У Парижі продовжується показ мод, де відомі модельєри виставляють на показ свої творіння. Красиві дівчата ходять по подіуму демонструючи колекцію норвезького дизайнера Пітера Дундаса (Peter Dundas) Осінь/Зима 2006-07.
#img_gallery#
У Парижі продовжується показ мод, де відомі модельєри виставляють на показ свої творіння. Красиві дівчата ходять по подіуму демонструючи колекцію норвезького дизайнера Пітера Дундаса (Peter Dundas) Осінь/Зима 2006-07.
#img_gallery#
У дослідженні брало участь 470 чоловіків віком від 65 до 84 років. Протягом 15 років 2/3 спостережуваних споживали 2,11 г какао щоденно, 1/3 – не вживали какао. Результати дослідження показали, що у чоловіків, що регулярно вживали какаовмісніі продукти, рівень артеріального тиску в середньому був нижчий, ніж у чоловіків, що не вживали цих продуктів. З’ясувалося, що чоловіки, які найчастіше вживали кокаовмісні продукти, помирали від серцево-судинних захворювань у 2 рази рідше, ніж ті, хто уникав відповідних продуктів. Смертність в цілому за період спостереження також виявилася нижчою у тих, хто вживав какао частіше. Оцінка ризику проводилася з урахуванням таких чинників, як маса тіла, куріння, рівень фізичної активності, калорійність раціону і рівень споживання алкогольних напоїв.
На думку медиків з університету Каліфорнії у Сан-Франциско (University of California, San Francisco), позитивний вплив на організм дає флавоноїд, який міститься у какао. Вони теж провели експеримент який тривав два тижні і в якому брало участь 21 людина. Всі вони під час експерименту їли шоколад, однаковий на вигляд. Але частина плиток була багата флавоноїдами, а інша — навпаки, майже не містила цих речовин. Вчені провели ультразвукове обстеження плечової артерії — об’єму кровотоку в ній і здатності стінок судин розширюватися і стискатися. Виявилось, що у тих, хто вживав шоколад з флавоноїдами, ці параметри покращали за два тижні приблизно на 13%. Не дивлячись на висновки, зроблені дослідниками, багато вчених мають сумнів у користі шоколаду. "Какао погано переноситься організмом, якщо споживати його у сирому вигляді у великих кількостях, і для того, щоб отримувати його у лікувальному дозуванні необхідно з’їдати 100 г чорного шоколаду щодня", – заявила Кеті Росс (Cathy Ross) з Британського фонду з боротьби з серцевими захворюваннями у інтерв’ю ВВС. – "Це означатиме споживання приблизно 500 калорій і 30% жиру, що містяться у 100 грамах шоколаду".
Какао є висококалорійним продуктом (500 кал у 100 г, 30% жиру) і, щоб отримувати його у лікувальному дозуванні, необхідно з’їдати 100 г чорного шоколаду щодня.
Отже тепер ми бачимо, що якщо з’їдати одну плитку шоколаду на день, це не просто смачно, але й корисно.
#img_center_nostream#
Шановні Жінки!
Редакція сайту "Велика Епоха" щиро вітає усіх Жінок із Святом!
Нехай Вас завжди супроводжують успіх, благополуччя і гарний настрій. Будьте завжди здоровими, сповненими творчих сил і натхнення.
Нехай Ваші ніжні щирі посмішки завжди зігрівають усе навколо, а теплота Ваших сердець навіки розтопить все зло і негаразди.
Щастя, здоров’я, радості, добра, Віри, Надії і Любові Вам, чарівні Жінки!
На 2-ій Міжнародній конференції соціалісток у Копенгагені в 1910 році за пропозицією Клари Цеткін було винесене рішення про святкування Міжнародного жіночого дня як знаку політичної солідарності жінок за рівноправність. Але задовго до цього, указом Імператора було сказано: "Особи жіночої статі не можуть бути найманими на фабричну роботу між 9 годиною вечора й 5 годиною ранку». Дитяча праця до 12-літнього віку була вже заборонена, а початкове навчання було безкоштовним і з 1908 року стало обов’язковим. За кількістю жінок, що навчалися у вищих навчальних закладах, Росія займала на початку XX століття перше місце в Європі, якщо не в усьому світі. При цьому незаможні студенти, у тому числі й жінки, звільнялися від будь-якої плати за навчання.
#img_right#Фактично жодна з російських жінок не мала потреби в захисті якоїсь К. Цеткін, але, застосовуючи демагогію й популістську балаканину, вона вміло привласнила собі досягнення й реформи імператора Росії.
8 березня називається Міжнародним жіночим днем, але в Європі ніхто таке свято не визнає й не відзначає після 1914 року, коли жінки Австрії, Угорщини, Німеччини, Нідерландів, США, Швейцарії відзначили його 23 лютого.
