад по-іспанськи
    Груша в шоколаді
    Млинці «Солодка вишня»
    Шоколадний торт

    Випічка

    Медовий торт — своїми руками
    Кекс мармуровий, саварен, мадлен
    Піца — «ласий шматочок Італії»
    Печиво з молочно-шоколадною крихтою
    Домашнє печиво з шоколадом
    Тістечка безе

  • «Інтер» втратив очки в Пармі. Фотоогляд

    «Інтер» втратив очки в Пармі. Фотоогляд

    Міланський "Інтер" на виїзді не зміг перемогти «Парму» в матчі 22-го туру італійської серії А.

    Після цієї зустрічі відрив «Інтера» від найближчого суперника в турнірній таблиці, «Роми», становить 9 очок.

    Чемпіонат Італії

    Серія А

    22-й тур

    «Парма» – «Інтер» – 1:1 (0:0)

    Голи: Божинов, 55 – Балотеллі, 59

    «Інтер»: Сезар, Кордоба (Сантон, 58), Матерацці, Дзанетті, Майкон, Лусіу, Камбьяссо, Мотта (Балотеллі, 57), Ето’О (Маріга, 68), Пандев, Міліто

    "Парма": Міранте, Деллафіоре, Дзаккардо, Лукареллі, Морроне, Кастелліні, Валіані, Галлоппа, Хіменес, Божинов (Палоскі, 68), Біабіані.

    За матеріалами: sovsport.ru

    #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#   

  • Виставка фіалок відкрилася в Києві. Фотоогляд

    Виставка фіалок відкрилася в Києві. Фотоогляд

    Понад 500 сортів кімнатних фіалок (сенполій) представлені в експозиції, що відкрилася в Київському міському будинку природи 11 лютого.

    Виставка триватиме до 13 лютого за адресою вул. Рогнідинська 3, Київський міський будинок природи.

     
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream# 
  • Священні тварини Стародавнього Китаю.Частина 2

    Священні тварини Стародавнього Китаю.Частина 2

    #img_right#У китайських легендах серед сухопутних тварин головним шанували Тигра. Він уособлював владолюбство, суворість, відвагу і лють. Тигр також був символом військової доблесті. Голову Тигра малювали на щитах воїнів, вирізали на дерев’яних дверях військових фортів для залякування ворога. Зображення Тигра, вишиті на одязі військових чинів, служили знаками відмінності.

    Китайські легендарні воїни у давнину одягалися в тигрові шкури і йшли на ворога з дикими криками, що нагадували рев тигра, щоб залякати противника. Люди вірили, що тигр наводить жах на злих духів, тому голову цього хижака малювали на стінах житлових будинків і монастирів, і вишивали на одязі дітей. Зображення тигра знаходять на древніх фарфорових виробах. Входи в монастирі, урядові будівлі, багаті магазини і житлові будинки феодалів прикрашали кам’яні статуї тигрів.
     
    У китайських легендах найкрасивішим і шанованим птахом вважався химерний  і міфічний Фенікс. За описами, у нього дзьоб півня, голова качки, шия змії, лоб журавля, хвіст риби, забарвлення дракона, спина черепахи. Пір’я у Фенікса були п’яти кольорів, які символізують п’ять основних людських чеснот: людинолюбство, обов’язок, порядність, знання обрядів, вірність.

    #img_left_nostream#За легендами, чарівний птах Фенікс добрий і милосердний, він не клює комах, не харчується живими істотами і травами; їсть насіння бамбука, а спрагу втамовує тільки з чистого джерела. Походження птаха Фенікс пов’язують із сонцем і вогнем, тому він символізує тепло, літо і сприяє гарному врожаю.

    Китайські легенди також відносять до священної тварини – Черепаху. Вона уособлює довголіття, силу і витривалість. Її панцир уподібнював небесне склепіння, а черево – землі. Її довголіття стало символом вічності. Вважалося, що черепаха живе до трьох тисяч років. Божественна Черепаха мала голову змії і шию дракона. Статуя черепахи служила окрасою імператорських палаців і постаментом для пам’ятників на могилах знатних людей.

