Святковий обід у Піднебесній включає як мінімум три види китайського супу, наприклад, суп з плавників акули, суп з ластівкового гнізда і між стравами — суп з гірчичною зеленню. На вишуканих обідах подають суп і під час великої перерви між стравами для нейтралізації смаку попередньої серії страв і «очищення піднебіння», що дозволяє повною мірою насолодитися новими стравами.
Але яким би не був китайський суп, вишуканим банкетним або простим повсякденним, його основу завжди повинен становити добрий бульйон. Такий бульйон повинен під час довгого помірного варіння витягти весь природний букет і солодкість із кісток і м’яса. Крім того, він повинен бути нейтральним — щоб приправи і спеції, які будуть введені потім, могли безперешкодно розкрити свій аромат. Зважаючи на це, кухарі в Китаї для варіння бульйону використовують тільки курятину або свинину, але ніколи — яловичину, оскільки їй характерний більш виражений смак.
Китайський суп буває легким (або швидким) і щільним (або «цілющим»).
У багатьох супах тривалого варіння використовуються сушені продукти. Це одна з особливостей китайської кухні. Століття тому китайці опанували науку збереження харчових продуктів за допомогою заквашування та висушування під вітром і на сонці. Такі продукти, як корінь лотоса, китайський мангольд, ріпа, гриби, гірка диня, морські водорості і т.п., висушуються, навіть якщо вони вживаються в їжу і свіжими. Висушені морепродукти, такі як плавники акули, каракатиці, кальмари, устриці та гребінці, використовувати в китайському супі краще, оскільки сушені продукти змінюють смакові якості супу, роблячи його більш насиченим. Тривале варіння на повільному вогні надає китайському супу особливий смак.
У звичайний день вдома подають якийсь один вид супу. Зазвичай достатньо густий, з шматочками курки, м’яса, сушених грибів, кореня лотоса і з різними іншими овочами, щоб китайський суп вийшов ситний. Кожному гостю надається право налити собі стільки супу, скільки він забажає, тому супи зазвичай подають у великій супниці. Їдять супи з піал, використовуючи невелику фарфорову або металеву ложку-черпачок діаметром близько 15 см. Як правило, суп є останньою стравою обіду.
Готуємо китайський суп вдома
Рецепт № 1. Китайський суп
Варена куряча грудка — 200 г
Соєвий соус — 2 ст.ложки
Рисове вино або сухий херес — 4 ст.ложки
Мелений білий перець
Часник — 10 зубчиків
Шпинат — 100 г
Лимонний сік — 4 ст.ложки
Бульйон курячий — 1,5 л
Рисова локшина — 60 г
Порізана кінза — 1 ст.ложка
Щоб приготувати китайський суп, спершу наріжте м’ясо вузькими смужками. Херес з’єднайте з соєвим соусом, посипте перцем і вилийте на м’ясо.
Доведіть бульйон до кипіння, почистіть часник і опустіть в бульйон. Зменшіть вогонь. Нехай часник вариться близько 10 хвилин, потім вийміть його.
Переберіть шпинат, помийте і наріжте. Введіть його в бульйон і варіть близько 3 хвилин. Вичавіть в суп лимонного соку, куряче м’ясо з маринадом, локшину і варіть протягом хвилини.
Китайський суп готовий. Подаючи до столу, для краси посипте його нарізаною кінзою.
Рецепт № 2. Китайський суп
вода — 2 л
куряча грудка — 2 шт
морква — 1 шт
консервовані паростки бамбука — 150–200 г
сушені гриби шиітаке — 80 г
цукор — 1 ст. ложка
світлий соєвий соус — 4–5 ст. ложок
чорний перець горошком, свіжий перець чилі, соус, зелень кінзи — за смаком
Курячі грудки помийте, залийте водою і поставте на середній вогонь. Додайте цілу очищену моркву, трохи горошин чорного перцю і солі за смаком. Варіть близько години.
Тим часом замочіть сушені гриби в теплій воді протягом 40 хвилин, потім вийміть їх і наріжте скибочками.
Моркву і курячі грудки вийміть з бульйону, наріжте маленькими шматочками і складіть в миску. Додайте консервовані паростки бамбука і скибочки грибів. Влийте соєвий соус, введіть цукор і сіль. Все перемішайте і залиште на годину для маринування.
Далі викладіть маринад у каструлю з киплячим бульйоном, нагрійте до кипіння і варіть близько 5 хвилин. Готовий китайський суп розлийте по тарілках. За бажанням прикрасьте зеленню кінзи і дрібно нарізаним перчиком чилі.
Рецепт № 3. Китайський кисло-гострий суп з локшиною
Бульйон — 3 л
Гриби шиітаке — 10 шт
Перець чилі — 1 шт
Корінь імбиру — 50 г
Лимон — 1 шт
Локшина рисова — 50 г
Рисове борошно або картопляний крохмаль — 4 ст.ложки
Яйця — 2 шт
Тофу (соєвий сир) — 100 г
Помідори — 2 шт
Соєвий соус — за смаком
Спосіб приготування:
Гриби замочіть у воді десь на годину для збільшення в об’ємі.
Потім обсушіть гриби і наріжте смужками.
Подрібніть корінь імбиру і разом із перцем чилі і грибами опустіть в каструлю з бульйоном. Поставте каструлю на вогонь і варіть протягом півгодини. Після цього влийте сік лимона і вийміть з супу перець. Опустіть в суп локшину.
Потім влийте в борошно трохи води, перемішайте до консистенції сметани і вилийте в каструлю.
Збийте яйця міксером і тонкою цівкою введіть в суп. Проваріть близько 5 хвилин.
Наріжте тим часом помідори, тофу і додайте в суп. Готуйте ще 2–3 хвилини. Після виключення вогню бажано дати китайському супу настоятися.
Поріжте грудки, посоліть і поперчіть. У моркві зробіть виїмки і поріжте на кружечки, щоб зробити «квіточки». Цибулю наріжте соломкою. В олії стушкуйте моркву, цибулю та подрібнений часник протягом двох хвилин. Потім покладіть капусту і курку, налийте необхідну вам кількість бульйону (в залежності від бажаної густоти китайського супу) і тушкуйте ще протягом 15 хвилин.
Замочіть гриби і спагеті приблизно на 20 хвилин, а потім варіть в супі 5 хвилин. В кінці приготування за смаком додайте солі і трохи цукру.
У Манхеттені — більше 25 000 ресторанів, які пропонують широкий вибір страв для жителів та гостей Нью-Йорка: на будь-який смак і за різними цінами. Ресторани суші — популярний вибір серед приїжджих із країн Східної Європи. На їхній превеликий подив, перше, що кидається в очі, коли вони відкривають меню, — це перелік різних захворювань, пов’язаних із вживанням у їжу сирої риби, м’яса та яєць.
Із 2016 року влада Нью-Йорка зобов’язала ресторани, які подають сирі м’ясо або рибу, попереджати відвідувачів, до того ж у письмовій формі, про ризики для здоров’я. Недотримання цієї вимоги може обернутися штрафом у розмірі до 2000 доларів за кожне порушення. Список захворювань настільки детальний, що у декого після прочитання відпадає бажання замовляти суші або сашимі. Можливо, це одна із причин такої широкої популярності страви, яка називається «суші по-каліфорнійськи». Замість сирої риби і сирих морепродуктів у ній використовують або приготоване м’ясо крабів, або замінник, відомий у нас як крабові палички. Виходить дуже смачна, ситна й легка страва, якою особливо приємно ласувати в літню пору.
Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі покроковий рецепт суші по-каліфорнійськи. Приготувати їх нескладно, до того ж зроблені своїми руками суші коштують дешевше, ніж куплені у супермаркеті або ресторані. А ще ви зможете бути впевнені, що у цих свіжоприготованих суші немає небажаних і шкідливих інгредієнтів.
Вам знадобиться:
2 стакани короткозерного рису (часто продається під назвою «японський рис»);
2 стакани фільтрованої води;
1 лист комбу (водорость, продається в більшості супермаркетів у сушеному вигляді), розміром приблизно 5×8 см;
2 ст. л. оцту (краще за все рисового);
1 ч. л. цукру;
½ ч. л. солі;
1 огірок;
1 авокадо;
6 крабових паличок;
3 листа норі (водорость, продається в більшості супермаркетів у сушеному вигляді);
6 ч. л. смаженого насіння кунжуту.
