#img_right#«Люди, ви повинні були бачити Сократа, коли військо втекло з Ділосу. У цій битві я мав можливість краще милуватися ним, оскільки я був на коні і не так боявся. Він ішов так спокійно, спостерігаючи наш народ і ворогів, і було очевидно для всіх, навіть для тих, які були далеко, що якщо хтось спробує доторкнутися до нього, то він буде захищати себе дуже відважно», — генерал Алківіадес про Сократа в книзі Платона «Симпозіум».
Сократ (бл. 470—339 до н.е.) народився в золоту епоху Греції. У цей час він бачив підйом демократії після правління тиранів, він бачив як піднімаються з руїн Парфенон і Акрополь, а всі області музики, мистецтва, літератури досягли свого зеніту. Але він, коли виріс, також став свідком занепаду грецького суспільства, і, нарешті, відчув на собі зіпсованість Афін у віці 70 років, коли афіняни засудили його на смерть.
Сократ є унікальною постаттю історії. Він втілює сьогоднішнє визначення філософа, який не дбає про матеріальні блага, а присвячує своє життя вдосконалюванню душі через доброчесність. «Доброчесність — це коли ви уникаєте крайнощів», — говорив він. Бесіди Сократа викликали захоплення. Своїх слухачів він вважав, в першу чергу, друзями, а вже потім учнями.
Він був одружений і мав трьох синів, працював спочатку в якості скульптора, але залишив роботу, щоб зануритися у філософію. Сократ не мав формальної освіти і не залишив ніяких писань. Ми знаємо про нього від його студентів, в основному з літературних творів того часу.
Сократ ніколи ні від кого не брав гроші і ніколи не обіцяв надати знання або успіх. Погано одягнений, без взуття, він ходив з ранку до ночі по ринках або гімнастичних залах, безкінечно обговорюючи теми з усіма, хто хотів займатися під його керівництвом.
#img_left#Мудрість Сократа
Сократ прагнув обговорювати питання на основі того, що ми зараз називаємо «сократівський метод». Він вислуховував мовчки обговорення і ставив запитання, як ніби він нічого не знав про цю тему, поки висновок не випливав від усіх учасників спору. «Природа наділила нас двома вухами, двома очима, але лише одним язиком, щоб ми дивилися і слухали більше, ніж говорили», — стверджував філософ. Він мав дар очолювати переговори, навіть якщо співрозмовник не хотів погоджуватися. І деякі люди зненавиділи його за це. Адже Сократ міг доводити свою позицію без зверхності, і вони не могли сказати, що він був неправий.
Відомий у той час дельфійський оракул одного разу, коли в нього запитали, хто мудріший за всіх на світі, сказав, що всі вчені мудрі і справедливі. Але всіх мудріший Сократ. Почувши цей вислів, останній сказав лише одне — «я знаю те, що нічого не знаю», натякаючи на те, що людська мудрість дуже обмежена, а мудрий тільки бог.
Якось до Сократа прибіг чоловік і каже:
– Слухай, Сократ, я повинен тобі сказати, що твій друг…
– Почекай, почекай, — перебив Сократ. — Чи просіяв ти те, що хочеш сказати мені, через три сита?
– Які?
– Перше — це сито правди: те, що ти хочеш сказати, — це правда?
– Не знаю, я так чув…
– Досить! А чи просіяв ти ці слова через сито доброти? Чи справді те, що ти хочеш мені сказати, — це щось добре?
– Не знаю. Напевно, ні!
– Ну, тоді просіємо ще через третє сито: чи так вже необхідно, щоб ти сказав мені те, з чим прийшов?
– Ні, в цьому необхідності немає!
– А значить, — сказав Сократ, — якщо в цьому немає ні правди, ні доброти, ні необхідності, то залиш це! Не говори та не обтяжуй цим ні мене, ні себе.
Спокій Сократа
Одного разу Сократ пізно вночі повертався з бенкету. Кілька юнаків, почувши про це, вирішили пожартувати над ним. Вони запаслися смолоскипами, масками і влаштували йому засідку. Філософ, однак, не злякався, спокійно зупинився і почав задавати молодим людям питання, як звик це робити в Лікеї або в Академії.
#img_right_nostream#Ксантіппа, дружина Сократа, стверджувала, що, незважаючи на безліч змін у місті і в їх власному житті, Сократ завжди виходив з дому чи повертався з одним і тим же виразом обличчя. Так він легко звикав із усім і ніколи не втрачав присутності духу.
Смерть Сократа
Афінський уряд дав йому вибір: мовчати або прийняти смерть від отрути. Він вважав за краще випити отруту. «Моя мета в тому, щоб переконати молодих і старих займатися не своїми тілами або грошима, а душами, з тим, щоб усе було, як можна краще. Я кажу їм, що доброчесність не створюється грошима, проте гроші та інші матеріальні блага, як приватні, так і громадські, можуть бути створені доброчесністю. Якщо, говорячи це, я псую молодь, то це було б сумно. Звільніть ви мене чи ні, я все одно буду робити те ж саме, навіть якщо мені доведеться померти багато разів», — казав філософ, будучи засудженим.
Коли Сократ вже взяв чашу з отрутою, один з учнів його вигукнув: «Ти вмираєш невинним!» «Хіба ти хочеш, щоб я помер винуватим?» — заперечив Сократ. Це була доля багатьох мудреців і після нього. Якби Сократ жив в іншій епосі, цілком імовірно, що люди переслідували б його все одно, оскільки він би «створював перешкоди» корумпованим розумам, які не здатні сприймати речі, що перебувають поза межами їх власних інтересів.
Ідеї Сократа і його метод викладання зіграли визначальну роль в історії. Сьогодні сократівський метод використовується в юридичній школі, в психотерапії, у підготовці та розвитку людських ресурсів, а також у плануванні уроку в класі. Передбачення дельфійського оракула збулося, і досі Сократ вважається одним із найбільш мудрих і великих учених.