У СРСР та Росії це свято закріпилося з вини жовтневої контрреволюції й нав’язувалося громадянам як звільнення жінки від непосильної праці й соціального гніту. Насправді, радянська жінка опинилася найзакріпаченішою, тому що працювала нарівні із чоловіками на найважчих роботах. Радянських жінок могли бачити на тракторі й на підйомному крані, на залізниці в спеку й мороз вони носили й протягували шпали, у колгоспах вони працювали по 12-16 годин без права виїзду до міста, на будівництвах вони мішками носили цеглу й були верхолазами, разом із чоловіками вони йшли у забій, добуваючи вугілля, надягали металеві пазурі й забиралися на електричні стовпи, натягуючи дроти. Жінки працювали на домнах, заводах, фабриках у нічний час. Якщо жінка, в силу своєї безпросвітної бідності, виносила щось із держпідприємства або з колгоспу, щоб не дати вмерти з голоду дітям, вона одержувала строк 5-7 років ув’язнення. І під час ув’язнення вирубувала власними руками ліс, у каменоломнях ломом розбивала каміння за чашку баланди. Після такої нелюдської каторги мало хто з них вертався до своїх дітей.
Чоловіки дивилися на це спокійно, тому що скрізь нав’язувалося поняття рівноправності, а насправді небувале поневолення жінки, що перетворило її в рабиню СРСР (треба додати, що рабовласницький лад не знав такого знущання над жінкою).
Оскільки чоловікові платили ледь прожитковий мінімум, то радянські жінки вимушені були поголовно працювати. Діти виховувалися за Марксом, тобто інкубаційно – спочатку дитсадок, потім школа. Радянська жінка мала можливість приділяти своїм дітям і родині мізерну кількість часу в порівнянні з іншими жінками в інших країнах світу. Як результат, злочинність у СРСР в 10 разів вища, ніж у цивілізованих демократичних країнах, а зарплата жінок у СРСР була й залишається понині в 80-120 разів меншою в порівнянні з жінками Європи, Америки, Японії й інших країн.
8 травня 1965 року Верховна Рада оголосила 8 березня неробочим днем "за відзнаку видатних заслуг радянських жінок у комуністичному будівництві, у захисті Батьківщини в роки Великої Вітчизняної війни, їхнього героїзму й самовідданості на фронті й у тилу, а також відзначаючи значний внесок жінок у зміцнення дружби між народами й боротьбу за мир».
Те, що жінка за всіх часів виступала за мир – це правда, як і те, що кожна жінка під час Великої Вітчизняної війни героїчно й самовіддано захищала свою Батьківщину разом з дітьми й чоловіками. Що стосується "будівництва комунізму», то будували вони це недосяжне майбутнє, як і їхні сини, через багнети, вогонь і концтабори.
Сьогодні, звільнившись від комуно-більшовицької окупації, важко й гірко вважати святом 8 березня, але зважаючи на те, що народ звик до цієї дати, я пропоную це свято доповнити внутрішнім змістом на основі демократичної держави, варто приділити увагу тільки жінці-матері і її дитині, виховання якої цілком залежить від матері. Я пропоную вилучити із цього свята всі політичні й комуно-більшовицькі інсинуації й заповнити його жіночим щастям, добром, відданістю родині, любов’ю й ласкою до дітей. Нехай це свято не буде мати політичного забарвлення, тим більше комуно-утопічного, і тоді ми назвемо його "День матері й дитини». Це свято об’єднає всіх наших жінок, і нехай хоча б між ними запанує мир і жіноче розуміння.
– Це все, чи ти хочеш ще чого-небудь? Ананда все бачив і, звичайно, розлютився. Він підхопився й гнівно викликнув:
– Вчителю, тільки дозволь, і я покажу йому! Його потрібно покарати!
– Ананда, ти став сан’ясіном, але постійно забуваєш про це, – відповів Будда. – Цей бідолаха занадто багато страждав. Ти тільки подивися на його обличчя, на його очі, налиті кров’ю! Напевно він не спав всю ніч і томився, перш ніж зважитися на такий вчинок. Плювок у мене – це результат цього божевілля. Це може стати звільненням! Будь жалісливішим до нього. Ти можеш вбити його й стати таким же божевільним, як він!
Та людина чула всю розмову. Вона була збентежена й здивована. Поведінка Будди вразила її. Чоловік хотів принизити, образити Будду, але, зазнавши невдачі, відчув приниженим себе. Любов і співчуття Будди були настільки несподіваними для нього! Будда сказав йому:
– Піди додому й відпочинь. Ти погано виглядаєш. Ти вже досить покарав себе. Забудь про цю подію; вона не заподіяла мені шкоди. Це тіло, воно створене з пилу. Рано чи пізно воно перетвориться в пил, і по ньому будуть ходити люди. Вони будуть плювати на нього; з ним відбудеться безліч перетворень.
Людина заплакала, втомлено піднялася й пішла. Увечері цей чоловік прийшов знову, припав до ніг Будди й сказав:
– Пробач мені!
