Blog

#img_right#Згідно з інформацією з різних внутрішніх джерел, відомий правозахисник Гао Чжішен в даний час знаходиться у своєму рідному місті, в північній провінції Шеньсі.

Незважаючи на те, що Гао був звільнений із в’язниці 22 грудня, свободи він так і не здобув. Адвокат і його сім’я постійно знаходяться під стеженням поліції.

З часу арешту Гао 15 серпня 2006 і до того часу, коли в грудні йому ухвалили судовий вирок, його сім’я жодного разу не отримувала ніякої юридичної документації у справі Гао. 12 грудня  Третейський Народний Суд Пекіна почав судовий розгляд, звинувачуючи Гао Чжішеня в "підривній діяльності проти держави".

22 грудня його звинуватили в "підбурюванні до підривної діяльності проти держави" і засудили до трьох років позбавлення волі з випробувальним терміном п’ять років.

 

Пекінський правозахисник Ху Цзя, який присвятив себе порятунку Гао Чжішеня, 5 січня 2007 дав інтерв’ю «Великій Епосі», в якому він підтвердив, що в даний час Гао знаходиться на півночі Шеньсі. Він також сказав, що після свого звільнення Гао спілкувався по телефону тільки зі своїм братом і сестрою, і що з тих пір він відрізаний від усіх зв’язків із зовнішнім світом.

"Не тому, що він так захотів, а через те, що на нього чинить тиск бюро громадської безпеки. Вони заборонили йому будь-які зовнішні контакти. Якщо його думка з приводу ситуації в Китаї знов з’явиться в будь-якому зі ЗМІ або на будь-якому інтернет-сайті, він негайно буде повернений у в’язницю".

Обізнані особи кажуть, що у Гао дуже близькі стосунки зі своїми родичами. Після свого звільнення, він наполіг на тому, щоб відвідати кладовище, де поховані його предки, і вирушив у Шаньдун і на північ Шеньсі, щоб відвідати своїх родичів і розсіяти їхні страхи, турботи та інший тиск, під яким вони, можливо, знаходилися.

Щодо звільнення Гао з в’язниці, Ху Цзя підкреслив, що, "це не поліпшення його ситуації, а скоріше серйозніша форма тиску зла". "З одного боку, вони використовують період милості, щоб дозволити Гао повернутися додому, сподіваючись, що це примусить міжнародне суспільство замовкнути і примусить людей за кордоном вважати, що судовий процес над ним закінчився. З іншого боку, п’ятирічний випробувальний термін – це лише інший метод ув’язнення. Ізоляція Гао від будь-якого зовнішнього контакту є спробою примусити людей забути його".

Ху Цзя додав, що хоробрість Гао і його дух викликали у людей велику довіру. Його здатність швидкого і повного розуміння – також стала причиною симпатії людей. Хоча, поки китайський режим був вимушений звільнити Гао, вони бояться, що випустили тигра на свободу. "Навіть після того, як його звільнили, вони продовжують блокувати будь-які зовнішні контакти, і в той же самий час не дають громадськості ніякої інформації щодо поточної ситуації з Гао і про час, проведений ним в ув’язненні. Вони також тримають Гао в невіданні щодо спроб ззовні врятувати його".

Обізнані люди сказали, що "китайський режим використовує ганебний метод – вони відрізали Гао від зовнішнього світу, щоб розповсюдити проти нього наклеп". Ху Цзя волає до міжнародного співтовариства, урядів, Міжнародного Олімпійського Комітету і Організації Об’єднаних Націй, щоб вони продовжували направляти запити щодо ситуації з Гао Чжішенем.

Версія англійською: Велика Епоха (The Epoch Times) 
 

#img_right#Колишній Держсекретар Канади заявляє, що вирок, винесений Гао Чжішену, є незаконним

 

Китайський юрист Гао Чжішен, можливо, один з найбільш відомих і найвідважніших адвокатів, був недавно засуджений на три роки тюремного ув’язнення за "підбурювання до повалення державної влади". Пекінський суд ухвалив рішення про відстрочення ув’язнення на п’ять років, а також позбавив адвоката на один рік «політичних прав».

 

Звинувачення носить серйозний характер, хоча вирок, враховуючи жорстоку реальність в Китаї, на перший погляд, виглядає м’яким. Зараз у в’язницях все ще знаходяться 70 чоловік, засуджених за участь в демократичному русі на площі Тяньаньмень у 1989 році, 33 тибетці, 40 інтернет-журналістів і багато інших. Передбачається, що ці люди міститимуться у в’язницях навіть після того, як учасники Олімпійських ігор залишать Пекін у 2008 році.

 

Після того, як у 2003 році до влади в Китаї прийшов новий уряд Ху Цзіньтао і Вень Цзябао, почалося повсюдне придушення прав людини в країні. Мішенню цієї кампанії разом з іншими стала, і без того невелика, група адвокатів, які зважилися представляти інтереси громадян в судових справах проти уряду і партійних посадовців відносно корупції, захоплення фермерських земельних ділянок, а також утиску загальновизнаних прав громадян.

 

Ймовірно, у випадку з Гао Чжішеном, три чинники можуть пояснити причини порівняно м’якого вироку, який був винесений на судовому засіданні за закритими дверима, Судове засідання пройшло без участі адвоката і попереднього повідомлення родичів засудженого. Вирок був ухвалений партійною комісією, і лише озвучений головою «суду».
Міжнародний тиск

 

По-перше, починаючи з серпня, коли Гао Чжішен був арештований, Китай занав значного міжнародного тиску. Численні ЗМІ широко висвітлювали цю подію. Світова громадськість була одностайною в думці, що ув’язнення Гао Чжішена було схоже з ув’язненням Нельсона Мандели або Махатми Ганді. Це може здійснити сильний негативний вплив на проведення Олімпійських ігор у Пекіні. Думка "експертів", які заявили, що тиск міжнародної громадськості на китайський уряд з метою пом’якшення вироку Гао Чжішену може досягти зворотного ефекту, виявилася помилковою.

 

По-друге, характер звинувачення був цілком очевидний – занести Дамоклів меч над головою Гао Чжішена. При цьому уряд проявляє загальну поблажливість перед міжнародним співтовариством перед початком Олімпійських і Паролімпійських ігор 8-го серпня 2008 р. Якщо Гао не припинить засуджувати нескінченне насильство тоталітарного режиму і «хижацтво китайського капіталізму», влада може примусити його замовкнути, відправивши до в’язниці і заявивши, що він порушив пункт «політичних прав» його умовного вироку.

 

 

Для партійних лідерів не має великого значення той факт, що в 2005 р. Гао Чжішен втратив свою ліцензію на адвокатську діяльність через свого відкритого листа уряду про необхідність свободи віросповідання, незалежність судочинства, демократії і дотримання законів. З тих пір за його дружиною Ген Хе і двома неповнолітніми дітьми постійно стежать. Їх турбують і залякують співробітники громадської безпеки. Його 13-річна донька Геге недавно навіть була побита поліцією.

 

Найголовніша причина обережності, що проявляється органами влади в цій справі, ймовірно, полягає в унікальності особи Гао Чжішена, який набуває все більшої популярності за межами Китаю. Недавно Гао став центром уваги міжнародного руху за його висунення на отримання Нобелівської премії миру за цей рік.

 

42-річний Гао Чжішен народився в дуже бідній сім’ї на півночі Китаю. Спочатку він був мігруючим робітником, потім в 15-річному віці став шахтарем, видобуваючи вугілля під землею. Пізніше він приєднався до Народної визвольної армії, де зустрів свою майбутню дружину, здобув середню освіту і став членом компартії. Після армії працював вуличним продавцем і, в той же час, вчився на адвоката. Він потрапив до одного відсотка кандидатів, які самостійно навчалися і склали кваліфікаційний іспит у 1994 році.

 

 

Люди, які постраждали від посадових зловживань, шикувалися в чергу в його офісі. Він почав вигравати ці судові процеси, попри сумновідому несправедливу судову систему в Китаї. У 2001 році на національному телевізійному конкурсі Міністерство юстиції назвало його одним з десяти "почесних адвокатів". Це звання чотири роки потому було анулюване цим же міністерством, коли він став зазнавати переслідувань режиму.

 

Захист фермерів, які втратили свої земельні ділянки, і переслідуваних християн вже були досить серйозними справами. Але захист послідовників Фалунь Дафа в той час, коли режим заборонив будь-якому адвокатові представляти їх інтереси, стала абсолютно неприйнятною для влади. Саме Гао Чжішен написав Девіду Мейтасу і мені минулого літа, запрошуючи нас приїхати до Китаю, щоб розслідувати незаконне видаляння життєво важливих органів в ув’язнених послідовників Фалунь Дафа. Як цього і слід було чекати, китайське посольство в Оттаві відмовило у видачі візи, а сам Гао був затриманий незадовго після цього.

 

Три відкритих листи до президента Ху та до інших лідерів, в яких він заявляв протест проти жорстокого ставлення, включаючи випадки застосування тортур і вбивств, стали причиною того, що влада закрила його адвокатський офіс. Незабаром, буквально, натовпи поліції стали вдень і вночі стежити за ним і його сім’єю. У відповідь на дії уряду він відправив опис деталей цієї кампанії переслідування на незалежний веб-сайт, і пізніше публічно став послідовником християнства.

 

 

Таким чином, вирок є незаконним, оскільки неправомірно обмежує свободу слова, і повинен бути повністю скасований. Право Гао Чжішена благородно займатися своєю професійною діяльністю також повинне бути відновлене. Питання для міжнародного співтовариства полягає в наступному: чи мають яку-небудь реальну основу показні зусилля китайського уряду з поліпшення становища з правами людини у зв’язку з проведенням Олімпійських ігор 2008 р.? Те, як влада поводитиметься з Гао Чжішеном і його сім’єю аж до літа 2008 року, також буде хорошою перевіркою для Міжнародного олімпійського комітету щодо того, чи здійснюються обіцянки, дані урядом країни, в якій проводитимуться Олімпійські ігри.

 

Девід Кілгур – колишній Держсекретар Канади з питань Азіатсько-тихоокеанського регіону.

 

Звіт Девіда Кілгура і Девіда Мейтаса доступний на 18 мовах на вебсайті organharvestinvestigation.net.

 

#img_left_nostream#Недавно пекінський санітарний науково-дослідний інститут опублікував дослідницький і аналітичний звіт на тему «самогубства серед учнів середньої школи», який показує, що серед школярів 1 з 5 думали про самогубство, що становить 20,4%, а планували самогубство 6,5% учнів.

За повідомленням газети «Пекінська молодь» минулого року 20,4% школярів, які були опитані, думали про самогубство (17,0% хлопчиків, 23,7% дівчаток); 6.5% школярів планували самогубство ( 5,7% хлопчиків, 7,4% дівчаток). Це опитування почалося в 2004 році, було опитано близько 15000 школярів з 13 провінцій в Китаї, середній вік опитуваних склав 16 років.

Доктор наук пекінського санітарного науково-дослідного інституту Сін І говорить, що звіт, який стосується поведінки школярів міста Пекіна показує: 22,9% дівчаток восьмого і дев’ятого класів думали про самогубство. Цей показник набагато вищий, ніж в інших класах. Майбутні державні іспити, високі сподівання батьків, сильна конкуренція і суперництво серед учнів, всі ці речі підсилюють психологічний тиск. З дівчатками ситуація ще серйозніша, тому що  характер у дівчаток більш закритий, ніж у хлопчиків.

Проблема раннього кохання є ще однією причиною, через яку у дітей виникають думки про самогубство. Завідувач центром психічної консультації молоді Юй Хуа сказав, що у багатьох з молодих людей, які прийшли за консультацією, спостерігаються психічні проблеми через появу раннього кохання.

Чинники, які спонукають школярів до думок про самогубство:

1. Проблеми в сім’ї.

2. Ізольованість від товаришів по навчанню.

3. Сварки з товаришами по навчанню.

4. Сильне навантаження від навчання.

5. Відчуття, що товариші по навчанню не звертають уваги.

6. Батьки чинять сильний тиск, примушують вчитися.

Версія китайською: secretchina.com

Версія російською

#img_right#Китайська офіційна доповідь дослідження вказує на те, що в Китаї в кількох головних економічних сферах близько 90% ключових постів обіймають діти і родичі членів вищого керівного складу Китаю, серед них більш ніж 2900 чоловік мають рухоме й нерухоме майно на загальну суму 2.000.000.000.000 юанів.

За повідомленням інформаційного китайського сайту «Спостереження», головний офіс якого розмішений у США, у звіті дослідження, проведеного відділом дослідження Державної Ради КНР і відділом дослідження Центральної партійної школи і Громадською академією наук Китаю, повідомляється, що в п’яти великих галузях, таких як кредитно-фінансова галузь, зовнішня торгівля, розробка земель, капітальне будівництво, обіг цінних паперів і т. ін. 85-90% основних посад обіймають діти й родичі членів вищого керівного складу Китаю.

Цей звіт указує на те, що в Китаї 3220 чоловік має особистий капітал розміром більше одного мільярда китайських юанів, серед них 2932 людини є дітьми й родичами високих чиновників, причому всі вони розподілені, в основному, у восьми найбільших містах, таких як Пекін, Шанхай, Гуандун та ін.

У США один китайський коментатор із питань фінансів і економіки Китаю Цао Анцюши висловив думку, що цей звіт хоч навіть і оголив реальну ситуацію в Китаї, але не розкрив усе до кінця… Коментатор вважає, що кількість таких багатіїв у Пекіні дуже занижена, можливо не всіх дітей чиновників ще перевірили. Аналізуючи, він також відзначив, що вони в основному концентруються в місцях обігу великих коштів.

Зі статистики відомо, що в 90-х роках у Китаї найбільший дохід був у працівників галузі фінансів і кредитів, а після 90-х років найбільші зарплати стали спостерігатися у тих, хто працює з нерухомістю. В офіційних повідомленнях у Китаї вказується, що саме в цих галузях і сконцентровані діти й родичі вищих чиновників.

У статті сайту «Спостереження» мовиться, що хоча у світі є дуже велика кількість багатих людей, але ніде не немає такої ситуації, як у Китаї, коли дуже великі кошти зосереджено в руках родичів урядовців. Професор американського інституту управління Це Тянь сказав, що така ситуація викликана існуючим у Китаї ладом… Професор Це також сказав, що якщо в Китаї ця ситуація триватиме і надалі, то це призведе до дестабілізації суспільства, і аж до втрати контролю над ним.

Версія китайською: Велика Епоха (Dajiyuan)

#img_right#У вівторок пекінський відділ із захисту навколишнього середовища повідомив, що в жовтні минулого року питна вода джерела водопостачання № 4 була визначена як не придатна для пиття, воду в деяких озерах навіть не можна застосовувати для зрошування.

У найостаннішому звіті пекінського відділу із захисту навколишнього середовища про якість води мовиться, що вода водосховища не досягла п’ятого показника, тобто нижче за мінімальний критерій питної води, встановлений китайським органом контролю й нагляду.

Усього в Пекіні 21 джерело водопостачання. Одне з них уже визначене як джерело з найнижчою якістю води, а інші чотири водосховища вже виснажені і висохли. Пекінський відділ із захисту навколишнього середовища опублікував доповідь, що стосується озер, в якій, зокрема, мовиться, що в Пекіні є 16 озер, вода в яких серйозно забруднена – вода семи озер не може бути використана навіть для зрошування.

Версія китайською: Велика Епоха (Dajiyuan)

#img_left_nostream#У Китаї для пересадки органів КПК не проводить ретельний відбір і медичне обстеження донорів, зовсім не відомо, на які хвороби вони хворіли раніше і т. ін. Як повідомляє японська газета «ДуМай», у Південній Кореї і в Японії опубліковано не мало статей про те, що після того, як людям зробили операцію пересадки органів у Китаї, вони захворіли на гепатит.

Зараз багато корейців їдуть до Китаю робити операцію пересадки органів. Корейський професор Lee Suk Koo працює в інституті Sungkyunkwan University на кафедрі технології трансплантації (transplant surgery department), він керує дослідницькою групою, яка досліджує певні корейські медичні організації, які лікують тих, кому в Китаї були зроблені операції пересадки.

У звіті їхніх досліджень мовиться, що 6,5 % тих, кому в Китаї була зроблена операція пересадки печінки, були заражені гепатитом групи B або C. За статистикою за 2005 рік до Китаю для пересадки печінки їздило 490 корейців, із них 32 людини були заражені гепатитом групи B або C. Найбільшу стурбованість викликає те, що стан печінки у цих людей може погіршитись й розвинеться цироз або рак печінки.

У березні минулого року японська дослідницька група провела дослідження в провінції the Health, Labor and Welfare Ministry, і з’ясувалося, що 106 японців із цієї провінції зробили пересадку нирки, серед них 14 чоловік зробили операцію пересадки в Китаї.

Ця дослідницька група заявляє, що це далеко не повний список, але вже серед цих людей були виявлені випадки зараження гепатитом серед тих, хто робив операцію в Китаї. Корейський професор Lee Suk Koo каже, що вірус гепатиту вкрай небезпечний, оскільки може легко передаватися людям.

Міжнародний адвокат і правозахисник Девід Мейтас після проведення дослідження заявив, що з 2001 року до минулого року в Китаї було проведено 41500 не офіційних операцій пересадки органів. КПК не надала ні заяви, ні статистики про торгівлю органами, інформація про джерела органів для трансплантації теж не ясна, що є дуже небезпечним для тих, хто їде до Китаю робити пересадку органів. Той, хто був заражений гепатитом, може бути носієм вірусу, більш того, він може поширювати вірус у своїй країні.

Версія китайською: The Epoch Times (Велика Епоха)

#img_left_nostream#Семирічна дівчинка Чжен Лінсянь живе в повіті #img_left_nostream#Юньсі провінції Хубей. З 15-го липня 2006 року до #img_left_nostream#19-го вересня Лінсянь була поміщена на 65 днів у #img_left_nostream#«клас із вивчення законодавства для незаконних апелянтів». За ці дні в класі вона побачила, що означає "відповідно до законів управляти державою", вона бачила, як мати оголосила голодовку, і як її сильно били.

Батька Чжен, на ім’я Чжен Дацзін, часто арештовували, він був під наглядом міліції через те, що часто апелював до уряду. 4-го липня 2006 року пополудні Чжен Дацзін отримав звістку про те, що його збираються схопити й засудити до 4 років в’язниці. Користуючись моментом, коли пішов сильний дощ, йому вдалося сховатися від міліції.

15-го липня його дружину й дочку, які теж були під суворим наглядом міліції вже більше місяця, відправили до «класу з вивчення законодавства для не законних апелянтів». Начальником цього «класу» був заступник секретаря обкому повіту партії Лей Сяньчао.

Чжен Лінсянь каже, що вдень 19-го липня мама оголосила 3-денну голодовку на знак протесту проти їхнього затримання. Охоронці Пен Цзе й Чень Сяофей удвох витягли маму з ліжка, скрутили їй руки і протягнули по підлозі більше 20-ти метрів, від чого у мами на нозі утворилася рана, яка через сильну спеку потім почала гноїтися.

«Через рану мама не могла мити мій посуд і прати мій одяг, я робила все це сама».

Чжен Лінсянь розповіла: « У класі були наручники й кайдани. Якось один охоронець вирішив пограти зі мною. Він запитав, чи знаю я, як грати з наручниками, я відповіла, що не знаю. Тоді він узяв наручники і надів на мої руки. Я запитала, чи правда, що їх можна відкрити тільки за допомогою ключа, він відповів, що так, після чого, граючись, я одягнула наручники на нього, замкнула їх, схопила ключ і втекла. Йому довелося звати на допомогу інших охоронців, щоб відкрили йому наручники. Коли моя тітка прийшла провідати нас і принесла нам виноград, начальники не дозволили їй передати нам виноград і викинули його. Потім я побачила, що самі охоронці їдять фрукти і запитала, чому їм можна їсти, а нам не можна, на що вони відповіли, що той виноград був гнилим. За весь час перебування в цьому «класі» я жодного разу не їла фруктів. Охоронці постійно грали в азартні ігри. Їсти нам приносили дуже небагато, не давали м’яса».

Чжень провадить розповідь далі: «Під час ув’язнення охоронці стали примушувати мою бабусю Ху, яка була поміщена разом із нами, вищипувати траву на вулиці. Бабуся сказала, що на вулиці зараз дуже спекотно, що вона вийде пізніше, коли спека спаде, але охоронці не погодилися й почали силоміць тягнути її на вулицю.

Тато Чжен Лінсянь сказав співробітникові центру з прав людини, що цього разу вся наша сім’я з 4-х чоловік поїхала до Пекіна, щоб звернутися до уряду за допомогою, але нам ніхто не допоміг, і ми вирішили поїхати до вас. Щоб зекономити гроші, ми залишили тринадцятирічного сина в Пекіні, дали йому 13 пачок вермішелі швидкого приготування і 20 юанів.

Версія китайською: The Epoch Times (Велика Епоха)