Лі Чанчуня звинувачують у страшних злочинах. Будучи главою пропаганди Китаю, він грав ключову роль у формуванні громадської думки щодо придушення протестів у Тибеті під час Олімпійських Ігр-2008, переслідування уйгурів, а також духовного руху Фалуньгун у ході його 11-річного переслідування. До нинішнього призначення, він був відповідальним за регіон Китаю, де здійснювалися особливо жорстокі репресії послідовників Фалуньгун.
#img_left_nostream#І все ж, коли минулого тижня, Лі був з офіційним візитом в Ірландії, ірландські ЗМІ та уряд промовчали про пред’явлені йому звинувачення. Уряд Ірландії навіть попередив ЗМІ не бути присутнім на прес-конференції за темою Лі Чаньчуня і критики нинішнього китайського режиму.
З 2002 року Лі Чанчунь був відповідальним за всю пропаганду, вироблену і поширювану китайською комуністичної партією (КПК). Під час Олімпійських Ігр-2008 у Пекіні, матеріал, що випускався його відомством, був спрямований на формування громадської думки, коли широко застосовувалися суворі заходи до антирежимних протестів у Тибеті, що застосування суворих заходів необхідне для перешкоджання тибетським ченцям заважати проведенню Олімпійських Ігр.
У доповіді Amnesty International–2010 «Права людини в сучасному світі» про порушення прав людини в Китаї говориться наступне: «З Олімпійськими Іграми в Пекіні посилилися репресії по всій країні, влада посилила контроль над правозахисниками, релігійними групами, етнічними меншинами, юристами і журналістами». Дуже дивно, чому ірландський уряд пом’якшив свій підхід у переконанні китайського режиму поліпшити ситуацію з правами рядових китайських громадян.
Коли армія окупувала Тибет і по Лхаса роз’їжджали танки в період Олімпійських Ігр-2008, пропагандистська машина Лі Чанчуня обробляла іноземних громадян та ЗМІ, а також переконувала китайське населення, чому були необхідні такі крайні дії – антагоністичні точки зору не допускалися, тому всіх свідків того, що відбувається ізолювали.
Амністія повідомила в своїй доповіді за 2009 рік: «Влада тримала жорсткий контроль над потоком інформації, внаслідок чого багато інтернет-сайтов були заблоковані, журналістів та інтернет-користувачів переслідували і укладали у в’язницю за мирне вираження думок».
Пропагандистська машина КПК
Якщо КПК починає когось критикувати або атакувати, або хоче цілеспрямовано переслідувати цілу групу людей, відомство Лі Чанчуня стає платформою для КПК у написанні «установчних» матеріалів і новин, схвалених китайським режимом, а також спрямовує заборонні директиви. За допомогою засобів масової інформації, підконтрольних партії, вони „годують” ними китайське населення. Коли в цій сфері мета досягнута, в хід пускаються судові органи Китаю, які фабрикують звинувачення відповідно з пропагандою і «винних» ув’язнюють.
Amnesty International говорить в доповіді: «Влада продовжує широко використовувати статті кримінального права з таким нечітким визначенням, як«державна безпека»або«державна таємниця»для покарання інакодумців і правозахисників, щоб змусити замовкнути їх».
За останні 60 років правління КПК в Китаї, політичні кампанії одна за одною призвели до знищення понад 80 мільйонів невинних китайських людей, і, контрольована державою пропагандистська машина була ядром кожної кампанії.
Підводячи підсумок культурної революції Мао Цзедун говорив: «… за допомогою заворушень під Небом встановлюється порядок, і через7-8 років знову повторимо це». Хоча КПК, починаючи з 70-х років, різко змінила свій «фасад», але її порочна природа залишилася тією ж. Від кампанії «Ста квітів», «Анти-правого ухилу» і «Великого стрибка» в 50-х роках; культурної революції в 60-70-х рр..; Кампанії анти-буржуазної лібералізації в 80-х, і в кінцевому підсумку, бійні на площі Тяньаньмень, а з кінця 90-х років і по теперішній час – переслідування Фалуньгун, велися безконтрольно.
Між ними було ще багато інших, менших кампаній, але самий сумний факт всіх цих трагедій в тому, що китайський народ до теперішнього часу перебуває в невіданні про те, що відбувалося насправді, так як пропагандистська машина КПК постійно і наполегливо за допомогою брехні і обману «промивала мізки» китайському народу.
Офіційний візит пана Лі Чанчуня до Ірландії був зручним випадком відгукнутися у відповідь на поданий на нього позов, велика частина звинувачень якого оприлюднена і незаперечна. Була також можливість спробувати поліпшити ситуацію з правами людини в Китаї. Але замість цього відбувся повний провал в області прав людини в Китаї, сприяння торжеству комуністичної партії Китаю і схвалення її політики і методів.
Після візиту Лі Чанчуня, прем’єр-міністр Ірландії згадав про істотне збільшення двосторонньої торгівлі між Ірландією та Китаєм за останні десять років, і заявив, про подальше збереження цієї тенденції і безперервному розширенні співпраці в галузі торгівлі, туризму та інвестицій.
Він додав: «У світлі моїх домовленостей з паном Лі, я переконаний, що існують великі можливості для розширення торгівлі та інвестицій між Ірландією і Китаєм. Г-н Лі дав мені ясно зрозуміти, що бренд Ірландії та її репутація дуже сильні в Китаї».
Проте, насправді, у цій битві брендів виграв свій бренд агент по зв’язках з громадськістю Китаю, оскільки їм став «Бренд КПК», якому вдалося отримати можливість поліпшити свою „привабливість” в ході останнього візиту високопоставленого китайського чиновника до Ірландії. Справжніми потерпілими в результаті цього державного візиту стали китайські громадяни, яких жорстокий і необраний режим щодня позбавляє своїх основних прав.
