Blog

  • Суші по-каліфорнійськи

    У Манхеттені — більше 25 000 ресторанів, які пропонують широкий вибір страв для жителів та гостей Нью-Йорка: на будь-який смак і за різними цінами. Ресторани суші — популярний вибір серед приїжджих із країн Східної Європи. На їхній превеликий подив, перше, що кидається в очі, коли вони відкривають меню, — це перелік різних захворювань, пов’язаних із вживанням у їжу сирої риби, м’яса та яєць.

    Із 2016 року влада Нью-Йорка зобов’язала ресторани, які подають сирі м’ясо або рибу, попереджати відвідувачів, до того ж у письмовій формі, про ризики для здоров’я. Недотримання цієї вимоги може обернутися штрафом у розмірі до 2000 доларів за кожне порушення. Список захворювань настільки детальний, що у декого після прочитання відпадає бажання замовляти суші або сашимі. Можливо, це одна із причин такої широкої популярності страви, яка називається «суші по-каліфорнійськи». Замість сирої риби і сирих морепродуктів у ній використовують або приготоване м’ясо крабів, або замінник, відомий у нас як крабові палички. Виходить дуже смачна, ситна й легка страва, якою особливо приємно ласувати в літню пору.

    Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі покроковий рецепт суші по-каліфорнійськи. Приготувати їх нескладно, до того ж зроблені своїми руками суші коштують дешевше, ніж куплені у супермаркеті або ресторані. А ще ви зможете бути впевнені, що у цих свіжоприготованих суші немає небажаних і шкідливих інгредієнтів.

    Вам знадобиться:

    • 2 стакани короткозерного рису (часто продається під назвою «японський рис»);
    • 2 стакани фільтрованої води;
    • 1 лист комбу (водорость, продається в більшості супермаркетів у сушеному вигляді), розміром приблизно 5×8 см;
    • 2 ст. л. оцту (краще за все рисового);
    • 1 ч. л. цукру;
    • ½ ч. л. солі;
    • 1 огірок;
    • 1 авокадо;
    • 6 крабових паличок;
    • 3 листа норі (водорость, продається в більшості супермаркетів у сушеному вигляді);
    • 6 ч. л. смаженого насіння кунжуту.

    Приготування:

    1. Спочатку приготуємо рис для суші. Промийте рис як мінімум 10 разів під холодною водою — доки вода не стане прозорою. Це потрібно для видалення крохмалю з поверхні рису, щоб рис не був надмірно липким. Потім у невелику каструлю висипаємо промитий рис і додаємо 2 стакани фільтрованої води.

    Додаємо в каструлю з рисом лист комбу, попередньо акуратно протерши його вологим кухонним рушником. Варимо рис до готовності.

    2. Поки рис готується, очищаємо огірок від шкірки. Потім вимірюємо довжину листа водоростей норі та відрізаємо кінчики огірка, що не поміщаються. Розрізаємо його вздовж на 6 частин, видаляємо насіння.

    Тепер розрізаємо авокадо навпіл. Виймаємо кісточку і розрізаємо кожну частину ще раз навпіл. Знімаємо шкірку. Нарізаємо кожну частину на дольки, приблизно 8 мм шириною. Вичавлюємо на них лимонний сік, щоб запобігти потемнінню.

    Розрізаємо крабові палички уздовж навпіл.

    Розрізаємо (ножицями) 3 листа норі уздовж навпіл.

    3. Тепер готуємо оцтовий соус для рису. У маленькій каструлі змішуємо 2 ст. л. рисового оцту з 1 ч. л. цукру і ½ ч. л. солі. Варимо до повного розчинення цукру та солі, але не доводимо до кипіння. Ви також можете просто нагріти всі ці інгредієнти в мікрохвильовій печі (30 секунд).

    4. Тепер наш рис готовий, виймаємо і видаляємо комбу. Викладаємо рис на велику тарілку, найкраще плоску. Традиційно японці використовують дерев’яну лопатку для змішування, але пластикова теж підійде. “Зрошуємо” рис оцтовим соусом — спочатку на лопатку, потім із лопатки на рис, щоб вийшло рівномірно. Немов “нарізаємо” рис лопаткою і дуже обережно перемішуємо, аби він не перетворився на пюре.

