Австралійські психологи з’ясували, що інформація, отримана в стресовій ситуації, легко забувається, особливо якщо вона була сприйнята людиною як помилкова. Результати дослідження опубліковані в журналі : Principles and Implications.
Інформація, представлена людині як правдива, нелегко піддається спростуванню та впливає на уявлення і судження про предмет навіть після її коригування. Правильній оцінці інформації як істинної або помилкової на етапі її обробки може перешкодити різке перемикання уваги. Ефективність обробки інформації залежить також і від емоційного стану людини: когнітивні здібності погіршуються в ситуаціях, які викликають тривогу. Однак дотепер не відомо, чи здатна людина в стані тривоги правильно оцінити правдивість інформації, відмовитися від помилкових тверджень або скорегувати їх, і як цей процес пов’язаний з роботою пам’яті.
Група австралійських психологів з Університету Нового Південного Уельсу під керівництвом Вери Ньюман (Vera E. Newman) вирішила перевірити, як тривога, штучно викликана під час обробки раніше невідомої інформації, може вплинути на здатність оцінити її з точки зору правдивості. Почавши з питання про вплив стресу на когнітивні здібності, пов’язані з оцінкою істинності інформації, дослідники дійшли висновку про вплив тривоги на точність запам’ятовування.
Учені провели експеримент, в якому брали участь 121 студентки з Університету нового Південного Уельсу, середній вік — 20 років. Під час тренувальної сесії випробуваним були представлені фотографії облич людей і словесні описи їхніх емоцій або рис характеру. Після кожної пари «обличчя — опис» слід було обрати слово «істина» або «брехня», що сигналізує про те, чи варто сприймати інформацію як достовірну. У низці випадків потім слідував дзвінок, щоб повідомити про можливу загрозу удару електричним струмом, в інших — сигнал про те, що випробуваному нічого не загрожує.
Щоб це перевірити, вчені скористалися методом лінійного балістичного акумулятора, моделювання прийняття рішення і часу реакції, і з’ясували, що відмінностей за рівнем імпульсивності при реагуванні на небезпечні і безпечні ситуації запам’ятовування, не було, і вибір конкретного типу відповіді був пов’язаний з процесом забування.
За словами авторів, подальші дослідження будуть спрямовані на перевірку можливості усунення дезінформації в ситуаціях загрози шляхом заміни неправдивої інформації на достовірну, а не просто її спростування. Також планується з’ясувати, як на точність запам’ятовування неправдивої інформації впливає тривога, що зберігається тривалий час.
Схема тренувальної сесії експерименту. В кінці кожного етапу учасникам показували або сигнал загрози, який вказує на можливе ураження струмом, або сигнал безпеки. З сигналом загрози за сигналом насправді йшов удар електричним струмом.
В основній серії експерименту перевірялося, чи будуть знайомі випробуваним пари «обличчя — опис» вірно оцінені ними як помилкові або як справжні. На цей раз учасницям пропонувалися у випадковому порядку пари облич і описів з тренувальної серії або ж їхні нові конфігурації. Варто було вказати, чи правдиве це поєднання, помилкове або ж незнайоме випробуваному (тобто не було представлено на етапі навчання). Після кожної відповіді необхідно було оцінити свою впевненість за шкалою від 1 до 5.
Дані були проаналізовані за допомогою методу дисперсійного аналізу, метою якого було виявити, чи впливають загроза шоку, характер опису осіб (позитивний, негативний або нейтральний) і оцінка достовірності на точність її запам’ятовування. Щоб оцінити вплив загрози ураження струмом на фізіологічну і психологічну реакцію учасників, була виміряна реакція провідності шкіри випробовуваних, а також проведено опитування, в якому учасники повідомили про підвищену тривожність, спричинену сигналом загрози.
Виявилося, що ситуація загрози у великій мірі впливає на запам’ятовування інформації, оціненої як недостовірна. Точність відповіді була значно нижче, якщо в тренувальній сесії опис облич був представлений учасникам як помилкове в ситуації загрози, і вище — коли учасникам, також під загрозою, повідомляли, що інформація правдива. Водночас у «безпечних» навчальних сесіях частка наступних правильних відповідей для справжніх і помилкових тверджень була приблизно однакова. При цьому гіпотеза про те, що при загрозі шоку людина може приймати неправдиву інформацію за справжню, не підтвердилася — учасники експерименту рідко оцінювали недостовірний опис обличчя як справжнє і навпаки. Помилки були пов’язані радше з тим, що випробовувані забували, що вони бачили недостовірну інформацію: відповіді «ніколи не бачив» були частіше помилково дані для помилкових, ніж для справжніх описів, що запам’ятали в ситуації загрози.
Панель A відображає частку помилок при визначенні істинної інформації як помилкової і навпаки. На панелі B показані помилки, при яких учасники вказали, що вони «ніколи не бачили» представлених пар «обличчя — опис», насправді виникали під час тренувальної сесії під загрозою шоку. Помилок значно більше в ситуаціях спростування (false) інформації, ніж її підтвердження (true).
Точність запам’ятовування інформації виявилася також залежною і від її позитивної або негативної валентності. При згадці про помилкові описи позитивних емоцій людини частка правильних відповідей була значно нижче в порівнянні з оціненими як справжні. На точність запам’ятовування нейтральної і негативної інформації фактор достовірності ніяк не вплинув.
Однак залишилося неясним питання, чи є помилки в пригадування недостовірної інформації наслідком забування, або ж вони пов’язані з процесом прийняття рішень. Недостовірна інформація, сприйнята під загрозою, могла згодом повідомлятися людиною більш імпульсивно, через що число неправильних відповідей збільшувалося.
Щоб це перевірити, вчені скористалися методом лінійного балістичного акумулятора, моделювання прийняття рішення і часу реакції, і з’ясували, що відмінностей за рівнем імпульсивності при реагуванні на небезпечні і безпечні ситуації запам’ятовування, не було, і вибір конкретного типу відповіді був пов’язаний з процесом забування.
За словами авторів, подальші дослідження будуть спрямовані на перевірку можливості усунення дезінформації в ситуаціях загрози шляхом заміни неправдивої інформації на достовірну, а не просто її спростування. Також планується з’ясувати, як на точність запам’ятовування неправдивої інформації впливає тривога, що зберігається тривалий час.
