Во вторник министр обороны США Ллойд Остин начал переговоры с представителями более чем 40 стран по вопросам вооружения Украины, выразив уверенность, что Украина сможет победить Россию в войне.
“Ваше сопротивление вдохновило свободный мир”, — сказал Остин, осудив вторжение России в Украину как неприемлемое.
“Украина явно верит, что может победить, как и все здесь присутствующие”.
Напомним, что официальные лица из более чем 40 стран встретились во вторник на авиабазе Рамштайн в Германии на организованных США переговорах, посвященных тому, как вооружить Киев против российского наступления на востоке Украины.
Встреча проходит под руководством министра обороны США Ллойда Остина после его встречи с президентом Украины Владимиром Зеленским в воскресенье.
Стоит напомнить, что всего за день до этого министр обороны России заявил, что военная помощь Запада Украине означает, что НАТО “по существу ведет войну с Россией”, и сообщил, что оружие, поставляемое в Украину, будет законной целью для русских.
У вівторок міністр оборони США Ллойд Остін розпочав переговори з представниками більш ніж 40 країн з питань озброєння України, висловивши впевненість, що Україна зможе перемогти Росію у війні.
“Ваш опір надихнув вільний світ”, — сказав Остін, засудивши вторгнення Росії в Україну як неприйнятне.
“Україна явно вірить, що може перемогти, як і всі присутні”.
Нагадаємо, що офіційні особи більш ніж з 40 країн зустрілися у вівторок на авіабазі Рамштайн у Німеччині на організованих США переговорах, присвячених тому, як озброїти Київ проти російського наступу на сході України.
Зустріч відбувається під керівництвом Міністра оборони США Ллойда Остіна, після його зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським у неділю.
За день до цього міністр оборони Росії заявив, що військова допомога Заходу Україні означає, що НАТО “по суті веде війну з Росією”, і повідомив, що зброя, яка поставляється в Україну, буде законною метою для росіян.
Западная военная помощь Украине означает, что НАТО “фактически ведет войну с Россией”, заявил министр иностранных дел России Сергей Лавров.
Лавров сказал в интервью государственному телевидению, что поставки западного оружия в Украину означают, что альянс НАТО «фактически ведет войну с Россией» и что Москва считает это оружие законными целями, сообщает Reuters.
“Это оружие будет легитимной целью для российской армии, действующей в рамках спецоперации”, — сказал Лавров.
“Склады на западе Украины несколько раз подвергались обстрелу (российскими силами). А как же иначе?”, — добавил Лавров.
“НАТО, по сути, ведет войну с Россией через посредников и вооружает этих посредников. Война есть война”, — сказал Лавров.
Заявление Лаврова прозвучало вскоре после того, как госсекретарь США Энтони Блинкен и министр обороны Ллойд Дж. Остин III посетили Киев, где они объявили о новой помощи Украине.
Західна військова допомога Україні означає, що НАТО “фактично веде війну з Росією”, заявив міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров.
Лавров сказав в інтерв’ю державному телебаченню, що постачання західної зброї до України означає, що альянс НАТО «фактично веде війну з Росією» і що Москва вважає цю зброю законними цілями, повідомляє Reuters.
“Ця зброя буде легітимною метою для російської армії, яка діє в рамках спецоперації”, — сказав Лавров.
“Склади на заході України кілька разів зазнавали обстрілу (російськими силами). А як же інакше?”, — додав Лавров.
“НАТО, по суті, веде війну з Росією через посередників та озброює цих посередників. Війна є війна”, — сказав Лавров.
Заява Лаврова прозвучала невдовзі після того, як держсекретар США Ентоні Блінкен та міністр оборони Ллойд Дж. Остін III відвідали Київ, де вони оголосили про нову допомогу Україні.
Киев начал демонтаж статуи, известной как монумент “Дружба народов”, которая была установлена в 1980-х годах в честь единства украинского и русского народов под эгидой Советского Союза.
