За повідомленнями китайських державних ЗМІ, лідер КНР Сі Цзіньпін сказав своєму російському партнеру Володимиру Путіну: «Ми твердо підтримуємо один одного у питаннях, які стосуються наших спільних інтересів та захисту честі кожної країни». Кажучи це, Сі мав на увазі дві глобальні гарячі точки — Україну та Тайвань, що мають одне спільне — обидві країни стали потенційними жертвами агресії сусідніх держав — Росії та Китаю.
Представники служб безпеки США заявили, що Кремль може зробити фейкове відео , в якому українські військові нападають на Росію, щоб потім використати його як привід для вторгнення в Україну. Якщо Росія вторгнеться, то Сполучені Штати введуть санкції, а це може бути вигідним для Китаю як економічно, так і політично. У середині січня США дали попереджувальний сигнал Китаю, направивши на Гуам — в перше за останні п’ять років — атомний підводний човен з ядерною зброєю, натякаючи цим китайській стороні про необхідність триматися якомога далі від Тайваню.
Пекін завжди засуджував жорстку позицію Вашингтона щодо Москви. Як член Ради Безпеки ООН, Китай виступив на підтримку Росії, перешкоджаючи діям ООН щодо України. Крім того, економічна підтримка Росії Китаєм, як очікується, послабить ефект будь-яких майбутніх санкцій США.
У результаті, КНР витягне з цього подвійну вигоду: по-перше, цей конфлікт ще більше зблизить Росію та Китай, по-друге — відверне адміністрацію Байдена від боротьби з агресією та вторгненням китайського режиму в територіальні води та повітряний простір Тайваню.
Коли у 2014 році США ввели санкції проти Росії за анексію Криму, Москва запропонувала Пекіну укласти газову на суму $400 млрд. Угода відбулася, і з того часу торгівля між двома країнами невпинно зростає. Зараз Китай є великим покупцем російської зброї, риби та деревини. А з 2020 року — основним імпортером російської нафти та природного газу. За підсумками 2021 року, взаємний товарообіг між КНР та РФ становив $147 млрд, що вдвічі більше, ніж у 2015 році.
Критика на адресу США з боку російських та китайських державних ЗМІ є одностайною. Коли китайська газета-таблоїд Global Times попередила про ризик кібератак з Америки під час проведення зимових Олімпійських ігор у Пекіні, аналогічні повідомлення з’явилися і в російських державних ЗМІ. Пізніше Global Times повідомила про запобігання цим кібератакам, звичайно, описуючи некомпетентність США.
Путін у своїй заяві підкреслив, що «зовнішньополітична координація Росії та Китаю заснована на близьких підходах у вирішенні глобальних і регіональних проблем», що Росія планує «спільно захищатися від сучасних ризиків і викликів», розвивати партнерство «в освоєнні космосу» та «реалізації проєкту Міжнародної наукової місячної станції». Сі Цзіньпін, своєю чергою, назвав українське питання «законними інтересами Москви про безпеку» та подякував Путіну за повну підтримку «одного Китаю».
З іншого боку, союз Росії та Китаю може виявитися не таким міцним, як намагаються це показати лідери двох країн. Хоча Китай підтримує Росію словами і доларами, але залишається незрозумілим, чи готовий Пекін стати на захист Москви з мечем. Якщо Китай, після введення санкцій Америкою, зробить кроки щодо підтримки російської економіки, тоді американська влада притягне до відповідальності китайські банки за порушення санкцій. Не факт, що Пекін готовий прийняти такий удар по китайській економіці. Натомість він може просто продовжувати засуджувати Сполучені Штати, не беручи активної участі у конфлікті.
Росія та Китай обговорили план створення незалежної фінансової , що дозволила б обійти американську систему SWIFT та виключити з обігу двосторонньої торгівлі американські долари. Однак ця система може зіткнутися з проблемою через те, що жодна зі сторін не бажає мати у себе велику кількість валюти іншої країни. Крім того, ця система має бути схвалена членами Європейського Союзу, щоб відновити російську торгівлю, що дуже малоймовірно.
Попри прагнення Китаю пом’якшити економічний удар, який може бути завдано Росії за анексію України, компартія Китаю (КПК) ніколи офіційно не схвалювала анексію. Так само і Росія ніколи не підтримувала експансію Китаю в Південнокитайському морі. У Південній Азії ситуація більш екстремальна. Росія не тільки не підтримала прикордонні претензії Китаю щодо Індії, але й стала головним постачальником військової для неї.
