Blog

Від авторів книги «Дев’ять коментарів про комуністичну партію»

Передмова
Частина 1. Центральна країна і культура, передана Богами
Частина 2. Задум червоного диявола про знищення людства
Частина 3. Насильство і вбивства. Зло пронизує усю Піднебесну
Частина 4. Злий дух комунізму без втоми губить людей
Частина 5. Злий дух захопив трон. Культура знаходиться в занепаді
Частина 6. Створити державу на основі ненависті
Заключна частина. Кінцева мета комунізму. Розділ про Китай

Вступ

Після «Культурної революції», щоб уникнути кризи свого існування, компартія використала так звану політику відкритості та реформ. За одну ніч компартія поміняла гасла з «Класова боротьба є стержнем» на «Економічне будівництво є центральною ланкою», з «Затягнути тужче пояси і займатися революційною діяльністю» на «У всьому віддавати пріоритет грошам». Схоже, що був зроблений поворот на 180 градусів. На перший погляд, компартія повністю перебудувалася на новий лад. Після розпаду міжнародного комуністичного табору багато хто полегшено зітхнув. Люди вважали, що витікаюча від комунізму загроза для людства вже минула. Але чи було це дійсно так?

Спори, що почалися в початковий період політики відкритості і реформ, навколо того, чи йти шляхом соціалізму або капіталізму, були досить важливими для людей. Але для компартії, насправді, це не мало великого значення. Тут ми хотіли б ще раз нагадати, що комунізм — це не теорія, не соціальний лад, це злий дух, головна мета якого шляхом руйнування культури та моральності згубити усе людство. Тільки якщо розуміти і завжди пам’ятати про цю кінцеву мету комунізму, тільки тоді можна ясно бачити значення усіх цих складних зовнішніх проявів, бачити конкретні плани злого духу, його технологічну схему і навіть складене ним «керівництво по експлуатації» для реалізації своїх планів.

Вбивства людей стали здійснюватися за кулісами, але ні на мить не припинялися. Іноді компартія вбиває людей, а іноді дає їм пожити; іноді створює їм голодний період, а іноді дозволяє їсти вдосталь. Іноді компартія несподівано примушує людей стримувати свої бажання, а іноді дозволяє їм нестримно веселитися. Вона то знищує культуру, то раптом починає «відроджувати традиції»; то сповідує соціалізм, а в наступний момент вже переходить на шлях капіталізму. Проте як би не змінювалися гасла і політика компартії, одно залишається незмінним — знищення істинної традиційної культури, руйнування моралі людей і перетворення їх в атеїстів і нелюдей.

Злий дух комунізму складається з ненависті. Для того, щоб знищити людство, він веде обдурених людей оскверняти могили предків, боротися з Богом, з традиціями та культурою.

Крім того, що компартія на всьому протязі свого шляху займається вбивствами, вона займається і обманом. Ця тактика вбивств і обману відповідає частим заявам компартії про те, що «одна рука жорстка, а інша м’яка». Кінець кінцем вбивства і обман виходять з дуалістичного ядра комунізму, що складається з атеїзму, грунтованого на ворожому відношенні до Бога та філософії боротьби. Вбивства і обман взаємно доповнюють один одного. У вбивствах міститься обман, а в обмані — вбивства.

Що стосується обману, то компартія просякнута ним наскрізь і насаджує його всюди. Починаючи з обману сподівань в серцях людей, критеріїв що добре а що погано, добра і зла, а також того, як бути доброю людиною — все просякнуто брехнею. Обман у бізнесі, фальшиві сигарети, фальшиве вино, токсичний рис та молочні продукти — це дрібниці. Це усього лише неминучий ефект, що виник у суспільстві після того, як компартія зіпсувала моральність людей. Чому компартії вдається дурити людей? Невже люди були обдурені, усього лише намагаючись отримати хорошу роботу, зробити кар’єру, розбагатіти або ж завести коханку? Звичайно, таких людей багато, особливо в сьогодення, коли гроші та секс стали основними цінностями в суспільстві. Проте на самому початку адже були багаті люди та їх родичі, які відмовилися від свого бізнесу і сталі активними учасниками комуністичної революції?

У кожної людини є божественна сторона. У цій божественній стороні містяться речі, що перевищують речі звичайних людей. Наприклад, як мовиться в системі Будди, уявлення про «життя в Нірвані» або про «повернення до істини», як мовиться в системі Дао. Коли Боги створили людину, вони вклали в неї цей божественний зміст. Прагнення до цих речей існує в глибині душі кожної людини від народження. Компартія обдурює людей, вселяючи їм людські марення про гарне життя, вводить людей в оману, посилюючи в них націоналістичні почуття, нав’язуючи їм уявлення про майбутню велич та процвітання їх країни. Вона також спокушає керівників партії і тих, хто поряд з ними, концепціями звільнення усього людства і майбутньою єдністю і рівністю людей. Це стає можливим тому, що окрім Цзян Цзэміня, який є справжнім злим життям, інші керівники партії є звичайними людьми. Ці люди, як і пересічні громадяни, не в змозі ясно розпізнати наміри злого духу компартії. Вони теж постраждали від комунізму і є виконавцями задумів злого духу. Маніпулюючи амбіціями цих людей або їх бажанням зробити щось заради народу, злий дух обдурив їх, віднявши у них божественну природу і ті первинні природні концепції, які зберігалися в глибині їх душі. Він викрав у них цю первинну божественну природу, що перевищує по цінності матеріальне тіло людини. Він неначе переклав стрілки на рейки, підмінивши в серці людини божественне за природою прагнення до повернення на Небо на комуністичний шлях до «раю у людському світі», який насправді є дорогою в пекло. Якщо робити щось під прапором компартії і за її ініціативою, то насправді це означає знаходитися під управлінням злого духу. Тоді неможливо буде вийти з-під впливу злого духу, спрямованого на реалізацію його кінцевої мети.

Злий дух комунізму знає, що у людини завжди є його розуміюча сторона. У такому разі, щоб підтримувати створену їм усю цю величезну брехню, необхідно використати жорсткі методи насильства та покривати цю брехню ще більшою брехнею. Таким чином, постійні вбивства і брехня стали необхідністю для компартії.

Щоб знищити людство, злий дух комунізму, використовуючи ідеологію боротьби, вносить смуту в суспільство і хаос в людські серця. Він спровокував декласовані елементи боротися з поміщиками, спровокував «п’ять червоних категорій [верств населення]» (революційних військових, революційних кадрових працівників, робітників, селян-бідняків і нижчих середняків — прим. пер.) боротися з «п’ятьма чорними категоріями» (поміщиками, куркулями, контрреволюційними елементами, шкідниками, правими, — прим. пер.). Усе це була боротьба, заради якої людей розділили на «народ» і «ворогів народу», на «друзів» і «чужих елементів». Використовуючи диктатуру, КПК прославила до небес поганих людей та втоптала у бруд хороших. Результатом усієї цієї боротьби неодмінно повинні були стати звеличення поганих людей і утиск хороших.

Найпідступніший метод, яким злий дух комунізму знищує людей, — це злісність. Він наповнює серця людей злом.

В усьому процесі від народження до дорослішання та смерті людини, компартія постійно формує його відповідно до того, що необхідно злому духу комунізму. Вона перевертає з ніг на голову критерії правди і неправди, добра і зла. Добре постійно називається поганим, а погане добрим. Злий дух примушує людей відмовлятися від традицій. Чим нижче вчинки людей, тим більше це відповідає наміру злого духу, який невпинно губить людей.

Після того, як комуністичні ідеали, в які вірив народ, рухнули, КПК знову почала одурманювати людей, стимулюючи і підбурюючи їх прагнути до грошей та чуттєвих задоволень. Злий дух без жодного обмеження потурає людським бажанням. Усі нездорові явища в суспільстві є ефективним знаряддям в руках злого духу для утримання влади і в самому кінці — знищення людей. Нині в китайському суспільстві моральність знаходиться в крайньому занепаді. Це є результатом шкідливих дій злого духу упродовж декількох десятків років. Коли заблокована дорога в Рай, тоді відкриваються ворота в Пекло. Саме так КПК привела усе суспільство до краю загибелі.