    Накрийте рис чистим кухонним рушником і дайте охолонути до кімнатної температури.

    5. Найкраще для загортання суші використовувати бамбуковий килимок. Його можна обернути пакетом, щоб рис не прилипав. Покладіть 1 лист норі блискучою стороною вниз на бамбуковий килимок. Трохи змочіть кінчики пальців водою та рівномірно розподіліть близько 1 стакану рису на лист норі. Посипте рис насінням кунжуту. Переверніть лист норі стороною з рисом вниз.

    Розміщуємо на аркуші норі авокадо, 2 скибочки крабових паличок і по центру 1 шматочок огірка. Беремо край килимка, найближчий до вас, і звертаємо за його допомогою наш майбутній суші рол у щільний циліндр.

    6. Розрізаємо отриманий рол на 8 частин.

    Повторюємо із рештою інгредієнтів.

    Суші по-каліфорнійськи готові! Смачного!

    Дивіться далі:

    Смачний низькокалорійний яєчний суп по-китайськи

    Рецепт «чарівної» локшини по-японськи для тих, хто стежить за своєю фігурою

    Рецепти найкращих ресторанів Нью-Йорка: жар індійських спецій та аромат баранини

  • Качка по-пекінськи: інший смак звичної птиці

    Качка по-пекінськи: інший смак звичної птиці

    Китайська кухня дуже своєрідна й екзотична в порівнянні з європейською. А все тому, що в давні часи до приготування їжі в Китаї ставилися по-філософськи, як до якогось естетичного ритуалу. Проте, традиційна народна китайська їжа дуже проста ― рис, локшина, бобові, овочі і т. ін. М’ясні страви в Китаї не користуються особливою популярністю. Однак, банкетна їжа разюче відрізняється від повсякденної. Качка по-пекінськи чи Бей Джин Хао ― одна з найулюблених китайських святкових страв.

    Качка по-пекінськи

    Отже, Бей Джин Хао можна приготувати двома способами: смажити тушку в підвішеному стані над вогнищем або ж у закритій печі.

    Так чи інакше, для приготування цієї страви в домашніх умовах нам знадобляться такі інгредієнти:

    Тушка качки (2―3 кг);

    Херес 1 ст. ложка;

    Мед 4 ст. ложки;

    Соєвий соус 5 ст. ложок;

    Імбирний порошок 1 ст. ложка;

    Кунжутне масло 1 ст. ложка;

    Перець мелений 1 ст. ложка;

    Вода 1 склянка;

    Харчовий барвник червоного кольору (за бажанням);

    Сіль.

    Хрустка шкірочка

    Качку по-пекінськи подають на стіл із мандариновими коржиками, але їх можна замінити млинцями, для приготування яких нам знадобиться:

    Пшеничне борошно 500 г;

    Окріп 1 склянка;

    Яйце 1 шт.;

    Молоко 2/3 склянки;

    Масло рослинне 2 ст. ложки;

    Зелена цибуля.

    Качка по-пекінськи готується таким чином: тушку слід промити, видалити з неї волосяний покрив (якщо треба), потім просушити, обрізати кінчики крил. Зрізати з качки зайвий жир, обдати її окропом. Потім натираємо тушку хересом зовні і всередині, залишаємо її за кімнатної температури хвилин на 10. Натираємо качку сіллю і в такому стані кладемо у холодильник на 12 годин. Бажано, щоб качка «стояла» на великій тарелі або в каструлі. Для цього можна скористатися склянкою, яку ми поміщаємо в тушку. Періодично з тарелі потрібно видаляти рідину, що натекла.

    Дістаємо качку, рівномірно змащуємо її медом і знову ставимо в холодне місце на такий же час (12 годин). Як мине цей час готуємо піч: заливаємо в деко воду, нагріваємо духовку до 190 ˚С. Качку кладемо грудкою догори на решітку для гриля, під якою ставимо деко з водою. Покриваємо всю цю конструкцію шаром фольги. Запікаємо качку по-пекінськи протягом години. У цей час готуємо соус: змішуємо імбир, кунжутне масло, перець і соєвий соус до стану густої маси. Витягуємо качку і за допомогою пензлика змащуємо її щойно приготованим соусом. Деко з водою ми прибираємо, а качку на решітці знову поміщаємо в піч, встановивши попередньо температуру в ній 260˚С. Стежимо, щоб птах не підгорів. Чекаємо приблизно 25 хвилин.

