Ось і художній та літературний критик журналу «Variety» БобБоус після відвідин гала-концерту у Денвері (столиці штату Колорадо) вражено відзначив, що вокальні номери цього шоу аудиторія сприймає з трепетом. Голосів виконавців настільки могутні, що їх чути у будь-якому куточку театру без використання підсилювальної техніки.
Відомий режисер і сценарист Майкл Махонен вважає, що причиною швидкозростаючої популярності концертів є самовіддана праця артистів що присвятили себе відродженню і передачі культурних традицій стародавнього Китаю.
Режисер порівнює це з творчістю живописців, які удосконалювали себе впродовж довгих років, щоб відтворити істинну суть прекрасних пейзажів.
Губернатор штату Вашингтон Крістін Грегойр та інші високопосадовці в очікуванні гала-концерту направили вітання трупі «Divine Performing Arts» напередодні її виступу у Сієтлі.
Дивуватися тут особливо нічому: вистава наскільки зворушує, що неможливо залишитися байдужим. У основі класичного китайського танцю лежать етичні основи – доброта, віра, щирість, поклоніння Богам. І хоча моральність – ткатегорія духовна, ключова роль мистецтва якраз і полягає у тому, щоб донести до людей систему високоморальних принципів загальнозрозумілою мовою – мовою танцю, співу, музики. Люди у глибоку давнину не вміли читати, але розуміли норми моралі і моральність через притчі та легенди, танці і співи, словом, через епос. Наші співвітчизники хоч і навчені грамоті, але ті загальнолюдські цінності, такі як гуманність справедливість, доброта, закладені в серці людини, вони забули, і для того, щоб їх відродити, потрібне, дійсно, потрясіння. Концерт «Divine Performing Arts» саме приголомшує людину до глибини душі.
«А чи правда, що…»
Правда! Моя знайома – Марина – розповіла мені про цікаву ситуацію, що відбулася на гала-концерті у Нью-Йорку. Сама вона з Філадельфії, а вистава відбувалася в Нью-Йорку, і Марина поїхала туди. Вона вже відвідувала це грандіозне шоу минулого року, тому, як тільки дізналася, що DPA починає гастролі у новому сезоні, вирішила їхати у Нью-Йорк. «Такий випадок не можна прогавити», – вважає Марина. Це дійство – найчарівніше, що вона бачила у своєму житті.
У залі для глядачів Марина звернула увагу на одне подружжя,
що сиділо недалеко від неї. Чоловік вочевидь хотів побачити це дивовижне дійство, але його дружина, схоже, пішла на концерт, щоб просто підтримати чоловіка. Судячи з усього, вона була дизайнером, бо, лише зайнявши своє місце, одразу витягнула альбом і почала робити ескізи, не дивлячись на сцену. Своїм виглядом вона демонструвала байдужість до шоу, що ось-ось мало початися.
Коли зазвучали перші акорди, олівець раптом завмер в її пальцях, але голови вона як і раніше не підіймала. Коли почалася вистава, вона кинула здивований погляд на сцену, і більше вже не могла відірватися від того, що відбувалося. Розгублено вона заховала до сумочки свої малюнки і стала стежити за подіями, що розвивалися на сцені. Видно було, що вистава її захопила, вона зчепила руки і немов завмерла, зосередившись лише на божественній феєрії.
«Через деякий час, – розповідає Марина, – «я випадково поглянула на подружню пару і побачила, що по обличчю жінки текли сльози.
Ще один маленький епізод пов’язаний з виставою у Нью-Йорку.
Інша моя знайома Віка, що тільки недавно прибула до Штатів, зайшла до супермаркету. У руках у Віки була газета з яскраво-барвистою рекламою «Divine Performing Arts». Продавець помітив це і вигукнув: «О! Я відвідав це шоу минулого року! Воно чудове! Сходіть неодмінно на нього, дуже вам раджу.»
Такі відгуки я чула і від тих моїх знайомих, хто був на гала-концерті у Берліні, Празі, Стокгольмі, Хельсінкі. Причому вони спеціально їхали до іншої країни, щоб подивитися цей чудовий святковий спектакль, підготовлений компанією «Divine Performing Arts». І ніхто з них не був розчарований.
