Blog

“Велика підземна стіна”– таємниця, якій майже тисячу років

#img_left_nostream#Стародавня історія Китаю розповідає про династію Північний Сун, яка правила з 960 до 1127 року нашої ери. Протягом 200 років ця династія протистояла династіям Ляохе й Цзинь, які межували в той час із північними територіями Китаю (Khitan і Jurchens відповідно). Північна китайська рівнина являє собою велику пласку основу, без гір і річок, які могли б слугувати захистом від набігів з півночі. Як за таких умов, більш слабка династія Сун могла виживати протягом такого тривалого періоду?

Древні військові тунелі в Юнцині

Влітку 1948 р., село Юнцин (область Хебей) пережило жахливу повінь, яка повністю затопила цей населений пункт. Сільські жителі тікали, рятуючи свої життя. Але раптом головне русло повені відхилилося, і рівень затоплення значно зменшився. Через кілька днів, у північно-західній частині села, допитливі сільські жителі виявили, що повінь була відхилена підземним тунелем.

У 1951 році, будинок, розташований на відстані 2.5 кілометрів від містечка Юнцин, раптово провалився під землю, оголивши підземну печеру площею близько 150 квадратних метрів. У печері було знайдено безліч маленьких дверей, кожна з яких вела у коридор. Посередині печері були розташовані невеличкі хатинки, у яких було знайдено залишки свічок і цегельні печі.

Після подальшого дослідження експерти дійшли висновку, що ці древні військові тунелі були поширені по всьому окрузі Юнцин, на площі близько 300 квадратних кілометрів.

Хто й коли побудував древні військові тунелі?

Дослідження показало, що древні військові тунелі в Юнцині були широко поширені. Фактично вони являли собою велику будівлю, яка використовувалась армією як укриття під час бойових дій. Структура підземних споруд виявилася складною й добре продуманою. У ній було все необхідне для ведення воєнних дій. Наприклад, таємні виходи, укриття й пастки. Також було виявлено розвинену господарську інфраструктуру з вентиляцією, освітленням і опаленням. “Сині високоміцні цегли”, використовувані в будівництві тунелів, мали розмір 30×16×8 сантиметрів. Цей вид цегли, виготовлений з високоякісної глини, обпаленої при високій температурі, був дуже твердим і міцним. Все це говорить про те, що добре продумана й складна підземна мережа будувалася в певний момент історії.

Подальше дослідження показало, що сині високоміцні цеглини, знайдені в графстві Юнцин, були такими ж, як у виявлених підземних тунелях Циган, області Сюн династії Сун. Створення й наступне обслуговування такої масивної підземної мережі вимагало великої кількості таких цеглин. Припускається, що ці древні військові тунелі були частиною великого загальнонаціонального проекту, створеного й керованого на високому рівні державною владою того часу.

Тунелі, що розкинулися на площі більш ніж 1 600 квадратних кілометрів

Експерти виявили подібні військові тунелі в областях Сюн і Бачжоу. Древні військові тунелі простягаються приблизно на 65 кілометрів зі сходу на захід і 25 кілометрів з півночі на південь, на площі близько 1 600 квадратних кілометрів. Очевидно, коли кордон між династією Сун і династією Ляохе змістився на захід до меж областей Жунчен і Сюйшуй, багато древніх військових тунелів було побудовано й там. Поки не відомо, наскільки далеко тунелі простягалися в східному напрямку від Юнцин.

Укриття для солдатів

Існує багато легенд про підземну мережу. Одна з них говорить, що древні військові тунелі були побудовані генералом Яном і його родиною. Це відомий рід у якому в трьох поколіннях народжувалися знамениті генерали. Інша легенда оповідає, що генерал Ян Люлан використовував підземні тунелі для захисту кордонів. У цей період (960-1127 рр. н.е.), загони династії Ляохе постійно непокоїли землі, що лежань на півночі області Юнцин. Припускають, що Ян Люлан будував тунелі, щоб сховати під землею своїх солдатів, і в такий спосіб оперативно захищатися від набігів сусідів.

