Одного разу Конфуцій відправився в повіт, де чиновником був Кун Ме. На вулиці була весна – гаряча пора для землеробства. Проте він побачив нерозорані поля. Неподалік стояло кілька пригнічених фермерів. Конфуцій запитав: «Чому ви не орете землю?» Ті відповіли: «Ми покарані. Нам заборонили обробляти свої поля, оскільки ми не змогли заплатити податки за останні півроку». Почувши це, Конфуцій засмутився.
Під час зустрічі з Куном Ме Конфуцій запитав у нього: «Відколи тебе призначили чиновником повіту, у тебе траплялися втрати і прибутки?» Кун Ме сказав: «У мене три втрати і жодного прибутку». Начальство дає так багато доручень, що цілими днями я настільки зайнятий, що немає можливості виділити час на навчання. Навіть якщо я читаю час від часу, все одно нічого не розумію. Це перша втрата. Зарплата дуже маленька, і я не в змозі щось заощадити для рідних. Наші стосунки через це погіршуються – це друга втрата. У мене немає вільного часу, щоб я міг зустрітися і поговорити з громадянами свого повіту, як того вимагають обов’язки чиновника та етикет, тому люди не розуміють мене. Це третя моя втрата».
Конфуцій сказав: «Я чув, що гарний чиновник – благородний, звертає увагу на чесноту і не квапитися з покараннями. Якщо на перше місце ти ставиш політику і підкріплюєш її покараннями, то це призведе до того, що люди уникатимуть покарання яким-небудь способом, проте, усвідомити, що є ганебним, а що – ні, вони не зможуть. А якщо ти будеш добрий до людей, показуючи це на власному прикладі, якщо будеш ввічливий і тактовний, тоді люди самі зрозуміють, що добре, а що погано, що гідно, а що ганебно. І покарання стане непотрібним заходом. Грамотним керівництвом чиновник заслужить пошану і підтримку народу.
Після цього Конфуцій вирушив у повіт Мі Цзицзяня. Люди там були чесні та жили в достатку. Вони були добродійні й дотримувалися належних норм поведінки. Конфуцій запитав у Мі Цзицзяня: «Після того, як тебе призначили чиновником повіту, яких ти зазнав втрат і надбань?» Мі Цзицзянь відповів: «У мене три надбання і жодної втрати. Неважливо, що я роблю, навіть якщо я дуже завантажений роботою, я завжди дотримуюсь слів мудреців і гідних людей. Втілюючи ці принципи в життя, я все більше і більше розумію їх. Це перша користь. Зарплата у мене невелика, але я ділюся тим, що маю, з рідними, і наші стосунки стали гармонійними. Це друга користь. Незважаючи на велику завантаженість на роботі, я викроюю час, щоб зустрічатися з людьми, щоб дізнатись про їхні проблеми та допомогти їх вирішити. Тому люди підтримують мене. Це третє надбання».
Під час їхньої розмови поблизу грала музика, і хтось співав. Конфуцій усміхнувся: «Ти ще використовуєш музику для виховання культури в людях? Здається, люди тут щасливі і живуть мирно. Як тобі вдалося досягти цього?» Мі Цзицзянь відповів: «Ви розповідали нам, що інтелігентна людина, отримавши знання, повинна піклуватися про інших. Після того, як ви познайомили мене з музикою, я вирішив застосовувати її в житті. Я ставлюся до літніх, як до своїх батьків, а до молодих, як до своїх дітей. Я намагаюся знизити податки і допомогти бідним. А також поважаю і шукаю людей добродійних та мудрих. Якщо люди добріші за мене, я шанобливо прошу у них поради».
Конфуцій був зворушений почутим: «Цзицзянь – дійсно благородна людина, яка добродійно управляє людьми, підтримує громадський порядок, використовуючи хороші манери і музику. Якщо ти дотримуєшся закону Небес, люди підуть за тобою, а Боги тобі допоможуть. Не зважаючи на те, що область, яку ти очолюєш, невелика, те, що ти робиш, – велично! Йдучи таким праведним шляхом, ти можеш принести користь усій державі, а не лише повіту!»
Люди поділяються на дві категорії відповідно до розуміння ними життєвих принципів. У складній ситуації одні пильнують особисті інтереси, інші ж, дотримуючись істини, залишаються уважними й поблажливими до людей. Різне ставлення приводить до різних результатів. Маючи милосердя, людина може дотримуватись закону Небес і завоювати довіру людей. Шлях буде легшим і результат ганим.