    Третій раз змащуємо качку сумішшю меду і соєвого соусу і знову ставимо в піч, в режимі «гриль» готуємо 5 ― 10 хвилин. За цей час наша качка по-пекінськи підрум’яниться і отримає хрустку скоринку. Дістаємо готову качку, даємо їй трохи охолонути, видаляємо кістки і ріжемо птицю на тонкі шматочки. Важливо, щоб скоринка залишалася на кожному з них.

    Сама качка по-пекінськи вже готова, а ми в цей час беремося за приготування доповнення до неї ― млинців. Змішуємо борошно і воду, додаємо збите яйце. Вливаємо молоко, потім масло. Кидаємо туди ж подрібнений зелений лук. І ретельно перемішуємо. Випікаємо тонкі млинці на тефлоновій пательні, не змащуючи її олією!

    Качка по-пекінськи

    Качку по-пекінськи подаємо на стіл із млинцями, соєвим соусом, зеленою цибулею та цибулею-пореєм. Незважаючи на те, що для приготування цієї страви доведеться виділити так багато часу, в цілому, рецепт простий. Тому наступного разу здивуєте своїх гостей справжнім делікатесом китайської кухні.

  • Выбираем стержни для армирования бетона

    ⓅСтроительство капитальных зданий обычно всегда сопровождается сооружением фундамента. Основа изготавливается из разных материалов, но самым распространённым считается железобетон. Он представляет собой комбинацию бетона с арматурным каркасом. Благодаря такому сочетанию получается прочная основа, способная выдержать большие нагрузки.

    Производители предлагают большой выбор арматуры для создания железобетона. Поэтому приходится тщательно отнестись к её подбору. Какие типы арматуры применяют для таких работ? Что лучше использовать для разных видов фундамента?

    арматура

    Разновидности арматуры

    Поскольку бетон довольно хрупкий, в чистом виде он не подходит для заливки фундамента. Специалисты советуют обязательно укреплять его арматурой. Сегодня чаще всего используют такие армирующие изделия:

    • металлические. Самый популярный вариант. Представляет собой стальные прутья, обычно с круглым сечением. Чтобы улучшить прочность изделий, производители изготавливают их с винтовой поверхностью;
    • стеклопластиковые. Композитные изделия изобрели ещё в 70-х годах прошлого столетия. Но для строительства фундаментов их начали применять сравнительно недавно. Основной плюс стеклопластиковых прутьев состоит в стойкости к коррозии. На их поверхности не появляется ржавчина, чего нельзя сказать о металлических аналогах.

    Несмотря на инновационную стеклопластиковую арматуру стальная по сей день пользуется большим спросом. Она обладает оптимальными техническими характеристиками для возведения долговечного и крепкого фундамента.

    Выбор армирующих изделий для ленточного основания

    Прочность фундамента определяется материалом и диаметром используемых прутьев. Для ленточных оснований специалисты советуют применять именно металлические стержни. Диаметр изделий будет зависеть от нагрузки на фундамент. Для лёгких каркасных строений достаточно стержней с сечением 10 мм. Также подойдёт арматура 12 мм – цена за метр материала относительно невысокая.

    Если планируется возвести мощное здание, лучше армировать бетон прутьями на 14 и даже 16 мм. Учитывайте, что достичь высокой прочности можно двухуровневым армированием с монтажом промежуточных вертикальных стержней. Понадобится достаточное количество проката.

    армирующие стержни

    Арматура для плитного фундамента

    Такие основы чаще встречаются в строительстве тяжеловесных зданий. Потому лучше выбирать арматуру с большим диаметром – 14 или 16 мм. Армирование плитного фундамента – это значительные инвестиции. Подобные основания считаются прочными и вместе с тем требуют большего количества металлических стержней. Учитывайте это при расчётах материала.

    Нюансы выбора

    На что обратить внимание при покупке арматуры? Чтобы подобрать подходящий материал для армирования, убедитесь в:

    • Соответствии прутьев требуемому классу. Арматура А400 обладает периодическим профилем в виде ёлочки. Благодаря этому её можно отличить от стержней класса А240 и А300.
    • Соответствии нужному диаметру. Можно сделать замеры самостоятельно с помощью обычной линейки.
    • Визуальной целостности изделий. Арматура не должна иметь на поверхности механических повреждений, коррозийных поражений, пластических деформаций и т. д.
    • Наличии у продавца всех сертификатов. Сюда относится паспорт, санитарно-эпидемиологическое заключение. Если реализатор отказывается представить все документы, подумайте о целесообразности такой покупки.

    В целом, выбор арматуры – дело сложное. Здесь важно иметь достаточно навыков и знаний в сфере металлопроката, поэтому лучше всего доверить выбор специалистам.

    *Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.

  • Квест-проект «Изоляция»: мы предлагаем лучшее из лучшего

    ⓅВам никто не поверит, когда скажете, что не знаете, что такое квест-комната. Но если вдруг это действительно так, то спешим Вам сообщить – речь идет о самом увлекательном, необычном и недорогом способе провести время в компании друзей. Его суть заключается в разгадывании предложенных головоломок с целью выйти из помещения, в котором Вы будете закрыты, за имеющиеся у Вас 60 минут.

    Чтобы получить максимум положительных эмоций от посещения рума, стоит выбрать лидирующую организацию, предлагающую подобный вид досуга. Сегодня это квест-проект «Изоляция», открывший огромное количество комнат в крупных городах нашей страны и за ее пределами.

    Что предлагает нам «Изоляция»

    Первое, на что стоит обращать внимание при выборе комнаты – ее тематика. Что Вам ближе и интереснее: путешествия, детективы, истории, основанные на мотивах всеми любимых сказок или фильмов ужасов? Ознакомившись с предложениями «Изоляции», Вы наверняка найдете квесты в Харькове и других регионах Украины, которые придутся по душе Вам и Вашим друзьям. В ассортименте компании:

    • «Алиса в стране чудес»;
    • «Тюремная камера»;
    • «1408»;
    • «Волшебный автобус и Гарри Поттер»;
    • «Экзамен»;
    • «Мумия»;
    • «Пираты Карибского моря»;
    • «Послезавтра»;
    • «Игры разума» и многие другие.

    Также следует учитывать уровень сложности квеста: если Ваша команда состоит преимущественно из новичков, отдайте предпочтение комнатам, помеченным, как «средние». Сложны румы в основном под силу игрокам, имеющим некоторый опыт участия в подобных мероприятиях.

    Стоит отметить высокий уровень оформления квест-комнат рассматриваемой организацией. Разработчики много внимания уделяют подбору качественных, реалистичных декораций, а также соответствующему звуковому и световому сопровождению, что позволяет создать подходящую атмосферу, позволяющую окунуться в чарующий, волшебный мир, на время забыв о существовании всего внешнего и настоящего.

    Изоляторские квест-комнаты открыты для всех желающих как в будние, так и в выходные и праздничные дни. Для их посещения не потребуется специальная подготовка, необходимо учесть буквально пару моментов: заранее забронировать сеанс, так как из-за популярности этого вида развлечений свободных мест может не оказаться, если Вы придете без предварительной записи, и подобрать удобную одежду и обувь, которые не будут сковывать движений во время игры, отвлекая от главного – выполнения заданий.

    *Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.

  • Фотограф на свадьбу, каким он должен быть

    Свадебный фотограф по призванию

    При слове «свадьба» возникает ассоциация с белоснежным платьем невесты, горящими влюбленными глазами молодых, звоном хрустальных бокалов, вальсом Мендельсона. Неважно, какой размах приобретает подобное торжество – празднование в ресторане, на природе, дома в кругу самых родных и близких людей. В сердцах влюбленных этот день оставляет самые теплые и яркие впечатления. К сожалению, память, порой, играет злую шутку, стирая некоторые яркие моменты. Фотографии об этом незабываемом дне в жизни молодоженов помогут восстановить воспоминания. Настоящий профессионал своего дела Марина Самойлова – этот фотограф на свадьбу в Харькове может запечатлеть на бумаге не только силуэты молодоженов, но и передать их чувства, которые они испытывают в этот удивительный для них день.

    Фотограф на свадьбу

    Если ранее в качестве фотографа часто приглашали знакомого человека, родственника, владевшего элементарными навыками съемки, сегодня дело обстоит иначе. Профессионал обладает конкретными знаниями, имеет соответствующий опыт, умеет любую фотографию превратить в художественное произведение, сделать ее «живой». Кроме того, он должен:

    • Постоянно совершенствоваться, повышая свою квалификацию, искать новые формы съемки, проявлять нестандартность и креативность. Только в этом случае он будет интересен и актуален.
    • Свадебный фотограф каждую минуту должен помнить о том, что подобное мероприятие является торжественным, а не обычной рядовой съемкой. Каждая свадьба – особенная, неповторимая, поэтому уникальная. Профессионал обладает тонким вкусом, острым взглядом, внимательностью, ведь в его обязанности входит фиксация интересных событий, требующих его вмешательства только как фотографа.
    • Планируя делать свадебные фотографии, профессионал должен быть готов к капризам погоды и нестандартным ситуациям. Лужи, ветер, мокрый снег, бокал пролитого вина никоим образом не повлияют на качество съемки. В любой подобной ситуации он успокоит молодых, гостей, сделает все возможное, чтобы фотографии были неотразимы.

    Свадебный фотограф – это огромная ответственность. Ведь от его знаний, умений, творческой жилки зависит те волнительные минуты, которые будут испытывать супруги, просматривая фотографии своего первого семейного праздника. Всеми этими качествами обладает Марина Самойлова – настоящий профессионал своего дела. На свадьбе не бывает мелочей, все тонкости и нюансы торжества она умеет грамотно запечатлеть в кадре. Это и красивая история любви, оригинальные конкурсы, выкуп невесты и, конечно же, сама церемония сочетания браком или венчание. Если вас заинтересовал свадебный фотограф, цена https://samoilova.in.ua/wedding-photo-price за предоставленную услугу, имеется на ее официальном сайте.

    *Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.

  • Цікаві факти про нагороди

    Найнезвичайні нагороди в світі

    За всю історію людства було придумано безліч не тільки почесних, але й неоднозначних і часом просто дивних нагород. Чого варта одна тільки премія Дарвіна, яка присуджується людям, які втратили можливість залишити після себе нащадків або померли через власну дурість. Наприклад, одним із найвідоміших лауреатів такої премії став якийсь єгиптянин, який через небажання розплачуватися за випите в барі пиво стрибнув у вікно в надії втекти від бармена, але влучив прямо в пащу крокодила, якому, мабуть, навіть і не снився настільки доступний і необережний обід.

    Таку нагороду, як “Золоту малину” не прагне отримати жоден режисер або актор. “Малина” присуджується тільки тим діячам кінематографа, які відверто погано зіграли ролі, зрежисували фільм або ще якось невигідно продемонстрували себе перед глядачами.

    У 80-х роках була заснована премія “Пігасус”, яка вручалася тим, хто зробив найбільш значний внесок у розвиток псевдонауки. Не дивно, що багато вчених бояться такої премії як вогню, адже її присудження може поставити хрест на успішній науковій кар’єрі.

    Різноманітні нагороди і премії прийнято присуджувати працівникам на багатьох підприємствах, і треба сказати, що такі нагородження досить добре стимулюють співробітників на нові звершення. Щоб замовити сувенірну продукцію і всілякі нагороди, варто звернутися до компанії “Матріс” (https://matrice.com.ua/catalog/izgotovlenie-znachkov), майстри якої завжди готові швидко і якісно виконати будь-яке ваше замовлення.

    Найвідоміші нагороди

    Однією з найбільш відомих і унікальних нагород є орден “Перемоги”, яким були нагороджені всього 17 чоловік. До цього часу жодна з цих нагород не була виставлена на продаж, тому визначити реальну вартість ордена неможливо.

    У Британії дуже престижною вважається нагорода “Хрест Вікторії”, яка була заснована після закінчення Кримської війни. Цікаво, що матеріалом для виготовлення цих нагород досі служить бронза із захоплених під час війни російських артилерійських знарядь.

    Найбільш же бажаною нагородою для будь-якого вченого є усім відома Нобелівська премія. Вручення нагороди відбувається щороку в один і той же день — у день смерті Нобеля.

    *Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.

