«Роса за ніч замерзне. Місячне світло в моїх рідних місцях здається яскравішим» — із вірша Ду Фу, видатного китайського поета династії Тан. Ілюстрація: СМ Ян/Велика Епоха
Китайці всього світу 8 вересня в цьому році відзначатимуть Чжунцю Цзє (中秋節), або свято Середини осені. Воно випадає на 15-й день 8-го місяця за місячним календарем. Це важливий привід, аби зібратися всією родиною, скуштувати місячних пряників і помилуватися повним місяцем. Це свято протягом багатьох століть надихало китайських поетів складати гарні вірші. У першій частині ми розповіли про Лі Бо. Тепер розповімо про Дуфу і Бо Цзюйї.
Поезія Ду Фу
Разом із Лі Бо, видним китайським поетом династії Тан був і Ду Фу (712—770). Багато літературних критиків вважають його найвидатнішим китайським поетом усіх часів.
Народившись в інтелігентній родині, Ду Фу проявив талант до поезії, коли був ще зовсім молодим. Уже в сім років він не лише читав багато відомих віршів того часу, а й міг писати вірші сам. Він отримав традиційну конфуціанську освіту.
Коли в 735 році Ду Фу не зміг скласти імператорський іспит, то став мандрувати країною. Зрештою він прославився як поет. Під час своїх подорожей країною він зустрівся з іншими поетами того часу. В 744 році він познайомився із Лі Бо.
Після короткого інтересу до даосизму, викликаного подорожами із Лі Бо, Ду Фу повернувся до столиці Чан’ань і знову зосередився на конфуціанстві.
Протягом кількох років, хоча ніякої офіційної посади він не мав, до Ду Фу добре ставилися високопоставлені чиновники. Його статус був досить високим навіть попри те, що ні гроша за душею в нього не було і він провалив і другу спробу скласти імператорський іспит.
Приблизно в 752 році Ду Фу одружився. У нього було п’ятеро дітей — троє синів і дві дочки. Проблеми з легенями, що з’явилися в 754 році, спричиняли його страждання всю решту життя. Хвороби переслідували його одна за одною.
Ду Фу із сім’єю жив у бідності, і грошову підтримку йому надавали друзі. Починаючи з 765—766 років, вони з сім’єю часто переїжджали, подорожуючи повільно через слабкий стан його здоров’я. Зрештою вони оселилися біля входу в Три ущелини.
Ду Фу найняв неофіційним секретарем його друг і покровитель Бо Маолінь, що став у 766 році губернатором області. Саме в цей період Ду Фу написав близько 400 віршів, останній творчий сплеск, коли були створені його найкращі роботи. Але два роки по тому Бо помер, і Ду Фу з сім’єю знову вирушив у подорож.
Ду Фу помер у 58 років на південному сході Китаю. Коментарі про його життя свідчать про те, що він був ласкавим, щедрим, богобоязким, відданим і патріотичним.
Про життя Ду Фу офіційно відомо дуже мало і про нього ми знаємо в основному з його віршів. Із двох віршів нижче можна побачити його палке прагнення до миру і любов до його сім’ї.
Місячна ніч
(переклад Євгена Любарського)
Сьогодні вночі над Фучжоу зійшов місяць,
Дружина у спальні глядить на нього лиш сама.
Сумую, що діти маленькі далеко,
Ніяк не викину геть мої думки про Чан’ань.
Волога від пахощів зачіска жінки висока,
Сліпуче, мов яшма, сяють її ніжні руки.
Коли ж ми, схилившись до штори прозорої,
У світлі місяця один одному утремо сльози?
При місяці згадую брата
Тривожно гримлять барабани — вже люди не ходять;
Це осінь, і чується втомлена пісня гусей…
А ніч розсипає дзвінкої роси білі води;
А в ріднім краю місяць світло ясніше несе.
І брат мій далеко, розлучені ми — чи навіки?
Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу;
Я довго не маю листів, а послав їх без ліку, —
Пожежі війни все палають вві сні й наяву…
Поезія Бо Цзюйї
Одним із відомих поетів незабаром після піку розквіту династії Тан був Бо Цзюйї. Він жив із 772 по 846 роки.
«Нікому немає діла до вітру, що дув вчора; ясний місяць так само прекрасний, як завжди», — з популярного вірша Бо Цзюйі, відомого поета династії Тан. Ілюстрація: Б. Сяо/Велика Епоха
Народився він у бідній, але освіченій сім’ї. Через війни його родині часто доводилося переїжджати. Бо склав іспит на громадянську службу у 28 років і у 807—815 рр. працював ученим Ханьліньської академії та дрібним палацовим чиновником.
У той час, коли Бо Цзюйї був чиновником, його твори викликали в деяких людей невдоволення, і він нажив собі ворогів при дворі і серед інших важливих чиновників. Він написав дві довгих заяви, що закликали покласти край війнам, і низку віршів, де піддавав осуду дії чиновників і підкреслював заподіяні війною страждання народу. За це він був позбавлений служби при дворі.
Хоча у 819 році його заново викликав до двору новий імператор, він й далі дотримувався свого прямого стилю, який використовував у серії доповідних записок, висловлюючи свій протест проти корупції. У 822 році Бо знову вислали зі столиці.
Тим не менш, на найближчі 10 років йому надали важливий пост губернатора кількох територій. Після виходу у відставку він написав багато відомих віршів й останні роки життя присвятив буддизму.
Бо помер у 746 році у віці 72 років, залишивши заповіт, щоб йому влаштували скромні похорони і скромне поховання в Лоянському монастирі. Він також попросив, аби його не вшановували посмертним титулом.
Вірші Бо Цзюйї здобули популярність завдяки їхній прямоті і простоті сприйняття. Його витончений і простий поетичний стиль став у китайській літературі новою літературною формою.
Спостерігаючи за місяцем в день Середини осені з павільйону Пеньпу
Торік на 15-й день 8-го місяця,
Я був в абрикосовому саду біля басейну Цюйцзян.
Цього року на 15-й день 8-го місяця,
Я перед павільйоном Пеньпу.
Обличчям на північний захід, аби подивитися в бік свого дому;
Кілька разів на південному сході бачив повний місяць.
Нікому немає діла до вітру, який дув учора;
Благодать ясного місяця така ж, як завжди.
Почуття від спостереження за місяцем
Тяжкі часи: рік голоду спустошив поля,
Мої брати живуть далеко — розкидані хто на захід, хто на схід.
Тепер, після битв, рідко де побачиш поля й сади,
Члени сім’ї бродять розкидані по дорозі.
Прикуті до тіней, немов гуси, між кожним з яких по десять тисяч лі,
Чи коріння, що піднялося до вересневого осіннього повітря.
Подивимося разом на яскравий місяць, і потечуть сльози,
У цю ніч наше бажання бути вдома може зробити з п’яти місць одне.
Читайте також:
Чарівне свято Китаю — День середини осені
Місячні пряники — символ Свята середини осені
Китайські поети: Бай Цзюйі — батько реалістичної поезії
