Blog

На Тижні високої моди у Парижі (Paris Fashion Week) пройшов показ колекції французького модельєра Кристіана Лакруа (Christian Lacroix) "Осінь-зима 2007/2008".

#img_gallery#

#img_left#– Ви згадали про регіонального Омбудсмена. Якою ви бачите структуру  цього підрозділу?

– Найважливішим є питання про особистість регіонального Омбудсмена, він такий же важливий, як і обрання парламентського Омбудсмена. Це повинна бути людина, яка має великий досвід правозахисної діяльності, пов’язаної з регіональними правозахисними організаціями. Якщо в регіоні є такі люди й такі організації, то це гарантія успішної роботи. В цьому випадку було б досить обмежитися штатом із двох чоловік: регіональний Уповноважений і його секретар. А якщо в регіоні немає такої людини і такої організації (це речі взаємозв’язані), то й недоцільно мати в такому регіоні представництво.

– Яким чином Ви бачите механізм діяльності регіональних представництв омбудсмена? Чи не потонуть вони під ворохом звернень, як це раніше сталося з приймальнями президента?

– Є суттєва різниця: вони мають розглядати звернення, що стосуються порушень прав людини. Дуже веклика кількість звернень стосуються інтересів, а не прав. Регіональний Омбудсмен має бути кваліфікованим правозахисником, який вміє відрізняти права від інтересів, і не буде розглядати звернення, які не належать до його парафії. Право на відмову є одним із суттєвих принципів правозахисної активності.

– Чи Ви можете стисло сформулювати, в чому принципова різниця між Вашим баченням інституту Омбудсмена та тим, що його демонструвала пані Карпачова?



– В період до 2004 року пані Карпачова займалася „гасінням пожеж". Можливо, в ті часи це була єдина можливість для захисту людей на цій посаді: доводити до кінця конкретні справи. На мою думку, зараз є  можливість для системних змін у правозахисті, які я й бажав би реалізувати. Як саме – я пишу в своїх тезах, вони є на сайті „Майдан": створення мережі регіональних представництв, делегування повноважень на регіональний рівень і спеціалізованим Омбудсменам, значне покращення комунікації та інформування про права людини, організація співпраці мережі недержавних правозахисних організацій з офісом Омбудсмена, фокусування особливої уваги на стратегічні справи, зокрема ті, які мають перспективу в Європейському суді з прав людини, також треба звернути увагу на співпрацю з адвокатами та неурядовими організаціями.

– Чому, на Вашу думку, не розглядається питання щодо прямого порушення закону в ситуації суміщення роботи Уповноваженого з депутатством і як може депутат правлячої партії балотуватися?

– Що стосується суміщенні посади Омбудсмена з депутатською діяльністю – це дійсно порушення – за законом питання несумісності має бути зняте протягом 10 днів. Проте після того, як Карпачова стала депутатом, її не могли змінити, адже не було голови Ради, який мав висунути нових кандидатів на посаду, він обраний був тільки в липні. Коли головою ВРУ став Мороз, всі пішли у відпустку. Тобто порушення тривало, але не з вини Карпачової. Має бути прописано у законі, що Уповноважений виконує обов’язки до обрання нового. Тут прогалини у законі.

Щодо висування від правлячої партії – це є порушення духу закону, позаяк закон забороняє займатися політичною діяльністю. Проте в законі безпосередньо не сказано, що Уповноважений не має права брати участь у виборах. Потрібне тлумачення Конституційного Суду, але йому не давали працювати. Це ж питання стосується і суддів. Але роз’яснення Конституційного Суду теж нема. Це пастка між відсутністю чіткої норми у законі і нерозумінням цього питання людьми, котрі працюють у владі.

У будь-якому випадку треба організувати подання до Конституційного Суду щодо тлумачення, яка діяльність є політичною. Я певен, що участь у виборах – ніщо інше, як політична діяльність. Треба унеможливити такі випадки у майбутньому.