“Друзья! Не без труда, но советскую скульптуру двух рабочих (символ воссоединения Украины и России) под вечер таки демонтировали.
Не обошлось и без символизма — сначала отпала голова у российского рабочего, когда скульптуру пытались приподнять. Затем пытались спилить постамент, на котором были установлены фигуры. Тоже оказалось непросто.
Но специалисты нашли выход — спилили основу самого памятника. Буквально, искоренили и сняли скульптуру!
Так мы должны вырвать и изгнать врага и русского оккупанта из нашей земли!”, — написал в Telegram-канале мэр Киева Виталий Кличко.
В другом сообщении на платформе социальных сетей отмечается, что в 2014 году к скульптуре было сделано дополнение — на арке появилась трещина, символизирующая новую напряженность в отношениях между странами после аннексии Крыма Россией.
Київ розпочав демонтаж статуї, відомої як монумент “Дружба народів”, яка була встановлена у 1980-х роках на честь єдності українського та російського народів під егідою Радянського Союзу.
“Друзі! Не без зусиль, але радянську скульптуру двох робітників (символ возз’єднання України та росії) під вечір таки демонтували.
Не обійшлося і без символізму – спочатку відпала голова у російського робітника, коли скульптуру намагалися підійняти. Потім намагалися спиляти постамент, на якій були встановлені постаті. Теж виявилося непросто.
Але фахівці знайшли вихід – спиляли основу самого пам’ятника. Буквально, викорінили і зняли скульптуру!
Так ми повинні вирвати і вигнати ворога і російського окупанта з нашої землі!”, — написав у Telegram-каналі мер Києва Віталій Кличко.
В іншому повідомленні на платформі соціальних мереж наголошується, що у 2014 році до скульптури було зроблено доповнення — на арці з’явилася тріщина, яка символізує нову напруженість у відносинах між країнами після анексії Криму Росією.
За последние десять лет Коммунистическая партия Китая (КПК) стратегически полагалась на свою инициативу “Один пояс и один путь” стоимостью 4 триллиона долларов, чтобы укрепить свой имидж и влияние по меньшей мере в 149 странах. Но успех ускользнул от ее усилий, и в результате стратегия “Один пояс и один путь” может быть обречена.
Возьмем, к примеру, застопорившиеся попытки КПК продвинуть стратегию “Один пояс и один путь” через страны Европы. Непредсказуемыми оказались барьеры и задержки, созданные санкциями, наложенными на Россию за вторжение в Украину.
До введения санкций Китай использовал Россию как удобный транзитный пункт для переправки оборудования и материалов для «Одного пояса и одного пути». Китай направлял свои грузы в Санкт-Петербург по железной дороге Китай-Европа, а затем отправлял их через Балтийское море в центральную Европу. Санкции вынудили Китай направить свои грузы в обход России и ввозить их в Европу по более медленным наземным маршрутам через Беларусь, Польшу и другие страны.
Китайская стратегия “Один пояс и один путь” была впервые представлена в 2013 году главой КПК Си Цзиньпином. Стратегия состоит из двух частей: по суше через Экономический пояс Шелкового пути, который проходит через Центральную Азию, Центральную и Восточную Европу в Западную Европу; и по воде через “Морской Шелковый путь”, который проходит через Южно-Китайское море и Индийский океан, на запад через Юго-Восточную Азию в Южную Азию, Ближний Восток, Африку и Европу.
Раздираемая войной Украина, находящаяся на стыке евразийского континента, является важными воротами в Европу из Азии и важным источником энергии, продовольствия и военных технологий для Китая.
Другие страны, расположенные вдоль маршрута доставки “Одного пояса и одного пути”, включая Беларусь, Польшу и Румынию, также ощутили на себе напряжение, вызванное российско-украинской войной. Беларусь, например, подверглась ряду побочных санкций за свое решение встать на сторону России.
Российская дилемма “Одного пояса и одного пути”
Китайско-европейская железная дорога является важным каналом для наземных грузовых перевозок. Это единственный важнейший перевозчик наземного экономического пояса «Один пояс и один путь», маршруты которого проходят с запада на восток через Казахстан, Россию, Беларусь, Польшу и Европу.
31 марта китайская газета Economic Daily описала, как санкции против России и Белоруссии вынуждают поезда курсировать по этим странам, а также по Украине. В результате поставки в Европу задерживаются, а поезда, возвращающиеся в Китай, часто пусты. Неизвестно, как долго продлится этот сбой.
Китайские компании, участвующие в проекте “Один пояс и один путь”, отмечают, что задержки с грузами и транспортировкой — не единственные проблемы, с которыми они сталкиваются. Кроме того, санкции и вызванные ими беспорядки создали трудности с логистикой, рост стоимости рабочей силы и сложности с заключением торговых соглашений, поскольку российские банки больше не являются частью SWIFT, кровеносной системы мировой финансовой системы.
По мнению Туо Вэя, обозревателя американских событий, положительное впечатление, которое “Один пояс и один путь” надеялся произвести на Европу, было подорвано на мировой арене из-за того, что Китай вступил в союз с Россией. Этот “синяк под глазом” способствовал тому, что стратегия “Один пояс и один путь” стала уязвимой для провала в Европе и других странах.
В интервью The Epoch Times Вэй предположил, что очевидная поддержка России со стороны КПК заставит Украину сопротивляться тому, чтобы стать пешкой “Один пояс и один путь” после войны, как это сделала Литва.
Вэй сказал: “Другие европейские страны, включая Германию, Чехию, Венгрию, Польшу, Болгарию и Румынию, также могут пересмотреть свое сотрудничество с КПК и опасаться ее проникновения”.
«Один пояс и один путь» призывает к долгу и восстанию
Тем временем в Шри-Ланке, ключевом узле морского маршрута «Одного пояса и одного пути», граждане протестуют из-за наихудшего состояния экономики с 1948 года. Эта маленькая островная страна зависит от торговли с Россией и Украиной в сфере туризма и чайной промышленности. Но война между этими странами способствует тому, что экономика Шри-Ланки терпит крах, и экономический кризис в стране перешел в политический.
Однако крах экономики Шри-Ланки начался не с вторжения России в Украину. Она началась, когда КПК напрямую использовала свою стратегию «Одного пояса и одного пути», чтобы заманить Шри-Ланку в долговую ловушку, которая с тех пор превратилась в политический кошмар.
По данным Всемирного банка, общий долг Шри-Ланки составляет 35 миллиардов долларов США, из которых 6 миллиардов долларов США — долг перед Китаем за кредиты на финансирование проектов Один пояс и один путь, управляемых китайскими компаниями. Эти проекты включают инфраструктуру, такую как порты, аэропорты и железные дороги. Чтобы помочь сдержать свой долг перед Китаем, Шри-Ланка в 2017 году согласилась передать Китаю в аренду на 99 лет свой важный порт Хамбантота в Индийском океане по цене $1,1 млрд. В 2021 году срок аренды был продлен еще на 99 лет.
В течение этого года Шри-Ланка обязана выплатить $6,9 млрд своего внешнего долга. Но это маловероятно, поскольку ее иностранные резервы составляют всего 2,3 миллиарда долларов. Чтобы решить проблему дефицита, Шри-Ланка в январе этого года обратилась к КПК с просьбой о реструктуризации долга. Но КПК до сих пор не ответила.
Чтобы подавить нарастающие массовые протесты, правительство Шри-Ланки объявило 1 апреля чрезвычайное положение в стране. Это включало в себя прекращение всех интернет-коммуникаций и введение комендантского часа для граждан в столице.
В ночь на 3 апреля все 26 членов правительственного кабинета Шри-Ланки, за исключением премьер-министра, подали в отставку. Новый кабинет проработал менее суток, после чего 7 апреля в отставку подал министр финансов. Затем 11 апреля протестующие в Коломбо собрались у офиса президента Готабайи Раджапакса и потребовали, чтобы он также ушел в отставку.
Другие проблемы «Одного пояса и одного пути»
Индонезия стала первой страной, принявшей участие в инициативе КПК “Морской шелковый путь”. Хотя Индонезия сохраняла нейтралитет в отношении других стран, она почувствовала давление в связи с растущим влиянием КПК в Юго-Восточной Азии и экспансией в Южно-Китайском море.
Согласно опросу, опубликованному 5 апреля австралийским Институтом Лоуи, индонезийцы настороженно относятся к китайским инвестициям. Почти половина респондентов считает, что в течение следующих 10 лет китайский коммунистический режим станет самой угрожающей страной. Шестьдесят процентов индонезийцев выступают за сотрудничество с другими странами для сдерживания влияния КПК.
У индонезийцев есть все основания подозревать КПК. Их инвестиции в проект высокоскоростной железной дороги для «Одного пояса и одного пути» от Джакарты до Бандунга не приносят желаемых результатов. Строительство ведется китайской государственной компанией, но первоначальный энтузиазм по поводу этой 142-километровой высокоскоростной железнодорожной линии испарился из-за длительных задержек и перерасхода средств, превышающего 2,47 миллиарда долларов.
Первоначальная смета КПК по этому проекту «Одного пояса и одного пути» составляла 5,5 млрд долларов США с точкой безубыточности через 26 лет. Согласно измененной оценке, стоимость проекта составит $7,79 млрд, а точка безубыточности наступит через 40 лет. Основываясь на этих данных, можно с уверенностью сказать, что стратегия «Одного пояса и одного пути» не способствует укреплению имиджа или влияния КПК в Индонезии.
Согласно февральскому отчету Nikkei Asia, Китай потратил более 7 миллиардов долларов на индонезийскую железнодорожную линию и продолжает вливать деньги в это предприятие. Если этот проект будет отменен, Китай, скорее всего, потеряет больше денег, чем Индонезия. Но нарастающие проблемы КПК со стратегией «Одного пояса и одного пути» очевидны и в других местах.
Казахстан является ключевым узлом сухопутного маршрута «Одного пояса и одного пути», а поскольку через эту страну проходят все три центральноазиатских газопровода Китая, она является важным источником энергии.
С января цены на газ в Казахстане взлетели до недоступного уровня, и страна погрузилась в социальные волнения. Недовольство населения также подогревается ростом цен на пшеницу и муку, вызванным засухой и приостановкой импорта зерна из России.
Общенациональные протесты вызвали хаос в хрупкой экономике и на финансовых рынках Казахстана. Уровень инфляции в стране стремительно растет, центральный банк повысил базовую процентную ставку до 9,75%, а курс тенге продолжает стремительно снижаться.
По состоянию на 28 февраля обменный курс тенге к доллару США упал до 496:1, резко снизившись по сравнению с 433:1, зафиксированным во время беспорядков 7 января. Это побудило Агенство по регулированию и развитию финансового рынка Казахстана приостановить торговлю тенге, а банковские обменные службы — прекратить предложение котировок.
Хотя Казахстан потенциально может получить выгоду от проекта «Один пояс и один путь», успех маловероятен. Не из-за финансовых трудностей Казахстана, а потому что Китай уже завоевал там неблагоприятную репутацию. Китайские нефтяные и горнодобывающие компании, работающие в регионе, были разоблачены в подкупе местных чиновников, обвинялись в загрязнении окружающей среды и провоцировании земельных споров с казахстанцами.
Мнения, выраженные в этой статье, являются мнением автора и не обязательно отражают точку зрения The Epoch Times.
За останні десять років Комуністична партія Китаю (КПК) стратегічно покладалася на свою ініціативу «Один пояс, один шлях» вартістю 4 трильйони доларів, щоб зміцнити свій імідж та вплив щонайменше в 149 країнах. Але успіх оминув її зусилля, і стратегія «Один пояс, один шлях» може бути приречена.
