Представляємо вашій увазі колекцію від Elie Saab сезону осінь-зима 2010, яка була представлена на Тижні моди в Парижі 27 січня 2010 року.
#img_gallery#
Blog
-
Китайського еколога засудили до 5 років ув’язнення за «спробу повалення державної влади»
Китай. Еколог і письменник Тань Цзожень, який проводив приватне розслідування причин завалення будівель шкіл у провінції Сичуань, засуджений до п’яти років ув’язнення за «спробу повалення державної влади».
#img_left#Як повідомляє кореспондент The Epoch Times Гу Юнь, суд розпочався 9 лютого о 9:30 і завершився через п’ять хвилин. Дружині і двом дочкам письменника не дозволили бути присутнім на слуханні. Його засудили до п’яти років ув’язнення з трирічним позбавленням політичних прав.
Біля будівлі суду зібралося близько 200 людей, які підтримували Тань Цзоженя, деякі з них спеціально приїхали для цього з провінцій Цінхай, Хунань і Пекіна.
Поліцейські розганяли присутніх, а також забороняли тайванським і гонконгським кореспондентам фотографувати подію. Одного з фотографів гонконзького ЗМІ троє поліцейських затягли в будинок суду і насильно видалили відзняті кадри.
Адвокат засудженого еколога Бу Чжічан розповів кореспондентові The Epoch Times про справу свого підзахисного: «Його [Тань Цзоженя] притягнули до кримінальної відповідальності після того, як він написав і опублікував в Інтернеті статтю, яка пропагує дух повстання студентів у 1989 році. Наступним "злочином" було визнано організований ним, напередодні річниці подій "4 червня", захід покладання квітів у пам’ять загиблих від землетрусу в Сичуані. Комуністичний уряд вважає, що ці дії завдали шкоди владі КНР і висунули проти нього відповідне обвинувачення».
Після найбільш трагічного землетрусу в Сичуані, що відбувся в травні 2008 року, 55-річний Тань поїхав в постраждалі райони, особисто зустрічався з батьками загиблих школярів і збирав інформацію про неякісні споруди будівель шкіл і корумпованість замішаних у цьому місцевих партійних чиновників. Його заарештували 28 березня минулого року за вищевказаними звинуваченнями.
Напередодні арешту він написав чернетку ініціативної книги «Архів школярів подій "12 травня"», в якій закликав людей провести детальне розслідування по кожному зруйнованому будинку школи і зібрати дані по кожному загиблому школяреві.
Напередодні Тань Цзожень працював головним редактором журналу «Веньхуа Жень» ( «Культурна людина») міста Ченду провінції Сичуань. У 2001 році місцеві ЗМІ прозвали його «культурним городянином Ченду».
Нагадаємо, що землетрус силою 7,8 бала, стався в провінції Сичуань 12 травня 2008 р. В результаті чого було зруйновано, щонайменше, 7 тисяч будівель шкіл, у яких в проходили уроки. За неофіційними даними, в школах загинуло більше 10 тис. дітей. Китайська влада досі не опублікували дані про точне число загиблих школярів.
-
Стаховський не зміг дограти матч з Джоковичем
#img_left_nostream# Україснкий тенісист Сергій Стаховський завершив свої виступи на турнірі ATP в Роттердамі. У матчі першого раунду киянин зустрічався з першою ракеткою турніру сербом Новаком Джоковичем.
Українець програв перший сет 2-6, поступався 1-4 в другому, після чого ухвалив рішення відмовитися від продовження боротьби.
Нагадаємо, що минулого тижня Сергій відмовився від участі в Загребському турнірі через хворобу.
Тим часом, Сергій Бубка вийшов у другий раунд челленджера з призовим фондом €42,500, що проходить в італійському Бергамо. У стартовому матчі донеччанин завдав поразки шведському тенісистові Ервіну Елесковичу: 7-6 6-4.
За матеріалами: sapronov-tennis
-
Священні тварини Стародавнього Китаю
#img_right#У китайській міфології велике місце займали чотири священних істоти: Дракон, Тигр, Фенікс і Черепаха.Дракон вважався символом весни і сходу, Фенікс – літа й півдня, Тигр – осені і заходу, а Черепаха – зими і півночі.
