#img_right#„Помаранчеву революцію” 2004 року здійснювала секта П’ятидесятників, якою керував Бєляєв”, – відкрив секрет однієї з найяскравіших сторінок української історії відомий російський „сектознавець” Олександр Дворкін, виступаючи з промовою про секти в Одеській національній юридичній академії. Він як раз і був тим єдиним гостем, завдяки якому конференція „Тоталітарні секти – загроза особистості, сім’ї, державі” була названа „міжнародною”.
Схоже, що на одеську кузню правознавців Стаття 35 Конституції України про те, що церква має бути відокремленою від держави, не поширюється. Конференція, благословленна самим Агафангелом, митрополитом Одеським і Ізмаїльським, з молитвами, хрестами, людьми в рясах, 24 і 25 грудня знайшла притулок у стінах ВУЗа, ректором якого є Сергій Кивалов. За задумом організаторів, лекції Дворкіна повинні були пройти ще у шести навчальних закладах Одеси. Ось тільки всі ректори, окрім голови Національного морського університету, в останній момент відмовили зарубіжному мужу мовити перед студентами. Очевидно, на те були вагомі причини.
Заборонені у США
Сама по собі особистість Дворкіна є досить суперечливою. Богослов, доктор філософії, громадянин Америки… На сайтах, присвячених діяльності Дворкіна, сказано, що він є членом забороненої у США організації під назвою „Мережа повідомлень про культи”. Організація застосовувала до так званих сектантів методи насильницького депрограмування, які включали в себе викрадення людини, її залякування, застосування до неї насилля та ін.
У 1994 році „Мережа…” оголосила про своє банкрутство з метою ухилення від штрафних санкцій за заподіяну шкоду послідовникам нових релігійних течій. Організація була визнана винною у численних викраденнях віруючих, у тому числі мусульман, католиків, роздистів, мормонів. Виконавчий директор „Мережі повідомлень про культи” Сінтія Кіссер характеризувала як „секту” навіть Римсько-католицьку церкву.
За словами християнського аналітика журналу „IN VICTORY” Олексія Білецького, Дворкін лоббіює виключно інтереси Православної Церкви Московського Патріархату, не кажучи вже про те, що всі протестантські церкви є для нього тоталітарними сектами.
Інквізиція продовжується?
Вторить пані Кіссер і Дворкін. У своїй промові богослов охарактеризував усі існуючі в світі релігійні течії і духовні школи як секти, окрім однієї єдиної церкви – православної, від імені якої він і діє. Він також „розкрив” діяльність найпоширеніших релігійних рухів, які діють на території України, звинувативши їх у левітації, „вухочитанні”, стерилізації і т.д. Цікаво, чому тоді департамент з питань національностей та релігій не інформував про подібні випадки своїх громадян. Можливо тому, що таких прецедентів просто не було. Свої звинувачення Олександр Дворкін висував відповідно до принципу „за моїми деякими здогадами”. Схоже, що такі здогади не тільки порочать честь та гідність самих адептів цих вірувань, але й налаштовує одних людей проти інших. Певного ефекту Дворкін таки досяг, оскільки деякі зі студентів, виходячи після лекції, висловлювалися явно негативно стосовно тих, про кого розповідав так званий сектознавець.
Зовсім не християнська терпимість
У Євангеліє від Луки є притча про доброго самарянина, який, навідміну від священника і левіта, які пройшли повз ошуканої розбійниками людини, проявив милосердя до стражденного: перев’язав його рани, налив олії і вина, забрав бідолашного додому, щоб там піклуватися про нього. Про такий вчинок Ісус сказав: „Йди, і роби так і ти!” Цікаво, а як самі священнослужителі трактують цю притчу. Можливо, розпалення ненависті до іновірців і є своєрідним розумінням Біблії у таких „віруючих”, яке вони так активно намагаються нав’язати іншим.
Учасник конференції, психолог Дмитро Негумяєв в інтерв’ю журналісту Великої Епохи відзначив, що православні повинні проявляти християнську терпимість. „На конференції юрист висловила точку зору, відмінну від організаторів заходу, вона казала про терпимість до інших релігій, але їй не дали навіть і договорити. А кричати – це не по-християнськи”. За словами Дмитра, психологія ставиться толерантно до різноманітних віросповідань і поважає право вибору людини. „Ніхто не повинен вказувати людині, у що їй вірити і в якій організації перебувати, якщо тільки її діяльність не шкодить суспільству”. На питання про те, які ж релігійні організації вважаються у нашій країні сектами, психолог відповів, що рівень корумпованості нинішніх чиновників у нашій країні такий, що вони за власним розсудом іменують одних „сектами”, а іншим дають зелене світло.
Один із доповідачів конференції Юрій Мілевич, спеціаліст Управління у справах національних меншин і релігій Одеської облдержадміністрації, підкреслив, що найкровопролитніші, найжорстокіші протистояння – це протистояння на підставі релігійних переконань. „Жодні політичні, жодні економічні протиріччя не несуть такої загрози як конфлікти на релігійній підставі”, – каже Мілевич.
Україна відповість
Віце-президент Української асоціації релігієзнавців Людмила Філіпович під час прес-конференції 27 грудня у Києві підкреслила, що деякі критичні висловлювання „православного сектознавця” Дворкіна з приводу „помаранчевих християн” України – це втручання у внутрішні справи країни, на що обов’язково повинні звернути увагу державні органи. „Взагалі, у приїзді Олександра Дворкіна особисто я, – каже пані Людмила, – бачу дуже продуману програму боротьби з українською самостійністю та незалежністю. Його поява в Україні завжди співпадає з певними успіхами демократичної влади”.
Людмила Філіпович нагадала присутнім, як Олександр Дворкін відреагував публічно на „Помаранчеву” революцію 2004 року, охарактеризувавши її не інакше як „помаранчевою чумою”. „Ми повинні зрозуміти, що є люди за межами України, які не у захваті від того, що відбувається в нашій країні, – говорить віце-президент УАР, – тому тут головне – самодостатня та самостійна реакція українського суспільства”.
За словами українських правозахисників, в останні роки в Україні було зафіксовано численні прояви ксенофобії і расової дискримінації. При МВС України і СБУ було створено відповідні органи, задача котрих – займатися попередженням подібних проявів в Україні і їх розслідуванням. Чи будуть компетентні органи займатися наслідками діяльності пана Дворкіна в Україні, залишається відкритим питанням.
Марта Когут. Велика Епоха
