antonprima.pro

Blog

  • Бюрократи – остання чума Китаю

    Під час інтерв’ю тижневику Oriental Outlook колишній заступник першого секретаря КПК Чжан Цюаньцін сказав, що в Китаї зараз багато проблем, одна з яких – зайва велика кількість бюрократів. "Зараз велика проблема китайської політичної системи в тому, що в ній дуже багато чиновників". Головна проблема Китаю – система диктатури, яка рухається й зміцнюється непропорційною кількість апаратників.

    Чжан Цюаньцін сказав: "У кожній провінції є 40 – 50 чиновників керівного рівня й сотні або іноді більше 1 000 допоміжного персоналу. Навіть у кожному селі є десятки чиновників відповідного  рівня. Це нечувана кількість бюрократів за всю історію Китаю й світу. Кожен провінційний губернатор часто має вісім або дев’ять заступників, кожний з яких також має секретарів та іноді помічників. Те ж саме і на рівні міста з мерами і їхніми заступниками".

    Співвідношення чиновників і кількості жителів може пролити світло на цю проблему. Відповідно до слів Чжоу Тяньюна, заступника директора дослідницького центру китайської комуністичної партійної школи, більше шести мільйонів офіційних державних службовців оплачуються національним урядом. Проте, окрім цього, ще приблизно 63 мільйони "інших співробітників" оплачуються державою. Загальна кількість службовців – майже 70 мільйонів.

    Співвідношення урядових працівників і громадян – 1:18. Іншими словами, кожні 18 громадян утримують одного урядового службовця або чиновника. Це співвідношення в 440 разів більше ніж за часів західної династії Хань, в 218 разів більше ніж за  династії Тан, в 127 разів – ніж за династії Мін, в 50 разів – ніж Цин, в 40 разів вище, ніж в 1940-і роки і в 3,7 разів перевищує уряд КПК 80-х. Таке значне збільшення апаратників, без сумніву, лягає великим фінансовим тягарем на громадян Китаю.

    Одна з причин триваючого зростання кількості чиновників – це необмежені повноваження чиновників, породжені однопартійним правлінням КПК. Серед цивільного населення  немає ніякої іншої сили для їх контролю. Друга причина – це найбільше порівняно з будь-якою династією в історії бажання КПК контролювати своїх громадян.

    У минулому уряди мали таку ієрархію: центральний рівень, рівень провінції та округу. Проте з тієї пори, як КПК почала правити Китаєм, навіть села мають урядовців. Є п’ять – шість рівнів уряду від центрального до місцевих органів влади. Не викликає ніякого подиву те, що число чиновників збільшилося за експонентою.

    Оскільки "чиновники"  отримують більше за всіх вигод від однопартійного правління, вони роблять все, що можуть, щоб захистити цю систему. У минулому, коли уряд ставав таким величезним, відбувався переворот і приходив новий режим. Тільки тому, що китайська економіка постійно росте, прості люди ще не дійшли до межі свого терпіння.

    Проте, якщо теперішня система не зміниться, то збільшення чиновників продовжиться. Крім того, їхня екстравагантна їжа й відпочинок оплачується простими людьми, у яких через це збільшуються труднощі.

    У політичній ситуації, такій, як в Китаї зараз, тісно зв’язані влада й гроші. Чиновники, звичайно, не відмовляться від своєї влади і зроблять все, що зможуть, щоб зруйнувати будь-які реформи, які можуть примусити їх утратити свій статус. Саме тому після Чжао Цзиян, який був прем’єр-міністром в 1980-х роках, кожен подальший прем’єр-міністр проголошував політичну реформу та все ж жоден із них не досяг успіху в цьому. Відбувалося явище: "Чим менше підприємство, тим більше чиновників". Як довго це ще триватиме, і як довго люди терпітимуть це, поки їх не змусять підняти повстання?

     

     

  • У Гонконзі відкрився палац із золота

    У Гонконзі відкрився палац із золота

    #img_center_nostream#

    23 вересня в Гонконзі відкрився для відвідин палац із золота Swisshorn Gold Palace, зведення якого тривало більше п’яти років. На зведення цієї розкоші витратили 2,5 тонни золота, а сам проект оцінюється в 300 мільйонів гонконзьких доларів (біля US$38 500 000).
    Щодня тут буває 2 000 – 3 000 туристів. Квиток коштує 25 гонконзьких доларів. Також є можливість погодинної оренди, одна година – 200 000 гонконзьких доларів.