У китайців з міфічних істот особливо улюбленим був дракон. Хоча існували свідчення очевидців, що дракони іноді з’являлися у нашому просторі. Ось опис Дракона, як його зображували на картинах і описували в книгах: очі дракона схожі на кролячі, вуха – на коров’ячі; довгі вуса звисають, тулуб як у змії, покритий лускою; чотири тигрові лапи з орлиними кігтями. Весь вигляд чудовиська величний і суворий.
Міфічних драконів за китайськими народними віруваннями, розділяють на чотири типи: небесний дракон, який охороняє обителі Богів; божественний дракон, який посилає вітер і дощ; дракон землі або води, що визначає напрямок і глибину річок, морів та озер, він не піднімається в небо і був відомий як жовтий дракон (хуан-лун); дракон, який охороняє скарби. Дракон мав здатність до перевтілення, він міг бігати, повзати, літати. Всі незрозумілі явища природи китайці пов’язували з витівками дракона. Зображення дракона в Китаї можна побачити всюди і до цих пір: в храмах, в палацах, на обелісках, на багатьох стародавніх спорудах і на стінах селянських будинків. На берегах річок, озер і морів китайці будували численні кумирні на честь дракона.
У стародавніх міфах так пояснюється популярність дракона. Одного разу в море захворів цар драконів. Ніхто з водного царства не зміг його вилікувати, і царю-дракону довелося у вигляді древнього старця відправитися до людей. Однак ніхто з лікарів не міг визначити, що в нього за хвороба. Нарешті він потрапив до відомого лікаря, який за пульсом старого виявив, що його серце б’ється зовсім не так, як у людей. Старець зізнався, що він цар драконів. Лікар заявив, що визначити і вилікувати хворобу він зможе, якщо старий знову перетвориться на дракона. В обумовлений день лікар прийшов на берег моря і дракон з’явився над хвилями. Лікар оглянув дракона і виявив, що під його луску заповзла сколопендра, яка причиняла йому сильний біль. Лікар витягнув сколопендру і біль вщух. На знак подяки за зцілення цар драконів обіцяв посилати людям гарну погоду і благополуччя. З тих пір щороку в день зцілення по всьому Китаю виповнюється танець дракона.
У Китаї засуха і повені здавна приносили народу розорення і голод. Допомогти в боротьбі проти стихійних лих міг все той же міфічний цар-дракон. Під час посухи місцеві жителі виконували ритуальний танець дракона, благаючи його послати дощ. На честь дракона відбувалися численні релігійні процесії, особливо під час посухи. Зазвичай фігуру дракона, зроблену з блакитної тканини і освітлену ліхтарями, урочисто несли вулицями міста. Танок дракона виконувався під звуки гонгу, бій барабанів і розриви хлопавок. Поруч з чудовиськом несли прапори різних кольорів. Жовті та білі – це вітер і вода, чорні і зелені – хмари. Один з учасників процесії ніс на коромислі відра, наповнені водою, окропляв перехожих і промовляв: "Дощу, о прийди! Дощу, о прийди!». На шляху процесії розкладали багаття, на яких спалювали жертовні гроші на честь дракона.
Згідно стародавніх міфів, китайські селяни деяких районів країни з вербовими вінками на голові, з курильними свічками та жертовними грошима під звуки гонгу прямували в міський храм дракона, де здійснювали стародавній ритуал поклоніння і зверталися до богів з проханням подарувати дощ:
Хай великий дощ ллє потоком,
А маленький дощ – крапля за краплею.
О нефритовий імператор,
О нефритовий імператор!
О бог міста, О бог землі!
Прояви милість до нас!
В руках тримаю я вербові гілки,
Нехай дощ розіллється по всій Піднебесній!
Китайською ця процесія так і називалася «моління дощу» – ці-юй. Тривала посуха розглядалася, як відмова дракона послати дощ. Тоді виконували обряд «бичування дракона»: по зробленому з глини дракону завдавали ударів батогом або бамбуковою палицею, вимагаючи послати дощ. Дракона з тканини розривали на шматки, а зображення «царя-дракона» виставляли під пекучі промені сонця, щоб він «відчув» на собі спеку.Судячи за обрядами, ці звичаї прийшли з дуже далекої давнини, але, тим не менше, зберігалися аж до першої половини двадцятого століття. Так, у м. Чаньчунь у 1926 році було скоєно подібне моління за участю навіть буддійських ченців, і закінчилося воно в православному храмі, де всі разом уклінно благали про дощ, що говорить про віротерпимість китайців. Дощ пішов через три дні.
