#img_right#Нові дослідження онкологічного об’єднання
Коли батьки палять, вони закладають фундамент для майбутніх ракових захворювань у своїх дітей. Пасивне паління в дитячому віці збільшує ризик раку носа. Діти матерів, які палять, також мають підвищену вірогідність захворіти раком легенів або сечового міхура в результаті поглинання продуктів розщеплювання нікотину під час вигодовування або знаходячись в череві матері.
Канцерогенний вплив тютюнового диму розповсюджується багатьма, у тому числі й непрямими шляхами. Таким чином, паління батьків закладає ризик раку в дітей вже в колисці, незалежно від спадкових чинників і від того, чи будуть вони в майбутньому палити самі. Такого висновку дійшли професор Карі Хеммінки і доктор Бован Чень, з відділення молекулярно-генетичної епідеміології німецького Науково-дослідного онкологічного центру, на підставі досліджень статистики захворювання раком у шведських сім’ях.
Учені розглядали випадки раку легенів як непряму ознаку споживання нікотину батьками і досліджували наявність ракових захворювань у нащадків. Щоб розрахувати ризик раку, вони враховували тільки ті органи, на які здійснюється канцерогенний вплив під час паління. На основі наявних даних з 1958 р. по 2002 р. вони ідентифікували близько 18000 матерів і 42000 батьків з раком легенів. Серед нащадків цих людей у віці від 0 до 70 років було зареєстровано майже 174 000 випадків ракових захворювань. Шляхом порівняння з кількістю випадків ракових захворювань серед нащадків людей, які не палять, вчені обчислили коефіцієнт ризику раку, який не можна пояснити однією лише спадковістю і власною пристрастю до нікотину.
Діти матерів, які палять, показали підвищений ризик захворювання раком дихальних шляхів (коефіцієнт ризику – 1,45), раку носа (2,93 – майже потрійний ризик захворювання), легенів (1,71), сечового міхура (1,52) а в одній віковій групі також раком нирок. Діти, у батьків яких був рак легенів, також мали підвищений ризик захворювання раком носа (зокрема, аденоїдною карциномою, коефіцієнт ризику – 7, 73) і деякими іншими видами раку, але не нирок і сечового міхура. “Випадки раку нирок і сечового міхура не мають зв’язку з тим, палить батько чи ні, тому ймовірно, що поглинання продуктів розщеплювання нікотину відбувається в череві матері та під час годування материнським молоком. Ці органи в фазі зростання особливо сприйнятливі до впливу канцерогенів”, – вважає професор Хеммінки. Ризик же раку носа пов’язаний з пасивним палінням у дитячому віці, незалежно від того, хто з батьків палить.
Соня Райс. Велика Епоха
У Пекіні, столиці Китаю, у ці дні проходить щорічний Міжнародний тиждень моди.
Представляємо вашій увазі показ колекції модельєра Марка Хойнга Хауте.
#img_gallery#
• не вживайте чай у занадто гарячому стані: гаряча рідина веде до підвищеної чутливості стінок шлунка й дає симптоми різних хвороб шлунка;
• не вживайте холодний чай, у той час, як теплий і гарячий чай надають бадьорість, роблять ясним свідомість і зір, холодний чай дає побічні ефекти: застій холоду й скупчення мокротиння;
• у міцному чаї високий зміст кофеїну й теїну, що може статі причиною головного болю й безсоння;
• не заварюйте чай довго: чайний фенол, ефірні компоненти починають мимоволі окислятися, що не тільки позбавляє чай прозорості, смакових якостей і аромату, але й значно знижує живильну цінність;
• багаторазово не заварюйте чай: звичайно після третьої-четвертої заварки в чайних листках вже мало що залишається;
• пийте чай за 20-30 хвилин до чи після їжі ;
• запивати чаєм ліки не рекомендується: від відомого нам Танину, ліки погано засвоюються;
Тож, щоб отримати дійсно цілющій напій, перед його вживанням бажано ознайомитись з порадами спеціалістів. І пам’ятайте, що листки зеленого чаю, як і будь – яка інша цілюща рослина, мають свою певну технологію приготування, знання якої гарантує безпечність та цілющий ефект.
