Blog

Частина 3: Масові вбивства на Сході

Зміст:

Вступ

1. Насильницькі основи комуністичного правління

а) Прихід до влади більшовиків

б) Захоплення влади компартією Китаю

2. Потерпілими знову виявилися робітники і селяни

а) Убивства робітників і селян у Радянській Росії

б) КПК копіює радянську модель

3. Абсолютна жорстокість компартії

а) Звірства ВКП(Б)

– Система ГУЛАГ, що надихнула Гітлера на створення концтаборів

– Убивства за допомогою штучно створеного масового голоду

– Убивства членів компартії під час «Великого чищення»

б) Звірства компартії Китаю

– Штучно створений компартією голодомор у Китаї

– Убивства людей і знищення традиційної культури під час «Культурної революції»

– Безпрецедентне зло: переслідування Фалуньгун

4. Червоний комуністичний терор на експорт

Посилання

Попередня | Перейти до змісту | Наступна

* * *

Вступ

Існування деспотичного комуністичного режиму почалося з тієї миті, як компартія захопила владу в Росії. Відтоді пройшло вже 100 років. За даними Конгресу США, комуністичні режими знищили щонайменше 100 мільйонів людей. [1] У «Чорній книзі комунізму» детально з конкретними фактами описано історію вбивств, які скоїла компартія. [2]

Після розпаду СРСР і падіння комуністичних режимів у Східній Європі було розсекречено багато архівів, а також дані Дослідного кабінету з історії партії при ЦК КПК, і стала відомою інформація про кількість убитих під час різних політичних рухів у Китаї та Північній Кореї. Громадськість отримала наочну картину про схильність комуністичних диктатур до вбивств.

Чимало дослідників порівнювали тоталітаризм комуністичних режимів з тоталітаризмом нацистів. Хоча є багато паралелей, які можна знайти, проте є одна важлива відмінність, яку часто не враховують. Нацисти знищували євреїв лише для того, щоб знищити їх фізично. Але знищення людей компартіями було не самоціллю, а інструментом і є далеким від їхньої кінцевої мети.

Віряни не вважають фізичну смерть своєю справжньою смертю, оскільки душа потрапляє до раю або народжується знову в циклі перевтілень. За допомогою вбивств комуністична партія вселяє в серця людей страх, змушуючи їх прийняти її лиху ідеологію. Псуючи моральність людей, компартія прирікає їхні душі на потрапляння в пекло. Компартія прагне не лише фізично вбити людей, а й знищити їхню душу.

Убивства людей компартією мають ще одну особливість — це посилення жорстокості членів партії й вибір її ватажком найбільш лихого з них. Люди не можуть зрозуміти, чому компартія постійно проводить внутрішні чищення. Багато членів партії просто мали свою думку з якогось окремого питання. Вони залишалися вірними партії і її керівництву, проте їх піддавали нелюдяним чищенням аж до знищення всіх їхніх родичів.

Одна з причин полягає в тому, що компартія вважає Бога і людство своїми ворогами. Проявляючи крайню злість, вона постійно відчуває небезпеку для свого існування. Тому вона має знайти людину, яка не відрізняє правду від брехні, добро від зла, і зробити її своєю головною силою. Ці люди вирізняються і проявляють себе в процесі масових вбивств. Зробивши таку людину лідером, компартія передає йому владу і в такий спосіб забезпечує подальше існування свого тиранічного режиму.

Наприклад, під час кривавої розправи над студентами в 1989 році всіх членів партії, які відмовилися брати в ній участь, було відсіяно. Обрали і висунули на пост генсека КПК найбільш лихого — Цзян Цземіня. Потім, коли Цзян почав переслідування Фалуньгун, він просунув на високі посади у вищому керівництві Ло Ганя і Чжоу Юнкана, які в процесі цих репресій продемонстрували свою здатність скоювати найжорстокіші злочини.

Ще одним мотивом масових убивств є залучення до них усього суспільства, як це було зроблено під час «Культурної революції». Унаслідок скоєння вбивств та іншого жорстокого безумства, люди стали співучасниками злочинів КПК, і найжорстокіші злочинці стали найстійкішими послідовниками партії. Навіть сьогодні багато колишніх хунвейбінів («червоні охоронці» — прим. пер.), які вчиняли погроми та вбивства, голосно заявляють, що не шкодують про те, що коїли в молодості.

Ба більше, у процесі масових розправ лиха секта комуністів знищує ворогів, яких сама ж і створює. Убиваючи своїх жертв відкрито і свідомо, комуністична партія приводить усе населення до страху і слухняності.

Усе це дає нам змогу сформулювати загальний принцип: упродовж усієї історії, незалежно від того, чи відбувалося це під час війни або за часів деспотичного правителя, завжди спочатку виникав ворог, і лише тоді починалися вбивства. Компартія діє в прямо протилежний спосіб, вона сама шукає ворогів, щоб почати вбивства, а якщо не знаходить, то створює їх.

У такій країні, як Китай, з її довгою історією і багатою культурою, комуністична партія не могла б досягти своїх цілей без періодичних і масштабних убивств людей. Традиційно китайський народ вірив і шанував божественне. Інакше, занурений у п’ятитисячолітню культурну спадщину китайський народ не потерпів би існування варварської і блюзнірської компартії. Тому, щоб проникнути в таке суспільство і міцно пустити в ньому коріння, єдиним способом для компартії було вдатися до жорстокості та масових убивств. Проте перед цим компартія провела генеральну репетицію в СРСР.

1. Насильницькі основи комуністичного правління

Для втілення лихої примари відправна точка комунізму не могла бути будь-якою іншою, ніж варварською. Після того, як Маркс проголосив, що «Європою бродить примара, примара комунізму», маргінали й люмпени з дна суспільства заснували Паризьку комуну, зруйнували французьку столицю та її унікальні блискучі витвори мистецтва і культури. У Росії й Китаї Всесоюзна комуністична партія (більшовиків) (ВКП(Б)) і КПК також захопили владу підлими актами змови й кровопролиття.

а) Прихід до влади більшовиків

У лютому 1917 року через нестачу продовольства і погіршення умов праці, робітники в Росії влаштували страйк. Коли заворушення поширилися на всю країну, цар Микола II зрікся престолу, і в країні було створено Тимчасовий уряд. Дізнавшись про ці події, Володимир Ленін негайно повернувся до Росії зі свого заслання у Швейцарії. Тоді в розпалі була Перша світова війна, і Леніну довелося проїзджати через ворожі країни. Наприкінці 2007 року німецький журнал «дер Шпіґель» підтвердив припущення, які було зроблено ще 90 років тому. [3] У ті роки Німеччина на чолі з імператором Вільгельмом II перебувала з Росією у стані війни. Імператор Вільгельм розумів, що Ленін може завдати Росії безліч бід, тому він дозволив Леніну проїхати через Німеччину до Швеції, а потім через Фінляндію до Росії. Окрім цього, німецький імператор надав Леніну значну підтримку у вигляді грошей та зброї. За даними на кінець 1917 року, МЗС Німеччини виділив Леніну 26 мільйонів марок. Черчилль дав таку оцінку вчинкам німців, що повернули Леніна до Росії: «Вони застосували в Росії найстрашнішу зброю. Вони привезли туди Леніна в закритому автомобілі, як бактерію чуми». [4] Своєю чергою, Ленін, скориставшись смутою в Росії, 7 листопада 1917 року (25 жовтня за юліанським календарем) здійснив державний переворот (жовтневий переворот) і повалив Тимчасовий уряд. Так було встановлено перший у світі комуністичний режим.

Проте 5 січня 1918 року, під час перших виборів до Всеросійських установчих зборів, партія соціалістів-революціонерів Росії (есери) з великою перевагою за кількістю голосів перемогла партію влади, тобто очолювану Леніним партію більшовиків. У голосуванні взяли участь більш ніж 44,4 мільйона людей, з яких лише 24% віддали свої голоси за більшовиків, тоді як партія есерів отримала 40% голосів. Більшовики ці вибори програли.

Після такого результату виборів Ленін, усупереч своїм попереднім обіцянкам, заявив, що Установчі збори є «ворогом народу». Підготувавшись заздалегідь, у день початку роботи Установчих зборів більшовицька партія Леніна оголосила в Петрограді воєнний стан, мобілізувала війська і розпустила Установчі збори. Як наслідок, результати виборів 5 січня було визнано недійсними.

Жовтневий переворот у Росії дав початок міжнародному комуністичному рухові у ХХ столітті. Він привів у дію повсюдне поширення насильницького комуністичного руху, що принесло нескінченні біди людям усього світу. З того часу не припиняються масові вбивства.

б) Захоплення влади компартією Китаю (КПК)

Незабаром після утворення Радянської Росії виникли сприятливі умови для експорту революції до Китаю, який був членом Третього інтернаціоналу (Комінтерну).

Більшовики відрядили до Китаю Григорія Войтинського для створення там комуністичного осередку. Потім Михайло Бородін сприяв тому, щоб Гоміньдан прийняв політику Першого об’єднаного фронту (союз між партією Гоміньдан і КПК — прим. пер.). За цією угодою, новоствореній компартії Китаю було надано можливості для швидкого зростання шляхом підривання Гоміньдану.

У той час, коли урядові війська Гоміньдану впродовж восьми років вели важку війну проти японської армії, КПК використала цей конфлікт як прикриття для розширення своїх сил. Під час вторгнення японців до Китаю Червона Армія КПК опинилася на межі поразки, але після перемоги Китаю вона похвалилася тим, що з 30 тисяч бійців Червоної армії КПК збільшила свої сили до 1,32 мільйона солдатів регулярних військ і 2,6 мільйона людей у складі народного ополчення.

Після капітуляції Японії КПК, з одного боку, вела фальшиві мирні переговори з Гоміньданом, а з другого — схиляла США та СРСР відмовитися від їхньої політики підтримки Гоміньдану. 1949 року КПК, остаточно розгромивши урядові сили Гоміньдану, створила найлихіший у світі тоталітарний комуністичний режим.

Тоді комуністичний табір був дуже потужним. До нього входили дві великі країни з найбільшою територією і найчисельнішим населенням — СРСР і Китай. Практично весь азійський континент став «червоним». Цей табір займав одну третину всієї території й населення планети. Багато країн Африки, Південної Америки та Південно-Східної Азії також стали союзниками ВКП(Б) чи КПК.

Мільйони людей віддали свої життя на полях битв у Другій світовій війні, але несподіваним результатом цієї війни стало стрімке розширення впливу тоталітарного комунізму і значне зміцнення його позицій.

2. Потерпілими знову виявилися робітники й селяни

І теорія Маркса, і риторика комуністів рясніє заявами про принцип опори на пролетарів і селян, а також обіцянками представляти їхні інтереси тощо. Але на практиці від політики комуністичної системи найбільше постраждав саме клас робітників і селянство.

а) Убивства робітників і селян у Радянській Росії

1918 року, після того, як Ленін незаконно розпустив Установчі збори, саме робітники стали першими, хто почав протестувати проти комуністичної диктатури. Десятки тисяч робітників з Петрограда й Москви вийшли на демонстрації проти розпуску Установчих зборів. Більшовики жорстоко розправилися з мирними демонстрантами, відкривши по них вогонь. Вулиці Петрограда й Москви було залито кров’ю робітників. Найбільша в той час профспілка країни «Всеросійський виконавчий комітет залізничників» оголосила політичний страйк на знак протесту проти розпуску Установчих зборів. Його підтримало багато інших профспілок. Проте компартія дуже швидко придушила цей страйк за допомогою армії. У результаті цю та інші профспілки, які не були під контролем більшовиків, було заборонено. Відтоді компартія поступово взяла під свій контроль профспілки і зробила їх державними.

Навесні 1919 року страйки робітників спалахнули в багатьох містах Росії. Голодні робітники вимагали таких самих продовольчих пайків, які отримували солдати Червоної армії, а також скасування особливих привілеїв членів компартії, вимагали користування правом на свободу висловлювань і вільні вибори. Як наслідок, усі ці страйки було жорстоко придушено силами ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем, рос. «ЧК»), які заарештовували й розстрілювали страйкарів.

Улітку 1918 року через громадянську війну Росія залишилася без продовольства. Щоб владнати продовольчу проблему, у червні 1918 року Ленін відправив Йосипа Сталіна до міста Царицин (нині Волгоград, раніше Сталінград) у басейні річки Волга, оскільки цей регіон традиційно вважали житницею Росії. Ленін наказав Сталіну провести там масштабні розправи, і Сталін влаштував там масові розстріли селян. У телеграмі Сталін повідомив Леніна: «Не турбуйтеся, наша рука не затремтить». Незабаром після цього велику партію зерна під охороною було відправлено з Царицина до Москви.

Жорстокість комуністичного режиму викликала ще більший опір з боку селян. У серпні 1918 року селяни Пензенської області підняли озброєне повстання, яке швидко поширилося на сусідні регіони. Для придушення повстання компартія застосувала армію. Ленін тоді відправив телеграму пензенським більшовикам, у якій мовилося наступне:

«1. Повісити (обов’язково повісити, щоб народ бачив) не менше 100 явних куркулів, багатіїв, кровожерів.

2. Оприлюднити їхні імена.

3. Відняти в них весь хліб.

4. Призначити заручників відповідно до вчорашньої телеграми.

Зробити так, щоб на сотні верст народ бачив, тремтів, знав, кричав: душать і задушать кровожерів куркулів». [5]

До Жовтневої революції Тамбов був одним з найбагатших регіонів Росії. Щоб захопити там продовольство, уряд Радянської Росії організував і відправив туди безліч загонів, які здійснювали «продрозверстку» (конфіскування зерна). Щоб не допустити насильницького вилучення зерна, понад 50 тисяч тамбовських селян зі зброєю в руках сформували сили самооборони і почали протистояти загонам «продрозверстки», які також були озброєні.

З метою придушення опору в Тамбові радянська влада в червні 1921 року запропонувала Михайлу Тухачевському використати проти «бандитів» отруйний газ. Після того, як Тухачевський застосував хімічну зброю і вчинив масштабні підпали, більшу частину території Тамбовської області було повністю спустошено. Згідно з оцінками, 100 тисяч тамбовських селян і їхніх родичів, які брали участь в опорі, було кинуто за ґрати або відправлено в заслання, близько 15 тисяч людей було вбито.

Масштабні вбивства, скоєні компартією в Росії, стали прикладом для КПК, яка пізніше також почала репресії проти китайських робітників і селян.

б) КПК копіює радянську модель

Китай має фундамент у вигляді глибокої й великої п’ятитисячолітньої культури. Традиції шанування Бога глибоко проникли в саму суть китайців. Для злого духу комунізму, який спирається на обман, мутацію, проникнення в тил ворога та інші методи, було дуже непросто змінити давні традиційні основи китайців. Тому КПК зробила своєю мішенню еліту суспільства, яка була носієм традиційної культури. Також КПК почала знищувати духовну опору і культурні пам’ятники китайської цивілізації, розриваючи зв’язок китайців з Богом. Традиційну спадщину Китаю було замінено на «партійну культуру». Її насаджували людям, що вціліли після масових вбивств. Особливо постраждала молодь. Її перетворили на «вовченят», вони стали для злого духу комунізму пішаками в довгостроковому знищенні людства.

Відразу після захоплення влади КПК почала створювати ворогів, розпочавши з еліти суспільства. У селах почалися масові вбивства поміщиків і сільської аристократії, а в містах — капіталістів. У такий спосіб КПК створила атмосферу терору і привласнила громадські багатства.

Далі, щоб спонукати селян убивати поміщиків і заможних селян, а також підтримати новий комуністичний режим, КПК провела так звану земельну реформу. Проте після закінчення розправ над сільською елітою КПК заявила, що землю можна передавати селянам тільки у формі кооперативів. На практиці це означало, що селяни, як і раніше, залишаться без власної землі.

У березні 1950 року КПК ухвалила «Директиву про суворе придушення контрреволюційних елементів». До історії це увійшло як рух «Придушення контрреволюції». Цей рух був спрямований на знищення заможних жителів села. За даними КПК, на кінець 1952 року було знищено понад 2,5 мільйона «контрреволюціонерів». Насправді ж було вбито понад п’ять мільйонів людей, що тоді становило близько 1% населення Китаю.

Після розправи над сільською елітою КПК почала кампанії «Боротьба проти трьох зол» і «Боротьба проти п’яти зол», у процесі яких було знищено багатих городян. Лише в одному Шанхаї, за неповною статистикою, у період з 25 січня по 1 квітня 1952 року унаслідок цих кампаній 876 людей наклали на себе руки. Багато капіталістів вчиняли самогубства разом з усіма членами своїх сімей.

КПК не зупинилася на знищенні заможних селян і городян. Вона далі грабувала селян, дрібних торгівців і ремісників, привласнюючи їхнє майно. Унаслідок усього цього більшість робітників і селян, як і раніше, залишилися бідними.

3. Абсолютна жорстокість компартії

а) Звірства ВКП(Б)

Система ГУЛАГ, що надихнула Гітлера на створення концтаборів

5 вересня 1918 року Ленін наказав створити на Соловецьких островах перший радянський концтабір з метою арешту, тортур і вбивств політичних в’язнів і дисидентів, які виступали проти жовтневого перевороту і були ворогами радянської влади. Ці концтабори були попередниками сумнозвісного ГУЛАГу сталінської епохи. Під керівництвом Йосипа Сталіна система ГУЛАГу виросла до жахливих масштабів, коли ВКП(Б) активізувала свій політичний терор і проводила дедалі масштабніші чищення. На момент смерті Сталіна в 1953 році було 170 адміністрацій ГУЛАГу, які включали понад 30 тисяч окремих таборів, розкиданих по всьому Радянському Союзу. Вони поширилися всіма регіонами країни, немов безкрайній архіпелаг.

У книзі «Архіпелаг ГУЛАГ» Олександр Солженіцин перелічив 31 метод допиту під тортурами — від психологічних мук до фізичних принижень, що включали все без будь-яких обмежень. Таємна поліція часто застосовувала багато тортур одночасно, щоб вичерпати фізичні й психічні сили жертви та змусити її зізнатися в будь-якому злочині [6].

Люди, які потрапляли до концтабору, страждали від постійного браку їжі та одягу. Щодня, навіть у лютий мороз, вони по 12–16 годин виконували виснажливу фізичну роботу. Кількість загиблих була величезною. Багатьох людей кинули до таборів разом із сім’ями. У деяких сім’ях чоловік відбував покарання, а дружину відправляли у заслання. Не щадили навіть 80-річних людей похилого віку. Склад засуджених варіювався від високопоставленої партійної еліти, державних керівників і вищого командного складу армії до абсолютно звичайних громадян з усіх верств суспільства, включаючи вірян, інженерів, техніків, лікарів, студентів, викладачів, робітників і селян.

Прийнято вважати, що концентраційні табори були винаходом нацистської Німеччини, але насправді концтабори Радянської Росії були зразком подібних форм репресій у всьому світі, як за комуністичних, так і за некомуністичних режимів. До того, як спалахнула Друга світова війна, Гітлер відправляв офіцерів гестапо в Росію переймати досвід, накопичений комуністами в будівництві ГУЛАГу.

За неповною статистикою, у період з 1930 по 1940 роки в системі ГУЛАГ загинуло понад пів мільйона ув’язнених. 1960 року систему ГУЛАГ скасували. 2013 року російський урядовий сайт повідомив, що у в’язницях і трудових таборах ГУЛАГу було засуджено та ув’язнено понад 15 мільйонів людей, а більш ніж 1,5 мільйона померли до звільнення.

Убивства за допомогою штучно створеного масового голоду

Комуністичні режими використовують для вбивств людей також і голод. У 1932–1933 роках в Україні стався Голодомор. У такий спосіб ВКП(Б) здійснила етнічне чищення і геноцид українців. Підґрунтям цієї події була впроваджувана ВКП(Б) в Україні політика колективізації сільського господарства, яка наразилася на опір з боку місцевих селян. Як наслідок, більшість селян, які були успішними в сільському господарстві, ВКП(Б) затаврувала «куркулями» і цілими сім’ями відправляла в заслання до Сибіру й Центральної Азії. Це призвело до того, що сільськогосподарське виробництво і видобування зерна в Україні в 1932 році різко впали.

Узимку 1932–1933 років радянський уряд припинив продовольче забезпечення України. Республіку за периметром оточили кордоном міліції, унаслідок чого ніхто не міг урятуватися втечею. Спочатку українці тамували голод, користуючись запасами овочів і картоплі. Проте уряд Радянської Росії відправив до України загони «продрозверстки», які віднімали в кожної сім’ї всі запасені овочі й картоплю. Дуже скоро селяни стали одне за одним масово помирати від голоду. Було безліч випадків людоїдства. Були також випадки, коли взимку селяни їли поховані туші котів, собак і худоби. Селянам було заборонено входити в міста з метою пошуку чи купівлі харчових продуктів. Дуже багато хто помер на рейках і на узбіччях залізниць.

Після Голодомору більш ніж мільйон українських підлітків утратили батьків і стали сиротами. Безпритульним дітям не залишалося нічого іншого, як іти в міста просити милостиню. Уряд Сталіна вирішив, що колосальна кількість підлітків-жебраків псує блискучий імідж СРСР, тому Сталін підписав указ про те, що підлітків, старших за 12 років, треба розстрілювати. За різними даними, унаслідок Голодомору загинуло від 2,5 до 4,8 мільйона людей. На вулицях Харкова (тогочасної столиці Радянської України) можна було всюди бачити трупи людей, що померли від голоду.

Убивства членів компартії під час «Великого чищення»

Мета злого духу комунізму — знищити все людство. До цього включно входить і знищення своїх послідовників. Тому компартія ніколи не виявляла вибачливості навіть до своїх соратників. За правління Сталіна терор і вбивства поступово посилювалися. 1938 року Сталін розпочав криваві політичні репресії, які тривали 10 років. Серед них було так зване «Велике чищення» («Великий терор») — рух, у якому Сталін знищив членів верхнього ешелону комуністичного керівництва.

За дослідженням істориків, під час «Великого чищення» з присутніх на XVII з’їзді ВКП(Б) 1966 депутатів 1108 було заарештовано за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. На XVII з’їзді членами ЦК і кандидатами в його члени було обрано 139 людей.

