#img_left_nostream#На даний час з кожним роком зростає середній вік людей, які страждають на ті чи інші серцево-судинні захворювання. Така загрозлива ситуація спонукала вчених-дієтологів різних країн замислитися щодо профілактики хвороб серця і звернути пильнішу увагу на морепродукти, а зокрема – на рибу.
Зв’язок між рибою і серцем був відкритий під час великого дослідження здоров’я і способу життя гренландських ескімосів. Ескімоси, які харчувалися майже виключно тваринною їжею (рибою і морськими тваринами) були, за тодішніми уявленнями, готовими кандидатами на ранній інфаркт. Вони поглинали вражаючу кількість жиру та холестерину і практично не їли овочів, фруктів і зелені. При цьому серця і судини ескімосів виявилися у чудовому стані. Саме після цього дослідження рибу і риб’ячий жир почали енергійно пропагувати як засіб профілактики інфарктів.
Мову можна вести не лише про ескімосів, але й про будь-яких інших мешканців морських країн, наприклад, Японії та Італії. Вони рідше страждають на серцево-судинні захворювання, ожиріння і порушення функції щитовидної залози, відчувають себе енергійно і живуть довше, ніж ті, хто вживає цю їжу не так часто.
Завдяки чому морепродукти настільки ефективні?
Якщо порівнювати з тваринним м’ясом, то морепродукти і риба — це легкозасвоюваний білок. Легко він засвоюється тому, що, по-перше, в м’язовій тканині риби, креветок, крабів та інших мешканців морських глибин, кількість сполучної тканини, яка затримує переварювання білка, приблизно в 5 разів менше, ніж у м’ясі. По-друге, через те, що їх м’язи майже не містять жиру (жир, як відомо, також додає навантаження на травні залози). Тобто у вас ніколи не буде відчуття важкості у шлунку, якщо ви з’їсте порцію, скажімо, риби. Завдяки цьому морепродукти — незамінна їжа для тих, хто хоче відчувати себе в тонусі без перерв на післяобідній сон тощо.
Крім того, в риб’ячому білку є всі життєво необхідні (т.зв. незамінні) амінокислоти. Відсутність якої-небудь з них в продукті харчування може призвести до затримки росту, зменшення ваги тіла, розвитку анемії, атеросклерозу, імунодефіциту, неврозу, депресії, безсоння, прискореному старінню шкіри та інших проблем зі здоров’ям.
У рибі та інших морепродуктах легкий не лише білок, але й жир. Його там менше, ніж в м’ясі. Наприклад, в сазані, трісці, хеку його 3-6% (для порівняння, в м’ясі жиру близько 18%), що робить цю їжу дієтичною. А той жир, який є, — чисті ліки. Напевно, багато хто приймав його в дитинстві.
Вітамін D
Риб’ячий жир поповнює запаси вітаміну D, необхідного для повноцінного засвоєння кальцію і фосфору. З цих мікроелементів будуються кістки, хрящі та інша сполучна тканина зростаючих організмів. Крім того, фосфор, на який багаті всі морепродукти, бере участь в обміні речовин у нервовій тканині, при його нестачі в харчуванні людина стає дратівливою, її турбує тремтіння і відчуття оніміння шкіри.
Найбільша кількість вітаміну D міститься в палтусі. Чайна ложка жиру з печінки палтуса містить запас вітаміну на 2 тижні. Якщо врахувати, що добову норму вітаміну D перевищувати небажано, то печінку палтуса краще не їсти. А ось порція лосося (100 г) містить якраз денну норму – стільки ж, скільки 50 г оселедця або 180 г баночних сардин.
Поліненасичені жирні кислоти
У риб’ячому жирі також містяться поліненасичені жирні кислоти, які мають дивну властивість – перешкоджати відкладенню холестерину на стінках судин, а значить, запобігати розвитку т.зв. хвороби старості — атеросклерозу. Тому рибу та інші морепродукти треба включати в раціон харчування усім, кому за 40, — саме з цього віку в людей починають з’являтися перші бляшки на судинах. Ці жирні кислоти виробляються найдрібнішими морськими водоростями.
Водорості поїдає дрібна рибка, її, у свою чергу, рибки побільші… Так по ланцюжку коштовні жири доходять до нас. Загалом, такі жири – кращі друзі серця і судин. Але цим їх можливості не обмежуються.
Поліненасичені жирні кислоти не лише можуть запобігти злоякісному переродженню клітин, але й уповільнюють процес, що вже почався. Вони незамінні при хронічних запаленнях і, зокрема, при артриті. Коліти й взагалі запальні процеси в кишківнику втихомирюються під впливом цих жирів. Корисні вони також при астмі, деяких шкірних захворюваннях, хворобах нирок, депресії і синдромі хронічної втоми.
Звичайна скумбрія – одне з кращих джерел жирних кислот. Відразу за нею йде озерна форель, тихоокеанський та атлантичний оселедець, тунець і лососеві. А дорогий вугор і палтус, який має багато жиру, містять їх удвічі менше, ніж простий оселедець.
Йод
Крім того, у рибі міститься достатньо дефіцитного мікроелемента йоду. Причому в найлегшій для засвоєння формі — органічній (на відміну від неорганічного йоду, для засвоєння якого з солі і пігулок організму потрібно витратити сили).
Якщо цей мікроелемент потрапляє в організм у недостатній кількості, людина відчуває підвищену стомлюваність (нерідко за прояв йододефіциту приймають синдром хронічної втоми, причина якої – переважно слабкий імунітет), починає затримуватись процес мислення.
Але найнеприємніші наслідки йододефіциту загрожують вагітним. Мати, яка під час перших трьох місяців після зачаття вживала мало йоду, ризикує отримати дитину з природженим кретинізмом. Крім того, йододефіцит може привести до таких вроджених захворювань, як глухонімота і косоокість.
Мікроелементи
Окрім всього іншого, у рибі багато таких дефіцитних мікроелементів, як мідь і цинк. Кожен з них активізує близько сотні ферментативних реакцій. Наприклад, засвоєння білка, побудова статевих клітин і клітин імунітету, гормонів. Тому дари моря будуть корисні всім як загально зміцнюючий засіб.
Скільки ж потрібно з’їдати риби для того, щоб підтримувати всі вище перераховані ефекти?
Експерти ВООЗ стверджують, що для того, щоб по максимуму отримати користь від дарів моря, їх потрібно з’їдати близько 150 г 2-3 рази на тиждень. Отже, одного рибного дня на тиждень буде замало — влаштовуйте його кілька разів за 7 днів.