Візьмемо, наприклад, спроби КПК, що застопорилися, просунути стратегію «Один пояс, один шлях» через країни Європи. Непередбачуваними виявилися бар’єри та затримки, створені санкціями, накладеними на Росію за вторгнення в Україну.
До введення санкцій Китай використовував Росію як зручний транзитний пункт для переправки обладнання та матеріалів для «Одного пояса, одного шляху». Китай відправляв свої вантажі до Санкт-Петербурга залізницею Китай-Європа, а потім відправляв їх через Балтійське море до Центральної Європи. Санкції змусили Китай спрямувати свої вантажі в обхід Росії та ввозити їх до Європи за повільнішими наземними маршрутами через Білорусь, Польщу та інші країни.
Китайська стратегія «Один пояс, один шлях» була вперше представлена у 2013 році головою КПК Сі Цзіньпіном. Стратегія складається із двох частин: на суші через Економічний пояс Шовкового шляху, який проходить через Центральну Азію, Центральну та Східну Європу до Західної Європи; і по воді через «Морський Шовковий шлях», що проходить через Південнокитайське море та Індійський океан, на захід через Південно-Східну Азію до Південної Азії, Близького Сходу, Африки та Європи.
Україна, що розтерзана війною, знаходиться на стику євразійського континенту і є важливими воротами до Європи з Азії та важливим джерелом енергії, продовольства та військових технологій для Китаю.
Інші країни, розташовані вздовж маршруту доставки «Одного поясу, одного шляху», включно з Білорусією, Польщею та Румунією, також відчули на собі напругу, спричинену російсько-українською війною. Білорусь, наприклад, зазнала низки побічних санкцій за своє рішення стати на бік Росії.
Російська дилема «Одного поясу, одного шляху»
Китайсько-європейська залізниця є важливим каналом наземних вантажних перевезень. Це єдиний найважливіший перевізник наземного економічного поясу «Один пояс, один шлях», маршрути якого проходять із заходу на схід через Казахстан, Росію, Білорусь, Польщу та Європу.
31 березня китайська газета Economic Daily описала, як санкції проти Росії та Білорусії змушують потяги курсувати цими країнами, а також Україною. Унаслідок цього постачання до Європи затримуються, а потяги, що повертаються до Китаю, часто порожні. Невідомо, як довго продовжиться цей збій.
Китайські компанії, які беруть участь у проєкті «Один пояс, один шлях», зазначають, що затримки з вантажами та транспортуванням — не єдині проблеми, з якими вони стикаються. Крім того, санкції та спричинені ними заворушення створили труднощі з логістикою, зростання вартості робочої сили та складності з укладанням торгових угод, оскільки російські банки більше не є частиною SWIFT.
На думку Туо Вея, оглядача американських подій, позитивне враження, яке «Один пояс, один шлях» сподівався зробити на Європу, було підірвано на світовій арені через те, що Китай вступив у союз із Росією. Цей «синяк під оком» сприяв тому, що стратегія «Один пояс, один шлях» стала вразливою для провалу в Європі та інших країнах.
В інтерв’ю The Epoch Times Вей припустив, що очевидна підтримка Росії з боку КПК змусить Україну чинити опір тому, щоби стати пішаком в «Одному поясі, одному шляху» після війни, як це зробила Литва.
Вей сказав: «Інші європейські країни, включно з Німеччиною, Чехією, Угорщиною, Польщею, Болгарією та Румунією, також можуть переглянути свою співпрацю з КПК та побоюватися її проникнення».
«Один пояс, один шлях» спричиняє борги та повстання
Тим часом у Шрі-Ланці, ключовому вузлі морського маршруту «Одного поясу, одного шляху», громадяни протестують через найгірший стан економіки з 1948 року. Ця маленька острівна країна залежить від торгівлі з Росією та Україною у сфері туризму та чайної промисловості. Але війна між цими країнами спричинила те, що економіка Шрі-Ланки зазнає краху, й економічна криза в країні перейшла в політичну.
