Blog

Частина 10: Використання законів для легалізації зла

Зміст

1. Закони та віра

2. Закон — інструмент тиранії в комуністичних країнах

– Державний терор, який базується на ненависті та порушенні законів

– Стандарти правильного і хибного, що невпинно змінюються

– Компартія Китаю завжди нехтуватиме законами

3. Як комунізм псує закони на Заході

1) Руйнування моральної основи законів

2) Захоплення законодавчого права та контролю над утіленням законів у життя

3) Ухвалення поганих законів і спотворення законодавства

• Заборона молитися Богу
• Змінення Конституції за допомогою тлумачення законів та юридичних прецедентів
• Просування непристойного контенту під прапором «свободи»
• Легалізація наркотиків
• Легалізація одностатевих шлюбів
• Зняття особистої відповідальності

4. Обмеження виконання законів дає зелене світло криміналітетові

Попередня | Перейти до змісту | Наступна

1. Закони та віра

Закон — це незламна сила, що захищає чесність і справедливість, яка карає за зло і заохочує добро. Отже, люди, які пишуть закони, мають визначати, що є добром, а що — злом. З погляду духовної віри, критерії добра і зла походять від Бога. Тому релігійні книги природно стали основою для законів, що регулюють людське суспільство.

Закони Хаммурапі у Стародавньому Вавилоні були першим писемним зведенням законів в історії людства. На стелі, де викарбувано закони Хаммурапі, зображено яскраву сцену передання законів богом сонця Шамашем (який також є богом справедливості) цареві Хаммурапі. Тобто мається на увазі, що ці закони мають божественну природу, Бог обрав Хаммурапі й дарував йому владу правити своїм народом, спираючись на закони.

Десять заповідей Мойсея, викладені у «Старому Заповіті», вважалися божественними, а також були й світськими законами у євреїв — традицією, яка стала основою західної правової культури. Починаючи з римських імператорів IV століття й до візантійського імператора Юстиніана I та його наступників, а також до Альфреда Великого, першого англосаксонського короля Англії, правова система так чи інакше спиралася на десять заповідей Мойсея та християнське вчення [1].

Віряни вважають, що кожний запроваджений людьми закон мусить відповідати стандартам добра і зла, які визначив Бог, а також духові релігійних учень. Ідейні витоки учасників руху «ненасильницької громадянської непокори», яке спалахнуло у США минулого століття, ведуть до раннього християнства. Римський імператор наказав, щоб християни поклонялися римським богам, і щоб перед єврейськими синагогами було споруджено статуї імператора. Оскільки це означало пряме порушення заповідей, християни вважали за краще бути розіп’ятими чи спаленими на вогнищі, ніж виконати цей наказ. Інакше кажучи, статус світських законів мав бути нижче статусу Божих заповідей, які є найвищим критерієм і які не можна порушувати за жодних умов.

Десять заповідей Мойсея можна розділити на дві великі категорії. Перші чотири описують зв’язок між людиною і Богом, тобто те, як людина має виявляти повагу та шану до Бога. Решта шість заповідей регулюють відносини між людьми, тобто відображають учення Ісуса про те, що треба любити інших, як самого себе. Шанування Бога — це основа, яка дає людям змогу незмінно дотримуватися принципів справедливості. Лише закони, створені на цій основі, будуть стабільними і не будуть змінюватися й спотворюватися слідом за зміною епохи.

Те ж саме стосується Китаю, де закони встановлював син Неба — імператор. Ці закони мали узгоджуватися з принципами Неба й Землі та відповідати волі Неба. Це і є Дао або Шлях, про який казав Жовтий імператор і Лао Цзи. Дун Чжуншу, учений династії Хань, сказав: «Велич Дао походить від Неба. Небо є незмінним, і Дао теж не змінюється» [2]. У давньокитайському розумінні під «Небом» мали на увазі не абстрактні природні сили, а верховного Бога. Віра в небесний Дао формує моральний фундамент китайської культури. Політична і правова системи Китаю, які базувалися на такій вірі, впливали на Китай упродовж тисячоліть.

Відомий американський юрист Гарольд Джон Берман уважав, що роль закону тісно пов’язана з дотриманням загальних принципів суспільної моралі та духовної віри. Попри те, що церкву й державу розділено, вони тісно взаємодіють між собою. У будь-якому суспільстві поняття справедливості та законності мають спиратися на те, що вважається святим і священним [3].

Інакше кажучи, закон мусить мати авторитет, який витікає з чесності та справедливості, визначених Богом. Закон є не лише справедливим, а й священним. Сучасна правова система все ще зберегла багато аспектів, схожих на релігійні церемонії, і це зміцнює її авторитет.

2. Закон — інструмент тиранії в комуністичних країнах

Комуністична партія — це богоборча секта. Тож у своїх законодавчих принципах вона ніколи не спиратиметься на Божі настанови. Вона, навпаки, прагне розірвати зв’язки суспільства з родовими культурами й традиційними цінностями. Від самого початку комуністична партія була нездатною захищати чесність і справедливість.

Державний терор, який базується на ненависті та порушенні законів

У традиційному суспільстві християни говорили про те, що треба любити інших так, як любиш себе. Конфуціанство вчить, що гуманна людина любить інших. Тут поняття любові не обмежується лише коханням між чоловіком і жінкою чи любов’ю між членами сім’ї або друзями. Ця любов містить у собі доброзичливість, милосердя, справедливість, самовідданість та інші чесноти. Закони, які формуються на такій культурній основі, є не лише священними, а й утілюють у собі дух любові й турботи до людей.

Жодна правова система не може врахувати всі форми конфліктів, які вже сталися чи можуть статися, і дати їм відповідну правову оцінку. Отже, закони є не лише конкретними правилами, а й мають ураховувати суб’єктивні чинники сторін-учасниць. Суддя має слідувати духові закону й ухвалювати вердикт, який відповідає принципу доброзичливості.

У Єрусалимському храмі Ісус розкритикував фарисеїв за їхнє лицемірство, бо, попри суворе дотримання слів Мойсея, вони ігнорували чесноти, що містяться в законах Мойсея, такі, як справедливість, співчуття, щирість тощо. Ісус бачив глибший зміст тексту, ніж буквальне значення. Він зцілив людину в суботу та їв разом із язичниками, бо дбав про дух доброти у вченні.

Навпаки, коріння комунізму проростає з ненависті. Комуністи ненавидять не лише Бога, а й культуру, спосіб життя і всі традиції, які Бог створив для людства. Маркс, не приховуючи цього, висловлював бажання занапастити себе, а разом і весь світ. Він сказав: «З презирством я кину рукавичку в обличчя всьому світу, а потім пройду через уламки творця!» [4]

Сергій Нечаєв, божевільний революціонер у царській Росії, написав у своїй брошурі «Катехизис революціонера»: «Він [революціонер] у глибині своєї сутності, не лише на словах, а й у справі розірвав будь-який зв’язок з громадянським порядком і з усім освіченим світом, і з усіма законами, пристойністю, загальноприйнятими умовами, моральністю цього світу. Він для нього — ворог нещадний, і якщо він далі в ньому живе, то лише для того, щоб його надійніше зруйнувати» [5].

Нечаєв відкрито проявив ненависть революціонера до цього світу й бажання не підкорятися жодній правовій системі. Він уживав клерикальний термін «катехизис», щоб описати своє бачення секти, яка зневажає світ. Нечаєв заявляв: «Він не був би революціонером, якби мав симпатію до цього світу».

Ленін висловлював аналогічний погляд: «Революційна диктатура пролетаріату — це влада, завойована і підтримувана насильством пролетаріату над буржуазією, влада, не обмежена жодними законами» [6].

Політична влада, яка, не обмежуючись жодними законами, використовує силу держави, щоб убивати, катувати та здійснювати колективні покарання — це не що інше, як державний терор. Крайня жорстокість такої влади — це перший крок до класичного комуністичному режиму.

