Blog

Жінка, яка залишилася живою, звинувачує КПК

Спасибі всім за надану можливість виступити з промовою. Хоча я набралася хоробрості, щоб виступити перед вами, але на серці у мене все одно важко. У мене виникли змішані почуття, коли я закінчила читати «Дев’ять коментарів про комуністичну партію», опублікованих «Великою Епохою». За всю свою історію Комуністична партія Китаю (КПК) завдала величезної шкоди китайському народові і була причиною смерті великої кількості хороших людей. Настав час притягти КПК до правосуддя.

Несправедливо затаврований як «контрреволюціонер»

#img_right#КПК стала причиною смерті мого батька. Вона примусила мою матір страждати від величезних страждань і померти, несучи ненависть. П’ятьох моїх братів і сестер було несправедливо названо КПК «членами сім’ї контрреволюціонера».

Тепер я хочу публічно розповісти, які страждання заподіяла КПК моїй сім’ї, я хочу розповісти людям усього світу, що КПК – злобний убивця. На основі мого особистого досвіду я хотіла б детально пояснити, як КПК фізично й духовно переслідувала всю мою сім’ю. Фізичне переслідування можна було ще перетерпіти, але духовна шкода ніколи не зітреться, і її неможливо описати ніякими словами.

Мій батько був спочатку високопоставленим чиновником партії Гоміндан. Він не відступив на Тайвань у 1948 р., тому що був хорошим сином і ніс на собі відповідальність за забезпечення своєї великої сім’ї. Він вважав, що КПК не зможе нічого з ним зробити, оскільки був ученим, який брав участь у високотехнологічному виробництві, а також був учасником китайсько-японської війни, під час якої йому поранили ноги. У мого батька не виникало думки, що КПК не пожаліє навіть хорошої людини.

Коли КПК оголосила «Рух три проти» і «Рух п’яти проти», мій батько був засуджений за своє «реакційне минуле» і повинен був перебувати 2 роки під домашнім арештом і 2 роки під постійним наглядом служби громадської безпеки. Членів моєї сім’ї ганьбили як «маріонеткових керівників» і затаврували як «членів сім’ї контрреволюціонера», до них співгромадяни ставилися з презирством.

Не зважаючи на весь наклеп, мій батько, будучи високоінтелектуальною людиною, зміг знайти гарну роботу головного інженера на заводі. Маючи пристойну роботу, він достатньою мірою забезпечував нашу сім’ю. Але гарні часи тривали недовго.

У 1957 р. КПК оголосила «боротьбу з правими реакціонерами». Злобна партія почала кампанію з того, що нібито «консультувалася» у непартійних інтелектуалів щодо можливих реформ. Консультації були лише прикриттям, а насправді вони мали намір знищити політичних дисидентів, які були згодом названі антипартійними діячами й реакціонерами.

День, коли мого батька забрали

Я ніколи не забуду 8 жовтня 1958 р. Того дня біля полудня, коли я повернулася з школи додому, я побачила широко відкриті ворота нашого будинку й групу людей, що стовпилася біля нашого будинку. Я намагалася дізнатися, що ж трапилося. Жінка середніх років сказала мені: «Твого батька забрали». Я відчула себе так, ніби мене вдарила блискавиця, і мало не втратила свідомість. Коли я увійшла до будинку, де був цілковитий безлад, я побачила матір, сестер і брата, які плакали.

У моїх очах мій батько був найдобрішим, найввічливішим та люблячим батьком. Він був високим і статним чоловіком і часто брав нас із собою запускати повітряних зміїв у дворі, учив нас кататися на ковзанах, плавати й грати в баскетбол. Окрім англійської, він досконало знав ще шість іноземних мов, а також грав на скрипці.

Чому таку гарну людину заарештували? Пізніше моя мати розповіла нам: «Ви вже дорослі й повинні зрозуміти свого батька. Він гарна людина. Через те що компартія хотіла розпочати класову боротьбу, вони примусили його зробити пропозиції для реформи. Якби він нічого не запропонував, то допит тривав би. Такі засідання тривали вже більше року. Вони чекали, що ваш батько що-небудь скаже. Зрозумівши, що він більше не може тягнути час, ваш батько, врешті-решт, зробив пропозицію. Вони класифікували його як реакціонера, заарештували й засудили до десяти років в’язниці».

Ми насильно були розлучені з нашим батьком і нічого не знали про нього більше десяти років. Ми продовжували шукати його, але нам говорили, що через участь у високотехнологічному виробництві, КПК хотіла використовувати його знання та ув’язнила його для роботи в секретному місці.

Після арешту нашого батька всі родичі й друзі віддалилися від нас. Навіть наша тітка провела межу між собою й нами. Боячись заплутатися в цій боротьбі, вона розірвала всі контакти з нами. У той час ми, п’ятеро дітей, були ще маленькими. Тому наша мама, яка рідко покидала будинок, коли батько був із нами, одна звалила на себе тягар турбот, щоб забезпечити нас.

Мама підмітала вулиці протягом 10 років

У моєї мами почалися найважчі часи життя з п’ятьма дітьми. Вона була представником інтелігенції. Для того щоб прогодувати всю сім’ю, вона повинна була кинути свою роботу реєстратора общини через низьку заробітну плату.

Вона попросила свого друга знайти їй роботу прибиральника вулиць у санітарному бюро, тому що на такій роботі давали трохи більше зернових пайків. Їй потрібно було виходити на роботу о 2 годині ночі і збирати сміття на вулиці протягом дня.

Вона завжди дуже втомлювалася й страждала від болю в спині і ногах, а також від кривавих пухирів на долонях у кінці кожного робочого дня. Хоча вона не знала, як правильно користуватися великою мітлою, вона далі мела вулиці по 4 години підряд на день. Вона казала, що їй подобалося працювати пізно вночі, тому що вона могла дивитися на зоряне небо в тиші вулиць, і ніхто не міг побачити її сліз. Вона наполегливо мела вулиці протягом 10 років, і у неї утворилися товсті мозолі на долонях.