Приготування:
1. Спочатку приготуємо рис для суші. Промийте рис як мінімум 10 разів під холодною водою — доки вода не стане прозорою. Це потрібно для видалення крохмалю з поверхні рису, щоб рис не був надмірно липким. Потім у невелику каструлю висипаємо промитий рис і додаємо 2 стакани фільтрованої води.
Додаємо в каструлю з рисом лист комбу, попередньо акуратно протерши його вологим кухонним рушником. Варимо рис до готовності.
2. Поки рис готується, очищаємо огірок від шкірки. Потім вимірюємо довжину листа водоростей норі та відрізаємо кінчики огірка, що не поміщаються. Розрізаємо його вздовж на 6 частин, видаляємо насіння.
Тепер розрізаємо авокадо навпіл. Виймаємо кісточку і розрізаємо кожну частину ще раз навпіл. Знімаємо шкірку. Нарізаємо кожну частину на дольки, приблизно 8 мм шириною. Вичавлюємо на них лимонний сік, щоб запобігти потемнінню.
Розрізаємо крабові палички уздовж навпіл.
Розрізаємо (ножицями) 3 листа норі уздовж навпіл.
3. Тепер готуємо оцтовий соус для рису. У маленькій каструлі змішуємо 2 ст. л. рисового оцту з 1 ч. л. цукру і ½ ч. л. солі. Варимо до повного розчинення цукру та солі, але не доводимо до кипіння. Ви також можете просто нагріти всі ці інгредієнти в мікрохвильовій печі (30 секунд).
4. Тепер наш рис готовий, виймаємо і видаляємо комбу. Викладаємо рис на велику тарілку, найкраще плоску. Традиційно японці використовують дерев’яну лопатку для змішування, але пластикова теж підійде. “Зрошуємо” рис оцтовим соусом — спочатку на лопатку, потім із лопатки на рис, щоб вийшло рівномірно. Немов “нарізаємо” рис лопаткою і дуже обережно перемішуємо, аби він не перетворився на пюре.
Накрийте рис чистим кухонним рушником і дайте охолонути до кімнатної температури.
5. Найкраще для загортання суші використовувати бамбуковий килимок. Його можна обернути пакетом, щоб рис не прилипав. Покладіть 1 лист норі блискучою стороною вниз на бамбуковий килимок. Трохи змочіть кінчики пальців водою та рівномірно розподіліть близько 1 стакану рису на лист норі. Посипте рис насінням кунжуту. Переверніть лист норі стороною з рисом вниз.
Розміщуємо на аркуші норі авокадо, 2 скибочки крабових паличок і по центру 1 шматочок огірка. Беремо край килимка, найближчий до вас, і звертаємо за його допомогою наш майбутній суші рол у щільний циліндр.
Яблучний крамбл (від англ. crumble, що означає “крихта”, “кришити”) не потрібно випікати — його можна приготувати просто на сковороді. Усі інгредієнти — прості, недорогі, їх можна знайти в будь-якому супермаркеті, і навіть яєць у тісто додавати не потрібно. Пиріг виходить дуже смачний і ви напевне захочете радувати ним ваших домочадців щотижня.
Цей рецепт потрапив мені до рук 15 років тому, ще у студентські роки, проведені в Лондоні, де яблучний крамбл часто подають на вечерю. Фруктовий пиріг-крамбл дістав популярність у Великобританії під час Другої світової війни і став економічною альтернативою класичним пирогам. Загальна нестача продовольства спонукала господинь вносити зміни до звичних рецептів, а у цьому випадку — використовувати для приготування крихти тіста.
Вам знадобиться:
5 яблук;
100 г масла;
½ склянки борошна;
½ склянки вівсяних пластівців;
½–⅔ склянки цукру (за смаком);
близько 2 ст. л. лимонної цедри;
дрібка солі;
2 ст. л. меду (за бажанням);
1 ч. л. кориці (за бажанням);
цукрова пудра для прикраси (за бажанням).
Приготування:
У невеликій мисці змішайте борошно, вівсяні пластівці, лимонну цедру й дрібку солі. Додайте близько 70 г нарізаного кубиками масла та змішайте пальцями до появи великих крихт.
Додайте цукор, знову перемішайте і поставте в морозилку на 20 хв.
Очистіть яблука від серцевини і наріжте скибками (або кубиками).
Поставте сковороду на середній вогонь і покладіть на неї залишки масла. Пересипте у сковороду яблука і готуйте близько 10 хвилин, періодично помішуючи. Накрийте кришкою та готуйте ще 5–8 хвилин (залежно від товщини кубиків/скибок яблука). Додайте мед і корицю, готуйте ще 3–4 хвилини. Коли шматочки яблука почнуть карамелізуватися, зніміть сковороду з плити.
Викладіть готову яблучну начинку в тарілку 5 см завглибшки або у форму для пирога та відставте.
Протріть сковороду чистим кухонним (паперовим) рушником і поставте на середній вогонь.
Викладіть тісто на сковороду й обсмажуйте протягом 5 хвилин. Перемішайте та смажте ще 3–4 хвилини до золотистого кольору.
Додайте крихту поверх яблучної начинки.
Британський яблучний пиріг-крамбл готовий, смачного!
Порада. Якщо ви поставите залишки пирога в холодильник на ніч, він трохи затвердіє. Можна підігріти його в духовці для отримання м’якої текстури або подавати холодним (пиріг-крабмл буде тримати свою форму так само добре, як і пиріг з яблуками, запечений у духовці).
Такий рецепт яблучного пирога-крамбла безумовно порадує ваших рідних та близьких!
Китайська кухня дуже своєрідна й екзотична в порівнянні з європейською. А все тому, що в давні часи до приготування їжі в Китаї ставилися по-філософськи, як до якогось естетичного ритуалу. Проте, традиційна народна китайська їжа дуже проста ― рис, локшина, бобові, овочі і т. ін. М’ясні страви в Китаї не користуються особливою популярністю. Однак, банкетна їжа разюче відрізняється від повсякденної. Качка по-пекінськи чи Бей Джин Хао ― одна з найулюблених китайських святкових страв.
Отже, Бей Джин Хао можна приготувати двома способами: смажити тушку в підвішеному стані над вогнищем або ж у закритій печі.
Так чи інакше, для приготування цієї страви в домашніх умовах нам знадобляться такі інгредієнти:
Тушка качки (2―3 кг);
Херес 1 ст. ложка;
Мед 4 ст. ложки;
Соєвий соус 5 ст. ложок;
Імбирний порошок 1 ст. ложка;
Кунжутне масло 1 ст. ложка;
Перець мелений 1 ст. ложка;
Вода 1 склянка;
Харчовий барвник червоного кольору (за бажанням);
Сіль.
Качку по-пекінськи подають на стіл із мандариновими коржиками, але їх можна замінити млинцями, для приготування яких нам знадобиться:
Пшеничне борошно 500 г;
Окріп 1 склянка;
Яйце 1 шт.;
Молоко 2/3 склянки;
Масло рослинне 2 ст. ложки;
Зелена цибуля.
Качка по-пекінськи готується таким чином: тушку слід промити, видалити з неї волосяний покрив (якщо треба), потім просушити, обрізати кінчики крил. Зрізати з качки зайвий жир, обдати її окропом. Потім натираємо тушку хересом зовні і всередині, залишаємо її за кімнатної температури хвилин на 10. Натираємо качку сіллю і в такому стані кладемо у холодильник на 12 годин. Бажано, щоб качка «стояла» на великій тарелі або в каструлі. Для цього можна скористатися склянкою, яку ми поміщаємо в тушку. Періодично з тарелі потрібно видаляти рідину, що натекла.
Дістаємо качку, рівномірно змащуємо її медом і знову ставимо в холодне місце на такий же час (12 годин). Як мине цей час готуємо піч: заливаємо в деко воду, нагріваємо духовку до 190 ˚С. Качку кладемо грудкою догори на решітку для гриля, під якою ставимо деко з водою. Покриваємо всю цю конструкцію шаром фольги. Запікаємо качку по-пекінськи протягом години. У цей час готуємо соус: змішуємо імбир, кунжутне масло, перець і соєвий соус до стану густої маси. Витягуємо качку і за допомогою пензлика змащуємо її щойно приготованим соусом. Деко з водою ми прибираємо, а качку на решітці знову поміщаємо в піч, встановивши попередньо температуру в ній 260˚С. Стежимо, щоб птах не підгорів. Чекаємо приблизно 25 хвилин.