З іншого боку, якщо та політична сила, в списку якої Ніна Іванівна пройшла до парламенту, хоче відчувати себе справжньою політичною партією європейського штибу, то вони мають обрати незалежного кандидата, а не свого. За усіма канонами Омбудсмен має бути неполітичною постаттю, кандидатуру якої узгодили і правляча партія чи коаліція, і опозиція. Між іншим, в західних країнах Омбудсмена обирають кваліфікованою більшістю, а не простою.

– Чи знаєте Ви, які кошти будуть потрібні для виконання програми і звідки Ви збираєтесь їх отримати, оскільки бюджет держави вже затверджено?

– За рахунок недержавних благодійників. Я впевнений, що багаті люди погодяться надати кошти на захист людей, чиї права були порушені державою. Подивіться, вся система юридичних клінік в країні утримується на кошти пана Сороса і пана Пінчука. Я пропоную створити фонд Омбудсмена – захисту жертв порушень прав людини, який акумулював би такі недержавні внески.

Окрім того, наскільки мені відомо, благодійні фонди фінансували діяльність Омбудсмена за часів перебування Ніни Іванівни на посаді, і, наскільки я чув, ці внески були доволі суттєвими. На жаль, точна інформація про використання коштів не була надана.

Мій досвід переконує, що проблема не в грошах, а в людях. Якщо є люди з добрими ідеями, які здатні їх реалізувати, то й кошти знайдуться.

Дякую Вам за розмову. Бажаю Вам успіхів у Вашій нелегкій роботі.

Довідка „Великої Епохи":

Захаров Євген Юхимович – кандидат технічних наук; член Харківського обласного юридичного товариства; член правління Міжнародного фонду "Відродження".

З 1990 – Заступник голови Харківської міської комісії з поновлення прав репресованих

З 1990 – член Московської Гельсинської ґрупи

1990-94 – депутат Харківської міськради

1992-1997 – член громадської ради Українсько-Американське бюро захисту прав людини

1993-1997 – Головний редактор журналу "Права людини в Україні"

З 1994 – Член робочої колеґії Міжнародного товариства "Меморіал"

З 1997 – співголова та виконавчий директор Харківської правозахисної ґрупи;

З 1999 – Головний редактор, щоквартальника "Свобода висловлювань і приватність"

З 2004 – Голова правління Української Гельсинської спілки з прав людини, голова правління.

Сімейний стан: одружений. Дружина Інна Борисівна – філолог, поет, редактор бюлетеня "Права людини"; син Борис – історик. Дві онучки.

Володіє англ. мовою.

Захоплення: поезія.

У Саппоро (Японія) на лижному чемпіонаті світу чемпіоном за класичною схемою (два стрибки із трампліну та гонка-переслідування на 15 км) утретє поспіль став німець Ронні Аккерманн. Услід за ним до фінішу прийшли американець Біл Демонг і фін Анссі Койвуранта.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

На Тижні високої моди у Парижі (Paris Fashion Week) пройшов показ колекції ready-to-wear осінь-зима 2007/2008 японського модельєра Цуморі Тісато (Tsumori Chisato).

#img_gallery#

На Тижні високої моди у Парижі (Paris Fashion Week) пройшов показ колекції ready-to-wear осінь-зима 2007/2008 британського модельєра Джона Гальяно (John Galliano).

#img_gallery#

На Тижні високої моди у Парижі пройшов показ колекції ready-to-wear осінь-зима 2007/2008 італійського модельєра Ріккардо Тічи (Riccardo Tisci). У знаменитому будинку моди Givenchy він займає посаду креативного директора.

#img_gallery#

У Лахті (Фінляндія) завершився 7-й етап Кубка світу з біатлону. В неділю пройшли гонки переслідування.

Трійки призерів виявилися такими (цифра в дужках вказує на стартову позицію, отриману учасником за підсумками спринту):

Серед жінок:

1. (1). Мартіна Глагов з Німеччини;

2. (2). Коті Вільгельм з Німеччини;

3. (5). Катрін Хітцер з Німеччини.

