Описані в стародавніх китайських текстах «Вісім Безсмертних (ба сянь)», які відносяться до даоського пантеону, були реальними історичними особами. Ставши святими, вони звільнилися від мирських почуттів і пристрастей, радощів і скорбот. Вони отримали вічне життя і живуть за небесними законами.
#img_right#Міфи Китаю сповнені дивовижними історіями про людей, які отримали безсмертя за допомогою самовдосконалення по даоським духовним практикам. Стати безсмертним можна було різними способами. За одним повір’ям, даос, ідучи на Небо, забирає з собою своє тіло. При цьому відбуваються таємничі перетворення: тіло наповнюється речовиною небесної енергії і навіки стає безсмертним. В інших випадках перетворення відбуваються через те, що людина випила еліксир безсмертя, найчастіше приготований в Небесних палатах, або з’їла пігулку безсмертя. Можна також покуштувати персик з дерева Безсмертя, яке росте в саду Богині Сіванму і дає плоди раз на три тисячі років, а ще є чарівна формула, написана на папері, прочитав – і став безсмертним.
Отже, способів дуже багато, обирайте будь-який. Безсмертний даос, який вступив у вічне життя, веде існування, яке не залежить від земних законів. Він може жити в прекрасних печерах на священних горах або на благословенних островах у морі. Він може навіть оселитися на Небі, якщо на те буде дозвіл Нефритового Імператора. У кожному разі, це вже не людина, а святий, що володіє нереальними для людини можливостями. Їх фізичний вигляд тисячоліттями залишався таким же, яким він був в земному житті.
Безсмертні можуть приймати людську подобу і спілкуватися з людьми. Вони керують небесними тваринами, можуть перевтілюватися, часто вони володіють різними магічними предметами, наділеними чарівною силою, це може бути віяло, шнурок, палиця і т.д.
Міфи про Вісім Безсмертних (Вісім Святих) отримали в Китаї значне поширення. Ці безсмертні, шановані й улюблені народом, колись були людьми, відомими історичними особистостями, а потім, ставши святими, усамітнилися у високих горах далеко від земних радощів та смут.
| Читайте також: |
| Легендарні китайські «Вісім безсмертних». Частина 2 |
Чжун Лі Цюань – глава Восьми Безсмертних. Він жив у часи династії Чжоу (1122 до н.е.-249 р.р н.е) За життя він був полководцем, і тому вважається покровителем солдатів. Його зазвичай зображають товстою людиною з голим животом. Іноді він тримає в одній руці персик, а в іншій – віяло, за допомогою яких він оживляє покійних, оскільки він володів секретом виготовлення еліксиру життя та порошку перевтілення.
Народився Чжун Лі недалеко від Сяньян в провінції Шеньсі. Перша згадка про нього записана в «Сюань-хе шу пу» («Перелік каліграфічних написів років Сюань-хе»). Згідно з цією книгою, у нього високий зріст, кучерява борода, густе волосся на скронях, непокрита голова з двома пучками волосся, татуйоване тіло, босі ноги. Таким він і зображається на малюнках.
Чжун Лі Цюань – один із засновників алхімічного мистецтва безсмертя. Він також є одним із засновників даоської школи Цюаньчжень (Школа Досконалої Істини). У даосизмі його також називали Чженьян Цзуші – перший майстер Істинного Ян, а також Майстер Хмарної Зали. Він був учнем іншого безсмертного – Лі Те Гуая. При монгольській династії Юань у 13-14 століттях н.е. Чжун Лі був канонізований і був названий даоським патріархом.
У легенді говориться, що коли Чжун Лі Цюань з’явився на світ, вся кімната освітилася незвичайним сяйвом, через що дитині передбачили незвичайне майбутнє. Зовнішність новонародженого також була досить незвичайна: величезна голова, широкий лоб, великі вуха, товсті щоки і яскраві губи, довгі брови і червоний ніс. Його руки були довгими, як у трирічної дитини, сім днів немовля нічого не їло і не плакало.