Незабаром почався «Великий голод». Усі жителі материкового Китаю можуть пригадати 1960 р. КПК вводила людей в оману, називаючи 3 роки «Великого голоду» «Трьома роками природного лиха». Компартія оголосила, що це було природне лихо, і що ми повинні подолати його. Насправді це було не природне лихо, а лихо, викликане діями людей. Протягом кількох років загинули мільйони людей, але наша сім’я, на щастя, вижила і не померла з голоду. На одну людину видавалося сто грамів їжі щодня. Бачачи нас голодними й худими, моя мама у вільний час ходила на овочеві плантації збирати листя кольрабі, щоб зварити їх і нагодувати нас.

Навесні, коли було багато бруньок в’яза, старші брати й сестри ходили за ними в ліс. Моя мама змішувала їх із борошном і розпарювала, щоб зробити коржики. Ми вижили, вживаючи в їжу листя дерев і зібрані нами їстівні дикі трави.

Усі книги в будинку були спалені

Відразу після того, як минули ці важкі часи, почалася страшна «Культурна революція». На початку «Культурної революції» моя мама була налякана до смерті і сказала: «Ми знову будемо покарані». Одного разу вночі вона сказала всім нам: «Ви повинні бути обережними поза домом, говорити менше і працювати більше. Не приєднуватися ні до яких бунтівних груп, тому що нашу сім’ю розглядали як таку, що належить до «п’яти чорних класів»*.

Кажучи це, вона обернулася до печі і почала спалювати всі книги – класичні і сучасні, китайські й іноземні – усе, що було в нашому будинку. На той час у нашій сім’ї назбиралося досить багато романів відомих світових письменників і технічних книг мого батька. Мама сказала, що їх не можна зберігати і стала спалювати їх усі, кидаючи одну за одною у вогонь. Бачачи, як горять романи, які ми любили, ми мало не плакали. Спалювання книг забрало три дні і три ночі. Останнім із них був Англо-китайський словник у жорсткій палітурці. Моя мама тримала його в руках і не хотіла кидати у вогонь, але, врешті-решт, спалила після тривалих вагань. Вона сказала, що це була книга нашого батька, і ми не можемо зберігати її. Якщо КПК побачить книги, то невідомо, що буде з нами, тому краще них спалити.

Трохи почекавши, мама хотіла вийняти її з вогню, але було вже пізно. Вона плакала й говорила, що це було багатство батька, і як буде важко розповісти про це батькові в майбутньому. Я до цієї пори не можу забути цю сцену. Проте нашій сім’ї не вдалося уникнути обшуків злобної компартії. Одного разу, прийшовши з роботи додому, я побачила великий плакат на наших дверях. Я зайшла відразу всередину, не розглянувши його детально. Мама заплакала, коли побачила мене.

Вона сказала: «Хвилину тому люди з місцевої общини під керівництвом деяких червоногвардійців увійшли до будинку і влаштували обшук». Я запитала маму, що вони забрали? Мама відповіла: «Наш будинок настільки занепав, що вони не знайшли що узяти. Усе ж таки після тривалих пошуків вони забрали коробки з ювелірними виробами, які я приготувала до вашого весілля. Мені так шкода». Бачачи, що вона плаче і ще більше хвилюється, я вирішила підтримати її і сказала: «Ми хочемо тільки одного – щоб ти була здорова і була з нами».

Ніхто не брав нас на роботу через історію нашої сім’ї

Події, пов’язані з «культурною революцією», ставали все більш напруженими. Мама казала, що її чотири дочки й син росли, стаючи все більш привабливими. Хоча вона була дуже щаслива, але все таки дуже хвилювалася. Ситуація навколо ставала все гіршою й гіршою. Звичайною справою для людей стало насильство, грабіж і крадіжка.

Мама хвилювалася, що з нами може що-небудь трапитися. Вона попросила друзів допомогти знайти чоловіків для старшої сестри і мене, щоб ми могли виїхати й уникнути небезпеки. У той час, хоча я і мої сестри багато страждали, і через класову теорію КПК нам не дозволялося ходити в коледж, завдяки старанням наших батьків усі ми мали необхідні знання.

Моя старша сестра склала іспити для вступу до музичної академії і пройшла тест на майстерність, але її не прийняли з політичних міркувань. Одна з моїх молодших сестер дуже добре грала на піаніно і також вступала до музичної академії. Вона склала іспит на майстерність, але її теж не взяли з політичних мотивів.

Мені дуже подобався спорт, і я дуже добре каталася на лижах. Я хотіла вступати до спортивної академії, але мені довелося залишити свої мрії через приналежність до «поганого» класу.

Через те що ми народилися в сім’ї з «поганою» історією, ніхто не наважувався одружуватися з нами. Нарешті, моя старша сестра зустріла випускника університету Цзінхуа, який працював в іншому місті. Моя мама попросила мене змінити традиційні погляди нашої сім’ї на моральні стандарти та стиль життя і вийти заміж за робітника. Робітники були досить популярні на той час. Мій шкільний друг покинув мене через мою приналежність до «поганого» класу. Отже, я, зрештою, погодилася вийти заміж за робітника. Коли всі сестри вийшли заміж, удома залишилася тільки моя шістдесятирічна мама і п’ятнадцятирічний брат. Одного разу я пішла провідати їх і біля вхідних дверей зустріла всіх сусідів.

Один сусід сказав мені: «Вашу маму й брата побили сини Лао Ма, які живуть поверхом нижче». Я запитала, з якої причини, і він мені сказав: «Ви – сім’я контрреволюціонерів, тому ви стали чудовою мішенню для нападу». Я увірвалася в кімнату і побачила маму й брата, які сиділи на ліжку і плакали.

Розгнівана я зібралася втекти на поверх нижче і притягти злочинців до відповідальності. Моя мама, міцно схопивши, зупинила мене і сказала: «Ти не можеш іти. Ти – дівчина і не зможеш упоратися. У цьому світі немає правосуддя. Хто більше заслуговує бути побитими, окрім нас. Ми повинні змиритися». Бачачи, як мама страждає, я не стала нічого робити, а заплакала разом із нею і братом. Звернутися було ні до кого!

