Вид із гори Кішка на Сімеїз.
Фото: Алла Лавриненко/The Epoch Times Україна
Невелике селище Сімеїз притулилося на узбережжі Чорного моря за 18 км від Ялти по трасі Ялта — Севастополь. Це невелике містечко відрізняється багатим набором пам’яток, які притягують вашу увагу своєю оригінальністю і змушують повертатися сюди знову і знову для того, щоб розглядати ці скарби більш детально, як коштовності в різьбленій скриньці.
На цей раз наша подорож випала на лютий, коли немає скупчення людей і природа дихає насиченими вологими ароматами ялівцю, сосни і запашного зимоцвіту. Одна з найпривабливіших екскурсій по Сімеїзу починається на окраїні селища прямо біля траси Ялта — Севастополь і веде на гору Кішка. Обрис цієї гори дійсно нагадує вигнуту, готову до стрибка в безодню моря величезну кішку. Туристична стежка добре проглядається і нагадує дорогу — і це не дивно, адже нею ходили ще древні таври. Руїни їхнього поселення часів IV—V століть н.е. донині збереглися на схилі гори.
З гори Кішка відкривається захоплюючий вид на Сімеїз і на селище Понизівка, розташоване за 5 км на захід у серпоподібній бухті Блакитної затоки. Наша стежка спускається до підніжжя гори Кішка і виходить на дорогу, що веде в Сімеїз. Стрімкі скельні схили вздовж дороги і нагромадження кам’яних брил на березі говорять про тектонічні перетворення минулих років. Так утворилася гора Дива та скеля Чернець.
Пляж Сімеїзу.
Фото: Алла Лавриненко/The Epoch Times Україна
Піднявшись по 60 вирізаним у камені сходам на вершину Діви, можна насолодитися прекрасними пейзажами околицями. Бухта біля підніжжя Діви в будь-який сезон вражає чистим бірюзовим відтінком. Як і всі південнобережні містечка, Сімеїз має в своєму арсеналі таємничі перекази: про бірюзову бухту і скелі Чернець, Діва і гору Кішка.
«Сімеїз» у перекладі з грецького означає «знак», «прикмета». Особливі обриси сімеїзьких скель служили навігаційним орієнтиром для мореплавців минулих років.
Його унікальне розташування на березі бірюзової бухти біля підніжжя гори Кішка визначило його енергійний розвиток як курортного містечка ще в дореволюційний час.
Скелі на узбережжі Сімеїзу.
Фото: Алла Лавриненко/The Epoch Times Україна
Існує версія, що коли землі Сімеїзу розподілялися серед російської знаті, було висунуто умову: кожен проект літньої резиденції повинен бути оригінальний і неповторний. Завдяки цьому містечко стало одним із кращих європейських курортів того часу. З безлічі чудових будівель збереглися лише деякі. Втративши свій первинний лиск, вони, однак, зберегли свої назви: «Миро-Мале», «Сольбі», «Мрія», готична вілла «Ксенія».
Більшість уцілілих резиденцій є історико-архітектурними пам’ятками і зберігають немало таємниць під своїми склепіннями. Наприклад, віллу «Ксенія» місцеві жителі називають «будинком із привидами» — можливо, там деколи миготять прозорі тіні в отворах вузьких витягнутих вікон? Конусоподібні покриття та шпилі будівлі, схожі на елементи середньовічного замку, гармонійно вписуються в гірський ландшафт. Кипарисова алея з римськими статуями з’єднує в єдину мальовничу композицію віллу «Ксенія» та скельний масив гори Кішка.
Ще один символ Сімеїзу — побудована в псевдомавританському стилі дача «Мрія». Східні елементи архітектури у вигляді башточок, різьблених прикрас, кілеподібних склепінь надають поетичності мальовничому пейзажу. Завдяки унікальному розташуванню оригінальні деталі вілли добре проглядаються з усіх сторін. Коли ясний місяць запановує над казковими куполами, здається, що вітер, граючи з верхівками кипарисів, ласкаво шепоче: «Шагане ти моя, Шагане…»
#img_center_nostream#
