Blog

#img_left_nostream#Китай. Минуло два роки від дня руйнівного землетрусу в провінції Сичуань, під час якого чисельні школи були зруйновані через погану якість споруд. Однак серед  свіжих новобудов знову виявлено чимало тендітних, і, пов’язані з цим факти корупції місцевих чиновників.

Під час землетрусу під руїнами побудованих з дешевих матеріалів шкіл загинуло кілька тисяч дітей, але партійні чиновники не тільки не понесли за це покарання, але й продовжують красти будматеріали і заміняти їх більш дешевими при будівництві нових будинків у постраждалих районах, повідомляє видання Ming Pao.

Отримавши інформацію про численні скарги місцевих мешканців, кореспондент видання поїхав у постраждалі райони і провів там своє розслідування з приводу якості новобудов.

У результаті він виявив 4 серйозних проблеми: крадіжка будматеріалів або заміна їх дешевими аналогами, низька якість будівельних робіт, брак контролю за будівництвом і помилки планування будівель.

Кореспондент зробив докладні фотографії новобудов і показав їх інженерам і проектувальникам у Гонконзі. Їм було досить подивитися на фотографії, щоб зробити висновки, що ці будівлі побудовані з грубими порушеннями і можуть розвалитися навіть без землетрусу.

Місцеві жителі розповіли, що коли вони подали до суду на компанію забудовника, то представники місцевої влади сказали, що ніхто заново перебудовувати  не буде. «Вони [власті] знову змушують нас жити в цих тендітних будинках!», – Обурюється мешканець одного з сіл.

Інженер з повіту Бейчуань висловив впевненість, що будівництво у постраждалих районах суворо контролюється забудовниками у тандемі з чиновниками, і  за їх же «негласними законами» корупції.

Місцеві джерела також повідомили, що деякі чиновники вимагають з виділених державою коштів на конкретні будівельні об’єкти, повернути як мінімум кілька сотень тисяч юанів «комісійних». До цього ще додаються крадіжки будматеріалів самою компанією забудовником. У результаті прибуток, яки отримують компанія і чиновники складає 40%.

Якось одного кореспондента  затримали  поліцейські агенти під час проведення інтерв’ю в провінції Сичуань.  Вони забрали у нього блокнот і карту пам’яті фотоапарата.

Під час допиту в поліцейському відділку кореспонденту висловили досить заплутану і суперечливу позицію влади: «Ми вітаємо вас, приїжджайте сюди і беріть інтерв’ю. Позитивну і негативну інформацію – все можна. Але в даний час краще всього  повідомляти позитивну інформацію».

Нагадаємо, що землетрус силою 7.8 балів, стався в провінції Сичуань 12 травня 2008 р. У результаті загинуло близько 80 тисяч чоловік.

#img_right#Китай. Згідно з нещодавно оприлюдненими офіційними даними, частка заробітної плати китайських громадян у структурі ВВП КНР за останні 22 роки зменшилася майже на 20%.

Згідно з даними досліджень Всекитайської федерації профспілок, зарплата 23,4% китайських робітників не підвищувалася протягом 5 років; 75,2% робочих вважають, що розподіл доходів в країні відбувається несправедливо; 61% робочих вважають найбільшою несправедливістю низькі доходи простих робітників.

Як повідомила газета «Сіньцінбао», керівник одного з відділів Всекитайської федерації профспілок Чжан Цзянго розповів, що в останні роки в Китаї суперечності в оплаті праці стали причиною численних акцій протестів та страйків. На його думку, основна їх причина у тому, що рівень зарплат простих робітників низький, а соціальне забезпечення дуже погане.

«За неповною статистикою, понад 65% всіх конфліктів, пов’язаних з трудовою зайнятістю, відбувається саме через проблеми розподілу доходів і різних страховок», – сказав Чжан.

Згідно з його даними, починаючи з 1983 року, коли частка зарплати за працю у ВВП Китаю становила 56,5%, почалося її зниження, що продовжується і зараз. У 2005 році ці показники знизилися до 36,7%. При цьому частка прибутковості капіталу в структурі ВВП за період з 1978 по 2005 роки зросла на 20%.

З приводу ситуації в одному з великих промислових районів Китаю – Дельті Перлової ріки, де вперше за багато років виникла нестача робочої сили, Чжан Цзянго сказав, що основна причина цього в нераціональному і несправедливому розподілі доходів підприємств між управлінцями та простими робітниками. Він також сказав, що там повною мірою показала себе ненормальна система розподілу соціальних благ у країні, а також те, що у китайських робітників практично немає права голосу з приводу розподілу доходів.

Нестача робітників, на думку Чжана, виникла у підприємствах, де низьке соціальне забезпечення, продовжений робочий день, низькі заробітки і погані умови праці.

«На деяких підприємствах вже давно увійшло в норму працювати понаднормово. Особливо на тих підприємствах, які виконують закордонні замовлення. Робочі там практично без вихідних працюють щодня по 10-12 годин», – говорить Чжан.

Відповідно до «Звіту перевірки роботи мігрантів-селян за 2009 рік», найняті робітники-мігранти з сіл в середньому працюють 26 днів на місяць, 58,4 години на тиждень; 89,8% з них працюють більше встановленої законом 44-годинного робочого тижня.

Згідно даних федерації профспілок за 2005 рік, в районі Дельти Перлової річки щомісячна зарплата селян-мігрантів за 12 років підвищилася лише на 68 юанів ($ 9,7).