Далі буде
-
Уявлення Стародавніх китайців про Всесвіт. Частина 2
У Древньому Китаї порівнювали контури неба з поверхнею землі. Так, Чумацький шлях древні китайці уподібнювала річці: «срібна річка» (Інь-хе) або «небесна ріка» (Тянь-хе). Велика китайська ріка Хуанхе нібито має зв’язок із Тянь-хе, і зливається з нею десь на краю світу. Вважалося, що якщо існує земна річка Хуанхе, то існує річка Хуанхе і на небесах.
#img_left#Незримі образи земних тварин також перебували на Небі. Відповідно їм іменувалися і небесні простори: західна частина зоряного неба іменувалася областю Білого Тигра, північна частина – область Черепахи, східна частина – область блакитного Дракону, південна частина – область Червоної Птахи. Деякі сузір’я також асоціювалися з невидимими образами тварин.
Стародавні китайці вірили в реальне життя небесних тварин. Це означало, що черепахи, що живуть на землі, походять від черепи, що перебуває на небі. Земні тигри походять від небесного тигра, який був породжений однієї з зірок.
Яким представлявся древнім китайцям зв’язок між зірками і тваринами? Наприклад, у нагір’ях, що простягаються на захід від Китаю, жила порода тигрів з вовною білосніжного відтінку. Тому захід визначали й по західних зірок і за місцем проживання тигрів. Тоді західна частина зоряного неба називалася цариною білого тигра. Північна частина зоряного неба називалася сферою черепахи тому, що з настанням зими стає темно і холодно, природа поринала в сон. Черепаха-тварина, покрита темним панциром, заривається в зимовий час у землю. Своєю поведінкою вона дає людям знати, коли починається і коли закінчується зимовий сезон. Поняття «черепаха» асоціювалося з мороком, зимою і північчю.
У Древньому Китаї існувало уявлення про сонячний зодіак, відповідно до якого зоряне небо розділене на 12 частин, названих іменами тварин: миша, бик, тигр, заєць, дракон, змія, кінь, вівця, мавпа, курка, собака, свиня. Положення сонця кожен місяць визначалося в залежності від цих 12 сузір’їв.
Крім верховного божества – Неба, особливо шанувалися древніми китайцями сонце і місяць. Із сили Ян, що випромінював тепло виник Вогонь. З частини першоелемента Вогню, який мав «вищу якість» виникло сонце. Із сили Інь, яка випромінювала холод виникла Вода, а з частини першоелемента Води, якій була властива «вища якість» утворилися зорі і місяць.
На всіх небесних світилах знаходили собі притулок духи. Головний з них – Жи-чжу – владика сонця, або Жи-шень – дух сонця. На вогненної колісниці сонце-дух щоденно здійснював поїздку по видимому небесному склепінню зі сходу на захід. Колісницю везли шість безрогих драконів – чі-лун. На заході сонце-дух спускався в підземну темну країну, притулок мертвих, по якій рухався всю ніч із заходу на схід.
Під час затемнень сонце «потрапляло в біду». Це означало, що починається пожирання сонця невидимими небесними тваринам – небесною собакою. Сонце буде з’їдено чудовиськом, якщо люди залишаться байдужими свідками. Тому кожного разу, коли починалося затемнення сонця або місяця, китайці виходили зі своїх будинків і на відкритому місці щосили били в барабани або стукали в металеві предмети. Так, навіть у 1904 році губернатор Шанхая під час сонячного затемнення наказав провести два гарматних постріли, щоб захистити світило від чудовиська. Затемнення наводили страх.
Другим за рангом божеством після Сонця був Місяць. Стародавні народи, що жили в районах Китаю зі спекотним кліматом, особливо шанували Місяць. Головне божество місяця називалося Дух Місяця (Юе-шень) або владика Місяця (Юе-чжу). У даоської релігії владика місяця називався «старець місяця» або Юе-лао. Цей старець влаштовував шлюбні союзи. Незримою червоною мотузкою він пов’язував попарно тих хлопчиків і дівчаток, яким судилося з’єднатися шлюбними узами.
