Китайський лідер Сі Цзіньпін у 2020 році , що Китай стане «вуглецево-нейтральним» і, що до 2060 досягне «нульового рівня викидів».
За даними Державної газети Global Times, Пекін повністю підтримав схему торгівлі квотами на викиди парникових газів.
Національний вуглецевий ринок Китаю, найбільша система торгівлі викидами (СТВ) у світі, був офіційно запущений у січні 2022 року.
Після цієї урочистої заяви в китайських державних ЗМІ з’явилося безліч статей, що оспівують переваги маршу комуністичного Китаю до “зеленого” майбутнього.
Ось деякі із заголовків агітпропаганди, що оспівують цю подію:
“Китай відкритий для співпраці із США за Паризькою угодою”
“Час для вживання кліматичних заходів настав”
“Зелений колір — це золото — Сі Цзіньпін впроваджує інновації у боротьбу зі зміною клімату”
“Зелений шлях спричинить вуглецеву нейтральність”
“Розробка вуглецевого плану набирає швидкість”
“Аналітики вітають кліматичні зобов’язання Сі”
У випуску China Daily від 7 січня цього року стверджувалося, що Китай посідає перше місце у світі з публікації досліджень, присвячених нульовим викидам та випустив близько 400 000 відповідних публікацій, за ним слідують Сполучені Штати з 280 000.
Але чи це правда, і чи справді КПК серйозно ставиться до досягнення вуглецевого нейтралітету та нульових викидів, чи це просто ще одна з їхніх фальшивок?
Щоб відповісти на ці питання, необхідно розглянути два визначення:
Згідно зі словником Merriam-Webster, “вуглецево-нейтральний — це процес виробництва, отримання енергії або використання енергії, що не має або не призводить до чистого додавання вуглекислого газу в атмосферу”.
Це вираз, створений прихильниками зеленої енергії, пов’язаний із недоведеним припущенням, що антропогенний вуглекислий газ викликає «глобальне потепління».
Чисті нульові викиди мають на увазі, що певний суб’єкт — наприклад, країна, промисловість або виробниче підприємство — досягнув “загального балансу між виробленими викидами парникових газів і викидами парникових газів, виведеними з атмосфери”, згідно з даними Ради з клімату.
Це ще один “зелений” термін, заснований на недоведених теоріях, пов’язаних із “антропогенним глобальним потеплінням”.
Вуглецева нейтральність і чисті нульові викиди — це політичні інструменти, які прихильники зеленої енергетики використовують для дерегулювання економіки та створення нових джерел доходу, пов’язаних з купівлею та продажем вуглецевих кредитів — як частини грандіозної системи торгівлі та обміну вуглецем, яка керуватиметься “зеленими урядами” по всьому світі.
Концепція полягає в тому, що “брудні галузі” (наприклад, ті, чиї побічні продукти виробництва включають двоокис вуглецю та інші “парникові гази”) жорстко регулюватимуться. Ці галузі будуть змушені купувати на біржі податкові кредити на викиди вуглекислого газу у “зелених” галузей, які недовиробляють свою державну частку парникових газів, щоб компенсувати певне урядом “забруднення”.
Компанії будуть фінансово стимулюватися (наприклад, субсидуватися коштом грошей платників податків), щоб скоротити свої викиди нижче за встановлений рівень. Згодом це дозволить урядам схилити баланс на користь “зелених” галузей.
Перший значний крок Китаю у торгівлі вуглецевими квотами розпочався зі створення державної Шанхайської біржі довкілля та енергії у серпні 2008 року.
Ця компанія спеціалізується на послугах з пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них, включаючи торгівлю скороченням викидів вуглецю в Китаї, вуглецеве фінансування, енергоефективність, передачу кліматичних технологій, а також консультування з питань планування та стратегій розвитку низьковуглецевого розвитку.
У липні 2021 року китайці впровадили національну схему торгівлі квотами (СТК) на викиди як ключовий елемент Національного вуглецевого ринку. За даними організації “Бізнес за соціальну відповідальність”, національна СТК Китаю в кінцевому підсумку “охоплюватиме загалом вісім секторів: енергетика, нафтохімія, хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів, включаючи цемент, сталь, кольорові метали, целюлозно-паперову промисловість та авіацію.
Чи не є це лише ширмою, що приховує реальні “зелені” цілі Китаю?
Інститут Гейтстоуна припустив, що реальна “зелена” мета Пекіна — зниження конкурентоспроможності США за одночасного збільшення конкурентних переваг Китаю, а також збільшення залежності світу від китайського виробництва та випуску “зеленої” продукції.
Інститут зробив такі основні висновки:
1) Серйозне ставлення Пекіну до скорочення викидів не прописано у його останньому п’ятирічному плані, який взагалі не містить конкретних цілей чи дій, необхідних для скорочення викидів вуглекислого газу.
2) Паризька угода дає Китаю (та Індії) «безплатну вуглецеву перепустку» на найближчу перспективу, тоді як Китай, по суті, швидко збільшує викиди вуглекислого газу.
