Blog

Юньнань — це провінція на південному заході Китаю, відома своїми красивими горами і чистими річками. Сьогодні ж у результаті «великої засухи», як називають її китайці, все більше струмків і водойм безслідно зникають.

#img_left#Третій рік поспіль через посуху понад 3 мільйони осіб і 1,6 мільйона голів худоби різною мірою страждають від нестачі води. Через те що з минулої зими до сьогоднішнього дня в деяких містах і селах випала незначна кількість опадів (а то і зовсім вони були відсутні), довелося зупинити роботу виробничих і гірничодобувних підприємств. Прямі економічні втрати, пов’язані з посухою, сьогодні оцінюють приблизно на 1,6 мільярда доларів.

Заступник голови провінції Юньнань Кун Чуйчжу на зустрічі 27 лютого сказав, що 273 річки і 413 озер висохли, а об’єм води, що лишилася в озерах провінції, становить близько 4,2 мільярда кубометрів. Про це повідомляє держвидання Сіньхуа.

У своїй публікації від 20 лютого агентство Сіньхуа написало, що місцеве сільське господарство зазнало великої шкоди через посуху, яка поширилася на площі 0,65 мільйона гектарів, з яких 62,5 тис. гектарів сьогодні вже непридатні для вирощування зернових культур.

Юньнань — це друга провінція за площею вирощування цукрової тростини в Китаї. Зазвичай тростиною тут засаджували площу близько 4,4 мільйона га. У результаті посухи постраждали майже 90% плантацій. Сьогодні близько 400 тис. гектарів, які раніше давали близько 1,5 мільйона тонн цукру, стали непридатними.

Зараз провінція Юньнань, колись знаменита своїми красивими горами і чистими водоймами, втрачає все більше озер і струмків. Ще більш сумна картина від того, що незначна частина води на дні річок і озер забруднена до небезпечного ступеня.

Один селянин із округу Лопін сказав, що річка, яка протікає повз його села, колись була дуже повноводною. Вода в ній була настільки чиста, що люди могли безбоязно пити прямо з річки. А тепер же час річка дуже висохла, а вода в ній украй брудна. Місцеві жителі більше не наважуються поїти нею свою домашню худобу, не кажучи вже про те, щоб пити самим.

Сільський житель з округу Шилін каже, що дощу в його селі не бачили з минулого липня, і він змушений купувати воду на газовій станції, яка розташована в невеликому містечку, за 8 кілометрів від його будинку. Якщо раніше він платив за тонну води $1,1, то тепер, за його словами, разом із транспортними витратами фактична ціна за тонну становить близько $4,8.

Закінчилась непроста зима 2011—2012 років. Завтра синоптики пропонують нам прожити цілий день при +15 С. Безумовно, автентичні фундаменти Десятинної церкви в черговий раз пройдуть активну фазу руйнації, коли кожна щілина у камені та кладці була заповнена водою, яка замерзла при -30 С наприкінці зими (відомо, що лід має більший об’єм, ніж вода, яка замерзає). В черговий раз сили природи перетворювали на пилюку та пісок те, що охороняється державою та похвилинно моніториться купою установ для збереження як культурна спадщина прийдешнім поколінням.

#img_left#Ідея полягає в оптичному приховуванні горизонтального кордону між двома спорудами: приміщенням, яке накриє всю територію з автентичними рештками фундаментів Десятинної церкви, та, власне кажучи, побудованою діючою церквою. Тобто зовні дві різні споруди матимуть вигляд православного храму. Слід зазначити, що поєднання цих двох споруд в єдиний комплекс потягне за собою цілий ряд інженерних проблем, які потрібно врахувати.

Приміщення музею фундаментів Десятинної церкви повинно відповідати двом головним вимогам: вся площа музею повинна бути накрита дахом, для якого не потрібні будь-які додаткові несучі колони в середині приміщення. Музей повинен мати максимально можливе природне освітлення. Зовнішня поверхня стін храму повинна бути облицьована склопакетами таким чином, щоб утворити одноцільне покриття для цих двох споруд. Таким чином, візуально неможливо буде визначити горизонтальні кордони споруд.

Склопакети повинні виконувати декілька функцій, а саме: мати кольорову гамму, максимально наближену до вигляду старого срібла. Десятинна церква будувалася в часи, коли в грошовому обігу могли використовуватися срібні бруски — гривні. В сонячний день поверхня склопакетів повинна реагувати на промінь, як луска на крильцях метелика. Відбивати промінь у небо. Тоді всі будуть бачити споруду, а не велетенський сонячний зайчик. У темний час всі склопакети будуть світитися тьмяним світлом старого срібла.

Сезон 2012 року повинен відбутися так: археологи повинні дослідити певну територію за межами периметру фундаментів Десятинної церкви. Водночас з цими роботами буде побудовано на певній відстані від об’єкту конструкцію, яка буде дахом над фундаментами і підлогою в майбутньому храмі.

Після завершення роботи археологами у шурфах 4×4 метра кожний, аж до щільного прошарку ґрунту, настане мить, коли будівництво та археологічні дослідження будуть назавжди розведені в часі та просторі.

Виготовлення фундаменту під спільну споруду матиме ноу-хау, яке виключить будь-який негативний вплив на навколишні історичні пам’ятки. Чергова інноваційна ідея дозволить перенести з будмайданчика готову конструкцію і одномоментно розмістити її над фундаментами. Таким чином, до жовтня 2012 року можна надійно та назавжди музеєфікувати цю історичну перлину.

Завершення будівництва тепер може тривати досить значний термін часу. Зрозуміло, що всі конструкції храму будуть пустотілими. Це обумовлено тими обставинами, що конструкція буде, як дитяча пірамідка «надіта» величезними конструктивними блоками на вертикальні несучі колони. Вона повинна бути максимально легкою. Буде потреба доступу для обслуговування кожного скляного зовнішнього оздоблювального блоку. Всі внутрішні панелі мусять бути виготовлені з деревини відповідної конфігурації. Така панель повинна бути покритою лляною тканиною найбільш високого ґатунку. Тканина повинна бути насичена спеціальною пудрою, що містить високоякісний цемент. Після зволоження панель матиме вигляд та структуру відштукатуренної поверхні. Саме так і саме на такій поверхні поетапно будуть відтворені фрески та загальний розпис храму.

І про головне. Всім керуватиме УПЦ КП. Долучитися можуть всі бажаючі, але вирішальний голос у УПЦ КП. Така умова і це не обговорюється.

Кошти на будівництво в ті давні часи збиралися по вказівці князя. По суті це був перший, короткотерміновий «відкат» і він був ефективно використаний. Минуло чимало часу і «відкати» з «благородних» 10% (Десятинна церква!) виросли до непристойних незалежноукраїнських. Тоді взяв ОДИН КНЯЗЬ — і на діло, а сьогодні — ВСІ, хто може і — собі. За таких умов будівництво не профінансувати. Тому потрібна незалежна група небайдужих громадян, які будуть вести повний контроль по всій звітності та інформувати широкий загал про рух коштів та хід будівельних робіт під орудою УПЦ КП.

Автор готовий вести конструктивний діалог з усіма зацікавленими сторонами по передачі технологій, інноваційних ідей, прав інтелектуальної власності, ноу-хау при безпосередній участі представника УПЦ КП.

Олександр Товмач. Спеціально для Великої Епохи