Експерти зазначають, що підземні тунелі, можливо, використовувалися під час відомих наступальних військових операцій, які відбувалися на території древнього Китаю. Аби захистити себе на довгі роки, люди будували великі стіни в гористих районах, а також біля річок і озер, які здатні були блокувати кінноту. Однак на відкритій місцевості, де важко використовувати ландшафт як засіб захисту, тунелі дозволяли солдатам непомітно пересуватися під землею. Древні військові тунелі надавали військам велику перевагу, не залежно від того наступали вони чи захищались. Вони стали відомі під назвою “Великої підземної стіни”.

19 May 2011
Що ми знаємо про рукавички?

#img_right_nostream#Рукавички люблять носити люди різного віку, особливо в таку холодну зиму, як цього року.

Це і не дивно: в рукавичках тепло, затишно, та і надягаються на руку вони легко і вільно.

Але рукавиці не тільки рятують від холоду, з моменту їх створення вони використовувались для різних цілей.

У давнину функції рукавиць виконували довгі рукави, такі типові для східного і слов’янського одягу.

Вони не тільки зігрівали руки, але і виручали, коли потрібно було переставити або перенести гарячі горщики. Такі рукави подекуди дожили до початку XX століття, в першу чергу серед бідноти.

Рукавиці мали й обрядове значення — з ними пов’язано багато повір’їв народів світу. Зазвичай їх використовували в ритуальних цілях для залучення щастя та успіху.

Наприклад, в естонських селах без рукавиць не обходилася церемонія сватання і на весіллі кожному дарували по парі. Наречена відносила свої рукавиці в клітку, щоб вони принесли багатий урожай.

Пару великих валяних ритуальних рукавиць обов’язково клали поряд зі скринею, в якій зберігалося придане нареченої, — вони охороняли від «нечистого». У народу комі наречена повинна була зв’язати шерстяні візерунчасті рукавиці для всіх рідних свого майбутнього чоловіка — це гарантувало сімейний добробут і багатодітність.

В Україні рукавиці використовували в новорічних обрядових діях. У багатьох сім’ях господар в перший день нового року, прийшовши із вранішньої служби, сам «обсiвав свою господу».

Для цього він брав приготовану з вечора рукавицю зі всяким зерном – житом, пшеницею, ячменем, просом, гречкою, вівсом і коноплями – входив у хатину і, розсіваючи насіння, говорив: «На щастя, на здоров’я, на нове лiто! Народи, Боже, жито, пшеницю i всяку пашницю. Здрастуйте! З Новім роком, будьте здоровi!»

Рукавиці в Стародавній Русі відомі і як частина зброї. У такому разі вони ззовні вкривалися бронею, а з боку долоні залишалися непідшитими і трималися на руці за допомогою двох дужок.

Такі староруські «збруйні рукавиці» з часом трансформувалися в кулачні, такі, що надягають в Московській Русі при проведенні кулачних боїв — вельми популярної всенародної розваги на святах.

У рукопашних боях «стінка на стінку» в рукавицях зручно було ховати так звані «заначки». Це дозволялось правилами, хоча випадки каліцтв і навіть смертей були частими.

Саме з тих пір, з російського середньовіччя, до простонародної мови увійшов зворот «прикластися рукавицею», що означає, за словником В. Даля, «дати в рило».

Хоча, звичайно ж, за прямим призначенням рукавички використовувалися значно частіше. На півночі, на Уралі і в Сибіру морози примушували носити по дві пари рукавиць відразу: верхниці та спідниці.

Рукавицями тут переважно називали верхні шкіряні або суконні, а варьгами (рукавичками) – нижні в’язані. В зв’язку з цим зрозуміла приказка із словника Даля: «Потреба рукавицю з варьгой зріднила».

У XVIII столітті росіяни всіх прошарків «рукавиці мали довгі, шкіряні, такі, що досягають майже ліктів, в які вкладені для зими валишки, або шерстяні валяні рукавиці, які коротші за шкіряні».

Сьогоднішня мода на красиві, яскраві, «фольклорні» рукавиці також не нова.