Протягом «Культурної революції» КПК переслідувала багато безневинних людей. Нашій сім’ї ще пощастило, оскільки ніхто з нас не помер. Але жорстокість компартії залишила глибокі рани в наших юних серцях.

У 1969 КПК вигадала іншу хитрість: вона оголосила, що міста дуже переповнені, і люди, які не працюють, повинні переїхати в сільську місцевість. Моя сім’я була «антиреволюційна», а мама й брат не могли працювати, оскільки вона була дуже стара, а він дуже молодий. Тому у моєї сім’ї не було іншого виходу, окрім як переїхати в сільську місцевість і стати селянами.

Зустріч із моїм покаліченим батьком

У 1973 році ми несподівано отримали повідомлення про звільнення нашого батька. Це була чудова новина для всієї нашої сім’ї. Моя старша сестра і я пішли зустріти батька з в’язниці. Коли ми побачили його, я була шокована. Перед нами стояла бліда покалічена літня людина. Одна нога була повністю покалічена, а інша судорожно здригалася, руки теж тряслися. Невже це мій батько, мій красивий батько, образ якого я зберігала у своїй пам’яті 15 років? Я була дуже шокована, щоб зробити крок до нього й обійняти. Він упізнав нас першим і зробив крок до нас, шкутильгаючи й вимовляючи наші імена. Потім ми вимовили його ім’я, підтримали його і разом заплакали. Кожен, хто бачив нас, плакав. Я ніколи не зможу забути цю сцену. Аморальна люта партія катувала мого батька 15 років, і не випускала його доти, доки він не став зовсім безпорадним.

Прибувши додому в село, батько розповів, що він кілька разів уник небезпеки. КПК увесь час намагалася обдурити його. Вони сказали, що зменшать йому термін, якщо він добре працюватиме. Він повірив їм і працював дуже старанно, щоб заробити довіру, з однією тільки надією побачити своїх дітей востаннє. Одного разу, коли він працював на будівництві, батько ніс дві великі корзини з цеглою і проходив по вузькому дерев’яному мосту на четвертому поверсі. Йому стало погано, і він упав на землю. Прийшов до тями він у госпіталі. Батько був щасливий, що не помер, тому що в серці у нього було сильне бажання побачити нас.

КПК використовувала його для перекладання з німецької на китайську мову. Він щодня повинен був працювати більше 10 годин, і його волосся посивіло.

Проте замість того, щоб зменшити термін, його ув’язнення продовжили. На той час, як його звільнили за станом здоров’я, він уже відсидів 15 років. У в’язниці він чекав дня, коли зможе побачити свою сім’ю, але, побачивши рідних, був засмучений, що вони стали селянами. Він був незадоволений тим, що його єдиний син став фермером на все життя, що залишилося. Його серце так боліло. У 1976 р. він помер від крововиливу у мозок.

Мій батько пішов від нас назавжди. Саме аморальна КПК убила його. Злобна компартія Китаю розбила нашу сім’ю і знищила нас. Я хочу ухвалити вирок цьому безжальному злу.

Злобна КПК переслідувала не тільки наші фізичні тіла, але і спустошила також наші душі. Вона позбавила нас гідності, самоповаги і юності, кинувши на саме дно суспільства. Точно сказано в «Дев’яти коментарях про комуністичну партію», що вона є злим привидом. Ми повинні повністю її розкласти. Я вірю, що одного разу її притягатимуть до відповідальності перед судом, і цей день не так далеко.

Хай же душі моїх батьків та інших хороших людей, які померли в результаті переслідувань злобної КПК, знайдуть спокій у раю.

Дякую Вам.

* Примітка: землевласники, багаті селяни, реакціонери, «погані» елементи і праві.

Цзяцзя Ван. Спеціально для Великої Епохи

19 May 2011
Сміх має терапевтичний вплив на людину

#img_right#Усі знають давню приказку про те, що сміх – найкращі ліки. Незалежно від того, що його викликало – добрий жарт, мила дитина, улюблена тварина чи прилиплий до обличчя клоуна торт – сам незвичайний процес сміху має терапевтичний вплив на людину. Дослідження показують, що сміх може зменшити стрес і допомогти людям схуднути. Для літніх людей, схильних до самоти та сумних роздумів, він є особливим тонізуючим засобом.

Насправді, у багатьох общинах у США та в усьому світі були навіть створені клуби, де люди можуть зібратися разом і посміятися від щирого серця! Серед назв таких американських клубів зустрічаються такі: «Сміх-о-голики», «Ха-ха Спа (курорт)», «Хихикання гранітного штату» («Гранітний штат» – жартівлива назва штату Нью-Гемпшир) або «Веселий клуб сміху Джуді».

Ця ідея виникла в Індії, де сміх використовують як вправу для рота у різних видах йоги, він сприяє розвитку розуму; є також сміх животом.

Сміх, звичайно ж, заразливий. Тільки безнадійний буркотун може стримати усмішку, коли інші навколо нього регочуть "до смерті". От чому члени клубів сміху не тільки збираються разом, щоб самим нестримно сміятися. Вони зустрічаються на розі вулиць, на залізничних станціях і в інших громадських місцях, де, сміючись до кольок у животі, запрошують кожного перехожого приєднатися до них.

Клуби сміху стали настільки популярними, що з’явилися навіть курси навчання на «сертифікованого лідера сміху». І що є дипломом? Ви повинні дійсно вміти сміятися, тріумфувати, хихикати, вибухати сміхом, реготати, підсміюватися та давитися від сміху!

19 May 2011
«Апокаліпто» Молодий майя стикається зі страхом, але кінця світу не буде. Огляд фільму

#img_left_nostream#Режисер-продюсер Міл Гібсон знову робить велику ставку. Коли мова заходить про великобюджетний фільм, кіновиробникам доводиться покладатися на милість кіностудій, але тільки не у випадку з Мілом Гібсоном… Після декількох невдач в пошуку кіностудії для зйомок фільму «Пристрасті Христові», Гібсон вирішив піти ва-банк і вкласти у виробництво свої власні гроші.