1. Коммунистическая партія подає людям приклад в атеїзмі і ганьбі предків

Комунізм прикрашає диявола таким чином, що той перетворюється на Бога; і в той же час він зводить наклеп, нібито Бог — це плід фантазії. Він знає: якщо тільки людина не вірить у Бога і бореться з ним, тоді в його серці звільняється простір для диявола.

1) Комуністична партія подає людям приклад бути атеїстами

У другій главі цієї книги вже розповідалося про те, що Маркс сповідував злий культ, і як його мислення змінювалося у бік зла. Ленін теж був прибічником злого культу. Він боровся з Богом і ратував за усілякі руйнування. Коли йому було 16 років, одного разу він зірвав з шиї хрест і плюнув на нього, а потім настав ногою. Колись він сказав: «Будь-яка релігійна концепція, будь-яка віра у Бога… будь-яка думка, що має відношення до Бога, викликає у людей щонайповнішу відразу, і ним стає нудно».

Сталін пустив в хід увесь державний апарат, щоб за допомогою державної влади впровадити атеїзм і люто пригнічувати релігійні вірування. Він просував ідеологічний атеїзм у бік теократичного державного атеїзму. Сталін проголосив: «Будь-хто, хто використовуватиме релігійні забобони народних мас, щоб підривати стабільність країни, отримає від трьох років в’язниці до страти». Один з видатних лідерів КПРС Бухарін одного разу от як описав Сталіна: «Це не людина, а біс».

Текст комуністичного «Інтернаціоналу» свідчить: «Ніхто не дасть нам позбавлення: ні Бог, ні Цар і ні герой». Цей гімн став мало не маніфестом атеїзму, і його постійно програвали на з’їздах Комуністичної партії.

2) Комуністична партія подає людям приклад в ганьбі предків і традиційної культури

Великий Вэнь-ван написав в «Книзі пісень» («Шицзін») : «Пам’ятай про предків своїх і на цій основі розвивай свою доброчесність. Увесь час йди за долею, тільки так можна набути багато щастя».

На походження людини вказує те, ким є його предки. Повага до предків — основа виховання для будь-якої людини. Але в традиційній культурі Китаю шануванню предків і повазі батьків надається особливе значення. Насправді це має глибші витоки та причини. Про Китай як Центральну країну, обрану Богами, піклувалися Боги аж до найдрібніших деталей. Глибока і багатогранна традиційна культура Китаю цілком утворилася в результаті того, що її передали Боги. В глибокій старовині, коли Боги і люди співіснували разом, предки китайської нації були свідками великої милості та щедрих благодіянь Богів і були сповнені глибокій вдячності до них і віддані тій місії, яку на них поклали Боги. Вони ревно оберігали благодіяння, якими Боги обдарували людей. І це невпинно передавалося з покоління в покоління.

Кожна країна шанує своїх великих предків і монархів. І римський Юлій Цезарь, і французький Король-сонце Людовик XIV, і прусський кайзер Фрідріх користувалися всенародною любов’ю у багатьох поколіннях. На горі Рашмор (Rushmore) в американському штаті Південна Дакота висічений велетенський барельєф чотирьох великих президентів США. Щорічно його відвідують і віддають данину поваги велика кількість людей.

Навіть з точки зору елементарних принципів етики, ганьба предків іншої людини є для нього великою зневагою. Ганьбити засновника роду вважалося тяжким злочином. Комуністичній партії треба було розірвати зв’язок між людьми і Богами, а також між людьми і їх предками. Для цього вона подала людям приклад, як проклинати предків китайської нації, як обмовити і виключити з ужитку традиційну культуру Китаю. З точки зору КПК і її безсовісних письменників, серед старокитайських імператорів, князів, воєначальників і міністрів, а також талановитих людей «не було жодного гідного». Це єдиний, небувалий раніше випадок у світовій історії, коли хто-небудь так само ображав предків свого народу. Порочна компартія веде людей шляхом боротьби з Богами, знецінення предків і знищення культури — украй небезпечному шляху, з якого немає повернення.

До того як КПК захопила владу, вона хулила китайську культуру за допомогою людей, що мали нігілістичне відношення до традицій. Ці люди необов’язково діяли під прапором компартії. Проте вони зіграли роль, яку компартія хотіла, але у той час не могла зіграти. Такі голоси, які подавалися ніби як не від компартії, мали бо́льшую здатність збити людей з пантелику. Типовим прикладом був Лу Сінь.

Мао Цзэдун говорив, що Лу Сінь — «найбільший і самий героїчний прапороносець нового війська культури. Лу Сінь — головнокомандувач китайської культурної революції». «Курс Лу Сіня — це курс нової культури китайської нації».

Внаслідок того, що КПК усіма силами звеличувала цього письменника і до того ж тривалий час в підручниках середньої школи відносила його твори до списку найважливішої літератури, роль Лу Сіня в засудженні традиційної культури була дуже великою, вплив колосальний, а руйнівна сила величезна. Навіть серед справжніх членів компартії мало хто міг порівнятися з ним в цьому відношенні. І до цього дня отруйні і безглузді висловлювання Лу Сіня продовжують робити величезний негативний вплив на китайську інтелігенцію.

Лу Сіня усе життя переслідували невдачі, і він був сповнений величезній ненависті. Сам себе він називав тим, хто «ніколи не боявся будувати судження про китайців, використовуючи самі гірші погані наміри». Злий дух комунізму направив усю повноту ненависті цього «великого люмпена від культури» на традиційну культуру Китаю.

Відношення Лу Сіня до традиційної культури та китайської історії характеризується однією особливістю — повним запереченням. У першій опублікованій розповіді «Записки божевільного» автор вустами одного з персонажів заявив: «В історії Китаю написано лише два слова — «поїдати людей».

3) Люди з промитими мізками здійснюють нападки на традиційну культуру

Після того, як КПК захопила владу за допомогою багаторазових політичних рухів, таких як «Скрушити чотири пережитки», а також побиття, вандалізму, грабежів і так далі, усі досягнення цивілізації людства були перекреслені одним розчерком пера за допомогою ярлика «феодалізм, капіталізм і ревізіонізм». Безліч блискучих мудреців і героїв п’ятитисячолітньої історії Китаю були піддані збоченій критиці КПК з використанням прийомів «класового аналізу». Під час «Культурної революції» це явище досягло свого апогею.

Масові вбивства еліти привели до величезного культурного розриву. Декілька поколінь людей, пройшовши через впровадження КПК в їх мислення атеїзму і партійної культури, мало що знають про традиційну культуру. Після 80-х рр. XX століття КПК змінила свої методи. Від насильства і руйнування вона перейшла до замаскованого наклепу. Її трюки стали прихованими, внаслідок чого людям стало неможливо їх розпізнавати і, отже, уберегтися від них. КПК і її літератори стали зображувати древніх людей нікчемними, грубими і представляти їх у блазеньському виді. Вони використовують такий прийом, щоб показати контраст з «великою, світлою і правильною» КПК і щоб знайти «історичні прецеденти» для сьогоднішніх потворних явищ.

Згідно з трактуванням КПК, в романі «Трицарство» прославляється поняття «Фанатичній відданості»; те, про що розповідається в романі «Подорож на захід», — це феодальні забобони; те, про що оповідає в романах «Річкові затони» та «Сон в червоному теремі», є не що інше, як класова боротьба. А ось про показаних в цих романах глибокої моральності, культурі духовного самоудосконалення, провиденциализме (розуміння історії і усіх подій як прояв волі Бога, прим. пер.), уявленнях про круги перевтілень і т. п. КПК і її акули пера вважають за краще уникати і замовчувати.

КПК щосили намагається змусити людей зосередити увагу на речах древньої культури, які можна назвати мотлохом. Це робиться спеціально, щоб викликати у них відчуття, що уся традиційна культура — це маленькі забинтовані жіночі ніжки, євнухи, безліч дружин, коханок і палацові інтриги.

Літератори, яким промили мізки, відверто ганьблять імператорів та предків, і за допомогою слів «абсолютизм» і «феодальне суспільство» начисто відмітають традиційну культуру. Люди недалекого розуму відшукують у безбережній річці історії декілька прикладів неосвічених царів, заколотів і сфабрикованих судових справ, щоб дати їм коментар з точки зору класового історичного підходу компартії.

У людській натурі одночасно містяться і добро, і зло. У древній культурі неминуче існувало сміття і мотлох. Але він ніколи не був основою тенденції китайської культури і повсюдним культурним явищем. Проте КПК свідомо представляє якісь малоістотні деталі древнього суспільства як домінуючі і здійснює напади.