Із сімох членів Політбюро останнього скликання, обраного за життя Леніна, Сталін умертвив п’ятьох членів: Каменєва, Троцького, Зінов’єва, Рикова і Томського. З обраних у період 1919–1935 років 31 члена Політбюро 20 було вбито. Колись Берія сказав такі слова: «Приведіть до мене людину, і я знайду докази її злочинів».

Це чищення зачепило представників усіх соціальних верств. Репресії в релігійній і науковій, освітній і художній сферах сталися раніше, ніж репресії військового командування і політичної еліти. Проте найбільшу ціну в сталінській політиці терору заплатили прості радянські громадяни.

То скільки ж людей було заарештовано, убито, узято під варту і відправлено до таборів під час сталінського «Великого терору»? Точних записів і відповіді на це запитання досі немає. У червні 1991 року, напередодні розпаду СРСР, голова КДБ СРСР Володимир Крючков оприлюднив такі дані: з 1920 по 1953 роки було репресовано понад 4,2 мільйона людей, з них більш ніж 2 мільйони було репресовано під час «Великого чищення». Олександр Яковлєв, який очолював у радянську і єльцинську епохи роботу з реабілітації, в одному інтерв’ю у 2000 році сказав, що сталінські репресії зачепили щонайменше 20 мільйонів людей [7].

б) Звірства компартії Китаю

У період з 1949 року, коли компартія Китаю (КПК) захопила владу, по 1966 рік унаслідок політичних рухів «Боротьба з контрреволюцією», «Боротьба проти трьох зол», «Боротьба проти п’яти зол», «Боротьба проти правих» і «Великий стрибок», який спричинив Великий китайський голодомор, загинули кілька десятків мільйонів китайців.

Потім виникла кривава внутрішньопартійна боротьба. Нове покоління китайців, вихованих у дусі атеїзму і вирощених у партійній культурі, уже виросли і стали дорослими. Завдяки цьому злий дух комунізму розпочав ще божевільніші вбивства і руйнування, щоб знищити традиційну китайську культуру, яка формувалася впродовж кількох тисяч років.

Штучно створений компартією голодомор у Китаї

У 1959–1962 роках у Китаї стався голодомор, що за масштабами не мав прецеденту у світі. Щоб обдурити світ, КПК стверджує, що він був викликаний природними причинами. Насправді 1958 року КПК активно почала створювати народні комуни і проводила політику «Великого стрибка». Унаслідок цього було вичерпано не лише всі запаси зерна, а й знищено китайське сільськогосподарське виробництво. До того ж посадовців усіх рівнів, від провінційного до сільського, змушували давати неправдиві звіти про врожай зерна і стягувати надвеликі податки відповідно до вигаданих цифр про врожай. Це призвело до того, що, навіть віддавши владі всі свої особисті продовольчі пайки, посівне і фуражне зерно, селяни так і не могли досягти цифр, указаних у неправдивій статистиці.

Органи КПК усіх рівнів відправляли до сіл спеціальні загони, які піддавали тортурам і допитам селян, які вмирали від голоду. Вони примушували їх віддати останні залишки продовольства. Наслідуючи приклад репресій, які проводили радянські комуністи, КПК відрізала селянам шлях до міст та інших регіонів, де можна було б знайти їжу. І це спричинило масову загибель цілих сімей і навіть сіл. Неодноразово виникало людоїдство, на узбіччях доріг усюди лежали трупи людей, які померли від голоду. Це було справді страхітливе видовище. Коли селяни, щоб урятувати своє життя, йшли захоплювати продовольство, їх жорстоко вбивали.

Віддане владі зерно пішло на масову закупівлю зброї в СРСР, а також для експорту за кордон в обмін на золото і погашення боргів. Загибель стількох людей компартію зовсім не хвилювала. Лише за три роки голодомор знищив десятки мільйонів китайців.

Убивства людей і знищення традиційної культури під час «Культурної революції»

16 травня 1966 року було опубліковано «Інформаційне повідомлення ЦК КПК», де йшлося, що КПК починає «Велику культурну революцію». У серпні пекінські хунвейбіни, серед яких було чимало дітей партійної еліти, стали вчиняти в Пекіні масштабні грабежі, побиття і вбивства. До кінця місяця в усіх районах Пекіна було вбито тисячі людей. Ці дії згодом дістали назву «Кривавий серпень».

Наведемо один лише приклад бійні в пекінському повіті Дасін. З 27 серпня по 1 вересня 1966 року в 48 великих виробничих бригадах 13 народних комун (виробнича й адміністративна одиниця КНР — прим. пер.) повіту Дасін у різний час було вбито 325 людей. Серед них найстаршому було 80 років, наймолодшому — лише 38 днів. В одному випадку було вбито 22 людини. Хунвейбіни застосовували такі способи вбивства: побиття палицями, удари різаком для соломи та задушення мотузками. Немовлят убивали, розриваючи навпіл, наступивши на одну ногу і потягнувши за другу.

Злий дух комунізму змушував людей вірити, що скоєння вбивств і побиття необхідні, що треба позбутися властивої їм доброти, до ворогів треба ставитися нещадно і жорстоко. Це було частиною партійної культури, і таких прикладів дуже багато. Кожний злочин КПК робив внесок у створення партійної культури, за допомогою якої знищували традиційну культуру і моральність людей. Під дією отрути партійної культури багато людей перетворилися на солдатів злого духу комунізму і знаряддя вбивств.

Коли люди бачать, якими жорстокими й кровожерними є комуністичні тоталітарні режими, вони не можуть зрозуміти, як можна настільки втратити людське обличчя та опуститися до такого нелюдяного варварства. Причина в тому, що вони були одержимими гнилою нечистю та виродженими духами, якими керувала примара комунізму.

Загиблих неприродною смертю за весь період «Культурної революції» важко підрахувати. За оцінками більшості дослідників, ця цифра становить понад 2 мільйони людей. Авторитетний американський дослідник масових убивств на планеті професор Рудольф Руммель у книзі «Криваве століття Китаю» (China’s Bloody Century: Genocide and Mass Murder Since 1900, Transaction Publishers, 1991) зазначив, що кількість загиблих під час «Культурної революції» становила близько 7,73 мільйона людей.

Доцент Шаньдунського університету Дун Баосюнь і заступник очільника Дослідного бюро історії партії в провінції Шаньдун Дін Лунцзя спільно написали книгу «Реабілітація після несправедливості — перегляд зфальшованих справ і виголошення справедливого вироку». 1997 року її опублікувало видавництво «Женьмінь чубаньше» в китайській провінції Аньхой. У книзі наводиться цитата колишнього віце-голови ЦК КПК Є Цзяньїна з його промови на церемонії закриття робочої конференції ЦК 13 грудня 1978 року: «ЦК за 2 роки 7 місяців провів усебічне дослідження. У „Великій культурній революції“ загинуло 20 млн людей, зазнали політичного переслідування понад 100 млн людей, що становить 1/9 всього населення країни, і було змарновано 800 млрд юанів».

Згідно із записами в «Зібранні обраних творів Ден Сяопіна», з 21 по 23 серпня 1980 року Ден двічі давав інтерв’ю італійській журналістці Оріані Фаллачі в Будинку народних зібрань (будівля китайського парламенту — прим. пер.). Фаллачі запитала Ден Сяопіна: «Скільки ж, зрештою, загинуло людей у «Великій культурній революції»? Ден відповів: «Скільки людей насправді загинуло у „Великій культурній революції“? Це воістину астрономічна цифра, яку ніколи неможливо буде підрахувати».

Ден Сяопін навів типовий приклад засудження невинного: Кан Шен, голова таємної поліції комуністичної партії, звинуватив провінційного секретаря партії Чжао Цзяньміня з провінції Юньнань у державній зраді та в тому, що той був агентом Гоміньдану. Кан Шен наказав міністрові громадської безпеки Сє Фучжи заарештувати Чжао Цзяньміня й ув’язнити його. Судова справа одного лише Чжао Цзяньміня загалом зачепила понад 1,38 мільйона людей, унаслідок чого було забито до смерті понад 17 тисяч людей, а 60 тисяч осіб — покалічено. В одному лише районі міського округу Куньмін було забито до смерті 1493 і покалічено 9661 людину.

Безпрецедентне зло: переслідування Фалуньгун

Кілька десятиліть убивств, насильницького промивання мізків, насадження партійної культури та освіти, які проводила КПК, привели до того, що моральність людей, що не вірять у Бога, опустилася далеко за найнижчу межу, яку встановив людям Бог. Навіть ті люди, які все ще вірять у Бога, уже не знають, що таке справжня віра. Вони потрапили в пастку неправдивих релігійних організацій, створених і контрольованих компартією. Якщо так триватиме і далі, на людство чекатиме велике лихо, що знищить людей, як пророкували у священних текстах різних давніх цивілізацій.

Щоб підвищити рівень моральності суспільства і врятувати людей, навесні 1992 року Вчитель Лі Хунчжи поширив духовну практику Фалуньгун (Фалунь Дафа), яка базується на вірі в принципи «Істина-Доброта-Терпіння».

Усього за кілька років практика Фалуньгун, яка до того ж має великий оздоровчий ефект, широко розповсюдилася в Китаї і в усьому світі. І прихильники цього вчення, і їхні родичі на собі пережили чудеса зцілення і стали більш добрими людьми. Понад 100 мільйонів послідовників Фалуньгун у всьому світі вплинули на моральний рівень суспільства, і воно знову стало знаходити свої моральні орієнтири.

Кінцева мета лихої примари комунізму полягає в тому, щоб через знищення культури та псування моралі перешкодити людям отримати порятунок від Творця. Тому зла примара відразу сприйняла Фалуньгун як свого найголовнішого ворога.

У липні 1999 року тодішній лідер КПК Цзян Цземінь самовільно ухвалив рішення розв’язати масштабні репресії проти Фалуньгун. У процесі цієї жорстокої кампанії, що охопила всі куточки Китаю, КПК застосувала найлихіші методи зі свого арсеналу, якими можна було б виконати директиву Цзяна Цземіня: «Зганьбити їхню [прихильників Фалуньгун] репутацію, розорити їх фінансово і знищити їх фізично».

Масштабна пропаганда компартії, наповнена наклепом і ненавистю до Фалуньгун, змусила китайців схвалити ці репресії та відкинути принципи «Істини-Доброти-Терпіння» (основне кредо вчення Фалуньгун), зробивши вибір на користь брехні, зла і боротьби.

Лиха примара привела суспільство до ще глибшого падіння моральності людей. Вона змусила їх, відкинувши Фалуньгун, зрадити Бога. Дуже багато китайців через тривале перебування в середовищі тиску, брехні й промивання мізків, стали байдужими до терору. Вони вдають, що не помічають жодних репресій, і навіть, усупереч своїй совісті, беруть у них участь, не підозрюючи, що в такий спосіб їх ведуть до загибелі.

Лиха примара комунізму не обмежилася лише Китаєм. За допомогою економічних важелів вона змусила замовкнути країни вільного світу, щоб вони не могли вплинути на репресивну політику КПК щодо Фалуньгун, щоб вони закривали очі на це нелюдяне переслідування, дозволяючи КПК вчиняти ще жорстокіше і свавільніше.