  • Навіть невелика кількість зелених насаджень покращує психічне здоров’я міських мешканців

    Без сумніву, зелені насадження приємніші для ока, ніж занедбані та всіяні сміттям порожні ділянки. Однак нові дослідження показують, що рослинність має і набагато більше значення для міських жителів: навіть невелика кількість зелених насаджень чинить позитивний вплив на психічне здоров’я людей.

    Навіть невеличкі зелені ділянки можуть значно поліпшити настрій тих, хто живе в міських районах з недостатнім рівнем обслуговування. Перетворення порожніх ділянок на зелені насадження має оздоровчий ефект для жителів міста, повідомляє MNN.

    При цьому не обов’язково витрачати мільйони на міські парки, які приваблюють туристів. Дорогі парки — це непогано, але коли справа доходить до того, щоб якісно змінити життя малозабезпечених городян, досить і невеликих зелених зон.

    Нове дослідження, проведене у Філадельфії (місті, де достатньо покинутих будинків і вільних ділянок, особливо у районах із низькими доходами), показує, що зелений простір — це, так би мовити, те, що лікар прописав.

    Дослідження, опубліковане в JAMA Open Network, — одне з багатьох, у яких проводиться паралель між міськими зеленими зонами та психічним здоров’ям мешканців. Але, як пояснює Рейчел Морелло-Фрош, професор кафедри екологічної науки, політики й управління в Каліфорнійському університеті Берклі, це дослідження є відносно новаторським, оскільки воно не є строго наглядовим.

    Під час дослідження вчені довільним чином вибрали 541 вільну ділянку у Філадельфії. Потім команда розділила ці ділянки на 110 зон і провела опитування 442 дорослих філадельфійців, що живуть за чверть милі від них. Учасникам задали питання, що стосуються, перш за все, їхнього психічного здоров’я та загального добробуту: як часто вони відчувають себе нервовими, безнадійними, пригніченими, неспокійними, непотрібними тощо.

    Після цього вчені розділили 110 зон на три групи. Територію просторів, які потрапили до першої групи, Пенсільванське садівниче товариство повністю змінило. Вивезли сміття, прибрали зарості бур’янів та чагарників, посадили невеликі дерева, зробили газон, встановили дерев’яні паркани. Території, віднесені до другої групи, також очистили від сміття та провели деяке базове обслуговування, але повністю їх не озеленювали. Остання група стала контрольною, і на територіях, віднесених до неї, нічого не робили (але після завершення дослідження їх також облагородили).

    Вісімнадцять місяців потому дослідники повторно опитали людей, що живуть поблизу цих ділянок. Вони виявили, що ті, хто живе поруч із територіями, які були повністю трансформовані у зелені насадження, відчули значне поліпшення настрою порівняно із тими, хто проживає поблизу розчищених ділянок, із яких тільки прибрали сміття або залишили без зміни.

    У тих, хто живе поблизу повністю озеленених ділянок, депресія знизилася майже на 42% порівняно з іншими групами. Самооцінка «поганого психічного здоров’я» філадельфійців зменшилася на 62,8%. Зміни в бік поліпшення психічного здоров’я та благополуччя були найбільш помітними в найбідніших районах, випадково вибраних для дослідження.

    Ці висновки підтверджують, що вплив зелених насаджень може стати частиною відновлення психічного здоров’я, особливо для людей, що живуть у стресових і хаотичних міських умовах. Вчені впевнені, що зелений простір відіграє важливу роль для здоров’я людини: допомагає швидше відновлюватися від розумової втоми та долати стрес.

    Читайте далі:

    Як дерева зцілюють людей: унікальна японська практика лісотерапії

    Чи може перебування серед природи запобігти розвитку шизофренії?

    Прогулянки в лісі лікують хворе серце та легені

  • Даже небольшое количество зелёных насаждений улучшает психическое здоровье городских жителей

    Без сомнения, зелёные насаждения приятнее для глаз, чем заброшенные и усеянные мусором пустые участки. Однако новые исследования показывают, что растительность имеет и гораздо большее значение для городских жителей: даже небольшое количество зелёных насаждений оказывает позитивное влияние на психическое здоровье людей.

    Даже небольшие зелёные пространства могут значительно улучшить настроение тех, кто живёт в городских районах с недостаточным уровнем обслуживания. Превращение пустых участков в зелёные насаждения имеет оздоровительный эффект для жителей города, сообщает MNN.