При культурному переосмисленні XX століття деякі приписують так звані вади китайців традиційній культурі. Таке розуміння саме по собі заводить людину в пастку злого духу комунізму. Насправді саме КПК — головний винуватець, що викликав і посилив ці вади! Китайці зовсім не були спочатку погані і сповнені «вад». Якраз навпаки, в історії Китаю Божий народ (одно з самоназваний китайців — прим. пер.) створив сліпучу цивілізацію. Китай був землею етикету і почуття обов’язку, що викликала захоплення усього людства. Дефекти в поведінці сучасних китайців — результат того, що вони відступили від п’ятитисячолітньої переданої Богами культури. Причому КПК, після того, як узурпувала владу в країні, умисне посилювала ці недоліки китайців, безмежно посилювала в людях природу диявола, внаслідок чого моральність китайців стала нестримно падати.

Після принесених компартією китайській культурі небувалих в історії лих, повернення до традицій — це єдиний шлях для відродження китайської нації і відновлення китайського суспільства. Через те, що КПК ось вже декілька десятків років злісно ганьбить предків і традиції, декілька поколінь людей не мають анінайменшого уявлення про традиції і сповнені неприязні до них. Внаслідок чого цей шлях надії на відродження був наглухо перекритий.

2. Примусове «промивання мізків» і перевертання з ніг на голову понять добра і зла

«Промивання мізків» компартія називає «ідеологічним перевихованням». Таке перевиховання вимагає використання примусових заходів, щоб людина ніяк не змогла цього уникнути. Одночасно з цим використовуються також і різні види жорсткої психологічної обробки, щоб привести людину до покори. Для комуністичного уряду в цьому випадку важливо, щоб різні способи «промивання мізків» стимулювали людей прийняти грунтовану на атеїзмі і філософії боротьби систему комуністичних цінностей і ідеологію, сформувати так званий пролетарський світогляд. Фактично ж такими діями злий дух губить душу кожного конкретного індивіда і систематично руйнує традиційне поняття цінностей, яке було у китайців з давніх часів.

1) Видавати революцію за веління Неба

Традиційно китайці оцінювали легітимність влади уряду «волею Неба» (небесний мандат). Коли правитель втрачав моральність і відхилявся від шляху істинного монарха, що поважає Небо, шанує патріархів-засновників релігій і здійснює гуманне правління країною на основі норм моралі, то воля Неба змінювалася, і відбувалася зміна династій.

Якщо ж використати цю концепцію «волі Неба» по відношенню до КПК, то можна побачити, що КПК якраз йде проти волі Неба. Вона не поважає основоположників релігій і не здійснює гуманне правління. Її влада незаконна. Щоб узурпувати владу та показати легітимність свого правління, КПК неодмінно повинна була стерти у свідомості людей традиційні концепції і впровадити замість них атеїзм та філософію боротьби. Вона також переконала людей приймати марксистські п’ять східців розвитку, що здаються правдоподібними за істину, використовуючи для цього також і історію Китаю. КПК заявляє, що комунізм, в який вступить Китай в результаті класової боротьби, є історичною неминучістю. Таким чином вона намагається довести легітимність своєї влади. Одночасно з цим КПК також звела прагнення до комунізму в ранг «священної» справи людства, переконуючи людей в тому, що комунізм — це «неминучий історичний вибір». Суть її задуму в тому, щоб замінити цією теорією традиційну концепцію про «волю Неба».

2) Партія визначає норми моралі, виставляючи зло як добро

Норми моралі виходять від Богів. Оскільки Боги є незмінними, то відповідно, норми моралі теж незмінні. Ніколи норми моралі не визначалися людьми, і вони не можуть змінюватися по примсі людей. Таким чином, коли КПК встановлювала норми моралі, вона саме намагалася зайняти місце Бога. Саме тому, що КПК встановила норми моралі, тому вона і могла усі свої брудні вчинки довільно називати «моральними» і проголошувати себе як «вічно правильну». Причому норми моралі, які встановила КПК, могли бути довільно змінені відповідно до потреби партії.

Традиційно китайці, незалежно від того, чи вірили вони в якусь релігію, приймали небесні принципи і совість за загальнолюдські цінності. Проводячи ідеологічне перевиховання, КПК в першу чергу намагалася знищити в людях саме це бажання наслідувати небесні принципи і свою совість, тому що пролетарський світогляд не визнає загальнолюдських цінностей, не визнає норм моралі, які стоять над класовістю. Компартія визначає рівень моральності людини, стоячи на позиції класовості. Традиційно китайці вважали, що непідкупний і чесний урядовець — це хороший чиновник. А відповідно до світогляду компартії, непідкупні і чесні урядовці відносяться до реакційного класу, і чим вони чесніші, тим більше підтримують і захищають реакційне панування, тим більше допомагають реакційному класу контролювати «трудовий народ», і, отже, тим вони гірші. Чи ще приклад — китайці вважають, що життя людини безцінне, тому, коли бачиш, що чиєсь життя знаходиться в небезпеці, боргом кожного являється допомога. У свою чергу компартія вважає, що гуманізм не має бути безумовним, що до нього потрібно додати слово «революційний». Тобто допомагати у біді можна тільки «товаришам», а по відношенню до реакціонерів — чим жорстокіше поступаєш, тим краще, і тим ясніше проявляється твоя класова позиція.

Таким чином, варто тільки повісити вивіску «революція», «прогрес», «соціалізм» і т. д., то, як би злісно ти не поступав і наскільки сильно не відхилився б від своєї природної доброти, усе це вважається таким, що «відповідає ходу історії» і «абсолютно правильним». І навпаки, якщо приклеїти ярлики типу «феодалізм», «буржуазія», «антипролетарський» і так далі, то будь-які вчинки і думки, незалежно від того, наскільки вони піднесені, автоматично вважатимуться помилковими і реакційними. Таким чином критерії добра і зла були повністю перевернуті з ніг на голову. У різні періоди історії КНР ці вивіски називалися по-різному. Наприклад, «нападки на керівників партії», «підривання державного устрою», «пропаганда забобонів», «антинаукове», «сепаратизм» і так далі. Проте як би не мінялися вивіски, незмінної залишалася концепція, що партія є священним вибором історії, і усі, хто кидає їй виклик, мають бути об’єктами критики і пригнічення. Грунтовані на цій концепції оціночні судження є так званим ядром пролетарського світогляду.

Звичайно, нав’язати такий світогляд китайцям було нелегко. Ленін теж вважав, що серед пролетарів не може сам по собі виникнути марксистський пролетарський світогляд, що пролетарям його потрібно вселяти, а буржуазію та землевласників необхідно ідеологічно перевиховувати.

КПК провела безліч політичних кампаній. Це було зроблено або заради затвердження свого авторитету, руйнування духовної віри і культури шляхом вбивств людей, або у рамках внутрішньопартійної боротьби за владу і викорінювання інакомислення. Усі ці злочини здійснювалися під прапором революції. Кого атакувати, а кого перетягувати на свою сторону — усе це визначалося на основі пролетарського світогляду.

Головними результатами цих кампаній, окрім великої кількості жертв, стала насильницька зміна серця людей, щоб вони відкинули первинні традиційні цінності і на фундаменті комуністичної ідеології прийняли нові цінності, моралі, що суперечать традиційним нормам. Створена КПК жорстока реальність дозволила людям побачити, що традиційні цінності абсолютно не відповідають цій реальності, і якщо їх не відкинути, то всюди натикатимешся на непереборні перешкоди, і навіть можна легко накликати загибель на свою голову. Ті, хто не був безпосереднім об’єктом критики і нападок, з обережності також намагалися глибше приховати своє розуміння про традиційну мораль. Вони не наважувалися думати про це і стикатися з цими речами, боячись, що ці речі виявляться через необережне слово або вчинок. Моральні концепції, принципи неба і совість потрібні для того, щоб керувати вчинками людей. Це критерії, які дали людям Боги, щоб люди оцінювали по них свої вчинки. Ці моральні цінності зараз вже втратили свою роль. Хоч навіть вони ще не повністю знищені, але фактично формально вони вже мертві. Це також є частиною плану комуністичного злого духу по знищенню людей.

3) Безкровне вбивство людей за допомогою кампанії ідеологічного перетворення

У 50-х роках КПК провела серію кампаній так званого ідеологічного перетворення. Наприклад, кампанію критики фільму «Життя У Сюня» (китайський фільм про жебрака, який згодом зайнявся бізнесом, розбагатів і відкрив декілька безкоштовних шкіл для бідняків. Фільм став популярним, проте після критики з боку Мао Цзэдуна був заборонений до показу, а його творці піддалися переслідуванню, прим. пер.), кампанію критики Лян Шуміна (відомий китайський філософ, конфуціанець, що у свій час піддавався переслідуванню з боку компартії, згодом реабілітований, прим. пер.), кампанію критики відомого літературознавця Юй Пінбо, літератора і філософа Ху Ші, кампанію «проти Ху Фена» (китайський критик і поет, прим. пер.), кампанію проти правих і так далі.

До цього був «Рух за впорядковування стилю в Яньане (імператорові)», а потім «Культурна революція», які теж у великих масштабах проводили ідеологічне перетворення. Причому обидві ці кампанії супроводжувалися масовими вбивствами людей. Паралельно з вищезгаданими кампаніями в 50-х роках проводилися також «Земельна реформа», «Боротьба проти трьох зол», «Боротьба проти п’яти зол», кампанія пригнічення контрреволюції і так далі. Під час цих кампаній, якщо хтось демонстрував непокірність або чинив опір перетворенню, то доля його була незавидною.

Ідеологічне перетворення, яке проводила КПК, неодмінно супроводжувалося жорстокістю і примусом. Жорстокість була потрібна для того, щоб поселити в серцях людей страх, а за допомогою примусу домагалися того, щоб людина не могла вийти з середовища, в якому відбувається перетворення. Ми можемо згадати приклади, коли люди з незалежним мисленням в ході цих численних кампаній намагалися щосили протистояти перетворенню, але у результаті підкорялися або ж їх знищували. Одно можна сказати точно — навіть ті, хто безпосередньо не піддавався фізичному насильству, піддалися сильному психічному тиску, який ніскільки не поступається фізичній дії.

Ті, хто пройшов через «промивання мізків» в школі «Культурної революції», зробили такий висновок: «Ідеологічне перевиховання, яке проводить КПК, має на увазі жорстоку боротьбу або ж хімічні зміни». Хтось сказав: «Ці методи, за допомогою яких КПК в корені змінює свідомість людей, нагадують те, як залізним крюком витягують змію з нори, вириваючи з неї шматки м’яса».

Письменник Шень Цунвень писав: «Усі учні знаходилися під таким тиском, що страждали безсонням від наполегливих роздумів, багато хто з них гірко ридав». Математик Хуа Логен під час зборів, на яких його піддали критиці і нападкам, не знайшов слів у своє виправдання і вирішив накласти на себе руки. На щастя, його врятували.

4) Криза стосунків між людьми привела до лиха усього народу

Жахи і насильство під час «Культурної революції» привели до численних прямих жертв людей в мирний період. У той час кров текла рікою, проте побічно занапащених «Культурною революцією» душ було ще більше. Лихо було величезним, по масштабах воно навіть перевершувало сталінські чистки.

Особливість «Культурної революції» була в тому, що в ній брали участь усі люди. Частина з них займалася критикою і нападками, а інша частина піддавалася критиці і нападкам.

Під час сталінських розправ в колишньому СРСР людей вбивали або ж відправляли до ГУЛАГа, де вони не витримували фізичних мук і помирали. При цьому ніхто не прагнув знищити людину психологічно. По своїй жорстокості методи знищення людей під час «Культурної революції» не поступалися сталінським, а масштаби переслідування людей навіть перевершували. Попри те, що під час «Культурної революції» хапали і піддавали публічній критиці тільки частину людей, фактично страждав увесь народ. Річ у тому, що в цій кампанії критики і знущань з людей, брала участь не таємна поліція або офіційні кати, а колеги, однокурсники, друзі, однокласники, сусіди, просто знайомі тієї людини, яку піддавали цій екзекуції. Якщо вони відмовлялися брати участь в цьому, то на них навішували ярлик «співчуваючий класовому ворогові». Вважалося, що у них немає стійкої позиції, і вони відразу ж могли стати об’єктом переслідування. Усі приниження, знущання, тортури і вбивства відбувалися не в ГУЛАГе, який відокремлений від суспільства, а в звичайному громадському середовищі — в парку, учбовій аудиторії, в заводському цеху, на зборах житлового комітету або ж в обладнаному на кожному підприємстві спеціальному місці для «шкідливих елементів і іншої нечисті». Це могло статися між колегами, сусідами, друзями, студентами і викладачами, і навіть між братами, сестрами, подружжям, батьками і дітьми, які починали критикувати і боротися один з одним. Такі речі стали звичайним явищем. Люди активно боролися за першість в прояві своєї політичності. Інакше їх могли запідозрити в неясній політичній позиції. Причому вважалося, що, чим ближче тобі людина, на яку ти нападаєш, тим міцніше твоя позиція.

У грудні 1966 року Ху Цяому, секретаря Мао Цзэдуна, доставили в пекінський інститут металургії для «критики і нападок». Під час зборів на трибуну піднялася дочка Ху і жорстко розкритикувала батька. Вона вигукнула: «Я розтрощу цю собачу голову Ху Цяому»! Дочка Ху не убила свого батька, але був випадок, коли учень середньої школи убив свого батька, пробивши йому голову. Цей випадок описаний в документальній книзі «Моя сім’я: мій брат Юй Локэ» (автор Юй Ловень). Це було в околицях району Дунсы. Хунвейбины знайшли там сім’ю «капіталістів» і практично забили до смерті чоловіка і дружину. Потім вони змусили їх сина бити своїх батьків. Він схопив гантель і убив батька, пробивши йому голову. У результаті хлопчик з’їхав з глузду.

В результаті цієї кампанії критики і нападок, в якій брало участь усе суспільство, в серцях китайців були повністю стерті основи сімейних стосунків, які були частиною традиційних моральних цінностей китайського суспільства. Таким чином традиційні цінності були остаточно зруйновані.

У суспільстві виник стан, при якому люди вели один з одним запеклу боротьбу за те, щоб виявити КПК свою відданість. Чим в аморальніших питаннях люди виражали підтримку КПК, тим швидше це перетворювалося на громадський рух і ставало «моральним». В результаті сталося не лише відхилення від традиційних цінностей, в суспільстві сформувалося середовище «партійної культури».

Якщо ж під час політичних кампаній, спрямованих на придушення поміщиків, «правих елементів», «контрреволюціонерів» або як в даний час — послідовників Фалуньгун, люди можуть опускатися нижче всіх моральних норм і лицемірно висловлювати свою позицію на підтримку цих злодіянь, «викривати і критикувати»тих, кого вони абсолютно не знають, чи проробляти це зі своїми родичами і друзями; якщо сьогодні люди можуть під приводом «неучасті в політиці» спокійно дивитися на те, як тиранять і гублять їх співвітчизників, тоді ці люди можуть природно і байдуже сприймати будь-яке зло, що відбувається навколо них. Вони легко можуть обманювати один одного, обходити закони за допомогою зв’язків, і навіть оббирати своїх, виробляти і продавати фальшиві і шкідливі для здоров’я товари з метою розбагатіти швидше за інших.

3. «Відновлення традицій» і м’яке промивання мізків

Незабаром після того як КПК захопила владу, культура Китаю, що передавалася кілька тисяч років піддалася тотального руйнування. Все в світі змінюється, і сьогодні КПК також стала заявляти про відновлення традиційної культури. Вивчення причин цього явища займе не більш, ніж кілька викладених нижче пунктів.

По-перше, вона робить це тому, що марксистська ідеологія виявилася неспроможною, і як система цінностей не користується в світі повагою. Коли президенти США приїжджають до Китаю, вони люблять читати лекції в престижних китайських університетах, щоб поділитися з китайською молоддю універсальною системою цінностей США. А коли лідери КПК приїжджають до США, вони перетворюються в членів підпільної партії і не сміють виступати в американських університетах перед студентами з комуністичними ідеями і не наважуються говорити, що «релігія — це опіум для народу», про атеїзм та інші аспекти так званої «прогресивної культури».