Рукавиці були не тільки частиною костюма, але і декоративним елементом в одязі з незапам’ятних часів. В умовах холодного клімату російських земель їх носили представники всіх станів і в XVI-XVII століттях називали рукавками, шубницями, шкірянками, мохнатками, верхоньками, деленками, ванучами…

Проте у бояр і дворян ці рукавки мали не тільки побутове, але й декоративне значення. Їх виготовляли з різних матеріалів — тканини й ниток — і багато прикрашали вишивкою, бахромою, мережкою, золотим галуном і «мереживом».

У старовинних російських описах згадуються рукавиці «шкіряні, сап’янові, суконні, камчатні (з шовкової двосторонньої візерунчатої тканини), атласні, зуфні (шерстяні), оксамитові; зі срібними й золотими візерунками».

Оленячі й ровдушні (замшеві) рукавиці називалися холодними, а з лосів — теплими. Такими ж вважалися і в’язані з шовку або хутра рукавиці «з хутряним виворотом і узліссям».

Ось така вона – ця непроста «проста рукавиця»: і для тепла, і для бою, і для обряду, і для краси.

Версія російською: www.epochtimes.ru

19 May 2011
Троянда

Троянда займає важливе місце в нашій цивілізації. Про старовину цієї квітки свідчать окам’янілі троянди, знайдені в Північній Америці.

#img_left#Впродовж всієї історії людства троянда завойовувала серця людей. Всьому світу відомі її краса й аромат.

Вже 5000 років тому в Китаї вирощували кущі троянд і використовували її плоди. В Азії троянда довгий час була відома як лікарська рослина.

Шипшина і троянда прийшли з Близького Сходу. Вони мали властивість зберігати ґрунт сухим і теплим. Троянда квітнула в садах Вавилона, де її називали «варида», що означає «червоний».

Нею прикрашав свій палац цар Мінос, у Трої трояндовою олією натирали тіла знатних небіжчиків. На монетах Родосу була зображена троянда. Грецька легенда розповідає, що богині створили її, щоб оспівати любов. Роза – латинське слово, а її грецька назва – «родон».

Під час святкувань римляни купалися в рожевій воді, трояндами прикрашалися столи і ароматизувалися вина й десерти. Згідно з літописами, Клеопатра зустріла Марка Антонія на килимі з троянд завтовшки 30-60 сантиметрів. Потураючи примхам імператора Нерона, плантаціями троянд замінювали багато злакових полів, що спровокувало брак зерна.

Галльська троянда є родоначальником провансальської троянди. Її називали дамською трояндою і вирощували заради аромату. Лицар Тібо Шампанський завіз цю квітку для своєї дружини. У XV столітті його нащадок Ланкастер вів війну за англійський престол проти герцога Йоркського.

Символом лицаря Ланкастера була червона троянда, а герцога Йоркського – біла. Ця війна тривала 30 років, увійшовши до історії, як війна Червоної і Білої троянди. Врешті-решт, нащадок Ланкастера, Генрі Тюдор одружився з Єлизаветою Йоркською. Таким чином, червоний і білий кольори об’єдналися, на довгий час ставши символом британської монархії.

Християни додали троянді містичного смислу, присвятивши її Діві Марії. Вітражі соборів набули форм троянди. У раю вона втратила свої шпильки. У Болгарії троянди вирощують для фітотерапії і парфумерії.

Інший різновид троянди – гігантська троянда – росте в Бірмі. Ця повзуча рослина може досягати 15 метрів заввишки. Квіти її жовті. У Кашмірі за часів династії Моголів створювалися чудові розарії. Правителя, що повертається після походу, вітали, кидаючи в річку пелюстки троянд.

Японська троянда має шорстке листя, багато шпильок і квіти рожевого, білого або пурпурного кольору. Вона дуже міцна і часто висаджується уздовж автострад, як огорожа.

Символіка кольору: біла троянда – символ чистоти, червона – любовної пристрасті. Рожева троянда символізує красу любові. Жовті троянди асоціюються з ревнощами і невірністю. Згідно з легендою, пророк Мухаммед одного разу запідозрив свою дружину Айшу в невірності. За порадою архангела Гавриїла, він подарував їй червоні троянди і попросив кинути їх у річку. Вони стали жовтими на знак її зради.