В експедиції “щасливчиків” брало участь 10 італійських вчених, 10 бразильських, 2 болівійських і один румун. На прес-конференції в Ла-Пасі представник експедиції італієць Лоренцо Епіс повідомив, що археологічна знахідка, “має, здається, “вік” від 1000 до 1500 років”.
Дослідження храму дозволить краще зрозуміти 400-літню епоху, яка знаменує період переходу до наступного циклу тисячолітньої андської культури, що до 11-ого століття нашої ери мала населення не менше 100 тисяч чоловік.
Лоренцо Епіс додав, що протягом 15 днів роботи в глибинах озера були досягнуті результати, перевищуючі самі оптимістичні прогнози, оскільки кількість знайдених могил і археологічних пам’ятників підтверджує деякі теорії про коріння інкського народу. Епіс заявив, що в холодних водах озера було виявлено чотири археологічних будівлі, з яких особливо виділяється одне, котре, як здається, було святилищем з розмірами 200 м на 50 метрів. Поруч розташовувалася тераса для вирощування сільськогосподарських культур, ділянка доінської брукованої дороги й стіна довжиною в 800 метрів, що, більш за все, захищала тераси від розмиву водами озера, яке перебувало в ті давні часи в 25 метрах від будівель.
“Ми також виявили острів розмірами 3 км на 600 метрів, який перебуває зараз на глибині 10-15 метрів. Все це дозволяє припустити, що тодішній рівень озера Тітікака був значно нижчим, ніж зараз”, – повідомив журналістів Епіс. Він же додав, що “була також знайдена багато орнаментована будівля “геометричної форми”, причому частина малюнків відтворює деякі руїни району Тіванаку в доінкський період. Серед знахідок виділяються численні посудини з скам’янілої кістки тварин, які знов-таки підтверджують висновок про те, що кілька тисяч років тому рівень озера був значно нижчим”.
Були виявлені й інші археологічні будівлі епохи інків і, можливо, їхніх попередників поблизу острова Сонця в містечку Чінкана (в 120 км від Ла-Паса).
Всі знахідки були зняті на кіноплівку (потрібно не менш 30 годин на їхній перегляд) і на фотоплівку (не менш 1000 сенсаційних кадрів “підводного царства інків”). В планах у членів експедиції – підготовка документального фільму.
Можна додати, що під час роботи експедиції 15-ю водолазами було зроблено більше 200 занурень. Одночасно велися й медичні дослідження: який ефект роблять занурення на велику глибину у високогірне озеро. Подібний досвід ще вкрай обмежений.
Епіс повідомив, що перша фаза експедиції завершена. Через кілька місяців він планує продовжити її, якщо вдасться одержати необхідне фінансування для розширення зони пошуку в озері Тітікака.
Моделі демонструють мобільні телефони Nokia. За статистикою Китай э найбільшим споживачем мобільних телефонів, на кінець жовтня кількість користувачів сягнула 363 млн. чоловік. Кожен другий міняє мобільний один раз на два роки, кожен п’ятий щороку.
#img_gallery#
У свій час Імператор Тай Цзун був вельми стурбований виникненням хабарництва в колах державних чиновників. Він вирішив випробувати підозрілих чиновників і запропонував їм хабарі. З цією метою він підіслав до них таємних агентів. Один з державних чиновників узяв в агента хабар – рулон шовкової тканини. Тай Цзун обурився і вирішив покарати цього чиновника. Проте Міністр у справах громадян Пей Цзюй (Pei Ju) порадив Імператорові утриматися від покарання цього чиновника. Він погодився, що брати хабар – це є великим злочином. «Але ж, Ваша Величність, – сказав Міністр, – чиновник викритий за допомогою таємного агента, а це далеко не праведний спосіб, бо такий спосіб суперечить стародавньому вченню, згідно якому людей наставляють чеснотам і милосердно вказують на їх помилки». Імператор Тай Цзун із задоволенням вислухав зауваження і, звернувшись до всіх чиновників, сказав: «Пей Цзюй не завжди підкоряється моїм наказам. Він насмілюється суперечити мені, знаходячи свої аргументи. Якби кожний з вас, державних чиновників, виконував свою роботу, як Пей Цзюй, я був би спокійний за всю державу».