По-друге, вона робить це з необхідності зберегти свою владу. Кілька поколінь людей, вигодуваних «вовчицею, виючою про класову боротьбу», перетворилися на загрозу для самої партії. Тому КПК, щоб подолати свою кризу, сподівається знайти в традиційній культурі цитати у відриві від контексту, на зразок — «мирне життя дорогоцінне». По-третє, традиційна культура вбралася в саму сутність китайців, і у них дійсно є потреба повернутися до свого коріння.

Під дією саме цих факторів КПК змушена шукати в традиційній культурі, яку вона хотіла тотально знищити, поживні речовини для свого виживання. Якими б не були мотиви КПК, завдяки цьому у людей з’явилася можливість хоч краєм ока побачити величезну позитивну силу традиційної культури Китаю.

1) Без справедливої переоцінки руйнування культури розмови про «відновлення» — марнослів’я

Щоб говорити про відновлення традицій, необхідно спочатку дати правильну і повну оцінку викорінюванню традицій, провести переосмислення абсурду, підвести підсумки і остаточно відкинути його. Тільки після цього можна буде говорити про справжнє відновлення. Коли з голів учнів буде знятий і розбитий вщент «зачарований обруч» (у романі «Подорож на захід» Бодхісатва Гуаньінь наділа на Царя мавп Сунь Укуна чарівний обруч і по секрету повідомила його наставникові Сюань Цзану «заклинання про стискування обруча», щоб утихомирювати Сунь Укуна в моменти прояву їм найбільшої норовистості, прим. пер.) марксистського атеїзму, тоді можна буде почати відновлювати традицій. Традиційна культура Китаю створена Богами. Це напівбожественна культура і універсальні цінності. Як можна намагатися з’єднати атеїзм і грунтовану на вірі у Богів традиційну культуру?

В результаті ми бачимо, що так звані учені намагаються довести, що Конфуцій, Лао Цзы та навіть Шак’ямуні були атеїстами. Вони трактують «Лунь Юй» Конфуція в такому сенсі, ніби усі мають бути щасливими рабами правлячої КПК, і намагаються склеїти філософію древніх мудреців з десятьма з гаком основними ідеями КПК, внаслідок чого опошлені древні мудреці стали модним трендом в китайському Інтернеті. Якщо навіть сказати, що відновлення традицій виходить з щирих старань народу, то під контролем КПК усі ці зусилля перетворюються на інструменти, за допомогою яких компартія підтверджує свої теорії.

Наприклад, порятунок, про який говориться в релігіях, має свій особливий зміст. У ченців також є своє призначення. Після того, як голова деякого релігійного суспільства в Китаї закінчив штудіювати основні ідеї XIX з’їзду КПК, він опублікував свої учбові замітки, в яких просторікував про те, що «так званий порятунок людей означає допомагати вірянам, у яких є труднощі, захищати їх законні права і інтереси, а також допомагати їм вирішити конкретне утруднення і проблеми, пов’язані з народженням дитини, роботи та побуа». Звучить так, ніби релігії — це любительські профспілки, які діють під керівництвом компартії і у яких абсолютно немає праведності і моральних принципів.

Тоді, як мова ведеться про відродження традицій, партійні осередки продовжують проникати у буддійські і даоські монастирі, в релігійні ВНЗ, і як і раніше підкреслюється, що необхідно посилити керівний вплив марксизму на традиційну культуру. Якщо марксизм до такої міри піднесений, що може направляти традиційну культуру, то хіба тоді не виходить, що відновлювати традиційну культуру немає ніякого сенсу?

2) Відновлюване компартією конфуціанство — це як риба без води

5000 років тому, Жовтий імператор, що вважається засновником китайської цивілізації самоудосконалювався в Дао. Філософською основою китайської культури передусім є культура, грунтована на принципах даосизму. Принципи школи Дао, можна сказати, є витоком китайської культури. В протилежність принципам школи Будди і школи Дао, КПК, природно, найбільш прихильна до культури, грунтованої на принципах конфуціанства і широко пропагує її як атеїстичну культуру. Насправді філософія конфуціанської школи, можливо, сама по собі і не робила головний акцент на вірі у Богів і Будд, а зосередилася на принципах мирських людей. Проте Конфуцій жив в епоху, коли люди вірили у Богів, і конфуціанська школа виникла і розвинулася в середовищі віруючих людей, в середовищі, де віру у Богів вважали обов’язковою.

Конфуцій присвятив багато часу реставрації «Чжоуских ритуалів» («Книга етикету» епохи династії Чжоу, прим. пер.). Він вважав, що завдяки ним можна утворити ідеальне суспільство. Чому завдяки «Чжоуским ритуалам» можна було утворити ідеальне суспільство? Детально розібравшись в цілій низці виникаючих запитань, повертаєшся до питання віри. Віри у Богів, віри у Небо.

Істинна причина того, чому Конфуцій реставрував «Чжоуские ритуали», криється в системі релігійних вірувань людей епохи династії Чжоу (1045-221 гг до н. э.). Тянь-ді (верховний Бог, прим. пер.) вручав мандат синові Неба (імператорові), і він волею Небес ставав пастирем народу. Він займався державними справами та сільським господарством, вів війни та відав нагородженнями. Видатний конфуціанець Дун Чжуншу епохи династії Хань підніс імператорові У-ді книгу «Три стратегії небесних людей», в якій висунув знамениті «три стояна і п’ять непорушних правил». У них чітко викладалося, чому імператор повинен управляти країною, керуючись конфуціанською теорією «гуманного правління». Її теоретичною основою служили «єдність Неба і людини» та «теорія взаємнореагування Неба і людини» (концепція взаємодії природи і людини, прим. пер.). Усі конфуціанські речі врешті-решт знаходять підтвердження в релігійній вірі і сфері божественного.

А що таке «Небо» в атеїзмі?

У вираженні «взаємодія Неба і людини» і «єдність Неба і людини», про яких говориться в конфуціанстві і в школі Дао, КПК пояснює поняття «Небо» тільки як матеріальне небо, тобто блакитне небо або природу. Вона опошлила поняття «Єдність Неба і людини» як гармонійного співіснування людини і природи, заявляючи, що це відповідає «науковому підходу до розвитку». Це є проявом того, що злий дух комунізму перекручує основні цінності переданої Богами культури.

Поняття «Небо» в китайській культурі співпадає з поняттям «Владика Неба», яке використовують у своїй промові люди. Древні називали його Верховним владикою Неба Шан-ді. Небо мало свою волю. Це називалося волею Неба. Воно зовсім не було якимось матеріалістичним блакитним небом.

Чому треба бути чесним? Яким е критерій хорошої людини? Чи може компартія відповісти на ці питання? Не може. КПК може запропонувати лише «основні соціалістичні цінності». Чи відмовляться люди від зла і чи звернуться до добра, чи стануть вони чесними і вірними своєму слову завдяки лише пропаганді цих «основних цінностей»? Навіть ті, хто розробив ці так звані «цінності», знають, що вони є абсолютною фальшивкою.

Конфуціанські моральні цінності — людинолюбство, почуття обов’язку, етикет, мудрість і віра, а також принцип «золотої середини», не можуть існувати у відриві від просоченою вірою у Бога середовища, в якому виросла конфуціанська культура, так само як риба не може жити без води.

3) Руйнувати культуру, обрядившись у древній одяг

Для КПК література і мистецтво — це інструмент ідеологічного перетворення, який вона ніколи не переставала використовувати. Художні твори останніх 30 років як і раніше залишаються для КПК важливим засобом пропаганди. Оскільки в усьому суспільстві вже укорінилася партійна культура, її гримують і підносять як національну культуру Китаю. Чи беруть найгірші речі у багатотисячолітній історії Китаю, особливо ті, які відповідають партійній культурі, рафінують їх до потрібної міри і масово поширюють в народі, навіть експортують їх за рубіж, що роз’їдає моральність. Після «Культурної революції» злий дух комунізму руйнує таким чином китайську культуру в області літератури і мистецтва.

Останніми роками в Китаї зросла популярність телесеріалів про палацові інтриги. З перших хвилин глядачам показують сцени, наповнені заздрістю, взаємним обманом і підступами один проти одного. Це вичерпно розкриває філософію боротьби та ненависті, близькі злому духу комунізму.