    Охороняє все це багатство значна кількість спеціально навчених сек’юріті.

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

    The Epoch Times

     

  • Повчальні історії з Китаю: принизливе проповзання між ногами негідника

    Повчальні історії з Китаю: принизливе проповзання між ногами негідника

    #img_right#Хань Сінь, знаменитий генерал династії Хань (близько 2 200 років тому), надав імператорові Лю Бану велику допомогу у встановленні цієї династії. Досягненнями Хань Сіня китайці захоплюються до цього часу, так само як і його великою здатністю терпіти приниження.

    У юності Хань Сінь майстерно володів мечем. Одного разу, через те, що він йшов вулицею зі своїм мечем, його зупинили кілька чоловіків, на вигляд явні негідники. Один із них, залякуючи і грубіянячи, крикнув  Хань Сіню: ”Гей, подивіться на нього, він схожий на великого боягуза! Навіщо тобі меч?”

    Хань Сінь не хотів відповідати йому і мав намір пройти повз, але негідник
    закричав ще голосніше: ”Ти наважишся убити мене своїм мечем? Якщо ти не
    боїшся, то випробуй на мені свій меч! Але якщо ти не наважишся, якщо ти
    боягуз, тоді тобі доведеться проповзти у мене між ніг”.
     
    В цей час зібралося багато роззяв, охочих подивитися поєдинок. Усі чекали, щоб подивитися, що робитиме Хань Сінь. Негідник стояв перед Хань Сінем  із розставленими ногами.

    Стискаючи рукоять свого меча, із гнівом на обличчі, Хань Сінь пильно
    вдивлявся в негідника. Потім поволі відпустив рукоять свого меча, встав навпочіпки і проповз між ногами хулігана. Глядачі засміялися з боягузливості Хань Сіня.

    Пізніше Хань Сінь став головним генералом імператора Лю Бана. Його здатність  терпіти приниження за часів своєї юності стала визнаною чеснотою, рисою характеру, яка допомогла закласти фундамент його досягненням.

     

     

  • Фотоогляд китайського села, яке іде під воду

    Фотоогляд китайського села, яке іде під воду

    У Китаї, в районі області Таньцзин, село цілеспрямовано занурили у воду, щоб штучно збільшити ширину озера, згідно з повідомленням державних ЗМІ. Причина полягає в недостачі води в цій області.

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

  • Фотоогляд стародавнього китайського містечка

    Фотоогляд стародавнього китайського містечка

     

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

     

  • Китай планує розширити Цинхай – Тибетську залізницю

    Китай планує розширити Цинхай – Тибетську залізницю

    #img_left_nostream#Через недавнє введення в експлуатацію Цинхай – Тибетської залізниці (ЦТЗ), яка дає змогу щодня перевозити 3 000 чоловік, цього літа китайські туристи заповнили Тибет.

    Супротивники цього говорять про можливий збиток культурному й природному середовищу плато Тибету, який може прискорити процес зміни способу життя корінного населення.

    Тайпей. ”По завершенню одинадцятої п’ятирічки в 2010 році, ЦТЗ буде продовжена до південної Азії”, – заявив заступник голови уряду Автономного Регіону (ТАР) Тибету Ян Хайбінь.

    Згідно з повідомленням у гонконзькій газеті Wen Wei Po, він зробив цю заяву під час зустрічі з делегацією, що відряджається гонконзьким фондом Better Hong Kong Foundation. Делегацію очолив Рой Чан Чі Пін, голова гонконзької компанії Techtronic Industries Co. Ltd.

    Ян Хайбінь зробив особливий акцент на тому, що після 2010 року транспортне сполучення в ТАР буде значно розвинене: і авіалінії, сучасні шосе і залізничні колії пролягатимуть на всіх напрямках.

    На підтвердження цього, Китай планує найближчим часом побудувати тут три залізниці. Одна пролягатиме між містами Лхаса і Чжанму через Шигацзе, інша між Шигацзе та Ядун, а остання – між Шигацзе і Каше у провінції Синьцзян через Алі.

    По завершенню цього будівництва, ще дві залізничні гілки протягнуться від Лхаси до південних кордонів Китаю з Непалом й Індією, сполучаючи КНР з Південною Азією. А після – інші дві додаткові вітки будуть прокладені між Лхйса і Ніінтрі через Мілін, а також між Лхаса і провінцією Юньнань.