Якось Імператор Тай Цзун отримав прохання від цивільної особи, яка закликала Імператора якнайскоріше провести чищення імператорського палацу, позбавившись продажних чиновників. Тай Цзун запитав, як він може виявити таких чиновників? Людина порадила Його Величності прикинутися нетямущим і придивитися до чиновників. Ті, хто сперечатимуться і відстоюватимуть думку – це праведні і чесні чиновники, а ті, хто покорятимуться навіть безглуздим вказівкам Його Величності – це продажні. Тоді Імператор Тай Цзун сказав: «Імператор – це джерело велетенської річки, і його чиновники є складовими цієї річки. Якщо я обдурюю своїх чиновників, як же я можу вимагати від них чесності? Я бажаю керувати країною, залишаючись чесним, щирим, тому мені часто буває соромно за тих чиновників, які використовують свою владу і таємні інтриги. Думаю, ви зрозумієте, чому я відмовляюся прийняти Вашу стратегію. Одного разу, Імператор Тай Цзун запитав двох своїх чиновників – Фан Сюаньліна (Fand Xuanling) та Сяй Юй (Xiaj Yu), яким був Імператор Вень (Wen) династії Сунь (Sui). Обидва чиновники сказали наступне: «Імператор Вень старанно виконував обов’язки державного правителя. Всі питання, що стосуються життя держави, він обговорював з чиновниками. За обідом йому прислужували слуги, а також красуні-служниці. Як Імператор, він був достатньо старанним, але його не можна назвати добродійним». Тоді імператор Тай Цзун сказав: «Ви побачили тільки одну сторону в Імператора Веня. В Імператора Веня було багато проблем, пов’язаних з правлінням держави, тому він довго обговорював їх зі своїми придворними чиновниками, щоб добре все зрозуміти та ухвалити правильні рішення. Через те, що в Імператора було багато державних проблем, він іноді ухвалював не зовсім продумані рішення. Через те, що Імператор Вень завжди вважав, що він упускає якісь деталі, він постійно підозрював в нестаранності своїх чиновників. Імператор Вень наполягав тільки на своєму рішенні щодо всіх державних питань і відмовлявся довіряти колективній мудрості своїх підлеглих». «Управляти такою країною, як Китай, і вирішувати таку величезну кількість питань в уряді було нелегко. Імператор Вень витратив немало своїх сил і виснажився, поки навчився це робити успішно. Чиновники Імператора чудово бачили його слабке місце і терпляче чекали, поки він не вирішить всі питання сам. І навіть тоді, коли вони помічали помилки в рішеннях імператора, вони не сміли заперечити і висловити свої міркування. Тому династія Сунь проіснувала покоління. Я керую державою по-іншому. Набираю талановитих людей по всьому світу і ставлю їх на державні посади. Я прошу їх керувати країною і вислуховую їх звіти. Якщо вони добре справляються з роботою, то отримують нагороди, а якщо не виконують свої обов’язки, то отримують покарання. Природно, що кожен державний чиновник прагне виконати свою роботу якнайкраще. От так я керую країною і ось, чому я не турбуюся про мою нездатність добре управляти країною».
Прим. редактора:
«Правління Чжень Гуань» (Zhen Guan) відоме також як «Правління Імператора Тай Цзуна (Tai Zong) династії Тан», що тривало з 627 до 649 року нашої ери. Правління періоду Чжень Гуань (Zhen Guan) прославлялося численними поколіннями китайців, воно вважається верхом китайської культури, економіки і літератури того часу. Уряд цього добродійного Імператора зробив великий внесок у період правління Чжень Гуань (Zhen Guan), про що свідчать записи імператорської хроніки Китаю, що дійшли до нас].
Джерело інформації: http://www.zhengjian.org
26 листопада – важлива дата для кожного українця. Це день, коли ми із болем та жалем згадуємо тих, хто безневинно постраждав в Україні від жорстокого переслідування комуністичним режимом. Кому як не українцям відомо справжнє обличчя «светлого пути коммунизма»? Можливо, коли б у ті часи червоного терору світ не залишився байдужим, то не було б тієї кількості жертв, що їх понесла Україна. Якщо для нас це – лише історія, то для деяких країн репресії є проблемою сьогодення. Адже ще існують держави, де й сьогодні панує комунізм і в наш час знищуються люди.
#img_gallery#
Міжнародний видавничий проект «Велика Епоха» 26 листопада в центрі Києва провів урочисту ходу на підтримку 5.8 млн. людей з усього світу, які за останній рік вийшли з лав комуністичної партії. В ході взяло участь Всеукраїнське об’єднання «Свобода», яке найкраще уособлювало собою дух свободи, несучи яскраві прапори із стилізованим зображенням тризуба.
Написи на плакатах засвідчували кількість жертв комуністичного режиму різних країн. Зокрема: в Україні – 20 млн., в Афганістані – 1,5 млн., в Камбоджі – 2 млн., в Північній Кореї – 2 млн., у В’єтнамі – 1 млн., в Китаї – 80 млн. людей.
Театралізована хода представляла історію репресій, які чинила комуністична партія.
В середині ходи йшла дівчинка з факелом та червоним піонерським галстуком, за нею несли грати з кровавим написом «Светлый путь коммунизма», потім йшли «політв’язні», заковані у кайдани.
В ході знайшли своє відображення катування та тортури, що зараз відбуваються у Китаї над послідовниками духовно-оздоровчої практики Фалуньгун. В клітці із гострими голками йшла майстерно загримована під знівечену після тортур та знущань дівчина китайської зовнішності.
А в цей час натовп скандував: «Компартії – ні! Комунізму – ганьба!».
Люди по обидва боки ходи роздавали листівки з інформацією про хвилю масового виходу з лав комуністичної партії, а також газети ВО «Свобода», в яких була інформація про поданий законопроект про заборону комуністичної ідеології в Україні.
Пройшовши Хрещатиком, хода завершилась мітингом у парку Шевченка. На ньому виступив народний депутат України та голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок, який розповів, про те, що першого листопада він подав законопроект про заборону Комуністичної партії в Україні. Він також повідомив, що даний законопроект має всі шанси на успіх. Голова Спілки офіцерів України Євген Лупаков звернув увагу на необхідність проведення подібних заходів серед молоді у ВУЗах . Людмила Дворецька – представник об’єднання послідовників Фалуньгун в Україні розповіла про жорстокі тортури, що їх зараз чинить Комуністична партія Китаю по відношенню до людей, що займаються цієї оздоровчою системою. Усі виступаючі ще раз звернули увагу громадськості на комунізм як тоталітарну ідеологію та закликали не допустити повторення страшних сторінок історії.
На мітингу також були зачитані слова привітання заходам, що розкривають правду про злу сутність комуністичної партії від Вацлава Гавела – бувшого президента Чеської Республіки, Едварда Мак Мілан-Скотта – Віце-президента Європейського парламенту, Горана Ліндбледа – доповідача Європейської Ради та Члена Шведського Парламенту, Романа Круцика – голови київської міської організація ім. Василя Стуса «Меморіал», Євгена Пронюка – голови Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, професора Альфреда Мірека – заслуженого діяча мистецтв, доктора мистецтвознавства та інш.
Організатори висловили сподівання на те, що подібні акції стануть традиційними для нашої держави. І в майбутньому ще більше українців зможуть підтримувати заходи, які поєднують розкриття правди про відоме страшне минуле та приховане жахливе сучасне існування комуністичних режимів. Можливо, це і є шансом для нас, українців, які пережили 3 голодомори, ГУЛАГи, встати на захист справедливості та допомогти тим, хто по сьогоднішній день потерпає від комунізму в інших державах.
Він виховувався у “багатого татка” і у “бідного”. Тепер його історія надихає десятки мільйонів людей у всьому світі на те, щоб уникнути “скаженої гонки за грошима” і досягнути фінансової незалежності.
#img_left#“Якщо Ви бідні, то Ви обмежені”- сказав Роберт Кіосакі, автор книги “Багатий Тато, Бідний Тато” та інших книг про індивідуальну позику і комерційну діяльність, в інтерв’ю газеті “The Epoch Times” від 23 жовтня.
За день перед цим Кіосакі виступав перед тріумфуючим десятитисячним натовпом в навчальному корпусі Реал Естейт Велс Експо міста Нью-Йорка.
Не дивлячись на те, що Кіосакі є успішним інвестором і підприємцем, він не розглядає це, як свій головний успіх. Його дійсний успіх у тому, що він надихнув мільйони інших людей слідувати його шляхом.
Американець японського походження в четвертому поколінні, батько Роберта Кіосакі мав ступінь доктора наук і був державним чиновником Управління Освіти в Гаваях, та все ж завжди прагнув заробити грошей – це був його “бідний тато”.
Батько кращого друга Кіосакі – його “багатий тато” – ніколи не закінчував восьми класів, та все ж з самих низів дійшов до положення одного з найбільш багатих людей у Гаваях.
Про те, ким є «багатий тато» Кіосакі, написано дуже мало, якщо не сказати – зовсім нічого. Цікаво те, що, можливо, вперше Кіосакі згадав про китайське походження свого “багатого тата”. “У Гаваях японець пішов у академію і уряд, тоді як китаєць зайнявся бізнесом і нерухомістю”, – сказав Кіосакі.
Ще в юності Кіосакі боровся між вибором: відхилити ідеї його рідного батька про те, що людина повинна спочатку закінчити хороший коледж, отримати добре оплачувану роботу і наполегливо працювати до пенсії, або натомість прийняти позицію батька свого кращого друга про те, що людина повинна навчитися примусити гроші працювати на нього. У цьому була різниця між ними. “Я – бунтівник”, – признається Кіосакі.
Після закінчення американської Торгової Морської Академії в Нью-Йорку, Кіосакі поїхав до В’єтнаму як пілот бойового вертольота Морської Корпорації. Після війни він залишив роботу продавця фірми “Xerox” і почав першу кампанію з продажу нейлону і гаманців Velcro, призначених для серфінгістів (родом з Гаваїв, він сам був серфінгістом).
З тих пір він починав декілька кампаній і зробив багато успішних інвестицій у нерухомість, а за останній час – у товари народного споживання.
Крім цього, за порадою “багатого тата”, він сплатив курси з нерухомості і персонального розвитку, куди він поступив у середині 70-х, які дали йому знання і мотивацію і послужили свого роду стартовим поштовхом у його русі по дорозі до фінансової незалежності.
Кіосакі дотепер видав близько десяти книг, включаючи “Багатий Тато, Бідний Тато”, об’єм продажів яких склав більше 20 мільйонів екземплярів 44-ма мовами в 80-ти країнах. Дивно, що його книги особливого добре продавалися в Китаї, де, як він сказав, з 20-ти рекомендованих урядом іноземних книг, дві – були його.
Кіосакі, проте, не дуже здивований тим, що його книги так добре прийняли в квазікомуністичній країні. Він міркував так: “Немає такого поняття, як комуніст. Всі китайці – капіталісти”.
Кіосакі вірить, що “Сполучені Штати й Англія, фактично, теж є комуністичними країнами”. Він виступає проти застосування важкого оподаткування в США для підтримки обтяжливих соціальних програм, включаючи соціальне забезпечення.
“З’являться мільйони американців, які ніколи не зможуть піти на пенсію, тому що це не відповідає їх вимогам”, – говорить він.
Головною темою вчення Кіосакі є правда про гроші.
Всі валюти світу – це “паперові гроші”, що означає: паперові гроші, не підкріплені встановленими активами типу золота або срібла, як в минулому. У зв’язку з девальвацією долара США, що відбулася за ці роки по цій системі, проста стратегія економії грошей вже не достатня.