Третій раз змащуємо качку сумішшю меду і соєвого соусу і знову ставимо в піч, в режимі «гриль» готуємо 5 ― 10 хвилин. За цей час наша качка по-пекінськи підрум’яниться і отримає хрустку скоринку. Дістаємо готову качку, даємо їй трохи охолонути, видаляємо кістки і ріжемо птицю на тонкі шматочки. Важливо, щоб скоринка залишалася на кожному з них.
Сама качка по-пекінськи вже готова, а ми в цей час беремося за приготування доповнення до неї ― млинців. Змішуємо борошно і воду, додаємо збите яйце. Вливаємо молоко, потім масло. Кидаємо туди ж подрібнений зелений лук. І ретельно перемішуємо. Випікаємо тонкі млинці на тефлоновій пательні, не змащуючи її олією!
Качку по-пекінськи подаємо на стіл із млинцями, соєвим соусом, зеленою цибулею та цибулею-пореєм. Незважаючи на те, що для приготування цієї страви доведеться виділити так багато часу, в цілому, рецепт простий. Тому наступного разу здивуєте своїх гостей справжнім делікатесом китайської кухні.
Руководитель каждой компании должен понимать, что красивая и уникальная рабочая форма сотрудников имеет огромное значение для формирования положительного имиджа компании и влияет на сплочённость коллектива и командный дух во время работы. Логотип и символика компании, которые наносятся на одежду, усиливают у сотрудника ощущение того, что он является членом коллектива, имеет свои обязанности и работает на общую цель.
В то же время посетитель офиса компании, видя опрятного сотрудника в красивой форме с логотипом, будет понимать, что руководство предприятия заботится о его имидже и проявляет уважение к клиентам. Так что значение красивой и качественно пошитой униформы с оригинальными логотипами никогда не стоит недооценивать. Для её заказа стоит обратиться в производственную компанию Рrofforma. Здесь можно приобрести качественную и красивую спецодежду, а также заказать такие услуги, как вышивка шевронов (https://profforma.com.ua) и нанесение логотипов.
Какими способами на одежду наносятся логотипы?
Одним из наиболее распространённых способов печати логотипов является шёлкография. Именно этот метод используют тогда, когда хотят получить максимально яркий и заметный логотип или эмблему, которые бы сразу бросались в глаза при взгляде на униформу. Очень удобно то, что с помощью шёлкографии можно нанести логотип на любую поверхность, и такое изображение всегда будет выглядеть ярко и привлекательно. Некоторым недостатком этого метода можно считать то, что со временем нанесённое изображение может потускнеть, хотя при внимательном уходе за тканью такое произойдёт нескоро.
Очень часто логотипы просто вышиваются на одежде или на шевронах с липучками. Вышивка всегда будет намного более стойкой, чем любое другое изображение, ей не будут страшны многократные стирки и глажки. Одежду с вышитыми логотипами можно использовать в любых условиях, ведь нанесённые таким способом изображения не потускнеют и не изменят свои очертания. Ведь не зря изображения и надписи на шевронах военных и полицейских именно вышиваются, чтобы сделать форму максимально практичной.
Изображения на ткань могут наноситься и с помощью специальных тампонов из силикона, которые обмакивают в специальную краску. Процесс этот не очень быстр, однако такой способ незаменим в том случае, если нужно нанести изображения не только на ткань, но и на разнообразные предметы. Поэтому тампонная печать широко используется на многих предприятиях (к примеру, при производстве сувенирной продукции).
*Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ
Розпад СРСР і крах комуністичних урядів у Східній Європі ознаменували закінчення «холодної війни», яка тривала між капіталістичними й комуністичними таборами Заходу і Сходу майже пів століття. Тоді багато людей зраділи, вирішивши, що комунізм став пережитком минулого.
Проте насправді як фундаментальна, так і змінена зовні комуністична ідеологія, як і раніше, чинить свавілля у всьому світі. Це відбувається у країнах, де відкрито дотримуються комуністичної ідеології, таких, як Китай, Північна Корея, Куба, В’єтнам. А також у країнах, де комуністичні чинники все ще дуже сильні (країни Східної Європи та колишнього СРСР). Це відбувається і в країнах, які виступають під прапорами демократії та республіканства та в яких просувається соціалізм (численні країни Африки та Південної Америки). Комуністичні чинники сильно роз’їдають і демократичні країни Європи та Північної Америки, де навіть не усвідомлюють цього.
Війни, голод, масові вбивства і репресивна політика, які приніс комунізм, хоч і є жахливими, але шкода, якої він завдав, ними не обмежується. Стає все більш очевидним, що, на відміну від усіх політичних систем, які були в історії людства, комунізм вороже ставиться саме до природи людини, людських цінностей та гідності. Більш ніж за 100 років він створив групу великих тоталітарних країн (включно з СРСР та Китаєм), у яких насильницькою смертю загинуло понад 100 мільйонів та було поневолено декілька сотень мільйонів осіб. До того ж комуністичний табір поставив світ на межу ядерної війни. Але найсумніше те, що він призвів до розпаду сімей, хаосу у суспільстві та занепаду моралі в усьому людстві.
У чому ж полягає суть комунізму? У чому полягає його кінцева мета? Чому комунізм є ворогом для людства? Чи є порятунок для людей?
«Привид бродить по Європі, привид комунізму». Слово «привид» на початку «Маніфесту комуністичної партії» зовсім не випадково спало на думку Марксу. У цій книзі ми стверджуємо, що комунізм не потрібно сприймати як деяке віяння, доктрину або невдалу спробу людей знайти вихід. Треба зрозуміти, що комунізм є дияволом — злим духом, створеним із ненависті та різної зіпсованої матерії низьких рівнів Всесвіту.
Після «холодної війни» комуністичні режими у Східній Європі та СРСР впали, але комунізм зовсім не зник, а комуністичний привид не помер. Його отрута не лише продовжує роз’їдати колишні комуністичні країни, вона вже давно в різних формах просочилася і поширилася по всьому світу. За допомогою ідеології, яка контролює людей, злий дух проник в усі сфери людського суспільства. Злий дух комунізму старанно насаджує людству всілякі мутовані уявлення, і вони непомітно для людей наводнили увесь світ. Люди, які збилися зі шляху, навіть сприймають їх за свої власні думки та бажання. Це призводить до того, що критерії людства про правильне й помилкове, добре та погане значною мірою пішли під укіс та перекинулися з ніг на голову. Підступний задум злого духу вже майже вдався!
Коли в найближчому майбутньому злий дух комунізму з пекельним реготом святкуватиме свою перемогу, переважна більшість людей думатимуть, що він близький до поразки. Люди стоять на краю загибелі, але як і раніше перебувають у несвідомому стані. Чи може ситуація бути більш небезпечною?
Людину створив Бог. Милосердний Бог завжди захищає людей. Диявол добре це розуміє і хоче, щоб Бог перестав піклуватися про створене ним людство. Єдиний спосіб це зробити — розірвати зв’язок між людиною і Богом. Найголовніший метод, який злий дух використовує для знищення людства, — руйнування переданої Богом культури й розкладання моральності людей. Тобто доведення мутації людей до такої міри, коли Богові стане вже важко їх врятувати.
У людині одночасно існують і божественна, і диявольська природа. Вона є істотою, здатною і морально розкладатися, і морально вдосконалюватися. Віряни знають, що якщо людина прагне до моральності, праведно мислить і вчиняє, то Бог їй благоволить. Бог посилює її праведні думки, сприяє її добрим справам і навіть творить заради неї дива. Водночас Бог підвищує рівень її моральності, завдяки чому вона стає ще більш досконалою людиною і навіть може повернутися в Небесне царство. І навпаки, погані думки та вчинки людини з низькою моральністю, наповненої егоїстичними бажаннями, пожадливістю, неуцтвом, самовдоволенням і обмеженістю, не можуть бути схвалені Богом. У такому разі її егоїзм та обмеженість будуть посилені дияволом. Посилені пристрасть і злі помисли людини ще сильніше контролюватимуться і використовуватимуться для здійснення поганих вчинків, здійснення гріхів та завдання шкоди світу людей. Внаслідок цього рівень моральності людини продовжуватиме знижуватися — аж до того, що вона впаде в пекло. Коли рівень моральності усього людського суспільства падає, диявол підливає масла у вогонь, різними способами переслідуючи свої цілі, управляє людьми та використовує їхні погані думки і вчинки, щоб повністю знищити людство.