Серед чоловіків:

1. (1). Рафаель Пуаре з Франції;

2. (5). Міхаель Грайс з Німеччини;

3. (6). Свен Фішер з Німеччини.

Як повідомило радіо "Свобода", у загальному заліку Кубка світу лідирують Вільгельм і Грайс. До кінця сезону залишається два етапи – в Холменколлені (Норвегія) і Ханти-Мансійську (Росія), так що учасникам належить провести по дві спринтерських гонки, гонки переслідування і гонки із загального старту.

Учора в Бірмінгемі (Великобританія) завершився чемпіонат Європи з легкої атлетики в закритих приміщеннях. У неділю було розіграно 14 комплектів нагород.

Перші найвищі нагороди принесли збірній Росії Оксана Зброжек, яка перемогла в бігу на 800 м і Світлана Феофанова, яка виграла змагання зі стрибків з жердиною.

У решті видів перемоги здобули наступні спортсмени:

штовхання ядра, жінки –  Асунта Ленанте (Італія);

потрійний стрибок, жінки – Карлота Кастряна (Іспанія),

семиборство, чоловіки – Роман Шебрле (Чехія);

800 м, чоловіки – Арно Оккен (Голландія);

стрибки у висоту, чоловіки – Стефан Хольм (Швеція);

3000 м, жінки – Лідія Хоєцька (Польща);

1500 м, чоловіки – Хуан Карлос Ігера (Іспанія);

стрибки в довжину, чоловіки – Ендрю Хоу (Італія);

60 м жінки – Кім Геварт (Бельгія);

60 м чоловіки – Джейсон Гарденер (Великобританія);

естафета 4х400 м жінки – збірна Білорусії;

естафета 4х400 м чоловіка – збірна Великобританії.

Перше місце в медальному заліку зайняла збірна Великобританії – 4 золотих, 3 срібних і 3 бронзових. По три золотих нагороди також виграли команди Італії і Швеції, у італійців крім того 1 срібна і 2 бронзових, у шведів – 1 срібна. Найбільше медалей – 15 – в активі збірної Росії: 2 золотих, 9 срібних і 4 бронзових. А всього на п’єдестал пошани піднімалися представники 20 держав.

28 січня Хелен Мірен була визнана гідною подвійної нагороди за її роботи у фільмах «Єлизавета I» і «Королева» на щорічній церемонії вручення нагород акторської гільдії в Лос-Анжелесі. Мірен також одержала «Оскара» за роль у фільмі «Королева».

#img_right#Для власниці «Золотого глобуса» зіграти роль Її Величності королеви Єлизавети I не було важко, оскільки раніше вона вже майстерно виконала роль іншої королеви – Єлизавети I у британському міні-серіалі 2005 р.

Підготуватися 61-річній Мірен (за народженням Олена Василівна Миронова) до її королівської ролі акторці значно допоміг багатий досвід різноманітних ролей, зіграний за час її акторської кар’єри – включаючи п’ять королев і телевізійного детективу.

У її активі – 2 номінації на «Оскар» у минулі роки, кілька номінацій на «Тоні» і безліч різних нагород, отриманих за час її кар’єри у 80 фільмах, а цього року «Оскар» за кращу жіночу роль (серед номінанток були такі ветеранки, як Мірил Стріп і Джуді Денч).

Дивлячись на скромну акторку, яка виконала з таким блиском роль монарха її країни, важко повірити, що це Мірен зіграла королеву.

Яким би не було достовірним зображення сценаристом Пітером Морганом стосунків королеви із прем’єр-міністром Тоні Блером, режисер-ветеран Стефан Фрієрс став перед важкою проблемою, спробувавши розв’язати конфлікт між правом членів родини на особисту скорботу й вимогою публіки на демонстрацію відкритої жалоби.

Однак Мірен настільки талановито втілює в життя людину, чиїм ім’ям переповнені заголовки газет, що нам дійсно вдається відчути те, як смуток, викликаний смертю принцеси Діани, торкнувся членів королівської родини.



Велика Епоха: чи було випадковістю, що Ви були обрані на роль королеви у двох фільмах?