Наприклад, 1917 року в Росії за перший місяць після захоплення більшовиками влади сотні тисяч людей було вбито з політичних причин. Більшовики заснували Всеросійську надзвичайну комісію з боротьби проти контрреволюції й саботажу (скорочено ЧК) і надали їй повноваження карати «ворогів революції» за своїм розумінням, без суду. Так, у період з 1918 до 1922 року чекісти вбили щонайменше два мільйони людей [7].

Олександр Яковлєв, колишній завідувач відділу пропаганди ЦК, член Політбюро ЦК КПРС і секретар ЦК, у передмові до своєї книги «Гірка чаша. Більшовизм і Реформація в Росії» написав: «Лише в одному цьому столітті в Росії внаслідок війни, голоду і репресій загинуло 60 мільйонів людей». Використовуючи публічні архіви, Яковлєв підрахував, що кількість убитих під час радянських кампаній становить близько 20–30 мільйонів людей.

1987 року було створено Комісію Політбюро ЦК КПРС з додаткового вивчення матеріалів, пов’язаних з репресіями, що відбулися в період 30–40-х і початку 50-х років. Одним із членів цієї комісії був Яковлєв. Після вивчення матеріалів тисяч справ він написав: «Мене не полишає відчуття, що винуватці всіх цих звірств — це група людей з психічними розладами. Але боюся, що таке пояснення містить ризик занадто спростити проблему» [8].

Простіше кажучи, Яковлєв бачив, що звірства, скоєні комуністами, виходили не зі звичайного людського мислення і не були миттєвим імпульсом, а були ретельно спланованими. Ці злочини не скоювалися заради створення чудового світу, це був виплеск глибокої ненависті до самого життя. Ті, хто активно просуває комунізм, виходять не з невігластва, а зі злоби.

Після створення Радянського Союзу державний терор було скопійовано наступними комуністичними режимами в таких країнах, як Китай, Північна Корея і Камбоджа.

У розділі «Коментар 7: Історія вбивств комуністичної партії Китаю» книги «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» зазначається: «Після 1949 року більше половини населення Китаю зазнало переслідувань з боку КПК. Від 60 до 80 мільйонів людей загинуло насильницькою смертю, що перевищує загальну кількість загиблих у двох світових війнах» [9].

Стандарти правильного і хибного, що невпинно змінюються

Тоді як у країнах з комуністичними режимами комуністи ігнорують закони, провадячи політику державного терору, у західних країнах вони заявляють про важливість верховенства права. Вони це роблять, щоб під приводом торгово-економічного партнерства, культурного обміну та геополітичної співпраці успішно здійснювати агентурне проникнення в західні країни та руйнувати вільні суспільства.

Наприклад, перший Кримінально-процесуальний кодекс компартія Китаю ухвалила 1979 року, в період початку політики реформ і відкритості. Це було зроблено начебто для поліпшення судової системи. Але фактично цей кодекс не застосовувався на практиці.

За Марксом, закон є проявом волі панівного класу, продуктом класового суспільства та інструментом панівного класу для здійснення свого панування. Отже, закони компартії не йдуть ні від Бога, ні від справжньої любові до людей, і тим паче не від бажання захищати справедливість у суспільстві. За правління комуністів мають значення лише інтереси панівної групи, тобто компартії. У міру зміни інтересів партії змінюються і її закони.

Після вищевикладеного легко зрозуміти, чому, щойно КПК захопила владу, вона зробила керівним принципом класову боротьбу і почала знищувати населення й відбирати власність у людей. Щоб узаконити свої дії, КПК ухвалила закон про «контрреволюційний злочин» і почала застосовувати його до всіх, хто виступав проти бандитської політики партії, кидаючи їх за ґрати або розстрілюючи.

Після завершення процесу масового вилучення у людей їхнього майна під приводом створення «системи державної власності» компартії Китаю треба було зберегти награбоване. Тоді вона змінила пріоритети й заявила, що треба зосередитися на економічному будівництві, а також запровадила закони, які захищають приватну власність.

За своєю суттю це означало захист багатства, яке партія відібрала в людей. Водночас власність простих китайців на практиці не було в належний спосіб захищено. Нескінченні примусові знесення будинків людей з метою освоєння землі свідчать про постійне застосування режимом насильства, що утискає право на приватну власність.

На початку 1999 року КПК заявила про те, що треба «правити країною відповідно до законів». Але кілька місяців по тому в Китаї почалося масштабне переслідування послідовників духовного вчення Фалуньгун, які прагнуть жити за принципами чесності, доброти й терпіння. Для переслідування Фалуньгун компартія заснувала «Офіс 610», який мало чим відрізнявся від гестапо. Щоб ефективно придушувати Фалуньгун, «Офіс 610» було наділено правом діяти поза правовим полем і судовими процедурами, а також маніпулювати органами безпеки і судової влади.

Щоб приховувати свої жахливі злочини, компартія має постійно створювати нових ворогів, залякувати й пригнічувати людей. Водночас способи й цілі переслідування постійно змінюються. Вони проявляються як політичні рухи проти поміщиків і капіталістів, кривава розправа над студентами на площі Тяньаньмень 1989 року, придушення послідовників Фалуньгун, а також адвокатів-правозахисників.

Відповідно, за такої системи закони також мають змінюватися. За 60 з гаком років керівництво компартії Китаю видало чотири конституції, останню з яких було переглянуто чотири рази з часу її запровадження 1982 року. Після численних політичних рухів КПК здобула багатий досвід придушення і стала використовувати закони для маскування своїх справжніх цілей і намірів. Але іноді цим маскуванням вона навіть не користується.

Компартія Китаю завжди нехтуватиме законами

КПК не соромиться складати зовні красиві закони, намагаючись показати свою відданість принципові верховенства права та міжнародним нормам. Але на практиці все це часто не працює. Наприклад, у Конституції КНР прописано права на свободу слова, переконань, створення організацій тощо, але насправді ці права не захищено.

За марксистською теорією, закон утілює волю панівного класу і є його інструментом у пануванні. Отже, для компартії ухвалення і змінення законів з метою придушення своїх ворогів є цілком природними.

За такої системи кожний, хто наважиться заперечувати «волю панівного класу», тобто будь-хто, якщо виступає проти інтересів комуністичної партії, миттєво перетворюється на класового ворога і стає об’єктом придушення «на підставі законів». Водночас геть неважливо, чи є він робітником, що втратив роботу, демобілізованим солдатом, селянином, чию землю було експропрійовано, адвокатом-правозахисником чи просто тим, хто намагається звести кінці з кінцями.

Для адвокатів, що працюють у комуністичних країнах, писані закони завжди поступаються численним неписаним правилам і реальній ситуації. Якщо адвокат намагається посилатися на закон, дотримуватися букви закону, захищаючи справедливість, комуністичний суддя і прокурор закривають йому рота, кажучи, що партія має свій «дух закону». Вони навіть відверто заявляють, що суди створила компартія, і тому вони мають виконувати її накази. Слова цих судових приставів, навіть сказані несвідомо, дійсно відображають дух закону, який існує за комуністичних режимів.

У судовій системі Китаю під час розгляду справ, пов’язаних з Фалуньгун, судді можуть просто сказати: «Не кажіть мені про совість», «Я дбаю лише про політику», «Партія не дозволяє адвокатський захист», «Слова керівників — це і є закон», «Комуністична партія керує судами, тому ми маємо дотримуватися лінії партії», «Якщо справа стосується питання Фалуньгун, то не потрібно жодних юридичних процедур» [8].

Англійський філософ Френсіс Бейкон написав: «Один несправедливий суд значно гірший за численні злочини. Злочини порушують закони, і їх можна порівняти із забрудненням води. А несправедливі суди руйнують закони, що подібно до забруднення джерела води» [9].

Запроваджені компартією закони постійно змінюються, деяких з них можна дотримуватися, а деякі можна ігнорувати, такі закони не мають святості, яка б надавала владі легітимності. За минуле століття «дух закону», який регулює правову систему, створену компартією, призвів до незліченних фактів несправедливості, а також до загибелі від 80 до 100 мільйонів невинних людей. Це кривавий борг, який не в змозі спокутувати жодний комуністичний лідер.

Є таке прислів’я: «Убивця мусить заплатити своїм життям, а боржник мусить повернути гроші». Якби компартія дійсно слідувала цьому принципу і сама суворо дотримувалася законів, то насамперед під суд треба було б віддати саме її. Тому партія ніколи не буде суворо дотримуватися законів, які сама впроваджує.

3. Як комунізм псує закони на Заході

У комуністичних країнах примара безпосередньо маніпулює законами, використовуючи їх як інструменти для підтримки своєї влади, зміцнення своєї ідеології та гноблення народу. У вільних країнах вона намагається підірвати традиційну віру й моральні основи законів, спотворити стандарти добра і зла, заволодіти правом ухвалювати закони й узяти під свій контроль виконавчу владу, тим самим впроваджуючи свої диявольські норми.

Закони тісно пов’язані з політикою, релігією, освітою та іншими сферами. США впродовж тривалого часу є лідером у сфері верховенства права. Але сьогодні, коли комунізм запустив свої щупальця в усьому світі, закони західних країн, включно зі США, не можуть уникнути проникнення і підривної діяльності з боку примари комунізму. У цьому розділі ми розглянемо багатогранну ерозію правових інститутів США.

1) Руйнування моральної основи законів

Закони, що беруть свій початок із релігії та духовної віри, є священними. Але оскільки комуністичні партії та різні їх попутники в усьому світі сприяли розвиткові атеїзму й теорії еволюції, то зв’язок між законом і Богом було розірвано. Закон значною мірою перетворився на інструмент помсти, владнання суперечок і розділення вигоди. Оскільки його божественну природу було втрачено, дух закону почав спотворюватися. Замість підтримання чесності та справедливості він став висловлювати думки й бажання людей. Це відчинило широкі двері для примари комунізму. Через своїх агентів у людському світі вона почала запроваджувати потрібні їй закони, щоб зіпсувати людей і зруйнувати суспільство.

Унаслідок комуністичного впливу в США виникли рухи за «соціальну справедливість», «лібералізацію» тощо, які використовують поняття свободи, прогресу і толерантності, щоб спотворити уявлення людей про мораль і зруйнувати моральні основи законів. Потім усе це впливає на те, які закони може бути ухвалено і як їх тлумачитимуть судді.

Наприклад, у традиційних віруваннях шлюб вважається священним союзом чоловіка й жінки. Отже, одностатевий «шлюб» за визначенням суперечить цій концепції. Він є аморальним, а його запровадження в суспільстві вимагає зміни відповідного законодавства. З другого боку, якщо люди дотримуються Божих заповідей, то моральний стан суспільства не зміниться, і світські закони залишаться незмінними, оскільки базуватимуться на принципах, визначених Богом. Якщо якась поведінка, згідно з Божими заповідями, вважалася аморальною 2000 років тому, то вона має бути аморальною і сьогодні.

Але лібералізм відкидає традиційні моральні концепції. Він уважає мораль якоюсь світською умовністю, яка змінюється залежно від розвитку суспільства. Отже, шлюб уважається простим договором між двома людьми, а одностатеві «шлюби» начебто відповідають принципові свободи та прогресу. Це неминуче призводить до деградації закону.

Лібералізм і прогресивізм призвели до відокремлення традиційної моралі від законів. Це яскраво проявилося у справі про аборти, яку 1992 року розглядав Верховний суд США. Троє суддів тоді заявили: «Деякі з нас як люди вважають аборти образливими для наших найголовніших принципів моралі, але це не може вплинути на наше рішення. Наш обов’язок — захищати свободу всіх, а не нав’язувати свої власні норми моралі» [10].

Інакше кажучи, судді в цьому випадку підкреслювали, що закон визначає пріоритетність «свободи» над мораллю. Фактично це і є відокремленням принципів свободи від принципів моралі. Але свобода, яку запровадили батьки-засновники США, є самоочевидним принципом, який базується на загальнолюдських цінностях. Тобто вона дарована Богом або, як то написано в Конституції США, — Творцем, і є незмінною. Відхилення від універсальних принципів моралі, визначених Творцем, та однобоке посилення так званої «свободи» — це і є метод, який застосовує примара, щоб привести закони до мутації, а людство — до занепаду.

2) Захоплення законодавчого права та контролю над утіленням законів у життя

Перш ніж новий закон набуває чинності, він проходить кілька етапів, включно з його редагуванням, ухваленням, рішенням про його легалізацію та порядок застосування співробітниками правоохоронних органів. У цьому процесі окремі особи чи групи в академічних колах, ЗМІ, юридичних колах і навіть індустрії розваг впливають на остаточне ухвалення закону.

Примара комунізму має своїх агентів у всіх цих сферах. Вони допомагають їй узяти законодавчий процес під повний контроль. Численні політичні групи, які перебувають під контролем примари комунізму, доклали всіх зусиль, щоб заповнити урядові структури представниками лівих сил. Вони стали суддями, прокурорами та іншими посадовцями, які відповідають за правосуддя.

Наприклад, ліберальний президент зробить усе, що в його силах, щоб призначити однодумців до Верховного Суду, де вони впливатимуть на втілення законів у життя або використовуватимуть свої повноваження для того, щоб обійти правову систему. Історично склалося так, що ліберальні президенти США, як правило, підписують більше помилувань ув’язненим. Один недавній президент пом’якшив вироки 1385 ув’язненим та амністував 212 осіб, що стало найбільшим від часів адміністрації президента Трумена [11]. Перед тим, як залишити Білий Дім, цей президент пом’якшив вироки 209 особам і помилував 64 особи. Більшість із тих, хто дістав помилування, були наркозлочинцями, які не скоювали насильства. Ще одним з помилуваних був чоловік, якого засудили до ув’язнення за крадіжку та оприлюднення 700 тис. секретних військових документів. Отже, він відбув лише чотири роки зі свого 35-річного терміну ув’язнення [12].

Хоча президент і має конституційно закріплене право проводити амністію, зловживання цим правом послаблює функцію закону, яка полягає в покаранні за проступки та підтримці законослухняних громадян.

1954 року Ліндон Б. Джонсон із Техасу, який спочатку був сенатором, а пізніше став президентом США, вніс так звану «поправку Джонсона», яка забороняє некомерційним організаціям, включно з церквами, брати участь у певних заходах. Порушники можуть утратити свої податкові пільги. Побоюючись цього, деякі християнські церкви спонукають своїх священників під час публічних виступів уникати політичних тем та особливо гострих соціальних питань, таких як аборти, гомосексуалізм, евтаназія, дослідження стовбурових клітин тощо.

Примара комунізму також маніпулює різними політичними групами, намагаючись за допомогою виборів вплинути на діяльність прокурорів. Один окружний прокурор, якого просунули на його посаду прогресивісти, протягом першого тижня своєї роботи звільнив 31 прокурора. Він закликав до припинення «масових ув’язнень», а також наказав своїм підлеглим припинити судове переслідування за зберігання марихуани. Аналогічні випадки були й в інших штатах. Деякий голова Союзу прокурорів сказав, що це рівнозначно тому, що прокурорів закликають до вибірковості в дотриманні законів. На його думку, це дуже небезпечне явище, оскільки від виборних посадовців зажадали ігнорувати закони, які вони присягалися захищати [13].

Судді також мають повноваження блокувати дію указів, ухвалених адміністративними органами. Наприклад, міграційний закон США дає президентові право у надзвичайних ситуаціях заборонити іноземцям в’їзд у країну. Але деякі судді під впливом ліберальних ідей вирішили, що недавно видана президентом заборона на в’їзд у країну громадян деяких країн є релігійною дискримінацією. Їхнє рішення затримало дію заборони більш ніж на чотири місяці, доки Верховний суд визнав указ президента конституційним.

Значний вплив на судові рішення мають адвокати. Політичний ухил юридичної організації може прямо впливати на можливість виконання закону. В одній загальнонаціональній асоціації адвокатів США засновник є соціалістом, який підтримує систему державної власності та побудову комунізму [14]. Ця асоціація налічує десятки тисяч членів у всій країні. Її річний бюджет обчислюється сотнями мільйонів доларів. Основна її робота полягає в тому, щоб за допомогою судових позовів підтримувати одностатеві шлюби, права гомосексуалістів на усиновлення дітей та права на аборти, а також боротьбу з дискримінацією щодо гомосексуалістів, бісексуалів та інших представників ЛГБТ-спільноти.

Лібералізм і прогресивізм займають ключові політичні позиції в США, а також домінують в академічних колах, у ЗМІ, соціальних рухах тощо. Це дало примарі безпрецедентну владу над законодавчими та судовими процесами.

3) Ухвалення поганих законів і спотворення законодавства

• Заборона молитися Богу

У житті американців Бог присутній скрізь. Офіційний девіз США: «Ми віримо в Бога» — In God We Trust. Згадки про Бога присутні не лише в тексті державного гімну, а й на доларових банкнотах, якими користуються щоденно. У Декларації незалежності США Бога називають Творцем, у ній ідеться про те, що права людини — це те, що дарував людям Творець. Усі держпосадовці США, включно з президентом і суддями, під час прийняття присяги кажуть: «Хай допоможе мені Бог». Найпоширенішою кінцівкою промови президента є: «Боже, благослови Америку». У тексті «Присяги вірності прапорові США», яку промовляють у державних школах, сказано, що США — це «одна країна під Богом».

Деяким із цих традицій уже понад двісті років, і вони беруть свій початок у часи заснування США. Але за останні 60 років комуністи постійно намагаються їх заперечувати.

Одним із головних завдань вищезгаданої великої асоціації адвокатів США є видалити з публічного показу в країні Десять заповідей. Найвідоміший пов’язаний із цим випадок стався в місті Монтгомері штату Алабама. 2001 року асоціація зажадала прибрати плиту з Десятьма заповідями, яка перебувала в ротонді державного суду. Для слухання цієї справи вони знайшли суддю, призначеного тоді головою Демократичної партії. Суддя ухвалив рішення на 76 сторінках, яке було на користь асоціації адвокатів. Аргументація цього рішення може здатися кумедною. Наприклад, суддя заявив, що «урочиста атмосфера ротонди», а також розташовані за плитою фрески, штучний водоспад і вся атмосфера є достатньою підставою, щоб прибрати Десять заповідей. Суддя також сказав, що форма плити із заповідями схожа на відкриту Біблію і викликає відчуття, ніби «штат Алабама просуває, схвалює та особливо підтримує християнство» [15].

Це не початок і не кінець історії. Ще 1980 року Верховний суд заборонив демонструвати Десять заповідей у державних школах. Це рішення стало каталізатором руху в усій країні. У штаті Юта Американський союз захисту громадянських свобод (ACLU) навіть пропонував винагороду тим, хто повідомить, де ще не зняли таблички із Заповідями [16].

26 червня 2002 року один окружний суд США постановив, що державним школам заборонено давати «Присягу вірності прапорові США», оскільки в ній є слова «під Богом». Пізніше, 14 червня 2004 року, це рішення було скасовано Верховним судом [17].

Ця юридична битва не зупиняється. Гімн США, національний девіз, присяга вірності прапорові, шкільні молитви та інше зазнають постійної облоги атеїстів та активістів лівого крила.

Тут треба пояснити, що «Бог», про якого йдеться, є збірним образом Бога або Творця, як його називають у Декларації незалежності США. Кожна релігія має своє власне розуміння і визначення Творця. Тому згадування слова «Бог» саме собою не є наданням привілеїв якійсь конкретній релігії й не порушує поправок до Конституції США. Спроба на законодавчому рівні заборонити публічне вираження шанування Бога в країні з глибокою духовною вірою в людей показує, наскільки глибоко примара проникла до американської правової системи.

• Змінення Конституції за допомогою тлумачення законів та юридичних прецедентів

Коли батьки-засновники США складали Конституцію, вони закріпили в ній принцип поділу влади (на законодавчу, виконавчу і судову, — прим. пер.). Ба більше, судова влада первісно мала найменшу силу. Конгрес несе відповідальність за ухвалення законів, президент відповідає за правління відповідно до законів, а Верховний суд не має ні законодавчої, ні виконавчої влади.

У той період, коли Верховний суд розглядав справу щодо тексту «присяги вірності прапорові США», опитування показали, що 90% американців хочуть залишити фразу «під Богом». У Палаті представників було 416 голосів за те, щоб залишити цю фразу, і лише три голоси проти [18]. У Сенаті результат був 99 голосів за і жодного проти [19]. Отже, рішення Конгресу відобразило справжню думку американської громадськості.

Ставши обраними представниками народу, члени Конгресу і президент обіймають свої посади від двох до шести років, а потім знову відбуваються вибори. Поки думка більшості виборців відповідає моральним стандартам, які було визначено Богом, президент і конгресмени можуть лише обмеженою мірою зсуватися ліворуч. Наприклад, якщо більшість людей виступають проти одностатевих шлюбів, то конгресмену буде складно підтримати такі шлюби. Якщо ці політики підуть проти громадської думки, вони ризикують позбутися своїх посад.

Проте суддям Верховного суду не потрібно дослухатися до громадської думки, оскільки їх не обирає народ, і термін їхніх повноважень необмежений. Будучи призначеними на свої посади, вони можуть працювати там десятиліттями. Крім того, є лише дев’ять головних суддів. Тому порівняно легше впливати на рішення цих дев’яти осіб, ніж на громадську думку.

Судді ухвалюють рішення відповідно до законів, а закони ухвалюються або скасовуються відповідно до Конституції. Отже, щоб змінити суспільство за допомогою законодавства, треба змінити Конституцію. У США внесення поправок до Конституції вимагає підтримки щонайменше 2/3 конгресменів і 3/4 штатів. Такі жорсткі вимоги ускладнюють внесення змін до Конституції.

Тому прогресивісти обрали стратегію не вносити поправок до Конституції, а змінити початкове значення слів Конституції. Вони вважають Конституцію «живим» документом, що постійно «розвивається». За допомогою судових прецедентів Верховного суду вони роблять так, що погляди лівих сил стають законом. Фактично це є закамуфльованим підривом і порушенням Конституції.

Божі заповіді перестають бути найвищими принципами. Під проводом ліберальних суддів Верховного суду Конституція зазнала серйозних змін. Оскільки рішення Верховного суду є остаточними, і їх мусить поважати навіть президент, запроваджені батьками-засновниками принципи самоврядування й поділу влади поступово нівелюються під натиском судової влади, що постійно зміцнюється. На практиці судді Верховного суду вже набули часткових законодавчих і навіть виконавчих повноважень.

Діяльність ліберальних суддів Верховного суду спричинила низку серйозних негативних наслідків для американського суспільства, які важко виправити. Наприклад, Верховний суд може легко за допомогою судового прецеденту ухвалити рішення про видалення Десяти заповідей з державних шкіл і публічних місць, змінити кримінальні процедури, підвищити податки, визнати право на аборти та одностатеві шлюби, дозволити публікацію і показ порнографії тощо.

Влада судової системи, що постійно посилюється, і ліберальні судді дали примарі комунізму важливий інструмент для досягнення її цілей.

• Просування непристойного контенту під прапором «свободи»

У 60-ті роки минулого століття в американському суспільстві почалася епоха глибоких перетворень. Антивоєнний рух студентів лівого крила, рок-н-рол, культура хіпі, феміністський рух, сексуальна революція та інші антитрадиційні рухи створювали хаос у всій країні.

Головою Верховного суду в цей період був ліберал Ерл Воррен, за якого Верховний суд ухвалив багато впливових і далекосяжних рішень. Серед них була заборона на молитви в державних школах [20] і дозвіл на публікування відверто непристойних матеріалів [21].

У своїй книзі «супрематисти: тиранія суддів, і як її зупинити» юрист Філліс Шлефлі презентувала статистичні дані, згідно з якими з 1966 до 1970 року Верховний суд ухвалив 34 рішення, які скасували рішення судів нижчого рівня про заборону непристойного змісту [22]. Водночас ці рішення Верховного суду були без підпису, і більшість із них мали лише один чи два рядки. Інакше кажучи, навіть самі судді не захотіли аргументувати свої рішення.

1966 року, після відповідного рішення Верховного суду, Голлівуд зняв обмеження на показ непристойного змісту в фільмах. Після цього почалося розмаїття різних типів продукції з еротичним і порнографічним контентом, який сьогодні вже можна побачити всюди.

Перша поправка до Конституції США гарантує свободу слова. Це мало б означати право вільно висловлювати політичні погляди, а не свободу виробництва й розповсюдження порнографії.

• Легалізація наркотиків

3 1 грудня 2017 року, коли весь світ готувався зустріти Новий рік, телеканал CNN показав відеоматеріал з кадрами, на яких репортерка курила марихуану. Імовірно, перебуваючи під впливом наркотику, вона здавалася дезорієнтованою і не розуміла, де перебуває. Пізніше ці кадри викликали широкий негативний резонанс [23].

За Конвенцією ООН, марихуана є особливо небезпечним наркотичним засобом, щодо якого встановлено суворий контроль і який заборонено до вільного розповсюдження. 1996 року Каліфорнія стала першим штатом США, який легалізував марихуану як лікарський засіб, що відпускається за рецептом. Незабаром цей приклад наслідували багато інших штатів. 2012 року штати Колорадо і Вашингтон узаконили марихуану для «рекреаційного використання», тобто фактично вони узаконили зловживання наркотиками. Тепер у цих двох штатах повнолітні люди можуть абсолютно легально вирощувати, виробляти та продавати марихуану. Цей наркотик також було легалізовано в Каліфорнії. У червні 2018 року уряд Канади оголосив, що в найближчому майбутньому використання марихуани стане законним у всій країні.

Крім серйозної шкоди організмові людини, наркотики викликають психологічну залежність. Люди з такою залежністю готові піти на все, щоб отримати дозу. З другого боку, ті, хто підтримує легалізацію марихуани, вважають, що якщо марихуану можна буде отримати легально, це фактично допоможе скоротити незаконний обіг наркотиків. Вони також переконані, що легалізація дасть змогу суворіше регулювати цю сферу і, відповідно, скоротить злочини, пов’язані з наркотиками.

Легалізуючи наркотики, багато штатів очікують отримати з цього мільярдні доходи. Але неважко зрозуміти: якщо більше людей стануть наркозалежними, вони не бажатимуть працювати і матимуть погане здоров’я. Усе це призведе до скорочення сукупного суспільного багатства. Очевидно, що в довгостроковій перспективі легалізація наркотиків знизить державні доходи.

Крім того, судження про правильне чи хибне не повинно ґрунтуватися на економічній вигоді. Воно має спиратися на критерії, визначені Богом. Традиційна мораль уважає людське тіло священним, створеним за подобою Бога. Західні релігії кажуть, що тіло є «храмом Святого Духа». На Сході вважають, що лише маючи тіло людини, можна шляхом самовдосконалювання стати Буддою чи Даосом. Отже, зловживання наркотиками є актом забруднення священного людського тіла.

Згідно з повідомленням газети «Лос-Анджелес таймс», однією з важливих фігур, які лобіюють легалізацію марихуани у США, є багатий прогресивіст [24]. У березні 2017 року шість сенаторів направили листи до Держдепартаменту США з проханням розслідувати використання цією людиною свого фонду для просування прогресивізму за кордоном і підриву консервативного уряду [25].

Легалізація наркотиків є наступним кроком на шляху до того, щоб позбавити людей самоконтролю та ще більше віддалити їх від Бога, а також створити хаос у суспільстві та економічний занепад. Усе це створює примарі комунізму умови для встановлення своєї політичної влади.

• Легалізація одностатевих шлюбів

У книзі «Буття» описується руйнування Содому. Одним із гріхів, за який заплатили мешканці приреченого міста, був гомосексуалізм. Від назви цього міста походить термін «содомія», що означає сексуальні стосунки між чоловіками. Ті, хто має базові знання Біблії, знають, що гомосексуалізм іде всупереч Божим заповідям.

У червні 2015 року Верховний суд постановив, що одностатевий шлюб є гарантованим Конституцією правом [26]. За це рішення проголосували 5 ліберальних суддів з дев’яти, проти — 4 консервативних судді. Коли рішення було ухвалено, тодішній президент США встановив як головну картинку офіційної сторінки Білого Дому в «Твіттері» прапор з веселкою — символ ЛГБТ-спільноти. Постанова Верховного суду заборонила 14 штатам застосовувати свої місцеві закони про заборону одностатевих шлюбів.

У серпні 2015 року клерк з округу Роуен через свою релігійну віру відмовилася видавати свідоцтво про шлюб одностатевій парі. Вона також відмовилася видати це свідоцтво і після рішення федерального суду, що зобов’язав її це зробити, за що її ув’язнили на п’ять діб [27]. Фактично суд порушив її конституційне право на свободу переконань.

Коли Верховний суд ухвалив рішення на користь легалізації одностатевих шлюбів, колишній губернатор штату Арканзас і колишній кандидат у президенти від Республіканської партії Майк Хакабі назвав це «судовою тиранією» [28].

Конституційний юрист Філліс Шлефлі перелічила дев’ять методів, які застосовують судді для підриву суспільної моралі: 1) переписування Конституції; 2) заборона віддавати хвалу Богу; 3) встановлення нового значення слова «шлюб»; 4) підрив суверенітету США; 5) заохочення поширення порнографії; 6) підтримка фемінізму; 7) створення серйозних перешкод втіленню законів у життя; 8) втручання у вибори; 9) збільшення податків.

Станом на 2017 рік 25 країн і регіонів офіційно визнали одностатеві шлюби. Серед цих країн — головні розвинені країни, такі як США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Іспанія, Норвегія, Данія, Фінляндія, Швеція, Португалія, Бельгія, Австралія, Нова Зеландія та Канада [29]. Це тривожна ситуація. Закон може зміцнювати мораль і може стимулювати суспільство рухатися в бік підвищення моральності. Легалізація поведінки, яка явно відхилилася від традиційних моральних принципів, рівнозначна тому, що держава й законодавство вчать людей іти проти моралі й Божих заповідей.

З другого боку, під впливом «політкоректності» критику хаосу, в якому перебуває нинішнє суспільство, з боку окремих людей, громадських асоціацій чи релігійних груп, може бути легко переведено на рівень політики й прав. Як наслідок, це призведе до обмеження свободи слова чи застосування інших покарань. Після легалізації аморальної поведінки будь-які критичні зауваження з цих питань розцінюватимуться як порушення законів, наприклад, закону про дискримінацію за ознакою статі. Закон перетворився на засіб придушення здатності людей оцінювати речі з погляду моралі. Усе це фактично рівносильно стимулюванню людей нестримно потурати своїм бажанням, рухатися до занепаду й виродження.

• Зняття особистої відповідальності

У всіх традиційних релігіях підкреслюється важливість особистої відповідальності. У Біблії в «Книзі пророка Єзекіїля» наводяться умовні батько й син, щоб зобразити позитивні й негативні приклади. Хоча вони і є батьком і сином, вони несуть особисту відповідальність за наслідки своїх власних учинків і не несуть відповідальності за вчинки один одного. Як зазначається в Біблії: «Що посієш, те й збереш». Китайці кажуть, що за добро і зло буде відповідна плата, що відбиває такий самий принцип.

Свобода означає відповідальність. Людина має право на вільний вибір ідей, висловлювань і вчинків. Але вона також мусить і відповідати за свій вибір. Щойно людина скоїла проступок, її має бути у відповідний спосіб покарано. Це принцип справедливості. Але ліберальні судді заохочують людей ухилятися від своїх обов’язків і перекладати відповідальність на переважні соціальні умови, такі, як економічна ситуація, расовий аспект, фізичне й психічне здоров’я, освіту та інші демографічні чинники. Усе це дає змогу правопорушникам уникати судового покарання.

4) Обмеження виконання законів дає зелене світло криміналітетові

Під впливом лібералізму безліч суддів і юридичних установ навмисне обмежують законні повноваження правоохоронних органів, що дає свободу дій кримінальним елементам. Мета примари комунізму — в тому, щоб у такий спосіб паралізувати держапарат і спричинити соціальні потрясіння. Вона хоче або розширити повноваження держави, або створити умови для здійснення державного перевороту чи революції.

У багатьох американських штатах було ухвалено ультраліві закони. Найбільш показовим став випадок ухвалення закону про «міста-притулки». Наприклад, певне «місто-притулок» забороняє федеральним посадовцям арештовувати нелегальних іммігрантів, забороняє поліції арештовувати іммігрантів за судовим ордером на арешт і до того ж забороняє місцевим правоохоронцям співпрацювати з федеральними органами, які контролюють виконання міграційних законів.

Це створює серйозну загрозу безпеці суспільства. У липні 2015 року нелегальний іммігрант Хосе Інес Гарсія Сарате застрелив жінку в Сан-Франциско. На той час йому вже було висунуто звинувачення в семи злочинах на території США, пов’язаних із наркотиками, грабунком і незаконним зберіганням зброї. Його п’ять разів депортували з країни. Але водночас він і далі перебував під захистом муніципальної влади Сан-Франциско. Після скоєння вбивства його відпустили на свободу, визнавши невинним. Йому також успішно вдалося уникнути шостої депортації, на якій наполягали федеральні посадовці міграційної служби.

Коли злочинець постає перед судом, до прокурорів висувають украй суворі вимоги. Це робиться нібито для того, щоб захистити законні права та інтереси підозрюваного. Але в остаточному підсумку це часто дає змогу злочинцям скористатися лазівками в законодавстві. Особливо злочинцям спритним, могутнім, таким, які розуміються на законах чи тим, яких захищають талановиті адвокати. Судові процеси можуть затягнутися на довгі місяці й роки. На них може бути витрачено безліч грошей і сил. І зрештою, навіть якщо підозрюваний дійсно скоїв злочин, покарати його відповідно до закону буде надзвичайно важко.

Услід за поширенням «сексуального визволення» суди стали посилатися на так звані нещодавні результати фізіологічних досліджень, які підтверджують, що сексуальні домагання не завдають великої шкоди чи навіть зовсім нешкідливі. У зв’язку з цим кількість випадків винесення м’яких вироків за сексуальне домагання стало жахливим [30].

Крім того, багатьох злочинців достроково випускають на свободу. Формальна причина полягає в нестачі бюджетних коштів або ж захисті прав злочинців. Але фактично це робиться заради «політкоректності», за допомогою якої послаблюється сила закону і порушується стабільність суспільства, що прокладає дорогу до розширення повноважень держави.

Справедливість законів забезпечується суворістю покарання тих, хто здійснює непробачні проступки. З давнини вбивство каралося смертю. Але в деяких країнах і штатах скасували смертну кару під приводом «гуманності», «толерантності» та «поваги до життя».

Під впливом деградованого лібералізму та прогресивізму деякі люди проявляють надмірну увагу до «прав і законних інтересів» злочинців. Хоч би які звірячі злочини вони скоїли, однаково знайдуться ті, хто голосно заявлятиме про їхні права. Водночас про захист прав потерпілих ці люди нічого не кажуть. Якщо вбивця не розплачується життям за життя, і його ще й утримують коштом платників податків, то втрата ним лише фізичної свободи є несправедливою щодо долі його жертв і страждань їхніх родичів.

Чимало дослідників у США виявили, що смертна кара ефективна у стримуванні злочинності. Девід Мюльхаузен, старший аналітик Фонду «Спадщина» з питань політики, 2007 року дав свідчення в Комітеті Сенату США із судової системи про те, що смертна кара має стримувальний ефект і може врятувати життя.

У 90-х роках Пол Рубін із дослідного Університету Еморі та ще двоє вчених вивчили статистику злочинності за 20 років у 3000 невеликих американських міст. Вони дійшли висновку, що одна страта в середньому може врятувати 18 життів людей, яких могли б убити. Навіть ті вчені у США, які виступають проти смертної кари, визнають, що страта має стримувальний ефект [31].

Іронія полягає в тому, що деградовані закони, які надзвичайно терпимі до явно аморальних дій, водночас украй суворі до багатьох проявів нормальної поведінки в суспільстві. Наприклад, вони суворо обмежують батьків у вихованні дітей. Фактично це рівносильно позбавленню дітей потрібного їм домашнього виховання.

Підштовхуючи поняття «свободи» й «законності» до крайніх меж, примара спотворила закони й позбавила їх святості.

5) Використання іноземних законів для ослаблення суверенітету США

Коли ліберальні судді не можуть знайти в Конституції США формулювання для підтримки своїх особистих поглядів, вони шукають аргументи в законах, ухвалених в інших країнах.

Наприклад, у справі «Лоренс проти Техасу» [2003 р.] суддя мав намір скасувати закон штату Техас, який забороняє гомосексуальні статеві акти. Але, не знайшовши відповідної статті в Конституції США, він послався на положення іноземних законів, заявивши, що «в багатьох країнах це вже стало невіддільною частиною свободи людини». У такий спосіб він успішно скасував закон штату [32]. Цей випадок став прецедентним і призвів до скасування аналогічних законів у 13 інших штатах.

Комуністичні ідеї поширюються в усьому світі в різних формах. Так виникла явна тенденція перетворення суспільств Європи та Азії на соціалістичні. Африка та Латинська Америка вже дуже заражені ідеями комунізму. Зімбабве, Венесуела та багато інших країн є соціалістичними, хоча і не називають себе такими. Навіть Канада не змогла уникнути впливу цих ідей.

Услід за розширенням торгівлі та зростанням глобалізації, США стають дедалі більш пов’язаними з іншими країнами. Ліберальні судді вносять елементи соціалізму всередині країни і заявляють, що такою є міжнародна практика. Потім вони використовують прецедентне право для зміни законів і духу Конституції США. Це надзвичайно небезпечно. США є лідером вільного світу. Якщо навіть ця країна не зможе захистити свої традиційні фундаментальні речі, тоді весь світ потоне в болоті комунізму.

4. Повернення духу закону

Виникнення різних хаотичних явищ у сфері права свідчить про те, що закони вже дуже відхилилися від Божих заповідей. Законність стала тим методом, який примара використовує, щоб зневажати моральну основу людського суспільства і довести його до межі руйнування. Антитрадиційні закони легалізують і нормалізують лиху поведінку. Це рівнозначно тому, що відчинили двері для поширення гріха й зачинили двері для добра. Усе це веде суспільство хибним шляхом, прискорюючи занепад і руйнування моральності людства.

Аморальні закони підірвали авторитет самого закону і послабили його здатність підтримувати громадський порядок. Як наслідок, єдиним «владнанням» цієї проблеми стало розширення влади держави.

Деградовані закони і далі руйнують традиційну віру. Французький мислитель Алексі де Токвіль застерігав, що єдиним ефективним засобом управління суспільством, яке не має духовної віри, може бути лише диктатура [33].

Якщо дияволу вдасться цілком захопити контроль над законами, це стане потужною зброєю для розбещення людства. За таких умов, у людей залишиться лише два варіанти: або відмовлятися виконувати закони, або зрадити свою мораль і підкоритися вимогам зіпсованих законів. У першому випадку закон існуватиме лише формально. Про це добре сказав юрист Гарольд Берман: «У закон обов’язково потрібно вірити, інакше, він перетвориться на порожній звук» [34]. У суспільстві виникнуть потрясіння і розколи. Різне ставлення до законів загострить політичну боротьбу, яка призведе до політичної нестабільності та посилення контролю з боку держави. У другому випадку це призведе до невпинного відхилення від традиційних норм моралі. Моральність суспільства падатиме, закони ще більше псуватимуться, навіть може виникнути явище, коли «поганий закон — це так само закон», і ніхто не помітить у цьому проблеми.

Коли дійде до цього етапу, то незалежно від того, як відреагує суспільство, зрештою всі опиняться в пастці диявола, з якої буде важко вибратися.

У книзі «Голий комуніст», написаній 1958 року, перелічено 45 цілей комуністичної партії, спрямованих на агентурне проникнення і підрив США. Сім із цих цілей пов’язані з правовою системою.

Мета 16: Використати технічні рішення судів, щоб послабити основні інститути США за допомогою тверджень, що їхня діяльність порушує цивільні права.

Мета 24: Скасувати всі закони, що обмежують непристойний зміст, назвавши їх цензурою, що порушує свободу слова і свободу ЗМІ.

Мета 29: Дискредитувати Конституцію США, називаючи її неадекватною, застарілою і такою, що заважає міжнародній співпраці.

Мета 33: Скасувати всі закони та процедури, які заважають роботі комуністичного апарату.

Мета 38: Передати частину повноважень поліції щодо проведення арештів соціальним установам. Уважати всі поведінкові проблеми психічними розладами, які можуть вилікувати лише психіатри.

Мета 39: Домогтися домінування у сфері психіатрії та використовувати закони з охорони психічного здоров’я для контролю над тими, хто виступає проти комуністичних цілей.

Мета 45: Скасувати застереження Коннеллі, щоб США не могли перешкодити Міжнародному суду ООН взяти на себе юрисдикцію щодо внутрішніх проблем. Надати Міжнародному суду юрисдикцію щодо внутрішніх проблем. Надати Міжнародному суду юрисдикцію над країнами та окремими особами.

Порівнявши вищевказані цілі з нинішньою ситуацією, можна побачити, що чимало з них вже практично досягнуто. За допомогою правових методів комунізм поступово поглинає американську систему правосуддя, підриваючи закони та справедливість.

Будь то закони, що базуються на ненависті, у країнах з комуністичними режимами або ж закони у західних країнах, які поступово поглинаються комунізмом, в обох випадках втрачено основний дух закону, тобто повагу до Бога і традиційної моралі.

Якщо ми не зможемо захистити моральні норми, що базуються на Божих заповідях, то, перебуваючи під впливом примари комунізму, ми втратимо незалежну судову систему й моральні орієнтири. Ми погодимося з тим, що агенти комунізму за допомогою законів скоюватимуть напади на добро і потуратимуть злу, мимоволі виконуючи задум комуністичного диявола зі знищення людства. Залишилося зовсім небагато часу, щоб позбутися контролю з боку примари і виправити ситуацію.

Посилання:

[1] Harold J. Berman, The Interaction of Law and Religion (Nashville: Abingdon Press, 1974), 51–55.

[2] Ban Gu, The Book of Han: Chronicle of Dong Zhongshu [班固，《漢書·董仲舒傳》]

[3] Berman, The Interaction of Law and Religion.

[4] W. Cleon Skousen, The Naked Communist (Salt Lake City: Izzard Ink Publishing, 1958, 2014).

[5] Sergey Nechayev, The Revolutionary Catechism, 1869.

[6] Vladimir Lenin, The Proletarian Revolution and the Renegade Kautsky, https://www.marxists.org/archive/lenin/works/1918/prrk/common_liberal.htm.

[7] 李玉贞： 〈一部颠覆性著作：《二十世纪俄国史》〉，《炎黄春秋》2010年第十期。

[8] 欧阳非：〈红色荒唐言论〉，明慧网，2015年1月8日，http://www.minghui.org/mh/articles/2015/1/8/302850.html.

[9] Francis Bacon, “Of Judicature,” Essays, Civil and Moral, http://www.bartleby.com/3/1/56.html.

[10] Planned Parenthood of Southeastern Pennsylvania v. Casey (Nos. 91-744, 91-902). “Some of us as individuals find abortion offensive to our most basic principles of morality, but that cannot control our decision. Our obligation is to define the liberty of all, not to mandate our own moral code.”

[11] Tom Murse, “Number of Pardons by President,” ThoughtCo, March 09, 2018, https://www.thoughtco.com/number-of-pardons-by-president-3367600.

[12] Gregory Korte, “Obama Commutes Sentence of Chelsea Manning in Last-minute Clemency Push,” USA TODAY, January 17, 2017, https://www.usatoday.com/story/news/politics/2017/01/17/obama-commutes-sentence-chelsea-manning/96678814/.

[13] Paige St. John and Abbie Vansickle, “Here’s Why George Soros, Liberal Groups Are Spending Big to Help Decide Who’s Your Next D.A.,” Los Angeles Times, May 23, 2018, http://www.latimes.com/local/california/la-me-prosecutor-campaign-20180523-story.html.

[14] Affidavit of Roger N. Baldwin, December 31, 1938, Investigation of Un-American Propaganda Activities in the United States. Hearings before a Special Committee on Un-American Activities, House of Representatives, 75th-78th Congress, 3081-3082.

[15] Phyllis Schlafly, The Supremacists: The Tyranny of Judges and How to Stop It (Minneapolis, MN: Richard Vigilante Books, 2006), 26-27.

[16] Phyllis Schlafly, “Pots of Gold Behind Crosses and Ten Commandments,” The Eagle Forum Report, June 4, 2004, http://eagleforum.org/column/2004/june04/04-06-23.html.

[17] “The U.S. Pledge of Allegiance: Circuit Court Decision, Reactions, etc.,” Religious Tolerance, http://www.religioustolerance.org/nat_pled3.htm.

[18] Passed/agreed to in House: On Motion to Suspend the Rules and Agree to the Resolution Agreed to by the Yeas and Nays: (2/3 required): 416 – 3, 11 Present (Roll no. 273) https://www.congress.gov/bill/107th-congress/house-resolution/459.

[19] Submitted in the Senate, Considered, and Agreed to without Amendment by Yea-Nay, 99-0, June 26, 2002, https://www.congress.gov/bill/107th-congress/senate-resolution/292.

[20] Phyllis Schlafly, The Supremacists: The Tyranny of Judges and How to Stop It, 30.

[21] Phyllis Schlafly, The Supremacists: The Tyranny of Judges and How to Stop It, 58.

[22] Phyllis Schlafly, The Supremacists: The Tyranny of Judges and How to Stop It, 60-61.