    У легендах Стародавнього Китаю обожнювалися й інші живі істоти. Існував культ змій, лисиць, мавп і деяких інших тварин. Змії приписувалися властивості водяного божества або дракона. Вірили, що через сотні років змія може перетворитися на дракона, а сам дракон колись був величезною морською змією або гігантським удавом, який заплив з моря у води річки Янцзи. Цим пояснюються ритуальні почесті, які віддають змії під час посухи або повені. Рятуючись від повені, змія залишає свій притулок і переселяється на височинь. Тому на початку 20 століття намісник міста Тяньцзинь Лі Хуан-джан під час повені отримав від імператора наказ вирушити на берег річки Хуанхе, де виявив змію, яка врятувалася від повені. Цю змію доставили у храм, і намісник молився перед нею, просячи приборкати стихію.

    У Китаї споруджувалися особливі храми, присвячені культу змій, в яких за божественними зміями доглядали ченці. У містах влаштовували урочисті процесії, де в клітинах проносили змій-богинь, а після закінчення церемонії їх випускали на волю. Змія вважається покровителькою Великого каналу – грандіозної споруди середніх віків. Він має довжину 1800 км, починається від Пекіна і закінчується у Ханчжоу. Щорічно перед проходом по каналу джонок з казенним рисом місцева влада приносила змії-покровительці жертви і влаштовували церемонії.

    Китайські легенди та міфи стверджують, що Лисиця наділена надприродними властивостями. Вона може творити дива: викликати пожежу, отруювати їжу і робити людині інші капості, але може іноді і робити добро. Щоб умилостивити лисицю, їй приносили жертви, для неї будували спеціальні храми, в яких жили монахи-шанувальники культу лисиці. Щоб вберегти себе від гніву лисиці, селяни малювали на стінах будинків і огорож великі білі кола. Ще на початку 20 століття, проходячи по китайських полях, можна було зустріти перед курганом величезний стіл, на якому стояли стародавнього виду судини, прапори, значки та інші речі, властиві храму, це «хуасаньє» – фея-лисиця. Вона нібито живе десь неподалік у норі та її просять не шкодити бідному народу, а навпаки, доброчинити йому. Вбити лисицю вважалося великим злочином і винуватцю загрожувала кара. Разом з тим, тіло і кров лисиці широко застосовувалися в стародавньому китайському лікуванні.

    Легенди та повір’я розповідають, що лисиця може перетворитися на кого завгодно, але найчастіше вона приймає вигляд людини. У 50 років лисиця набуває здатність перетворюватися на літню жінку, у 100 років вона може стати прекрасною молодою жінкою або майстерним чарівником. У тисячолітньому віці вона може бути допущена на небо й перетворитися на «небесну лисицю». Небесна лисиця має дев’ять хвостів і золотисту шерсть; вона може проникати в таємниці всесвіту, заснованих на чергуванні чоловічого і жіночого начала.

    Часто лисиця в образі гарної жінки намагається вийти заміж за чоловіка. Чоловіку, який не випитує таємниці дружини, вона може принести велике щастя, прагнення дізнатися про її минуле могло призвести до біди. Часто дружина-лисиця за допомогою чаклунства забирала у чоловіка його життєву силу і він вмирав, а сама лисиця потім зникала. Так, за переказами, дев’ятихвоста біла лисиця з гори Ту прийшла до імператора Юю (23 століття до н.е.) і він одружився на ній, як герой на феї.

    Відповідно до легенд лисиця, принісши людині насолоду і привівши її до межі смерті, сама може і зцілити її. Вона зберігає пігулку вічного життя, яка здатна оживити навіть труп. Щоб дізнатися в жінці лисицю, потрібно розглянути її тінь при місячному світлі. Тінь такої жінки нагадувала обриси лисиці з витягнутою мордою і гострими вухами.

    Лисиця не тільки жінка. Вона може з’явитися людині і в образі чоловіка. Це звичайно тонко освічений учений, вірний товариш і друг, але не терпить віроломства і жорстоко карає за нього.

    Лисиця з легенд обережна і недовірлива, але для того, щоб заручитися довірою людини, пускається на самі хитрі витівки. Людині, морально зіпсованій і схильній до розпусти, лисиця може заподіяти особливо багато лиха. Якщо людина чесна, то лисиця боїться її прямодушності й уникає її, оскільки вона черпає свою могутність з темного холодного початку Інь, а чесна людина отримує знання та чесноти від світлого початку Ян. Багато витівок лисиці описані китайським письменником 18 століття Пу Сунліном у книзі «Оповідання Ляо Чжая про чудеса», розділ «Лисячі чари», яка вийшла російською мовою у 1973 році в перекладі академіка В. М. Алексєєва.

    Ще однією священною твариною вважається Мавпа. Особливою любов’ю китайського народу користувався Цар мавп Сунь У-кун або Хоу Сунь-цзи. Йому присвячено багато китайських легенд і оповідань, у яких розповідалося про його подвиги на землі й на небі. Він став героєм популярного роману 14 століття «Подорож на Захід», в якому описано, як цар мавп супроводжував Танського ченця до Індії за буддистськими канонами. Ця книга на багато століть лягла в основу виховання численних поколінь китайських дітей, тому що в ній зібрані воєдино моральні постулати та основи уявлень про світобудову.

     
  • «Велика новорічна міграція» китайців досягла свого піку. Фотоогляд

    «Велика новорічна міграція» китайців досягла свого піку. Фотоогляд

    Китай. По всій країні у самому розпалі «велика міграція», яка відбувається щороку в переддень свята Весни (китайського Нового року) і вважається найбільшою міграцією людей у світі.

    #img_right#Долаючи численні труднощі, викликані браком транспорту, поганими погодними умовами, кілометровими чергами за квитками і т.д., сотні мільйонів мешканців Піднебесної, особливо робітники-мігранти та студенти повертаються до своїх рідних, щоб разом відзначити свято.

    До того ж після свята їм треба буде подолати такі ж труднощі, щоб повернутися назад.

    Цього року новорічна міграція почалася 30 січня і завершиться 10 березня. Передбачається, що число мігрантів збільшиться на 7,7% у порівнянні з минулим роком, пишуть китайські ЗМІ.

    Один з робітників-мігрантів провінції Сичуань порівнює цю міграцію з військовими діями.

    «Кожен рік, коли ми їдемо додому на свято, то ніби йдемо на війну. Це навіть важче ніж фізична робота. Рано-вранці треба зайняти чергу за квитками. Можна простояти цілий день і потім дізнатися, що всі квитки на потрібний потяг вже продані. Але якщо навіть і пощастило з квитком, то наступна "битва" це сама багатогодинна поїздка у вагоні, де всі стоять тісно притулившись один до одного», – говорить він.

    У цьому році, через зниження зарплат та збільшення безробіття, для багатьох дорога додому стала і важким фінансовим тягарем. У зв’язку з цим, у провінції Гуандун сотні тисяч робітників-мігрантів, незважаючи на холод та сніг, вирішили їхати додому на мопедах та мотоциклах щоб заощадити гроші.

    Співробітник дорожньої поліції розповів, що за останні п’ять днів по трасі 321 проїхало кілька великих груп мотоциклістів загальним складом більше 130 тисяч чоловік. Він розповів також, що робітників-мігрантів легко розпізнати: «Зазвичай вони в шоломах, теплих куртках, поверх яких одягнені дощовики, з пакунками багажу за спиною, чи ж прив’язаних до мопедів. Вони їдуть колонами числом від кількох десятків до кількох сотень мотоциклістів».

    Двоє робітників із міста Чжуншань, які їдуть додому в провінцію Гуансі на одному мопеді, сказали, що таким чином, зекономлять на поїздки туди і назад близько тисячі юанів (142 долара США).

    Однак мігранти-мотоциклісти визнають, що довга дорога на такому транспортному засобі дуже небезпечна й нелегка. У багатьох від холоду терпнуть руки, що збільшує небезпеку аварії. Плюс до цього проблеми з ночівлею та харчуванням.

    #img_gallery#

  • 144 ведмеді на Берлінському вокзалі. Фотооогляд

    144 ведмеді на Берлінському вокзалі. Фотооогляд

    У Берліні на центральному вокзалі проходить виставка за назвою «Наш об’єднуючий друг». Девіз виставки: «Ми повинні краще взнати один одного… і  тоді зможемо краще розуміти один одного, більше довіряти й краще жити всі разом». Художники із країн-учасниць ООН  виразили з цієї теми думки й почуття своїх народів за допомогою  різних художніх технік на скульптурі  символу Берліна «друзяки-ведмеді». 

    144 ведмеді в незвичайному забарвленні й в однаковій позі, яка демонструє, очевидно, щиру  привітність, стоять на вокзалі шеренгою лапа до лапи, символізуючи терпимість і взаєморозуміння між народами. 

    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#