#img_right#Це був 49-й день відтоді, як китайський комуністичний режим викрав Оуян Сяожун, і 16-ий з тих пір, як Мен Цінган із Сінцзяня був викрадений Комітетом громадської безпеки Пекіна. Китайський комуністичний режим досі скоює жахливі злочини.
5 квітня 2006 будинок моєї матері у провінції Північна Шаньсі був оточений таємною поліцією.
Зранку 5 квітня два джипи без номерів з’явилися біля підніжжя пагорба, де розташований будинок, у якому до смерті жила моя мати. Шість чоловік, такого ж таємничого вигляду, як і їх автомобілі, увійшли до внутрішнього двору будинку. Я і пан Ма Веньду були в цей час в гостях у моєї сестри в Яньцзяпін, за 20 км від цього місця. Із слів моєї рідні, ці люди буквально штурмували будівлю, при цьому активно вели фото і відео зйомку всього і всіх, включаючи членів моєї сім’ї. Тоді вони сказали, що хочуть увійти до будинку, щоб подивитись. Мій старший брат відповів: "Будь-хто, хто приїжджає до нас. – наш гість. Будь ласка, заходьте. Нам нічого приховувати". Зайшовши до будинку, секретні агенти продовжили фотографувати і стали ставити запитання моїй сім’ї в завуальованій формі. Вони питали про "брата у Пекіні", тобто про мене. Потім вони ретельно оглянули кожен кут будинку, включаючи дров’яний сарай і комору. Після чого швидко поїхали.
Опівдні мій молодший брат відправився на мотоциклі в обласний центр і дізнався, що ті люди насправді не виїхали. Їх автомобілі стояли біля тунеля приблизно за 500 м від будинку моєї сім’ї. Всі транспортні засоби, що прибувають або виїжджають з села, проїжджають через цей тунель. Ті секретні агенти сиділи у своїх машинах і контролювали всі пересування жителів села.
Вдень, коли пан Ма і я, вирішивши повернутися у будинок моєї матері, вже підходили до нашого автомобіля, то побачили, як розкішний джип з великою кількістю антен на даху, зупинився прямо перед нашою машиною. Помітивши нас, вони негайно вийшли з авто і мовчки оточили нас. Коли ми, не зупиняючись, пройшли далі, вони трималися поряд на відстані 1 або 1,5 м. Ці люди були вгодованими, колір їх шкіри був світліший, ніж у місцевих жителів. Коли ми поїхали додому, їх автомобіль супроводжував нас. Я сказав панові Ма, що зможу відірватися від них за п’ять хвилин, але він мені не повірив. Коли ми під’їхали до запорошеної ділянки дороги, то раптово я прискорився. Хмари пилу піднімалися так високо, що закривали собою небо і сонце. Я добре знайомий зі всіма маршрутами у горах. Оскільки ми сховалися в тіні, то могли спостерігати, як джип спецагентів скажено мчав у пилу, намагаючись нас наздогнати. Ми так сміялися, що не могли стояти прямо.
Через півгодини, зрозумівши, що їх обдурили, вони повернули назад і слідували за нами до самого села, а потім стали лякати, перегородивши шлях нашому автомобілю. Вони залишили свою машину на середині дороги і блокували нас, я ж безперервно подавав звукові сигнали. Це продовжувалося протягом декількох хвилин, поки вони не поступилися нам дорогою. Потім вони знову слідували за нами на відстані не більше ніж один метр. Після того, як ми зупинили автомобіль, секретні агенти підбігли до нас і супроводжували до самих воріт будинку. Кожного разу, коли пан Ма або я виходили за ворота, вони відразу ж слідували за нами. Мені здається, вони навіть слідували б за нами до туалету, і стояли б поряд, коли ми користувалися ним. Пан Ма зітхав: "Я мав справу з секретними агентами комуністів більше 20 років, але мене ніколи не переслідували так безсоромно. Вони майже наступають нам на п’яти!"
Як тільки ми пообідали, декілька секретних агентів освітили прожекторами наш будинок. Я вийшов і запитав, чому вони зробили це. Вони не відповіли, але і не поїхали при цьому. Прямо зараз вони все ще уважно спостерігають за моєю сім’єю і спрямовують прожектори на будь-кого, хто потрапляє у поле зору.
Сьогодні начальник місцевого відділення поліції дзвонив моєму молодшому братові і просив, щоб він з’явився до нього у відділення. Брат був дуже зайнятий і не зміг піти. В обідню пору подзвонив місцевий секретар компартії і наказав, щоб мій брат прийшов до його офісу завтра о 8.00 без запізнення.
Сьогодні секретні агенти слідували за моєю дружиною у Пекіні, застосовуючи такі ж ганебні методи, як і раніше. Мені не відомо, чи стежили за моєю дочкою теж, оскільки мати не проводжала і не зустрічала її зі школи.
Переписано із звукозапису
Версія англійською:
The Epoch Times