Хелен Мірен: Це було щасливою випадковістю, що я виконала роль королеви в обох фільмах. Я навіть не усвідомлювала, що мені доведеться грати двох королев, не лише поспіль одну за іншою, але й у той самий рік. Після зйомок «Єлизавети I» я була морально й фізично виснажена. У мене було лише два тижні відпочинку між зйомками у двох фільмах.



ВЕ: Яке принципове розходження між цим персонажем і образом Єлизавети I?

ХМ: Ми не маємо уявлення, як говорила або ходила  Єлизавета I, або як вона повертала голову, щоб посміхнутися. Нам відомо про те, яка була її особистість, тому що це було історично задокументовано. Але про особливості її натури ми не маємо уявлення. Усі її портрети, написані в такій манері, щоб їй підлестити. Вона контролювала свій образ. Єлизавета II ж не тільки жива дотепер, але й добре відома. Кожний знає, як вона говорить і виглядає, аж до її зачіски, тому я повинна була відповідати її образу, що повністю відрізняється від використання уяви для першої ролі королеви.



ВЕ: Ваше ставлення до монархії у Великобританії?

ХМ: Спочатку я була проти монархії. Точніше, я хочу, щоб у нас була така ж монархія, як у шведів – королівська родина, яка ходить за покупками в супермаркет. Я думаю, що так повинен поводитися кожен. Я б також хотіла бачити в супермаркеті кінозірок. Думаю, що існують свої цінності в існуванні символічного представника твоєї країни, культури й історії.

ВЕ: чи вдалося вам краще зрозуміти прем’єр-міністра Тоні Блера з позиції королеви?

ХМ: Не обов’язково з позиції королеви, але я думаю, що шлях Тоні Блера дуже яскравий. Одна із самих чудових сюжетних ліній, описаних сценаристом Пітером Морганом – це те, як політичні постаті, врешті, закінчують свою кар’єру. Королева пережила 10 прем’єр-міністрів – вона бачила їх вступаючими на посаду, пік їхньої популярності, а потім їхній відхід.

ВЕ: Ви зустрічалися з королевою?

ХМ: Мимохідь, 6 чи 7 років тому в неофіційній обстанові – під час чайної вечірки. Клое Севін`ї й мене повели з нею зустрітися. (Сміється). Навколо неї було багато людей і вона зачаровувала юрбу. Ця зустріч тривала всього 20 секунд, але вона була дуже милою.

ВЕ: Від вас як і раніше очікується реверанс навіть у неофіційній обстанові? Особливо зараз, з огляду на те, що Ви були відзначені Орденом Британської імперії.

ХМ: Так. Я думаю, що якщо ви перший раз зустрічаєтеся з королевою, то повинні, принаймні, вклонитися. Сама королева говорить: «Я не звертаю увагу на глибину реверансу». Але ви ловите себе на тому, що все-одно робите реверанс, хочете ви цього чи ні – з поваги.



ВЕ:  У «Королевах» Ви міняєте різні вбрання. Чи було серед них таке, котре змусило б вас відчути себе королевою?

ХМ: Немає якогось конкретного вбрання, тому що все воно дозволяло мені почувати себе справжньою королевою. Її вбрання варіюються від офіційних, які вона носить під час своїх обходів у Букенгемському палаці до більш повсякденних, які вона надягає у себе в заміській резиденції. Я підозрюю, що вона ніколи не одягається сама (у палаці), тому що зовсім не координує свої вбрання. Вона надягне жовту блузку, а зверху ще що-небудь рожеве й блакитне – начебто вона дістає з гардероба  першу річ, що потрапила до рук, не турбуючись про те, що із чим поєднується – як вона це робить у своєму заміському будинку, де вона найбільш щаслива й задоволена собою. Вона геть-чисто позбавлена марнославства.

ВЕ: Але вона  справді водила Land Rover?

ХМ: Цілком правильно – старий і стильний. Після закінчення зйомок «Єлизавети I» мій друг, який є головою телекомпанії, що зняла фільм, обідав з королевою невдовзі після цього й запитав у неї, чи бачила вона фільм. Вона відповіла: «Так бачила, і я думаю, що він чудесний». Він запропонував надіслати їй DVD з фільмом, на що вона сказала: «О ні, у нас немає DVD- програвача, тільки відеомагнітофон». Це було всього 8 місяців тому. Так мило, класична королівська родина.

ВЕ: Вам не було дивно бачити себе на екрані в образі персонажа набагато старшого, ніж ви виглядаєте в реальності?

ХМ: Насправді, мені це сподобалося. Я зіграла королеву, коли їй було 70 років, що на 10 років старше мого реального віку тоді. Це було полегшення, тому що я використала мінімум косметики, щоб згладити мій рот і зробити брови товщими. Мені не робили штучних зморшок або щось на зразок цього.



ВЕ: Вам вдалося вловити манеру королеви нахиляти голову.

ХМ: Я ніколи не дивилася в дзеркало або на фото, замість цього вивчала три фотографії королеви, які в мене були. Коли я була не на зйомках, я дивилася відеозаписи з її участю й читала книги про неї, щоб повністю зрозуміти її характер. Мені сподобалося бути королевою. Подібним чином я вивчала Єлизавету I, це вже стало моєю другою натурою.



ВЕ: Як Вам вдалося виявити людські риси, виконуючи роль знаменитості?

ХМ: Королева – це не знаменитість. Вона монарх, це щось інше й не має нічого спільного для того, щоб бути знаменитістю. Бути знаменитістю як Періс Хілтон або Том Круз – не одне й теж, що бути королевою. Вони виконують різні функції в суспільстві. Знаменитість «надягає посмішку перед камерою», у той час як бути символом країни – це схоже на Статую Свободи або гору Рашмор (прим. з.: гора Рашмор з висіченими барельєфами чотирьох президентів США є національним меморіалом країни). Це абсолютно різна робота.

ВЕ:  Чи вважаєте Ви, що ЗМІ повинні залишити принцесу  Діану в спокої після її смерті?

ХМ: Те, що я вважаю, не має значення. Зрештою, вона залишиться історією. Вона була важливою частиною життя наших ЗМІ, і я готова посперечатися на тисячу доларів, що до її смерті можна було сходити в будь-який газетний кіоск у будь-якому місці у світі в будь-який день тижня, і ви б неодмінно знайшли журнал з її фотографією на обкладинці. Я думаю, що її фотографували, і про неї говорилося в ЗМІ більше, ніж про кого-небудь іншого в історії.

ВЕ: чи не вважаєте Ви, що акторів представляють у дусі королівських осіб?

ХМ: Я думаю, що,  ви напевно праві. Актори й кінозірки виконують функцію «аристократії», як це роблять монархи. Вони живуть у «світі мрій»,  казкових палаців, привілеїв, багатства й слави. Але, безсумнівно, знаменитості відрізняються від монархів, оскільки в них є свобода вибору.

ВЕ: Після виконання цієї ролі, Вам не хотілося б попрацювати в іншому напрямку?

ХМ: Думаю так. Після зйомок в «Єлизаветі I» я відразу ж приступила до зйомок у телевізійному шоу «Головний підозрюваний: фінальний акт». Воно дуже відрізняється: сучасне, похмуре й сміливе. Це був мій шанс зайнятися іншою справою.

ВЕ: Там є сцена, де собаки щось беруть у Вас із рук? У Вас було для них частування?

ХМ:  Так, було – частування є незамінною частиною при дресируванні собак. Ми взяли групу коргі, і вони не були навчені для зйомок. Я повинна була з ними працювати, щоб змусити їх слухатися мене. Але я добре знаходжу мову із собаками й знаю, як домогтися того, чого я хочу. Мені подобаються коргі, тому що вони дуже кумедні. Розумію, чому королева тримає їх.

ВЕ: Ви прив’язалися до них?

ХМ: Так, забудьте про «Оскар». Я була б більше гордою, якби одержала приз із дресирування собак.