Бурхливі потрясіння у Європі XVIII століття та супутній моральний занепад створили слушну нагоду для диявола. Він поступово перевертав з ніг на голову критерії добра і зла, правильного та неправильного. Він впроваджував атеїзм, матеріалізм, еволюційну теорію, філософію боротьби та інші порочні доктрини. Диявол обрав Маркса, що сповідував зловісний культ, як свого представника у світі людей. У 1848 році Маркс опублікував «Маніфест комуністичної партії», у якому привселюдно заявив, що насильницьким шляхом знищить систему приватної власності, класовість суспільства, нації, релігії та інститут сім’ї. Паризька комуна 1871 року стала першою спробою комунізму захопити владу.
Послідовники марксизму заявляють, що питання влади є центральним питанням марксистської політології. Якщо ми зрозуміємо кінцеву мету комунізму, то виявимо, що питання влади для комунізму, з одного боку, важливе, а з іншого — ні. Воно є важливим, бо захоплення влади — це найшвидший спосіб у широких масштабах зіпсувати людство. Лише узявши під контроль владу, компартія зможе силою насадити свою ідеологію, а також у короткі терміни докорінно зруйнувати традиційну культуру конкретної нації. А неважливим це питання є ось чому: навіть якщо комунізм не захопив владу, диявол все одно може іншими способами піддавати мутації людську моральність і досягти своєї кінцевої мети — знищення людства. Тобто практика показала, що насильство — не єдиний спосіб, а влада — не єдиний засіб. Фактично диявол комунізму використав надзвичайно гнучкий спосіб. Маніпулюючи усіма слабкими місцями людей, застосовуючи махінації та обдурювання, занурюючи у хаос людське мислення, підриваючи традиційну культуру, руйнуючи громадський порядок, штучно створюючи соціальні заворушення, розкол у суспільстві тощо, диявол намагається окупувати весь світ.
Боги створили для людського суспільства багату культуру, яка ґрунтується на загальнолюдських цінностях, і проклали таким чином людям дорогу для повернення до Небесного світу. Породжений дияволом комунізм і закладена Богами традиційна культура повністю протилежні один одному та абсолютно несумісні, як вогонь і вода.
У основі ідеології, впровадженої злим духом комунізму, лежить атеїзм і матеріалізм. Злий дух комунізму об’єднав німецьку філософію, французьку соціальну революцію, британську політекономію та інші речі, поставивши в суспільстві й культурі на місце Бога і праведних релігій світські віровчення. Комунізм перетворив увесь світ на свою церкву. Він підім’яв під себе усі сфери життя суспільства. Диявол заволодів мисленням людей, примушуючи їх іти проти Бога, заперечувати Бога і відхилятися від традицій. Під контролем диявола людство крок за кроком наближається до загибелі.
Диявол обрав Маркса та деяких інших своїми представниками у людському світі, щоб вони протистояли принципам, які Бог встановив для людей, і зруйнували їх. Щоб вони пропагували класову боротьбу та знищували старий суспільний устрій. На Сході диявол ініціював насильницьку революцію та створив тоталітарну державу, у якій об’єдналися політика і релігія. На Заході він займається перерозподілом благ за допомогою високих податків і соціального забезпечення, поступово просуваючи ненасильницький комунізм. У всьому світі комуністичне мислення проникає у форму правління кожної країни, і за допомогою світової революції, яка зруйнує увесь соціальний порядок, буде досягнуто мети знищення їхньої державності. Насамкінець буде створений деякий орган контролю над світом, який замінить усі держави й уряди, давши дияволові повну владу над усім світом. Це якраз збігається з обіцянками комунізму створити суспільство колективного виробництва, у якому не буде соціальних класів, країн і урядів. За цими планами зрештою суспільство повинне досягти стану так званого раю на Землі, у якому буде «від кожного — за його здібностями, кожному — за його потребами».
Керівний принцип комунізму полягає в тому, щоб досягти єдності всього світу та побудувати рай на Землі, а також просувати «соціальну еволюцію», використовуючи атеїзм. Знищуючи за допомогою матеріалізму пошук духовного, віру та релігію, комуністичний дух проникає в усі сфери, зокрема політику, економіку, освіту, філософію, історію, літературу, мистецтво, соціальні та природничі науки. Комунізм, наче злоякісна пухлина, розповсюджує свої метастази та усуває всі інші форми мислення, включно з вірою у Бога. Він поступово знищує державний суверенітет і національну самосвідомість. Зрештою він знищить моральність та культурні традиції суспільства, ведучи людей до загибелі.
У «Маніфесті комуністичної партії» Маркс заявив: «Комуністична революція є найрішучішим розривом з успадкованими від минулого відносинами власності; недивно, що під час свого розвитку вона найрішучішим чином пориває з ідеями, успадкованими від минулого». Ці слова досить точно описують усе те, чим займається компартія упродовж ось уже майже 200 останніх років.
Моральність походить від Бога. Моральні норми, які встановив Бог, ніколи не змінюються. Ці норми визначаються не самими людьми і не можуть змінюватися услід за посиленням влади людей. Однак комунізм виносить існуючим нормам моралі «смертний вирок», прагнучи, щоб фальшиві революційні норми моралі були встановлені його послідовниками. Одночасно із запереченням норм моралі комунізм за допомогою різних негативних чинників видаляє з традицій людей позитивні чинники, щоб зрештою негативні чинники захопили весь світ.
Традиційні закони зумовлені моральними нормами, а також захищають моральність. Комунізм вирішив розділити мораль і закони, щоб шляхом встановлення своїх єретичних законів умисно спотворити традиційну систему законів і права, знищуючи таким чином моральність людей.
Бог наставляє людей робити добро, а комунізм розпалює в них класову боротьбу, заохочуючи насильство та вбивства.
Бог встановив для людей інститут сім’ї як основу суспільства. Зі свого боку комунізм вважає, що сім’я — це форма приватної власності, і закликає знищити сім’ї.
Бог дав людям мати свободу заробляти гроші та право на життя. Комунізм же хоче знищити приватну власність, відібрати у людей землю, підвищити податки, монополізувати кредитні кошти й капітал, тобто повністю узяти під свій контроль сферу економіки у житті людей.
Бог заклав у людському суспільстві моральні норми, а також форми правління, законів, суспільства і культури. А комунізм має намір «насильницьким шляхом повалити увесь нинішній соціальний лад».
Бог передав людям традиційне мистецтво, щоб за допомогою такого специфічного способу проявляти людям образи богів і небесних світів. Завдяки цьому люди можуть пам’ятати про те, наскільки прекрасні ці світи, поважати богів та вірити у них, підвищувати моральність і покращувати свої вчинки. А комунізм підштовхує людей шанувати сучасне мутоване мистецтво, пригнічуючи таким чином в них божественну природу та даючи волю їхній природі диявола. Він намагається контролювати усі сфери мистецтва, щоб воно поширювало низьку, потворну, злу і нездорову інформацію.
Бог наставляє людей бути покірливими, шанувати Небо й богів. Комунізм же насаджує людям природу диявола та зарозумілість, щоб вони пішли проти богів та перестали шанувати їх. Комунізм розпалює злість у серцях людей. Під гаслом так званої свободи він дозволяє людям робити все, що їм заманеться, позбавляючи людей моральних обмежень і відчуття провини. Під гаслом рівності він провокує прояв заздрості у людей, а також різними способами посилює в людях марнославство, щоб, опинившись перед вигодою і спокусою, вони пішли услід за дияволом.
Після закінчення Другої світової війни комуністичний табір продовжив розширюватися, комуністичні та вільні суспільства почали протистояти один одному, і розпочалося десятиліття «холодної війни». Теорія комунізму перетворилася на світську релігію комуністичних країн і стала подаватися в підручниках як «неспростовна істина». Комунізм під різними личинами також сильно вплинув і на інші країни.
Диявол — це деяка надприродна сила. Ключем до розуміння хаосу, створеного дияволом у світі людей, є розуміння властивості злого духу комунізму.
Злий дух комунізму складається з ненависті та підживлюється енергією від ненависті, яка кипить у людському серці.
Злий дух комунізму і диявол спільно сіють хаос у світі людей. Немає потреби намагатися розрізнити, що саме робить кожний із них.
