Дивлячись на труп Каддафі, я міг би сказати, що ця людина була монстром, міг би згадати масові розстріли і тортури в роки диктатури, міг би заперечити, що він сам цього добився, відмовляючись від переговорів, міг би визнати, що не нам, європейцям, давати уроки революційної гуманності, але я — непримиренний противник абсолютного зла, яким є смертна кара, пише в Бернар-Анрі Леві.
#img_right#«Є в цьому видовищі щось так, що викликає в мене відторгнення. Є в цій сцені лінчування дикість, яка мене відштовхує і якій немає ніякого виправдання», — визнає французький мислитель. Більше того, кадри цієї агонії, які показали телеканали всього світу, — верх профанації, не кажучи вже про виставлене згодом на загальний огляд тіло Каддафі, яке поступово розкладається.
Визнаючи, що він поділяє полегшення повстанців і вважає падіння тирана великим днем для Лівії, Леві підкреслює, що обставини його смерті можуть підірвати моральний авторитет революції, яку до цього можна було вважати зразковою. Необхідно встановити справжні обставини вбивства полковника, і це важливіше, ніж відновлення шаріату, переконаний Леві. «Будь-хто, якщо він розмірковував над спільною історією революцій, не може не визнати, що від подібних символічних епізодів залежить глибинна суть і доля демократичних повстань», — підкреслює філософ. Або це вбивство, подібне обезглавленню останнього короля Франції, яке стане основним актом прийдешньої ери, її попереднім відображенням, і тоді це жахливо. Або ж це не початок, а кінець, останній сплеск варварства, і тоді битва за свободу, пройшовши через цей екзорцизм, продовжиться і збереже вірність весні Бенгазі. «Саме ця друга гіпотеза представляється мені сьогодні найбільш вірогідною, і ми повинні докласти всі наші сили, щоб допомогти їй знайти плоть», — підкреслює Леві.
Переклад з французької:
