Blog

Мода. 31 серпня в австралійському Мельбурні на міській площі відбувся конкурс Девіда Джонса на краще поєднання його весняної колекції і косметики (David Jones Spring Racewear).

Моделі використовували різні засоби догляду за шкірою, косметику і фірмовий одяг, із спеціально розробленими капелюхами, щоб показати краще поєднання результатів.

#img_gallery#

Сьогодні познайомимося з ієрогліфом «тянь» (tiān), що означає «небо».

Сучасне зображення ієрогліфа:

#img_center_nostream#

Стародавнє зображення ієрогліфа:

#img_center_nostream#

Цей ієрогліф складається з двох частин:

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

Схематично ієрогліф зображає людину з розставленими в сторону руками та ногами, а над нею — горизонтальна планка, що й означає «небо», котре перевищує людину і знаходиться над нею.

У Стародавньому Китаї люди дуже шанували Небо. Імператор називався «сином Неба», а обдарований талантами і розумом чоловік називався людиною з «небесним даром». Вираз «небесні палати» означав дуже хороше і благодатне середовище проживання, а вислів «єдність людини і Неба» означав найвищу ступінь фізичного і морального вдосконалення. «Непорушна загальноприйнята істина» називалася «небесний принцип». Коли люди давали клятву, то вони казали, що якщо не стримаю клятви, то нехай мене «покарає Небо і знищить Земля». Небо вважалося притулком для тих, хто творить добро, і суддею для тих, хто вчиняє злочини.

Давні казали, що потрібно схилятися перед Небом і поважати Небо, тільки тоді мир і стабільність будуть у товаристві «довгими, як Небо, та сталими, як Земля».

За новими статтями про значення ієрогліфів стежте у рубриці «Китайські ієрогліфи».

Найбільшим національним пам’яткам – Софії Київській та Києво-Печерській Лаврі загрожує серйозна небезпека, яка визнана не тільки місцевими захисниками спадщини, але і безпосередньо ЮНЕСКО.

Зараз, схоже, серйозність ситуації почала доходити навіть до офіційних органів української влади. В розпорядження "Української правди. Київ" потрапив лист голови національної комісії у справах ЮНЕСКО Володимира Огризка, який приємно здивував усіх, хто бореться проти свавілля забудовників у столиці.

Це ледь не перший документ українських чиновників, що потрапив у поле зору громадськості, який підтверджує реальність та масштабність проблеми зі збереженням пам’яток національного значення.

У ньому висловлюється занепокоєність з приводу будівництва за адресою Гончара, 17-23, де зараз відбувається протиправне будівництво розкішного житлового комплексу компаніями, близькими до Партії регіонів.

Нехай це окремий епізод, але його можна легко екстраполювати на десятки інших "точок", що аналогічним чином знаходяться в буферних зонах навколо Софії та Лаври, і де подібним чином ділки намагаються заробити прибуток, руйнуючи історичний спадок.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

У зв’язку з появою цього листа, необхідно зробити декілька важливих ремарок.

По-перше, конфлікт навколо будівництва за вулицею Гончара, 17-23 – майданчика, що знаходиться майже впритул до стіни Софії, продовжується у своїй гарячій, вуличній фазі з 2008 року. З минулої осені громадські об’єднання киян намагалися перешкодити незаконним будівельним роботам, але їхні зусилля зустріли шалений спротив.

На захисників та місцевих жителів було заведено численні кримінальні справи, подано позови, було найнято великі сили для фізичної охорони будівництва, і в результаті виявилось, що майже за усіма параметрами забудовник виграє.

Рішення судів та приписи прокуратури про призупинення будівельних робіт ігнорувалися, охорона здійснювала жорсткий фізичний тиск на протестуючих. Органи влади зайняли бездіяльну позицію, чим дозволили забудовнику – ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" – робити свою справу зі знищення міста.

Національна комісія у справах ЮНЕСКО відреагувала пізно – але тут той випадок, коли це краще, ніж ніколи.

По-друге, дається взнаки надмірна – мабуть, найкраще сказати "обережність" чиновників. Листа надіслано чиновнику – голові райадміністрації Пилипишину. Зрозуміло, що це занадто низький рівень для того, щоб вирішувати таке важливе питання, як збереження всесвітньої спадщини.

Пан Огризко, як екс-міністр закордонних справ та нинішній перший заступник секретаря Ради нацбезпеки та оборони, має всі можливості повідомити аналогічну інформацію президенту Ющенку, в рамках роботи того ж РНБО. Чи Софія і Лавра – це не питання національної ваги?

Чи захист цих святинь в усіх сенсах – релігійному, духовному, історичному, державоутворюючому – не є обов’язком найвищих та наймогутніших інститутів влади?

Чи не має президент видати відповідний указ про захист цих пам’яток, РНБО – відповідне розпорядження або Кабмін – постанову, якщо над Печерським монастирем та Софійським храмом нависла загроза, про яку говорять вже в ЮНЕСКО?

І насамкінець, ще один важливий момент. З листа випливає, що представники нацкомісії у справах ЮНЕСКО не хочуть або не можуть повною мірою застосовувати українське законодавство та ту його частину, яка випливає з міжнародних зобов’язань держави.

Як цілком правильно вказано у листі, "у випадку будівництва по вул. Гончара, 17-23 не було дотримано вимог ЮНЕСКО – "Україна офіційно не інформувала ЮНЕСКО про наміри здійснити на цій території будівельні роботи".

Це правильно, але існує більш потужна норма, яка вказана у пункті 107 порядку застосування Конвенції з охорони світової спадщини, до якої приєдналася Україна. Вона звучить так: "Будь-які модифікації буферної зони після внесення об’єкту до списку всесвітньої спадщини мають бути схвалені Комітетом всесвітньої спадщини".

Комітет всесвітньої спадщини, на щастя, не є черговою кишеньковою структурою чиновників, яка брутально видає дозволи на руйнування історичних пам’яток. Комітет знаходиться в Європі, і до нього злочинним будівельникам важко дотягнутися. Можливо, тому той факт, що будівництво у буферних зонах має бути ним санкціоноване, приховується від української громадськості.

Але справа певним чином зрушила з мертвої точки. Тепер черга президента, прем’єра, київської влади реагувати на проблему порятунку Софії та Лаври – проблему, яку щойно офіційно визнав профільний орган.

P.S. Дивно, що зараз, у передвиборчій кампанії, де занадто багато гасел, що крутяться навколо "низьких", матеріальних проблем, немає місця більш масштабним, духовним мотиваціям.

Далеко не всі і не завжди думають про хліб насущний – багато кого цікавить і речі, що сягають за межі інтересів, що вагоміші за розмір пенсії чи Євро-2012 – це збереження та захист одних із найвизначніших християнських символів.

Невже кандидати настільки опустилися в цинізм та марноту нинішнього моменту, що не розуміють, що захистивши оплоти православ’я, вони здобудуть голоси чи принаймні повагу серед українців?