Проте крах економіки Шрі-Ланки розпочався не з вторгнення Росії до України. Він почалася, коли КПК безпосередньо використала свою стратегію «Одного поясу, одного шляху», щоб заманити Шрі-Ланку в боргову пастку, яка відтоді перетворилася на політичний кошмар.
За даними Світового банку, загальний борг Шрі-Ланки становить 35 мільярдів доларів США, з яких 6 мільярдів доларів США — борг перед Китаєм за кредити на фінансування проєктів «Один пояс, один шлях», керованих китайськими компаніями. Ці проєкти включають інфраструктуру, як-от порти, аеропорти та залізниці. Щоби допомогти стримати свій борг перед Китаєм, Шрі-Ланка у 2017 році погодилася передати Китаю в оренду на 99 років свій важливий порт Хамбантота в Індійському океані за ціною 1,1 млрд доларів. У 2021 році термін оренди був продовжений ще на 99 років.
Упродовж цього року Шрі-Ланка зобов’язана виплатити $6,9 млрд свого зовнішнього боргу. Але це малоймовірно, оскільки її іноземні резерви становлять лише 2,3 мільярда доларів. Щоби вирішити проблему дефіциту, Шрі-Ланка в січні цього року звернулася до КПК із проханням про реструктуризацію боргу. Але КПК досі не відповіла.
Щоби придушити масові протести, уряд Шрі-Ланки оголосив 1 квітня надзвичайний стан у країні. Це включало припинення всіх інтернет-комунікацій і запровадження комендантської години для громадян у столиці.
У ніч проти 3 квітня всі 26 членів урядового кабінету Шрі-Ланки, за винятком прем’єр-міністра, подали у відставку. Новий кабінет пропрацював менш як добу, після чого 7 квітня у відставку подав міністр фінансів. Потім 11 квітня протестувальники в Коломбо зібралися біля офісу президента Готабай Раджапакса й зажадали, щоби він також пішов у відставку.
Інші проблеми «Одного поясу, одного шляху»
Індонезія стала першою країною, яка взяла участь в ініціативі КПК «Морський шовковий шлях». Хоча Індонезія зберігала нейтралітет щодо інших країн, вона відчула тиск у зв’язку зі зростаючим впливом КПК у Південно-Східній Азії та експансією в Південнокитайському морі.
Згідно з опитуванням, опублікованим 5 квітня австралійським Інститутом Лоуї, індонезійці насторожено ставляться до китайських інвестицій. Майже половина респондентів вважає, що упродовж наступних 10 років китайський комуністичний режим стане ще лютішим. Шістдесят відсотків індонезійців виступають за співпрацю з іншими країнами задля стримування впливу КПК.
Індонезійці мають усі підстави підозрювати КПК. Їхні інвестиції в проект високошвидкісної залізниці для «Одного поясу, одного шляху» від Джакарти до Бандунга не приносять бажаних результатів. Будівництво ведеться китайською державною компанією, але початковий ентузіазм щодо цієї 142-кілометрової високошвидкісної залізничної лінії зник через тривалі затримки та перевитрати коштів, що перевищує 2,47 мільярда доларів.
Початковий кошторис КПК за цим проектом «Одного поясу, одного шляху» становив 5,5 млрд доларів США з точкою беззбитковості через 26 років. Згідно зі зміненою оцінкою, вартість проекту становитиме $7,79 млрд, а точка беззбитковості настане через 40 років. Ґрунтуючись на цих даних, можна з упевненістю сказати, що стратегія «Одного поясу, одного шляху» не сприяє зміцненню іміджу або впливу КПК в Індонезії.
Згідно з лютневим звітом Nikkei Asia, Китай витратив понад 7 мільярдів доларів на індонезійську залізничну лінію і продовжує вливати гроші в це підприємство. Якщо цей проект буде скасовано, Китай імовірніше втратить більше грошей, ніж Індонезія. Але наростаючі проблеми КПК зі стратегією одного поясу та одного шляху очевидні і в інших місцях.