У сучасному світі Кіосакі пропагує передусім знання про те, як уникнути боргів по кредитній картці. Наступним критичним кроком є те, як навчитися правильно вкладати гроші в наявну кредитну систему з обліком поточних економічних тенденцій.
У своїх книгах і лекціях Кіосакі пояснює, як банки заробляють мільярди доларів, дозволяючи ефективно друкувати гроші з “повітря”, використовуючи систему, відому як система фракційних резервів у банківській справі, і потім позичають гроші під відсотки.
Наприклад, банку потрібно буде мати тільки $10,000 у резерві, щоб надати кредит на $100,000 під заставу нерухомості, який вони повернуть у розмірі $250,000, включаючи основну суму і відсотки протягом 30-річної позики. Це один з прикладів того, як банки примушують гроші працювати на них, і Кіосакі намагається показати людям, як використовувати цей принцип життя.
Проте, банківська система, яка утримує більшість людей в “скаженій гонці за багатством”, наполегливо працюючих заради отримання грошей, може також бути одним з ключових моментів до фінансової незалежності.
Багато звичайних людей, що розуміють, як належним чином використовувати Фінанси, вкладають капітал у нерухомість, і можуть бачити різницю між тими бідняками, що йдуть на пенсію, і матеріально незалежними людьми.
Фактично, більшість нових мільйонерів розбагатіли на вкладеннях капіталу в нерухомість. Ці “таємниці багатства” зберігалися для нащадків у межах обраного кола багатих вкладників з-поміж банківських клієнтів. Сьогодні такі люди, як Кіосакі та інші, роблять ці таємниці доступними широким масам.
Те, чому він вчить у своїх книгах і лекціях, які він читає по всьому світу, історично ніколи не викладалося навіть у вищих університетах, в яких академічний рівень IQ вищий, ніж те, що Кіосакі називає “фінансовим IQ”.
У програму осіннього семестру 2005 року, проте, більше дюжини коледжів вперше уклали новий навчальний план, заснований на навчанні Кіосакі: “Багатий Тато.”CASHFLOW”. Грошовий потік. Персональний Фінансовий Курс”.
Інша основна тема лекцій і книг, написаних Кіосакі, стосується змін. “У цьому світі, що швидко розвивається, ті, хто не змінює себе і стримує своє зростання і навчання, будуть залишені позаду і стануть рабами системи”, – говорить він.
Наприклад, з моменту введення в 1996 році телекомунікаційного зв’язку, для компаній стало набагато легше укласти контракт з рофесіоналами з країн, що розвиваються, де вони можуть знайти фахівців того ж рівня кваліфікації, але з меншою зарплатнею, ніж в США.
Таким чином, сьогодні працівники повинні постійно мінятися і підвищувати знання, щоб пристосуватися до вимог сучасного світу. Дні довічних кар’єр закінчилися. Інтернет і телекомунікаційні технології ліквідовували мільйони робочих місць у застарілих галузях промисловості.
У той же час, ці технології дозволяють підприємцям і бізнесменам ефективно конкурувати з великими корпораціями, надаючи людям можливість повною мірою використовувати свої таланти.
Наприклад, проведене в липні 2005 року Міжнародним Науково-дослідним Центром A.C.Нільсена дослідження показало, що більш ніж 724,000 американців покладаються на їх “e-Bay бізнес” при отриманні свого первинного або вторинного доходу.
І це не про капіталізм без совісті, у Кіосакі і те і інше нероздільне. Він переконано вірить, що практична діяльність повинна вестися не тільки юридичним, але й етичним і моральним шляхом.
У той час, як він захоплюється іншими, які мають свій власний шлях і “несуть свій хрест” (як його сестра – черниця, яка слідує за Далай-Ламою), шлях, який відстоює Кіосакі в битві за свободу, – це не бути залученим у політику, а навчати людей знайти матеріальну незалежність.
Потрібно не тільки діяти по-іншому, але також і думати по-іншому. Він сказав: “Свобода не має ніякого відношення до уряду. Вона має відношення до того, як люди думають”.