Застосовуючи весь накопичений у Китаї і за кордоном арсенал репресивних засобів, цього разу КПК перевершила жорстокістю всіх своїх попередників. Вона почала силоміць використовувати послідовників Фалуньгун як живих донорів органів, убиваючи їх, коли знадобиться, і продаючи їхні органи за десятки і сотні тисяч доларів.

7 липня 2006 року канадський адвокат-правозахисник Девід Мейтас і колишній член парламенту Канади Девід Кілгур опублікували свій перший звіт під назвою «Криваві жнива: послідовників Фалуньгун убивають для отримання органів». У цьому документі наводяться численні докази, що підтверджують факт того, що вирізання органів у живих послідовників Фалуньгун у Китаї справді існує. Автори звіту назвали це «небаченим досі злом на Землі».

Через 10 років, у червні 2016 року було опубліковано доповнений звіт під назвою «Криваве вирізання органів. Бійня», у якому на 680 сторінках з використанням близько 2400 посилань аналізуються факти того, що злочини КПК з вирізання органів тривають і досі, і те, яких великих масштабів вони досягли.

13 червня 2016 року нижня палата парламенту США одноголосно (шляхом опитування присутніх voice vote) ухвалила Резолюцію №343, у якій висувається вимога до КПК негайно припинити вирізання органів у послідовників Фалуньгун та інших в’язнів сумління.

Величезні прибутки, які приносить ця чорна трансплантологія, не лише допомагають КПК підтримувати репресії. Це також привело до Китаю велику кількість людей з усього світу, яким потрібна операція з пересадки органів. Іноземці за гроші купують органи послідовників Фалуньгун, що робить їх співучасниками злочинів. Вони фактично допомагають компартії вбивати людей. Саме це і треба лихій примарі, щоб ще більше наблизитися до своєї кінцевої мети — знищення людства.

З моменту захоплення влади КПК ніколи не послабляла переслідування вірян. Ми детально розповімо про це в частині 6 цієї книги.

4. Червоний комуністичний терор на експорт

У «Чорній книзі комунізму» в розділі «Злочини, терор, репресії» наводиться приблизна статистика кількості людей, убитих комуністичними режимами в різних країнах:

— СРСР: 20 мільйонів убитих;

— Китай: 65 мільйонів убитих;

— В’єтнам: 1 мільйон убитих;

— Північна Корея: 2 мільйони вбитих;

— Камбоджа: 2 мільйони вбитих;

— Східна Європа: 1 мільйон убитих;

— Латинська Америка: 150 тисяч убитих;

— Африка: 1,7 мільйона вбитих;

— Афганістан: 1,5 мільйона вбитих;

— міжнародний комуністичний рух і партії комуністів, що не перебувають при владі: 10 тисяч убитих. [8]

Загальна кількість убитих, за даними авторів книги, становить 94 мільйони.

За оцінками дослідників, у Камбоджі в період з 1975 по 1979 роки режим червоних кхмерів, який перебував під безпосереднім контролем КПК, знищив від 1,4 до 2,3 мільйона людей. Це при тому, що загальне населення цієї країни на той час становило трохи більше 7 мільйонів людей. Комуністичний режим Камбоджі влаштував найбільш екстремальний терор серед аналогічних режимів, знищивши майже третину населення своєї країни.

У Північній Кореї в період з 1948 по 1987 роки комуністичний режим шляхом примусової праці в таборах і розстрілів знищив понад мільйон жителів країни. У 90-х роках від голоду померли від 240 до 420 тисяч осіб. У період з 1993 по 2008 роки в Північній Кореї неприродною смертю померли від 600 до 850 тисяч людей. Прийшовши до влади, Кім Чен Ин також розпочав своє правління з масштабних убивств, включаючи вбивства високопосадовців і їхніх родичів. До того ж він погрожував світу ядерною війною.

Лише за сто років після створення першого комуністичного уряду в Росії лиха примара комунізму знищила в підконтрольних їй країнах більше людей, ніж загинуло у двох світових війнах. Історія комунізму — це історія вбивств. Кожна сторінка цієї історії просочена кров’ю його жертв.

Посилання:

[1] “Remembering The Victims Of Communism.” https://www.congress.gov/congressional-record/2017/11/13/extensions-of-remarks-section/article/E1557-2

[2] Stéphane Courtois, ed., The Black Book of Communism: Crimes, Terror, Repression，trans. Jonathan Murphy (Cambridge: Harvard University Press, 1999), 4.

[3] “Revolutionaer Seiner Majestät” (德皇陛下的革命), http://www.spiegel.de/spiegel/print/d-54230885.html.

[4] Winston S. Churchill, The World Crisis, Volume 5.

[5] Robert Service, Lenin: A Biography (London: Macmillan, 2000), 365.

[6] Aleksandr Solzhenitsyn, The Gulag Archipelago: 1918-1956.

[7] 中国社科院译《雅科夫列夫访谈录（1992—2005）》。

[8] Stéphane Courtois, ed., The Black Book of Communism: Crimes, Terror, Repression，trans. Jonathan Murphy (Cambridge: Harvard University Press, 1999), 4.

Попередня | Перейти до змісту | Наступна

Джерело: EpochTimes

Стартап зі США Оri розробив роботизований інтер’єр, який чудово підходить для маленьких квартир. За бажанням спальня перебудовується у вітальню, розширюючи життєвий простір і надаючи користувачам більше місця для життя, роботи і розваг.

Дослідження показали, що в усьому світі люди почали віддавати перевагу невеликим житловим приміщенням. Наприклад, за останні 10 років у США середня площа квартир скоротилася приблизно на 10%. У зв’язку з урбанізацією продовжує зростати потреба в ефективному використанні невеликих площ. Тому і з’являються інновації, які допомагають ефективніше використовувати обмежений життєвий простір.

Розробники з Массачусетського технологічного інституту (MIT) використовують робототехніку, щоб зробити невеликі кімнати зручнішими для життя. Для проекту CityHome компанії Ori вони створили гардероб, що може перебудовуватися. За його допомогою квартира площею 18,6 м² може «розширюватися», збільшуючи корисну площу.

«Ми створили революційно нову концепцію для житлового простору невеликого розміру: роботизовану меблеву систему, яка перетворюється на спальню, офіс/гардеробну або вітальню за допомогою натискання кнопки або голосової команди в додатку. Це дозволить людям використовувати одну кімнату декількома способами, просто переміщуючи меблі», — говорять розробники.

Провідний дослідник CityHome Хасье Ларреа заснував компанію Ori для комерційного просування розробленої ними технології. На даний момент вони представляють три види автоматизованих меблів.

Перша шафа — Ori Pocket Closet — являє собою місце для зберігання одягу, взуття та аксесуарів. У закритому стані шафа також може перетворитися на стіл, мультимедійну консоль або книжкову полицю.

Друга шафа — Ori Studio Suite. За бажанням власника вона перетворює однокімнатну квартиру на спальню, кабінет, повнорозмірну вітальню або гардеробну. Ori Studio Suite вже була встановлена в більш ніж 20 будинках по всій території США.

Третя інновація — Ori Cloud Bed — ліжко, яке опускається та піднімається, перетворюючись на вбудовану підвісну стелю. Коли ліжко вгорі, на його місці можуть знаходитися диван і журнальний столик.

Система перебудови меблів працює за допомогою голосової активації через Google Assistant або Amazon Alexa, а також за допомогою програми Ori або вбудованого елемента управління. У неї також є ручне управління (на випадок відключення електроенергії).

Читайте далі:

Американець оселився в найменшому будинку зі сміттєвого баку

Старі дитячі іграшки перетворюються на нові меблі: ідея бельгійської компанії ecoBirdy

Чи безпечний клімат у будинку? Про це розкажуть сенсори Whare Hauora

Стартап из США Оri разработал роботизированный интерьер, который отлично подходит для маленьких квартир. По желанию спальня перестраивается в гостиную, расширяя жизненное пространство и предоставляя пользователям больше места для жизни, работы и развлечений.

Исследования показали, что во всём мире люди стали отдавать предпочтение небольшим жилищам. Например, за последние 10 лет в США средняя площадь квартир сократилась примерно на 10%. В связи с урбанизацией продолжает расти потребность в эффективном использовании небольших площадей. Поэтому и появляются инновации, которые помогают эффективнее использовать ограниченное жизненное пространство.

Разработчики из Массачусетского технологического института (MIT) используют робототехнику, чтобы сделать небольшие комнаты более удобными для жизни. Для проекта CityHome компании Ori они создали перестраиваемый гардероб. С его помощью квартира площадью 18,6 м² может «расширяться», увеличивая полезную площадь.

«Мы создали революционно новую концепцию для жилого пространства небольшого размера: роботизированную мебельную систему, которая превращается в спальню, офис/гардеробную или гостиную с помощью нажатия кнопки или голосовой команды в приложении. Это позволит людям использовать одну комнату несколькими способами, просто перемещая мебель», — говорят разработчики.

Ведущий исследователь CityHome Хасье Ларреа основал компанию Ori для коммерческого продвижения разработанной ими технологии. На данный момент они представляют три вида автоматизированной мебели.

Первый шкаф — Ori Pocket Closet — представляет собой место для хранения одежды, обуви и аксессуаров. В закрытом состоянии шкаф также может превратиться в стол, мультимедийную консоль или книжную полку.

Второй шкаф — Ori Studio Suite. По желанию владельца он превращает однокомнатную квартиру в спальню, кабинет, полноразмерную гостиную или гардеробную. Ori Studio Suite уже был установлен в более чем 20 домах по всей территории США.

Третья инновация — Ori Cloud Bed — кровать, которая опускается и поднимается, превращаясь во встроенный подвесной потолок. Когда кровать вверху, на её месте могут находиться диван и журнальный столик.

Система перестройки мебели работает с помощью голосовой активации через Google Assistant или Amazon Alexa, а также с помощью приложения Ori или встроенного элемента управления. У неё также есть ручное управление (на случай отключения электроэнергии).

Читайте далее:

Американец поселился в самом маленьком доме в мире

Старые детские игрушки превращаются в новую мебель: идея бельгийской компании ecoBirdy

Безопасен ли климат в доме? Об этом расскажут сенсоры Whare Hauora

У сезон грипу саме час згадати про безпечні способи і натуральні засоби, які допоможуть зупинити поширення вірусу в будинку і не допустити зараження домочадців. Якщо ви зробили все можливе, щоб уникнути зараження грипом на роботі, вдома також не варто знижувати пильність. Часто трапляється, що хтось із сім’ї раптово захворює без явного прояву симптомів, і вірус починає швидко поширюватися.

Використання антибактеріальних мил, серветок та інших подібних засобів не ефективне і навіть може призвести до протилежного результату. Фактично, протимікробні серветки не можуть повністю знищити бактерії, і вже після першого протирання на поверхні знову з’являються патогени.

Що стосується побутових мийних засобів — вони не лише дорогі, але й більшість із них містить близько 60 потенційно небезпечних хімічних речовин, здатних викликати астму, рак, репродуктивні порушення і порушення в роботі гормональної системи.

Існує й альтернатива — декілька безпечних прийомів із використанням натуральних засобів:

1. Обробка поверхонь, до яких часто торкаються

На твердих поверхнях вірус грипу може існувати до 8 годин, тому багато людей заражаються, торкаючись, наприклад, до дверних ручок, перемикачів світла, кранів і стільниць. Регулярно обробляйте їх розчином із розпилювальної пляшки. Змішайте 1 ст.л. оцту з 450 мл води. Після розпилення протріть, використовуючи одноразові паперові рушники. Не використовуйте губку: вона буде переносити мікроби з одного місця на інше.

2. Очищення кухонних дощок

Дерев’яні або пластикові дошки для нарізання — це розсадник мікробів. На них можуть жити не тільки харчові патогени, але й віруси грипу.

Пластикові дошки можна мити в посудомийній машині. А для очищення дерев’яної дошки використовуйте потужний натуральний засіб: занурте половину лимона у харчову соду і протріть ним поверхні. Після цього розпиліть на дошку розчин оцту із водою та висушіть паперовим рушником.

3. Дезінфекція меблів

Дерев’яні меблі можна очистити, використовуючи розчин із двох стаканів оливкової олії та соку одного лимона. Змішайте їх у розпилювальної пляшці і нанесіть. Витріть м’якою тканиною.

Щоб очистити плінтуси та стіни, розчиніть ½ склянки бури у 3,7 л гарячої води та протріть їх цим розчином.

4. Миття посуду

Якщо у вашій раковині накопичилося багато посуду, обов’язково завантажте його в посудомийну машину і промийте у режимі дуже гарячої води. Це допоможе усунути мікроби. Якщо у вас немає машини, мийте посуд, використовуючи найгарячішу воду, яку можете витерпіти.

5. Дезінфекція девайсів

Стільникові телефони та пульти дистанційного управління — одні з найнебезпечніших речей в будинку, враховуючи кількість мікробів на їхній поверхні. Для їхнього очищення зробіть дезінфікуючі серветки, використовуючи оцет у поєднанні з іншими натуральними інгредієнтами.

Для цього знадобиться:

• 1 стакан води;
• 1/4 склянки оцту;
• по 8 крапель ефірних олій чайного дерева, евкаліпта і лимона;
• порожній контейнер;
• 15–20 квадратів тканини, наприклад, зі старої футболки.

Складіть шматки тканини в порожній контейнер. У окремій ємності змішайте воду, оцет і ефірні олії. Добре перемішайте. Налийте суміш поверх тканини в контейнер, щоб вона увібрала розчин. Через декілька хвилин серветки можна використовувати.

6. Прання постільної білизни

Під час хвороби людина проводить багато часу в ліжку, а це значить, що постіль потрібно прати часто і в максимально гарячій воді.

7. Прибирання туалету та ванної

Для дезінфекції туалету змішайте 2 ч.л. олії чайного дерева із 2 склянками води в пульверизаторі. Цю ж суміш можна використовувати для очищення душа та ванної.

8. Прибирання столу

На письмовому столі може бути у 400 разів більше бактерій, ніж на сидінні унітазу. Регулярно протирайте поверхню столу сумішшю оцту і води.

9. Дезінфекція дитячої кімнати

Якщо дитина захворіла, обов’язково здійсніть прибирання кімнати із застосуванням засобів, про які говорилося вище. Окрім того, усі предмети (іграшки в тому числі) обробіть сумішшю оцту з водою або домашніми серветками для дезінфекції. М’які іграшки краще випрати у машині та висушити на повітрі.

10. Зволоження повітря

Джеффрі Шаман із Колумбійського університету та його колеги, порівнявши 30-річні спостереження з медичними документами, виявили, що епідемії грипу майже завжди супроводжуються падінням вологості повітря. Кожного разу, як ви чхаєте або кашляєте, частинки з дихальних шляхів потрапляють у повітря. У вологому повітрі вони осідають, проте у сухому поділяються на більш дрібні та зависають у ньому на години або дні. Це означає, що взимку ми практично дихаємо сумішшю з мертвих клітин, слизу та вірусів усіх, хто був у приміщенні останнім часом. Тому в боротьбі з вірусами грипу допоможе зволожувач повітря.

Читайте далі:

Шлунковий грип і норовірусна інфекція: як запобігти і як лікувати

Ефірна олія евкаліпта для лікування та її інші застосування

Застуда чи грип? Як відрізнити та як лікувати

В сезон гриппа самое время вспомнить о безопасных способах и натуральных средствах, которые помогут остановить распространение вируса в доме и не допустить заражения домочадцев. Если вы сделали всё возможное, чтобы избежать заражения гриппом на работе, дома также не стоит ослабевать бдительность. Часто случается, что кто-то из семьи внезапно заболевает без явного проявления симптомов, и вирус начинает быстро распространяться.

Использование антибактериальных мыл, салфеток и т.п. средств не эффективно и даже может привести к противоположному результату. Фактически, салфетки с противомикробной пропиткой не могут полностью убить бактерии, и уже после первого протирания на поверхности снова появляются патогены.

Что касается бытовых чистящих средств — они не только дорогие, но и большинство из них содержат около 60 потенциально опасных химических веществ, способных вызвать астму, рак, репродуктивные нарушения и нарушения в работе гормональной системы.

Существует и альтернатива — несколько безопасных приёмов с использованием натуральных средств:

1. Обработка поверхностей, к которым часто прикасаются

На твёрдых поверхностях вирус гриппа может существовать до 8 часов, поэтому многие люди заражаются, дотрагиваясь, например, до дверных ручек, переключателей света, кранов и столешниц. Регулярно обрабатывайте их раствором из распылительной бутылки. Смешайте 1 ст.л. уксуса с 450 мл воды. После распыления протрите, используя одноразовые бумажные полотенца. Не используйте губку: она будет переносить микробы с одного места на другое.

2. Очистка кухонных досок

Доски для нарезания, будь то деревянные или пластиковые, — это рассадник микробов. На них могут жить не только пищевые патогены, но и вирусы гриппа.

Пластиковые доски можно мыть в посудомоечной машине. А для очищения деревянной доски используйте мощное натуральное средство: окуните половину лимона в пищевую соду и протрите им поверхности. После этого распылите на доску раствор уксуса с водой и высушите бумажным полотенцем.

3. Дезинфекция мебели

Деревянную мебель можно очистить, используя раствор из двух стаканов оливкового масла и сока одного лимона. Смешайте их в распылительной бутылке и нанесите. Вытрите мягкой тканью.

Чтобы очистить плинтусы и моющиеся стены, растворите ½ стакана буры в 3,7 л горячей воды и протрите их этим раствором.

4. Мытьё посуды

Если в вашей раковине скопилось много грязной посуды, обязательно загрузите её в посудомоечную машину и промойте в режиме самой горячей воды. Это поможет устранить микробы. Если у вас нет машины, мойте посуду, используя самую горячую воду, которую можете вытерпеть.

5. Дезинфекция девайсов

Сотовые телефоны и пульты дистанционного управления — одни из самых опасных вещей в доме, учитывая количество микробов на их поверхности. Для их очистки сделайте дезинфицирующие салфетки, используя уксус в сочетании с другими натуральными чистящими ингредиентами.

Для этого понадобятся:

• 1 стакан воды;
• 1/4 стакана уксуса;
• по 8 капель эфирных масел чайного дерева, эвкалипта и лимона;
• пустой контейнер;
• 15–20 квадратов ткани, например, из старой футболки.

Сложите куски ткани в пустой контейнер. В отдельной ёмкости смешайте воду, уксус и эфирные масла. Хорошо перемешайте. Налейте смесь поверх ткани в контейнер, чтобы она впитала раствор. Через несколько минут салфетки можно использовать.

6. Стирка постельного белья

Во время болезни человек проводит много времени в кровати, а это значит, что постельные принадлежности нужно стирать часто и в максимально горячей воде.

7. Уборка туалета и ванной

Для дезинфекции туалета смешайте 2 ч.л. масла чайного дерева с 2 стаканами воды в пульверизаторе. Эту же смесь можно использовать для очистки душа и ванной.

8. Уборка стола

На письменном столе может быть в 400 раз больше бактерий, чем на сиденье унитаза. Регулярно тщательно протирайте поверхность стола смесью уксуса и воды.

9. Дезинфекция детской комнаты

Если ребёнок заболел, обязательно проведите уборку комнаты с применением средств, о которых говорилось выше. Кроме того, все предметы (и игрушки в том числе) обработайте смесью уксуса с водой или домашними салфетками для дезинфекции. Мягкие игрушки лучше отправить в стиральную машину и высушить на воздухе.

10. Увлажнение воздуха

Джеффри Шаман из Колумбийского университета и его коллеги, сравнив 30-летние наблюдения с медицинскими документами, обнаружили, что эпидемии гриппа почти всегда сопровождаются падением влажности воздуха. Всякий раз, когда вы чихаете или кашляете, частицы из дыхательных путей попадают в воздух. Во влажном воздухе они оседают, однако в сухом разделяются на более мелкие и зависают в нём на часы или дни. Это означает, что зимой мы практически дышим смесью из мёртвых клеток, слизи и вирусов всех, кто был в помещении в последнее время. Поэтому в борьбе с вирусами гриппа поможет увлажнитель воздуха.

Читайте далее:

Желудочный грипп и норовирусная инфекция: как предотвратить и как лечить

Лучшие рецепты использования эвкалипта для лечения и в быту

Простуда или грипп? Как отличить и как лечить

Стартап из Австралии ОSeyeris разработал рулетку для слабовидящих. Она представляет собой измерительную ленту, которая передаёт данные на мобильное приложение, и телефон озвучивает полученную с Macaron информацию.

Многие из привычных действий, которые не представляют труда для обычных людей, для слабовидящих становятся проблемой. Например, как измерить что-либо рулеткой, если невозможно увидеть цифры?

Этим вопросом задалась команда стартапа OSeyeris из Университета Квинсленда, которая разрабатывает предметы и устройства для людей с проблемами зрения.

«Наша миссия состоит в объединении аппаратного и программного обеспечения, чтобы сделать его более доступным, и преодолеть различие между зрячими и слабовидящими людьми. Мы хотим объединить передовую робототехнику с элегантным дизайном, чтобы создать технологию, которая будет полезна для всех, и в том числе для слепых и слабовидящих», — говорят в OSeyeris.

Устройство Macaron позволяет делать измерения с повышенной точностью и удобством. Оно связано с мобильным приложением через Bluetooth для обеспечения аудиоизмерений (цифровое считывание) и представляет собой эластичную и прочную измерительную ленту с крючком. После того как пользователь выполнит измерение, данные отправляются в приложение, которое затем сообщает точную длину предмета.

Рулетка эргономична: две кнопки позволяют получить полный контроль над данными, и больше не нужно никаких лишних действий. Сохраняя измерения прямо в облаке, приложение позволяет в любое время получать доступ к любым измерениям.

Чтобы обеспечить точное позиционирование на ощупь, в ленте есть откидной магнитный наконечник, который также помогает автоматически выпрямить измерительную ленту. Тактильная вибрация обратной связи позволяет пользователю узнать, что измерения были сохранены.

«Элегантный дизайн устройства размером с ладонь перевернёт все ваши представления о рулетке. С помощью крепкой ленты можно измерить всё, что угодно: руку, холодильник или даже банан. Просто подключите Macaron к приложению, и всё готово», — говорят разработчики.