Казахстан є ключовим вузлом сухопутного маршруту «Один пояс, один шлях», а оскільки через цю країну проходять усі три центральноазіатські газопроводи Китаю, вона є важливим джерелом енергії.
Із січня ціни на газ у Казахстані злетіли до недоступного рівня, і країна поринула в соціальні заворушення. Невдоволення населення також підігрівається зростанням цін на пшеницю та борошно, спричинене посухою та призупиненням імпорту зерна з Росії.
Загальннаціональні протести викликали хаос у тендітній економіці та на фінансових ринках Казахстану. Рівень інфляції країни стрімко зростає, центральний банк підвищив базову відсоткову ставку до 9,75 %, а курс тенге і далі стрімко знижуватися.
Станом на 28 лютого обмінний курс тенге до долара США впав до 496:1, різко знизившись порівняно з 433:1, зафіксованим під час заворушень 7 січня. Це спонукало Агенство з регулювання та розвитку фінансового ринку Казахстану призупинити торгівлю тенге, а банківські обмінні служби — припинити пропозицію котирувань.
Хоча Казахстан потенційно може отримати вигоду від проекту «Один пояс і один шлях», успіх малоймовірний. Не через фінансові труднощі Казахстану, а тому, що Китай уже завоював там несприятливу репутацію. Китайські нафтові та гірничодобувні компанії, що працюють у регіоні, були викриті в підкупі місцевих чиновників, звинувачувалися в забрудненні навколишнього середовища та провокуванні земельних суперечок із казахстанцями.
Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображають думку The Epoch Times.
Министерство иностранных дел России пригрозило “достойным ответом” со слов своего официального представителя Марии Захаровой, в связи с отказом хорватских властей помочь России выслать дипломатов на родину.
По словам официального представителя России, этот шаг является частью “воинствующей русофобии”.
“В своей воинствующей русофобии официальный Загреб дошел до того, что в недипломатичной форме, нарушая приличия и стандарты международного общения, отказал нам в осуществлении гуманитарного авиарейса в целях эвакуации большой группы сотрудников посольства России в Хорватии с семьями, включая малолетних детей. Причем речь идет о людях, которым сами хорватские власти беспричинно предписали покинуть страну”, — отметила Захарова.
“Негуманное, издевательское отношение к нашим согражданам не останется без ответа”, — добавила Захарова.
Напомним, что в начале апреля в российских посольствах по всему миру произошло сокращение штата в связи с высылкой многих дипломатов из стран пребывания.
Эта лавина изгнаний стала реакцией Запада на зверства, совершенные российской армией в городе Буча, где захватчики массово казнили мирных жителей.
Міністерство закордонних справ Росії пригрозило “гідною відповіддю”, за словами Марії Захарової, у зв’язку з відмовою хорватської влади допомогти Росії вислати дипломатів на батьківщину.
За словами офіційного представника Росії, цей крок є частиною “войовничої русофобії”.
“У своїй войовничій русофобії офіційний Загреб дійшов до того, що у недипломатичній формі, порушуючи пристойності та стандарти міжнародного спілкування, відмовив нам у здійсненні гуманітарного авіарейсу з метою евакуації великої групи співробітників посольства Росії у Хорватії з сім’ями, включаючи малолітніх дітей. Причому йдеться про людей, яким сама хорватська влада наказала безпричинно залишити країну”, — зазначила Захарова.
“Негуманне, знущальне ставлення до наших співгромадян не залишиться без відповіді”, — додала Захарова.
Нагадаємо, що на початку квітня у російських посольствах по всьому світу відбулося скорочення штату у зв’язку з висилкою багатьох дипломатів із країн перебування.
Ця лавина вигнань стала реакцією Заходу на звірства, скоєні російською армією у Бучі та інших містах, де загарбники масово страчували мирних жителів.