19 May 2011
Найкращі фото Зимової Олімпіади 2006 – День 2

Найкращі фото другого дня змагань на Зимовій олімпіаді 2006 у Турині.

19 May 2011
Послідовники Фалуньгун різних країн вітають засновника Фалуньгун зі святом (фотоогляд)

16 років тому, 13 травня, в китайському місті Чаньчунь Пан Лі Хунчжи вперше представив духовну практику Фалунь Дафа, яку ще називають Фалуньгун.

#img_gallery#

19 May 2011
Фоторепортаж: у Мадриді проходить Тиждень високої моди сезону Осінь/Зима 2006-2007

З 13 лютого у Мадриді проходить Тиждень високої моди сезону Осінь/Зима 2006-2007.

#img_gallery#

19 May 2011
Чотирьох людей убито в результаті розбирання між двома мафіозними структурами в повіті Фуцзінь

Між двома мафіозними угрупуваннями стався конфлікт через розподіл території. В результаті перестрілки було вбито 4 члени угрупування. Управління громадської безпеки почало розслідування. Вже арештовано більше 20 чоловік. Місцеві жителі кажуть, що мафія тісно співробітничає з владою. Інцидент стався наприкінці квітня в повіті Фуцзінь м. Цзямуси провінції Хейлуцнзян.

Як повідомили місцеві жителі повіту Фуцзянь кореспондентові The Epoch Times, дві великі мафіозні структури зібралися провести мирний діалог із приводу розподілу більше 1000 му (70 га) землі. З одного боку на переговори прийшло близько 40 чоловік, а з іншою – більше ста. Побачивши свою чисельну перевагу, другі почали проявляти агресію і чинити силовий тиск. Але члени першого угрупування виявилися озброєними вогнепальною зброєю – почалася перестрілка, в результаті якої було вбито чотири люди.

Місцеві жителі, із якими вдалося зв’язатися кореспондентові, кажуть, що останнім часом вони живуть у страху, вони вважають, що мафія тісно співпрацює з місцевою владою і зовсім не вірять у те, що розслідування цього інциденту буде доведене до кінця. Деякі з них сказали навіть, що зброєю мафію забезпечує місцевий відділ охорони порядку.

Кореспондент також намагався зв’язатися з представниками місцевої влади й поліції, але або ніхто не брав трубку, або казали, що не знають подробиць того, що сталося. Дізнатися від них так нічого і не вдалося.

Фан Сяо. Велика Епоха

19 May 2011
Фоторепортаж: неділя моди у Нью-Йорку – Акіко Огава

Презентація колекції вбрання японського модельєра Акіко Огава на Нью-Йоркському показі мод.

#img_gallery#

19 May 2011
Фоторепортаж: неділя моди у Нью-Йорку – Джені Кейн

Презентація колекції вбрання модельєра Джені Кейн на Нью-Йоркському показі мод.

#img_gallery#

19 May 2011
Суть люті китайської молоді

#img_left_nostream#«Я розумію цих розлючених молодих китайців, які демонструють крайній ступінь націоналізму, тому що у свій час я змушений був бути таким же.

Я закінчував середню школу, коли почалася культурна революція. Будь-який педагог, від директора до простого вчителя могли виявитися мішенню класової боротьби. Природно, всі в такому суспільстві перебували в стані паніки.

Червоні прапори розвівалися посеред гучних голосів ораторів, які виступали проти класових ворогів. Незалежно від того, наскільки жорстокі та негуманні методи використовувалися в боротьбі з останніми, ці методи знаходили відгук у натовпі розлюченої молоді.

Я знав, що прикидався «лютим», я просто не хотів відрізнятися від усіх. Ми кривдили інших, щоб захистити себе. Немолодий вчитель працював директором школи, заснованої Гоміньданом. Хтось крикнув: «Знищимо покидьків злого Гоміньдану, що залишилися. Забийте його до смерті!». Старий викладач був забитий до смерті на місці.

Від спогадів про той час у мене по спині біжать мурашки. Попри крайню обачність, деякі все одно потрапляли в розряд мішеней, тому що кількість «класових ворогів» повинна була досягти 5% від загального населення.