Диявол одночасно діє як на Заході, так і на Сході, у кожній професії та галузі. Його сила іноді розподіляється, щоб потім знову поєднатися в одне ціле. Він здійснює облудні маневри та випади, не маючи ніяких обмежень щодо вжитих прийомів.
Диявол є зачинателем трансграничної війни. Релігія, сім’я, політика, економіка, фінанси, військові сили, освіта, науки, мистецтво, ЗМІ, сфера розваг, масова культура, соціальне життя, міждержавні відносини — усе це диявол перетворив на поле битви, щоб знищити людство.
Чорна енергія диявола миттєво поширюється з однієї сфери на іншу, з однієї групи людей на іншу, з однієї кампанії на іншу. До прикладу, у 70-х роках минулого століття, коли завершилася військова кампанія Заходу у В’єтнамі, диявол спровокував молодих бунтарів почати феміністський рух, рух на захист довкілля та рух з легалізації гомосексуальних стосунків. Частина цих людей проникла в соціальну систему західних країн, намагаючись підірвати західну цивілізацію ізсередини.
Диявол управляє людьми з порочним мисленням, перетворюючи їх на своїх представників у людському світі. Він також застосовує фальшиву доброту, обманюючи добрих і наївних хороших людей, щоб перетворити їх на своїх представників або захисників.
Ці представники диявола розставлені в усіх верствах суспільства, від еліти до найнижчих соціальних класів. Таким чином, диявол діє іноді через революцію, яка розпочинається з нижчих верств і потім охоплює усе суспільство, а іноді — через лукаву змову, яка сходить від вищих верств до нижчих. Буває й так, що він використовує деякі перетворення, які починаються від середніх верств суспільства.
Диявол може змінювати вигляд і перебувати в декількох місцях одночасно. Він також здатен мобілізувати собі на службу низьких духів в інших просторах. Сексуальне бажання і наркоманія — усе це прояви диявола, інструменти в руках злого духу. Усі ці низькі духи й різна нечисть підживлюються енергією від негативних проявів людей, таких як злість, страх, відчай, безрозсудність, норовистість, заздрість, розпуста, гнів, лінь тощо.
Диявол потайний і підступний, він використовує різні жадання людей, їхні злі думки, природу диявола, темні сторони людської душі та інші негативні речі. Коли мислення людини відповідає мисленню диявола, тоді він починає управляти цією людиною. Часто люди вважають, що роблять деякі справи відповідно до своїх думок. Насправді ж ними непомітно керує зло.
У диявола є безліч імен. Також і комунізм проявляється людям під різними обличчями. Диявол любить набувати прямо протилежного вигляду, вводячи людей в оману. Він може з’явитися у вигляді тоталітарного режиму, а потім у вигляді поборника демократії; або спершу у формі планової економіки, а згодом — ринкової економіки; він також може повністю контролювати свободу висловлювань або надавати крайню свободу вираження; у одних країнах він виступає проти гомосексуалізму, а в інших активно просуває легалізацію одностатевих шлюбів; іноді він масштабно руйнує довкілля, а потім активно виступає на його захист і так далі. Він може підтримувати насильницьку революцію, а може виступати за мирні перетворення. Він здатен проявитися у вигляді деякої політико-економічної системи або ж у вигляді напрямку у мистецтві й культурі; постати у вигляді чистого ідеалізму або у вигляді холоднокровного і хитрого політиканства. Країни з тоталітарним комуністичним режимом — це лише один із видів прояву диявола. Марксизм-ленінізм та ідеї Мао Цзедуна — усього лише частина облудної єретичної доктрини диявола.
Від часу виникнення у XVIII столітті утопічного соціалізму, люди спостерігали появу таких течій, як науковий соціалізм, фабіанський соціалізм, промисловий соціалізм, християнський соціалізм, демократичний соціалізм, гуманний соціалізм, екологічний соціалізм, держава загального добробуту, марксизм-ленінізм, маоїзм та інші. Усіх їх можна спрощено розділити на дві групи: насильницький комунізм і ненасильницький комунізм. Поступове проникнення і поглинання — це основні методи ненасильницького комунізму.
Одним із найбільш підступних методів диявола є одночасне поширення у протилежних, на перший погляд, таборах Заходу і Сходу. Поки диявол бурхливо вдирався на Схід, одночасно під іншим виглядом він також проникав і на Захід. Британське фабіанське товариство, німецька соціал-демократична партія, французький Другий інтернаціонал, американська соціалістична партія і численні інші групи соціалістів посіяли насіння руйнації у країнах Західної Європи та Північної Америки. Під час «холодної війни», коли в СРСР та КНР відбувалися масові вбивства, «чистки» і голодомори та діяли концтабори, люди західних країн раділи тому, що вони, як і раніше, живуть в достатку і у вільному середовищі. Деякі соціалісти, прибічники гуманного соціалізму, навіть відкрито засуджували насильство, яке коїлося в СРСР, внаслідок чого люди ще більше ослабили пильність.
На Заході диявол комунізму використав украй різноманітні маски. Він виступав під різними прапорами, і люди зовсім не протистояли йому. Лібералізм, прогресизм, Франкфуртська школа, неомарксизм, критична теорія, рух контркультури, антивоєнний рух, рух за сексуальну свободу, рух за легалізацію одностатевих шлюбів, фемінізм, екологізм, соціальна справедливість, кейнсіанство, різні течії авангардизму, мультикультура і так далі — усі ці напрями та рухи або походять із комунізму, або використовуються комунізмом для реалізації його злісних цілей.
У західному суспільстві багато хто розділяє поняття соціалізм і комунізм, а також широко популяризує соціалізм. Насправді, згідно із теорією марксизму-ленінізму, соціалізм є саме початковою стадією комунізму.
У 1875 році Маркс у своїй роботі «Критика Готської програми» висунув припущення щодо того, якими мають бути початкова і вища стадії комунізму. В останні роки життя під тиском змін у міжнародному стані Енгельс висунув теорію демократичного соціалізму, який повинен отримати владу завдяки загальним виборам. Її використали лідери і теоретики соціал-демократичної партії Другого інтернаціоналу, створивши нинішні партії лівого крила у багатьох капіталістичних країнах. Ленін дав чітке визначення соціалізму й комунізму. Він вважав, що соціалізм — це перша (або початкова) стадія комунізму, і комунізм повинен розвиватися саме на основі соціалізму.
Стає зрозумілим, що на початку соціалізм був частиною марксизму і частиною міжнародного комуністичного руху. Соціалістична система суспільної власності та планова економіка є стадією підготовки до комунізму. Різні види соціалізму та різні формації лівого крила, які нині поширюються в західному суспільстві, на поверхні неначе не мають нічого спільного з комунізмом. Проте фактично це і є конкретні прояви ненасильницького комунізму. На відміну від насильницької революції, західна форма загальних виборів — це метод ненасильницької революції. Порівнюючи із суспільною власністю, високі податки у країнах Заходу фактично також є завуальованою формою суспільної власності. На відміну від планової економіки, західна система соціального забезпечення є системою, яка поступово та непомітно руйнує капіталізм. Фактично дуже багато політичних партій лівого крила в західних країнах розглядають розвиток соціального забезпечення як одну з дуже важливих сторін для реалізації соціалізму.
Засуджуючи злісність комунізму, потрібно звертати увагу не лише на насильство та вбивства, які здійснюються в комуністичних країнах. Слід також уміти розпізнавати шкідливість самої соціалістичної системи. Нині ненасильницький комунізм під ім’ям різних видів соціалізму обманює людей і вводить їх в оману. Щоб добре розуміти комунізм, необхідно в першу чергу розібратися в тому, що є початковою стадією комунізму. Адже комунізм не може відразу виникнути за одну мить. Як у кожного живого організму, у нього є процес зростання, тобто процес розвитку, який починається з його початкової стадії.
Нині в деяких соціалістичних країнах та країнах загального добробуту Європи й Америки так зване спільне благо придбане ціною принесення в жертву свободи особистості. Люди в цих країнах все ще можуть зберігати певні політичні свободи, тому що міра розвитку соціалізму в їхніх країнах ще є не дуже високою. Соціалізм — це не деяке статичне поняття. Головна мета соціалістичних країн — досягти рівності результатів. Під час досягнення цієї мети неодмінно відбуватиметься безперервне позбавлення людини її свобод. Соціалізм неодмінно буде перехідною стадією до комунізму, тобто людей безперервно позбавлятимуть свободи особистості.
Якщо деяка вільна країна раптом за одну ніч стане тоталітарною, різкий контраст між державна пропагандою та реальністю шокує людей. Більшість не сприйме це і навіть намагатиметься протидіяти, як мінімум протидіятиме пасивно. Саме тому витрати правління в тоталітарних країнах дуже великі. Їхнім правителям неодмінно потрібно здійснювати масові вбивства, щоб ліквідувати опір. Це було однією з головних причин того, чому в СРСР та в Китаї в мирний час проводилися масштабні вбивства жителів цих країн.
На відміну від тоталітарних режимів, соціалізм у вільних суспільствах використовує законодавчі методи, непомітно досягаючи своєї мети, «варячи жабу в теплій воді», крок за кроком відбираючи особисті свободи людей. Процес побудови соціалістичного суспільства тягнеться декілька десятків років. Вже змінилося декілька поколінь, внаслідок чого люди поступово стали байдужими, безтурботними та звиклися з ним. Тому соціалізму стало ще легше обманювати людей. Якщо казати про його суть і мету, поступово впроваджуваний соціалізм насправді нічим не відрізняється від насильницького соціалізму.
Соціалізм за допомогою законодавства гарантує людям «рівні права». Проте фактично він псує мораль суспільства, позбавляє людей свободи прагнення до доброти. У нормальних умовах у людей дуже різні релігійні вірування, рівень моральності та культури, рівень освіти й інтелекту, різна здатність терпіти страждання, сумлінність і відповідальність, сміливість і цілеспрямованість, здатність до новаторства і так далі. Якщо хочеш усе це зрівняти, то неможливо в одну мить з низького рівня підняти на високий, можна тільки штучно стримувати людей, у яких порівняно високий рівень. Особливо у сфері моральності в західних країнах соціалізм під приводом «антидискримінації», «антиненависті», «нейтральних цінностей» й «політкоректності» анулював оцінку моральності. Це все одно, що анулювати саму моральність. Тому ми можемо спостерігати, як блюзнірські вчинки і висловлювання, сексуальні збочення, демонічне мистецтво, порноіндустрія, азартні ігри і наркотики захищаються законами, легалізуючись стають «нормальними». Це створило дискримінацію щодо людей, які вірять у Бога і мають високий рівень моральності. Врешті-решт ці люди будуть відтіснені на периферію, а потім поступово знищені.
Нині немало людей на заході, як і раніше, плекають романтичні ілюзії стосовно комунізму. Причина в тому, що вони не жили в комуністичних країнах і не відчували гіркоти того життя, тож їм бракує розуміння комуністичної реальності.
Під час «холодної війни» дуже багато західних представників інтелігенції, людей мистецтва, журналістів, політиків та студентів їздили до СРСР, у Китай або на Кубу з метою подорожей і туризму. Те, що вони там змогли побачити, разюче відрізняється від реального життя людей у тих країнах. Комуністичні країни завжди майстерно володіли мистецтвом обману людей за допомогою зовнішньої пропаганди. Усе те, що бачили іноземні гості в цих країнах, були спеціально влаштовані для них зразкові села, зразкові заводи, ВНЗ, лікарні, дитсадки, в’язниці і так далі. Усе ті, хто їх супроводжував, були заздалегідь підготовленими комуністами або ж «політично благонадійними» людьми. Чимало таких екскурсій для іноземців було підготовлено заздалегідь. Іноземних гостей завжди зустрічали з квітами, добрячою випивкою, піснями, танцями та банкетами. У зустрічах брали участь добродушні молоді чоловіки й жінки, широко усміхнені чиновники. Іноземні гості бачили тільки бурхливу робочу атмосферу, рівноправне і вільне спілкування людей, студентів, які гаряче прагнуть до знань, і наречених, які присягаються у вічній любові один до одного. Вони не бачили, як формально проходять судові процеси і як недбало виносяться судові ухвали. Вони не бачили показових судів, насильства, критики й нападок, поліцейських облав, насильницького промивання мізків, ГУЛАГів, масових вбивств, відбирання землі, будинків і майна. Не бачили вони і голодомору, нерозвиненого сектора соціального обслуговування. Не бачили відсутності права на особисте життя, постійних стежень та підслуховувань, доносів один на одного, запеклої внутрішньої боротьби в керівний еліті під час передачі влади один одному, а також розкішного життя представників цієї еліти на тлі убогості народу.
Іноземні гості вважали, що все те, що їм показували, — це і є звичайний побут людей у комуністичних країнах. Вони поширювали цю інформацію в суспільстві через книги, статті й публічні виступи. Усе це досі відіграє свою роль та підтримує фантазії західних людей стосовно комуністичних країн. Лише дуже небагатьом вдалося побачити деякі вади в цих країнах, але вони відразу потрапляли в іншу пастку і починали поводитися як «попутники» комунізму, вважаючи, що «не потрібно виносити сміття з хати», що масові вбивства, голодомори і пригноблення в комуністичних країнах — це неминуче явище у процесі становлення суспільства, а також, що хоча навіть шлях і тернистий, але майбутнє є світлим. Вони думали, що розповівши усю правду, вони забруднять справу комунізму. Таким чином, їм бракувало щирості й сміливості, які потрібні, щоб висловити правду. Вони вибрали ганебне мовчання.
Комунізм заявляє, що побудує прекрасний і досконалий рай у людському світі, де усі люди будуть вільні та рівні, де не буде пригноблення, експлуатації людини людиною, буде загальне матеріальне багатство, «від кожного — за його здібностями, кожному — за його потребами», і кожен матиме можливість вільно розвиватися. Таке суспільство існує тільки у фантазіях. Це така наживка, яку використовує диявол для обману людей. Влада завжди знаходитиметься в руках нечисленної групи людей. Країни з комуністичним режимом — це тоталітарні країни, де невелика група людей використовує усі механізми держави для пригноблення, поневолення і експлуатації народу. Оскільки час ще не прийшов, зараз деякі країни, що називають себе соціалістичними, все ще приховують свій істинний вигляд під вуаллю дбайливості й доброти. Але як тільки дозріють умови, карти відразу розкриються, і соціалісти, які наївно поринають у мрії про прекрасне майбутнє, гірко розкаюватимуться в тому, що вони зробили, але буде вже пізно.
Диявол поставив у кожній країні та в кожній сфері своїх агентів, які семимильними кроками ведуть неосвічену й легковірну громадськість дорогою до знищення.
Комунізм навчає людей повставати проти Бога й відкидати Бога. З одного боку, він здійснює нападки на релігії ззовні, а з іншого, управляє порочними релігійними пройдисвітами, щоб ті проникали в релігії та розкладали їх ізсередини. Вони політизують і комерціалізують релігії, перетворюючи їх на розвагу. Численні священнослужителі, які морально зіпсувалися, довільно тлумачать священні писання, за допомогою неправдивих і єретичних тверджень заплутують вірян, та навіть здійснюють зґвалтування, у тому числі юних прихожан. Такі потворні явища заплутують щирих послідовників релігій, через що ті втрачають надію. Усього лише століття з гаком тому ревна віра у Бога була синонімом хорошої людини. А сьогодні на віру у Бога й сповідання релігії навісили ярлики «неуцтво» і «забобони». Навіть коли декілька близьких друзів збираються разом, вони не наважуються розповідати про свою релігійну віру, боячись, що їх висміюватимуть.
Одна з головних цілей комунізму — знищити інститут сім’ї. Під гаслом рівності статей він знищує форму сім’ї та пропагує явище «комуністичних публічних жінок». До того ж із XX століття він розгорнув рух сучасного фемінізму, який обстоює сексуальну вседозволеність. Комунізм перекручує роль статей, наступає на так званий «патріархат», послабляє в сім’ї статус і роль батька, змінює визначення слова «шлюб», ратує за легалізацію гомосексуалізму, право на розлучення і право на аборт, та за допомогою політики соцзабезпечення заохочує існування сімей з одним батьком. Усе це призвело до розпаду сімей і пов’язаними з цим бідності й злочинності. Це є однією з найбільш шокуючих змін у суспільстві, які сталися за останні кілька десятків років.