Це виявилося доленосним рішенням: щоб отримати багато, потрібно багато вкласти! Після того, як його неоднозначний фільм про останні 12 годин життя Ісуса, зібрав 370 мільйонів доларів в одній Америці, Гібсон вирішив ще раз ризикнути з «Апокаліпто».

Не варто загострювати особливу увагу на назві фільму. Хоча хронологічно фільм сфокусований на захід цивілізації Майя, в центрі сюжету – головний герой на ім’я Лапи Ягуара і його боротьба зі страхом.

Посеред рутинних справ страх захоплює Лапу Ягуара зненацька, так його батько Кам’яне Небо і декілька одноплемінників стикаються з іншим плем’ям Майя, яке вторглося на їхню територію. Кам’яне Небо помічає це почуття страху і радить синові перемогти його: «Страх – це хвороба. Усунь її з свого серця», – говорить Кам’яне Небо. Ясно, що ці слова не послужать йому уроком, який доведеться освоювати самостійно.

Оскільки він спробує уникнути «простого пояснення», якого перед цим попросило вороже плем’я. Частину фільму, що залишилася, Лапа Ягуара буде вимушений знову і знову боротися зі своїм страхом, щоб одного разу зрозуміти, що він в набагато більшій мірі здатен управляти своїм життям, ніж вважав до цього.

Незважаючи на те, що «Апокаліпто», місцями кровопролитний і жорстокий, безумовно не для людей із слабкими нервами, але – це розважальний фільм. Історія головного персонажу Лапи Ягуара дійсно захоплює. Проте, головна тема – загибель цивілізації, яку фільм, судячи з назви, повинен був порушити, не розкрита. Тому, коли пригоди закінчаться, ви можете відчути розчарування.

Категорія C+

Режисер: Міл Гібсон

Сценарій: Міл Гібсон, Фархад Сафіна

В ролях: Руді Янгблуд, Рауль Трухильо, Майра Сербульо

Виробництво: Touchstone Pictures (USA), Icon Entertainment (non-USA)

Амір Талай. Велика Епоха

19 May 2011
Джерело дитячого здоров’я

#img_left#Коли ми думаємо про найголовніше своєї сім’ї, своєї нації, своєї країни, у голову приходить частіше за все одне слово – діти. Які вони – наші діти, яке у них здоров’я, яке майбутнє чекає на них, а отже, і наше суспільство. Ми запрошуємо читачів до розмови, деколи непростої, але необхідної.

Питання здоров’я тісно пов’язане з моральністю, традиціями, і нашим ставленням до них. Сьогодні бесіду про це ми починаємо з лікарем-педіатром із 25-літнім стажем, Наталією Ведмедевою. Її багатий досвід, допоможе нам дізнатися про істотні, але, часом, неочевидні причини нездоров’я дітей.

– Не могли б Ви нам розповісти, чи змінилися діти за роки вашої практики?

– Так, я б сказала, що змінилися не тільки діти, але і їхні батьки. З’явилося більше молодих матерів, психологічно не готових виховувати дитину. За останні 10 років з’явилося більше гіперактивних дітей, а також простежується інша протилежність – стали значно більше дітей інертних і пасивних, що, на мій погляд, пов’язане з багатьма проблемами».

– А як проявляється ця гіперактивність, і чи не небезпечна вона для подальшого розвитку дитини?

– У таких дітей дуже нестійка психіка, вони емоційно лабільні, не завжди адекватно реагують у різних ситуаціях, їм важче концентруватися на якійсь одній справі, вони непосидючі й важковиховувані. Ці діти часто потребують медично-педагогічної корекції.

Синдром підвищеної збудливості або гіперактивності не є захворюванням. Але, якщо своєчасно не звертати увагу на нервово-психічний стан дитини, то згодом це може негативно вплинути на формування характеру, здатності адаптації до життя, появі агресивності й неврозів дитячого віку».

– Як ви вважаєте, які причини цього явища?

– Тут може бути кілька причин, в т.ч. пов’язаних із здоров’ям жінки, вагітністю і самими пологами. Тепер у більшості жінок вагітність протікає з ускладненнями. Це пов’язано з впливом екології, нераціональним харчуванням, гіподинамією, із курінням та іншими шкідливими звичками майбутньої матері, а також із її ослабленим здоров’ям.

Майже кожна вагітна жінка страждає на яке-небудь соматичне захворювання, або вагітність протікає із загрозою переривання і токсикозом. Однією з головних причин слабкості нинішнього дітородного покоління став у корені неуцький, протиприродний підхід до допомоги породіллі в радянські часи.

– А в чому це проявлялося?

– Наприклад, пуповина обрізалася відразу після народження. Природою передбачено, що для кращого проходження по родових шляхах у момент пологів дитина викидає в плаценту частину крові з гормонами, біологічно активними речовинами та іншими, корисними для життєдіяльності і здоров’я дитини, речовинами, і через деякий час після народження все це повертається в її організм через пуповину. З цього стає зрозуміло, чому така ефективна плацентарна косметологія. Дитина ж у результаті ставала ослабленою, і їй згодом було потрібно більше зусиль для відновлення.

Більш того, дитину відразу відносили від матері, позбавляючи при цьому відчуття материнської аури захисту й любові. Так у дитини важче проходила адаптація до навколишнього, незнайомого для нього світу, формувався страх, який з віком часто породжував різні стійкі психологічні патології.

Перший раз новонародженого прикладали до грудей матерів не раніше ніж через 6 годин, а то і пізніше. Таким чином, дитина була позбавлена можливості отримання повноцінного молозива, необхідного йому в перші години життя. Згодом ці діти самі стали батьками.

– Так, виходить, що все покоління виявилося ослабленим?!

– Так, випливає такий висновок. Наше сучасне покоління набагато менше пристосоване до виживання і адаптації у зовнішньому середовищі. З’явилося багато різних захворювань, як фізичних, так і психічних. Недаремно, зараз дуже затребувана професія психолога».