    При этом не обязательно тратить миллионы на городские парки, которые привлекают туристов. Дорогие парки — это неплохо, но когда дело доходит до того, чтобы качественно изменить жизнь малоимущих горожан, достаточно и небольших зелёных зон.

    Новое исследование, проведённое в Филадельфии (городе, где нет недостатка в заброшенных зданиях и свободных участках, особенно в районах с низкими доходами), показывает, что зелёное пространство — это, как говорится, то, что доктор прописал.

    Исследование, опубликованное в JAMA Open Network, — одно из многих, в которых проводится параллель между городскими зелёными зонами и психическим здоровьем жителей. Но, как объясняет Рейчел Морелло-Фрош, профессор кафедры экологической науки, политики и управления в Калифорнийском университете Беркли, это исследование довольно новаторское, поскольку оно не является строго наблюдательным.

    В ходе исследования учёные случайным образом выбрали 541 пустующий участок в Филадельфии. Затем команда разделила эти участки на 110 зон и опросила 442 взрослых филадельфийцев, живущих в четверти мили от них. Участникам задали вопросы, касающиеся, прежде всего, их психического здоровья и общего благополучия: как часто они чувствуют себя нервными, безнадёжными, подавленными, беспокойными, ненужными и т. п.

    После этого учёные разделили 110 зон на три группы. Территорию пространств, которые попали в первую группу, Пенсильванское садоводческое общество полностью преобразовало. Вывезли мусор, убрали заросли сорных кустарников, посадили небольшие деревья, застелили землю газоном, установили деревянные заборы. Территории, отнесённые к второй группе, также очистили от мусора, и провели некоторое базовое обслуживание, но полностью их не озеленяли. Последняя группа стала контрольной, и на территориях, отнесённых к ней, ничего не делали (но после завершения исследования их также облагородили).

    Восемнадцать месяцев спустя исследователи повторно опросили людей, живущих поблизости этих участков. Они обнаружили, что те, кто живёт рядом с территориями, которые были полностью трансформированы в зелёные насаждения, испытали значительное улучшение настроения по сравнению с проживающими поблизости от расчищенных участков, с которых только убрали мусор или оставили без изменения.

    У тех, кто живет вблизи полностью озеленённых участков, депрессия снизилась почти на 42% по сравнению с другими группами. Самооценка «плохого психического здоровья» филадельфийцев уменьшилась на 62,8%. Изменения в сторону улучшения психического здоровья и благополучия были наиболее заметными в беднейших районах, случайно выбранных для исследования.

    Эти выводы подтверждают, что влияние зелёных насаждений может стать частью восстановления психического здоровья, особенно для людей, живущих в стрессовых и хаотических городских условиях. Учёные уверенны, что зелёное пространство играет важную роль для здоровья человека: оно помогает быстрее восстанавливаться от умственной усталости и преодолевать стресс.

    Читайте далее:

    Как деревья исцеляют людей: уникальная японская практика лесотерапии

    Может ли пребывание среди природы снизить риск развития шизофрении?

    Прогулки в лесу как чудесное лекарство от 100 болезней

  • Кішр: кавовий чай або чайна кава?

    Кішр, інша назва якого — каскара (cáscara), за звичкою називають чаєм, хоча фактично цей напій — не чай. Його отримують, заварюючи у чайнику лушпиння кавової ягоди.

    Однак не можна сказати, що кішр — це кава. Деякі визначають його як «кавовий чай».

    Протягом тривалого часу цей напій вживали лише в Ємені та Ефіопії, а потім він став популярний і в інших країнах. Сьогодні найкращий кішр постачають із Південної Америки, зокрема з Коста-Рики. Напій має незвичайний і приємний смак і його неодмінно варто спробувати.

    Як отримують кішр?

    Після збору стиглі плоди кавового дерева відправляють на переробку, де відокремлюють м’якоть і шкірку від зерен. Зерна сортують і згодом після обсмажування з них роблять каву.

    Колись цю лузгу просто відправляли в компост або утилізували іншими способами, але виявилося, що з неї можна приготувати незвичайний напій! Тому лушпиння стали висушувати окремо на сонці.

    Напій з лушпиння готують таким же чином, як заварюють звичайний чай: заливають окропом і дають настоятися кілька хвилин. За смаком цей напій не схожий ані на чай, ані на звичайну обсмажену каву.

    Хоча кішр і залишається рідкісним напоєм, але поступово його популярність зростає, і в деяких країнах більш високий попит саме на лушпиння, а не на зерна кави.

    Аїда Батлє, яка вирощує каву на своїй сімейній фермі в Санта-Ана у Сальвадорі, каже, що вона отримує $7 за фунт (близько 0,45 кг) кішра, тоді як середня ціна на каву коливається близько $1,2. Така низька ціна на каву тримається вже близько двох років через надлишок бобів арабіки.

    Кішр — приготування та дегустація

    Кішр не можна класифікувати як каву, адже він не зроблений із бобів. Але це також і не чай, тому що він зроблений із плодів кавового дерева. Деякі кажуть, що найкраще відносити кішр до фруктового відвару або трав’яного чаю. Він трохи солодкий і має фруктові ноти. У напої міститься кофеїн, але тільки близько чверті від його кількості в каві.

    Оскільки кішр готують як чай, його можна зробити гарячим або холодним, використовуючи будь-який спосіб, яким ви любите заварювати чай. Іноді в напій додають різні спеції, цукор або мед.

    Ось декілька варіантів приготування кішра:

    Читайте далі:

    Матча — супернапій для здоров’я та довголіття

    Найефективніший детокс-напій — яблуко, імбир і лимон

    Смачна «Риба по-кантонськи» на пару та історія шеф-повара, який був змушений оголосити голодування

  • Кишр: кофейный чай или чайный кофе?

    Кишр, второе название которого — каскара (cáscara), по привычке называют чаем, хотя фактически он им не является. Этот напиток получают, заваривая в чайнике шелуху кофейной ягоды.

    Однако нельзя сказать, что кишр — это кофе. Некоторые определяют его как «кофейный чай».

    В течение длительного времени этот напиток употребляли только в Йемене и Эфиопии, а затем он стал популярен и в других странах. Сегодня лучший кишр поставляют из Южной Америки, в частности из Коста-Рики. Напиток имеет необычный и приятный вкус, и его непременно стоит попробовать.

    Как получают кишр?

    После сбора спелые плоды кофейного дерева отправляют на переработку, где отделяют мякоть и кожуру от зёрен. Зёрна сортируют и впоследствии после обжарки из них делают кофе.

    Когда-то эту лузгу просто отправляли в компост или утилизировали другими способами, но оказалось, что из неё можно приготовить необычный напиток! Поэтому шелуху стали высушивать отдельно на солнце.

    Напиток из шелухи готовят таким же образом, как заваривают обычный чай: заливают кипятком и дают настояться несколько минут. На вкус этот напиток не похож ни на чай, ни на обычный обжаренный кофе.

    Хотя кишр и остаётся редким напитком, но постепенно его популярность растёт, и в некоторых странах более высокий спрос именно на шелуху, а не на зёрна кофе.

    Аида Батле, которая выращивает кофе на своей семейной ферме в Санта-Ана в Сальвадоре, говорит, что она получает $7 за фунт (около 0,45 кг) кишра, тогда как средняя цена на кофе колеблется около $1,2. Такая низкая цена на кофе держится уже около двух лет из-за избытка бобов арабики.

    Кишр — приготовление и дегустация

    Кишр нельзя классифицировать как кофе, так как он не сделан из бобов. Но это также и не чай, потому что он сделан из плодов кофейного дерева. Некоторые говорят, что лучше всего относить кишр к фруктовому отвару или травяному чаю. Он немного сладкий и имеет фруктовые ноты. В напитке содержится кофеин, но только около четверти от его количества в кофе.

    Поскольку кишр готовят как чай, его можно сделать горячим или холодным, используя любой способ, которым вы предпочитаете заваривать чай. Иногда в напиток добавляют различные специи, сахар или мёд.

    Вот несколько вариантов приготовления кишра:

    Читайте далее:

    Матча — супернапиток для здоровья и долголетия

    Яблоко, имбирь и лимон — самый эффективный детокс-напиток

    Вкуснейшая «Рыба по-кантонски» на пару, и история шеф-повара, который был вынужден объявить голодовку