Якщо говорити про політичну сферу не беручи до уваги комуністичні країни, в яких продовжують правити диктаторські режими, то у системі вільних суспільств, де уряд створюється партією, яка отримала більшість голосів, теж настала повномасштабна криза. Комунізм використовує лазівки в державному устрої та законах демократичних країн, намагаючись узяти під контроль одну або декілька провідних політичних партій. Щоб перемогти у внутрішньопартійній боротьбі, політики навперебій використовують аморальні прийоми та обіцяють своїм виборцям нездійсненні речі. Результатом потрапляння в політику компартій і партій, які знаходяться під контролем комунізму, стає те, що увесь політичний спектр країн зміщується вліво, і в них вводять високе оподаткування й соцзабезпечення, а також високу міру втручання держави у справи громадян і політику інтервенціонізму. Причому ці дії закріплюються на законодавчому рівні. Уряд відіграє величезну роль у формуванні суспільства. Наявність лівацького уряду спричиняє те, що усе суспільство стає просоченим ідеологією марксизму, внаслідок чого наступне покоління може обирати лише ще більш лівацьких кандидатів.
Зразкові ВНЗ, у яких із покоління в покоління передавалася мудрість людства і культура цивілізації, теж було підірвано. Від початку минулого століття злий дух комунізму вже організував руйнування системи освіти. Щоб розірвати зв’язок із традиційною культурою в Китаї, країні з давніми глибокими традиціями, ще до офіційного заснування компартії комунізм вже проникнув у «Рух за нову культуру» і почав здійснювати лиходійські напади на традиційний образ мислення, моральність, мову й літературу. «Рух за літературу на байхуа (розмовній мові)» та «Рух за спрощення китайських ієрогліфів» відрізали китайців від традиційної культури. Після захоплення влади компартія Китаю (КПК) швидко провела націоналізацію системи освіти й зробила так, що основним змістом підручників стала культура компартії. Як наслідок декілька поколінь китайців виховалися в дусі забіякуватих жорстоких вовченят.
На заході злий дух діє під прапором науки, прогресу й демократії. Він заснував «освітній рух прогресивізму» та за допомогою контролю над дослідженнями у філософії, психології і педагогіці крок за кроком прибирає до рук педагогічні коледжі, завдяки чому промиває мізки педагогам й управлінцям з педагогічної галузі. Якщо казати про освіту в початкових і середніх школах, то ортодоксальні ідеї і традиційну моральність поступово виключають з учбових матеріалів і аудиторій. Паралельно знижують рівень складності учбового матеріалу, внаслідок чого дуже багато школярів не отримують достатніх навичок читання, письма і математики, а також елементарних знань, і не розвивають здатності логічно мислити. Різноманітними способами учням масово прищеплюють атеїзм, еволюційну теорію, матеріалізм та філософію боротьби.
Від початку руху проти культури 60-х років минулого століття «політкоректність» перетворилася на нову «поліцію думок» (термін з роману «1984» Джорджа Орвелла), яка примушує педагогів прищеплювати учням всілякі мутовані ідеї. Молодь, закінчивши школу, не має моральності, не розуміє культуру, не має грамотності і почуття відповідальності. Вона може лише йти за натовпом, прискорюючи деградацію усього суспільства.
Суспільство наводнили наркотики, лютує кримінал, ЗМІ рясніють сексом і насильством, у мистецтві мерзенне вважають красивим, безчинствує всіляка єресь і чаклунство, підлітки усе більше «фанатіють» від знаменитостей, у них виникає сильна залежність від комп’ютерних ігор та соцмереж, від чого вони перебувають у пригніченому стані. Ще більшу тривогу у людей викликає тероризм, який у безглуздому насильстві над безвинними громадянами вийшов за усі межі традиційних політичних правил. Людей тривожить те, що вони уранці не знають, що буде увечері.
Цивілізацію людства передали людям Боги. Ера розквіту китайської цивілізації припадає на період династій Хань і Тан. Цивілізація Заходу досягла вершини за середнього періоду епохи Відродження. Якби люди змогли зберегти передану Богами культуру, то, коли б настало нове пришестя Бога, люди змогли б утримувати зв’язок із ним і розуміти Закон, який Бог проповідував би людям. А якщо люди зруйнували цю культуру і традиції, морально впали, то під час нового пришестя Бога через занадто великі гріхи й мутацію мислення люди не зрозуміють настанов Бога. Це для людства є найнебезпечнішим.
Зараз епоха одночасно і надії, і безнадійності. Люди, які не вірять у Бога, живуть серед чуттєвих насолод так, як живеться. А розгублені віряни з тривогою чекають повернення Бога.
Комунізм занурює людський світ у хаос і прагне зрештою знищити усе людство. Його плани ретельні та конкретні. Його задуми настільки успішні, що переважна їхня більшість вже здійснилася або близька до здійснення. Нашим світом тепер керує диявол!
Древня мудрість людства свідчить: «Одна праведність переможе усе зло»; «Коли проявиться природа Будди, це потрясе десятисторонній Світ». Диявол зовні здається могутнім, але в сутичці з Богом він не витримає й одного удару. Якби люди могли зберегти свою природу, якій властиві щирість, порядність, милосердя, поблажливість, терпимість та поступливість, то неодмінно б потрапили під божественний захист, і диявол виявився б безсилим.
Милосердя Творця безмежне. Він дав усім істотам можливість уникнути лиха. Якщо людство зможе відродити традиції, підвищити моральність, зрозуміти милосердний заклик Творця і Небесний Закон, який рятує людство, то зможе прорвати руйнівні плани диявола. Тоді воно встане на шлях порятунку і прямуватиме до майбутнього.
Хоча комуністичні режими в Радянському Союзі та Східній Європі розпалися, але привид комунізму не зник. Навпаки, цей злий дух уже керує нашим світом, тому людство не повинно плекати хибне почуття оптимізму.
Комунізм — це не просто віяння, доктрина або невдала спроба людей знайти вихід. Це диявол — злий дух, створений із ненависті та різної зіпсованої матерії Всесвіту. Спершу він був в образі змії, потім — червоного дракона. Він стоїть поряд із Сатаною, який вороже ставиться до Бога. Він використовує різних низьких духів і нечисть, щоб сіяти хаос серед людей. Кінцева мета цього злого привиду полягає в тому, щоб знищити людство. Щоб, коли прийде Бог для порятунку людей, люди не повірили в Бога. Щоб моральність людей зіпсувалася настільки, що вони відречуться від Бога і традицій, не будуть розуміти настанов Бога і зрештою будуть знищені.
У злого привиду багато підступних планів, і вони дуже різноманітні. Іноді він найжорстокішими методами залякує людей, які не хочуть іти за ним. Іноді він обманює людей, використовуючи такі поняття, як «наука» і «прогрес», малюючи красиві картини і таким чином схиляючи людей слідувати за ним. Іноді він створює ілюзію, що комунізм — це глибока наука, змушуючи людей вірити, що це майбутній напрямок розвитку людства. Іноді під гаслами «демократії», «рівності», «соціальної справедливості» та іншими він проникає в галузі освіти, ЗМІ, мистецтва, юриспруденції тощо та поступово непомітно залучає людей під свої прапори. Іноді він одягає оманливу маску «соціалізму», «прогресивізму», «лібералізму», «неомарксизму» та різних партій лівого крила. Іноді він виступає під прапорами «пацифізму», «екологізму», «глобалізації» чи «політкоректності», які претендують на істинність і праведність. Іноді він підтримує авангардне мистецтво, сексуальну вседозволеність, легалізацію наркотиків, гомосексуалізм тощо, щоб люди потурали своїм бажанням і помилково вважали, що це таке соціальне віяння. Насильство і радикальні заходи — це не єдині форми прояву злого привиду. Інколи він набуває вигляду піклувальника за загальний добробут. Однак його докорінні речі не змінюються — це бажання будь-якими методами знищувати все традиційне, зокрема віру, релігію, моральність, культуру, інститут сім’ї, мистецтво, виховання, закони тощо. Він прагне позбавити людей моральності й занурити їх у безодню, із якої немає вороття.
Цей злий дух у всьому своєму різноманітті не лише не зник, але й, навпаки, сьогодні широко крокує світом. Не тільки Китай, Куба та інші країни, які відкрито називають себе комуністичними, але навіть і США, які, як вважається, стоять на чолі вільного світу, також практично повністю капітулювали під натиском злого духа комунізму. Що тоді говорити про Європу, яка стає соціалістичною, а також Африку та Латинську Америку, які знаходяться під впливом комуністичних сил. Це жахлива реальність, перед якою стоять люди: задум злого духа комунізму щодо знищення людства вже практично реалізований.