Люди боялися місячного затемнення, вважаючи це поганим знаком. Щорічно астрологи повідомляли імператору про майбутні місячні затемнення, імператор передавав цю інформацію намісникам і губернаторам провінцій. Вони, в свою чергу, сповіщали начальників міст і повітів. З настанням місячного затемнення, як і при сонячному, запалювалися світильники і свічки, чиновники в офіційному одязі тричі здійснювали земні поклони і тричі били чолом в землю. Вся церемонія також повторювалася тричі – на початку затемнення, у момент апогею і після затемнення. Китайські селяни під час затемнення спостерігали його відображення у воді, били в мідні тази і барабани, відлякуючи «ненажерливе чудовисько, що поїдає місяць».
Сонце, місяць і зірки, за віруваннями давніх китайців, вирішальним чином впливали на земні події, особливо на життя і смерть людини. Сонячні затемнення обіцяли неприємності для держави – бунт, голод і смерть імператора. Червоний або бляклий місяць також віщували нещастя. Вірили, що існує і зворотний зв’язок: негідна поведінка чоловіків могла призвести до затемненню сонця, а негідна поведінка жінок – до затемненню місяця. Долю рослин і тварин визначали зірки. Вони протегували занять людей, віщували щастя або горе і вирішували результат справ.
Якщо в Китаї траплялося повінь або річкові води сильно розливалися і завдавали людям лиха, вважалося, що духи річок відчувають неприязнь до правителя країни і його слід замінити. Землетруси також були виразом невдоволення духів гір правителем царської династії.
Викладаються філософами пояснення походження Всесвіту були складні й незрозумілі більшості жителів Китаю, тому народна фантазія персоніфікувала надприродні сили і створила образ творця всесвіту титану «Паньгу», а люди були створені богинею на ім’я «Нюйва». Тим не менше, всі міфи про народження світу об’єднані спільною ідеєю про існування трьох головних сил – Неба, Землі і Людини. Ця ідея присутня у всіх старокитайських міфах про походження життя на землі.
-
Китайська кухня. Фотоогляд. Частина 2
Точка зору про те, що в Китаї їдять рис із екзотичними стравами типу акулячих плавців, змій, консервованих яєць і ластівчиних гнізд, вірна лише частково. Ці страви належить до «парадних» і подаються в ресторанах, на бенкетах і дипломатичних прийомах. Тоді як домашня китайська кухня використовує традиційні навіть для нас продукти.
«Краще більше овочів, та менше солі», як говорив Конфуцій. І його співвітчизники цілком поділяють цю точку зору, вживаючи в їжу різні види капусти, салату, редиску і редьку, картоплю, перець, томати, боби, квасолю і паростки бамбука.
Із м’яса в китайській кухні надається перевага свинині. Рідше яловичині і баранині. Птицю їдять усяку: і курей, і качок. Хто не чув про качку по-пекінськи?
Поважають і рибу, і морепродукти: окунь, камбала, короп, креветки, кальмари, краби …
Деякі особливості китайської кухні
Для більшості страв китайської кухні продукти треба нарізати дуже маленькими шматочками — кубиками, соломкою, ромбиками і т. д. При цьому особливу увагу слід приділяти рівномірності нарізки, товщині і довжині шматочків. Китайські кухарі нарізають продукти широким ножем-тесаком прямокутної форми. Для цього потрібна певна вправність, але набутий навик економить чимало сил і часу. Якщо м’ясо або риба готуються великими шматками, то на кожному робиться кілька насічок, і м’ясо виходить таким же ніжним і м’яким, як після відбивання. Крім того, дрібно нарізані продукти легше брати паличками.
Особливість китайської кухні також у тому, що важливо дотримати теорію Інь і Ян у приготуванні їжі. Наприклад, відповідно до цієї теорії, взимку слід споживати «теплу» їжу Ян, а влітку — «холодну» Інь. Холодною, зокрема, вважається їжа з великим вмістом води, а теплою — що містить більше жиру.
#img_center_nostream#
-
«Арсенал» переграв «Ліверпуль». Фотоогляд
Лондонський «Арсенал» з мінімальним рахунком переграв «Ліверпуль» у матчі 26-го туру англійської прем’єр-ліги.
Єдиний гол у цій зустрічі на свій рахунок записав Абу Діабі.
