Колишній міліціонер з Пекіна й член Коаліції розслідування злочинів проти Фалуньгун (КРПФ) розкрив, що в Пекіні існує налагоджена система видалення органів, і китайський комуністичний режим дійсно вилучає органи людей без їхньої згоди. Після того як злочинця засуджують до страти, фактична дата страти залежить від того, кому можуть знадобитися його органи.
#img_left#Колишній міліціонер Сунь Ліюн сказав, що він вступив до Пекінської Академії міліції в 1979 році й після закінчення був призначений у відділ міліції Дунчен в Пекіні, де працював до 1987 року. Разом з ним академію закінчили 650 курсантів, яких призначили в різні відділи громадської безпеки і законодавчі органи Пекіна, включаючи групи з примусу, які відповідають за засуджених в’язнів. Однокурсники підтримували один з одним зв’язок і обмінювалися інформацією.
Один з однокурсників Сунь Ліюня працював в організації, яка відповідає за засуджених злочинців. Завдяки цьому Сунь Ліюн дізнався, що у минулому Пекінська лікарня дружби була єдиною лікарнею в Пекіні, яка могла отримати органи від засуджених в’язнів. Процес був такий: відділ пекінської міліції спочатку підтверджував дату страти злочинця і потім повідомляв про це лікарню і суди. Персонал лікарні відправлявся в центр затримання для проведення аналізу крові до того, як злочинця стратять, щоб знайти відповідні органи. Секція №7 у відділі пекінської міліції відповідала за цю справу.
Місцем страти в Пекіні, зазвичай, є міст Марко Поло. Зазвичай, ув’язнений стає навколішки біля виритої в землі ями, і йому стріляють у потилицю. Оскільки його органи мають бути видалені, то стріляти в серце не можна.
Після того як злочинця застрелили, його витягували з ями. Слідчий перевіряв, чи мертва людина, після цього завертали труп у величезний поліетиленовий пакет, зв’язували й поміщали його в машину із знаком червоного хреста.
Персонал у машині негайно починає витягувати органи, поки машина прямує до лікарні. В той самий час потенційний одержувач органів перебуває в лікарні, під наркозом, готовий до операції з пересадки.
Сунь сказав, що наскільки йому відомо, у людей, засуджених до страти, витягують органи незалежно від того давали вони згоду чи ні. Немає ніякого вибору, якщо в цю справу залучений китайський комуністичний режим.
Китайський комуністичний режим дійсно жорстокий! Наша дитина втратила всі свої органи!
Сунь Ліюн сказав, що після 1989 року його звинуватили в «підбурюванні й розпалюванні антиреволюційних настроїв» і засудили до семи років позбавлення волі за публікацію підпільних статей. З 1991 до 1998 року він побував у кількох в’язницях, включаючи пекінську в’язницю Циньчен, першу в’язницю і другу в’язницю.
У 1996 році його друг і товариш-злочинець на ім’я Ма був страчений. Пізніше батьки Ма розповіли Сунь Ліюню: «Коли ми приїхали, щоб забрати тіло Ма з лікарні, то подумали, що це виглядає жахливо. Весь його живіт був сплющений, тому ми вирішили розстебнути одяг, щоб подивитися, що там, і побачили розріз від горла до низу живота. Розріз зашили жахливим чином. Нашу дитину позбавили всіх органів!»
Вибір часу приведення в дію вироку про страту залежить від необхідності пересадки органів
Сунь Ліюн сказав, що коли його утримували в секції №7 відділу пекінської міліції, він потоваришував із злочинцями, які, одного разу, більше шести місяців перебували у в’язниці разом із засудженими до страти.
Один з них сказав Сунь Ліюню, що засуджені до смертної кари проходили принаймні один аналіз всього тіла й крові. Деякі з них проходили аналіз крові кілька разів. Деякі було страчено відразу після проголошення смертного вироку, тоді як іншим доводилося чекати декілька місяців.
Сунь Ліюн сказав, що після його восьмирічного досвіду служби в міліції та розуміння суті китайського комуністичного режиму, він дійшов висновку, що багато засуджених до смерті злочинців не було вбито негайно через те, що режим хотів почекати з виконанням вироку до того, як буде знайдений пацієнт, який хоче пересадити відповідні органи.
Чому ви не розповідаєте, що пропав ваш син?
Китайський офіційний сайт Сіньхуа опублікував негативне повідомлення на оприлюднений 6 липня колишнім Членом Парламенту Канади Девідом Кілгуром і адвокатом-правозахисником Девідом Метасом звіт про розслідування видалення органів у практикуючих Фалуньгун. У повідомленні пояснюється, що за сім років переслідування Фалуньгун, було більше 40 000 випадків операцій трансплантації органів, в яких джерело органів не могло бути пояснене. Ця неймовірна таємниця пояснюється тим, що органи витягують у практикуючих Фалуньгун. Проте стаття із запереченням на сайті Сіньхуа стверджує, що неможливо, щоб 40 000 людей зникло і світ не дізнався про це.
У відповідь на цю заяву Сунь Ліюн сказав, що це дуже можливо, щоб 40 000 людей зникло, а за кордоном не дізналися б про цей факт. Наприклад, одного разу він виявив факти про жертву Бійні 4 червня на площі Тянь-Ань-Мень на ім’я Лінь. Лінь пішов на площу Тянь-Ань-Мень 3 червня 1989 року і його бачили, коли він допомагав постраждалим. Він зник, і його тіло не змогли знайти. Його батьки не розповідали нікому, що їхній син зник.
Коли Сунь знайшов його батьків, то запитав: «Чому ви нікому не розповідаєте про зникнення вашого сина?»
Вони відповіли: «Ми старі революціонери і були залучені в революцію все наше життя. Зараз Комуністична партія Китаю видає нам пенсію, і якщо ми розповімо про те, що наш син зник, як ми виживемо?»
Сунь Ліюн сказав, що навіть у наш час вони бояться розповідати про свої проблеми. Навіть тоді як ненавидять Комуністичну партію Китаю, вони нічого не можуть зробити. Крім того, їхній син вже помер, і вони вважають за краще терпіти несправедливість і мирно жити.
Коротка біографія Сунь Ліюня
Сунь Ліюн народився в червні 1961 року, в 1979 році вступив до Пекінської Академії міліції й згодом працював у пекінському відділі міліції Дунчен. Він залишив громадську службу безпеки і став менеджером у пекінській компанії безпеки. Він був свідком подій 4 червня 1989 року на площі Тянь-Ань-Мень і зняв фотографії багатьох жертв. В одному місці він бачив 57 трупів.
У 1990 році він почав підпільну публікацію про рух демократії, названу Демократичний Китай.
У 1991 році був засуджений до семи років ув’язнення за «підбурювання й пропаганду антиреволюції».
У квітні 1998 року був звільнений.
У 2004 році втік до Австралії та попросив політичного притулку.
На цей момент є уповноваженим «Підтримки політичним і релігійним дисидентам у Китаї» і автором «Пройшовши через Крижану гору» (поки що не опубліковану), яка є звітом про проведені у в’язниці сім років свого життя.
Сунь Ліюн працює в Австралії у службі домашніх послуг, і хоча бореться з фінансовими труднощами, але все таки й далі посилає гроші до Китаю, щоб допомагати китайським дисидентам.
Цзен Ні. Велика Епоха
