Санкції проти Китаю і Росії мають «пробоїни» по широкому спектру товарів до такої міри, що стають неефективними.
Наприклад, американські заходи контролю за експортом високоефективних комп’ютерних чипів до Китаю для запобігання використанню цих чипів у пекінських лабораторіях із виробництва ядерної зброї виявилися неефективними. Через десятиліття після введення санкцій у 1997 році одна з провідних лабораторій Комуністичної партії Китаю продовжувала купувати контрольовані чипи. Ці придбання, ймовірно, тривають і сьогодні. Американські продавці чипів, використовуваних китайською ядерною збройовою промисловістю, включають каліфорнійські компанії Intel і Nvidia.
Аналогічні проблеми лежать в основі санкцій проти Росії. Товари, що потрапили під санкції, включно з усім, від гідролокаторів до розкішних автомобілів і теплових помп, можуть легально перетинати сухопутний кордон Росії, наприклад, з Фінляндії, або, якщо вони прямують до третіх країн, як-от Казахстан або Грузія. Товари, що потрапили під санкції, можуть бути продані російським покупцям за високою ціною.
Нафта — найприбутковіша стаття експорту Росії, а Китай — найбільший напрямок її експорту. «Збільшення закупівель Китаєм російського експорту, обумовлене продажем енергоносіїв, більш ніж компенсує зниження закупівель основними західними торговельними партнерами, включно зі США, Великою Британією та деякими країнами Європейського Союзу», — The Wall Street Journal.
Санкції проти Росії та Китаю, таким чином, підштовхнули їхню торгівлю одна до одної та в бік від решти світу. Це робить їхні ланцюжки постачання оборонної продукції більш стійкими. Наприклад, Китай поставляє в Росію безпілотники, напівпровідники та мікросхеми — все це може використовуватися у військових цілях.
Попри цільові санкції щодо російського імпорту мікросхем, у період з 2021 по 2022 рік він збільшився з 1,82 млрд доларів до 2,45 млрд доларів.
Казахстан, Киргизстан і Туреччина також продають чипи в Росію. Згідно з аналізом даних Фонду вільної Росії, Об’єднані Арабські Емірати й Сінгапур продовжували експортувати безпілотники в Росію ще в грудні 2021 року. Частка імпорту з Росії в період з 2021 по 2022 рік підскочила для Китаю, Туреччини та Італії.
Остання країна — не єдина демократія, яка торгує з Росією.
Незабаром після введення санкцій велика російська судноплавна компанія передала управління 25 своїми нафтоналивними танкерами невеликій індійській компанії, яка ніколи раніше не керувала суднами. Тепер індійська компанія постачає нафту в розгалужену мережу через Індію, Туреччину та Середземномор’я. Компанії з Дубая і Греції також займаються перевезенням російської нафти.
Частково це зроблено спеціально. Велика частина російської нафти продається нижче граничної ціни в 60 доларів за барель, встановленої Заходом як альтернатива прямій забороні. Побоювалися, що пряма заборона призведе до зростання цін на енергоносії.
Але відсутність заборони в поєднанні зі штучно заниженою ціною також збільшує частку Росії на світовому ринку експорту енергоносіїв. Експорт російської нафти збільшився з приблизно 140 мільярдів барелів у грудні до майже 160 мільярдів барелів у січні.
Економіка США є одним із бенефіціарів, але тільки в короткостроковій перспективі. Російську нафту переробляють, наприклад, в Індії та, ймовірно, експортують у країни, проти яких запроваджено санкції, але зокрема й у США. Це збільшує пропозицію нафти й газу на американському ринку і знижує їхню ціну. Австралія, Нідерланди, Південна Корея і Сінгапур також отримують вигоду.
Але найбільшим бенефіціаром з усіх є Росія. Вона продовжує отримувати понад 100 мільярдів доларів доходів від продажу нафти, попри погрози війни проти НАТО і ведення війни проти України, зокрема проти її невинних мирних жителів.
Світ перебуває в нестабільному стані. Комуністичний режим Китаю планує велике вторгнення на Тайвань, яке може відбутися протягом найближчих кількох років. Іран підливає олії у вогонь, постачаючи Росії смертоносні безпілотники. Іранський збройовий завод був атакований ізраїльськими спецслужбами 28 січня, за словами офіційних осіб. Китай і Північна Корея нарощують потенціал ядерної зброї до такої міри, що більшість громадян Південної Кореї виступають за придбання власних засобів ядерного стримування.
Посилення санкцій щодо Росії, Китаю, Ірану та Північної Кореї — чотирьох найнебезпечніших диктатур у світі — це, ймовірно, правильний підхід. Якщо не карати їх за агресію, це призведе до того, що не тільки вони, а й інші диктатори в усьому світі, які стежать за реакцією США та наших союзників у пошуках будь-якої ознаки слабкості, робитимуть те саме.
Але санкції повинні вводитися з ясними очима. Посилення санкцій проти чотирьох ізгоїв призведе до їхнього зближення і може ще більше спровокувати їх.
У кращому випадку, це може змусити деяких з них відмовитися від агресії та піти шляхом демократизації.
Єдина альтернатива — умиротворення. Але тоді на нас чекає ще більший конфлікт із підбадьореним супротивником, який зміцнів. Тому посилення санкцій та експортного контролю є найменш ризикованим із безлічі ризикованих варіантів.
Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображають точку зору The Epoch Times.
Андерс Корр здобув ступінь бакалавра/магістра політології в Єльському університеті (2001) і докторський ступінь у галузі державного управління в Гарвардському університеті (2008). Він є директором компанії Corr Analytics Inc., видавцем журналу «Journal of Political Risk», і провів великі дослідження в Північній Америці, Європі та Азії. Його останні книжки — «Концентрація влади: інституціоналізація, ієрархія та гегемонія» (The Concentration of Power: Institutionalization, Hierarchy, and Hegemony, 2021) і «Великі держави, великі стратегії: нова гра в Південнокитайському морі» (Great Powers, Grand Strategies: the New Game in the South China Sea, 2018).
За матеріалами The Epoch Times USA
===
Новини по темі:
