Етруски, які приблизно в той же час населяли Центральну Італію, стали піонерами в справі зубного протезування. Етруски вміли виготовляти зубні коронки і навіть мости, які часом були ні чим не гірші за американські та європейські протези середини 19 століття. Стародавні римляни запозичили деякі вміння етруських дантистів, проте нічого особливого до них не додали. Правда, римський лікар Архиген, лейб-медик імператора Траяна, вперше описав ознаки пульпіту і винайшов особливе свердло, котре він використовував для проникнення в зубну порожнину. Можна вважати, що проведене ним лікування стало єдиною в ті часи спробою лікування зубів із застосуванням свердлячого інструменту. Проте цей метод був міцно забутий на багато сторіч. Тільки у 15 столітті професор Болонського і Падуанського університетів Джованні ді Арколі (Giovanni di Arcoli) знову застосував метод Архигена, про що він і повідомив в своїй праці "Практична хірургія".
Зв’язок між загальною медициною і стоматологією, що виник у античні часи, в середні віки виявився розірваним. Його намагалися зберегти арабські лікарі і, перш за все, кордовський хірург 11 сторіччя Абул-касім, у книзі якого вперше подано зображення зубних інструментів. Знаменитий французький хірург 14 сторіччя Гі де Шоліак не тільки присвятив зубним хворобам частину свого трактату Chirurgia Magna, але і ввів термін "дантист". Вже згадуваний Джованні Арколі удосконалив зуболікарські щипці та став пломбувати зуби золотом. Проте аж до 17 століття зуболікування зводилося переважно до видалення хворих зубів, яким найчастіше займалися не медики, а банщики, коновали і цирульники.
Як медична спеціальність, стоматологія зародилася в Європі лише на межі 17 і 18 сторіч. Цьому неабиякою мірою сприяли праці французького хірурга П’єра Фошара, якого вважають батьком наукової стоматології. У 1728 році він видав фундаментальне "Керівництво по хірургії і лікуванню зубів", в якому дав клінічну класифікацію багатьох хвороб ротової порожнини і описав їх причини. Важливою віхою прогресу стоматології стала поява фарфорових зубних протезів, що в кінці 1880-х років винайшов французький зубний лікар Дюбуа де Шеман. У 1808 році італійський дантист Джузеппе Анжело Фонци, який мешкав у Парижі, продемонстрував штучні зуби з фарфору, що кріпилися за допомогою платинових стрижнів. З інших ключових досягнень 19 сторіччя треба відзначити пломбування зубів срібно-ртутною амальгамою, яке в 1816 році вперше застосував парижанин Огюст Таво, використання миш’якової кислоти для некротизації пульпи (1836 рік) і винахід сучасних зуболікарських щипців (1840 рік).
Створення бормашини заслуговує на окрему розповідь. Її раннім попередником став ручний бор, який в 1680-і роки винайшов хірург Корнеліус Золінген. Хоча такий бор був вельми незручний у використанні, він зберігся в зуболікарській практиці аж до середини 19 століття. В кінці 18 століття для свердлення зубів вперше стали використовувати ручні свердла, проте помітного поширення вони не набули. Справжньою революцією в стоматології стала поява педальної бормашини з ножним приводом. Вперше примітивний агрегат цього роду в 1790 році виготовив Джон Грінвуд (John Greenwood), особистий дантист першого президента США Джорджа Вашингтона. Для обертання свердла Грінвуд використовував ножний привід від прядки своєї матері. Проте справжню бормашину винайшов американський лікар Джеймс Моррісон. У 1871 році цей пристрій був запатентований, а п’ятьма роками пізніше фірма S.s. White запустила новинку в серійне виробництво. Надалі були створені й інші варіанти педальних машин. Найбільш провідні варіанти таких механізмів забезпечували швидкість обертання бору 2000 разів за хвилину.
До цього ж часу належить і широке розповсюдження зубної анестезії за допомогою ін’єкцій лідокаїну, що застосовується і дотепер. До того основними ліками для знеболення стоматологічних процедур був новокаїн, котрий у цій якості став застосовуватися після того, як в 1905 році його синтезував німецький хімік Альфред Айнкорн. У 19 столітті для цього застосовували окис азоту і кокаїн, проте перший метод був незручний для використання в кабінетах дантистів, а другий вельми небезпечний для хворих. Прогрес стоматології пов’язаний з безліччю інших винаходів і вдосконалень. Наприклад, в 1815 році дантист з Нового Орлеана Льові Спір Пармлі (Levi Spir Parmly) запропонував видаляти застряглі між зубами залишки їжі за допомогою шовкової нитки. Фактично він відкрив заново дуже стародавній спосіб чищення міжзубних проміжків, що був відомий ще в сиву давнину. У роки Другої Світової війни інший американський стоматолог, Чарльз Басс (Charles Bass), ввів у вжиток нейлонову нитку. Перше зуболікарське крісло винайшов Уолдо Ханчетт (Waldo Hanchett), який у 1848 році одержав на нього патент.
