У народної китайської музики глибоке коріння і велика історія. Протягом 5 тисяч років існування Китаю вона, поряд з шахами, живописом, поезією і каліграфією, була важливою частиною традиційної культури.
#img_left_nostream#Стародавні китайці звертали велику увагу на спокій та гармонію з природою. Тому для досягнення такого стану вони використовували глибоку і красиву
музику. Зокрема, дуже цінним музичним інструментом вважалися гуцінь (цитра, щипковий інструмент) і ерху (китайська скрипка), оскільки вони здатні створити музику, що виходить за рамки буденного світу, можуть очистити від поганих думок і зробити людину шляхетною.
Китайська музика — синонім щастя
Китайський ієрогліф «музика» («юе») складається з «дерева» («дерев’яної основи») в нижній частині і шовкових струн — у верхній, зображуючи музичний інструмент. Посередині між струнами у верхній частині зображено пристосування для настроювання інструменту.
Не випадково і те, що ієрогліф «музика» («юе») має ще одне значення — «радість», «насолода» (в цьому значенні він вимовляється як «ле»). За легендою, китайці не знали, який ієрогліф намалювати для позначення «щастя» і «радості». Як відомо, життя нелегке і часто сповнене різних розчарувань і проблем, тому кожна
людина прагне щастя. Є багато способів, щоб відчути себе щасливим, і один із них — послухати гарну красиву музику. Розуміючи це, давні китайці надали ієрогліфу «музика» друге значення — «щастя», «радість».
#img_right# Музика і щастя в уявленнях китайців стали невіддільними: музика робить людину щасливою, а щастя надихає людину співати і грати музику.
Вважалося, що
китайська музика виробляє цілющий ефект, тому в стародавньому Китаї її використовували для лікування хвороби, очищення свідомості, заспокоєння і нормалізації біоритмів тіла людини. Саме тому стародавня китайська музика, на відміну від сучасної, повинна була виконуватися розмірено і повільно. Пізніше виявили, що багато трав також можуть зцілювати людей від хвороб, і тоді
ієрогліф «музика» був доповнений верхньою частиною — «травою», і ця нова картинка — «музика» + «трава» — стала новим ієрогліфом зі значенням «ліки».
Таким чином, китайську музику можна цілком обґрунтовано вважати першими ліками, якщо не в усьому світі, то, принаймні, в Китаї.
Китайська музика: інструмент гуцінь
#img_left_nostream#Гуцінь — семиструнний щипковий музичний інструмент, винайдений 3 тис. років тому, на російську мову часто перекладається як «цитра». До наших днів дійшло близько 150 стародавніх нотних записів і більше 3 тис. композицій для виконання на гуцінь.
Гуцінь видає густий, насичений і вільний звук. Його музика поєднує красу мелодики і ритму, глибокий зміст і скромність форми.
Життя в мальовничій місцевості, повага до оточуючих, спокійний стан і щирість при грі на гуцінь дозволяє людині злитися з природою «в один акорд» і відчути тонкий і невидимий світ. Саме про це писав у своєму вірші стародавній мислитель Цзікан:
Споглядаючи повернення лебедів,
Перебираючи 5 струн,
У гармонії з природою
Душа налаштовується на високий лад.
Чари китайської музики
#img_left#Гуцінь у стародавній китайській музиці вважався синонімом гідності, мудрості і елегантності. Є чимало історій про те, як шляхетні мудреці Китаю вчилися грати на цьому інструменті.
Так, якийсь Ши Вень жив у Період Весни та Осені (Чунцю, 770—476 рр. до н.е.). Він вирішив вступити в учні до відомого виконавця на гуцінь Ши Сяну, бо чув, ніби його музика так зворушлива, що птахи танцюють їй в такт, а риби вистрибують із ставка під її звучання.
Ши Сян прийняв Ши Веня в учні. Однак, здавалося, останній був так нерадив у навчанні, що після 3 років не міг зіграти навіть простої партитури. Ши Сян тоді сказав: «У тебе немає здібностей для вивчення музики, і ти не уважний під час практики». Ши Вень відповів: «Не те, що я не можу налаштувати інструмент і підібрати тональність. Справа також не в тому, що в мене не виходить зіграти цілу партитуру. Просто відтворення, музичний лист або ритм не цікавлять мене. Моє справжнє бажання лише в тому, щоб за допомогою музики висловити серце! Поки я по-справжньому не зможу цього досягти, то буду продовжувати нерішуче перебирати струни. Майстер, будьте ласкаві, дайте мені ще шанс, почекайте якийсь час і тоді побачите, чи будуть у мене успіхи!»