– Не хочеться закінчувати на такій сумній ноті…

– Нині змінився підхід до допомоги породіллі, з’явилося багато альтернативних методик прийняття пологів, виховання й навчання дітей, про які можна поговорити наступного разу.

Ми також запрошуємо читачів до обговорення, чекаємо ваших листів і матеріалів, найцікавіші з яких представимо в наших майбутніх публікаціях.

19 May 2011
Мадрид: мистецтво і знамениті Тапас!

Жителі Мадрида не проявляють особливого інтересу до ресторанів швидкого приготування. І ви не побачите їх вдень з великою склянкою кави на винос. Столиці Іспанії – Мадриду – властивий особливий спосіб життя. Це виявляється в неквапливих походах до кав’ярні, де їжа, приготовлена за короткий час, подається згідно з необхідним етикетом.

#img_right#Звичайно ж, я кажу про закуски, або тапас.

От як це відбувається: відвідувач вибирає зручне місце, де він проведе декілька годин. Офіціант з’являється практично тут же, приймає замовлення на дуже смачні невеликі порції "раціон" (raciones) або "пінчос" (pinchos). Їжа подається відразу ж, і в наступні декілька годин відвідувач не поспішаючи насолоджується різними стравами.

Але є одна особливість. Все це починається пізно увечері, не раніше дев’ятої години. Щоб звикнути до цього, знадобиться якийсь час, проте так дещо зручніше для іноземних туристів, які, без сумніву, в денний час відвідують численні знамениті мадридські музеї.

Тут знаходиться всесвітньовідомий музей образотворчого мистецтва – Ель Прадо (El Prado). Після очікування в черзі, зайшовши всередину і відчувши благоговійний трепет, опиняєшся перед картинами "Лос Меньінас" (Las Meninas) Веласькеса, "Друге травня (1808 р.)" Гойі і "Свята трійця" Ель Греко. Тут же ви можете трохи відпочити за тарілкою зі всілякими тапас.

Іберійський окіст (Jamуn Ibйrico), який дуже люблять мадридці, чимось схожий на копчену шинку. Він може бути поданий без гарніру, на шматочку тосту (пінчо) або з використанням інших способів, що вражають уяву, як, наприклад, в ресторані під помітною назвою «Музей шинки» (Museo de Jamуn). Музей шинки, здивуєтеся ви? Так, тільки в Мадриді є такий ресторан, де численна кількість окостів, підвішених за крюки до стелі, є його головним декором. Не помітити його нелегко, оскільки розташований він в Paseo del Prado, парку між музеєм Прадо і двома іншими відомими музеями образотворчого мистецтва – Центром мистецтва королеви Софії (Reina Sofнa) і Тісен-Борнеміса (Thyssen-Bornemisza). У Центрі мистецтва ви можете побачити "Герніку" (Guernica) Пікассо.

Звикнути до розкладу роботи ресторанів Мадрида, так само як намагатися охопити все, що може запропонувати місто, це дуже важке завдання. У нас виникли дивні взаємини із закладом "Ботен" (Botнn) – одним з улюблених ресторанів Ернеста Хемінгуея. Історично склалося так, що Ботен дуже популярний. Великий художник Гойя працював тут помічником офіціанта. Він вважається найдавнішим рестораном світу. До того ж, це один з декількох мадридських ресторанів, в якому бував Хемінгуей.

Річ у тому, що хоча ми часто проходили повз цей заклад і фактично вже бронювали місця, але з якихось причин так і не потрапили туди. По правді кажучи, в Мадриді дуже багато чарівних ресторанів, розкиданих по всьому місту, так що до знаменитого Ботен, розташованого на вулиці з інтригуючою назвою Calle de Cuchilleros (вулиця торговця ножами), черга не дійшла! Адже ще потрібно відвідати і численні музеї. Але повернемося до тапас.

Коли ви побачите тапас-бар або район з вашими улюбленими закусочними, ви піддастеся спокусі повернутися сюди знову (можливо тому ми так і не зустріли примару Хемінгуея в Ботен).

Ми гідно оцінили відкриті тераси на території і навколо мадридського Оперного театру, прекрасний вигляд на Королівський палац і навколишні його парки на площі Плаза де Орієнте (Plaza de Oriente). До 9 години вечора, коли спека спадає, люди виходять на вулиці, щоб насолодитися вечором, або, як сказав Хемінгуей (я дізналася про це з достовірного джерела) "вбити вечір". У Мадриді дуже багато ресторанів і кожен демонструє першокласне обслуговування. Це справжнє мистецтво, коли офіціант незворушно міняє скатертину і столові прилади на столі (незважаючи на те, були вони використані чи ні), ніяким чином не обтяжуючи відвідувача своєю присутністю під час обіду.

#img_left#Ще південніше, в Латинському кварталі, де з’єднуються три вулиці Calle de la Cava Alta, Calle de Cava Baja і Calle del Almendro, також дуже багато вуличних ресторанчиків, деякі з них розташовані напроти церкви святого Андре (St. Andrйs Church).

Через два дні, проведених в Мадриді, ви після відвідин знаменитих художніх музеїв, починаєте бачити мистецтво в усьому, що вас оточує: у красивих районах, таких як Латинський квартал у Старому Мадриді або район Чуеко, в громадських будівлях, що вражають уяву, і навіть в одязі жителів.

Люди в Мадриді одягнені елегантно, з консервативним ухилом. Зважаючи на вплив історії, що відчувається всюди в Мадриді, недивно, що тут відчувається боротьба між респектабельністю і відвертим викликом (до 1975 р. в Іспанії існував диктаторський режим).

Навіть у такому загальновідомому районі гомосексуалістів Чуеко (Chueco), людям, як правило, властива консервативна елегантність. Хоча ще 31 рік тому Мадрид знаходився під владою фашизму, сьогодні це вірогідно найбільш прогресивне і вільне місто в Європі. Проте, уявіть, закон тут зобов’язує всіх чоловіків країни допомагати своїм дружинам у веденні домашнього господарства.

У наш час Мадрид стає центром змішування різних культур, чого не було у минулому. Тут живуть люди зі всього іспаномовного світу, а також багато знаменитих співаків родом з Південної Америки. Відчувається особлива любов і зв’язок з Аргентиною. У Мадриді іноді відчуваєш, неначе ти знаходишся в Буенос-Айресі. А в Буенос-Айресі, цікаво, є відчуття Мадрида?

Люди, що мають уявлення про Латинську Америку чекають побачити тут розмірений спосіб життя. Проте, Мадрид більш ділове місто, хоча іспанська "каріньо" (любов) завжди незмінна.

Перехожі щосили прагнуть забезпечити туристів всією необхідною інформацією. Продавці магазинів, і навіть керівники банків, бажаючи допомогти, покидають свої заклади, щоб переконатися, що відвідувач зрозумів, куди йому йти. А коли хто-небудь з них не може пояснити, вони часто говорять: "Ось цей сеньйор знає".

Мадрид – населення якого наближається до позначки п’яти мільйонів чоловік – місто не маленьке. Щоб краще орієнтуватися тут, бажано скористатися туристичним автобусом Madrid Vision. А інформацію про майбутні події можна знайти в журналах On Madrid і Taxi Driver’s magazine.

Система мадридського метро дуже проста і, попри застереження, ми не зіткнулися з якими-небудь проблемами безпеки. Насправді, люди в метро дуже доброзичливі і балакучі.

Що стосується ресторану Ботен, ми неодмінно насамперед відправимося на пошуки примари Хемінгуея під час наших наступних відвідин Мадрида. Тільки треба не забути, що в цьому місті багато ресторанів, які гордяться тим, що їх відвідував Хемінгуей. Їх так багато, що в ресторані Calle de Cuchilleros повісили оголошення "Хемінгуей тут не їв!"

Прим:

* Tapas (тапас) – різноманітні гарячі і холодні закуски, що сервіруються маленькими порціями. Їх їдять вилкою або руками, з шматочком хліба або без… Закуски тапас винайшли в Андалузії. До хереса безкоштовно додавалось декілька оливок або шматочок сиру. Бармени накривали склянку блюдцем, щоб у вино не потрапили мухи, а зверху клали закуску. Звідси і пішла назва тапас, адже «тапа» по-іспанськи «кришка».

Pinchos – М’ясний або ковбасний (як правило, хоча теоретично може бути будь-який) міні-шашлик, наколотий на загострену дерев’яну паличку.

Raciones – порція закуски вдвічі більша, ніж зазвичай.

Брюс Саш. Велика Епоха

19 May 2011
Традиційна культура: Не роби того, про що б ти не хотів, щоб дізналися інші

#img_left_nostream#Традиційна культура Китаю підкреслює важливість самодисципліни, власного вдосконалення для того, щоб стати благородною і гідною особистістю, і навіть в темній кімнаті, наодинці з собою, в думках зберігати мир і спокій, щоб не було про що жалкувати.

Відомий мислитель Су Ші (1037-1101) північної династії Сун (960-1127) одного разу почув історію від свого молодшого брата. У цій історії одного чоловіка повинні були воскресити. Поки він все ще був "мертвим", він запитав підземних служителів, як вдосконалюватися, щоб уникнути гріха.

Служителі веліли йому приготувати папір і записати все, що він зробив протягом дня. Якщо зустрінеться що-небудь, що він сказав або зробив протягом дня, і що буде дуже соромно записати, це й будуть ті слова, які він не повинен говорити і вчинки, які він не повинен здійснювати.

Підземні служителі також радили йому часто медитувати, щоб продовжити своє життя. Він відзначив, що ніяка медицина в людському світі не може бути ефективнішою за медитацію, яка не має ніякого поганого стороннього впливу, і за яку не потрібно платити. Але, на жаль, практично ніхто не займається медитацією.

Су Ші назвав цю історію "Як удосконалюватися", щоб надихати себе ніколи не зупинятися на шляху повернення до своєї істинної природи.

Су Ші сказав, що в цій історії наші предки вчили нас: "Не намагайся робити те, про що б ти не хотів, щоб дізналися інші". Сіма Гуан (1019-1086 рр., відомий королівський літописець північної династії Сун) сказав: "У мене немає особливих талантів, але мені не соромно розповісти іншим про те, що я робив в житті". Су Ші захоплювався цим праведним висловом і вважав, що цьому варто навчатися.

Відомий суддя Фань Чжуньянь (969-1052 рр., також з північної династії Сун) кожного вечора здійснював церемонію "покаяння", щоб переконатися, що те, що він щодня вкладав, було того варте. Якщо він відчував спокій і ні про що не жалкував, він спав добре. Інакше, він взагалі не міг заснути і повинен був виправити все наступного дня.

Сінь Янь. Велика Епоха

19 May 2011
Восьмилітня помічниця

Узимку в провінції Гуйчжоу дуже рідко бувають погожі дні, погода часто похмура, постійно йде сніг. На слизькій гірській доріжці, яка веде в село Дадун волості Цзян, люди щодня можуть бачити маленьку дівчинку, яка, несучи на спині молодшого брата, іде до школи.

#img_center_nostream#

Китайські ЗМІ повідомили, що її звуть Нін Юесянь, вона вчиться в 4-му класі школи Дадун, їй 8 років, її молодшому братові 2 роки. Коли їй було 4 року, вона почала прати одяг, у 5 років уже з батьком разом ходила в гори рубати дрова, а в 6 років мама доручила їй догляд за шестимісячним братом, а сама працювала в полі в низовині.

Коли Нін вперше взяла брата із собою в школу, брат плакав на уроці, вона розсердилася і на другий день не взяла його із собою, а залишила вдома. Коли вона прийшла зі школи, то побачила, що брат проплакав увесь день, його очі опухли. Після цього вона постійно щодня брала його із собою до школи.

Її батько часто їздив на заробітки, мати працювала в полі, із ними ще жила прабабуся, якій було 90 років. Окрім догляду за братом, Нін після школи допомагає мамі виконувати домашні справи, прати одяг, годувати свиней і т. ін. У будинку в них три прохідних кімнати і дерев’яна огорожа, яка вже в багатьох місцях зламалася.

У середній кімнаті міститься вогнище, у кімнаті праворуч – хлів для свиней, весь будинок обгорнутий поліетиленом для захисту від холодного гірського вітру, який проникає крізь щілини між колодами. На другому поверсі – спальня й сховище для зерна. У спальні окрім ліжка, валізи і сільськогосподарського інвентарю майже немає інших речей.

Коли ми запитали Нін, чи вважає вона своє життя важким, вона відповіла, що не вважає. А коли запитали, чи важко їй виховувати брата, вона відповіла, тільки б він не плака, то зовсім не важко, що їй дуже з ним весело.

Нін – староста свого класу, вона ніколи не спізнюється на уроки, успішність у неї теж непогана. Дівчинка каже, що добре вчитиметься, потім вступить до університету, але переживає через те, що їхня сім’я дуже бідна, і невідомо, чи будуть у батька гроші на навчання. Коли вона сказала це, обличчя її відразу стало сумним.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

Версія китайською: Велика Епоха (Dajiyuan)

19 May 2011
Суперечності, пов’язані з намірами Сирії

#img_left_nostream#Останнім часом у Сирії звучали слова про мир – Бешар ал Асад закликав главу уряду Ізраїлю до угоди. Але в інтерв’ю газеті "Вашингтон пост" Валід Моала, міністр закордонних справ Сирії, сказав, що повернення Голан не може бути умовою для бесіди. "Справжня і серйозна співбесіда повинна початися без передчасних умов", – заявив він.

Тимчасова декларація Асада з його мирними намірами, після оголошення протоколу Емільтона-Бейкера, ставиться під сумнів.

Протокол досліджує форми політики Буша, угоду між Ізраїлем та Сирією, повне повернення Голан в обмін на мир, обіцянку Америкою військової підтримки, як частину вирішення проблем в Іраку і на Близькому Сході. Італійській газеті Асад сказав: "США і Європейський Союз зобов’язані говорити із Сирією та Іраком, якщо вони мають намір досягти порозуміння і вирішення питання Іраку та конфлікту на Близькому Сході", – натякаючи на протокол.

Сирійські декларації пробудили гострий інтерес і підозри ізраїльського населення. Заступник глави уряду, Шимон Перес, сказав кілька днів тому на форумі в США, що Сирія не зацікавлена в мирі, а хоче, щоб Ізраїль відкрив їй двері на Схід. Перес додав, що попередньою умовою в переговорах із Сирією має бути закриття терористичних пунктів у Дамаску.

Глава уряду, Ехуд Ольмерт, сказав, що Ізраїль не піде проти інтересів США, свого старого стратегічного союзника, тільки через те, що Асад хоче переговорів. Міністр оборони, Амір Перец, відмітив, що розмір ціни союзу з Сирією зрозумілий. Але є питання – чи буде стратегічно правильно виключити Сирію з радикальної Делегації (Іран-Сирія-Хизбала-г.б)? Депутат Кнесета Дані Ітом сказав, що якщо Сирія дійсно доведе свої мирні наміри, тоді можна почати переговори і без попередніх умов. Інші депутати Кнесета закликали негайно почати переговори.

Миротворці та яструби

Ще з літа з Дамаску долинали голоси миротворців, але також звучали голоси прихильників війни. Влітку Асад закликав Ізраїль почати переговори, але одночасно казав, що переговори, які не відбулися, можуть стати причиною війни. "Коли ми кажемо, що обираємо мир як стратегію, то це не означає, що залишаються інші позиції", – заявив він влітку цього року.

Влітку, коли голоси війни були сильнішими за голоси миру, сирійський міністр у справах переселенців, Бучіна Шааван, написала в сирійському часописі "Ташрін" і в тижневій колонці часопису "Ель-шрак ель-ост": "Зрозуміло, що забрати зброю у Хизбали – це зруйнувати Ірак, розірвати іракський народ на частини, а також загроза Сирії.

Всі цілі повинні бути спрямовані на зміцнення нового Близького Сходу в образі арабського рятівника… араби повинні зрозуміти, що сьогодні, все, що їх об’єднує – це правильно, а все, що їх роз’єднує – помилково. …Ближній Схід сьогодні перебуває в родових сутичках. Буде народжений новий арабський світ, де правитимуть наші благородні діти, які усвідомлюють свої інтереси, які пишаються своїм минулим, своїм сьогоденням і майбутнім, готові пожертвувати собою заради почесного майбутнього для своїх дітей…" Поки що не зрозуміло, чи змінить Асад свої наміри, чи використає можливість протоколу Емільтона і Бейкера поліпшити становище на міжнародній політичній арені.

А яка офіційна реакція Ізраїлю?

Глава уряду Ехуд Ольмерт оголосив на урядовій нараді, що Ізраїль має намір перевірити сирійську пропозицію і затвердити свою позицію, мабуть, пов’язану з різними думками депутатів. Він сказав, що рішення уряду має велику вагу, і воно не схоже на суспільну думку. Тому потрібно все обережно перевірити.

The Epoch Times (Велика Епоха)

19 May 2011
Вісьмох китайських християн було звинувачено в підбурюванні й провокації

#img_right_nostream#Міліція арештувала вісьмох китайських християн через те, що вони перешкоджали зносити церкву. Їх звинуватили в підбурюванні заворушень, опорі із застосуванням сили й порушенні закону. 22-го грудня вони були притягнуті до суду в місті Ханчжоу.

У повідомленні Ассошіейтед прес були процитовані слова одного чиновника народного суду району Сяошань міста Ханчжоу. Він підтвердив, що суд над вісьмома християнами почнеться в п’ятницю в першій половині дня.

Але цей чиновник, який тільки назвав своє прізвище – Цуй, відмовився розголошувати подробиці справи, а також імена вісьмох обвинувачених. Вісьмох звинувачених християн, серед яких сім чоловіків і одна жінка, було арештовано органами громадської безпеки села Челуван селища Даншань, району Сяошань, міста Ханьчжоу, коли між ними і поліцією виник конфлікт у зв’язку із зносом церкви.

