Досі великі церкви Німеччини отримували щорічні виплати як компенсацію за експропріації, починаючи з 1803 р. Тепер стала можливою одноразова виплата.
На думку учасників переговорів, між великими німецькими церквами й державою могла бути досягнута своєчасна угода про компенсацію за експропріації 1803 року. Розглядається питання про виплату федеральними землями одноразової викупної суми в розмірі 10,2 млрд євро.
Таким чином, держава могла б виконати мандат, уже закріплений у Веймарській імперській конституції. Федеративна Республіка прийняла це як історичну спадщину. На сьогодні федеральні землі виплачують майже 500 мільйонів євро на рік католицьким єпархіям і протестантським церквам.
Церкви використовують отримані кошти для фінансування заробітної плати духовенства або ремонту будівель. Виплати церквам здійснюються з відповідних бюджетів, а отже і з податкових надходжень від тих, хто не є членами церков. Це відрізняє їх від церковного податку, збирачем якого на підставі конкордатів виступає держава.
Вимога про компенсацію двох найбільших християнських громад країни заснована на «рейхсдепутатському гауптшлюсі» (Reichsdeputationshauptschluss) від 1803 року. Це наслідок наполеонівських війн. У той час було зрушено східний кордон Франції, що призвело до територіальних втрат для правителів німецьких володінь.
Щоб компенсувати свої втрати, світські імперські стани захоплювали церковні володіння. Таким чином, князі територіальних держав отримали майже 100 000 квадратних кілометрів експропрійованої церковної власності.
Численні монастирі та абатства були скасовані та передані під контроль государів. На підставі статті 35 Reichsdeputationshauptschluss государі, які самі не зазнали територіальних втрат унаслідок війни, також мали доступ до церковних благ.
Натомість світські правителі зобов’язувалися виплачувати церкві певні пільги. Зрештою, вони вже не могли самі керувати цим коштом власних доходів. Сьогоднішні щорічні компенсаційні виплати федеральних земель виникли з цих зобов’язань.
Головними бенефіціарами імператорської депутації були могутні государі. Серед них король Пруссії, курфюрст Баварії, герцог Вюртемберзький та маркграф Баденський. Сьогоднішня федеральна земля Баден-Вюртемберг, зокрема, зобов’язана своїм значенням експропріаціям того часу. Площа Бадена збільшилася вчетверо, а кількість жителів — уп’ятеро. Вюртемберг зміг подвоїти свою площу й населення.
У той час як церкви отримали компенсацію за втрачений дохід у вигляді щорічних грантів, питання про вартість капіталу залишається відкритим. Батьки Веймарської конституції мали на увазі одноразову суму компенсації. Однак на сьогодні такої угоди досягнуто не було.
Експерт із конституційного права Клаус Дітер Классен з Університету Грайфсвальда пояснив «Deutschlandfunk», що експропрійовані володіння та землі зараз у багато разів дорожчі, ніж 1803 року. У цьому відношенні попередня практика для федеральних земель насправді є вигідною.
Коефіцієнт, що застосовується для визначення поточної вартості капіталу, який підлягає компенсації, має становити від 18 до 25. У деяких випадках угоди про компенсацію вже досягнуто — наприклад, у Гессені. Однак Классен також вважає, що мандат, сформульований 1919 року, не був задуманий як «нереалізований»: «Тому, хоча йдеться про значну суму, необхідно говорити про суму, яка була б посильною для держави».
За матеріалами Epoch Times Europe GmbH
===
Новини по темі:
