Blog

"Одного разу я сказав батькові: "Я зрозумів, що для того, щоб написати букву "А", ми пишемо "Л", а потім проводимо лінію, щоб завершити написання букви. Пізніше я був вражений, з’ясувавши, що можу перетворити жовту букву в жовтогарячу, провівши лише лінію".

#img_left#Більшість із нас ніколи не зможе зрозуміти відчуття, яке описав Лінн Даффі у своїй книзі "Блакитні кішки й сіро-блакитні кошенята". Але нещодавні дослідження, проведені доктором Джемі Вордом із коледжу, що при лондонському університеті, показали, що всі ми певною мірою володіємо цією рідкісною здатністю змішувати зображення, звуки й інші відчуття, яка називається "синестезією".

У минулому синестезія вважалася наслідком психічного розладу, наркоманії, чи надмірної уяви. Сьогодні синестезія трактується неврологами як незвичайна здатність деяких людей змішувати відчуття які зовсім не пов’язані між собою, або належать до різних типів. При цьому синестетики можуть чути певний звук, розглядаючи твори мистецтва, відчувати певний смак, доторкнувшись до якої-небудь поверхні, відчувати певний запах, слухаючи музику, або ще щось. Незвичайно? Так, але це правда.

У результаті численних досліджень було виявлено, що люди, котрі володіють таким змішуванням відчуттів, не вважають свої здібності феноменальними. Таке явище, також, не може бути визначене як хвороба, оскільки практично всі синестети заявляють, що вони отримують задоволення від такої особливості, на відміну від тих, хто здатний лише до абстрактного чуттєвого сприйняття.

У будь-якому випадку, незважаючи на те що ми свідомо не здатні відчути на смак звук водоспаду, відчути колір голосу тенора або почути прекрасну мелодію однієї з картин Чжан Цуїн, більшість із нас може частково змішувати почуття. Ви не вірите?

#img_left#Для прикладу буде достатньо спробувати визначити, яке ім’я відповідає кожній із двох фігур на фотографії, представленій дослідником Вольфгангом Кехлером у його тесті "Кікі й Буба". Не дивно, що 95-98% людей дадуть передбачувану відповідь.

Інше дослідження, проведене доктором Джемі Вордом для того, щоб продемонструвати легке змішування відчуттів, яким усі ми володіємо, полягало в тому, що шести синестетам необхідно було намалювати, і написати їхні зорові відчуття, слухаючи музику "Нового лондонського оркестру" (New London Orchestra). Для участі в цьому експерименті була набрана фокус-група із числа звичайних людей, не синестетів. Зображення обох груп пізніше були змонтовані на відео з накладенням музики, що надихнула «художників». Потім відеозапис був продемонстрований у музеї, у присутності 200 відвідувачів, довільно обраних для того, щоб вони висловили свою думку із приводу того, яке зображення, на їхню думку, більше гармоніює з музикою.

Цікавим виявилося не те, що синестети краще зобразили мелодію (як і очікувалося), а те, що більшість людей витлумачили світ у певним чином синестетичній манері, хоча, звичайно, менш свідомо. Деякі неврологи підрахували, що до 10% людей певною мірою "страждають" від синестезії. Достеменно відомо те, що, щонайменше, 60% художників мають здатність змішування відчуттів при створенні своїх робіт. Невролог Рамачандран, з Університету Каліфорнії вважає, що "процеси, схожі із синестезією, можуть лежати в основі нашої загальної здатності до метафори й бути необхідною рисою для творчих здібностей".

Дана всім до деякої міри здатність до синестезії не дивина, читачу, тому що ваша відповідь, співпадає з відповідями тих 98% людей, які віднесли "Кікі" до загостреної фігури ліворуч, а "Бубу" до круглої праворуч. Також, ви можете прийняти себе за справжнього синестета, якщо, прочитавши цю статтю, ви відчуєте особливий цікавий запах.

Версія англійською

В Україні існує серйозна загроза міліційного стеження за громадянами, їх особистими даними та приватним життям.

#img_right#Принаймні, так вважає голова Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров. Приводом до такого занепокоєння став прийнятий  Верховною Радою у першому читанні в листопаді 2006 р. проект Закону «Про національний демографічний реєстр», згідно з яким  незабаром буде забезпечено накопичення та перевірка інформації про особу при досягненні нею шістнадцятирічного віку.  Правозахисник розказав, що всi дані про громадян будуть зберігатися в цифровому форматi на спецiальних пластикових картках, якi згодом замiнять паспорти. Такі нововедення створять загрозу стеження за людиною та неконтрольованого поширення даних про неї. При чому такі ініціативи вводяться народними обранцями під приводом адаптації законодавства України до європейського зразка та міжнародних стандартів.

– Створення єдиної інформаційної системи ідентифікації особи в Україні – це пряма загроза правам людини та основним свободам, – наголосив Євген Захаров на прес-конференції в УНІАН. Окрім цього, занепокоєння викликає й постанова Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V, якою затверджено «Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон». Згідно з нею дозволяється розміщувати чіпи з біометричними даними громадян (фотографія, підпис, відбиток пальців тощо) у ці паспорти, що встановлює умови для тотального стеження за людиною та неконтрольованим поширенням її біометричних даних.

До речі, в Росії такі ініціативи вже діють. Державна Дума РФ 17 жовтня 2003 року прийняла в першому читанні президентський законопроект „Про основні документи, що посвідчують особу громадянина РФ”. Відповідно до цього проекту до паспорту вноситься прізвище, ім’я, по-батькові власника документу, його стать, дата та місце народження, а також особистий код. При цьому, багато депутатів порівнювали особистий код з клеймом у тварин і номером в’язнів таборів. Багато хто оцінювали це як образу релігійних почуттів. Також російські правозахисники вважають неправомірним записувати в цей документ інформацію, яка є недоступною для самого громадянина.

До того ж, у таких нововведеннях, жодним словом не сказано про відсутність будь-якого нормативного регулювання захисту персональних даних. На думку експертів, таке одностороннє застосування євростандартів призведе до того, що ці ж самі політики, які зараз погоджуються з таким вирішенням проблеми, вже завтра будуть виступати проти, коли побачать на своєму столі погодинне дос’є власного життя, як приватного так і публічного.

Та це не єдиний законопроект, що викликає занепокоєння в українських правозахисників. Зокрема, проект Закону „Про внесення змін до деяких Законів України щодо впорядкування системи органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю” щодо контролю народних депутатів за слідством. На думку правозахисників, цей закон встановлює неформальний контроль народних депутатів за слідством, що є небезпечним, сприятиме росту корупції та унеможливить розслідування злочинів за участю народних депутатів. На відміну від попереднього законопроекту, цей не набув чинності за рахунок накладання Президентом вето. Але, як показує досвід, депутати навчились обходити заборону Глави держави, приймаючи так звані нормативні акти, які не вимагають затвердження їх Ющенком. Отже, виходить, що від горе-законів наша держава не застрахована. Особливо зважаючи на те, що часто депутати голосують за законопроекти тільки тому, що так вирішила їхня фракція й провалюють їх тільки через те, що вони є чужими.

Щодо самих політичних партій та блоків, то Українська Гельсінська спілка з прав людини зробила моніторинг їхньої діяльності у сфері прав людини після виборів. Результати були оформлені в збірку „Діяльність політичних партій і блоків у сфері прав людини після виборів».

Результатом дослідження стало вироблення рейтингу ефективності діяльності партій і блоків у сфері утвердження прав та основних свобод людини. Він ґрунтується на результатах голосування протягом року в парламенті за 60 законопроектів щодо дотримання різних прав і свобод, а також на аналізі реалізації права законодавчої ініціативи парламентарями. Найбільш ефективною виявилась робота депутатів від партії „Наша Україна”, другим йде Блок Юлії Тимошенко, за ним Партія Регіонів, Соціалістична й завершує рейтинг Комуністична партія.

Не зважаючи на те, що в цьому рейтингу й були визначенні кращі, швидше вони лише трохи обігнали гірших, адже за результатами дослідження жодна з політичних сил не розпочала реалізовувати свої передвиборчі програми.

Такі сумні результати тільки ще раз підтверджують що політичні партії, які так голосно ратували за наші права рік тому, забули свої обіцянки.

Наш триденний маршрут проходив північною частиною штату, в районі річки Маррі (Murrey, у російській традиції неправильно називається Муррей) – найбільшої з австралійських рік – і включав огляд декількох цікавих історичних містечок, а також довколишньої природи.

Пізнього ранку 16 лютого ми пішли на північ і через три з лишком години були на озері Бога (яке насправді не God’s Lake, як можна подумати, а Lake Boga).

Серед численних озер в окрузі воно відоме тим, що на його березі знаходиться музей літаючого човна Каталіна. Для тих, хто не знає, поясню, що літаючими човнами називають літаки, здатні приземлятися на воду й плавати (а деякі – амфібії – вміють ще й сушею їздити).

Catalina Flying Boat A24-30 – одна з чотирьох збережених в Австралії. Під час Другої світової війни це був один із найпопулярніших літаків, незамінний у рятувальних операціях. Його навіть робили в СРСР за ліцензією.

Оскільки Каталіна – головна визначна пам’ятка озера й однойменного населеного пункту, то навіть покажчики з назвою (див. вище) виконані у вигляді профілю крила літака.

Усього за 14 кілометрів від озера знаходиться місто Свон Хілл (Swan Hill). За спогадами шотландського мандрівника й першовідкривача Томаса Мітчелла, який у 1836 році розбив на цьому пагорбі свій табір. У мілкій заводі за півмилі від табору жили лебеді, які репетували так голосно, що заважали спати, незважаючи на відстань. Так майбутнє місто одержало свою назву. Зараз це типове провінційне містечко з десятьма тисячами населення, де після п’ятої вечора зовсім немає чого робити.

Можна хіба що подивитися міську визначну пам’ятку – гігантську тріску, а потім піти гуляти на Маррі-річку.

На прибережних деревах живе безліч папуг-корел, які без перерви кричать і перелітають із одного берега на інший. Водиться тут і птах значно більший.

Він схожий на жовтоклюву колпицю. Цей родич лелек та ібісів живе у воді й харчується мальками риб та комахами, яких ловить, проціджуючи воду крізь потовщення на дзьобі. Невипадково англійською цей птах називається "ложкодзьоб" (spoonbill)

На заході ми поїхали шукати нічліг, але про це – наступного разу.

#img_gallery#

За повідомленням інформаційного центру Джунянше, відомий правозахисник Ху Цзя повідомив 11 квітня, що органи влади китайської компартії (КПК) забороняють опальному адвокатові Гао Чжішену, який знаходиться під домашнім арештом, зв’язуватися з демократичними силами в Китаї, із зарубіжними ЗМІ та із закордонними громадськими організаціями, загрожуючи розправою з членами його сім’ї.

#img_left#Після восьмимісячного ув’язнення, минулого тижня Гао зумів зв’язатися з Ху Цзя по телефону. Адвокат розповів, що після викрадання в серпні минулого року, поліцейські прив’язали його до залізного стільця майже на 600 годин. На нього направляли сильне електричне світло з двох боків понад 500 годин, він був закутий у наручники на 600 годин. Гао також повідомив, що після його звільнення, його будинок цілодобово «охороняють» понад 100 міліціонерів.

Сам Ху Цзя через те, що опублікував розмову з Гао, також вже знаходиться під спостереженням, за його словами, «прямо за дверима квартири сидять 4 міліціонери, коли я виходжу, то вони мене заштовхують назад у квартиру».

Гао Чжішен, відомий адвокат в Китаї, який отримав нагороду «Один з 10 найвидатніших адвокатів». Останніми місяцями, вивчаючи справу про репресії послідовників Фалуньгун, він написав 3 відкритих листи голові КПК Ху Цзінтао та іншим лідерам компартії. 15 серпня 2006 р. його таємно викрала поліція.

Тільки 22 грудня 2006 року суд почав розглядати його справу, звинувативши Гао в «спробі підриву влади держави», йому присудили 3 роки в’язниці з відстроченням вироку на 5 років. Після викрадення, його дружина Ді Хе і дочка зазнали переслідувань, включаючи побиття.

Версія китайською

На Індійському тижні моди Wills Lifestyle India Fashion Week, який пройшов у Делі, свої колекції продемонстрували 58 індійских дизайнерів (частина 3 фотоогляду).

#img_gallery#

На Індійському тижні моди Wills Lifestyle India Fashion Week, який пройшов у Делі, свої колекції продемонстрували 58 індійских дизайнерів (частина 4 фотоогляду).

#img_gallery#

На Індійському тижні моди Wills Lifestyle India Fashion Week, який пройшов у Делі, свої колекції продемонстрували 58 індійских дизайнерів (частина 5 фотоогляду).

#img_gallery#