Коли 500 міліціонерів підрозділу придушення повстань приготувалися знести церкву, яка ще була в процесі будівництва, між ними і 3000 християнами стався конфлікт. Це було одне з найбільших зіткнень між християнами й міліцією за останні роки.

Влада каже, що ця церква є незаконною. Усі церкви в Китаї повинні бути зареєстровані державою, контролюватися й перевірятися. Але безліч китайських християн здійснюють свої релігійні церемонії у неофіційних, незареєстрованих, таємних церквах. Християни села Челуван увесь час сподівалися отримати згоду місцевої влади, щоб побудувати нову церкву.

Але оскільки вони постійно стикалися з різними перешкодами й протидією, то вирішили будувати церкву самотужки, без офіційного дозволу влади. Минуло лише кілька днів від початку спорудження церкви, як приїхала велика група міліціонерів, які оголосили, що церкву буде знесено На цій основі і розгорівся конфлікт.

Інформаційний центр із прав людини в Сянгані опублікував заяву про те, що знос цієї церкви є втіленням у життя постанови провінційної влади «знести всі незаконні споруди». Адвокат цих восьми християн, які були притягнуті до суду, сказав, що якщо їх засудять, то це буде щонайменше три роки в’язниці.

Міжнародна організація з прав людини вважає, що це є актом завдання удару й нападок на християн. У Китаї християнам дозволено здійснювати свої обряди й богослужіння тільки в церквах, контрольованих КПК. А інші релігійні збори, які не отримали офіційний дозвіл влади, зазнають нападок, втручання, а їхніх лідерів – арештовують.

Версія китайською: Велика Епоха (Dajiyuan)

19 May 2011
Високопосадові особи закликають Китай дозволити провести розслідування видаляння органів у живих людей

19 грудня делегація із 117 високопосадових осіб з шести азіатських регіонів зробила публічну заяву, що група вимагатиме необмеженого в’їзду до Китаю для проведення всебічного розслідування у в’язницях і трудових таборах, куди поміщені послідовники Фалуньгун. Азіатська делегація "Коаліції з розслідування переслідувань Фалуньгун" (КРПФ) була створена 10 грудня 2006 року, в Міжнародний день прав людини.

Поза політикою і національними кордонами

На прес-конференції Зето Вар, віце-голова азіатської КРПФ повідомив, що група складається із понад 100 чоловік, включаючи законодавців національного і районного масштабу, адміністративних чиновників, правозахисників, адвокатів, лікарів, учених, керівників неурядових організацій та журналістів. Члени КРПФ родом з Японії, Тайваню, Макао, Малайзії, Гонконгу та Південної Кореї.

Вар заявив: "Група сформована на добровільній основі в результаті загального прагнення стати на захист прав людини і занепокоєння з приводу семирічного переслідування Фалуньгун, організованого Комуністичною партією Китаю (КПК). Зето Вар – колишній гонконзький законодавець і голова Асоціації Гонконгу з підтримки патріотичного демократичного руху в Китаї. За словами Вара, члени КРПФ були шоковані, прочитавши "Доповідь про розслідування твердженнь про видаляння органів у практикуючих Фалуньгун в Китаї", опубліковану в липні 2006 року Девідом Кілгуром, у минулому Держсекретарем у питаннях Азіатсько-тихоокеанського регіону, і міжнародним правозахисником Девідом Мейтасом.

Азіатська КРПФ була створена після заснування австралійської філії в кінці листопада у складі 60 членів, включаючи федеральних політиків Австралії, керівників неурядових організацій і медичних фахівців. Вар також розповів про плани створення північноамериканської і європейської КРПФ.

Тайваньський законодавець Лай Цзінте, голова азіатської КРПФ, розповів про те, що тайваньський Департамент охорони здоров’я працює над законом, що стосується операцій з трансплантації з ненадійним джерелом органів, щоб уберегти Тайвань від ненавмисної участі у вбивстві безневинних людей.

Лай також сказав, що з 25 округів і міст Тайваню понад 10 випустили резолюції, які засуджують видаляння органів у Китаї, що суперечить етиці. Багато тайваньських парламентаріїв приєдналися до азіатської КРПФ.

Вимога дозволити відвідати відомого правозахисника Гао Чжішена

#img_left_nostream#Зето Вар підкреслив, що порушення прав людини з боку КПК дуже поширені в Китаї. Група збирається приділити увагу тим, хто зазнає переслідувань. Крім цього делегація вимагає дозволити відвідати відомого адвоката Гао Чжішена, недавно заарештованого КПК, а також його дружину і дітей. Вар сказав: "Гао є членом КРПФ; ми повинні боротися за те, щоб гарантувати основні його права".

Зето Вар сказав, що члени групи розуміють всю складність подолання перешкод, створених китайським комуністичним режимом, але вони просто не можуть сидіти мовчки і спостерігати за порушеннями прав людини з боку КПК, які постійно зростають.

Різна віра, одна доля

Лам Цзе Кінь, член центрального комітету Демократичної партії Гонконгу і член гонконзьких концернів, сказав, що, хоча він не послідовник Фалуньгун, а християнин, він бачить, що прихильники його власної віри впродовж багатьох років страждали від переслідувань з боку різних політичних сил. Він говорить, що вони (послідовники Фалуньгун і християни) розділили одну долю.

Гонконзький законодавець Лам Він Інь, член делегації, теж християнин, підкреслив, що в Китаї відсутня свобода віри. Деякі церкви для того, щоб вижити, вимушені піти в підпілля.

Зето Вар сказав, що корупція в результаті необмеженої влади комуністичного режиму вже сама собою є проблемою. З існуванням нелюдяної практики видаляння органів у живих людей ситуація в Китаї стає все гіршою і гіршою.

"Видаляння органів у живих людей, особливо у тих, що зазнають переслідувань, і заробляння на цьому грошей – це не тільки злочин проти людяності і порушення прав людини, це просто жорстоко", – сказав Зето Вар. – Ми сподіваємося, що більше людей в світі проявлять стурбованість з приводу цієї проблеми".

Версія англійською: The Epoch Times (Велика Епоха)

19 May 2011