Долгосрочная цель компании — с помощью универсального дизайна устранить потребность в использовании различных специализированных вещей.

Тестирование смарт-рулетки уже завершено, и команда готовится к её ограниченному выпуску на платформе краудфандинга.

Читайте далее:

Создана интеллектуальная трость для слабовидящих — WeWALK

Слепым и слабовидящим на помощь придут современные девайсы

Создана камера, которая поможет слепым видеть фотографии

Частина 2: Зародження комунізму в Європі

Зміст:

Передмова

1. Маркс сповідував єретичний культ атеїзму
2. Історичні передумови виникнення марксизму
3. Велика французька революція і комунізм
4. Паризька комуна — з неї у нашому світі почався комунізм
5. Комунізм поширюється по всьому світу

Посилання

Попередня | Перейти до змісту | Наступна

* * *

Передмова

В ортодоксальних релігіях є пророцтва, багато з яких вже збулося. Такі пророцтва існують не лише в релігіях. Наприклад, француз Нострадамус залишив нам книгу «Центурії». Є також відомі пророцтва з Перу, Кореї та інші. Що стосується Китаю, то в періоди династій Хань, Тан, Сун і Мін було зроблено систематизовані пророцтва, точність яких викликає у людей велике здивування [1].

Це явище свідчить про те, що історія є зовсім не просто якимось природним довільним процесом. Вона розвивається за заздалегідь написаним сценарієм. Напрям її розвитку та усі великі важливі події було заплановано дуже давно. В останній період історії (можливо, цей період також є й початком нового циклу історії) усі світові релігії чекають приходу Спасителя.

Коли пишуть сценарій драми, то намагаються зробити його максимально захопливим. Щоб досягти цієї мети треба ввести в дію безліч персонажів і такі події, які зробили б кульмінацію захопливою. [2] Якщо дивитися з цієї позиції, кульмінацією історії людства є нинішній останній етап боротьби Добра і Зла, перед тим, як Спаситель проявить свої чудотворства. Безліч подій було заплановано саме заради цього. Диявол розробив детальний план зі знищення людства, але всемогутній, милосердний Творець запланував свій шлях порятунку, щоби в самому кінці пробудити людей, що заблукали, й звільнити їх із сітей диявола. Усе це зумовило нинішні складні обставини у світі людей.

Багато світових ортодоксальних релігій передбачили прихід Творця у кінці часів. Релігії також передбачили, що в майбутньому стануться дуже страшні події, світ заполонять демони й доведуть його до хаосу, бо моральність людей стане дуже низькою. Це не що інше, як сучасний світ.

Такий стан занепаду моралі виник не за один день. Однією з головних причин виникнення нинішнього стану суспільства є велике поширення атеїзму, а також неправдивих теорій, які одурманюють людей. Ці теорії з’явилися ще до Маркса. Але Маркс зібрав ці різноманітні теорії та сформував одну «всеосяжну» теорію. Далі Ленін на основі марксизму застосував цю жорстоку теорію на практиці. Сам Маркс зовсім не був атеїстом, він поклонявся диявольському культові. Його концепції — це концепції диявола. Маркс став тим демоном, чия місія полягала в тому, щоби в самому кінці люди не змогли впізнати Творця.

1. Маркс сповідував єретичний культ атеїзму

За своє життя Маркс видав безліч книг. Найбільш відомі з них дві — це виданий в 1848 році «Маніфест Комуністичної партії» і виданий з 1867 по 1894 роки «Капітал». Ці дві книги стали ідеологічною основою комуністичного руху. Проте мало кому відомо, що Маркс був трансформований дияволом і став одним з його представників, як це виявили західні дослідники марксизму.

У юності Маркс був побожним християнином. Але потім сталося щось незвичайне, і з’явився зовсім інший Маркс.

У вірші «Прокляття того, хто втратив надію» (Invocation of One in Despair) Маркс дає нам ключ до розуміння його трансформації:

«Усім моїм заволоділо божество через прокляття і тортури долі.

Усі його світи забуті. У мене не залишилося нічого, крім помсти.

Я зведу свій трон високо над головою. Його вершина буде холодною і жахливою.

Адже його бастіоном буде забобонний страх, а його маршалом — найчорніша агонія». [3]

У листі до свого батька Маркс написав: «Епоха завершується. Моя святая святих розбилася на друзки. Її місце повинно зайняти нове божество», «Мене просто-таки захопила тривога. Я ніяк не можу змусити цю неспокійну примару вгамуватися, поки я і ти — той, хто палко мене любить, — не будемо знову разом».

У вірші «Бліда діва» Маркс сказав: «Таким чином, я вже втратив рай, і я точно знаю це. Моя душа, яка колись вірила в Бога, зараз вже приречена потрапити в пекло».

Родичі Маркса дуже чітко відчували, що він перетворюється на диявола. 2 березня 1837 року батько Маркса в листі сказав йому: «Раніше я сподівався, що одного разу ти станеш відомим і доб’єшся великого успіху. Але зараз я можу точно сказати тобі, що ці речі не доставлять мені радості. Я буду щасливий, тільки якщо ти не дозволиш дияволові змінити своє серце».

Син Маркса Едгар у своєму листі батькові від 21 березня 1854 року на початку так прямо і написав: «Мій дорогий дияволе».

Дочка Маркса написала книгу, в якій згадала, що коли була маленькою, батько розповідав їй і її сестрам безліч історій. Найбільше їй подобалися історії про деякого Ганса Рекле. Маркс розповідав ці історії кілька місяців, і вони не закінчувалися. Ганс Рекле — це чарівник, у нього був ляльковий магазин і величезні борги. Попри те, що він був чарівником, у нього часто не було грошей. Таким чином, усупереч своїй волі він був змушений продавати чортові своїх красивих ляльок одну за одною.

Проте сам Маркс продав чортові не ляльку, а власну душу в обмін на успіх, до якого прагнув. У вірші «Скрипаль» є такі одкровення Маркса:

«Як же так?! Я встромлю, без промаху встромлю

У твою душу заплямований чорною кров’ю меч.

Цієї майстерності Бог не хоче і не відає,

Вона застрибує в мозок з чорної пітьми Пекла.

Поки серце зачароване, поки почуття крутяться:

Я угоду з Сатаною уклав». [4]

Роберт Пейн у своїй книзі «Маркс» написав: «Ми можемо здогадатися, що ті нескінченні історії [про Ганса Рекле] були автобіографією самого Маркса. Він дивився на світ диявольським поглядом, йому також були властиві характерні риси диявола. Іноді він майже усвідомлював, що виконує роль диявола». [5]

Душа Маркса спрямувалася до зла й атеїзму. Одночасно з цим він також став послідовником єретичного культу, повністю протилежного ортодоксальним релігіям.

Ерік Вогелін із цього приводу написав: «Маркс вважав, що він є божеством, яке створило світ. Він не хотів визнавати себе чиїмось творінням. Він не хотів дивитися на цей світ з позиції того, хто був кимось створений… Він хотів дивитися на цей світ з протилежного боку, з позиції Бога». [6]

У вірші «Людська гордість» (Human Pride) Маркс висловив свій намір позбутися впливу Бога й бути з Ним нарівні:

«З презирством я кину світові виклик,

у його нічим не захищене обличчя

метну свою панцирну рукавичку,

цей схожий на карлика гігант впаде, хлипне й помре,

і це викличе в мене невгамовну радість.

Тоді я, немов рівний Богові, перейшовши царство,

що перетворилося на руїни, повернуся з тріумфом.

Кожне моє слово — це вогонь і дія,

і я відчуваю себе рівним з Творцем».

Проявляючи свій бунтівний дух, Маркс, будучи послідовником єретичного культу, написав: «Я весь час хочу помститися Творцеві», «Ідея Бога — це лейтмотив збоченої цивілізації, яку треба знищити».

Незабаром після смерті Маркса його служниця Олена Демут сказала: «Він [Маркс] відчував благоговійний трепет перед Богом. Коли його хвороба загострювалася, він усамітнювався в кімнаті, надівав на голову пов’язку й молився перед запаленою свічкою». Проте дослідники вказують, що форма, в якій Маркс здійснював молитви, не є іудаїстською чи християнською. Справжній Маркс не був атеїстом.

В історії людства були великі особистості, які, наставляючи людей на істинний шлях, заклали основи для кількох великих цивілізацій. Наприклад, Ісус заклав основи християнської цивілізації. Лао-цзи передав даосизм як одну з основ китайської цивілізації; Шак’ямуні створив буддизм. Люди намагаються зрозуміти, звідки походили думки цих великих осіб. Адже Ісус практично не вчився в школі. А Шак’ямуні й Лао-цзи, хоч навіть і прочитали безліч книг, але їхня мудрість виходила зовсім не з людських знань, а з їхнього просвітленого стану, якого вони досягли завдяки самовдосконаленню.

На початку цивілізації, коли закладалися її основи, своєчасно з’являлися великі люди — Просвітлені. А коли цивілізація входить в період останньої битви Добра і Зла, неодмінно повинні з’явитися агенти диявола. Хоч навіть знання Маркса якоюсь мірою й були запозичені з теорій його попередників, але наприкінці їхнім джерелом був безпосередньо злий дух. У вірші «Про Гегеля» він написав божевільну фразу: «Оскільки, розмірковуючи, я виявив найвищу з істин — що я брутальний, як Бог, і, як Він, укритий мороком».

Маркс прийшов у світ людей за велінням диявола і створив злісний комуністичний культ. Цей культ став найкоротшим шляхом до знищення моральності людей, щоб у самому кінці відвести їх від Бога та в результаті піддати вічним мукам пекла.

2. Історичні передумови виникнення марксизму

Щоби поширити марксизм, злий дух впровадив у світі різні теорії, а також створив соціальні умови, відповідні для поширення злого культу комунізму. Коротко розглянемо ці два аспекти.

Багато вчених вважає, що на теорію Маркса значно вплинув Людвіг Фейєрбах (німецький філософ-матеріаліст, атеїст, прим. пер.). Фейєрбах відкидав існування Бога і вважав, що релігія — це не більше ніж розуміння «нескінченності сприйняття». [7] Тобто, що люди винайшли Бога, перебільшивши свої здатності уяви.

Теорія Фейєрбаха дає нам змогу по-новому зрозуміти появу й значне поширення комунізму. Ця теорія стверджує, що створюючи нову техніку, розвиваючи науку, матеріальний добробут, медичний прогрес і все те, що дає людям матеріальні блага й розваги, люди можуть досягти щастя. Якщо ж людина, як і раніше, незадоволена, то залишається ще одна перешкода — це обмеження будови суспільства.Отже, розвиваючи науку й техніку, а також реформуючи суспільство, люди можуть побудувати «рай» на Землі, і їм більше не потрібен ніякий Бог. Це також є одним з важливих способів злого культу комунізму, за допомогою якого він веде людей до загибелі або примушує їх вірити у свою єретичну теорію.

Проте Фейєрбах був далеко не першим, хто став заперечувати християнство. Наприклад, німецький філософ Фрідріх Штраус у своїй книзі «Життя Ісуса» (1835 рік) виразив сумнів у правдивості Біблії та божественному походженні Ісуса. Ми можемо простежити такі ідеї й дійти до епохи Просвітництва XVII-XVIII століть і навіть до часів Давньої Греції. Але мета написання цієї книги інша.

Попри те що «Маніфест Комуністичної партії» Маркса було видано на 11 років раніше ніж книгу Дарвіна «Походження видів», абсурдна теорія еволюції Дарвіна все ж дала марксизму нібито наукове обґрунтування. Якщо всі біологічні види походять природним чином у результаті «природного добору», а люди є всього лише вищою формою життя, то в такій моделі немає місця Богові. У теорії еволюції є безліч аргументів, що суперечать один одному, і безліч прогалин, на яких ми тут детально не зупинятимемося.

У грудні 1860 року Маркс у своєму листі Енгельсу написав: «Хоч навіть книга «Походження видів» англійською мовою написана досить грубо, але вона надала основу для наших поглядів» [8], цю книгу «можна використати як наукове обґрунтування класової боротьби в історії». [9]

Теорія еволюції ввійшла до галузі природничих наук, а матеріалізм — до галузі філософії, і надала марксизму два потужні інструменти, щоби вводити людей в оману.

Окрім теоретичної підготовки, саме суспільство часів Маркса також зазнало глибокої трансформації. Маркс народився в період першої промислової революції. У 1769 році Джеймс Ватт удосконалив парову машину, і Європа перейшла з ремісничого виробництва до механізованої промисловості. Внаслідок розвитку сільськогосподарської техніки з’явилася велика кількість незайнятої робочої сили, яка могла бути задіяна на промислових підприємствах. В процесі розвитку вільної торгівлі значно розширилися ринки збуту товарів. Фінансова революція дозволила влити велику кількість капіталів у промислову революцію. Внаслідок усього цього в суспільстві сталися глибокі зміни. Індустріалізація дала великий імпульс для розвитку міст і появи нових спеціальностей, інформацій та ідей. У містах люди не так пов’язані одне з одним, як у сільських місцевостях. У місті навіть ізгой може влаштуватися й писати наукові праці. Так сталося з Марксом. Після вигнання його з Німеччини він перебирався до Франції, Бельгію, а потім до Англії, де оселився в діккенсівському середовищі лондонських нетрищ.

В останні роки життя Маркса у світі вже почалася друга промислова революція. Одне за одним з’явилися електрика, двигуни внутрішнього згоряння, хімія і таке інше. Потім було винайдено телеграф і телефон, що значно прискорило ведення листувань і передавання інформації.

Кожна соціальна зміна викликає в суспільстві потрясіння, і люди намагаються адаптуватися до нової реальності. Багато хто не міг іти в ногу з прогресом, що призвело до поляризації класу заможних і незаможних, економічної кризи та до інших проблем. Це створило ґрунт для поширення поглядів Маркса на соціальні норми й традиції як на репресивні пережитки, які неодмінно мають бути знищені. Одночасно, у міру того як технології давали змогу масштабно підкорювати природу, зарозумілість людства зростала.

Тут треба ще раз підкреслити, що, називаючи вищеперелічені зміни в суспільстві й появу різних теорій підготовкою для виникнення й поширення марксизму, правильніше було б сказати, що це диявол спеціально заздалегідь створив такі умови для появи та поширення марксизму. Немає потреби вдаватися до подробиць про те, що для досягнення своїх злісних цілей диявол також використав і вже наявні соціальні явища.

3. Велика французька революція і комунізм

У 1789 році вибухнула Велика французька революція. Її вплив виявився масштабним і далекосяжним. Внаслідок цієї революції було не лише повалено традиційну монархію, підірвано традиційний суспільний устрій, але, що ще більше показово, почалися бурхливі веселощі погромників. Саме так і сказав Енгельс: «Революція, поза сумнівами, — наймогутніша річ у світі. Революція — це коли одна частина населення за допомогою рушниць, багнетів і гармат, тобто за допомогою дуже сильного засобу, змушує іншу частину населення погодитися з її волею. Якщо сторона, що перемогла, не бажає втратити плоди своїх зусиль і завойованої перемоги, їй необхідно підтримувати своє правління за допомогою терору, спричинюючи в реакціонерів страх перед її зброєю» [10].

Якобінці, що захопили владу після Великої французької революції, добре розуміли це. Їхній лідер Робесп’єр керував за допомогою терору. Він не лише відправив на ешафот короля Франції Людовика XVI, але й стратив щонайменше 70 тисяч осіб, більшість з яких були абсолютно ні в чому невинними людьми. Нащадки написали на могильній дошці Робесп’єра: «Перехожий, молися. Не засмучуйся, що я мертвий. Адже, якби я був живий, ти був би тут замість мене!»

Усі три аспекти політики терору під час Французької революції — політичного, економічного і релігійного, які проводили якобінці, були прелюдією тиранії комуністичної партії.

Їхні дії під час політичного терору були абсолютно такими ж, як під час боротьби з контрреволюціонерами в епоху Леніна і Сталіна. Революціонери встановили в Парижі і в багатьох інших місцях гільйотини, революційні комітети ухвалювали рішення про винність або невинність підозрюваних, спеціальні представники в усіх місцях і в армії мали всю повноту влади. Санкюлоти (клас незаможних) мали в політичному житті найвищий статус, а всілякі революційні організації посилювали боротьбу проти ворогів тощо.

Характерним для них можна вважати закон від 10 червня (преріаля) 1794 року. Згідно з цим законом ліквідовувалася система попереднього слідства та адвокатури, а покаранням в усіх без винятку випадках встановлювалася страта; якщо на суді бракувало доказів, то можна було робити висновки та ухвалювати вирок «на основі відчуттів» і своїх поглядів. Утілення в життя Преріальского закону призвело до значного зростання терору. За деякими оцінками, за весь період терору під підозру потрапило й було ув’язнено від 300 до 500 тисяч осіб [11].

Економічний терор якобінців був аналогічний політиці «воєнного комунізму» Леніна. Наприклад, 26 липня 1793 року було ухвалено нормативні акти, що суворо забороняли спекуляцію товарами: «Кожен, хто запасатиме товари або предмети першої потреби, пошкоджуватиме товари та ховатиме їх, відмовляючись продавати, вважатиметься кримінальним злочинцем. Будь-хто, хто порушить цей пункт закону, окрім конфіскації його товарів, буде також засуджений до страти» [12].

Релігійний терор якобінців був характерний викорінюванням католицизму. Спочатку Франція була найбільшим поборником римсько-католицької церкви. Проте Жак Ебер, П’єр Шометт і їхні прибічники створили атеїстичну релігію й назвали її «Культом розуму» (так званого «розуму», що високо піднісся в «епоху Просвітництва»). Її мета полягала в тому, щоб знищити католицизм [13]. 5 жовтня 1793 року Національні збори скасували християнський календар і ввели республіканський. 10 листопада Собор Паризької Богоматері перетворили на «храм розуму», а одна актриса виконувала роль «богині розуму», котрій усі повинні були поклонятися. Новостворений «культ розуму», що ґрунтувався на атеїзмі, дуже швидко поширився в Парижі. За тиждень у місті закрили всі храми, крім трьох. Рух релігійного терору нестримно поширився по всій країні. Заарештували багато священиків, а деяких із них стратили [14].

Велика французька революція не лише подала приклад як вчиняти Паризькій комуні, що виникла пізніше, і Леніну, який встановив радянську владу. В ідеологічному плані вона також утворила внутрішній зв’язок із марксизмом.

Соціаліст-утопіст Франсуа Ноель Бабеф, що особисто пережив Велику французьку революцію, запропонував «ліквідувати систему приватної власності». Маркс хвалив його як першого «дійсно активного засновника комуністичної партії». У XIX столітті Франція підпала під якнайглибший вплив соціалістичних віянь. Під впливом ідей Бабефа в Парижі почало нестримно розвиватися таємне товариство «Спілка знедолених». Німецький кравець Вільгельм Вейтлінг, переїхавши до Парижа, в 1835 році вступив до цієї організації. Під його керівництвом «Спілку знедолених» у 1836 році було перейменовано в «Спілку справедливих». На з’їзді в червні 1847 року «Спілка справедливих» злилася з «Комуністичним кореспондентським комітетом», який за рік до цього заснували Маркс і Енгельс. В результаті було створено «Спілку комуністів», яку очолювали дві людини. У лютому 1848 року Маркс і Енгельс опублікували основний документ міжнародного комуністичного руху — «Маніфест Комуністичної партії».

З початком Великої французької революції Європа занурилася в період великих потрясінь. Хвиля за хвилею всюди спалахували так звані революції — від приходу до влади Наполеона до його скинення. Потім ця хвиля захлеснула Іспанію, Грецію, Португалію, різні міста Італії, Німеччину, Бельгію, Польщу та ін. До 1848 року революції й війни поширилися по всій Європі. Такі потрясіння перетворилися на середовище швидкого поширення комуністичних ідей.

У 1864 році Маркс із соратниками заснував «Міжнародне товариство робітників», яке в історії стало відоме як Перший Інтернаціонал. Маркс став його головою. За допомогою комуністичної теорії Маркс став духовним лідером руху робітників. «Маніфест Комуністичної партії» набув великого поширення.

Маркс був головним лідером Першого Інтернаціоналу. З одного боку, він намагався створити ядро, що складалося із суворо дисциплінованих революціонерів, яке би підбурювало робітників до насильства. З іншого, він також хотів ліквідувати з цієї нової організації незгодних з ним людей. Наприклад, Бакунін був першим росіянином, який зацікавився революцією. Причому він із захопленнням поширював марксизм. Проте через те, що його лідерські здібності притягнули до нього безліч членів Першого Інтернаціоналу, Маркс звинуватив Бакуніна в тому, що він — шпигун царя, і виключив його з Першого Інтернаціоналу [15].

Перший Інтернаціонал керував найбільшим комуністичним рухом. А члени його французького осередку очолили рух 1871 року — «Паризьку комуну».

4. Паризька комуна — з неї у нашому світі почався комунізм

Передумовою виникнення Паризької комуни була поразка Франції у франко-пруській війні, і хоча імператор Франції Наполеон III оголосив про капітуляцію, німці все-таки взяли Париж в облогу. Незабаром вони пішли, але через ганьбу поразки та накопичене за довгий час у французьких робітників невдоволення урядом стався соціальний вибух. Тимчасовий голова новоствореної Третьої Республіки Адольф Тьєр втік до Версалю. Внаслідок цього в Парижі виникло безвладдя.

У 1871 році очолювана погромниками й маргіналами з дна суспільства Паризька комуна почала збройний заколот. Членами її керівництва були соціалісти, комуністи, анархісти й екстремісти всіх мастей. Спираючись на теорію марксизму, а також за безпосередньої участі французької філії Першого Інтернаціоналу, вони використали незаможних для здійснення соціальної революції та руйнування традицій людської цивілізації, щоби змінити політичну та економічну систему суспільства. Вони почали великомасштабні руйнування, масові вбивства. Вони зруйнували Париж і велику кількість його культурних пам’ятників, пам’яток і творів мистецтва. Це завдало французькій культурі величезного збитку. Якось один робітник запитав: «Яка мені користь від пам’яток, оперного театру й кавового музичного салону, якщо в мене взагалі немає грошей, щоб купити квиток і піти туди?» [16]

Очевидець тих подій якось сказав: «Паризька комуна була жорстокою і безжальною. Вона була спадщиною кривавої революції 1789 року. Комуною було вчинено більше злочинів, ніж коли-небудь бачив світ. Це була кривава і сповнена насильства революція.

Люди, що брали участь в ній, були закоренілими злочинцями, бандитами, атеїстами та божевільними. Вони були до нестями п’яними від алкоголю й крові» [17].

Коли почалася Велика французька революція, всередині Франції вже виникло протистояння традицій і антитрадицій. Почесний голова Паризької комуни сказав: «Францію розколюють навпіл два принципи: принцип традицій і принцип народного суверенітету. Принцип народного суверенітету об’єднує всіх, хто бореться за майбутнє. Вони вдосталь зазнали лиха експлуатації, тому вимагають повалити рамки, що їх душать» [18].

Їхні переконання частково беруть свій початок з ненависті соціаліста-утопіста Анрі де Сен-Сімона: «Якщо в країні стане менше на одного робітника, то вона стане біднішою; а якщо в країні стане менше на одного неробу, вона стане багатшою; смерть одного багатія — це благо». У ті часи обставини були такі, що «незаможні, як розбійники, готувалися захопити майно».

У брошурі «Громадянська війна у Франції» Маркс зазначив: «Прямою протилежністю імперії є комуна — потрібно заснувати форму, за якої буде замінено не лише монархію, що здійснює класове панування, але й саму республіку. Абсолютно очевидно, що комуна якраз і є такою формою республіки». «Комуна прагне знищити класову форму власності, за якої праця більшості перетворюється на багатства меншості. Якщо це не комунізм, то що ж тоді є „вірогідним“ комунізмом?» [19]

Паризька комуна мала типові риси комунізму. У місті Вандом зруйнували колону, встановлену на згадку про героя Франції Наполеона Бонапарта; члени комуни конфіскували церковне майно і вбили священиків, заборонили в школах викладати предмети з релігійним змістом, а на статуї божеств наділи мирський одяг і вставили в рот курильні люльки (це дуже схоже на реалізоване пізніше в країнах з комуністичною диктатурою насадження державного атеїзму за допомогою збройних сил, що завдало безпрецедентного лиха релігіям і традиційним переконанням); з точки зору діячів правого крила тих часів, комуна була синонімом збирання й подальшого перерозподілу майна багатіїв уже як «спільного майна».

Великого поширення тоді набув і фемінізм. Справа дійшла навіть до того, що жінки підбурювали чоловіків спалювати та розбивати твори мистецтва. Китаєць Чжан Деі так описував ті обставини: «Серед солдатів-бунтівників вчиняли варварство не тільки чоловіки, але й жінки. Куди б вони не приходили, звідти всі відразу ж кидались врізнобіч. Жили вони в багатоповерхових будинках, харчувалися вишуканими стравами й делікатесами. Вони раділи сьогоднішньому дню й не замислювалися про смерть. Коли вони бачили, що ось-ось зазнають поразки, то спалювали палаци дотла, і рідкісні цінності наполовину перетворювалися на попіл. Зараз сотнями заарештовують жінок-бійців, і вони відразу ж у всьому зізнаються. Із тих, хто влаштовував підпали, намагаючись учинити опір під час арешту, багато хто діяв згідно з розробленим планом» [20].

З огляду на це немає нічого дивовижного у божевільних діях Паризької комуни напередодні її загибелі. 23 травня 1871 року, перед тим, як адміністрації комуни завдали поразки на останньому рубежі оборони, вона віддала наказ спалити дотла Люксембурзький палац (де розташовувався сенат Франції), палац Тюїльрі, Лувр, Паризьку Оперу, паризьку ратушу, міністерство внутрішніх справ, міністерство юстиції, Пале-Рояль, а також розкішні готелі й прекрасні багатоквартирні будинки по обидва боки Єлисейських полів. «Краще вже нехай вони загинуть, ніж дістануться ворогові». О 19 годині члени комуни принесли із собою дьоготь, смолу й скипидар і вчинили безліч підпалів. Колись блискучий і прекрасний палац Тюїльрі, що належав французьким королям (резиденція династії Бурбонів й імператриці Другої імперії) перетворився на згарище. Палії також планували спопелити й сусідній Лувр, але, на щастя, війська Адольфа Тьєра вчасно встигли загасити пожежу [21].

Незабаром після Паризької комуни, ґрунтуючись на цій події, Маркс переглянув свою теорію й зробив єдине «виправлення» в «Маніфесті Комуністичної партії», зазначивши, що робочий клас повинен розбити вщент і знищити «готовий державний апарат», а не просто захопити його.

5. Комунізм поширюється по всьому світу

Так комунізм став ще більш руйнівним. Його сфера впливу також збільшилася. У 1889 році минуло шість років після смерті Маркса, 13 років після розпуску Першого Інтернаціоналу й рівно 100 років після Великої французької революції. Цього року відродився «Міжнародний з’їзд трудівників», і марксисти почали знову збиратися на заході з історичною назвою «Другий Інтернаціонал». Під керівництвом комунізму під прапорами «звільнення людства», «скасування класів» і т. ін. наприкінці XIX століття європейський рух робітників, пов’язаний з ім’ям Маркса, став нестримно рости. Ленін прокоментував це так: «Заслугу Маркса й Енгельса перед робочим класом можна в спрощеному виді виразити так: вони навчили робочий клас самопізнанню і самосвідомості, а також тому, що потрібно замінити фантазії наукою».

За допомогою брехні та промивання мізків диявол вводив в людську ідеологію комунізм, і все більше й більше людей погоджувалося з комуністичними ідеями. До 1914 року у світі вже налічувалося близько 30 соціалістичних партій, і в кожній країні було засновано безліч профспілкових і кооперативних організацій. Напередодні Першої світової війни членів профспілок налічувалося понад 10 млн, а членів кооперативів — більш ніж 7 млн. «У цих європейських країнах майже всі громадські ідеї, незалежно від того, були вони політично пов’язані з рухом соціалістів чи робітників, явно зазнали впливу Маркса» [22].

Тим часом комунізм почав поширюватися через Європу в Росію і на Схід. У 1886-1890 роках Ленін почав вивчати працю Карла Маркса «Капітал», а потім перекладати «Маніфест Комуністичної партії» російською мовою. Пройшовши в’язницю і заслання, Ленін оселився в Західній Європі. Саме в цей час почалася Перша світова війна.

Війна світових масштабів стала зручним інструментом впровадження комунізму. Коли царя Миколу II врешті-решт повалили під час Лютневої революції 1917 року, Ленін був замкнений у Швейцарії. Через пів року він завдяки Жовтневому перевороту захопив владу.

Перша світова війна створила у світі опорний пункт для комунізму. Росія, ця найбільша за площею країна світу, що розтягнулася вздовж усього материка Євразія, мала давні традиції, а також велику кількість населення й силу-силенну ресурсів, перетворилася на комуністичну країну.

Тоді тривало поширення комунізму по всьому світу. СРСР був сусідом Східної Азії. Комуністична ідеологія завдяки географічним перевагам проникла до Східної Азії, і в континентальному Китаї виникла компартія.

Перша світова війна полегшила компартії захоплення влади в Росії, а Друга світова зробила комунізм таким могутнім, як стихійне лихо, що поглинуло Євразію.

КПРС, керуючи ситуацією у світі, за допомогою військових дій і дипломатичних засобів почала експансію комунізму по всьому світу. Сталін тоді сказав: «Ця війна не така, як попередня. Хто звільнить територію, той і встановить свій суспільний устрій там, куди прийшло його військо» [23].

«Щойно союзні республіки здобудуть перемогу над землями, осяяними світлом, як тих уже накриває тінь. Ніхто не знає, що в найближчому майбутньому планує робити Радянська Росія і її комуністичні міжнародні організації. Так само як і те, де буде межа їхньої експансії і місіонерських напрямів» [24].

У період «холодної війни» комуністичні режими встановилися в країнах в усіх куточках світу. Вільний світ і комуністичний табір перебували в запеклій конфронтації один з одним. А зараз весь світ, так само як інь і ян, наполовину складається з холодного комунізму, а наполовину — з гарячого. Країни вільного світу формально не є комуністичними, але на практиці демонструють комунізм або соціалізм — початковий ступінь комунізму.

Попередня | Перейти до змісту | Наступна

Посилання:

[1] 《伟大的时代──预言中的今天》，正见网: https://www.zhengjian.org/node/14087

[2] Robert McKee, Story: Style, Structure, Substance, and the Principles of Screenwriting (New York: Harper-Collins Publishers, 1997).

[3] Richard Wurmbrand, Marx & Satan (Westchester, Illinois: Crossway Books,1986).

[4] Karl Marx, Book of Verse Scenes from Oulanem, Early Works of Karl Marx. (Marxists Internet Archive).

[5] Robert Payne, Marx. (New York: Simon and Schuster, 1968).

[6] Eric Voegelin, The Collected Works of Eric Voegelin, Volume 26, History of Political Ideas, Volume VIII, Crisis and the Apocalypse of Man (Baton Rouge: Louisiana State University Press, 1989), 326-327.

[7] 费尔巴哈著，荣震华译：《基督教的本质》（北京：商务印书馆，1984）

[8] 《马克思恩格斯文集》，第9卷（北京：人民出版社，2009）

[9] 《马克思恩格斯文集》，第10卷（北京：人民出版社，2009）

[10] 〈论权威〉，《马克思恩格斯全集》第18卷。中文马克思主义文库

[11] The New Cambridge Modern History, Vol.IX (Cambridge: Cambridge University Press,1965), 280-281.

[12] Miguel A. Faria, Jr.,The Economic Terror of the French Revolution, Hacienda Publishing, http://www.haciendapub.com/articles/economic-terror-french-revolution.

[13] Gregory Fremont-Barnes, Encyclopedia of the Age of Political Revolutions and New Ideologies, 1760-1815 (Greenwood, 2007).

[14] William Henley Jervis, The Gallican Church and the Revolution, 239–241.

[15] W. Cleon Skousen, The Naked Communist (Salt Lake City: Izzard Ink Publishing, 1958, 2014).

[16] John M. Merriman, Massacre: The Life and Death of the Paris Commune (New York: Basic Books, 2014).

[17] John M. Merriman, Massacre: The Life and Death of the Paris Commune (New York: Basic Books, 2014).

[18] [法] 奥古斯特‧布朗基：《布朗基文选》（北京：商务印书馆，1979）

[19] Karl Marx, The Civil War in France (Marxists Internet Archive).

[20] 张德彝：《三述奇》 （上海：上海古籍出版社， 1995）

[21] John M. Merriman, Massacre: The Life and Death of the Paris Commune Massacre (New York: Basic Books, 2014).

[22] Eric Hobsbawm, How to Change the World: Reflections on Marx and Marxism (New Haven & London: Yale University Press, 2011).

[23] [南斯拉夫]米‧杰拉斯：《同斯大林的谈话》（吉林：吉林人民出版社，1983）

[24] Winston Churchill, Sinews of Peace (Speech at Westminster College, Fulton, MO March 5, 1946).

Джерело: EpochTimes