Будда мовив:
– Мені немає за що пробачати тебе, я ж не розсердився. Я тебе не засудив. Але я щасливий, безмірно щасливий бачити, що ти отямився й що скінчилося те пекло, в якому ти перебував. Іди з миром і ніколи більше не впадай у такий стан!
7 березня в одному з міст Лівану Бейруті пройшов показ мод. Свою колекцію цього разу виставив дизайнер Ніколас Жебран (Nicolas Jebran).
#img_gallery#
За повідомленням сайту «6 червня», 4 травня о 15.40 близько 500 чоловік місцевих жителів м. Ченду зібралися в одному з парків міста і провели акцію протесту проти будівництва нового великого нафтопереробного заводу, який на їхню думку дуже забруднюватиме повітря. Поліція намагалася зупинити нових учасників акції, яких ішло на акцію усе більше і більше. Поліцейські машини їздили всюди навколо парку та казали в мегафон: «Будь ласка, всі розійдіться. Якщо у вас є вимоги, то потрібно звернутися до відповідного відділу для прийому заяв громадян». Проте люди не звертали на них увагу і розійшлися самі після закінчення акції о 17.30.
Як розповіли кореспондентові The Epoch Times кілька вчителів, останнім часом через корумпованість начальства їм постійно затримують зарплату, вчителів постійно звільняють, училище дуже погано оснащене для навчального процесу, в аудиторіях уже давно не проводився ремонт та ін.
Один із учителів на прізвище Чен розповів, що недавно адміністрація звільнила 10 вчителів, а наприкінці квітня ще 18 службовців. Він також сказав, що адміністрація витрачає дуже багато грошей училища на свої потреби, а у простих учителів не лише немає ніяких страховок, компенсацій і дотацій, які гарантуються їм згідно із законом, але і навіть немає нормальної зарплати. Багато вчителів не отримували зарплату вже кілька місяців.
Один із звільнених учителів пан Вей розповів, що його звільнили абсолютно без всяких причин, при цьому училище ще не виплатило йому всю заборгованість по зарплаті. Термін його трудового договору з училищем також ще не закінчився. Він уважає, що таким чином адміністрація просто мститься ним за те, що вони зверталися до вищих інстанцій із скаргами.
Студент училища на прізвище Ян розповів, що за навчання вони платять дуже дорого – за рік близько $1800, але умови навчання й мешкання дуже погані, кваліфікація багатьох учителів дуже низька, у деяких навіть на рівні самих студентів. Він також сказав, що вчителі часто зайняті зароблянням грошей на стороні. Вони дуже безвідповідально ставляться до своєї роботи і погано навчають студентів. Ян також повідомив, що через нестачу вчителів часто буває, наприклад, так, що вчитель політології проводить урок літератури і так далі, від цього якість навчання дуже страждає.
Студенти поскаржилися, що в гуртожитках дуже брудно, все дуже старе, багато мишей, часто відключають світло, багато комп’ютерів не працює, часто бувають проблеми з Інтернетом, при цьому плата за проживання за рік становить $215. В їдальні продукти дорогі й дуже поганої якості. Інколи вони явно зіпсовані, але їх продають студентам. «Деякі студенти, не витримавши, йдуть обідати в інші місця, але адміністрація лає їх за це. Оскільки їдальня належить братові заступника директора училища, нас примушують харчуватися в ній, щоб у них був прибуток», – скаржаться студенти. Багато студентів також дуже хвилюються за свій диплом, вони сумніваються, що їм видадуть диплом державного зразка.
За статистикою в Китаї існує більше 600 народних коледжів і самостійних навчальних закладів, в яких навчається більше 2 млн 800 тис. студентів. Таких навчальних закладів у країні стає все більше.
Проте аналітики кажуть, що ця тенденція в Китаї не приносить ніякої користі країні, оскільки в більшості таких навчальних закладів дуже погана якість навчання і низько кваліфіковані викладачі, проте ціна навчання висока. У ці навчальні заклади набагато легше поступити, ніж у державні, і в них легко складати іспити. Проте з дипломами, які вони видають, дуже важко знайти роботу, що і стало причиною численних акцій невдоволення студентів, кількість яких останнім часом усе збільшується.
Вранці 7 травня в м. Чжанцзян провінції Гуандун пройшла велика злива, транспорт буквально плавав вулицями міста. Це перша така злива за останні десять років.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
Як повідомило Центральне агентство новин, у міру того як наближався час приїзду в університет голови КПК, біля дверей університету збільшувалася кількість протестувальників. Одночасно з ними до університету також прибула група китайських студентів із червоними прапорами, щоб вітати комуністичного лідера.
До університету також постійно прибували наряди поліції, які прагнули стримувати дві сторони й запобігти можливому конфліктові.
Кількість учасників акцій з обох боків досягла тисячі чоловік.