У наший школі працювала красива російська вчителька, яка щойно закінчила інститут. Її оптимізм і готовність прийти на допомогу завоювали пошану серед вчителів і школярів. Проте хтось запідозрив її у шпигунстві для Радянського Союзу, грунтуючись лише на факті, що вона може говорити по-російськи. В результаті, її витягнули на трибуну і зажадали відповіді.

Вона була перелякана настільки, що не могла нічого говорити, тільки тремтіла і плакала. Кожен із присутніх знав, що вона всього лише безневинна жертва подій, але ніхто з тисяч глядачів не наважився виступити на її захист. Люди в дивовижній одностайності підкидали кулаки, волаючи: «Геть радянську шпигунку! Кров’ю і життями захистимо нашу країну!».

Розлючені молоді люди схопили вчительку за волосся і змусили стати на коліна. Вона, врешті-решт, зізналася у шпигунстві. Потім натовп молоді зажадав від неї визнання, де вона ховає радіоприймач і грошові кошти для шпигунства. Коли вона не змогла показати, кожен підійшов і вдарив її, а потім їй поголили півголови. Вона стояла навколішки, і будь-хто, проходячи, міг плюнути в неї, ударити або штовхнути. Незабаром ця дівчина втратила розум, а, повернувшись до свідомості, вона наклала на себе руки.

Моє серце немов розривалося на шматочки. Зовні я все ще виражав гнів, скандував гасла і присягався не мати з нею справ, одночасно я симпатизував розлюченій молоді, що мучила вчительку. Все, що ми могли робити, – це виливати свою лють на безпорадних невинних жертв і насолоджуватися своєю жорстокістю, заглушаючи почуття совісті.

Наскільки сильний прояв лицемірства! Всі учасники добилися дивовижної одноманітності у своєму гніві та прояві удаваної поведінки. Цей період здійснив негативний вплив на кожну людину.

Китайська компартія змогла трансформувати свідомість людей. У короткий період часу незліченні душі були понівечені, безліч людей зрадили свою совість. Після кампанії боротьби проти реакціонерів і Культурної революції особисті відносини між людьми стали ворожими, побудованими на ненависті. І сьогодні моральна звироднілість нації посилюється далі.

Коли я згадую про пережите, я відчуваю нестерпний біль у своєму серці. Чим давнішими стають сцени терору, тим сильніше прокидається моя совість. Чим більше часу проходить, тим сильнішим стає внутрішній біль.

Виходячи зі свого досвіду, я цілком можу зрозуміти сучасних молодих людей Китаю, які випліскують свою лють при першій-ліпшій можливості.

Молодь, звичайно ж, знає, що компартія використовувала танки на площі Тяньаньмень, щоб убити патріотично налаштованих студентів (4 липня 1989 р.)

Я також не можу повірити в те, що вона (молодь) насправді має сумніви в тому, що компартія зовсім недавно вбивала наших співвітчизників у Тибеті (Лхаса), в те, що вона не має поняття про цензуру в китайських газетах, блокаду Інтернету, арешти численних апелянтів, які вирушають до Пекіна, щоб виразити скарги на зловживання з боку чиновників на місцях і знайти справедливість у влади, про видаляння органів у живих послідовників Фалуньгун, про прірву, що росте між бідними і багатими, неприборкану корупцію і хабарництво; в те, що вона не знає про страждання китайців від непропорційно високих цін на медичне обслуговування і освіту.

Кажучи відверто, незалежно від того, наскільки сильну лють молоді люди проявляють, вони діють, головним чином, в ім’я своїх власних інтересів, а не в ім’я інтересів партії.

Я би порадив цим молодим людям перестати випробовувати свою совість. В ім’я відродження стародавньої китайської нації, в ім’я процвітаючого майбутнього для китайців, потрібно змінити свою поведінку. Така поведінка не принесе нічого, окрім жалю. Якщо ви дійсно любите свою країну, то повинні проявити мужність і виразити протест, перш за все, тоталітарній диктатурі компартії».

З метою особистої безпеки автор використав псевдонім.

Версія англійською

19 May 2011