Крім того, хоча у Китаю та Росії є деякі угоди з питань безпеки, і вони проводять спільні навчання і патрулювання, але у них немає пактів про взаємну оборону та офіційного Альянсу. Тому експерти вважають малоймовірною участь Китаю у військових діях на підтримку Росії в разі збройного конфлікту російської сторони з США або НАТО.
Інша проблема для Російської Федерації полягає в тому, що поворот до Китаю посилить економічну нерівність між двома країнами, а також залежність Росії від однієї країни. Нині частка КНР у російському зовнішньоторговельному обороті подвоїлася і 18%. Якщо Америка введе санкції, Росія втратить частину торгівлі з іншими країнами, але з Китаєм вона, ймовірно, збільшиться. І, оскільки частка РФ в китайському товарообігу становить всього 2,3%, Росія для Китаю — менш важливий торговий партнер, ніж Китай для Росії. Санкції щодо російської сторони тільки посилять перевагу Китайської Республіки.
Загроза економічних санкцій за вторгнення в Україну може перешкодити Китаю надати допомогу Росії. Але ці санкції не обов’язково завадять Росії вдертися в Україну, або Китаю захопити Тайвань.
Майкл Мазарр (Michael Mazarr), старший політичний аналітик американського стратегічного дослідницького центру США RAND https://www.rand.org/pubs/perspectives/PE295.html, вказав, що ефективність американських санкцій, спрямованих на те, щоб змусити країни підкоритися, багато в чому залежить від мотиву (агресора). Якщо мета китайського режиму — анексія Тайваню, а мета Росії — анексія України, і немає інших причин, крім як — завоювання території, тоді ніякі санкції не зупинять їх.
Якщо Росія збирається анексувати Україну з метою недопущення розширення блоку НАТО, тоді це питання можна врегулювати шляхом переговорів. Але, якщо кінцева мета Кремля — встановити контроль над іншою країною, тоді переговори або часткові заходи матимуть нульовий результат. Або ці території будуть захоплені, або ні. Компромісу тут не буде.
Вплив на Європу
Поки Байден намагається досягти домовленостей з ЄС і союзниками НАТО, Європа турбується, що Росія припинить постачання газу. США запевнили, якщо це станеться, вони готові допомогти з постачальниками енергоносіїв в Європу. Всі члени ЄС, особливо Великобританія, зайняли у створенні альянсу відносно тверду позицію, але Німеччина поки не взяла на себе ніяких зобов’язань.
ФРН є одним з найбільших торгових партнерів Росії і втратить найбільше, якщо Америка введе санкції проти Росії, особливо, якщо Вашингтон видалить Москву з міжнародної міжбанківської системи SWIFT.
У грудні 2021 року президент Джо Байден очолив віртуальний саміт «лідерів за демократію», спрямований, перш за все, на протидію Китаю, Росії та іншим авторитарним режимам. У заході взяли участь глави понад 100 країн. Зараз багато хто з цих демократичних держав оголосили дипломатичний бойкот зимовим Олімпійським іграм у Пекіні. Але Путін особисто відвідав церемонію відкриття Ігор.
Олімпіада несе особливе символічне значення. Кільця на олімпійському прапорі символізують союз п’яти частин світу. Пекін теж офіційно стверджує, що ігри покликані сприяти зміцненню миру. Але 14 років тому, коли Росія вдерлася в Грузію під час літніх Олімпійських ігор-2008, КПК не засудила цей крок. Вторгнення у Грузію та ймовірність вторгнення в Україну кидають виклик офіційній позиції Пекіна про невтручання у внутрішні справи інших країн.
Вирішуючи з ЄС проблему України, адміністрація Байдена уважно стежить і за китайським режимом. В середині січня ракетоносний атомний підводний човен USS Nevada типу «Огайо» (Ohio-class SSBN) отримав наказ із Білого дому — зайти в порт Гуам. Коли субмарина, що вміщає 20 балістичних ракет Trident, прибула до Гуам, пресслужба Тихоокеанського флоту США відразу повідомила про це. Зазвичай місцезнаходження SSBN потаємно, а тут — офіційне повідомлення. Явно це було зроблено з наміром: нагадати Пекіну про те, що найбільша стратегічна військова база США знаходиться недалеко від берегів Китаю.
Думки, виражені в цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображають точку зору The Epoch Times.
Автор статті Антоніо Грасеффо (Antonio Graceffo), кандидат економічних наук, професор, аналітик економіки Китаю. Понад 20 років працював в Азії. Закінчив Шанхайський університет спорту й отримав ступінь магістра з економіки Китаю в Шанхайському університеті Цзяотун. Пише для різних міжнародних ЗМІ. Є автором книг про Китай: «За межами пояса і шляху: глобальна економічна експансія Китаю» і «Короткий курс з китайської економіки».
За матеріалами
