На думку геополітичних аналітиків, триденна зустріч китайського лідера Сі Цзіньпіна і російського президента Володимира Путіна в Кремлі на початку цього тижня була спрямована на створення нового світового порядку під проводом Китаю, який спиратиметься на ідеологію та економічну систему комуністичного режиму.
Сі, залишаючи Кремль 22 березня, схоже мимоволі сам розголосив цю мету у своїх напутніх словах Путіну на камеру представників ЗМІ, які чекали біля воріт.
«Саме зараз, просто зараз, відбуваються зміни, яких не було вже 100 років. І саме ми, разом, рухаємо ці зміни вперед», — сказав Сі Путіну.
У спільній заяві, опублікованій Кремлем днем раніше, дві країни зобов’язалися працювати над «створенням більш справедливого і демократичного багатополярного світового порядку».
Франк Лехбергер, синолог із Німеччини, сказав, що у висловлюваннях Сі укладені зловмисні амбіції Китаю і Росії.
«І Сі, і Путін хочуть поступово підірвати ООН і замінити цей перевірений часом і порівняно справедливий міжнародний порядок, заснований на правилах, новим міжнародним тоталітарним порядком», — написав Лехбергер в електронному листі The Epoch Times.
За такого нового світового порядку «всі автократи-ізгої від Білорусі до Північної Кореї отримають статус “партнерів по осі” Сі та Путіна, поширюючи свій негативний вплив, що роз’їдає, на ООН і світ загалом», — додав він.
Грант Ньюшем, старший науковий співробітник Центру політики безпеки й автор нової книжки «Час грати з Китаєм у жорстку гру» (It’s Time to Play Hardball With China), поділяє цю думку, кажучи, що зустріч, яка відбулася, віщує всілякі неприємності для вільного світу.
«Не забувайте, що крім російсько-китайського “альянсу” ми спостерігаємо об’єднання інших диктаторських режимів і країн-однодумців, таких як Іран, Куба і Венесуела, а також низки країн, які йдуть на поступки диктаторам», — написав Ньюшем The Epoch Times електронною поштою.
Під час своєї зустрічі Сі та Путін підписали кілька угод, включно з «Планом із просування ключових елементів китайсько-російського економічного співробітництва до 2030 року». Китайські державні ЗМІ повідомили, що цей план спрямований на підвищення якості торгівлі та створення виробничого ланцюжка «нового типу».
План охоплює вісім сфер китайсько-російського економічного співробітництва, починаючи з інституційних механізмів, включно з фінансовим співробітництвом і неухильним збільшенням частки розрахунків у національній валюті у двосторонній торгівлі, і закінчуючи керівництвом зі співробітництва в конкретних промислових секторах, таких як енергетика і сільське господарство.
У спільній заяві Китаю і Росії стверджується, що їхнє тісне партнерство не є «військово-політичним союзом», а «відносини не є блоком, не мають конфронтаційного характеру і не спрямовані проти третіх країн».
Ця заява «помилкова», на думку Лебергера, який порівняв сучасні російсько-китайські відносини з державами Осі — нацистською Німеччиною, Італією та Японією під час Другої світової війни. Хоча ці відносини формально не мають стратегічного характеру, вони являють собою свого роду партнерство, яке «страхітливо» культивується для того, про що публічно вони не мають наміру говорити.
За The Epoch Times USA