[23] “CNN Revels in Pot Smoke during New Year’s Eve Report from Denver,” Fox News, January 1, 2018, http://www.foxnews.com/entertainment/2018/01/01/cnn-revels-in-pot-smoke-during-new-years-eve-report-from-denver.html.

[24] Patrick McGreevy, “Billionaire Activists like Sean Parker and George Soros Are Fueling the Campaign to Legalize Pot,” Los Angeles Times, November 2, 2016, http://www.latimes.com/politics/la-pol-ca-proposition64-cash-snap-20161102-story.html.

[25] Adam Shaw, “GOP Senators Ask Tillerson to Probe US Funding of Soros Groups abroad,” Fox News, March 15, 2017, http://www.foxnews.com/politics/2017/03/15/gop-senators-ask-tillerson-to-probe-us-funding-soros-groups-abroad.html.

[26] Ariane de Vogue and Jeremy Diamond, “Supreme Court Rules in Favor of Same-sex Marriage Nationwide,” CNN News, June 27, 2015, https://www.cnn.com/2015/06/26/politics/supreme-court-same-sex-marriage-ruling/index.html.

[27] Todd Starnes, “Kentucky Clerk: This is a fight worth fighting,” Fox News, September 3, 2015, http://www.foxnews.com/opinion/2015/09/03/kentucky-clerk-am-prepared-to-go-to-jail.html.

[28] “Attorney for Kim Davis Speaks out, Huckabee Blasts ‘Judicial Overreach’ in Case,” Fox News, September 8, 2015, http://www.foxnews.com/transcript/2015/09/08/attorney-for-kim-davis-speaks-out-huckabee-blasts-judicial-overreach-in-case.html.

[29] 〈同性婚姻〉，维基百科，https://zh.wikipedia.org/wiki/同性婚姻

[30] The Stop the Kinsey Institute Coalition, “Kinsey Helped Undermine Laws Protecting Women & Children,” http://stopthekinseyinstitute.org/more/undermining-laws/.

[31] 曹长青：〈绝不应废除死刑〉，《中国报导周刊》，2015年6月7日， http://www.china-week.com/html/6405.htm

[32] Phyllis Schlafly, The Supremacists: The Tyranny of Judges and How to Stop It, 49.

[33] [法]托克维尔著，董果良译：《论美国的民主》（上、下）（北京：商务印书馆，1988年）。

[34] [美]哈罗德‧伯尔曼著，梁治平译：《法律与宗教》。

Попередня | Перейти до змісту | Наступна

Джерело: EpochTimes

У 1987 році батьки восьми однокласників з інвалідністю об’єдналися, щоб забезпечити своїм дітям надійну роботу й гідні умови життя після закінчення школи. Так у Гамбурзі з’явився готель Stadthaus, у якому працюють люди з інвалідністю і який поєднує дружню атмосферу та якісне обслуговування.

Від проекту — до тризіркового готелю

Готель відкрив свої двері у 1993 році. Спочатку це був невеликий готель із 7 просторими кімнатами і 11 ліжками — такий бюджетний формат було обрано, щоб уникнути можливих фінансових втрат. Проект здійснили за рахунок коштів батьків, а також за рахунок підтримки держави та різних пожертвувань.

Майбутні співробітники готелю пройшли спеціальну підготовку — 2 роки професійного навчання.

Готель одразу отримав позитивні відгуки. Однак на початку справи йшли не досить добре через постійне зростання витрат. Рішенням проблеми став подальший розвиток: було додано 6 додаткових номерів і бар, що зробило готель привабливим для великих груп відвідувачів.

Відтоді в готелі не просто все добре — він процвітає, і при цьому середня заселеність номерів складає 80%! Stadthaus не лише завоював популярність, а й став тризірковим готелем.

Чудовий колектив і якісне обслуговування

У готелі відвідувачів зустрічає доброзичлива і радісна атмосфера та якісне обслуговування. Переважно готель управляється людьми з інвалідністю, і звичайно ж більшість номерів підходять для гостей з обмеженими фізичними можливостями.

Частина співробітників проживає у прибудові над готелем. Це відповідає початковому бажанню батьків-засновників забезпечити дітям надійні умови для життя і роботи.

Те, що починалося як батьківський проект, перетворилося на успішну справу, і це показує, яку користь люди з інвалідністю можуть приносити суспільству. Цей незвичайний готель є прекрасним прикладом того, як оптимізм і взаємодопомога допомагають досягти поставленої мети.

«Від 1993 року люди з інвалідністю живуть і працюють тут під одним дахом. За цей час багато що змінилося — але дружність, гостинність і професіоналізм залишилися незмінними. Запрошуємо вас переконатися, із яким задоволенням та привітністю наші співробітники справляються зі своїми завданнями. Команда Stadthaus бажає вам приємного відпочинку», — говориться на офіційному сайті готелю.

Хочете забронювати номер?

Плануєте відвідати Гамбург? Забронюйте номер у готелі Stadhaus: вас чекає приємна атмосфера і обслуговування, яке високо оцінило чимало відвідувачів.

Читайте далі:

6 виняткових крижаних готелів світу

Квітуча скромність — історія танцівниці Меган Лі

Модний одяг зі сміття: досвід компанії Tonlé з Камбоджі

В 1987 году родители восьми одноклассников с инвалидностью объединились, чтобы обеспечить своим детям надёжную работу и хорошие условия жизни после окончания школы. Так в Гамбурге появился отель Stadthaus, в котором работают люди с инвалидностью и который сочетает дружественную атмосферу и качественное обслуживание.

От проекта — к трёхзвёздочному отелю

Отель был открыт в 1993 году и изначально представлял собой небольшую гостиницу с 7 просторными комнатами и 11 кроватями. Такой бюджетный формат был выбран, чтобы избежать возможных финансовых потерь. Проект был осуществлён за счёт денежных средств родителей, а также за счёт поддержки государства и различных пожертвований.

Будущие сотрудники отеля прошли специальную подготовку — 2 года профессионального обучения.

Отель сразу получил позитивные отзывы от постояльцев. Однако поначалу дела шли не очень гладко из-за постоянно увеличивающихся затрат. Решением проблемы стало дальнейшее развитие: было добавлено 6 дополнительных номеров и бар, что сделало гостиницу привлекательной для больших групп посетителей.

С тех пор в отеле не просто всё хорошо — он буквально процветает, и при этом средняя заселённость номеров составляет 80%! Stadthaus не только завоевал популярность, но и стал трёхзвёздочным отелем.

Отличный коллектив и качественное обслуживание

В отеле посетителей встречает дружелюбная и радостная атмосфера и качественное обслуживание. В основном отель управляется людьми с инвалидностью, и конечно же большинство номеров подходят для гостей с ограниченными физическими возможностями.

Часть сотрудников живёт в пристройке над отелем. Это соответствует первоначальному желанию родителей-основателей обеспечить детям надёжные условия для жизни и работы.

То, что начиналось как родительский проект, превратилось в успешное дело, и это показывает, какую пользу люди с инвалидностью могут приносить обществу. Этот необычный отель является прекрасным примером тому, как оптимизм и взаимопомощь помогают достичь поставленной цели.

«С 1993 года люди с инвалидностью живут и работают здесь под одной крышей. За это время многое изменилось — но дружелюбие, гостеприимство и профессионализм остались прежними. Приглашаем вас убедиться, с каким удовольствием и радушием наши сотрудники справляются со своими задачами. Команда Stadthaus желает вам приятного отдыха», — говорится на официальном сайте отеля.

Хотите забронировать номер?

Планируете посетить Гамбург? Забронируйте номер в отеле Stadhaus: вас ждёт приятная атмосфера и обслуживание, которое высоко оценили многие постояльцы.

Читайте далее:

6 впечатляющих ледяных отелей мира

Расцветающая скромность — история танцовщицы Меган Ли

Модная одежда из мусора: опыт компании Tonlé из Камбоджи