Намагаючись перебувати в спокійному стані, Ши Вень щодня займався музикою і намагався відчувати її серцем, одночасно удосконалюючи свою свідомість і концентрацію. Через деякий час він пішов провідати вчителя. Ши Сян запитав: «Як успіхи в музиці?» Учень відповів упевнено: «Тепер моя музика і серце злилися в одне ціле. Будь ласка, послухайте, як я буду грати».
І ось Ши Вень взяв гуцінь у руки. Спочатку він перебирав струни металевого звучання (відповідно до давньої китайської теорією про 5 елементів: метал, дерево, вода, вогонь і земля), і його музика навіяла відчуття осені (з теорії про 5 елементів, метал представляє осінь). Ши Сян відчув, ніби м’який осінній вітерець овіяв його обличчя, і навколо все ніби набуло осінньої позолоти.
Потім Ши Вень заграв на струнах деревного звучання, які викликали почуття початку весни (дерево відповідає весні). Ши Сян відчував, як у його вухах пробіг теплий весняний бриз, і природа стала прокидатися.
Після цього Ши Вень перебирав струни водного звучання, викликаючи відчуття початку зими. Учитель відчув, ніби його оточили сніг і мороз, а річки зупинили свою течію, скуті льодом.
Потім учень заграв на струнах вогняного звучання, щоб висловити відчуття травня. Ши Сян відчув прихід літа — весь сніг розтанув.
Перед закінченням свого твору Ши Вень перебрав всі струни, змусивши їх звучати гармонійно. Раптом Ши Сян відчув, як подув легкий вітерець, а над ним почали збиратися хмари. Йому здалося, ніби еліксир безсмертя був посланий з небес, і з землі засочилась чиста весна.
Захоплений музикою Ши Веня, учитель вигукнув: «Ти граєш чудово! Я наче увійшов у твій світ музики, ти показав справжню красу!»
Згодом Ши Вень став знаменитим музикантом в своїй державі.
Ерху — китайська скрипка
Ерху є двострунний смичковий інструмент. Граючи на ньому, виконавець може висловити складну гаму почуттів.
#img_right#Знаменита виконавеця китайської скрипки
ерху, пані Ци Сяочунь, яка виступає з сольними номерами на популярних концертах Shen Yun, присвячених китайському Новому року, навчилася грі на цьому інструменті у свого батька.
Спочатку Ци Сяочунь було дуже важко вчитися. Протягом усього року батько навчав її під відкритим небом, у будь-яку погоду. В інтерв’ю The Epoch Times вона сказала, що раніше вважала його «найжорстокішим батьком у світі», але пізніше зрозуміла, наскільки глибока його любов до китайської музики.
«Під час уроків часто нас оточували натовпи людей. Вони уважно стежили за нами і слухали протягом багатьох годин нашу музику, притупуючи ногами і киваючи головою. Зараз я розумію, навіщо мій батько терпів стільки мук, щоб зробити з мене музиканта ерху — він мріяв, щоб я з’єдналася серцем і душею з китайським мистецтвом і за допомогою музики давала радість, надію і внутрішню силу тим, хто прагне до краси і світла, незважаючи на несприятливі умови … »
Таким чином, стародавня китайська музика, на відміну від західної, відрізняється глибиною і таємничістю. Знамениті виконавці китайської музики, які залишили свій слід в історії, були, у першу чергу, людьми з відкритою душею і спокійним шляхетним характером. Вони стежили за своїми думками, домагаючись чистоти свідомості і гармонії з навколишньою природою. Перебуваючи в такому стані, вони могли грати щиру і красиву музику, від якої мимоволі з’являлися сльози на очах. Музикант традиційної китайської музики міг передати слухачам будь-які почуття, будь то щастя, горе або туга. Міг він також заспокоїти або навіть вилікувати хворобу за допомогою музики.
