Китайська модель «підірвала» жителів села Укан на півдні Китаю, і тепер вони одержали над нею перемогу.
Китайська модель — це термін, який із гордістю впровадили вчені-марксисти з Китайської академії соціальних наук. Події, які змусили жителів усього села протестувати протягом 3 місяців, є типовим прикладом дії цієї моделі.
У Китаї місцеві адміністрації в дійсності перетворилися на землевласників, які мають повноваження продавати землю (або право на користування землею) забудовникам.
#img_left#Місцеві чиновники виплачують мінімальні компенсації селянам, яким ці землі належали раніше, а від забудовника отримують у 50 разів більше.
Теоретично, селяни повинні отримувати частку від продажу землі. Однак через корупцію селянам зазвичай компенсують дуже мало, а чиновники, залучені до операції, отримують основну вигоду.
За оцінками, 60—70% доходу місцевого бюджету становить продаж землі забудовникам. Ця діяльність не тільки допомагає чиновникам збагатитися, а й породжує високі показники валового внутрішнього продукту (ВВП), які компартія використовує для оцінки результатів роботи місцевих адміністрацій.
По суті, китайська модель являє собою комбінацію політичної диктатури і показника ВВП, який стимулюється корупцією на всіх рівнях режиму компартії.
Існує безліч випадків, коли люди, що втратили свої земельні ділянки, протестували, зверталися з апеляціями до центральної влади, відмовлялися переїжджати і навіть робили самоспалення в спробі зупинити конфіскацію своєї землі і руйнування своїх будинків.
Тим не менш, вони зіткнулися з насильницьким придушенням із боку місцевих адміністрацій та байдужістю вищих керівників. Таким чином, гнів і невдоволення через несправедливість і беззаконня накопичилися по всій країні.
Село Укань
Укань є рибальським селищем із населенням 20 000 чоловік в окрузі Луфен провінції Гуандун.
Починаючи з червня 2009 року, жителі цього села зробили 11 візитів до місцевих і провінційних адміністрацій, скаржачись, що глави села і секретар компартії нелегально продали близько 67 акрів землі (близько 28 гектарів) забудовнику з Гонконгу. Однак їхні звернення виявилися безрезультатними.
21 вересня 2011 жителі Укань почали тримісячний бій із місцевою міліцією і чиновниками за свої права. В ході цього протистояння міліція увірвалася в село, побила протестувальників, заарештувала представників селян і, як повідомлялося, катувала їх до смерті.
Розлючені селяни оголосили страйк і рушили маршем до міської адміністрації, щоб протестувати. Вони прогнали сільського голову та секретаря компартії і призначених партією членів сільської ради, а також встановили свій власний незалежний комітет, обраний різними родинами.
Почувши новини про те, що міліція планує прийти і заарештувати більше людей, селяни забарикадували дороги і заблокували всі входи. Хоча міліція зупинила поставки продовольства, води та електрики, а солдати оточили село, жителі Укань були готові померти за свою землю.
Сила ЗМІ
Деякі репортери перебували поряд із селом для висвітлення цієї події.
Укань — порівняно заможне селище в найбагатшій провінції Китаю — Гуандун, яка за рівнем розвитку слідує за Гонконгом. Місцеві жителі звикли дивитися гонконгські телеканали, а також мають тісні зв’язки там.
Коли британська газета Daily Telegraph привернула увагу зарубіжних ЗМІ до події, гонконгські репортери потай проникли в село.
#img_right#Селяни ставилися до зарубіжних репортерів як до друзів. Через постійну пропаганду режиму компартії проти іноземних ЗМІ, багато китайців насторожено ставляться до них, навіть якщо вони дуже потребують допомоги іноземних ЗМІ. Але селяни з Укань вели себе по-іншому.
У вирішальний момент китайські ЗМІ як завжди зберігали мовчання. Вони люблять висвітлювати рух «захопи Уолл Стріт» у Нью-Йорку, проте їм заборонено повідомляти про «окупацію Укань».
Селяни створили прес-центр і використовували іноземних репортерів, щоб передавати світові свої повідомлення. Вони боролися проти корумпованих чиновників, а не компартії.
Однак від кривавої розправи їх врятувала не підтримка іноземних ЗМІ. Студенти на площі Тяньаньмень [в 1989 році] займали таку ж позицію, але їхній рух придушили танками та кулями.
Весь процес протистояння в селі Укан відзнятий на відеокамеру і поширився з неймовірною швидкістю в інтернеті, тому за цими подіями спостерігав увесь світ.
Безпрецедентні переговори
Таким чином, замість того щоб розв’язати бійню, заступник провінційного секретаря партії Чжу Мінго прийшов у село і визнав вимоги протестувальників раціональними. Вперше, режим компартії погодився на переговори зі звичайними громадянами.
Чжу прийняв вимоги села, повернув землю назад селянам, вивів міліцію і попросив жителів села повернутися до нормального життя.
Багато спостерігачів скептично ставляться до результату, вважаючи, що така поведінка чиновників — не більш ніж тимчасова тактика. Як тільки іноземні репортери покинуть село, компартія спробує розділити згуртовану групу селян і почне індивідуально турбувати і залякувати тих, хто брав участь у протестах.
Проте заворушення розв’язалися мирним способом, незалежний комітет розпався, а лідер акцій протесту вибрав нового главу села. Якщо компартія почне мстити, місцеві люди більше ніколи не повірять владі.
Результат «уканьского інциденту» залишив китайську модель у стані невизначеності. Тим часом, її замінює «модель Укан».
Майкл Янг — китайсько-американський письменник із Вашингтона. Автор статей про відносини США і КНР.