Чемпіонат Англії
Прем’єр-ліга
26-й тур
«Арсенал» – «Ліверпуль» – 1:0 (0:0)
Гол: Діабі, 71
«Арсенал»: Альмунія, Галлас, Кліші, Ебує, Вермален, Діабі, Насрі (Росіцкі, 33), Сонг, Фабрегас, Аршавін (Уолкотт, 67), Бендтнер (Санья, 81)
«Ліверпуль»: Рейна, Аггер, Інсуа, Шкртел, Каррагер (Дежен, 54), Джеррард, Маскерано, Лейва (Бабел, 77), Родрігес, Кюйт, Нгог
Попередження: Кліши, 39. Бендтнер, 63. Фабрегас, 90 – Родрігес, 40. Дежен, 61
За матеріалами: sovsport.ru
#img_center_nostream# #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#
#img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#
-
США накрив «сноумагеддон». Фоторепортаж
Інтенсивні снігові бурі в багатьох містах східного узбережжя США паралізували рух у минулі вихідні.
У Вірджинії та Меріленді оголошено надзвичайний стан: літаки не літають, школи закриті через несподівані бурі. А у Вашингтоні закрилися усі лінії електропоїздів, які виходять на поверхню. Президент США Барак Обама назвав снігопад "сноумагеддоном", повідомляє "The Hill".
Фото AFP/Getty Images: MANDEL NGAN, Chip Somodevilla, SAUL LOEB, Alex Wong
#img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream# #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#
-
Пророцтво Тамерлана про початок II Світової Війни. Фоторепортаж
#img_left_nostream#Пророцтво Тамерлана люди сприймають як щось містичне, легенду. Свого часу про пророцтво дізналися Жуков і навіть Сталін поставившись до цього серйозно. 21 червня 1941року радянські археологи розкривають у Самарканді в стародавньому мавзолеї Гур-Емір гробницю Тамерлана, на наступний день починається війна. "Не можна прах великого полководця чіпати, інакше почнеться війна", – говорилося в пророчій книзі.Малик Каюмов, у той час оператор Ташкентської кіностудії, був у експедиції і читав пророкування про початок війни у книзі трьох старців. Йому, як людині, що запобігає лиху, був показаний цей запис у священній книзі, інші цей запис побачити не змогли.
Призначення Експедиції у Самарканд
21 березня 1936 Сталіну була представлена доповідь про доцільність призначення експедиції для проведення розкопок поховання Тамерлана (Великого Кульгавого) у Самарканді. Проте експедиція була призначена значно пізніше – тільки у 1941 році. На документах про організацію відкриття саркофага Тамерлана, підготовлених фахівцями Ленінградського державного Ермітажу, рукою Сталіна було написано: "Роботи щодо розкриття гробниці Тамерлана у Самарканді почати не пізніше травня. Й. Сталін".
Вченим необхідно було дізнатися про достовірність приналежності поховань полководцю Тамерлану і його нащадкам. Дізнатися правду можна було, лише вивчивши скелет. Відомо, що Тамерлан шкутильгав на праву ногу. Досвідчений анатом міг визначити це по кістках. До того ж заразом можна було відтворити портрет полководця, зображення якого не збереглося. Відомий скульптор Михайло Герасимов, який брав участь у відкритті мавзолею, пізніше написав, що це і було одне з завдань експедиції. Але не найголовнішим. У Гур-Емір могли зберігатися коштовності та зброя, що становлять історичну цінність, наприклад шабля Тамерлана, яку теж припускали виявити в похованні. Була ще одна причина, викладена в ідеї відомого археолога Михайла Масона, який у 1929 році подав до Ради народних комісарів УзРСР записку, в якій пропонував організувати розкриття могили Тамерлана. До записки додавався звіт самаркандського інженера М. Ф. Мауера: "Магнітні спостереження 1925 року над могилою Тамерлана підтвердили наявність у ній великого парамагнітного сталевого тіла та інших металевих предметів". Не золотих і срібних прикрас, а щось на зразок порожніх об’єктів… Чим не привід для розкриття? Тим більше що у Самарканді завжди ходили чутки про таємниче світіння, яке часом виникає над труною. Мрія Михайла Масона збулася через 12 років. Щоправда, лише частково. #img_left_nostream#
Відкриття гробниці Тамерлана
Малик Каюмов розповідає: "Першого червня ми прибули у Самарканд. Два тижні підтягували техніку: завозили потужні генератори, монтували прожектори. Працювати треба було в глибокому підземеллі. Саме там, а зовсім не під самою підлогою мечеті".
Розкопки почалися 16 червня. – Спочатку були витягнуті останки синів Тамерлана – Шахруха і Міраншаха. 18 червня – його онуків Мухамад-Султана і Улугбека. 19 червня настав найвідповідальніший момент: дістати гробницю Тамерлана. Всі побачили напис на нефритовій надмогильній плиті, сходознавець Семенов прочитав: "Всі ми смертні, прийде час і ми підемо. …До нас були великі і будуть після нас… Якщо ж хто запишався, і вознесеться над іншими або ж потурбує прах предків , нехай прийде на нього найстрашніша кара…" У відповідь пролунали смішки, коментарі, у дусі "Нас не налякаєш!", але на душі у всіх було моторошно.
Коли ж спробували стягнути кам’яну брилу з могили Тамерлана, лебідка зламалася. Та так, що полагодити її, скільки б не мучились, не вдалося. Довелося кликати підмогу. Плиту аби-як зрушили руками.
Під нею виявився герметично закритий кам’яний саркофаг. З ним провозилися ще кілька годин. А коли, вже двадцятого червня, його, нарешті, відкрили, підземелля наповнилося задушливим густим сморідом рожевого масла і ще якихось пахощів.У гробниці згасло світло Всередині саркофага була ще одна труна, але вже, дерев’яна. Але як тільки всі її побачили, згасло все освітлення….
"Шістдесят років минуло, а в мене, як тоді, мурашки по шкірі і ком у горлі. Через скільки всяких небезпек і жахів на фронті довелося пройти – але й вони не змогли стерти з пам’яті тривогу, яка тоді у підвалі, у непроглядній темряві, мене охопила", – розповідає Малик Каюмов.
"Начальство, пам’ятаю, теж занервувало, стало вимагати негайно налагодити освітлення. Бідний електрик ніяк до тями взяти не може, що трапилося зі сто разів перевіреними генераторами. Запалили якісь смолоскипи, пару газових ламп. Від них по земляних стінах величезні тіні заколихались, і раптом так душно стало, ніби хтось зі склепу все повітря викачав".За словами Каюмова, світло потім так само раптово загорілося, як і пропало, тільки через три години. Причому експедиційний електрик так і не зрозумів, у чому була справа.
Явище трьох старців
Поки електрик возився з генераторами і прожекторами, які раптово вийшли з ладу, Малик Каюмов вирішив вгамувати внутрішнє тремтіння, випивши гарячого чаю.
"Зайшов у найближчу чайхану, – там три старці сидять, – згадує Каюмов. Я присів неподалік, мені чайник і піалу принесли. Раптом один з цих людей похилого віку і звертається до мене: "Синку, ти ж із тих, хто розкривати могилу Тамерлана надумали?" А я візьми та й скажи: "Та я в цій експедиції найголовніший, без мене всі ці вчені – нікуди!" Жартом вирішив свій страх відігнати. Тільки, люди похилого віку у відповідь на мою посмішку ще більше спохмурніли. А той, хто заговорив зі мною, до себе манить. Підходжу ближче, дивлюся, в руках у нього книга – старовинна, рукописна, сторінки арабською в’яззю заповнені. А старий по рядках пальцем водить: "Ось дивись, сину, що в цій книзі написано. "Хто розкриє могилу Тамерлана – випустить на волю духа війни. І буде бійня така кривава і страшна, якої світ не бачив на віки вічні". Малик попросив старців піти з ним. Показати книгу керівникам експедиції, розповісти їм про застереження. Старець заперечив, що цю книгу може побачити тільки та людина, яка зможе зупинити нещастя.