    Заступник голови уряду ТАР відзначив, що, по завершенню 11-ї п’ятирічки, протяжність автомобільних доріг у Тибеті досягне 50 000 кілометрів, двадцять відсотків із яких будуть асфальтованими. Він також повідомив, що недавно відбувся випробувальний політ маршрутом між Ченду в провінції Сичуань і Ніінтрі. Цей маршрут незабаром буде офіційно введений в експлуатацію. Аеропорт в Ніінтрі – третій аеропорт в Тибеті, після аеропортів Гунга в Лхаса і Бамда у Квамдо.

    Ян Хайбінь згадав і про вагон-ресторан, що зійшов із рейок на Цинхай – Тибетський залізниці наприкінці серпня. Причиною цього, за його словами, стало ослаблення болтового кріплення залізничної стрілки [1].

     

    Примітки:

    1. Як раніше повідомляло інформаційне агентство Сіньхуа (офіційне ЗМІ Комуністичної партії Китаю), причиною краху була помилка в роботі семафора.

    Центральне агентство новин

     

     

  • Комуністична влада Китаю впроваджує обмеження на діяльність іноземних неурядових організацій

    Провідні ЗМІ комуністичного Китаю передрукували статтю, опубліковану в газеті КПК Study Times під назвою "Як ставитись до міжнародних неурядових організацій [НУО в Китаї]". У засобах пропаганди КПК ця стаття освітлювалася дуже широко й усестороннє. Автор цієї статті покладає відповідальність за виникнення чималої кількості нинішніх проблем у Китаї на іноземні неурядові організації, заявляючи, що "одні іноземні неурядові організації зашкоджують стабільності політичної ситуації, а інші заохочують корупцію в Китаї".

    Китайський медіа-експерт пан Хе Цінлянь відзначив: "Появу цієї статті можна розглядати як перший відкритий крок комуністичного режиму в прагненні посилити контроль над діяльністю іноземних неурядових організацій".

    За словами пана Хе, дозвіл на діяльність іноземних неурядових організацій на території Китаю, як відомо, відіграє дуже важливу роль в політиці "відкритих дверей" КПК стосовно решти світу. Проте за останні два роки КПК усе більше приділяє увагу запобіганню "кольоровій революції".

    [Примітка редактора: "Кольоровими революціями" називаються творчі, ненасильницькі рухи в посткомуністичних суспільствах Центральної та Східної Європи, спрямовані на знищення авторитарних правлінь. Символом руху обирається колір або квітка. Приклади такої революції – помаранчева революція в Україні 2004 року або рожева революція 2003 року в Грузії.]

    На сьогоднішні КПК проявляє наростаючу увагу до іноземних неурядових організацій і все більше обмежує їхню діяльність на території Китаю.

    Іноземні неурядові організації як "загроза"

    Діяльність іноземних неурядових організацій у Китаї, як указується в статті, несе в собі приховану загрозу: завдається шкода національній безпеці Китаю, руйнується стабільність політичної обстановки в Китаї, заохочується корупція і просуваються "іноземні шляхи".

    У статті стверджується наступне: "Кожного разу, коли іноземні неурядові організації сприяють підтримці соціального благополуччя, допомагаючи бідним, сприяючи захисту навколишнього середовища та ін., в китайське суспільство упроваджуються іноземні ідеологія й цінності, методи, організаційні моделі, виконавчі механізми, а також ще витонченіші шаблони розвитку, і таким чином утілюється прихована загроза".

    Далі в статті мовиться, що ці "іноземні шляхи", які в основному йдуть від країн Заходу, не тільки впливають на китайське суспільство, але поступово змінять китайську соціальну систему і також неминуче опосередковано серйозно вплинуть на так звану непроникну сферу, яка контролюється і охороняється КПК.

    Пан Хе Цінлянь із довірою ставиться до згаданих так званих "іноземних шляхів у Китаї", іншими словами, до "мирного перетворення" або "кольорової революції".

    Незадовго до публікації цієї статті влада Пекіну влаштувала ревізію діяльності кількох приватних місцевих організацій, куди надходили "підозрілі іноземні грошові внески".

    Не допустити ”кольорову революцію”

    Публікація в журналі Trend повідомляє про те, що 19 травня відбулося розширене засідання Постійної комісії при політбюро КПК під керівництвом голови КПК Ху Цзіньтао.
    Тема обговорення – "Підтримка передового руху".

    Ху Цзіньтао виступив із довгою промовою про запобігання ”кольоровій революції” і запропонував почати "війну без диму пострілів". Ху запропонував узяти під жорсткий контроль діяльність неурядових організацій і далі він заявив, що "ми абсолютно не можемо дозволити, щоб турбота про права людини перетворилася в наступ на нашу партію".

    Більш того, Ху також запропонував "не допустити створення або визнання етичних лідерів" на зразок Єльцина, Гавела, Валенси й Аун Сан Су Чжи.

    Промова Ху Цзіньтао була видана у вигляді документа центрального комітету КПК і поширена по всіх структурах влади в провінціях і військових округах. Також був підготовлений скорочений варіант промови для розповсюдження по всіх гілках влади в областях і військових частинах.

    Як відмітив головний редактор журналу Trend Чжан Вейго, не зважаючи на клятвені завірення Ху Цзіньтао всесторонньо викорінювати будь-якого роду ”кольорові революції”, на цей час в самому Китаї відбулася "чорна революція", оскільки закони КПК все більше нагадують поняття "організованої злочинної банди".

    На думку Чжана, існують різного роду вказівки на те, що заради просування інтересів Заходу на території Китаю в рамках монополії на однопартійну систему комуністичний режим скоріше поверне на шлях перетворення на "організовану злочинну банду", ніж допустить у Китаї правозахисну ”кольорову революцію”.

    Кінець політики "відкритих дверей"

    Як стверджує Хе Цінлянь, якщо об’єднати всі поточні напрями зовнішньої політики КПК, то можна виявити три тенденції, що розвиваються практично одночасно:

    Створення партійних філіалів і союзів на підприємствах з іноземними інвестиціями. На ділі цей рух націлений не на надання допомоги працівникам, а на посилення контролю партії.

    Посилення контролю над політикою "відкритих дверей" стосовно неурядових організацій для завчасного контролю над громадською думкою заради запобігання ”кольоровій революції”.

    Залучення іноземних інвестицій, що до цього часу схвалювалося, недавно було відкинуте Китаєм. ЗМІ материкового Китаю возносять хвалу підприємствам країни з іноземними вкладеннями за досягнення вирішальних позицій в справі "глобалізації Китаю". Навпаки, інвестиції іноземних компаній, вкладені в будь-яку галузь економіки Китаю, чи то стратегічна промисловість, або інша галузь, усі вважаються згубними для безпеки китайської економіки.

     

     

  • Дотримання правил етикету – запорука успішного бізнесу

    Дотримання правил етикету – запорука успішного бізнесу

    #img_left_nostream#Спілкуючись і спостерігаючи за людьми різних професій, сфер діяльності та бізнесу, я помітила, що останнім часом багато хто з них часто зустрічається з конфліктними ситуаціями на виробництві, в діловій сфері, в побуті й на більш високому рівні – в державних установах, у міжнародних стосунках.

    І виявилось, щоб уникнути таких ексцесів, достатньо буває дотримуватись на роботі хоч і формальних, але абсолютно обов’язкових вимог: ввічливого тону звертання, лаконічності викладу, виявляти тактовність, товариськість, природність і доброзичливість, тобто дотримуватися правил етикету!

    Причому, уміння поводитися належним чином є зараз однією з найважливіших умов для того, щоб вирватися вперед і зберегти лідерство в бізнесі.

    У Інтернеті я прочитала висловлення точки зору з досвіду роботи власника однієї з великих компаній: “У бізнесі є тільки два обмеження: люди і гроші. Причому саме у такій послідовності: спочатку – люди, потім – гроші. Придумайте гарний проект, і гроші прийдуть. А ось людей знайти важко. Підбір кадрів – це мистецтво”.

    Діловий етикет посідає особливе місце у мистецтві поведінки. Якщо, порушуючи ті або інші норми поведінки в побуті й суспільстві, Ви ризикуєте, головним чином, своєю репутацією вихованої людини, то в бізнесі такі помилки можуть коштувати великих грошей і кар’єри.

    Тому актуальною темою, на мій погляд, є вироблення культури службового спілкування, що включає також знання і дотримання правил службового етикету.

    Великий майстер і вчитель у сфері ділових стосунків Дейл Карнегі стверджував, що успіх людини у фінансових справах на 15% залежить від її професійних знань і на 85% – від уміння спілкуватися з людьми. І дійсно, будь-який бізнес – це скоординовані дії багатьох людей, і ефективність цих дій прямо залежить від здатності співробітників налагоджувати стосунки одине з одним. Недотримання цих правил викликає неприємні наслідки. Наприклад, невміння вести службову розмову, відсутність комунікабельності у спілкуванні з товаришами по роботі призводять до багатьох труднощів і втрати часу великої кількості людей.

    Для того, щоб прокласти шлях у джунглях людських стосунків, корисно завжди враховувати три важливі моменти:

    1.Уміння сприймати, тобто думати не тільки про себе, але і про інших.

    Всі люди різні, тому вони по-різному сприймають ситуацію, в якій опиняються. Відмінності в сприйнятті часто призводять до того, що люди не погоджуються одине з одним щодо якихось питаннь, і ситуація загострюється. Щоб вирішити цей конфлікт, треба  зрозуміти точку зору іншої людини (хоча це не означає, що варто відразу погодитися з нею). Без цього не може бути і мови про який-небудь успіх.

    Не враховувати думку й інтереси покупця, клієнта або партнера – все одно, що намагатися летіти у вакуумі, махаючи крильми. Один з бізнесменів сказав із цього приводу: “Всі неприємності відбуваються через егоїзм або зацикленність на своїх інтересах. Наприклад, деякі прагнуть нашкодити колегам, щоб отримати перевагу в конкуренції по роботі або вивищитися в рамках власного закладу”.

    Завжди треба пам’ятати, що в усіх є свої інтереси й у будь-якій точці зору міститься частинка істини, навіть якщо здається, що Ваш опонент або співбесідник абсолютно не має рації. Тому непорушною вимогою ділового етикету є повага до чужих думок і прагнення зрозуміти їх. Ось одне із “золотих правил” життя і ділового етикету: “Ставтеся до інших, до всіх без винятку, так, як би Ви хотіли, щоб ставилися до Вас”. Додам ще, що терпимість і скромність зовсім не перешкодять Вам бути упевненими в собі.

    2. Уміння володіти своїми емоціями.

    У спілкуванні або переговорах, особливо, якщо ситуація зайшла в безвихідь, емоції можуть виявитися великою перешкодою на шляху до порозуміння. Тому дуже важливо навчитися управляти своїми емоціями і стежити за емоціями партнерів.

    Одним з ефективних способів підкорення емоцій (людського гніву, страху, інших нервових станів) є звільнення від цих почуттів. Наприклад, дати можливість співбесідникові “випустити пар”, тоді з ним легше буде розмовляти. Розрядити емоції у багатьох випадках допомагають такі прояви лояльності, як вибачення, висловлювання сумніву, сумісна трапеза та ін.

    3. Уміння поставити себе на місце опонента.

     Якщо з’явилися розбіжності в інтересах, то їх можна усунути, досягнувши згоди між опонентами. Ось один з постулатів ділового етикету: “До будь-якої людини, з якою маєш справу в бізнесі, слід ставитися непорушно чемно та з пошаною”.

    Люди краще слухають, якщо відчувають, що їх зрозуміли. Тому, якщо Ви хочете, щоб ця людина поважала Ваші інтереси, почніть з того, щоб вона побачила, що Ви  поважаєте її. Людей треба уміти відокремити від проблеми, слухати їх з повагою, люб’язно підкреслювати своє бажання зрозуміти їхні потреби.

    Твердий захист своїх інтересів під час переговорів не означає, що Ви відмовляєтеся розуміти точку зору своїх опонентів. Зовсім навпаки. Навряд чи слід розраховувати, що опонент прислухається до Ваших інтересів і обговорить Ваші пропозиції, якщо Ви не берете до уваги його інтереси і не показуєте, що відкриті для його пропозицій.

    І, насамкінець, ще кілька принципів ділового етикету можуть стати Вам у пригоді:

    – шість чарівних слів: будь ласка, дякую Вам, відмінно зроблено;

    – не змішуйте спиртне і наркотики з бізнесом.

    Але просто бути ввічливим, доброзичливим та ін. недостатньо. У діловому етикеті загальні принципи правильної поведінки набувають специфічного забарвлення, що виражається в наступних його основних принципах:

    – Робіть усе вчасно. Мало того, що запізнення заважають роботі, – вони є ознакою того, що на людину не можна покластися, і вона – поганий виконавець. Цілком очевидно, що наявність такого негативу, як невчасне виконання зобов’язань, впливає на службове просування. Вимога все робити у визначений для цього час стосується й іншої професійної і службової діяльності. Всі справи повинні бути зроблені вчасно! Тому важливо вміти розрахувати необхідний для їхнього виконання час.

    – Одягайтеся як годиться. У цьому принципі найголовнішою є необхідність вписатися в оточення на роботі, а усередині цього оточення – в контингент працівників Вашого рівня. Одяг вибирайте зі смаком, він має відповідати моді фасону і колірній гамі. Те ж стосується взуття й інших аксесуарів. 

    – Говоріть і пишіть гарною мовою.

    Цей принцип означає, що все вимовлене і написане Вами – записки, листи та ін. – повинне не тільки нести ясну і цілеспрямовану думку, але й бути викладене правильною мовою, причому всі власні назви повинні вимовлятися і писатися без помилок. У разі труднощів з граматикою і правописом користуйтеся словниками, підручниками та послугами більш грамотних співробітників.

    Необхідно заборонити самому собі використовувати лайливі та нецензурні вислови, навіть чужі – коли Ви щось переказуєте.

     

     

  • Золото Турина

    Золото Турина

    Турин. Італія. 05 жовтня. Російські спортсменки завоювали золоті медалі у фінальному турнірі рапіристок. За команду Росії виступали Яна Рузавіна, Аїда Шанаєва і Світлана Бойко (Юлія Хакімова була запасною). У складній боротьбі з рахунком 23:22 із додатковим часом вони обіграли італійську команду, у складі якої була недавня чемпіонка світу Маргарита Гранбассі.

    #img_gallery#

  • Етикет. Історична довідка

    Етикет. Історична довідка

    #img_left_nostream#На одному з пишних прийомів у Людовика XIV, який правив у Франції у XVII столітті, гостям вручили картки: у них були перераховані правила, відповідно до яких гості повинні були поводитися. “Етикетки” – так називалися по-французьки ці картки.

    Так виникло поняття “етикет” – правила поведінки в суспільстві в різних ситуаціях. В різний час з’явилося багато книг, що описують норми етикету. У Росії Катерина II особисто склала “Ермітажний етикет”, де наставляла кавалерів: “Їсти і пити смачно й солодко, але не до такої міри, щоб забувати ноги свої під столом, коли почнуться танці”.

    І просила гостей Ермітажу: “Дорогі фарфорові статуетки та інше, а якщо потраплять вони в руки, то через забудькуватість в кишені не класти”. Всім добре відомо, що страви, приготовані з м’яса, їдять за допомогою ножа й виделки.

    Проте ми часто в повсякденному житті нехтуємо цим правилом, а тому здійснюємо ряд помилок. Наприклад, не можна нарізувати ножем відразу весь шматок м’яса. Слід відрізувати невеликий шматочок, з’їсти його і лише потім відрізувати наступний.

    Ті м’ясні страви, які можна розчленувати виделкою, різати ножем не прийнято. Коли їдять страву за допомогою ножа і виделки, їх постійно тримають у руках, навіть тоді, коли користуються тільки виделкою. Розрізаючи страву, ніж і виделку тримають під кутом до тарілки, а не вертикально.

    Коли потрібно узяти келих або хліб, виделку і ніж кладуть на тарілку навхрест: виделку опуклою частиною вгору, а ніж – вістрям ліворуч. Можна покласти виделку і ніж на тарілку так, щоб їхні ручки спиралися на стіл.

    Якщо ви хочете показати, що закінчили їсти, покладіть ніж і виделку на тарілку паралельно одне до одного. При цьому ручки повинні бути повернуті праворуч. Виделка повинна лежати зубцями вгору.

    І найголовніше: якщо ви прийшли в респектабельний ресторан, у вас не повинно бути ніяких сумнівів щодо того, яким ножем і виделкою починати їсти. Скільки б ножів і виделок не лежало на столі, починати треба завжди з приладу, який лежить найбільш далеко від тарілки. Відповідно до того, як подаються нові страви, змінюються використовувані ножі та виделки.

    Тетяна Серебрякова. Велика Епоха