#img_left_nostream#Здається, що «правда» стала ще одною жертвою землетрусу силою 6,9 балів, що відбувся 14 квітня на Тибетському плато в Юйшу, пише у власному блозі Девід Кілгур, колишній член канадського парламенту і держсекретар з питань Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Серед тисяч загиблих переважну більшість становили тибетці, і вони заслужили на те, щоб їх оплакували як таких. Однак, більшість урядів світу, у тому числі Канади, на жаль, не згадали жителів Тибету, висловлюючи свої співчуття Китаю. Державний секретар США Хіларі Клінтон вилучила слово «Тибет» у своєму виступі, сказавши замість цього наступне: «Наші думки й молитви з тими, хто був поранений і залишився без даху, і з усіма жителями Китаю в цей важкий день».

Засоби масової інформації повинні були відзначити, що місцем трагедії став район Кхам —  історична провінція Тибету. Однак, при висвітленні землетрусу як CNN, так і BBC мало згадували, або не згадали тибетців взагалі як основних потерпілих цієї трагедії.

Є достовірні відомості про те, що остаточне число загиблих перевищує 10 000 людей, і ще 100 000 людей залишилися без даху. Ті, хто вижив, потребують міжнародної допомоги, пропозиції якої були відкинуті Пекіном.

Таке неповне висвітлення подій у Китаї, на жаль, є типовим. Світ ходить навшпиньках навколо питання про Тибет, побоюючись викликати гнів Пекіна. Сувора реальність часто ігнорується.

З іншого боку, фотографії, розміщені на сайті Boston Globe, і звіт, опублікований New York Times, представляють незалежну журналістику в її кращому прояві.

Болісне минуле

Для кращого розуміння подій наведемо суворі факти 50-літньої китайської колонізації Тибету. За роки колонізації десятки тисяч тибетців були вбиті, сотні тисяч позбавлені волі. Було розграбовано й зруйновано більше 6000 чоловічих і жіночих монастирів і храмів.

За останній час зникли або були кинуті у в’язниці тисячі мешканців Тибету. У книзі «Мао: Невідома історія» її автори Цзюн Чан і Джон Холідей докладно описують ставлення Пекіна до тибетців. В 1959 році Мао Цзедун писав про повстання, що спалахнуло в Тибеті, викликане наполегливими вимогами Пекіна збільшити поставки продовольства у часи повсюдного голоду: «Це повстання… гарна річ, оскільки дає можливість розв’язати наші проблеми військовим шляхом».
 
Коли по Тибету розповсюдилися повідомлення про те, що Мао планує викрасти тоді ще зовсім юного Далай-ламу, тисячі тибетців вийшли на вулиці на знак протесту. Вони зібралися перед резиденцією Далай-лами, палацом Потала у Лхасі, з гаслами: «Китайці, пішли геть!» Мао телеграфував, що Далай-ламі необхідно надати змогу втекти, тому що він боїться, що смерть Далай-лами «викличе великий резонанс у всьому світі», особливо буддійських країнах та Індії. Коли він утік, Мао сказав своїм людям: «Робіть усе, що можете, щоб утримати ворогів у Лхасі… щоб, коли прибудуть наші головні сили, ми змогли оточити їх і знищити».
 
Далай-лама

Далай-лама є духовним лідером Тибету, лауреатом Нобелівської премії миру, почесним громадянином Канади, і, згідно з опитуванням 2008 року, проведеного в шести європейських країнах, його називають найповажнішим лідером світу. Але Пекін не дозволив йому відвідати район землетрусу.

Комуністична партія, що править Китаєм, несправедливо звинуватила його в підбурюванні до розпалювання насильства і сепаратизму в Тибеті. Правда полягає в тому, що Далай-лама відстоює автономію Тибету у складі Китаю, але не домагається його відділення та відрікається від насильства.

Мирні демонстрації не порушували стабільності. Заворушення провокувала присутність тисяч озброєних китайських військових і поліції.

Насправді Далай-лама — це найкращий шанс для Пекіна добитися мирного вирішення тибетського питання. Кілька тибетських груп, що перебувають у вигнанні, прагнуть до повної незалежності Тибету, відкидаючи помірні погляди Далай-лами. Далай-лама висловив побоювання перед можливістю збільшення жорстокості та застосування сили після його смерті.
  
Жан-Луї Руа, колишній президент канадської неурядової організації «Права і демократія», зауважив напередодні візиту Далай-лами до Оттави 6 років тому:

«Мовчання у відповідь на будь-які порушення прав людей неприйнятне, і це особливо неприпустимо відносно порушень, що належать до культурного геноциду, таких як у Тибеті. Такі порушення продовжують псувати процвітаючі економічні відносини Канади з Китаєм, не кажучи вже про нашу репутацію захисника прав людини і демократичних свобод».
  
Хто зможе з цим не погодитися? Всі члени канадського парламенту повинні голосно говорити про останню трагедію в Тибеті.
  
Довідка

Автор статті Девід Кілгур — колишній держсекретар Канади по Азіатсько-Тихоокеанському регіону. Він разом з адвокатом-правозахисником Девідом Мейтасом опублікував книгу «Кривавий урожай: вбивство послідовників Фалуньгун у Китаї з метою вилучення органів», за яку вони були нагороджені Премією за захист прав людини в 2009 р. і номіновані на Нобелівську премію миру в 2010 р.