Собор, збудований для того, щоб спрямувати погляд людства до неба і вічності, знову відчиняє свої двері.
Собор Паризької Богоматері в Парижі знову відкривається 8 грудня 2024 року, в традиційний день вшанування Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Це доречний день, оскільки собор присвячений Пресвятій Діві Марії («Нотр-Дам» у перекладі з французької означає «Богоматір»). Ця велична готична споруда — одна з найвідоміших церков у світі — ось-ось з’явиться, наче метелик, зі свого кокону, відбудованого після руйнівної пожежі у 2019 році.
Нотр-Дам пов’язаний з душею Франції, бувши символом релігійного та політичного життя країни протягом століть. Він позначає серце Франції як у прямому, так і в переносному сенсі: табличка зовні собору вказує на те, що це точка, з якої починаються всі дороги у Франції.
Маркер світової історії
Побудована для того, щоб спрямувати погляд людства до неба і вічності через свої стрімкі шпилі, контрфорси та блискучі вітражі, масивна споруда продовжує злітати в небо століття за століттям, незворушна перед світовими змінами й часто стає тлом ключових подій у французькій та світовій історії.
Згідно з книгою «Епоха лицарства», виданою National Geographic, Нотр-Дам був місцем, де вперше було оголошено про Третій хрестовий похід; місцем, де Генріх VI став королем Франції; церквою, де король Філіп IV під’їхав на коні до вівтаря, щоб подякувати за військову перемогу; місцем, де зберігався Терновий вінець Ісуса Христа, привезений св. Людовіком з Єрусалиму в 1212 році. Символ, який французькі революціонери намагалися перетворити на храм розуму у 18 столітті; споруда, в якій Наполеон коронувався на імператора; церква, дзвони якої пролунали над Парижем у 1944 році на честь визволення міста під час Другої світової війни.
Історія будівлі починається в 4 столітті, коли войовничий франкський король Хлодвіг прийняв християнство. Париж став столицею королівства франків, одного з перших християнських європейських королівств. У 6 столітті було зведено перший собор Парижа, Сент-Етьєн. З плином століть Париж збільшувався в розмірах і культурно зростав, стаючи центром інтелектуальної та мистецької діяльності. Він міг похвалитися одним з перших і найвідоміших європейських університетів — Парижським університетом.
Паломництва та хрестові походи у 12 столітті зробили Париж, а особливо Іль-де-ла-Сіте, острів на річці Сена, зоною з інтенсивним рухом транспорту. Велика кількість паломників надихнула єпископа Парижа Моріса де Суллі розпочати плани будівництва масивного собору на руїнах двох попередніх базилік. Папа Олександр ІІІ заклав перший камінь у фундамент у 1163 році. Де Суллі вклав у проєкт гроші та ресурси, а побожний народ Франції, від кріпаків до королів, долучився до пожертв на його реалізацію.
Єпископ де Сюллі не дожив до завершення своєї роботи. Собор був проєктом кількох поколінь, на будівництво якого пішло майже 200 років. Коли його завершили, він став свідченням геніальності інженерів, майстерності художників і прагнень середньовічного суспільства в цілому. У книзі «Епоха лицарства» наводяться слова одного з відвідувачів 14 століття: «Увійшовши сюди, відчуваєш себе так, ніби потрапив на небеса та опинився в одному з найпрекрасніших райських куточків». Через багато століть Віктор Гюго описав будівлю як «величезну кам’яну симфонію, що здіймається вгору перед очима…».
Нотр-Дам вважається перлиною готичної архітектури — стилю, що передбачає майже безрозсудну екстравагантність кам’яної кладки, яка здіймається в небо і прикрашена незліченними фігурами з Біблії та католицької традиції, в тому числі знаменитими горгульями.
Нескінченні випробування
Собор бачив чимало потрясінь і небезпек. Під час Французької революції Францією прокотилися антикатолицькі настрої, і революціонери позбавили Нотр-Дам його значення як католицького храму, перетворивши його на «Богоматір Розуму», пам’ятник раціоналізму Просвітництва. Революціонери прийняли деякі статуї біблійних царів за французьких монархів і відрубали їм голови з ненависті до французької аристократії. Голови царів були знайдені під час ремонту паризького кварталу в 1977 році. Лише падіння головного революціонера Максиміліана Робесп’єра врятувало собор від повного знесення.
У 19 столітті собор зазнав пошкоджень від революції та погодних умов, що загрожували його руйнуванням, але завдяки покровительству Наполеона, популярності роману Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» та роботі французького архітектора Ежена-Еммануеля Віолле-ле-Дюка собор було відреставровано.
Але, мабуть, найбільше випробування собор отримав 15 квітня 2019 року. За іронією долі, саме під час реставраційних робіт пожежа знищила більшу частину будівлі, включно з її центральним шпилем. Коли полум’я розчиняло шпиль, здіймаючи дим, парижани зібралися на вулицях, шоковано дивлячись на вогонь, що поглинав їхній улюблений національний символ. Дехто плакав. Потім, серед сліз, парижани почали співати до Пресвятої Богородиці «Аве Марія».
Описуючи реакцію французів на знищення Нотр-Даму, людина, відповідальна за реставрацію будівлі, покійний Жан-Луї Жоржелен, сказав: «Багато людей у Франції плакали, бо відчували, що щось глибоко в серці, в душі, ось-ось мало зруйнуватися».
Але паризькі пожежники врятували собор від повного руйнування, а президент Еммануель Макрон одразу ж пообіцяв, що собор буде відбудований.
Саме виконання цієї обіцянки світ очікує 8 грудня. Ця подія демонструє стійкість Франції й те, що дух французького народу продовжує жити, возз’єднуючи з його минулим.
