На рекламному банері, який встановили на узбіччі дороги за розпорядженням китайського держдепартаменту з планування сім’ї, написано: «Чим менше новонароджених дітей, тим вони будуть здоровіші і щасливіші у житті». Фото: Фото: AFP/Getty Images
Цяо Шуньцінь зараз живе у Лос-Анджелесі, США, раніше вона працювала учителькою початкової школи у місті Кайфен провінції Хенань. Вона ще пам’ятає жорстокий тиск більше двадцяти років тому: вона була на дев’ятому місяці вагітності і за ніч до примусового аборту рішуче намагалася зберегти свою дитину.
Її син зараз живе у США. Йому 24 роки, на зріст він трохи вищий 180 см. Він приїхав сюди на навчання і згодом вступив до армії США. Його мати каже, що він з повагою ставиться до своїх батьків, можливо, тому, що знає: отримав своє життя не легко.
Цяо мала дитину від першого шлюбу, але коли розлучилася, суд передав опіку на дитину її колишньому чоловікові. У її другого чоловіка також була дитина, але право опіки отримала його колишня дружина.
Згідно з правилом однієї дитини на той час, якщо подружжя не мало права опіки над своїми дітьми, вважалося що вони не використали право мати дитину. Тому Цяо подала заявку на право народження дитини. Тільки після того, як заяву ухвалили кілька різних чиновників і організацій, а також директор її школи та керівник місцевого департаменту з планування сім’ї, вона змогла готуватися до вагітності.
У червні 1988 року, після двох років сімейного життя, вона була на восьмому місяці вагітності. Директор школи розповів Цяо, що новий районний керівник департаменту планування сім’ї Суй Яцзе вирішив, що вона не повинна мати дозвіл на другу дитину. Тому її попросили зробити аборт.
Департамент планування сім’ї, директор школи і її начальник прийшли до неї додому і всіляко змушували погодитись на аборт. Непокора рішенню департаменту планування сім’ї могла негативно вплинути на оцінку її роботи директором школи і її керівництвом. «Я просто мовчки плакала», — розповідає жінка.
Цяо попросила зробити аборт у Чженчжоу, де живуть її батьки і родичі. 5 липня 1988 року її змусили піти до акушерського відділення лікарні провінції Хенань. Керівник відділу планування сім’ї та директор школи просили лікаря негайно перервати вагітність.
Лікар бачив, що Цяо була майже готова народити дитину. Їй було 38 років, і вона вже мала хворе серце. Щоб уникнути ускладнень, він наполягав на проведенні повного обстеження. На той момент, коли він закінчив обстеження, робочий день амбулаторного відділення закінчився, і операцію перенесли на 8 ранку наступного дня.
Цяо повернулась до будинку родичів після 9-ї вечора. Вона знала, що дитину, яка борсається і соває ногами у неї в животі, вб’ють наступного ранку. Дев’ять років тому вона була змушена зробити аборт на сьомому місяці вагітності. Тоді їй увели в матку токсичні речовини, і чотири години потому вона втратила свою дівчинку. Це жахливе відчуття ще жило в її свідомості.
Цього разу Цяо рішуче налаштувалась зберегти дитину. Вона охопила свій живіт так, наче тримала дитину в руках, потім почала битися попереком об стіну. Спочатку вона не відчувала будь-яких змін, але через годину виступив піт і з’явився біль у спині.
Тоді жінка вирішила змінити підхід і поклала газету на бетонну підлогу і накрила її ковдрою. Потім, утримуючи живіт руками, вона почала стрибати з ліжка на підлогу. Кожного разу після стрибка вона переводила дихання, піднімалася назад на ліжко і стрибала знову. З кожним разом ставало важче, але вона продовжувала. Вона молилася, щоб дитина народиться швидше, хоча й хвилювалася, що такі рухи можуть завдати дитині болю. Її чоловік і теща були налякані цим, але не посміли зупинити її.
Близько опівночі, відішли води і Цяо була готова народити дитину.
У лікарні, щоб уникнути будь-яких ускладнень під час реєстрації, Цяо не назвала своє справжнє ім’я, вік і місце роботи. П’ять годин потому, о 6 ранку, народився її син.
Після пологів керівник відділу планування сім’ї докоряв їй, що вона не сказала їм раніше: «Якби ви повідомили нас, ми могли б дали дитині токсичні ін’єкції і вбили б її, і ви не втратили б роботу через порушення правила про одну дитину».
Ці страшні слова викликали глибокий страх у Цяо. «Вже кілька років поспіль, мені сняться сни, начебто хтось переслідує і намагається вбити мене і мою дитину. Ми все тікаємо і тікаємо, щоб зберегти своє життя. У моїх снах, від страху, що у мене заберуть мою дитину, я міцно тримаю її», — розповіла Цяо.
Цяо звільнили з роботи, хоча її вважали відмінним вчителем і вона була у розквіті сил. Її чоловікові більше року не виплачували зарплату. Його звільнили з посади урядового службовця і перевели на завод простим робітником. Їм довелося жити, розраховуючи тільки на допомогу своїх рідних.
Більше 20 років Цяо топтала пороги різних інстанцій, щоб повернути свою роботу. Однак, не отримала жодної відповіді, а натрапляла лише на приниження. Один посадовець у провінції Хенань навіть порадив їй: «Просто стрибни з будівлі і розбийся на смерть!»
Цяо росла у середовищі, яке контролювала компартія, і щиро вірила у партію. Вона сказала: «Через правило однієї дитини, з активіста сприяння партії я перетворилася у запеклого її противника».
Опинившись разом із сином у Сполучених Штатах, Цяо публічно заявила про розрив усіх зв’язків з компартією, лігою комуністичної молоді та організацією піонерів.
Дженні Лю, Велика Епоха