Усі люди інстинктивно прагнуть отримати вигоду і уникнути небезпеки. Це змушує їх позбуватися страждань, намагатися виділитися з мас, створювати успішні підприємства або просто насолоджуватися життям тощо. Це не є помилковим. Але як тільки одного разу люди відійдуть від Бога, ці їхні бажання стануть зачіпкою для злого духа комунізму, який буде загострювати і посилювати їх. Таким чином люди опиняться під його владою. Водночас шаленість злого духа, який іде проти волі Неба і богів, робить такими ж навіженими тих, ким він керує. Вони починають нестримно прагнути влади, грошей і знань, щоб відігравати роль верховного правителя, керувати життями людей і впливати на хід історії через суспільні рухи.
Людей створив Бог. У людській природі закладено добро і зло. Якщо людина відкидає зло і йде за добром, вона може повернутися до Бога. А якщо навпаки — вона рухається у напрямку до диявола. Цей вибір повністю залежить від самої людини.
Ми помітили, що багато людей, які ще не втратили своєї природної доброти, поступово і непомітно стали представниками злого духа комунізму або, як їх називав Ленін, «корисними ідіотами», якими маніпулює злий дух. Незважаючи на те, що загалом суспільство, піддавшись спокусам злого духу комунізму, котиться вниз і вже знаходиться на межі знищення, тих, хто за власним бажанням віддав душу дияволу і навмисне руйнує людство, все ж дуже і дуже мало. У більшості людей збереглася в серці природна доброта, яка дає шанс позбутися впливу злого духа.
Мета написання цієї книги — простими словами розкрити цю глибоку проблему, щоб люди могли розпізнавати всі хитрощі злого духа комунізму. І найважливіше — щоб, коли в майбутньому людям проявляться встановлені Богом моральні критерії, культура, мистецтво та інші традиційні речі, люди зробили правильний вибір між Богом і злим духом.
Як тільки у людини виникне добра думка, боги відразу допоможуть їй вийти з-під контролю диявола. У процесі розпізнавання трюків диявола читач повинен глибоко задуматися і ясно розпізнати їх. Ми постараємося з абсолютно нової точки зору і під іншим кутом заново відтворити і детально розглянути останні декілька століть історії людства, а також детально проаналізувати, як диявол, під різними масками і різними способами, захопив наш світ. Пробудження, активне позбавлення від зла і повернення до традиційного шляху і образу життя, встановленого богами, залежать від самої людини.
Бог неодмінно здобуде перемогу над дияволом. А від того, на чий бік ми станемо, залежить те, якою буде наша доля у вічності.
Вчені з університету Сінгапуру розробили спосіб отримання пробіотичного напою із соєвого маси, яку зазвичай викидають. містить живі пробіотики, які оздоровлюють кишечник.
Окара — це залишок від виробництва соєвого молока і тофу, який зазвичай викидають разом з іншими харчовими відходами. Саме із нього вчені Національного університету Сінгапуру () створили напій, що містить живі пробіотики, харчові волокна, вільні ізофпокращують здоров’я кишечникалавони та амінокислоти. Ці поживні речовини легко засвоюються організмом і .
Доцент Лю Шао Цюань і докторант Вонг Вен Чан створили напій у рамках програми «Наука і технології в галузі харчових продуктів».
Щороку в Сінгапурі викидають у середньому 10 тис. тонн окари, оскільки вона швидко псується і виділяє неприємний запах. До Вонг Вен Чан прийшла ідея застосувати метод ферментації, щоб зробити з окари напій:
«Ферментовані соєві продукти, такі як соєва паста й місо, поширені в азіатській культурі харчування. У молодості бабуся і дідусь пояснили мені, як роблять ферментовані продукти. Для мене цей процес був схожий на диво, адже тоді прісна їжа перетворювалася на щось смачне. Під час навчання в NUS я працювала над проектом із вивчення того, як соєве молоко можна додати у різні харчові продукти, і зрозуміла, що величезну кількість окари просто викидають. Мені спало на думку, що ферментація може бути одним із найкращих способів перетворити окару на щось поживне і смачне».
Працюючи під керівництвом доцента Лю, Вонг витратила рік на розробку нового рецепта, який перетворює окару на освіжаючий напій. Перш ніж знайти ідеальну комбінацію, вона експериментувала з 10 різними дріжджами і 4 різними ферментами.
Лю Шао Цюань каже: «Наш прорив полягає в унікальній комбінації ферментів, пробіотиків і дріжджів, які працюють разом, щоб зробити окару менш зернистою і надати їй фруктовий аромат, зберігаючи пробіотики живими. Кінцевий продукт — це поживна, екологічно чиста альтернатива, яка не містить молока».
У одній порції напою міститься не менше мільярда пробіотиків, а процес його отримання займає близько півтори доби. Міжнародна наукова асоціація пробіотиків і пребіотиків (ISAPP) повідомляє, що це ідеальна кількість пробіотиків для отримання від них максимальної користі.
Смачний напій можна зберігати за кімнатної температури до шести тижнів, і в ньому будуть зберігатися багато пробіотиків, дієтичні волокна, амінокислоти і вільні ізофлавони — природні антиоксиданти, які підтримують серцево-судинну систему.
На даний час дослідники з NUS експериментують із різними ферментами та мікроорганізмами, щоб вдосконалити рецепт.
«Останніми роками виробники активізують зусилля для розробки здорових продуктів, які приваблюють споживачів. Наш новий продукт — це чудове рішення, яке дозволяє не лише скоротити відходи, але й отримати здоровий та екологічно чистий напій», — говорить професор Лю.
Учёные из университета Сингапура разработали способ получения пробиотического напитка из соевой массы, которую обычно выбрасывают. содержит живые пробиотики, которые оздоравливают кишечник.
Окара — это остаток от производства соевого молока и тофу, который обычно выбрасывают вместе с другими пищевыми отходами. Именно из него учёные Национального университета Сингапура () создали напиток, содержащий живые пробиотики, пищевые волокна, свободные изофлавоны и аминокислоты. Эти питательные вещества легко усваиваются организмом и улучшают здоровье кишечника.
Доцент Лю Шао Цюань и докторант Вонг Вэн Чан создали напиток в рамках программы «Наука и технологии в области пищевых продуктов».
Каждый год в Сингапуре выбрасывают в среднем 10 тыс. тонн окары, поскольку она быстро портится и выделяет неприятный запах. Вонг Вэн Чан пришла идея применить метод ферментации, чтобы сделать из окары напиток:
«Ферментированные соевые продукты, такие как соевая паста и мисо, распространены в азиатской культуре питания. В молодости бабушка и дедушка объяснили мне, как делают ферментированные продукты. Для меня этот процесс был похож на волшебство, ведь тогда пресная пища превращалась во что-то вкусное. Во время учёбы в NUS я работала над проектом по изучению того, как соевое молоко можно добавить в разные пищевые продукты, и поняла, что огромное количество окары просто выбрасывают. Мне пришло в голову, что ферментация может быть одним из лучших способов превратить окару в нечто питательное и вкусное».
Работая под руководством доцента Лю, Вонг потратила год на разработку нового рецепта, который превращает окару в освежающий напиток. Прежде чем найти идеальную комбинацию, она экспериментировала с 10 различными дрожжами и 4 различными ферментами.
Лю Шао Цюань говорит: «Наш прорыв заключается в уникальной комбинации ферментов, пробиотиков и дрожжей, которые работают вместе, чтобы сделать окару менее зернистой и придать ей фруктовый аромат, сохраняя пробиотики живыми. Конечный продукт — это питательная, экологически чистая альтернатива, не содержащая молока».
В одной порции напитка содержится не менее миллиарда пробиотиков, а процесс его получения занимает около полутора суток. Международная научная ассоциация пробиотиков и пребиотиков (ISAPP) сообщает, что это идеальное количество пробиотиков для получения от них максимальной пользы.
Вкусный напиток можно хранить при комнатной температуре до шести недель, и в нём будут сохраняться много пробиотиков, диетические волокна, аминокислоты и свободные изофлавоны — естественные антиоксиданты, которые поддерживают сердечно-сосудистую систему.
В настоящее время исследователи из NUS экспериментируют с различными ферментами и микроорганизмами, чтобы усовершенствовать рецепт.
«В последние годы производители активизируют усилия по разработке здоровых продуктов питания, которые привлекают потребителей. Наш новый продукт — это отличное решение, позволяющее не только сократить отходы, но и получить здоровый и экологически чистый напиток», — говорит профессор Лю.
