По напрямках Шовкового шляху вирувало життя: прямували каравани, чатували розбійники, на варті кордонів стояли митниці, будувалися дороги і мости, а найрізноманітніший крам, долаючи тисячі кілометрів, випробовуючи витривалість купців, нагороджував їх золотом і коштовностями.
Ринок на Шовковому шляху в Республіці Казахстан. Ілюстрація: artpage.wief.org
У 138 році до н. е. з Китаю з дипломатичною місією вийшов посольський караван. Супроводжував він Чжан Цяня, дипломата і мандрівника, який і мав за наказом імператора вести переговори з кочовими племенами. По поверненню Чжан розповів імператору про доцільність ведення торгових відносин із Заходом. Саме так, як переказують, і був покладений початок Великому шовковому шляху, який на багато століть став артерією товарного, інформаційного та культурного обміну між народами Сходу і Заходу.
Термін «Шовковий шлях» досить молодий*, а сам шлях — давній: нараховує близько 1500 років та більше 7 тисяч км.
*Термін «Шовковий шлях» увів німецький географ Фердинанд Ріхтгофен у 1877 році у своїй книзі про Китай.
Великий Шовковий шлях. Каталонський Атлас. 1375. Ілюстрація: dimma43.narod.ru
Маршрут Шовкового шляху
З назви можна було б припустити про якусь потужну магістраль, проте, як зазначають історики, Великий шовковий шлях був схожий на дерево з розгалуженим віттям, адже маршрутів було багато. Таким чином до торгового круговороту було долучено велику кількість міст.
Ось деякі з маршрутів:
Південний: застава Янґуань в Дуньхуані (Китай )— підніжжя гір Куньлунь — гірський хребет Цунлін — Афганістан, Іран — Дамаск, Багдад — Кіпр, Мальта, Греція.
Західний: застава Юйменьґуань — гори Тянь Шань — гірський хребет Цунлін — Центральна Азія — Римська імперія.
Північний: від півночі Китаю через Памір — Нижня Волга — Чорне море.
Шовковий шлях. Картина художника Чжан Хунняня. Ілюстрація: scenicreflections.com
Шовковий шлях і Україна
Проходив Шовковий шлях і територією сучасної України. Вже наприкінці I століття н.е. зафіксоване відгалуження Шляху на місце впадання Дону в Азовське море. Звідси прямували дороги до всіх великих міст-держав на узбережжі Азовського і Чорного морів, таких, як Фанагорія, Кафа (Феодосія), Ольвія, Сугдея (Судак), Севастополь.
Населення Приазов’я та Причорномор’я вивозило зерно, мед, шкури, м’ясо, різьблені фігурки і шкатулки з рогу та дерева, прикраси з бурштину, мали попит вироби ковальства: зброя, шоломи, кольчуги, щити, частини кінської збруї.
Міжнародний поділ праці
Історично склалося, що кожна країна, виходячи зі своїх умов, посідала своє місце у великій торгівлі Шовкового шляху. Так, Китай експортував шовк, фарфор, косметику, чай, рис. Із Піднебесної розповсюдилися також винаходи та технології: порох, компас, папір та книгодрукування.
До Китаю поставляли арабських скакунів. Також шовкова країна пізнала лозу винограду, отримала насіння люцерни, засвоїла такі культури, як морква, огірки, цибуля.
З країн Південної та Південно-Східної Азії купці везли до Європи спеції: перець, корицю, гвоздику, мускатний горіх.
Країни Близького Сходу та Центральної Азії експортували вовняні та бавовняні тканини.
Килим, що зображує мандрівників Шовкового шляху. Фото: thecultureconcept.com
Шовковий шлях. Розвинена торгівельна інфраструктура
Значення Шовкового шляху було настільки важливим (та прибутковим), що все з ним пов’язане стрімко розвивалося. Так, були збудовані транзитні пункти — караван-сараї, які включали поштові і торгові станції, готелі та склади. Зустрічалися вони чи не кожні 30 км в Китаї, на шляхах, що проходили через Сибір та Монголію. Наприклад, такі міста як Самарканд, Тебріз, Ормуз, Бухара, Хорезм, Кашгар, Отрар, Турфан, Хотан, Дуньхуан тощо. Тут каравани могли перечекати негоду, обігрітися, перепочити.
Починаючи з X ст., на цих станціях можна було замінити потомлених тварин. Також працював тут постійний персонал, що допомагав перевантажувати і перепаковувати товар, розпрягати коней та верблюдів. Працювали тут перекладачі, міняйли, охоронці. Великі станції мали такі посади, як коваль, ветеринар тощо. Ще серед послуг були і такі: можна було залишити повідомлення, найняти провідника чи придбати карту місцевості, яка навіть указувала відстані між населеними пунктами. По місцевому напрямку Шляху ремонтували дороги, будували мости, здійснювали патрулювання доріг. На кордонах не обходилося без митниць.
Про інтенсивність перевезень свідчить і те, що на Шовковому шляху деякі міста встановлювали режим руху. Наприклад, з китайського міста Лояна каравани виходили через тиждень потому, як відправлявся попередній, до того ж рухатися доводилося досить інтенсивно, мабуть, щоб не створювати затори.
Хоча сьогодні міжнародний торгівельний маршрут з поетичною назвою Шовковий шлях — частинка минулого, маємо багато свідків того періоду розквіту міждержавних відносин. Шовк, алмази, янтар і корали, слонові кістки, злитки золота, хутра і зброя, кардамон і мускатний горіх, коні Фергани і арабські скакуни та навіть такі вже звичні виноград, персики та дині — зблизили і збагатили народи, які включилися у таку потужну торгівельну артерію, як Шовковий шлях. Взаємообмін культурами, ідеями і досягненнями зблизили світ і написали сторінки історії, що передувала сьогоденню.