До старих вийшли Айни і Семенов. І письменник, і вчений вислухали непроханих візитерів з нудьгуючими обличчями, стали виганяти людей похилого віку: "Дурниця! Ідіть, батьки, по домівках і не бентежте народ всякими дурницями!" Але старці не пішли, а продовжували благати: "Схаменіться! Не чіпайте прах Тамерлана!" Тоді Айни, розгнівався, схопив палицю і замахнувся нею на старців. Ті повернулись і пішли…
До полудня наступного дня – це було 21 червня – генератори заробили самі собою. Електрик тільки розводив руками: півдоби він возився з ними, намагаючись знайти поломку. Все було гаразд, але агрегати струм давати не бажали – і все тут. І раптом…
#img_left_nostream#"Ми знову спустилися у підземелля, де від вчорашнього задушливого сморіду не залишилося й сліду, – згадує Каюмов. – Розкрили дерев’яну труну. Незважаючи на те, що тіло Тамерлана було після смерті забальзамовано, м’які тканини повністю зотліли. Залишився тільки скелет. Але і по ньому вчені достеменно встановили: останки належать Тамерлану".
Про це свідчив і небувалий для представників монголоїдної раси зріст – вище 180 сантиметрів, і знівечена гомілка, через яку Тімерлан отримав своє прізвисько Залізний Кульгавий, і деформований п’ятий хребець – родова "ознака" всіх тимуридів. Антрополог Герасимов, уважно розглянувши череп, уклав останки, як велику реліквію, в дерев’яний ящик з дрібною стружкою.
Ящик взяли з собою до готелю, куди ми поверталися задоволені й веселі. Ну аякже, головна мета експедиції виконана! Який успіх, який успіх! А вранці нас, коли ми відсипалися після плідної ночі, розбудив крик: "Війна! Війна почалася!" Експедицію швидко згорнули, Семенов і Герасимов поїхали, повезли із собою останки Тамерлана. Каюмов ще на кілька днів залишився у Самарканді."Я дуже хотів знайти старців, – говорить Малик. – Хотів поговорити з ними, попросити, щоб дозволили ще раз прочитати те місце в книзі. Я відчував свою провину за те, що не зміг переконати Айни і Семенова уважніше поставитися до пророцтва… Але господар чайхани сказав, що в той день, 20 червня, він бачив старців уперше і в останнє".
Повернення
#img_left_nostream#Маліка Каюмова визначили кінооператором на Калінінський фронт. Відчуття провини не залишало Каюмова і на фронті. Він бачив, як гинуть товариші, знав, що жертвами фашистів стають тисячі мирних жителів міст і сіл, яких ворог проходить, прориваючись до Москви. Він хотів розповісти про записане в стародавній книзі пророцтво тому, хто має владу хоч щось виправити. Навесні 42-го року він зустрівся з довоєнним знайомим, генерал-лейтенантом Порфирієм Чанчібадзе, і розповів йому про пророкування старців. А той, у свою чергу, передав розповідь Жукову."А восени того ж року, – згадує кінооператор, – до нас на фронт приїхав Георгій Жуков. Жуков запросив мене до себе в землянку, де дуже докладно розпитував про ті події. Запитав, де зараз зберігається череп Тамерлана. Я сказав, що його Герасимов відвіз. Жуков задумався. А я, набравшись сміливості, зауважив: "Георгій Костянтинович, от би товаришу Сталіну розповісти". Але генерал вже вставав з-за столу: "Дякую, ти вільний". Більше я ніколи з ним не зустрічався, і ніхто мене про цю історію не розпитував".
Про те, що останки Тамерлана були привезені до Самарканду 19 листопада 1942 року, і покладені у труну і перепоховані у Гур-Емірі 20 листопада, Каюмов дізнався вже після війни. І зовсім не здивувався, зіставивши дати. 19-20 листопада 1942 відбувся перелом у Сталінградській битві…Легенда про чудотворну силу останків Тамерлана в роки війни
До того моменту як відправити останки Тамерлана до Самарканду, за існуючою легендою вони разом зі святою іконою Богоматері на літаку облітали лінію фронту. І це відбувалося за таємною вказівкою командування. Виконавці та командири вірили в могутню силу останків Тамерлана, як і в чудодійну силу ікони Богоматері. Також стало відомо, що останки Тамерлана привозили солдатам-мусульманам для їх підтримки перед боєм, і це додало їм сили в битвах.Треба відзначити, що Тамерланом великим завойовником в Узбекистані не кличуть, бо це прізвисько перекладається з таджицького як «кульгавий». Місцеве населення, яке відноситься до Тамерлана з небаченою пошаною, вважає це образливим і називає його Тимуром.
За матеріалами: відео «Прокляття Тамерлана»
#img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#