У усьому процесі — від створення цих творів і до надбання ними популярності, парткоми не дають яких-небудь вказівок і інструкцій. Ці твори навіть не потребують реклами через партійні ЗМІ, вони повністю працюють відповідно до законів ринку. Причина популярності і широкого поширення таких творів в суспільстві криється в тому, що злий дух давно вже створив в китайському суспільстві середовище взаємних інтриг і підозр. Поп-культура рясніє культом влади і прагненням, спираючись на владу, отримати прихильність правителя, прагненням стати популярним або багатим за одну ніч. Саме тому підступні інтриги і огидні прийоми на телеекранах вважаються цілком нормальними. Глядачі можуть знайти відповідність цьому у своєму реальному житті і резонувати з цим. Чиї прийоми хитріші, той і зможе перемогти в суспільстві або в жорстокій конкуренції на робочому місці; навіть якщо це добра людина, він все одно повинен прибігати до ще підступніших, ніж погана людина, хитрощів та підступов, щоб перемогти погану людину. Якийсь користувач Інтернету повідомив, що одна з його співробітниць дивилася дуже багато телесеріалів про палацові інтриги. Не встиг у неї з’явитися хлопець, як вона вже почала радитися з колегою про те, як здолати її майбутню свекруху. Люди преклоняються перед такими прийомами боротьби, вважаючи їх «мудрістю». Колись в усьому Китаї був популярний серіал «Історія царської наложниці Чжень Хуань». Після того, як він став популярним, відразу було видано безліч книг, в яких узагальнювалася «мудрість» цього серіалу, догоджаючи умонастроям численних глядачів. Наприклад, «36 прийомів для виживання на робочому місці, яким мене навчила Чжень Хуань», «80 речей, яким мене навчив серіал «Історія царської наложниці Чжэнь Хуань» і т. д.

Ці серіали про палацові інтриги нібито ілюструють життя тих часів. Вони відтворюють сюжети і епізоди з древніх епох. Проте все, що використовується в цих серіалах, — це розуміння і мислення сучасних людей. Актори в цих серіалах, одягнувшись в древній одяг, грають древніх людей, але, по суті, це твори на сучасну тему. Відновлений лише фасад, а внутрішній зміст знищений. І нехай навіть це не історичні фільми, це зовсім не заважає людям приймати таку огидну філософію за традиційну культуру. Таким чином КПК спочатку за допомогою грубої сили руйнує передану Богами культуру, а потім після декількох десятків років впровадження в уми людей партійної культури домагається наступного результату — примушує людей не замислюючись вірити, що філософія боротьби, що відноситься до партійної культури, — це і є традиційна культура Китаю.

4) Під керівництвом компартії виникає повний хаос

Після того, як КПК стала віщати про цінність традиційної культури, в суспільстві вмить виникло прагнення повернутися до коренів народної культури. Деякі щиро хотіли відродити традиційну культуру, але коли люди перебувають під впливом комуністичної ідеології та атеїзму і прагнуть тільки за матеріальними речами, таке «відродження» не має сенсу і тільки породжує великий хаос. У цьому шумному «сплеску культури» непомітно відбувається її опошлення і перетворення на щось низькосортне і розважальне. На поверхні КПК теж заявляє, що треба упорядкувати усе це, проте найбільший хаос, який знаходиться за усіма цими хаотичними проявами, виник саме під керівництвом компартії.

До компартії, що пропагує атеїзм, додамо народ, одержимий культом грошей, і до цього приплюсуємо масове будівництво монастирів — яка ж від усього цього в сукупності виникне «хімічна реакція»?

Релігія створює умови, а економіка діє відповідно до цих умов. Монастирі зараз перетворилися на новий вид «інвестиційної сфери». Стало дуже модно брати підряд на будівництво монастиря з метою наживи і шахрайства. До того ж в туристичних місцях з’явилася безліч фальшивих буддійських і даоських монастирів, фальшивих ченців, наставників і служителів. Численні гіди, екскурсоводи, буддійські і даоські ченці обманюють туристів проханнями пожертвувати на пахощі, на ритуальне начиння або обіцяють позбавити від нещасть і так далі. Виникли всілякі буддійські і даоські монастирі, які заохочують прагнення до наживи. Ось таке дивовижне явище. Ті, хто управляє монастирським бізнесом, можна сказати, гребуть гроші лопатою. Як повідомляли ЗМІ, в місті Сіань один з бізнесменів володіє 7-8 монастирями, які щорічно приносять йому доход в десятки мільйонів доларів.

«Якщо бракує якогось бога — створимо його»! У повіті Исянь провінції Хебей є «Бабусин храм» («Храм Най-най»), який користується великою популярністю. Говорять, що в цьому храмі можна знайти усіх «богів», яким люди можуть захотіти вклонитися. Хочете більш високу посаду? Тут є «бог посад». Бажаєте розбагатіти? Тут є «бог багатства», у якого усе тіло обліплене грошовими банкнотами. Хочете поступити в престижніший ВНЗ? Тут є покритий глибокими зморшками «бог навчання». Якщо хочете, щоб вас захистили від ДТП під час водіння автомобіля, тут навіть є «автомобільний бог», який тримає в руках кермо. Адміністратор «Бабусиного храму» упевнено заявляє: «Якщо бракуватиме якогось божества, то ми його запросто створимо».

Настоятелі буддійських монастирів стають гендиректорами, а самі монастирі продають свої акції на біржі. Храми перетворилися на золоте дно. В інших країнах є храми, яким більше тисячі років і фондові ринки, яким лише більше ста років. Людям там ніколи не спадало на думку, що між храмом і біржею може бути який-небудь зв’язок. Дійсно, в Китаї, де править КПК і атеїзм, чого тільки не побачиш. Деякі явища тут вже нікого не дивують.

Деякі люди вважають, що КПК не переслідує відкрито релігії, тому звертаються до релігій у пошуках відповідей на свої питання. КПК вже комерціалізувала релігію і зробила їх диявольськими. Тому що релігійні організації, які знаходяться під контролем КПК перетворилися для компартії в курку, що несе золоті яйця, і стали її інструментом для нападок на інакодумців. Ця так звана релігійна віра перетворилася на сповідання атеїзму і матеріалізму, властивих злому духу комунізму. В результаті віра втратила всякий сенс. Послідовники релігій втратили притулок, і люди відрізали собі шлях повернення назад. Хоч навіть і немає відкритих репресій, але все одно мета знищення людей буде досягнута. У відкритому переслідуванні релігій у такому разі просто немає необхідності.

4. Заблокувати дорогу в Рай і відкрити ворота в Пекло

1) Поганих людей возносять до Дев’ятого неба, а добрих втоптують у бруд

У процес вибору нового керівника компартії закладений такий механізм, в якому «гірші перемагають, а кращі програють» (зворотний природному відбору), відбувається «зворотне відсіювання», при якому перемогу здобуває зла людина. Це давно усім відомо. Насправді в комуністичному суспільстві цей механізм «зворотного відсівання» існує всюди. Щоб повністю контролювати суспільство і не допустити появи в нім паростків традиційного мислення, компартія встановлює контроль над усіма ключовими позиціями в суспільстві. Така тактика гарантує успішне втілення в життя її злісної політичної стратегії.

Якщо уявити, що китайське суспільство — це тіло, то компартія впливає на усі біологічно активні точки (сюевэй), а також на ключові канали (цзінмай). Що таке сюевэй? Це ключові посади і пости в суспільстві. А що таке цзінмай? Це шляхи в суспільстві, по яких циркулюють здібні талановиті люди. Улюблений метод, яким користується КПК, — цей зворотний рух, тобто здібні і високоморальні люди не отримують заохочень і просування, навпаки, на них чинять тиск і скидають вниз. В той же час дуже легко просунутися вгору по соціальних сходах саме тим, хто йде за КПК. Цей такий рух по каналах у зворотному напрямі. Саме тому зараз середні і вищі верстви суспільства в Китаї представлені штучно створеною КПК «групою інтересів». Усі сюэвей (ключові пости) займають представники так званої еліти КПК або ті, хто сліпо покоряється КПК.

