Сі Цзіньпін нарешті відповів на критику міжнародної спільноти з приводу репресій у Сіньцзяні та геноциду уйгурів. Його відповідь така: репресії мають бути посилені.
26 серпня Сі, повертаючись із зустрічі БРІКС, заїхав в Урумчі й організував конференцію, на яку скликав представників Сіньцзянського комітету КПК, уряду Сіньцзян-Уйгурського автономного району та Сіньцзянського виробничо-будівельного корпусу (воєнізованої корпорації, яка керує економікою так званого автономного району).
Сі привіз у Сіньцзян більшість ключових керівників КПК. Склад був таким, що дійсно вражає. До нього входили міністр закордонних справ Ван І, міністр громадської безпеки Ван Сяохун, керівник Департаменту по роботі Об’єднаного фронту Ши Тайфен, керівник Організаційного відділу КПК Лі Ганьцзе, секретар Центральної політико-юридичної комісії КПК Чень Веньцін, заступник голови Центральної військової комісії (головою якої є сам Сі Цзіньпін) генерал Хе Вейдун, директор офісу КПК Центральної фінансово-економічної комісії Хе Ліфен та старший член Політбюро Цай Ці.
Захід не був секретним. Про нього повідомило офіційне інформаційне агентство Сіньхуа і державне телебачення CCTV. Очевидно, Сі Цзіньпін хотів, щоб Китай дізнався, що він хотів сказати місцевим сіньцзянським босам КПК.
За його словами, у Сіньцзяні все ще існують “невирішені проблеми стабільності”. Сі багатослівно заявив своїй аудиторії, що репресії мають посилитися. “Необхідно, — пояснив він, — удосконалювати механізм запобігання та знешкодження великих ризиків і прихованих небезпек, поєднувати антитерористичну й антисепаратистську боротьбу з просуванням верховенства закону й активною роботою з підтримання стабільності, лікувати як симптоми, так і першопричини, вживати комплексних заходів і зміцнювати глибоке управління”.
Проблема, за словами Сі, полягає в тому, що “погана” релігія не була викорінена. “Необхідно й далі просувати китаїзацію ісламу та ефективно контролювати різні види незаконної релігійної діяльності, — наголосив він. Одним зі шляхів вирішення цього завдання є нарощування зусиль із заміни уйгурської та інших місцевих мов на мандаринську. “Ви маєте рішуче просувати освіту державною стандартною усною і письмовою мовою, поступово підвищувати обізнаність і здатність мас користуватися державною стандартною усною і письмовою мовою”, — сказав Сі.
Сі взяв із собою в Урумчі керівника Об’єднаного фронту — органу, що відповідає за міжнародну пропаганду, і наполіг на тому, що “необхідно цілеспрямовано спростовувати всі види неправдивої громадської думки, негативної громадської думки й шкідливих висловлювань”. Необхідно також “заохочувати вітчизняних та іноземних туристів до поїздок у Сіньцзян”, вочевидь, під контролем КПК і в надії, що вони стануть союзниками партії в поширенні офіційної брехні в Китаї та світі.
Промова Сі була більше схожа на батіг, ніж на пряник. Він запропонував імпортувати в Сіньцзян “досвід Фенцяо”. Китайці знають, що це означає. Рух “Фенцяо” був започаткований у провінції Чжецзян головою Мао 1963 року як прелюдія до Культурної революції. Він складався з “чотирьох чисток”, під час яких чотири групи “реакційних елементів” — “поміщики”, “заможні селяни”, “контрреволюціонери” і “лиходії” — публічно принижували, піддавали тортурам, а в деяких випадках вбивали. До “контрреволюціонерів” і “лиходіїв” належали ті, хто продовжував дотримуватися незалежних форм релігії. Сьогодні їх можна було б назвати “некитаїзованими”, що означає не повністю підпорядкованими комуністичній партії. Загроза Сіньцзяну досвідом Фенцяо віщує нову хвилю репресій. Схоже, що Сі справді вірить у те, що міжнародну шкоду репутації Китаю можна контролювати, набравши кілька корисних ідіотів, які приїдуть як “туристи”.
За BITTER WINTER