Тим часом європейські країни та США зобов’язані досягти реальних цілей щодо скорочення викидів у рамках Паризької угоди, що ще більше обтяжує їхню економіку “зеленими” нормами, тоді як Китай продовжить розширювати виробництво та забруднювати довкілля.
У Rhodium Group, опублікованому в травні 2021 року, йдеться, що Китай є найбільшим у світі емітентом парникових газів — 27% від загального обсягу викидів у 2019 році, як показано на схемі нижче:
Викиди парникових газів у Китаї у 2019 році на 25% більші, ніж у 2009 році — ця тенденція збігається з розвитком китайського національного вуглецевого ринку та СТК, описаної вище.
Тобто, вплив китайської СТК на викиди та план досягнення вуглецевої нейтральності був незначним. Тепер зрозуміло, що насправді означає чисті нульові викиди з китайськими характеристиками.
Нульові викиди з китайськими характеристиками, мабуть, приховують збільшення китайського виробництва енергії. Попри те, що Китай є найбільшим у світі емітентом вуглецю, у 2020 році він ввів в експлуатацію більше вугільних потужностей, ніж решта світу.
“Вугільний бум у Китаї у 2020 році більш ніж компенсував вибуття вугільних потужностей у світі, що призвело до першого зростання глобальних вугільних потужностей з 2015 року… На вугільний бум у Китаї припало 76% від світових нових вугільних потужностей потужністю 50,3 ГВт”, — йдеться у Oilprice.com.
Тільки західні “зелені” та політики вірять пропаганді КПК про те, що Китай досягне “нульових викидів” до 2060 року.
Слід зазначити, що західні зелені активісти не обмежують свої плани “зупинкою глобального потепління”. Їхні плани включають припинення забруднення всіх видів та захист навколишнього середовища з усіх боків. Зелений фокус КПК на зміні клімату насамперед пов’язаний з тим, що на виробництві компонентів “зелених” технологій, необхідних для решти світу (такі як: акумулятори, сонячні батареї та електромобілі) можна заробити великі гроші. КПК зацікавлена у зароблянні грошей, а не у “захисті навколишнього середовища”.
Можливо, саме з цієї причини КПК та її ЗМІ ніколи не обговорюють наступні екологічні проблеми у Китаї:
Цвітіння токсичних водоростей — викликане неочищеними стоками добрив, заводськими відходами та стічними водами, призвело до забруднення водних джерел та викликало цвітіння токсичних водоростей, які роблять воду непридатною для пиття, а рибу та інші морепродукти — токсичними.
Токсичне забруднення води — шлейфи забруднень, викликані попаданням стічних вод у річки, що впадають у Південнокитайське море, були широкими. Грінпіс провів аналізи та виявив присутність ряду небезпечних хімічних речовин у прибережних водах Китаю, включаючи фталати, сурму та нонілфенол етоксилати.
Забруднення повітря— у результаті якого мешканці материкового Китаю носили маски задовго до спалаху COVID-19. Їх носили через жахливу якість повітря в багатьох великих містах. На якість повітря в Китаї негативно впливають неперероблені промислові викиди, включаючи ртуть, сульфати, озон, чорний вуглець і пил монгольської пустелі.
Забруднення ґрунту — Китайські землі страждають від промислових відходів, що просочуються із заводів у ґрунт, а також від ненормованого застосування добрив та використання забрудненої води для зрошення у сільськогосподарській діяльності, — згідно зі звітами Deutsche Welle (DW). Ці забруднення призводили до локальних епідемій раку у різних промислових районах країни (про які не повідомляли китайські ЗМІ).
Пластикове забруднення — у 2018 році біля берегів Китаю було виявлено понад 200 мільйонів кубометрів пластикових відходів, переважно “в районах дельти річок Янцзи та Перлинної”, повідомляє британська Independent. У статті йдеться про те, що Китай є провідним світовим генератором пластикових відходів.
Сі Цзіньпін та китайські державні ЗМІ голосно заявляють про мету Китаю досягти “нульових викидів” до 2060 року. Китайські вчені наспіх готують дослідження та документи з нульових викидів. Але Китай продовжує лідирувати у світі з будівництва вугільних електростанцій, ігноруючи інші серйозні проблеми забруднення навколишнього середовища, що призводять до загибелі китайських громадян у гонитві за прибутком.
Слова розходяться з діями — ця китайська специфіка.
Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов’язково збігаються із думкою The Epoch Times.
Стью Цврк вийшов у відставку у званні капітана після 30 років служби у ВМС США на різних діючих та резервних посадах, маючи значний досвід роботи на Близькому Сході та у західній частині Тихого океану. Завдяки освіті та досвіду роботи океанографом та системним аналітиком Цврк є випускником Військово-морської академії США, де він здобув класичну гуманітарну освіту, яка є основою для його політичних коментарів.
За матеріалами