Багато хто не розуміє з приводу того, що зараз в Китаї добрим людям живеться погано і навпаки. Насправді це звичайне явище для комуністичної країни. Якщо хороша людина хоче жити нормально, то вона неодмінно спочатку повинна стати підлабузником, лицеміром, безсердечною, поганою людиною, готовою вчинити будь-який злочин! У такому суспільстві певних висот також можуть досягти і деякі фахівці, спираючись виключно на свої навички. Але їх можливості в плані просування дуже обмежені. Причому ці люди частенько намагаються не виходити з певних меж. Наприклад, вони не наважуються цікавитися політикою. Якщо одного разу вони вийдуть за рамки, встановлені для них компартією, то КПК без жодного жалю позбавиться від них. У Китаї часто говорять про існування деяких «неписаних правил». Ось це якраз і є одно з найсуворіших таких правил.

Після захоплення влади КПК створила «систему підприємств» (закріплення населення за підприємствами, прим. пер.) і «систему прописок» (строге розділення людей на сільських і городян з різними правами, прим. пер.), які були потрібні для ретельного контролю над суспільством. У селах почалася колективізація і створення народних комун. Усе це було схоже на велику мережу, яка міцно обплутала китайське суспільство. На усіх підприємствах були створені партійні групи, які стояли над адміністративними групами цих підприємств. Членами цих партійних груп зазвичай були ті, хто не має ніяких професійних навичок, але уміє пригнічувати людей.

У свою чергу, навпаки, ті добрі люди, які не боялися говорити правду, дотримувалися певних принципів, були порядними, добросовісними і проявляли співчуття до інших, піддалися систематичному знищенню відразу після того, як компартія стала правити країною. Під час кампанії боротьби з контрреволюцією знищували держслужбовців партії Гоминьдан, серед яких було дуже багато людей з еліти суспільства. Під час земельної реформи знищували сільську еліту. Під час кампаній «Боротьби проти трьох зол», «Боротьби проти п’яти зол» і «Реформування капіталізму» знищували еліту в кругах промисловців і торговців. Під час «Боротьби з правими» знищували еліту в кругах інтелігенції. Під час «Культурної революції» добивали тих, кого не знищили під час усіх тих попередніх кампаній. У 1989 році під час бійні на площі Тяньаньмэнь танками давили молодих людей, яких хвилювала національна економіка і добробут народу. А коли компартія почала пригнічувати Фалуньгун, то жертвами стали люди, що займаються духовним самоудосконаленням, кожен з яких намагався стати доброю людиною, наслідуючи принципы «Чесність, Доброта, Терпіння». У кожній такій кампанії знищували культурну і соціальну еліту Китаю.

Цзян Цзэмінь загруз в корупції і розпусті. У нього не було ніяких здібностей займатися державними справами, він зайняв вищий пост в країні, забравшись туди по трупах жертв бійні «4 червня». З початком пригнічення Фалуньгун в 1999 році багато лиходіїв-активістів цієї кампанії, які йшли за Цзяном, включаючи і тих, що знаходяться зараз за гратами Бо Сілая, Чжоу Юнкана, Го Босюна, а також померлого від раку Сюй Цайхоу, були просунуті на високі пости. У очах Цзян Цзэміня і його соратників ті, чиї руки забруднені кров’ю послідовників Фалуньгун, ті, хто вирішив захищати політику репресій Фалуньгун до самого кінця, є найнадійнішими підлеглими і наступниками.

Поступово люди зрозуміли, що якщо продатися впливовій людині, то можна зробити кар’єру і розбагатіти; якщо покірливо плисти за течією, можна тимчасово зберегти благополуччя; якщо говорити пряме те, що думаєш, то всюди будуть труднощі, з тебе витрусять душу і втопчуть у бруд. Не просувати мудрих і талановитих, призначати на високі пости нікчемних людей, наклепників прославляти, а благородних забувати, низьких людей зробити впливовими, а благородним зв’язати руки — уся країна просякнута такою нездоровою атмосферою.

Від людей, які займають високе становище, багато в чому залежить напрям, в якому рухається суспільство. Як мовиться: «Якщо рівний предмет накласти на кривій, то кривій природним чином випрямиться». Якщо вибрати щиру і чесну людину і поставити над підступними і порочними людьми, то ці люди поступово виправляться і теж стануть чесними і порядними. І навпаки, якщо порочних людей поставити над чесними, то народ братиме приклад з поганих людей, і усе суспільство стане швидко котитися вниз.

Поганих людей возносять до Дев’ятого неба, а добрих втоптують у бруд — це найточніший опис комуністичного суспільства. І це зовсім не результат якогось прорахунку компартії, тимчасової втрати контролю під час соціальних перетворень або протиправної поведінки. Компартія хоче знищити людство, саме тому вона вибирає поганих людей в якості свого авангарду, несамовито захоплюючи народ у пекло.

2) Пропаганда матеріалізму, заохочення сексуальної свободи та інші мутації

Пропагуючи матеріалізм, компартія домагається, щоб люди прагнули до наживи, чуттєвих насолод та гострих відчуттів, щоб в прагненні до матеріального благополуччя люди втратили свої корінні цінності. Дуже багато людей після розгульного і розкішного життя, коли їх серця переповнювалися гонитвою за зовнішньою мішурою, в якийсь момент раптом відчули душевну порожнечу і безглуздя свого існування.

Дуже багато нинішніх нехороших проявів в суспільстві існували також і в давнину. Але компартія проявила свої неабиякі здібності в тому, щоб перетворити усі ці погані явища, які стимулюють потурання плотським задоволенням в інструменти влади і контролю, а також знищення людей.

Компартія періодично то посилює, то послабляє контроль над плотськими бажаннями людей, довільно і легко маніпулюючи цими речами на власний розсуд. Наприклад, спочатку вона критикувала і нападала на тих, хто мав навіть невелике особисте багатство. Коли чоловік з жінкою йшли, взявшись за руки, це називали «способом життя гнилих капіталістів». Компартія строго обмежувала матеріальне і духовне життя людей. Потім двері країни широко відкрилися, і почався культ грошей. На поверхні компартія стимулює людей прагнути на щастя, але фактично вона підбурює до розпусти. Гроші зіпсували багато людей, накопичена в них плотська пристрасть хлинула назовні, як водний потік, що змиває усі перешкоди на своєму шляху.

Поступово КПК виявила, що занурених в матеріальні і плотські насолоди людей ще легше контролювати. Таким чином вона безперервно вбиває в людях прагнення до доброти. Вона підштовхує людей витрачати усі свої сили на матеріальні і чуттєві бажання, щоб увесь свій вільний час людина витрачала на азартні та комп’ютерні ігри і різні інші розваги, які повністю виснажують його.

Людям або промивають мізки, стримуючи їх бажання, або дозволяють нестримно віддаватися пристрастям; або одурманюють догматами злого культу, або ввергають в забуття в мирському суспільстві. Компартія робить все, щоб не дозволити людям раціонально і тверезо відповідати критеріям людини.

3) Систематичне промивання мізків молоді через систему освіти

Оскільки злий дух комунізму приймає людство за ворога, то він повинен відрізувати корінь духовності людини і стерти в пам’яті людей духовну культуру. У традиційній системі освіти в першу чергу дітей учили бути людиною. Учили розумінню і прийняттю загальнолюдських цінностей, займалися їх культурним вихованням, збагаченням знань по історії та учили прозорливості. Усі ці речі злий дух комунізму сприймав як перешкоди для реалізації своїх злісних планів. Відразу після захоплення влади компартія націоналізувала систему освіти і почала промивати мізки студентам та викладачам своїми єретичними концепціями комунізму.

Під час «Культурної революції» мільйони молодих людей брали участь в насильстві, змовах, погромах, після чого їх заслали в села і передмістя, щоб вони пройшли там «перевиховання бідністю». Вони самі згодом говорили, що виросли на «вовчому молоці», тобто в середовищі крайнього націоналізму, абсолютизму та однобокості.

Після 80-х років КПК трохи ослабила свої ідеологічні пута. Нове покоління молоді поклало великі надії на те, що КПК зможе реформуватися. Проте «Бійня 4 червня» розбила їх сподівання на дрібні шматочки. У 90-х роках більшість молодих людей були єдиною дитиною в сім’ї. Вони сильно розпещені і зніжені, з надмірно роздутим егоцентризмом. Із-за політичного тиску вони не наважувалися цікавитися державними справами. Хтось з них проник в «вежу із слонової кістки» (образно — відірваний від реальності світ високих почуттів, сфера мистецтва, прим. пер.), хтось зайнявся торгівлею, хтось почав старанно готуватися до міжнародного екзамена з англійської мови і намагатися отримати іноземне громадянство. У них процвітає бездушний і егоїстичний індивідуалізм. Їх новим девізом стало «мовчки сильне розбагатіти».