Коли Чжун Лі виріс, він став полководцем, який отримав милості імператора. Коли плем’я туфань, що жило на північному-заході, вчинило набіг на прикордонну місцевість, 5000 солдатів під командуванням Чжун Лі Цюаня були відправлені назустріч ворогу. Під час головної баталії, коли успіх Чжуна вже був очевидний, над полем битви пролітав другий безсмертний – Лі Те Гуай. Побачивши те, що відбувається внизу, Лі подумав: «Та це ж Чжун Лі Цюань, який повинен був стати святим, щоб піднестися над світом. Але він не збагнув Дао і занадто любить почесті і славу. Якщо він і тепер отримає перемогу, то імператорські милості зовсім запаморочать йому голову. Він занадто загрузне в почестях та славі і це закриє йому шлях до Дао. Нехай він краще зазнає поразки і це змусить його покинути суєту цього світу і стати на Шлях до Істини».
Лі Те Гуай негайно ж перетворився на старого, з’явився до військового ватажка племені туфань і відкрив йому спосіб, за допомогою якого можна було розбити китайську армію. Воїни туфань розгромили китайців, сам Чжун Лі Цюань верхи помчав з поля бою, рятуючи своє життя. Повернутися до імператора з ганьбою він не міг і, в повному розпачі, повернувся в рідне село, де одружився і зайнявся вивченням філософії.
Одного разу Чжун Лі Цюань звернув увагу на жінку в траурному вбранні, яка сиділа біля могильного пагорба і віялом обмахувала землю. На питання, що це означає, жінка пояснила, що чоловік перед смертю просив її не виходити вдруге заміж доти, поки земля на могильному пагорбі не висохне. Тепер, знайшовши нареченого, вона хотіла швидше висушити землю на могилі чоловіка. Чжун Лі Цюань взяв у неї віяло і за допомогою заклинання висушив могильний пагорб. Вдова з вдячністю пішла, залишивши віяло у нього в руках. Удома він розповів цю історію своїй молодій дружині, і вона страшно обурилася вчинком вдови. Ця реакція дружини навела Чжун Лі Цюаня на думку перевірити її почуття. Прошепотівши відповідне заклинання, він прикинувся мертвим.
В уяві вдови одразу ж з’явився гарний молодий чоловік, і через кілька днів вона погодилася вийти за нього заміж. Наречений сказав, що для одруження йому необхідно зілля, приготоване з мозку її покійного чоловіка. Вдова погодилася виконати прохання нареченого і відкрила труну. Вона прийшла в жах, коли виявила, що її колишній чоловік ожив, а наречений безслідно зник. Не в силах винести ганьби, жінка наклала на себе руки. Після всього цього Чжун Лі Цюань підпалив свій будинок і пішов, взявши з собою тільки віяло і священну книгу «Даоцзін».
У повному розпачі Чжун Лі зустрів ченця, до якого звернувся за порадою, що йому тепер робити. (Це був, звичайно ж, Лі Те Гуай). Чернець запросив його до себе, і вони довго йшли разом, поки не досягли житла Наставника Східного Китаю. Старець (у якого перевтілився чернець), виявив до Чжун Лі привітну гостинність і останній попросив старця прийняти його в учні. З того дня на високій Горі Трьох Вершин він почав свою практику самовдосконалення, ставши на шлях осягнення Дао.
У цей час в тім краю був сильний голод, тисячами вмирали люди. Тут вперше Чжун Лі Цюань почав застосовувати на практиці отримані знання. За допомогою алхімії він перетворював мідь і олово в срібло та золото, і роздавав його людям, щоб вони могли купити собі їжу. Так він врятував безліч людей.
Одного разу він сидів у печері глибоко замислившись. Раптом кам’яна стіна з гуркотом розкололася на дві половини, і з міжгір’я з’явилася нефритова скринька, в якій лежали таємничі настанови, як стати безсмертним. Він зробив усе, як було написано. Раптово кімната наповнилася різнобарвними хмарами, почулася прекрасна музика, і небесна лелека запропонувала Чжун Лі Цюаню відправитися разом із ним у країну безсмертя. Відтоді він став безсмертним, а його віяло отримало чудодійну здатність повертати до життя померлих.
#img_center_nostream#
