Автор кидає виклик переконанню, що американська щоденна газета «Нью-Йорк Таймс» (The New York Times) є зразком правдивої, справедливої і неупередженої журналістики.
Журналіст Ешлі Ріндсберг розповів виданню The Epoch Times про те, як у результаті проведеного ним дослідження з’ясувалося, що «Нью-Йорк Таймс» дозволяла своїм ключовим репортерам публікувати спотворені історії, нерідко змінюючи інформацію на догоду керівництва.
Телеведучий каналу «Американські авторитетні експерти» Ян Джекілек (Jan Jekielek) поспілкувався з Ріндсбергом про його нову книгу «Сіра дама підморгнула»*. У ній романіст простежує, як дезінформація, спотворення і фабрикації New York Times радикально змінювали історію.
У книзі Ріндсберг ставить під сумнів вкорінену думку про те, що «Нью-Йорк Таймс» є зразком правдивої, справедливої і неупередженої журналістики.
Південноафриканський американський письменник-публіцист критикує щоденну нью-йоркську газету за те, що та завжди ставила свої вигоди вище добробуту людей, які жили або живуть при деспотичних режимах.
«Через переваги вони [керівники «Нью-Йорк Таймс»] нехтували людськими життями. Ми спостерігали це у випадку з Голодомором в Україні, а також у приховуванні Голокосту та антиімміграційної позиції, яку газета займала щодо євреїв у ті роки».
Керівник Московського бюро «Нью-Йорк Таймс» Волтер Дюранті (1922-36 рр.) був відзначений Пулітцерівською премією за репортажі з Росії в ті роки, але пізніше його розкритикували за спотворення фактів, особливо за заперечення масового голоду в Україні. Крім того, глава Берлінського бюро газети Гвідо Ендеріс (Guido Enderis) був відомий як прихильник нацистів.
Ріндсберг зазначив, що подібне спотворення історії триває і зараз. Він навів у приклад статтю з історії расової нерівності «», опубліковану журналом і газетою The New York Times у 2019 році. Назва роботи нагадує про серпень 1619 року, коли африканські раби вперше прибули до порту британської колонії Вірджинія, чия територія пізніше стала штатом США.
На вебсторінці The Times The 1619 Project (Published 2019) говориться, що «Проєкт 1619» спрямований на «переосмислення історії США: наслідки рабства і внесок чорношкірих американців».
На думку Ріндсберга, The Times має право впливати на те, що громадськість вважає правдою, і те, що вони вирішили опублікувати, може змінити історію.
«Ось в чому вся сіль. Якими б не були симпатії, вона («Нью-Йорк Таймс») дає їм право закріпитися. І це ми спостерігаємо прямо зараз в “Проєкті 1619” Ніколь Ханні-Джонс, яка написала у своєму есе того номера журналу, що війна за незалежність велася для збереження рабства. Але ж це брехня. Немає жодних історичних свідчень, що підтверджують це», ― каже Ріндсберг.
«Проєкт 1619» піддався широкій критиці з боку вчених за історичні неточності й спотворення історичних фактів.
«Виявляється, перед публікацією свого твердження New York Times звірила факти у професора афроамериканської історії Північно-Західного університету. Він зазначив автору, що не можна так стверджувати, оскільки це брехня. І хоча редакція “Нью-Йорк Таймс” знала, що заяви у статті були неправдою, все одно опублікувала цю роботу. Тут важливо зрозуміти, що газета не приймала помилки, оману і брехню за проблему, тому захищала їх і не виправила навіть найбільші з них», — продовжив Ріндсберг.
«Тут я зрозумів, що ці брехливі заяви мали певну мету. Вона полягала в тому, що коли ви хочете змінити історію, то маєте буквально змінити її, і це було саме те, що здійснив цей проєкт. Він буквально змінив історію: необґрунтовано, бездоказово, ненауково», — зробив висновок коментатор ЗМІ.
Джекілек, своєю чергою, вказав на те, що за останні два десятиліття The New York Times практично не висвітлювала триваючі порушення прав людини компартією Китаю (КПК) щодо великих духовних і релігійних груп, таких як Фалуньгун, тибетців і уйгурів.
Ріндсберг додав, що керівники великих корпоративних ЗМІ, таких як The New York Times, йдуть на поводу у КПК через вигоди.
«Але я думаю, що на самому верху, де формується культура газети, і задається редакційна політика, необхідно звертати на це увагу. Вони вже переконалися в цьому на власному досвіді, коли у 2011, 2012 роках зіткнулися з китайським “Великим фаєрволом” і були заблоковані», — сказав Ріндсберг.
«І сьогодні вони знову слідують своїм старим звичкам, продовжуючи підтримувати в репортажах і статтях китайське видання газети. І також як в питаннях Фалуньгун і уйгурами – така сама модель – де репортажі, де статті?».
Редакція Epoch Times звернулася до «Нью-Йорк таймс» за коментарями з приводу висновків Ріндсберга, але до часу публікації відповіді не отримала.
Довідка:
* The Gray Lady («Сіра дама») — псевдонім газети The New York Times.
За матеріалами