Розділи про «героїв» в підручниках континентального Китаю, дивлячись з позиції вільного західного суспільства, є навчальними посібниками для підготовки терористів. Один письменник прямо сказав, що в насаджуваній КПК пропаганді і системі виховання завжди почесне місце займають жорстокість і кровожерливість. У підручниках міститься незлічена кількість просочених жорстокістю «героїчних справ». Наприклад, «кинутися грудьми на амбразуру», «затиснути в руках вибухівку і привести її в дію», «лягти на палаючий вогонь та не ворушитися до тих пір, поки не згориш живцем».

В результаті тривалого промивання мізків і строгої інформаційної блокади в країні дуже багато молодих людей зовсім нічого не знають про справжню історію і справжні загальнолюдські цінності. При цьому КПК умисне роздуває в них сильні націоналістичні почуття, щоб при необхідності можна було легко вивести їх на вулиці, наприклад, для антияпонських або антиамериканських протестів, для погромів і підпалів, щоб дозволити повною мірою проявитися їх «патріотичній хворобі» і «масовій істерії».

Ще страшніше те, що промивання мізків людей КПК розпочинає з самого раннього дитинства. Вже з дитячого садочку дітям у свідомість впроваджують отруту, проводячи так зване патріотичне виховання. Що є «патріотизмом» в комуністичной інтерпретації, все і так прекрасно розуміють.

Висновок

У нинішньому Китаї помисли у людей погані, суспільство знаходиться в занепаді, країна вже стала зовсім іншою. Так зване «гармонійне суспільство» (основне гасло генсека Ху Цзіньтао, висунене в 2004 році, прим. пер.) фактично є суспільством, в якому усі йдуть нога в ногу із злом. Прагнення людей повернутися до традицій було хитро підмінене, а природна тяга людини до добра була жорстоко знищена. Умисне впроваджена компартією в голови людей концепція «розбагатіти за одну ніч» і створена нею ж атмосфера нестримної гонитви за насолодами, коли люди готові померти від задоволення, привели до того, що в суспільстві панує імпульсивність, байдужість та егоїзм. Партійні гасла, що віддають гниллю, партійна брехня, поширени лайки стали «найсильнішим голосом» сьогодення. Китайці, у яких є можливість, емігрують в інші країни, покидаючи цей «корабель», щоб врятуватися. Ті, у кого такої можливості немає, живуть, сподіваючись абияк, із страхом і тривогою чекаючи завтрашній день.

Якщо будинок зруйнований, його можна відбудувати наново, якщо сім’я розпалася, можна створити нову, якщо компанія збанкрутіла, можна організувати інший бізнес. Якщо було даремно витрачено життя одного покоління, то можна усі надії знову покласти на наступне покоління. Навіть якщо країна була скорена іншою нацією, якщо тільки культура, мова та історія нації не померли, то з часом можна знову заснувати державність та відродити країну. Але якщо історія нації спотворена, писемність понівечена, мова отруєна, традиційна культура зруйнована, серця людей опошлені і покалічені, якщо територія країни опустинюеться, водні ресурси майже вичерпалися, добрі люди згублені, а совість заглушена — хіба може у такої нації ще бути надія на відродження?

Заради досягнення мети знищення людства, окрім масових вбивств, КПК упродовж тривалого часу використовує також різні методи, грунтовані на ненависті, обмані, боротьбі та ворожості. Її трюки украй витончені. Найжахливіше те, що своїми трюками КПК обдурює людей, використовуючи доброту, що залишилася у них у серці, і у результаті знищує цю доброту без залишку.

Людина була створена Богом, тому в кожній людині є божественна іскра і бажання повернутися в той небесний світ, в якому народилося його первинне життя. Комунізм використав цю божественну частинку людини і його бажання повернутися до своїх витоків, впровадивши туди єретичний зміст свого злого культу. Традиційні релігії сповідують віру у Бога, у Божу волю, яка також називається волею Неба. А комунізм поклоняється деякій ілюзії під назвою «історична неминучість». Традиційні релігії наставляють людину повернутися в небесний Рай, а комунізм стимулює людину прагнути побудувати комуністичне суспільство. У традиційних релігіях є священнослужителі, а компартія заявляє, що сама є «авангардним загоном класу робітників». На початку утворення КПК молоді ентузіасти, яким була небайдужа доля країни, повірили в солодку брехню компартії, вступили в неї і присвятили їй своє життя. Але КПК є злочинним злим культом, в який можна вступити, але не можна вийти. Коли ці люди поступово почали усвідомлювати те, що відбувається, вони виявили, що вже занадто глибоко залучені в злочини компартії, і їм не залишається нічого іншого, як продовжувати занурюватися в цей вир, з якого вже неможливо вибратися. Хоч навіть сьогодні деякі молоді люди, які вступають в КПК, мають добрі думки і мрії, проте перед лицем непривабливої реальності вони вимушені повністю відмовитися від своєї природної доброти. Дуже багато з них, коли їх мрії потерпіли крах, і вони впали у відчай, стали також здійснювати злочини, займатися розпустою і вести занепалий спосіб життя. Таким чином компартія використала жадність та матеріальні бажання людей, а також їх божественну природу і прагнення до доброти, та у результаті знищила їх.

Особливість злого культу комунізму полягає і в тому, що людині необов’язково треба вірити в «класову боротьбу», «теорію про додаткову вартість», «соціалістичну революцію», «комуністичне суспільство» і тому подібне. Навіть без такої віри він може стати справжнім послідовником цього єретичного культу і бути одержимим злим духом комунізму. Це тому, що після того, як у людини псується моральність, частина його свідомості неодмінно відповідає мисленню злого духу. Тоді злий дух скористається цією лазівкою і впровадиться в тіло людини. Хтось повірив в атеїзм, хтось — в первинність матерії, хтось повірив в те, що після фізичної смерті більше нічого немає, тому потрібно встигнути насолодитися життям. Ще хтось повірив в те, що немає абсолютних істин, або в те, що норми моральності — це брехня, вигадана можновладями для контролю над пересічними людьми і так далі, є безліч варіацій. Для того, щоб вірити у Бога, необхідно усього лише мати одну тверду праведну думку, а щоб виступати проти Бога і заперечувати Бога, потрібно мати тисячу різних злих думок. Є така приказка: «Йти шляхом добра — це все одно, що підійматися вгору, а йти шляхом зла — це все одно, що котитися вниз». Людина, у якої псується моральність, штовхає човен за течією, він є слабовільним і постійно потурає своїм бажанням. Такий стан людини допомагає дияволові узяти його під свій контроль аж до того, що одного разу у людини вже не буде шляху назад, і навіть коли над ним нависне серйозна небезпека, він не відчує цього. Хіба це не той стан, в якому зараз перебувають численні китайці?

Злий дух комунізму, що складається з ненависті, розпочав свій переможний хід зі вбивств, потім розширив свій вплив, спираючись на брехню, борючись і змішуючи все в купу, він створив хаос в Піднебесній, та у результаті збирається використати мутацію, яка відбувається в серцях людей, щоб досягти своєї кінцевої мети — знищення усього людства. Коли майже усі люди перебувають в полоні матеріальних та чуттєвих насолод, хто може зрозуміти, що у цей момент злий дух злорадно посміхається і починає зворотній відлік для людства?

*****

Китайська нація — це нація, облагодіяна Небом. Китайська культура — це культура, створена божою милістю. В глибокій старовині, коли Боги створювали Священну землю (Китай), вони вже тоді встановили механізм, який допоможе здолати прийдешню кризу, залишили цю надію, коли ситуація здаватиметься безвихідною. Чи зможуть люди до настання кінця часів зрозуміти Небесні таємниці, чи зможуть зрозуміти слова Бога — від цього залежить майбутня доля кожної людини.

Передмова
Частина 1. Центральна країна і культура, передана Богами
Частина 2. Задум червоного диявола про знищення людства
Частина 3. Насильство і вбивства. Зло пронизує усю Піднебесну
Частина 4. Злий дух комунізму без втоми губить людей
Частина 5. Злий дух захопив трон. Культура знаходиться в занепаді
Частина 6. Створити державу на основі ненависті
Заключна частина. Кінцева мета комунізму. Розділ про Китай

Джерело: EpochTimes