Кількість насильницьких протестів, в ході яких була завдана шкода людям або майну, зросла — в 2012 року вона досягла піку, а реакція органів правопорядку стала більш жорсткою, говорить Володимир Іщенко, керівник відділу вивчення соціальних протестів Центру дослідження суспільства. Нижче наведена пряма мова експерта з цього питання.
#img_left#«Минулого року 10% протестних подій можна було класифікувати як насильницькі. Цей сплеск насильницьких протестів був тісно пов’язаний із досить брудною передвиборчою кампанією, яку ми спостерігали, і з використанням основними політичними силами так званих «рук невідомих», які здійснювали напади на кандидатів, на їхніх агітаторів, на журналістів.
Як тільки вибори пройшли, насильства стало одразу менше, а це означає, що насильство в українській протестній активності зосереджено на рівні політичного конфлікту між основними політичними силами, і дуже рідко коли громадські організації чи неформальні протестні ініціативи вдаються до насильницьких дій. Взагалі більша частина протестів є цілком мирними, це марші, мітинги, пікети — таких 77% на початку 2013 року.
Коли люди бачать, що вони не можуть досягти своєї мети мирними способами, вони приходять не стільки до насильства, скільки до мирних, але конфронтаційних способів боротьби, скажімо, перекриття дороги, страйк, спроби прорватись в адміністративну будівлю, але без завдання якоїсь цілеспрямованої шкоди людям або майну.
І навіть серед тих насильницьких протестів, які ми фіксуємо, лише меншість завдають шкоду власне людям — меншість, скажімо, 18 з 50 за перший квартал 2013 року так чи інакше витікали з мирних акцій. Решта подій свідомо проводились саме в насильницький спосіб: це було пошкодження пам’ятників, або вандалізм, або напади на людей, на офіси деяких політичних сил.
Зараз відбувається така велика дискусія щодо нового законопроекту про організацію мирних зібрань, і, власне, спекулюючи на подіях 18 травня, МВС каже, що «якби цей законопроект був прийнятий, у нас не сталися б ці події, не сталося б бійки, масових заворушень», але насправді насильство на вулицях і мирні зібрання — це певні паралельні реальності. Дуже невелика кількість мирних зібрань переходить до насильства.
І те насильство, яке ми бачимо, краще б регулювалось спрямуванням виборчого процесу в якесь цивілізоване русло, кращою роботою МВС щодо переслідування різних незаконних способів політичної боротьби, але воно не має стосунку до жорсткішої регуляції мирних зібрань.
Кожна п’ята-шоста протестна подія зазнає якоїсь негативної реакції, найчастіше ця негативна реакція спрямована від сил безпеки, від органів внутрішніх справ, органів правопорядку. Зараз ми не бачимо ні спаду, ні зростання протестної активності, але бачимо певні небезпечні тенденції у реагуванні нашої влади по відношенню до протестних подій», — говорить Володимир Іщенко.
